Форум Рідного Міста

Трохи філософії

Зіронька - 7-6-2003 у 10:46

Знаю, що ставити багато питань не зовсім гарно. Але такого інтелектуального форуму немає, здається, більш ніде.Приємно розумних людей послухати.
Так от. Давним-давно (мабуть, у листопаді) на одному з семінарів з релігієзнавства у Львівському банківському інституті сивий (я так думаю) викладач поставив своїм розбишакуватим (мабуть) першокурсникам питання, на яке я вже півроку не можу знайти відповідь. Може, допоможете?
За що ти себе любиш? І за що тебе любить Бог?

Яндрух - 9-6-2003 у 08:38

Любити - це брати участь усім своїм єством у радості чи горі ближнього. Той, хто любить, відкриває в собі безмежні можливості розради і співчуття. Люди - ангели, тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літати тільки тоді, коли когось обіймаємо.
Кожний з нас потребує потіхи і розради, конкретного вияву любови. Але часто ми є надто стримані, надто боязкі, щоб виявити наші правдиві почуття. І ховаємо їх за холодною й суворою маскою, зі страху, щоб інші не побачили нашої "слабкості".
Лиш тільки теплота серця може врятувати нас від великого холоду нашої епохи.
Любов вимагає забути про себе, вимагає довіри, що сяє, але не осліплює, вимагає цілковитої самовіддачі. Доведеться заплатити за всі невимовлені слова, за знехтуванні почуття, за безсонні ночі.
Треба врешті здати собі справу з наших страхів і нашої скупості, що роблять неможливим справжнє почуття,
із засліпленням і пихи, що не дають нам злетіти.
Треба усвідомити собі усі наші нездійснені жести, наші сльози, які ми мовчки ковтали, любов, якою ми нікого не зігріли,
наші невиконані обіцянки і наш втрачений час.

"Чоловік і жінка сиділи разом біля вікна і дивилися на весняний городець. Вони сиділи близенько одне до одного.
Жінка мовила:
- Я кохаю тебе. Ти гарний, багатий і вдягаєшся зі смаком.
А чоловік відповів:
- І я кохаю тебе. Ти як чарівний сон, ти мов щось занадто цінне, аби тримати в руці... ти пісня моєї мрії.
На ці слова жінка, розгнівана, відвернулася від вікна і вигукнула:
- Облиш мене, прошу тебе. Я не фантазія, не щось, що з'являється тобі у снах. Я жінка і хочу, аби ти прагнув мене як дружину, як матір наших дітей, яких ми колись народимо.
Вони розійшлися.
Чоловік ствердив:
- Отак ще один сон розтанув ув імлі.
А жінка зітхнула:
- І що мені з чоловіка, який зробив з мене фантазію, мрію?"

(Гібран)


Які слова треба вповісти, аби викликати радість?
Які слова треба вповісти, аби подарувати щастя?
Чи треба вповісти дружбу і згоду?
Чи треба вповісти свободу?
А може взяти тебе за руку?
Які слова вповісти, аби дарувати Любов?
Які слова вповісти, аби виявити співчуття?
Чи треба казати: "Кохаю тебе"?
Чи треба завжди говорити?
Чи треба казати так само: "Діти"?
А може, взяти тебе за руку?
Які слова треба вповісти? Які слова?
Коли ж нічого не кажу, коли ж мовчу?
Коли ж бо просто дивлюся на тебе,
Коли ж бо просто сміюся до тебе,
Тоді моя рука сама бере твою.
І ти почуєш ці слова в моїм мовчанні.

Блондайн
(19 років, померла від раку кістки)



Одну з найгарніших поезій останніх часів написала одна американська дівчина. Заголовок вірша: "Але ти цього не зробив".

Пам'ятаєш той день, коли я взяла твій новий автомобіль і побила його?
Я думала, що ти мене вб'єш, але ти цього не зробив.
Пам'ятаєш день, коли я потягнула тебе на пляж якраз перед зливою?
Я думала, що ти докорятимеш мені, але ти цього не зробив.
Пам'ятаєш день, коли я кокетувала з усіма, щоб викликати в тебе ревнощі, і так сталося?
Я думала, що ти покинеш мене, але ти не зробив цього.
Пам'ятаєш день, коли я обляпала салон твого автомобіля сметанним кремом?
Я думала, що ти наб'єш мене, але ти цього не зробив.
Пам'ятаєш день, коли я забула сказати тобі, що ми підемо на бенкет, і ти прийшов у джинсах?
Я думала, що ти покинеш мене, але ти цього не зробив!
Так, є дуже багато речей, яких ти не зробив.
Ти був терпеливим зі мною, ти любив мене й оберігав.
Було стільки речей, за котрі я просила б твого прощення, коли б ти повернувся з В'єтнаму.
Але ти не повернувся.

