Роман Голощук - 5-6-2003 у 21:43
Зараз в Україні діють багато державних та недержавних лотерей а також безліч
"лохотронів". Хотілось би знати думку та ставлення дописувачів форуму до
них.
Одразу хочу відтворити статтю на цю тематику з "ЛЬвівської газети"
"У радянські часи участь у нечисленних державних лотереях відігравала важливу
суспільну роль, свідчила про наявність колективного духу та асоціювалася з
активним заняттям спортом. Про лотерейні розіграші навіть знято чимало
легендарних фільмів. Напевно, ще не забулися погрози колоритної начальниці ЖЕКу з
безсмертної кінострічки “Діамантова рука”: “Не куплять квитки – відключимо
газ”!
У наші ж часи люди змінили своє ставлення до лотерейного бізнесу. Нині,
сподіваючись на пані Фортуну, українці в середньому щомісяця витрачають на
лотерейні квитки до 50 грн. Якщо подивитися на українських азартних гравців, то
кожен другий з них належить до категорії малозабезпечених. Більшість таких
гравців розглядають гру в лотереї як єдиний шанс збагатитися, і нерідко саме на
такий “шанс” витрачають останні гривні. Цікаво, що 70% гравців – це чоловіки, а
кожен третій – пенсіонер.
Минулого року в бюджет України від лотерейної діяльності надійшло більше 30 млн.
грн. Ще майже 1 млн. грн. “азартних грошей” отримав Державний комітет спорту на
розвиток фізичної культури. Ну і, звичайно, у гаманцях щасливчиків осіло близько 57
млн. грн. виграшів. Натомість, за попередніми підрахунками, обсяг нелегальних і
неліцензованих лотерей минулого року перевищив 100 млн. грн., з яких жодної копійки
не перепало ні державному бюджету, ні спорту.
Український лотерейний бізнес нині практично на 100% комерціалізований, а
власниками лотерей є приватні структури чи окремі фізичні особи. На п’ять
основних операторів ринку припадає до 30 найменувань різноманітних
загальнодержавних лотерейних розіграшів. Ще 20 операторів займаються лотереями
місцевого значення. Хоча цей вид підприємницької діяльності добре контролюється
з боку держави, останніми роками тут не обходиться без численних порушень: це і
неправильне оформлення ліцензій, і прострочені ліцензії, а також несплата
податку на прибуток з сум виграшів.
Щодо ринку лотерей, то за обсягами та рентабельністю він уже в недалекому
майбутньому зможе конкурувати з ринком енергоресурсів. Азартні ігри, алкоголь,
тютюн та інші причини людської “гріховності” завжди вважали безпрограшним і
дуже вигідним бізнесом, а тому держава, яка постійно потребує додаткових коштів
на соціальні цілі, як правило, вводить монополію на “вигідні” види
підприємництва. Не оминула така доля і лотереї, які Бюджетний кодекс визначає як
статтю доходу державної скарбниці. Загалом законодавче визначення лотерей
вперше з’явилося в Україні в 1994 році, коли набув чинності Закон “Про
оподаткування прибутку підприємств”. Проте до 1998 року український лотерейний
бізнес ніхто не регулював. Будь-яку лотерею вважали азартною розвагою, її
ліцензували місцеві органи самоврядування.
Справжній лотерейний бум розпочався після 21 грудня 1990 року, коли Рада Міністрів
України прийняла постанову, що гарантувала нечувану демократизацію лотерейної
справи. У період з 1991 по 1995 рік українці могли скористатися послугами 92 операторів
лотерей, з яких залишився лише старий добрий “Молодьспортлото”. До 2000 року у нас
серйозно розгулялися так звані “лохотронщики” – оператори наперед програшних
лотерей. Оскільки лотерейні квитки могли “штампувати” всі бажаючі, шахраї в цей
період заробили чималі гонорари на довірливості громадян. Усі ці “бізнесмени”
збанкрутували, так і не повернувши переможцям призи, а державі – податки. До того
ж більшість з них були компаніями зі 100% іноземним капіталом, а це означає, що всі
“легко” зароблені гроші поповнили кишені іноземних структур.
Нині, згідно з наказом Міністерства фінансів i Державного комітету України з
питань регуляторної політики i підприємництва “Про затвердження умов проведення
господарської діяльності з випуску i проведення лотерей i Порядку контролю за
дотриманням ліцензійних умов проведення господарської діяльності з випуску i
проведення лотерей” від 25 грудня 2002 року, в Україні діють виключно державні
лотереї таких видів: “бiнго”, “тото”, миттєві, розрядні i числові. Чітко
визначено мінімальний розмір призового фонду, який встановлюють на кожний вид
лотереї: числова лотерея, розрядна лотерея i лотерея “бiнго” повинні передбачати
фонд для виплати переможцям в сумі, не меншій 12 млн. грн., лотерея “тото” i миттєві
лотереї – не менше 7 млн. грн. Законодавство також визначає і мінімальний розмір
власного капіталу оператора впродовж першого року діяльності з випуску i
проведення лотереї, який повинен бути не меншим від збільшеного в 2,2 разу
мінімального розміру призового фонду, встановленого для відповідного виду
лотереї. За кожен наступний рік щорічно розмір власного капіталу повинен
додавати “у вазі” не менше 5% від мінімального розміру власного капіталу,
визначеного для першого року роботи на цьому ринку.
