Форум Рідного Міста

Мертвий Півень - вірші

Antonio - 7-2-2004 у 19:10

Прівіт всім! Прошу, вибачте, я итал'янец та не розмовляю добре по-українському. Багато мені подобаєтся львівскій гурт "Мертвий Півень". Коли я був в Україні я купив касети "Il testamento", "Підземне зоо" та "Ето", яке особливо люблю: у цьому є чудовии пісні. Я б дуже рад читав їх вірші. Я довго шукав на інтернеті, але нема! Може хтось з вас допомагати мені? Дуже дякую!
На все добре,

Antonio
Padova - Италія

Олексій Мачехін - 7-2-2004 у 20:07

Завтра до вечора кілька дам. Скажіть, вам з акордами?

Antonio - 7-2-2004 у 20:15

Дуже рад читати ваш відповід! Ні. акорди не треба.
Дякую

Олексій Мачехін - 8-2-2004 у 20:30

Та я все одно з акордами - раптом комусь таки захочеться пограти?

Для тебе

Старий сивий пес ляже біля ніг твоїх (G C)
Мале кошеня вискочить тобі на руки (G C)
Ніхто ще не бачив Богородицю такою, (Am C)
Ніхто ще не бачив Богородицю... (Am C)

Добрий вогонь зігріє нас сьогодні
Юний вітер закоханий в нас
Тому що нас неможливо не любити
Тому що нас неможливо не любити...

Тому що ми святі в своїй любові
Тому що ми святі...


Ето

Я піднімаюсь на поверх третій, (E A E)
Я відкриваю друге вікно. (E A E)
І перше, що я побачу, (E A)
То буде воно - "Ето". (H7 E)
О-о-о-о-о-о (2) (A H7 E)

Я прийду завтра увечір до тебе.
Я візьму з собою червоне вино.
Ти двері відчиниш,
І я побачу: воно - "Ето".
О-о-о-о-о-о (2)

Я свій старий телевізор вмикаю.
Я канали міняю - шукаю кіно.
Очима впиряюсь в програму "Время",
І знову бачу воно - "Ето".
О-о-о-о-о-о (2)


Коли ти смієшся

Коли ти смієшся, тобто радієш, (Dm B)
Неначе кіт примружуєш очі - (F A)
Нічого навколо не бачиш. (Dm B F)

Коли ти плачеш, тобто сумуєш, (Dm B)
І сльози очі заливають - (F A)
Нічого навколо не бачиш. (Dm B F A)

Коли не смієшся ти і не плачеш, (Dm B)
А так собі на правій, чи на лівій ніжці скакчеш. (F A)
Сонце б'є в очі, рукою їх від сонця закриєш, (Dm B F)
Нічого навколо не бачиш - отже ти зрячий. (A Dm)


Якщо ви раптом захочете таки зіграти - майте на увазі, що акорди подано в нашій традиції, тобто: H=B а B=Bb

Asmera - 8-2-2004 у 22:46

Місячний блюз

я надкраю тобі
скибку сонного місяця
я намажу її
медом сонячних днів
їж мій брате нічний
поки братове місце є
поки сонце ще сонце
і кров ще на колір як гріт...

поки лід не зкував
наші ріки, роки і руки
поки круки чигають на інших
присядь і поїш...
розливається мед
і стікає з духмяної булки
ти чомусь підставляєш
не долоню а ніж..

золоті від меду до блиску
наточене лезо
золоті від леза руківя
а далі рука
ти за мить невагомо стаєш
самовпевненим крезом
і у легенях поглядом
губиться ніч у зірках...

стане місячний промінь
широким нічним коридором
відхиливши фіранку я вийду
і вже не вернусь
лиш пронизливим протягом
з ночі букатиме довго
неприкаяний в часі і в просторі
місячний блюз...

місячний блюз...

місячний блюз...

неприкаяний в часі і в просторі
місячний блюз...

