Форум Рідного Міста

Давайте поговоримо про карти

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 10:00

Сьогодні по 1+1 презентували зраночку в роліку нову книжку, присвячену українській традиції гри в карти.

Книжка називається Nехай козириться. Відсьогодні я її шукаю, хоча й не маю особливої надії - наклад аж 300 примірників.

Хто зможе допомогти придбати - з мене торт.

Ну а допоки давайте попатякаємо про карти :)

Хто які ігри знає?
Як називаються українською масті?
Ну і далі, далі, далі.

Чий ход?

Користувач Олесь - 19-7-2004 у 10:04

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Як називаються українською масті?

Віна, хрест, кир і каре. :)
З ігор знаю Solitaire, Spider Solitaire, Microsoft Hearts i FreeCell. :D

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 10:16

А що з них як перекладається? З мастей тобто :)
А дурня, п`яницю не знаєш????

Користувач Олесь - 19-7-2004 у 10:39

Віна - spades, хрест - clubs, кир - diamonds, каре - hearts.
Дурня і п'яницю не знаю - вони в стандартний набір ігор Windows не входять, а інших забавок я на комп'ютері не маю. :(

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 10:41

Олесю, а цеє.... що, ніколи з ЛЮДЬМИ ти в карти не грав???

Роман Голощук - 19-7-2004 у 10:48

А я люблю побавитися у преферанс. Або з ЛЮДЬМИ (як пише Олексій) або й з комп'ютером ;)

Nazar - 19-7-2004 у 10:55

Мережева 1000!!!
Заінстальована на всіх офісних машинах "невідомими зловмисниками" :)

Можу скинути.
Там є мережеві та з компами. Зроблена на основі старої із шулерами Бартом, Гомером та Лізою. правила більш менш зносні крім останнього - мельдунки на бочці чомусь рахуються...

Користувач Олесь - 19-7-2004 у 10:56

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Олесю, а цеє.... що, ніколи з ЛЮДЬМИ ти в карти не грав???

Я пробував розкласти солітера паперовими картами, але то страшенно незручно, важко встежити за дотриманням всіх правил, що в нормі робить комп'ютер. А крім того, в мене нема часу, я і на комп'ютері в ті забавки не граю, просто знаю, що вони є. :)

Роман Голощук - 19-7-2004 у 11:02

Я ще колись пробував грати у "справжній" спортивний бридж (чи брідж?). Навіть книжку з правилами десь надибав ;) Але щось з спільниками не склалося :(

Рост - 19-7-2004 у 11:30

Я у своєму спортивному минулому стільки в карти награвся, що тепер до них абсолютно (-273С ;) ) байдужий :)

Tempika - 19-7-2004 у 11:37

...у нас колись була компашка, всі ночі пульку розписували :-))
ех, скучаю по преферансу.

Tempika - 19-7-2004 у 11:39

...хтось би порадив хороший ч/б преферанс для пальми, га?.... :-))
а то пасьянси набридли.

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 11:55

ех.... щось не в моді нині дурень, видно.

А хто вміє в цигана грати? Тобто хто б ото мене навчив?

Наталка - 19-7-2004 у 13:40

Я в дитинстві з бабусею грала у дурня, перекидного дурня, п’яницю і відьму - це з того, що пам’ятаю. :) Цигана не знаю. До речі, "бубнову" масть бабуся називали "дзвінковою" (певно, дослівний переклад), "трефи" - "жировою" (не питайте, чому), "пікі" - "виновою", а "чирву" - "чирвою". Отаке...

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 13:45

Книжку знайшов - 150 гривень :(
Наталю, навчиш мене в п`ятницю і відьму?

Наталка - 19-7-2004 у 13:57

Спробую. Тільки треба пригадати, але якісь навички мають залишитися. :)

Анастасія Кулакова - 19-7-2004 у 14:57

За часів навчання в університеті ми "проходили" археологічну практику. Хто був, той знає що це таке. Керівником у нас була надзвичайна жінка - професор Ковальова Ірина Федорівна. Дама аристократична, справжня леді. Так от, вона категорично (під загрозою незарахування практики) забороняла грати у карти у будь-які ігри, крім преферанса. Цю гру вона вважала "гімнастикою для ума". Експедиція тривала більше місяця і всі вимушені були навчитися грати у ту гру. Потім втянулися, почалися баталії. Минуло вже досить часу з тої експедиції, але я й досі граю на досить пристойному рівні. Але, на жаль, останні роки через сімейні заботи, роботу досить рідко. Чесно кажучи, не розумію компьютерного картярства. Пасьянс то ще таке, а от преф! Це ж ритуал спілкування, специфічного жаргона, сигаретного диму, азарту.