Odarka - 9-6-2003 у 13:00

А якщо себе не любиш?

Яндрух - 9-6-2003 у 13:12

Тоді тре' відомо, шо робити...

Odarka - 9-6-2003 у 13:16

Цитата:
Першим відправив користувач Яндрух
Тоді тре' відомо, шо робити...


Що робити?

Яндрух - 9-6-2003 у 13:21

Ok, не будем каламбурити...

Просто навчитися, перш за все, себе любити і поважати.
Світ не такий вже й поганий, щоб ходити з похиленою головою.

Чарівник з міста Гамельн - 9-6-2003 у 14:02

Повністю погоджуюсь з написаним Яндрухом. І хоча (формально) це не є відповідь на запитання Зіроньки, але... більш красномовної відповіді важко було би придумати: контраст між щирістю і глибиною справжньої любові та надуманістю і штучністю запитань вийшов просто разючий!


Зіроньці

Як на мене, це прекрасно, коли дівчата ставлять філософські питання і виявляють цікавість говорити "про Ніцше і совість", але... на мою думку, півроку тому тебе ввели в оману :-)

Можливо, сивим викладачам з релігієзнавства вже тільки і залишається, що плодити абстрактні конструкції і потім з ними, як з вітряками, воювати, однак, на мою думку, питання на кшталт "За що тебе любить королівський пітон, який щойно прокинувся?" - просто казуїстика, яка не має нічогісінько спільного з реальним життям. Це вже взагалі якась комбінаторика пішла - лише треба додати "За що ти любиш Бога?" та "За що себе любить Бог?".

Я вважаю, що перш ніж ставити питання "За що ти себе любиш?" треба відповісти на цілу низку інших запитань: "Що значить любити самого себе?", "В чому ця любов проявляється?", "Що значить (на противагу попередньому) не любити себе?", "В чому це проявляється?". Тому що наразі у вищезгаданому питанні ніякого сенсу (а точніше, реальному змісту за ментальною абстракцією) я не бачу. І взагалі, кохати самого себе - мені здається, це якось по-іншому називається...

А на рахунок "За що тебе любить Бог?" - це, вибачте, взагалі не по адресу :-) Я думаю, що якщо він і існує, то всі наші домисли та інсинуації відносно того, за які моральні, розумові чи гастрономічні властивості він нас любить, викликали б у нього лише щирий сміх.

Стосовно ж того, що таке просто любов (таке собі просте слово з п'яти маленьких літер), навряд чи я зможу щось додати до повідомлення Яндруха...


Love is God

Odarka - 9-6-2003 у 17:16

Я останнім часом зустрічаю людей, які просто себе ненавидять і цією нанавистю до себе псують іншим життя. любов це прекрасно, як і кохання...але є не любов та ненависть...просто себе не полюбиш. бо хтось так сказав і все, крапка. легше полюбити не себе, а когось іншого...
від нелюбові до себе часто стаються самогубства, пиятства, наркотики іт.пд. і т.п. Що ви про це думаєте.
По статистиці, то в україні все ж таки більше людей себе не люблять або страшенно закоплексовані, що це виховання чи комунізм чи що?

Чарівник з міста Гамельн - 9-6-2003 у 18:16

Я думаю, що по відношенню до себе, слово "любов" не зовсім підходить. Це взагалі не почуття, а, скоріше, просто природній стан гармонії з самим собою. Коли ж хтось каже, що він себе ненавидить, то гармонія порушена (при чому, як правило, не тільки в середині людини, але й, в першу чергу, у її відносинах з зовнішнім світом). Тоді і починаються наркотики, пияцтво, самогубства і т.п.

Питання "За що себе любити?" абсурдне: ти себе ПОВИНЕН любити не "за щось", а просто тому, що це інстинкт самозбереження.