Східняк - 9-2-2004 у 00:08

ДИДАКТИЧНА ВИСТАВА В ТЕАТРІ БОГУСЛАВСЬКОГО

“Велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив
домовини з людськими кістяками, — при перебудові костела на
театр забуто усунути з підземелля давніх покійників…”

І. Крип’якевич
"Історичні проходи по Львові"

Панове публіка, для трепету і млості,
для гостроти і свіжості в серцях
репрезентуєм підземельні кості.
Панове, всі ми ходим по мерцях,

як по мостах. Вони лежать під нами,
тверді, мов підмурівки у домах, —
ростуть униз невидними вогнями.
Пройміться світлом ницих костомах…

Розкішно вам у ложі, мов на лоні,
на галереях — тупіт і аншлаг,
ви так бурхливо плещете в долоні,
немовби винні в смерті бідолах…

Панове, цить!

(Стікає воском люстра…)

Мерці мерцями, їм не в голові.
А ми — мов лишаї на тілі людства —
Голодні, ґеніальні і живі.

Тож порятуйте нас! і лорнетуйте
Худу й безкровну шкіру ґалатей.
Подайте хліба, рани побинтуйте —
панове, всі ми схожі на людей,

зігравши королів і принців крові,
у вицвілих плащах, мов у мішках,
підем у тьму — в мансарди вечорові —
і спати полягаєм на дошках…

***

© Юрій Андрухович. Всі права застережені.

Ще Андрухович - тут http://poetry.uazone.net/andrukhovych/

Східняк - 9-2-2004 у 00:14

http://www.shulga.kiev.ua/songs/piven.htm


Забуваються лінії запахи барви і звуки
слабне зір гасне слух і минається радість проста
за своєю душею простягнеш обличчя і руки
але високо і недосяжно вона проліта

залишається тільки вокзал на останнім пероні
сіра піна розлуки клубочиться пухне і от
вже вона розмиває мої беззахисні долоні
і огидним солодким теплом наповзає на рот
залишилась любов але краще б її не було

в провінційній постелі я плакала доки стомилась
і бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна
поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
як під тілом твоїм задихалась полиця брудна
затихала стихала банальна вокзальна весна

ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю
в провінційній постелі що потом кишить і слізьми
і твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю
нічиїм поцілунком не будемо втішені ми
під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми

надто гірко ми плакали і ображали природу
надто сильно любили
коханців соромлячи тим
надто вірші писали поетів зневаживши зроду
нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим

Наталка Білоцерківець

Volodymyr - 9-2-2004 у 08:09

просто кава

просто кава і теплий рогалик
просто шибка і злива, і злива...
просто декілька чистих прогалин
у потоці життєвого млива...

просто дерево, просто тополя
просто птаха у тисяч не чути...
просто стовбура тихо щокою
доторкнутись і просто зітхнути...

просто подих, долоні і губи,
просто місяць у мокрому небі...
просто любий, мій любий, мій любий
просто любий не можу без теба...

просто любий, мій любий, мій любий
просто любий не можу без теба...

(с) мертвий півень

Василь - 9-2-2004 у 11:38

Велика частина пісень Мертвого Півня на вірші Андруховича. На сайті http://poetyka.uazone.net/andrukhovych/ іх можна всі знайти

Юрій Сєров - 9-2-2004 у 12:24

2 Antonio
А Ви не маєте слів пісні Il Testamento (бажано з перекладом на українську мову)

fish - 9-2-2004 у 16:14

начеб має Заповіт вийти, якщо з перекладом :lol::lol::lol:

Юрій Сєров - 9-2-2004 у 16:35

Я розумію, що якщо літературно, то Заповіт. Я б хотів дослівно.

Il testamento

Antonio - 10-2-2004 у 20:25

Пробачте, що не буде вс'ого. Декілька слов не можна розумити коли співає М. Барбара! :-)
Переклад не маю - і для мене важко перекладати до українсьского. Пробачте!


