Форум Рідного Міста

Схід-Захід... Але ми ж українці?

Зіронька - 28-5-2003 у 14:00

Шановне панство! Одеса- то добре, то майже батьківщина, але чомусь палко люблю Галичину і галичан (западенців,як у нас говорять). Мабуть, у минулому житті була гуцулкою.
Найсмішніше те, що вперше у вас побувала тиждень тому-і не розчарувалась у своєму "заочному" коханні. Львів,хай як непатріотично це звучить, вразив більше, ніж рідна "жемчужина у моря".
Прикро було лиш те,що коли зверталась до перехожих-всі чомусь дуже дивувались, як може одеситка так розмовляти українською. Людоньки,та ж в Одесі теж українці живуть! І рухівці, і націоналісти, і бандерівці, і патріоти...
Коли нарешті ділитися облишимо?

Юрій Сєров - 28-5-2003 у 19:11

Так ми всі українці....
Тиждень тому був у Харкові і так ся стало, що потрапив на концерт Афродизіяків (Морозов+Мертвий Півень). Трохи поспілкувався з тамтешніми власне українцями. Сумно. Вони там виглядають десь так само як діаспора в Америці. Або й гірше.
Люди на вулицях на питання українською випучують очі, з третього разу розуміють, що їх спитали... повно всюди всяких ленінів та інших гнобителів...
Ще один випадок: дядечко в гуртожитку, в якому я мав нещастя жити сказав таке: "Ви з України, вибирайте найліпші місця..."
Схід-Захід - ми ДУЖЕ різні, але саме прикре, що ми не зближаємося, а може навіть й віддаляємося...

Яндрух - 29-5-2003 у 08:49

Може, власне, і тому ми - західняки й східняки - чиєюсь потаємною волею були на початку століття загнані у комуністичний табір, аби в такий спосіб НАРЕШТІ об'єднатися. Погодьтеся - важкою ціною! АЛЕ СТІЛЬКИ ЧАСУ ВЖЕ РАЗОМ!!!
Може то таке "ходіння пустелею", щоб, врешті, вивітрився той рабський дух.
Цікаво, а хто виступає в ролі Мойсея? Невже Гарант?!

Дмитро - 29-5-2003 у 09:02

Цитата:
Першим відправив користувач Юра
Тиждень тому був у Харкові...
Люди на вулицях на питання українською випучують очі, з третього разу розуміють, що їх спитали...

У мене склалось інше враження

Юрій Сєров - 29-5-2003 у 20:25

Цитата:

У мене склалось інше враження

Яке саме?
До речі я також оцінив знання української мови у викладачів вищих навчальних закладів цього міста. Сумно. Державну мову розуміють десь приблизно на рівні інших слов'янських мов

Дмитро - 30-5-2003 у 08:50

Цитата:
Першим відправив користувач Юра
Цитата:

У мене склалось інше враження

Яке саме?

Українську розуміли всі, розмовляли біля третини. Статистика специфічна - майже всі викладачі ВУЗів.
Найгірше намагався розмовляти один таксист :) Зрозуміти його було дуже важко :rolleyes:

Олексій Мачехін - 30-5-2003 у 11:49

Ой, що вам сказати?
Можна розповідати що ми всі українці, можна казати що різні і відношення різне, але наведу кілька прикладів:

Півтора роки тому, в мене була велільна подорож в Яремче.
Так от, коли я в Яремчі розмовляв з місцевими українською, то почув кілька разів у відповідь що я можу розмовляти й російською - вони не заперечують. Думаєте це тому, що я русизмів повно вставляв? Засі! В мене мова досить чиста. Просто через те, що я з Києва. Місцевим там здається що в Києві розмовляють виключно російською.
Це до того, що навіть на заході не всі готові до сприйняття України як етнічної цілісності.