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 15:02

Дурень або козел - ото справжня атмосфера :)

Анастасія Кулакова - 19-7-2004 у 15:10

Козел - це назва гри?

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 15:12

Звісно :)

Анастасія Кулакова - 19-7-2004 у 15:21

Ну то пробачте невігласа. Я про таку не чула.

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 15:22

Та прошу пані, то доміно :)

А ще я колись в кості грав - в 1000, хоча зараз і не згадаю правил.

Анастасія Кулакова - 19-7-2004 у 15:27

Боже! Звісно! Я таки невіглас. "Забивати козла"...

Наталка - 19-7-2004 у 17:25

А я згадала правила "відьми". Ще трохи піднапружуся - і п’яницю теж згадаю!
Приказка від бабусі: "П’яниця - проспиться, а дурень - ніколи". Повторювалася завжди на початку гри - може, якесь магічне заклинання? :)

Grabchuk - 19-7-2004 у 17:53

Цитата:
Першим відправив користувач Роман Голощук
Я ще колись пробував грати у "справжній" спортивний бридж (чи брідж?). Навіть книжку з правилами десь надибав ;) Але щось з спільниками не склалося :(

Як враження від спортивного бриджу? Сам не грав ніколи, але чув позитивні відгуки і маю мрію навчитися грати.
А так, поки що, в основному "сижу" на преферансі.

Tempika - 19-7-2004 у 18:07

...і я мрію :-) колись у львові був клюб і курси спортивного бриджу, ніби при шаховому клубі...
жаль, таких курсів тепер нема. :-((

Олексій Мачехін - 19-7-2004 у 21:02

Щось, Наталко, тільки нас рідне пре....

Роман Голощук - 19-7-2004 у 21:24

Цитата:
Першим відправив користувач Grabchuk
Цитата:
Першим відправив користувач Роман Голощук
Я ще колись пробував грати у "справжній" спортивний бридж (чи брідж?). Навіть книжку з правилами десь надибав ;) Але щось з спільниками не склалося :(

Як враження від спортивного бриджу? Сам не грав ніколи, але чув позитивні відгуки і маю мрію навчитися грати.
А так, поки що, в основному "сижу" на преферансі.


Власне я зіграв тільки кілька "пробних" партій. І перші враження - гра досить "багатоваріантна" і дуже залежна від гри партнера. Взаєморозуміння має бут 100 відсотковим :)

Андрій Пелещишин - 19-7-2004 у 21:37

Маю питання:
А карти - це спорт чи культура?

Роман Голощук - 19-7-2004 у 21:47

Карти - це азартна гра ;)

Наталка - 19-7-2004 у 21:52

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Щось, Наталко, тільки нас рідне пре....


Ага. :cool: Власне, що відьма, що п’яниця, що дурень - не надто складна гра, але захоплива. Генетична пам’ять відчувається.
А до бріджу я байдужа. :D

Олексій Мачехін - 20-7-2004 у 09:20

В картах далеко не всі ігри азартні. Це, як на мене, безумовно культура.

Рост - 20-7-2004 у 10:49

Я думаю, що це вбивання часу :)
Є ігри розвиваючі, наприклад Го. Хех, я в комп`ютера навіть на найслабшому рівні ще ждної партії не виграв :) Мізки зле працюють, свідомості не вистарчає :)
І є ігри, як би це пом`якше... деградуючі. Ото власне ті, що для вбивання часу.

Олексій Мачехін - 20-7-2004 у 11:10

А є, Ростиславе, ігри для компанії. Хтось спілкується горілкою/пивом і політикою/пліткарством, а хтось горілкою/пивом і картами/доміно.