IL TESTAMENTO
Se io muoio ????????
per la steppa della mia bella Ucraina
che si vedano i campi, il Dnipro, le rive,
che si oda il ruggito del fiume stizzito,
Bella, bella, bella!
Quando parlera' il fiume al mare azzurro
il sangue nero nemico, il sangue impuro
lascero' all'oltretomba andando a Dio per pregare
Prima di Dio non conosco Dio, non conosco Dio
Bella, bella, bella!
???????? le catene rompete
che il sangue dei nemici spruzzi la liberta';
nella gran famiglia vostra nuova liberata
vorrei esser ricordato con parola grata
Bella, bella, bella!

Олексій Мачехін - 10-2-2004 у 21:38

Дозволю собі перекласти:


Як помру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі,
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу...отойді я
І лани, и гори-
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте
Кайдани порвіте
І ворожою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.


Я не знаю італійської, але рупь за сто - це Шевченко :)))

Asmera - 10-2-2004 у 23:45

точно, що "Заповіт"...от тільки якийсь творчий переклад.Оте "bella" мене трохи засмучує....З італійської то, здається, "гарна"?

fish - 11-2-2004 у 14:28

хіба слова мила і гарна настільки неспоріднені?

Dmy - 11-2-2004 у 17:40

Олексію, а як тобі вдалося так дотепно витлумачити українською італійські знаки питання?
Це, здається, нове слово в теорії перекладу. :lol:

Олексій Мачехін - 11-2-2004 у 18:03

Завваж, я ще й завіршував... Як тобі - не зле? :)

Dmy - 11-2-2004 у 18:42

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Завваж, я ще й завіршував... Як тобі - не зле? :)

В цілому, дуже добре. Мені сподобалось.
Це на загальному тлі різних горе-літературознавців, які стверджують, жи римований вірш себе геть вичерпав, і з ним нам в европейський і світовий поетичний дискурс нігди не інтегруватися.
Всього-то 3 зауваження щодо рими.

  1. Не зрозуміло, чому використано схему ABCB, а не ABAB, тобто не римуються непарні рядки? Це має якийсь сакральний сенс?
  2. Не сподобалася рима "бога-бога". Може в наступній редакції чимось замінити? Скажімо:
    "Все покину і полину
    До самого бога
    Молитися... а до того
    Є така вимога:
    Поховайте та вставайте ...

  3. Усюди у вірші рима точна, а в останній строфі - ні: "новій-словом"
    Чому, раптом?

А так - на Нобелівку тягне :sing:

Олексій Мачехін - 11-2-2004 у 19:30

Гаразд, відповім.
1. Насправді рима не АВСВ а АА, як і, власне в народних віршах (зауважте, нема укр. народних пісень з римою АВАВ), просто рядок розбитий навпіл
2. Риму бога-бога я обрав навмисне, аби підсилити, закцентувати увагу читача на тому, що я гідний постати проти бога, від якого все залежить в нашому світі, заради долі своєї країни.
3. Знову ж таки - прозове завекршення заради підсилення відчуття саме завершення. Постав я там риму - можна б було очікувати відчуття незавершеності, ніби музику не закінчено. А так, це послугувало емоційною розв'язкою.

Сподіваюсь після таких вичерпних роз'яснень таки номінуватись на премію.... В разі отримання - майже все віддам на доброчинність.
3.

Юрій Сєров - 11-2-2004 у 21:05

Один мій друг має претензії до МП, в зв'язку з тим, що вони перекрутили італійський текст Заповіту (йдеться про приспів Bella, bella) і цим самим спаплюжили його. Я з цим не погодився, бо не вважаю це кривлянням. Що з цього приводу думаєте Ви?, Було б дуже добре почути думку Ярки

Asmera - 11-2-2004 у 22:58

Цитата:
Першим відправив користувач fish
хіба слова мила і гарна настільки неспоріднені?
Споріднені:) Але ж щосб не пам"ятаю, щоб у Шевченка те слово стільки разів повторювалося ;)

сумна - 12-2-2004 у 11:18

Скажіть, чи справді Тарас Григорович згадував Бога з малої літери? Так друкували в Кобзарі у совєцькі часи. А як написав автор?

Знаю, що останнім часом шевченкознавча література поповнилась творами Грабовича, Забужко, але я їх, на жаль, не читала.