Інший приклад. Не секрет що у Львові існує деяке нетерпіння до російської мови (нехай неагресивне, але існує). Так само і в Києві на всі (уявіть) згодні з тобою розмовляти коли ти звертаєшся українською. Я вже не кажу про схід.
АЛЕ!!!!
ВСЮДИ ви знайдете людей які халюбки розмовлятимуть за вами українською, ВСЮДИ знайдеться людина що перейде на російську аби щось пояснити східняку.

Я це все до того кажу, що не існує однозначної ситуації.
В історії нашої держави було багато різних поділів і, як наслідок, політичних рухів, що підтримувались численними в історії владами. Раніше я не приділяв цьому значної уваги.
Але якось помітив наслідки чи не всіх режимів, починаючи від Хмельниччини:
Єднання Українського народу в єдиній державі (щоправда без Карпат) було вперше проголошено ще за часів Речі Посполитої і з того часу згадувалось різними політичними режимами для виправдання поневолення всієї України. З тих часів лишились такі рудименти як прагнення приєднати всю Україну до Росії, або під Польшу піти (теж всією Україною). Зараз правда під Європу, але то все одно.
Так точно залишився поділ на Західну і Східну Україну з часів Гетьманщини та Руїни. Це наслідок тих політик - Польської та Російської.
Навіть всенародна любов Шевченка підживлювалась СРСР. Подивіться що ми знаємо з творів Шевченка? Найбільше всього - "революційні вірші". Але в нього є й пропольські і антиросійські (Розрита могила, наприклад). Багато хто про них знає? Ні небагато, принаймні в Києві. А якщо б Середа не поклав деякі з них на музику, то й я б не знав про їх існування.
Ще навиду такий приклад:

Як Ви, читачу, відноситесь до руйнування Запорізької Січі? можливо вас це не дуже й обходить, але це явище цілком негативне, правда? Бо цьому передувало позбавлення України суверенітету а саме знищення Січі - відривання козаччини від українського коріння, чи не так?
А тепер звернемося до прямих нащадків запорожців - кубанців. Хто не знає, після руйнування Запорозької, було створено Чорноморську Січ, на яку теж ще довко тікали українські хлопці. Досі на Кубані українські пісні співають, танці танцюють.... А знаєте що кажуть про свою Січ?
А дякують Катерині за те, що подарувала їм ці землі. Досі дякують. Може вони історії не знають? Знають, не хвилюйтеся, просто відносяться до неї інакше, не так як ми.
Здавалося б зараз Україна вільна. Ось і настав час розкрити всю історію, показати - дивіться, люди добрі - ось це нам розповідали росіяни, ось це - австріяки, це - поляки. Взагалі то так і казали в 1991-1994 роках. Досі вчителі згадують ті роки зі словами "як дихалось легко!!!!". А потім прийшов до влади куций гарант та почав потроху стабілізувати економіку держави (як - інша справа). І знову прийшла ідеологія.
І повірте мені, ніхто ніколи на скаже східняку прямо "Дурні! Степан Бандера - герой України, то просто Росіяни вам брехали" а західняку ніхто не скаже "Історія України - це історія продаж рідного народу під чужі ярма - російське, польське, німецьке, шведське". Не скаже тому, що доведеться розповідати ВСЮ правду, викреслювати ІДЕОЛОГІЮ з механізмів влади, давати народу на суд його власну історію і, таким чином, дати народу ПРАВО вирішувати свою долю власноруч (тут я, доречі згоден, бо це буде цілковита анархія, якою скористаються наші сусіди - вони привнесуть свою ідеологію і розірвуть Україну). А ще доведеться переглянути кордони і:
1. Віддати Крим татарам та, виславши з нього ВСІХ росіян та забравши українців, перепідкорити Туреччині.
2. Віддати пів Одеської області від Одеси до Дунаю таки румунам, бо це завойований Сталіним плацдарм для війни з Європою.
3. То саме із закарпаттям - то не наша земля.
4. Відвоювати в Польші Перемишль та інші українські міста що досі під Варшавою.
5. Віддати пів Донбаса з Сіверського Донця, що є територією Донських казаків і засілялася каторжними, що працювали на шахтах а потім там лишались жити.