Рост - 20-7-2004 у 11:21

Я хіба заперечував проти існування можливості вбивства часу за попереднім зговором групою осіб? :D

Наталка - 20-7-2004 у 11:33

Та ну - деградуючі, це коли зовсім думати не потрібно, і то - може, якісь м’язи розвиваються чи рухи до автоматизму доводяться. :) А (імхо), навіть граючи в "дурня", потрібно щось аналізувати, передбачувати та запам’ятовувати (якщо хочеш виграти). :)
Я насправді в карти не люблю грати. Люблю розкладати усілякі пас’янси, ворожити люблю - хоча й кажуть, що гріх, це в мене теж від бабусі, але, здається, вже з рік зовсім карт до рук не брала... Ще чоловік, коли в Криму відпочивали, в "тисячу" грати навчив. Грали доти, доки я його не обіграла, бо тоді він сказав, що гра "дитяча". :) А ще колись грала з комп’ютером в преферанс, і одну партію виграла - не питайте, як, бо й досі правил не знаю, інтуіція, мабуть. Та решту - програла. :)

Tempika - 20-7-2004 у 15:17

...я вміла файно ворожити (у мене бабця взагалі долю по очах читала), але потім
почалися у мене всякі негаразди, я й кинула... а могла б уже й бізнес відкрити :-))) всякі
пані оляни б мали сильну конкурентку...
та шуткую я, шуткую :-))

Demyan - 21-7-2004 у 10:01

З самого дитинства складав пасянси - не жалію, батько навчив багатьом, в результаті в мене розвинулась логіка, послідовність думок та дій.... Також заспокоює нерви:).
Добра гра для колективу є Джокер - легко вчиться і як правило новачки виграють.
Непогано грати для тих хто не любить префіранса в Кінга - гра триває годинку, від 3 до 4 чоловік. Треба і подумати і знати кому і що підкинути.
Хто має дві колоди карт (по 54 штуки + джокери) рекомендую Канасту - можна грати на пари, значно цікавіше.
Є непогані ігри для багатьох але тут карти тільки для визначення вбивць, комісарів, мафії..... Наприклад порозслідувати вбивцю, або визначити мафію або стати кілером....ці ігри як правило дуже добре граються на природі, коли можна покричати, дуже втягують, а головне цікаво і смішно.

Tempika - 21-7-2004 у 10:08

...а розкажіть-но якийсь пасьянс не на пів-ліжка, і на одну маленьку колоду на 52 (типу *корнерз*,
я його дуже люблю, але набрид), і щоб не дуже тре було рахувати (у прикладних математиків звичайно
проблеми з елементарною арифметикою :-)).... до речі, де тепер продаються ті маленькі карти пасьянсні
дорожні на 2 мікро-колоди в коробочці?.... бажано австрійські.

Demyan - 21-7-2004 у 10:26

в сопртоварах на коперника є хороші але дорогі карти.

Tempika - 21-7-2004 у 10:29

...а колись на князя романа був магазинчик?.... поруч з канцтоварами?... зайду туди :-))

Анастасія Кулакова - 5-1-2005 у 13:16

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Сьогодні по 1+1 презентували зраночку в роліку нову книжку, присвячену українській традиції гри в карти.

Книжка називається Nехай козириться. Відсьогодні я її шукаю, хоча й не маю особливої надії - наклад аж 300 примірників.

Хто зможе допомогти придбати - з мене торт.

Ну а допоки давайте попатякаємо про карти :)

Хто які ігри знає?
Як називаються українською масті?
Ну і далі, далі, далі.

Чий ход?


Хоч і запізно, але я нарешті знайшла відповіді, бо ця тема для мене особисто виявилась цікавою. І хоча книжку (яка Вами вже була придбана) я так і не знайшла, проте деякі відомості всеж розшукала.
Київ у дореволюційній Європі вважався столицею картярства. За даними Анатолія Макарова, у 18-19 сторіччі поширеною було прислів'я "Варшава танцює, Краків молиться, Львів закохується, Вільно полює, а старий Київ грає в карти". Найвідомішіми київськими шулерами, що "потрапили" в історію, були Скорупський, Котюжинський, Росоловський, Окуліч. Зігмунд Котюжинський обібрав самого Ф.Ліста, який залишив у Києві чималеньку частку своїх фінансів.
Грали в такі ігри: фараон, діабелку, преферанс, вінт, бостон, "гру в три листка", п'яницю, дурня, невірного дурня, хвалька, скубки, лаву, манахвейку, шістки, джгут.
Карти називались: туз, корона, краля або виншик, хвалька, хлап або нижник, дев'ятка, вісімка, сімка, шістка.

А от як називалися масті, я поки що не знайшла.

tysovska - 5-1-2005 у 14:26

Цю книжку можна замовити тут:

http://artvertep.dp.ua/shop/books/178/468.html

Я собі замовляла влітку, і мені привезли буквально на другий день. А можуть і по пошті вислати (післяплатою). Не знаю, чи вона ще є у них на складі, бо наклад був дуже маленький.