Dmy - 16-2-2004 у 19:54

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Знаю, що останнім часом шевченкознавча література поповнилась творами Грабовича, Забужко, але я їх, на жаль, не читала.

Ще є грунтовна розвідка Олеся Бузіни :lol:
Щроправда, її я також не читав :sing:

Щодо текстів (див. початок треду)
Пара штук з Il Testamento

Пісня 551 (Олег Лишега)
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того, щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше…
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником, як рукою їхніх плавників
І втікає… ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ!

Сестро (Михайло Барбара)
Танцюй зі мною, сестро, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Танцюй зі мною, сестро.
Танцюй зі мной…
Хай навіть сніг перед тим,
Як падати на твою землю
Бачить її через приціл.
Я танцюватиму з тобою
Чи не вперше і може востаннє.
Сестро, танцюй зі мною
На вулицях твоїх гір,
Не знімаючи рушниці з твого плеча, сестро
Не відмовляй мені, сестро, не відмовляй.
Танцюй зі мною, сестро, танцюй.
Танцюй зі мною, сестро, танцюй зі мною.
Нехай цей танець і востаннє.
Танцюй зі мною, сестро,
Танцюй зі мною, сестро, танцюй

Олексій Мачехін - 17-2-2004 у 13:27

Будьласка, нагадайте мені про це через тиждень - я сходжу в музей запитати.

Captivitas - 17-2-2004 у 19:06

Ще дві пісні з IL TESTAMENTO

Алхімія (вірш Ю.Андрухович)
В реторі вариться коктель
твоя й моя першооснова,
якої давній менестрель
шукав із музики і слова, —
в реторті вариться коктейль
(oh, yes, my baby!)
Я — Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель!
Я сплю на небі!

Та будні стомлено шиплять
в розпечених побитих тиглях,
і в суміші отій киплять
сполуки спогадів застиглих.
Коли по буднях ти пройдеш, —
чи ж обійдешся без подряпин?
Коли в букетах подаєш
надії від сльоти продряглі,
та от впадеш з високих веж
(oh, yes, my baby!),
побачиш — на землі живеш,
а зірка в небі!

Але всі рани заживуть,
смарагдами всі сльзи стануть,
коли цілунки проженуть
слова олжі — поза устами.
павутинки наших душ
знайдуть свою першооснову,
немов пелюстки наших руж —
розкриються цнотливо знову:
"Це ти?" — "Це я, твій сум і щем…"
(oh, yes, my baby!) —
я загорну тебе плащем,
немов на небі…

Ніжність(вірш Ю.Андрухович)
По той бік пристрасті народжується ніж.
Лахмітник Місьо о четвертій ранку
зарізав панну Касю, лесбіянку
(як він гадав, а втім, йому видніш).

Він пописав ій черево й горлянку,
аж весь шалів, аж весь упав у дріж.
Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,
я присягла навіки свойму Янку».

(Той саме відбував за зґвалтування).
Вона була любов його остання —
і так пішла, небога, ні за гріш.

Кохання — то велика дивовижність:

там, де лише народжувалась ніжність,
за хвильку може виникнути ніж.

сумна - 24-2-2004 у 12:28

2 п.Olexiy: Голошуся слухняно, минув тиждень після Вашого повідомлення щодо відвідин музею :)

Олексій Мачехін - 24-2-2004 у 12:36

Дякую, ставлю позначку в щоденнику

Олексій Мачехін - 26-2-2004 у 14:37

Звітую:
Подивитися рукописи або бодай "Три літа", де було вперше видано заповіт, мені не вдалося і, можливо, не вдасться.
Я взагалі примудрився натрапити останній четвер місяця, коли в музей вхід вільний і залами носяться матюкливі юрби різновічних київських школяриків.

АЛЕ:
Дізнався що Три літа було перевидано репринтом і збірка є у бібліотеках.

Пані Наталія Олексієвна, що працює у фондах музею Шевченка, пообіцяла подивитися зазначені рядки і розповісти мені телефоном на тому тижні.

Позначку в щоденнику ставлю.

