| Біографія: |
Мовчать боги, принишкли океани,
Везувiї таять в собi свiй попiл,
Камiння i вогонь священий. Храми
Стоять, зарослi будяком i хмизом,
У хмизi тiм скульптури охуєних
Розмiрiв лежать розкиданi,
І дивляться незрячими очима
В безодню неба. Замовкли всi,
Чекаючи коней iз вершниками,
З косами й вагою.
Та щось не йдуть, проклятi.
Або б уже сказали, що не прийдуть,
Або скажiть, коли,
Бо вже нема нiякого терпiння їх чекати.
Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбойоби!
Навiщо, мама Мудрая Сова,
Мене ти народила!
(c) Лесь Подерев\'янський :) |