Анастасія Кулакова - 5-1-2005 у 15:32

Дуже дякую. Найсмішніше те, що книжку видано у моєму рідному місті, та ще й у типографії, послугами якої я користуюся як замовник.

tysovska - 5-1-2005 у 15:54

До речі, до книжки додаються ще дві колоди оригінальних карт. Єдине, що цю книжку псує, - досить об'ємна реклама спонсора. Якось вона зовсім слабо вписується у контекст. Але що поробиш, коли грошей катма!

Юрій Філатов - 5-1-2005 у 16:30

реінкарнація картярської теми...

"Віна - spades, хрест - clubs, кир - diamonds, каре - hearts."

ще за радянських часів був крем по голінню "Каре", здається "българський", то там "бубна" намальована, так може hearts - не зовсім каре? до речи чім вам бубна не подобається, раніше звичайний бубен і був здебільшого ромбічної форми, невже так принципово, щоб було несхоже на російську? навіщо запозичене "каре" замість власного "бубна"? до речи, непогано б знати етімологію, а в мене тількі російський етімологічний словник (хоча автор часто і густо щиро демонструє збереження праслов'янських і санскритських коренів саме в українській, білоруській, польській, сербській та інших мовах, не надаючи перваги російській). Чи не видавався етімологічний словник української мови? Я не маю на увазі її походження з Едемських садів.

"ех, скучаю по преферансу." - на гамбє спробуйте, на деякий час цікаво, але краще за столом, із друзями...

"Боже! Звісно! Я таки невіглас. "Забивати козла"..."
- не крайте серця, таки існує карткова гра "козел", навіть була комп'ютерна реалізація під МС-ДОС, невже ніхто не бачив...

"Карти - це азартна гра" - карти це не гра, Ви маєте повне право гратись ними у будь що, зокрема у комерційні ігри, а не обов'язково у азартні

" українській традиції гри " - як на мене, то якби китайці видавали про свої традиції карткової гри, то сяк і так... навіщо цей "квасний патріотизм" ? давайте тоді вже і про українські традиції карате та гри на сямісені, в нас що ?немає власних культурних традицій?

от я дуже поважаю Д.Лєсного, зокрема за особисте доброзичливе відношення до мене, але не розумію навіщо було називати дуже хорошу книжку "Русский преферанс" :P, невже за ломберним столом видно національну належність гравця?

Анастасія Кулакова - 5-1-2005 у 17:37

Я вважаю, що ніякого "квасного патріотизму" тут нема. Справді, є виключно українські традиції, а є українські традиції використання запозиченого. І айкідо, і карате, і карти. Футбол та бокс вважаються англійськими забавами? Ну так, можливо традиції і корені цих видів спорта не є англійськими, а англійці їх запозичили. То ж не треба нам, українцям, займатися цими видами спорту! Не наші вони! От бойовий гопак - наше. Наше-то наше, але не ввели ще в програму Олімпійських ігор такого вида спорта. А щодо картярства - то тема на форумі присвячена тому (на мій суб'єктивний погляд), що якщо вже ми граємо (і не одне сторіччя) у карти, то було б не погано називати їх за українською традицією, а не російською. От нема українського аналога назви - бокс, а от щодо "подкидного дурака", так є "невірний дурень". Є "валет", але мені більш сподобалась знайдена мною українська традиційна назва - хвалька.
А якщо хтось підніме тему "про українські традиції карате та гри на сямісені", то й вона, можливо, для когось буте цікавою, буте обговорюватися, просто "спеців"- картярів на форумі більше, ніж каратистів.

Hanor Narasson - 5-1-2005 у 21:55

Цитата:
Першим відправив користувач Користувач Олесь
Віна - spades, хрест - clubs, кир - diamonds, каре - hearts.
Дурня і п'яницю не знаю - вони в стандартний набір ігор Windows не входять, а інших забавок я на комп'ютері не маю. :(


Звиняйте, пане, але кир = французьке "кєр" (не знаю точно, як по-французьки пишеться), себто "серце" = hearts, (черви) а от каре - воно і у війську і в перукарні "каре":baddevil:, себто квадрат (бубни).

Взагалі в галицьких родинах називали "з-французька":
1-а - пік
2-га - треф (трефль)
3-я - каре
4-та - кєр

Tempika - 6-1-2005 у 08:39

піка - spades, хреста - clubs, дзвунка - diamonds, черва - hearts...
так казали діти на лавочці, коли ми тільки вчилися грати в дурня :-)
при цьому мені чомусь пригадується пісня стінга *shape of my
heart*

SHAPE OF MY HEART
Sting


He deals the cards as a meditation
And those he plays never suspect
He doesn't play for the money he wins
He doesn't play for the respect
He deals the cards to find the answer
The sacred geometry of chance
The hidden law of probable outcome
The numbers lead a dance

I know that the spades are the swords of a soldier
I know that the clubs are weapons of war
I know that diamonds mean money for this art
But that's not the shape of my heart

He may play the jack of diamonds
He may lay the queen of spades
He may conceal a king in his hand
While the memory of it fades

I know that the spades are the swords of a soldier
I know that the clubs are weapons of war
I know that diamonds mean money for this art
But that's not the shape of my heart
That's not the shape, the shape of my heart

And if I told you that I loved you
You'd maybe think there's something wrong
I'm not a man of too many faces
The mask I wear is one
Those who speak know nothing
And find out to their cost
Like those who curse their luck in too many places
And those who smile are lost

I know that the spades are the swords of a soldier
I know that the clubs are weapons of war
I know that diamonds mean money for this art
But that's not the shape of my heart
That's not the shape of my heart

Юрій Філатов - 6-1-2005 у 09:32

Цитата:
Першим відправив користувач Нанушка
Я вважаю, що ніякого "квасного патріотизму" тут нема. Справді, є виключно українські традиції, а є українські традиції використання запозиченого. І айкідо, і карате, і карти.


то ж бо і воно, що "використання запозиченого" - а далі у Вас йдеться про назви, тоді як я звернув увагу на слово "гра" - відчуваєте різницю? от ми з Вами сідаємо за один стіл, грати у преферанс, я розмовляю виключно російською, Ви українською, опоненти один серб, другий казах, у чому ми помітимо українські традиції ГРИ ?

Цитата:
Першим відправив користувач Нанушка
Футбол та бокс вважаються англійськими забавами? Ну так, можливо традиції і корені цих видів спорта не є англійськими, а англійці їх запозичили. То ж не треба нам, українцям, займатися цими видами спорту! Не наші вони! От бойовий гопак - наше.


якби Шева на церемонії вручення "золото м'яча" вимахував біло-голубим прапором і/або вигукував "Янукович - сила, англійці - могила, і взагалі вкрали ідею худболу у праукраїнців" то це і був би "квасний патріотизм", якби Вєталь вперто називав би себе "вихованцем та непереможним чємпійоном бойвого гопака" який саме через це поб'є будь-кого з "жалюгідних боксерськіх клоунів" то і це був би "квасний патріотизм"
і саме такими речами НЕ ТРЕБА займатися, навіть якщо їх буде включено у програму Олімпіад :lol:

пишатися нашими досягненнями може будь хто із співвітчизників, а "розводити манліхєровіну" (С) Я.Гашек про особливості українського підходу - даруйте, не треба, грайте наприклад у преферанс на турнірах - всі й так побачать досягнення. Добре відомий преферансистам Росії гравець "Василий Ульданов (рус. орф.)" обрав собі нік "Василь" - можливо українець? то й добре, але щось я не чув щоб він писав про українські традиції ГРИ, та й пан Григорій Іващенко-Дзвінковий за книжку якого йде вже нацятий допис назвав її "Nехай козириться! Гральні карти в історичному і культурному контекстах" - це ж можна лише вітати, бачите "гральні карти" у "контекстах" не вдає людина з себе знавця та непереможного майстра гри, який повчає, грай українською - аж тоді переможешь :lol:

шановних дописувачив прошу не ображатись, якщо мої жарти недотепні, а вельміповажних "впомірнювачив" прошу не видаляти й не переносити мої дописи зі своїх шляхетних очей ;)

Анастасія Кулакова - 6-1-2005 у 10:46

Вельмишановний пане Юрій, або я невірно висловилась, або Ви не зрозуміли, що я хотіла довести.
Гра в карти в Україні всже стала традицією. Не з українськими коренями, але традицією саме українською. Так само російською, сербською, англійською.

Користувач Олесь - 28-2-2005 у 20:05

Дві статті про карти в Поступі:

http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=37471

http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=37472

Юрій Філатов - 1-3-2005 у 18:39

здавалося тут було моє повідомлення...

повторю коротше, пан Мишкало - невіглас, не треба було йому писати про карти взагалі та про азартні ігри зокрема...

пан Майкл - добре, дуже цікавий матеріал, на жаль обмаль малюнків, та ще і сторін світу у китайців начебто п'ять було...