Чи погодитеся Ви стати ініціаторами нового переділу світу? Бо ж Німеччина захоче Калінінград, Чечня і Дагестан волі, Угорщита своєї Трансильванії і піде, поїде.

Таким чином очевидно, що правди ніколи ніхто нікому не скаже. І залишиться єдина надія - копати самому аби дізнатися правди. Можливо хтось в Інтернеті зробить сайт з справжньої історії Русі. Але її не сприйме жодна за трьох держав - воне не впишеться в політичний стан країн.

Тепер мабуть треба написати що ж нам робити?
А Бог його знає! Ідеологія буде завжди, ніхто її не відміне. Але ж залишиться й здоровий глузд для того, аби пробачити націоналісту його ставлення до російськомовного населення, пробачити східняку образу на Бандеру та українську мову як таку.

А аби подолати поділ українців треба просто його не сприймати. І навіть якщо якийсь донечанин мені скаже що я западенець (киянину!!! - і таке було), я йому відповім що я такий точно як він і нема чого тут сперечатись. Повірте, він зрозуміє.
І ще хочу тут додати кілька слів про мову (це тим, хто в російськомовних містах):
Якщо ви хочете чути українську мову - просто розмовляйте нею! Повірте, навколо вас повно людей, що залюбки перейдуть на українську, просто треба з ними заговорити. Тільки мова має бути гарна, чиста - не суржик. Суржик не поважає нихто і ні де. Я пересвідчився у цьому на власному досвіді - зараз багато людей що згодні і здатні розмовляти українською, просто їм треба поштовх. Про це ж говорить перепис населення - фактично українською розмовляють значно меньше ніж записали її як рідну. Якщоб в якийсь славний день всі, хто може в Україні заговорили українською несоромлячись (абсурд!!!!), ми б всі побачили як багато українців на хід від Дніпра. Нам необхідно подолати МОДУ розмовляти російською і тоді її можна робити хоч і офіційною - нею ніхто розмовляти не схоче.

Ну мабуть все. Почав про одне, закінчив про інше - сам не думав що так вийде, але захотілося душу вилити. Вибачайте вже.

Ihor Byra - 2-6-2003 у 07:54

Не можу нічого сказати, але скажу тільки одне --- коли я був у Донецьку один старший чоловік, який там живе і розмовляє виключно російською, заплакав коли почув українську мову.
Я думаю не все так погано ---- і на Сході є справжні "україномовні" українці

Зіронька - 3-6-2003 у 15:54

Дякую.Схоже,не я одна стикалась з таким явищем і це не шовіністична паранойя. Але захід люблю більше, ніж рідний південь(знаю,не можна так говорити).Знаєте,соромно зізнаватись,але іноді, коли до болю вже хочеться українскої, звертаюсь на вулиці до перехожих рідною мовою -при цьому брешу, що я зі Львова. Неймовірно цікаво спостерігати реакцію рідних одеситів:їхні натужні спроби відповісти мені моєю мовою,один дідок колись з болем вибачився,що не знає української,на хазяйскі розповіді з історії Одеси...
Ех, люблю ОДЕСУ.І Львів.І Київ,і Ізмаїл. і Дрогобич... Люблю Україну, яка б "інтересна" вона не була.
Г-м, завжди ненавиділа пафос і пишні слова...

Sophijka - 3-6-2003 у 17:42

Цитата:
Першим відправив користувач Зіронька
Дякую.Схоже,не я одна стикалась з таким явищем і це не шовіністична паранойя. Але захід люблю більше, ніж рідний південь(знаю,не можна так говорити).Знаєте,соромно зізнаватись,але іноді, коли до болю вже хочеться українскої, звертаюсь на вулиці до перехожих рідною мовою -при цьому брешу, що я зі Львова. Неймовірно цікаво спостерігати реакцію рідних одеситів:їхні натужні спроби відповісти мені моєю мовою,один дідок колись з болем вибачився,що не знає української,на хазяйскі розповіді з історії Одеси...
Ех, люблю ОДЕСУ.І Львів.І Київ,і Ізмаїл. і Дрогобич... Люблю Україну, яка б "інтересна" вона не була.
Г-м, завжди ненавиділа пафос і пишні слова...