сумна - 27-2-2004 у 18:53

Дякую Вам і по-доброму заздрю за те, що побували в музеї. Отак ми в музичній темі згадали про Тараса Григоровича напередодні шевченківських днів.

Олексій Мачехін - 3-3-2004 у 15:09

Отже, за матеріалами рукопису Т.Г. Шевченка, а саме
рукописна збірка, що в ній подано Заповіт:

Доволі цікава ситуація, адже тут зустрічається 3 різних літери "б".

Звичайну прописну літеру Тарас пише як нас вчили в першому класі. Гарненький кружечок від якого з правого боку нагору відходить така закарлючка: "Г" тобто:

О
(знак підкреслення, звісно, для зміщення літери, його там нема)
Ця літера пишеться у всіх словах окрім слів "бог" і першого "Було" у сьомому рядку віршу.

Друга літера - велика Б пишеться наступним чином: овал, над яким карлючка перетворюється на відірвану дугу, тобто приблизно так, якщо перевернути на 90 градусів наступні символи:
СО

Цю велику Б зустрічаємо, власне, в слові "Було" в сьомому рядку і маємо примірник написання великої Б як воно має бути.

Третя б - найцікавіша, бо саме з неї пише тут Т. Г. слова Бог.
вона, як і велика, складається з овалу і дужки, проте, ніби у маленької, дужка від кружечку не відривається.

Мені особисто видається що це є велика Б, тільки в швидкому написанні. Заголовну Б в слові було писано так само, тільки більш охайно та чітко.

Мабуть так само подумали і видавці, що в збірці "Три літа" в вірші Заповіт обидва слова Бог написали з великої літери. Хоча, можливо, вони просто вирішили написати за правописом.

сумна - 3-3-2004 у 16:47

Справді цікаво! Я вдома подивилася у 1-й том п'ятитомника, випущеного видавництвом "Дніпро" у 80-х роках. В ілюстраціях є рукописна сторінка початку поеми "Кавказ". Буква "б" у слово "Бог" має описаний Вами вигляд - кругленьке "о" з довгим хвостиком. Я, не маючи з чим порівняти, подумала, що то мала буква. Тепер розумію, що то все-таки велика.

Дякую Вам!

Олексій Мачехін - 3-3-2004 у 16:58

А я вам - за інформацію і за натхнення :)

Captivitas - 24-6-2004 у 14:17

18.06.2004

"Мертвий півень" заспіває "Пісні для Мертвого півня"

“Мертвий Півень” нарешті дочекався збірки пісень, написаних спеціально для них. Йдеться про збірку “Пісні для Мертвого півня”, яку вже давно обіцяв написати музикантам Юрій Андрухович. Збірка вже була майже готова на осінь минулого року, щоправда, Андрухович хотів дочекатися тридцятого вірша. Натомість дочекався ще й тридцять першого – саме стільки поезій у збірці (всі вони, до речі, мають англомовні, або німецькі, назви). Деякі з цих віршів уже презентувалися на акціях “Маскульт” у Києві та Харкові взимку 2003 року, а 23 червня їх можна буде почути у Львові в рамках програми “Трансляторіюму”.

Свого часу Андрухович обіцяв максимально ускладнити завдання “Півням”, написавши такі вірші, які не можна буде заспівати (бо свого часу “Мертвий півень” переспівав дуже багато його віршів, серед них “Агов, мої маленькі чортенята!”, “Пастух Пустай, поет, баронський син”, “Дидактична вистава в театрі Богуславського”, “Йосифа Кун”, “Міський бог Ерос” та багато інших – пісні на його вірші є практично у кожному півнівському альбомі, крім останніх “Афродизіяків”). Але фронтмен “Мертвого півня” Місько Барбара запевнив, що ідеї вже є, більш того, група вже у липні збирається сісти в студії і писати новий альбом.

Що ж до віршової збірки “Пісні для Мертвого півня”, то вона вийде у івано-франківському видавництві “Лілея-НВ”, можливо, уже у вересні цього року.

Взято з сайту: Потяг76
:sing::saint::sing: