Користувач Олесь - 5-5-2003 у 18:19
I як на то пішло, то чому 9, а не 8, як у всьому світі?
Nazar - 5-5-2003 у 18:44
Як на мене - то таки вигідне свято.Ги-ги.
Бо в дружини день народження. І то приємно,
що знайомі не можуть відмовити в гостюванні. А який дефіцит телятини по ринках у
ці дні!
кецо - 6-5-2003 у 15:27
Звичайно, що свято. Як би не було, але закінчилась війна. 8 чи 9 травня це не велика
різниця - прийнято було святкувати 9 травня не варто щось міняти. Інша справа чи це
день Перемоги чи день Миру. Це вже як для кого.
marco - 6-5-2003 у 18:04
тут війна тривала ще до середини 50-х ;-)
цікаво чи іракці також будуть святкувати день взяття американцями Багдаду?
rost - 6-5-2003 у 22:53
Може для когось і свято, але не для України. Один кривавий загарбник переміг
другого. І з кожного боку воювали обмануті українці.
кецо - 12-5-2003 у 10:42
Хотів би я бачити як хтось скаже зараз тим дідам, які пройшли війну (мається на
увазі в лавах Радянської армії), що вони воювали даром. А 9 травня длля них це вже
свято, і не має значення в яку сторону змінилася влада.
Ігор+ - 12-5-2003 у 14:41
9-го бо різниця в часі 
кецо - 13-5-2003 у 17:43
В принципі не різниця в часі, а кажуть що німці підписали капітуляцію перед
військами союзників 8 травня, але СРСР змусила повторити даний процес 9 травня.
Тобото фактично для союзників війна закінчилась 8, а для СРСР 9 травня.
Андрій Пелещишин - 11-5-2015 у 17:37
Нарешті цього року запустилася нормальна тенденція на державному рівні щодо 8-9
травня. Почали активно відмічати 8 травня. Змінили акценти в датах, зникло отой
41-рік. Ну і подача інформації в роликах і офіціозі вже змінилася, українції не
асоціються лише з Червоною Армією.
Вийшло доволі вдало.
Юрій Марків - 11-5-2015 у 19:32
Мій прадід служив в австро-угорській армії, дійшов до Мілану. Так само і прадід
моєї дружини (цікаве співпадіння в нас з жінкою - і воно не єдине). Це в якості
ліричного вступу.
Бабця Марія Теодорівна Баховська була зв’язковою УПА, вислана до Сибіру на 15
років. Що цікаво, бабця була реабілітована ще за совєтів, однак майно за 30 км від
Львова (будинок, поле, ліс) у зв’язку з реабілітацією не віддали, а після
повернення з Сибіру до Львова сім’я жила нелегально у підвальному приміщенні "на
пташиних правах". Міліція практично щодня виганяла, однак через малих дітей на
руках залишали на місці (а вагітну сестру моєї бабці взагалі НКВД копало в живіт,
аж мала викидень).
Дідусь після своєї основної роботи ходив будувати в якості підробітку "хрущовку",
за це дали квартиру, де моя сім’я досі і живе. Дали "подачку" за уряду
Пустовойтенка в якості відшкодування за конфісковане майно, вгадайте - що собі
бабця купила на ці гроші? Аж мохеровий (на початку дев’яностих був модний) светр (і
це за 15 років каторги - будування сибірської залізної дороги БАМ). А в цей час
чомусь в Естонії подруга бабці за конфісковане такого ж приблизно розміру майно
отримала відшкодування, за яке купила собі теж будинок (це для роздумів, хто в 90-их
прийшов до влади там і хто - в нас).
Брат бабці служив на війні в совєтській армії - у штрафбаті. "По дефолту" мешканців
Західної України совєти записували у штрафбат, мабуть як ненадійний контингент.
Це показово - як до нас ставилися "асвабадітєлі". З дньом побєди не повертається
язик нікого вітати, бо хоча би на прикладі своєї родини скажу, що почалися чорні
часи. Один окупант із серпом-і-молотом переміг іншого окупанта зі свастикою.
При цьому слава Богу за все! І - НІКОЛИ ЗНОВУ!!!
Славко Остапенко - 19-5-2015 у 10:05
Мій прадід служив у радянськії армії, пройшов усю війну, був поранений. Ніколи не
згадував про війну та про сталіна - лише пошипки. Сім'ю мого діда розкуркулювали
камуняки, він вночі втік с Тернопільщини до Дніпропетровщини, бо мали вислати до
Сибіру вранці.
Юрій Марків - 19-5-2015 у 10:35
А ще бабця розповідала, як дружини "красних командірів" після "асвабаждєнія"
Львова дефілювали стометрівкою в нічних сорочках, відібраних у місцевих
господинь (про це з різних джерел чув, не лише від бабці), ну бо вперше таке бачили,
думали що то вишукані плаття... А про те, що ті ж дійові особи варили зупу в фігурних
нічних горщиках, чув лише з одного джерела, не від бабці (не знаю, може то стьоб).
А ось про наступне особливо (!) варто розповісти. Бабця моя була дуже гарної вроди.
Один з "красних командірів" залицявся до неї і, як то було заведено в тамті часи,
хвалився статками - щось на зразок такого: "да у мєня столько добра - я заходіл в еті
дома і ТАДАДАДАДА!!!!". То ще треба мозги мати, щоб таким хвалитися.............. Нагадаю
для тих, хто не знає історію - Львів брали совєти в 39-му році без сутичок з німцями,
оскільки гітлерівці відступили відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа. Від
кого чи від чого звільняли тоді Львів? Відповідь - від "добра", це була чудова
можливість поживитися мародерам.....
Ну і не дивно, що "перших москалів" в 39-му році зустрічали львів’яни з квітами, а
"других москалів" у 44-му - вже з дубельтівками, бо вже побачили справжнє обличчя
"асвабадітєля"... Типове висловлювання старших львів’ян про тамті часи: "перші
москалі були ліпші, бо майже відразу пішли, а от другі москалі вже як прийшли, то
так і лишилися надовго"... Якщо хтось приїде на дєньпабєди до Львова і побачить
всюди державні прапори з чорною стрічкою - будете знати, чому ці чорні стрічки там
висять...
Обов’язок християнина - пробачити. Пробачаю!!! Давно пробачив!!! А ще обов’язок
християнина - не забути і передати нащадкам правду. Пам’ять і прощення - це різні
речі.
Навіть не знаю, який висновок з того всього зробити....... Бог їм всім суддя!!! І -
НІКОЛИ ЗНОВУ!!!