Дуже цікаво... Бо коли я намагаюся довести людям, що "там", на східній Україні, теж розмовляють українською, роблю це якомога спокійкіше (ну гаразд, не завше :-). І причина - бо я зі Львова, бо якщо буде хоч трішки емоцій, назвуть крайньо-екстрім-націоналістко-шовіністкою :-) Тож шукаю насамперед влучних аргументів.
Щодо Одеси, погоджуюся, тому що знайома особисто з кількома хлопцями звідти й пам'ятаю, що була вражена. Приємно вражена...Ні - вони не українці, але часами не була впевнена, що деякі львів'яни розмовляють краще. Насправді, багато що залежить від людей, з якими спілкуємося. Цікаві особистості переважають стереотипи або загальні уявлення... Хоча ніколи не могла зрозуміти нашу "непоінформованість". Чому донеччанин абсолютно серйозно цікавиться, ачи залишиться живий і здоровий, приїхавши до Львова. І чи зможуть, скажімо, львів'яни, думати не про галицький сепаратизм (ніде правди діти - в мене ця крамольна думка теж появлялася, але одразу зникала при згадці індустріальної України:-)). І врешті, чи перестануть ті ж іноземці розмовляти про 2 України, показуючи при тім, що вони, виявляється, "прекрасно знають", якою мовлю спілкуються українські політики...
Щодо мови : недавно лінгвісти розповіли мені, що український закон про мову є чи не найбільш ліберальним у світі - в ньому меншини вказані явно...

Sophijka - 3-6-2003 у 17:57

Цитата:
Першим відправив користувач Юра
Схід-Захід - ми ДУЖЕ різні, але саме прикре, що ми не зближаємося, а може навіть й віддаляємося...


Дуже коротко - слова колеги (1/2 росіянина - якщо людину справді можна ділити навпіл , в чому я особисто дуже сумніваюся, але це вже заради об'єктивності): "Нехай я не 100% українець, але народився і виріс у Львові, і я інший, ніж "вони там"... І не хочу з ними жити в одній державі".
Це не моя особиста точка зору, просто хотілося сказати, що люди різні... Хоча одразу згадуються 2 старі як світ гасла :
Україна для українців чи для тих хто живе в Україні?

Андрій Пелещишин - 3-6-2003 у 22:21

Мене просто нудить від будь-яких проявів сепаратизму в Україні. Держава, до якої ми йшли всю свою історію, не повинна розвалюватися через одномоментні розбіжності.
Вважаю, що соборність України є абсолютно досяжною. Але потрібно терпіння та готовність розуміти потреби один одного.
У кожного регіону своя скерованість, але в принципі інтереси можна погодити, було б бажання.
Напевно Західна Україна та подібні регіони по економічних причинах (туризм, заробітчанство, експорт продукції легкої промисловості) будуть тянутися в ЄС. Фактично, і зараз такі регіони живуть у значній залежності від Заходу.
Регіони типу Дніпропетровщини, де виробляють продукцію високотехнологічну але не завджди конкурентно здатну на Заході тягнутимуться до Третього Світу (очевидно,через Росію), регіони типу Криму є осередками космополітизму - на тому й живуть (туризм понад усе!). Імовірно, що регіони де зосереджені слабоконкурентні, проте стратегічні підприємства будуть основою ізоляціоністських настроїв для України.
Але при грамотному керівництві державою всі інтереси можна погодити - і отримати стійку високо інертну (в хорошому смислі цього слова) державу з багатоплановою економікою. Так би мовити "без крайнощів" - типу відмови від сувернітету на користь сусідів зі Заходу чи Сходу.
Важливо, напевно, щоб жителі регіонів розуміли реальну свою користь. Бо дивно виглядає певний мазохістичний потяг Донеччан до Росії (яка просто при високому рівні інтеграції розчавить сировинне виробництво Донбасу - у них все-таки сировини більше та вона дешевша і краща); чи постійні чвари в Криму з постійними втратами в іміджі курорту (та й в Європу кримчани мали б проситися самі перші, а не звалюватися періодично на побудову світлого минулого!!).
Збережемо цілісну державу і наші потомки будуть вдячні нам.