Після певної систематизації ринку чітко виокремилися п’ять основних гравців,
які мають ліцензії Міністерства фінансів. Найбільшими серед них є
“Молодьспортлото”, який займає до 90% лотерейного бізнесу країни, та “Українська
національна лотерея”. “Молодьспортлото” стало популярним через такі відомі
розіграші, як “Лото-Забава”, “Острів Скарбів”, “Авто лото” і навіть
інтернет-лотерею “Віртуальне казино”. Нині 60% акцій “Молодьспортлото”
контролює Державний комітет спорту, решту розподілено між німецькими,
французькими та кіпрськими інвесторами. Впродовж першого кварталу цей оператор
ринку поповнив державний бюджет на 4,3 млн. грн., при тому, що швидкість продажу
їхніх лотерей наближається до 60 млн. білетів на рік.
Щодо “Української національної лотереї”, то вона з’явилася у 1997 році і нині
забавляє гравців популярними лотерейними телерозіграшами “Кено” та
“Супер-лото”. Згодом українським лотерейним бізнесом зацікавилася
нідерландська компанія National Lottery Holding, яка вклала в розвиток “Української
національної лотереї” 22 млн. доларів США. Цікаво, що нині гарантом виграшів
“національного” оператора, який на 100% контролюють іноземні інвестори, виступає
Міністерство фінансів України. За підсумками першого кварталу 2003 року,
“Українська національна лотерея” перерахувала у бюджет податків на суму 1,7 млн.
грн. Відзначимо, якщо щасливчик виграв приз у ліцензованій українським Мінфіном
лотереї, його виграш не оподатковують.
Усе наше життя – гра, і таку думку ще раз підтверджує історія. Перші згадки про
лотереї зустрічаються ще в давньокитайській книзі “І цзин”, де вихваляють
представника правлячої династії Хань Ченг Ленге, який ще 3000 років тому придумав
оригінальний спосіб поповнення збіднілої державної скарбниці добровільними
внесками великої кількості людей. Такий азартний розіграш призів створив
неочікувану популярність серед китайців, реальним доказом чого є Велика
китайська стіна, яку у 213 році до н.е. було побудовано саме на зібрані від лотерей
кошти.
Про лотереї згадують і в часи Троянської війни, і в епоху Стародавніх Греції та
Риму. Перша справжня числова лотерея з’явилася у Нідерландах у ХV столітті і
впродовж десяти років охопила всю Європу. Як правило, на акумульовані від лотерей
кошти ремонтували будівлі, мости, зводили пам’ятки архітектури, утримували
лікарні, школи та будинки сиріт. На “лотерейні” гроші тільки в Україні
побудували палаци спорту в Харкові, Одесі та Запоріжжі, водноспортивну базу
“Нептун” у Севастополі, водноспортивний комплекс у Дніпропетровську, стадіон
“Ювілейний” у Полтаві.
У столиці завдяки азартним розіграшам і досі спортсмени тренуються на тенісних
кортах у Жулянах, у легкоатлетичному манежі на Березняках, льодовому палаці
“Крижинка”. До речі, Шаховий палац і критий велотрек СКА у Львові спорудили також
за кошти людей, які свого часу планували збагатитися, граючи у радянське
“Спортлото”. Звичайно, не можна не згадати, що лотерейний бізнес забезпечує
роботою близько 6 тисяч українських пенсіонерів, які реалізовують квитки.
Нині лотерейна лихоманка охопила весь світ, а найбільше вирує у Європі. У Греції,
наприклад, оператори примудряються за три дні реалізовувати до 100 мільйонів
лотерейних білетів, і це в країні, де мешкає лише 10 мільйонів осіб. У маленькій
Ірландії щотижня продають до 3 млн. “шансів” отримати великі гроші. Натомість у
Австралії кожен житель щороку витрачає на лотерейні квитки 1680 доларів, не
відстають від них і німці, які не шкодують до 1,5 тисяч євро на випробовування
власного щастя. Загалом у світі функціонують близько 350-380 різноманітних
лотерей."
Любов Виткович
Джерело - [url= http://www.gazeta.lviv.ua/2003/06/05/NewspaperArticle.2003-06-04.05... Львівська газета [/url]
Зіронька - 7-6-2003 у 10:13
Найазартніша людина, яку я знаю- це моя 11-річна сестричка. Свято вірить у свою
фортуну і завжди купує на зекономлені на морозиві гроші білетик
"Лото-Забави". Правда, крім кількох тригривенних виграшів прибутку цей
"бізнес" їй поки що не приніс.
freak - 14-2-2004 у 13:27
Мені в цьому не фартить!!!
Captivitas - 17-2-2004 у 18:49
Інколи бавимось "Лото-Забавою", але ж звісно лотерея перемагає 
)
Олексій Мачехін - 17-2-2004 у 20:30
Тут бракує пункту "Ні"