Андрій Пелещишин - 3-6-2003 у 23:45

Цитата:
Україна для українців чи для тих хто живе в Україні?

А хіба є різниця? "Етнічні" означення нації зараз мняко кажучи дещо застаріли.
Нація так і твориться - спочатку сукупність людей на одній території, далі спільні інтереси, а далі спільна мова та культура і вже в кінці "біологічна агрегація".
Критична точка - спільні інтереси. Зрозуміємо спільний інтерес - і всі будуть українцями.
Тому (як на мене) цитоване питання безглузде, і росте від тих "інтелектуалів", які знаходили різницю між "Народом України" та "Українським народом".
А цей приклад:
Цитата:
"Нехай я не 100% українець, але народився і виріс у Львові, і я інший, ніж "вони там"... І не хочу з ними жити в одній державі".

чудово підтверджує мою тезу. І чоловік цей на 100% українець.

Зіронька - 4-6-2003 у 13:25

Тут хтось хотів віддати шмат Одещини румунам. Цей чоловік ніколи у нас (маю на увазі південь Одещини, зокрема свій Саратський район) не був. Послухав би прокльони 80-річних бабусь, які пережили ту румунщину, послухав би пісень на весіллях, прислів'я,відчув би той український колорит--і ніколи б не сказав,що то завойований Сталіним плацдарм.

Олексій Мачехін - 4-6-2003 у 15:18

Я був в Ізмаїлі та Одесі - жодного українського слова. Так само як і в Харкові, Луганську, Криму, Дніпропетровську, Запоріжжі.
А ще я був в Закарпатті та в Угорщині. Ви б послухали тих мадярів.
Скажіть, а Вас не занепокоюють "рвані" кордони мирної України?
Щодо бабусьок, то і в Польші є українці. В мене зараз живе друг з Пітербургу, який співає українські пісні краще ніж деякі українці.
Вибачте, я не хотів нікого образити, але є ареал розселення етнічних українців і якщо відкинути те, що нам казали в школах та університетах та подивитися ще раз на наші кордони через призму історії, то багато що доведеться змінити. Насамперед в світогляді.
Вчора дивився передачу про українську мову в Харкові. Боляче. Надзвичайно боляче чути як навіть ті люди, що висловлюються за її ВПРОВАДЖЕННЯ, кажуть це російською.
А ще є там голова проводу козаків.... Єдиний хо розмовляв українською мовою. Щоправда по всьому було видно що в повсякденні він її не вживає.

Це просто жах якийсь. Нащо нам соборна Україна якщо на 70% її території люди не згодні прийняти Державну мову???

Уточнення

Sophijka - 4-6-2003 у 17:57

Судячи як сприйняли мою вчорашню писанину, вирішила дещо уточнити...

1. Погоджуюся з Андрієм Пелещиним, що справа не в тім, хто "більш український" або хто краще розмовляє українською. Як і те, що людей об'єднують інтереси... От лише вони, інтереси, бувають різні і не завжди достатні. Хоча, не можу зрозуміти людей без самоідентифікації...
Щодо питань "Україна для..." - це була швидше провокація з мого боку, бо не вважаю, що їх доцільно зараз формулювати - себто вони наче не лунають вголос, але завжди "за кадром" у схожих суперечках.
Сподіваюся, що 'колись' таки 'багато чого' зміниться (нас мабуть на цій землі вже не буде :-)..) Було б доречним абстрагуватися від історичних образ, але якось так, аби самим тієї історії не забути.

2 Щодо одеситів - тут йшлося лише про національність

3 До Зіроньки : Тааак, я теж нещодавно була на презентації 'Статус української мови в Україні' і була вражена реплікою одного професора, мовляв, Одеса потрапила до України цілком випадково. Довелося теж як приклади стареньких бабусь згадувати...

Наприкінці... Мабуть, таки мудріше на такі теми не сперечатися, бо навряд чи можна змінити думку інших. Але часами тяжко промовчати. Ми (схід/захід) справді різні, але чи не варто припинити порівняння кращий/гірший?

P.S. - Здійснюючи такі порівняння,неминуче згадується, звідки за походженням Вороний, Стус й ще купа всякого...Скажімо, ті ж не-українці за походженням, ті, що якби хтось не знав цього, то ніколи би не помітив (Кримський, М. Вовчок тощо)

Artem - 5-6-2003 у 11:42

Цитата:

Українську розуміли всі, розмовляли біля третини. Статистика специфічна - майже всі викладачі ВУЗів.
Найгірше намагався розмовляти один таксист :) Зрозуміти його було дуже важко :rolleyes:


Скажіть дякую що вони вже принаймні намагаються розмовляти (хай навіть то поки що виходить не перфектно) -- якихось там 15 років тому в Запоріжжі українську мову вивчали як факультатив.

Олексій Мачехін - 5-6-2003 у 11:53

Цитата:
Першим відправив користувач Sophijka
Ми (схід/захід) справді різні, але чи не варто припинити порівняння кращий/гірший?




Як на мене варто припинити всі порввняння. Вже писав - наразі варто закрити очі на всі відмінності взагалі і тільки тоді можна буде розмовляти про якусь соборність, про единий український народ, тощо.

Ніхто доречі не думав що поділ на схід/захід вигідний всім окрім самих українців? Як на мене, дійсно пришла пора з'явитись людині що принесе Україні об'єднуючу ідею. В іншому випадку україна не набуде розвитку - так і будуть клани перетягувати ковдру з одного регірну на інший і відповідно з цим змінювати політику держави по п'ять разів на рік.

Зіронька - 6-6-2003 у 10:32

Щодо "жодного українського слова". А я?..

Олексій Мачехін - 6-6-2003 у 11:07

Нажаль ми там не зустрілись :)

А ти на вулицях українською розмовляєш?

Олександр Ганущин - 6-6-2003 у 15:13

Цитата:
,
А ще я був в Закарпатті та в Угорщині. Ви б послухали тих мадярів.

Це просто жах якийсь. Нащо нам соборна Україна якщо на 70% її території люди не згодні прийняти Державну мову???


На Закарпатті ситуація пояснюється дуже просто. Для всіх нацменшин у середній школі свого часу обов'язковим було вивчення лише російської (а викладають їм там на рідній). Плюс міфи про русинство зразка 1990-1992 рр. інспіровані з руки Москви.

А взагалі-то, вважаю, з школи все треба починати. І поступ в цьому питанні є. Адже і в Одесі зараз уроки викладають на українській. Тому все, що треба - щоб завідувачі міських/районних/обласних відділів освіти "ревно" наглядали за цим принципом років зо 20. А там і результат з'явиться.

Зіронька - 7-6-2003 у 10:04

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Нажаль ми там не зустрілись :)

А ти на вулицях українською розмовляєш?


Стараюсь. Але в універі, де крім історії України, все викладається російською і всі свої юридичні терміни перекласти на рідну не можу- говорю як всі. Іду шляхом найменшого опору.

Олексій Мачехін - 7-6-2003 у 23:14

Нажаль цей найлегший шлях нам завжди виходив боком :(