Love is God

Зіронька - 10-6-2003 у 11:18

Цитата:
Першим відправив користувач Чарівник з міста Гамельн


Зіроньці

Як на мене, це прекрасно, коли дівчата ставлять філософські питання і виявляють цікавість говорити "про Ніцше і совість", але... на мою думку, півроку тому тебе ввели в оману :-)

Можливо, сивим викладачам з релігієзнавства вже тільки і залишається, що плодити абстрактні конструкції і потім з ними, як з вітряками, воювати, однак, на мою думку, питання на кшталт "За що тебе любить королівський пітон, який щойно прокинувся?" - просто казуїстика, яка не має нічогісінько спільного з реальним життям. Це вже взагалі якась комбінаторика пішла - лише треба додати "За що ти любиш Бога?" та "За що себе любить Бог?".

Я вважаю, що перш ніж ставити питання "За що ти себе любиш?" треба відповісти на цілу низку інших запитань: "Що значить любити самого себе?", "В чому ця любов проявляється?", "Що значить (на противагу попередньому) не любити себе?", "В чому це проявляється?". Тому що наразі у вищезгаданому питанні ніякого сенсу (а точніше, реальному змісту за ментальною абстракцією) я не бачу. І взагалі, кохати самого себе - мені здається, це якось по-іншому називається...

А на рахунок "За що тебе любить Бог?" - це, вибачте, взагалі не по адресу :-) Я думаю, що якщо він і існує, то всі наші домисли та інсинуації відносно того, за які моральні, розумові чи гастрономічні властивості він нас любить, викликали б у нього лише щирий сміх.

Стосовно ж того, що таке просто любов (таке собі просте слово з п'яти маленьких літер), навряд чи я зможу щось додати до повідомлення Яндруха...


Love is God

Шкода, що я ніколи не бачила цього викладача. Але, по-моєму, він просто хотів почути таку відповідь. Дякую. Любитиму себе просто так.

Наталка - 10-6-2003 у 21:26

Інстинкт самозбереження - це прекрасно, але, як на мене, він до любові і самоповаги все ж не дуже багато стосунку має. Я це знаю з власного досвіду, бо полюбила себе ближче до 25 років, і не через те, що мені щось загрожувало, а тому, що я - єдина і неповторна, я - боже створіння, і, як каже одна моя подруга, я в себе одна :) Подорослішала просто. Даруйте, філософії в моїй відповіді мало, радше буденні речі, але то все йде від душі. А Бог мене любить за те, за що я люблю себе (див. вище). У Василя Симоненка з цього приводу є класний вірш. "Ти на землі - Людина" називається. Коли я пригадую дитинство (80-90 ті роки), то пам’ятаю, що ще в піонерах мені втокмачували: любити себе встидно, то є егоїзм, думати слід в першу чергу про оточуючих, а про себе - потім, якось, якщо встигнеш. Та це не правильно. Слід любити себе за свою неповторність, за своє буття в цьому шаленому, жорстокому і прекрасному світі, за те, що світить сонце, а ти це бачиш, звучить музика, а ти це чуєш... Коротше кажучи, як написала Зіронька, "просто так". :)

IPL - 11-6-2003 у 15:14

Цитата:
Першим відправив користувач Наталка
... Даруйте, філософії в моїй відповіді мало, радше буденні речі, але то все йде від душі...


Справжня філософія - це лише філософія душі. Якщо слова не виходять з глибини душі, з самого серця, то це мертві слова, пусті балачки, просто черговий самообман.
Цитата:
Першим відправив користувач Наталка
... Слід любити себе за свою неповторність, за своє буття в цьому шаленому, жорстокому і прекрасному світі, за те, що світить сонце, а ти це бачиш, звучить музика, а ти це чуєш... Коротше кажучи, як написала Зіронька, "просто так". :)


От тільки основна наша проблема в тому, що любити "просто так" не "так просто" :(

А взагалі по темі, то коли справді любиш, цього не можна виразити словами - це просто стан душі, і все. І немає змісту щось казати, якось намагатися це пояснити - та врешті й не вдасться!

Олексій Мачехін - 11-6-2003 у 19:15

Цитата:
Першим відправив користувач Чарівник з міста Гамельн
Питання "За що себе любити?" абсурдне: ти себе ПОВИНЕН любити не "за щось", а просто тому, що це інстинкт самозбереження.


Так, трапляється що людина виходить з гармонії із собою та починає себе "нелюбити", гидувати власним зовнішнім виглядом тощо. Парадокс, але саме через це (я себе нелюблю, то ж чомуя маю займатись тим, кого не люблю?) людина опускаєтьсяна дно.
Проте є рецепт. перевірив його на собі:
Щоранку як вмимвя - подивись у дзеркало, посміхнись собі та скажи "я тебе люблю".
Самоповага повертається за тиждень. І от ти вже не тільки готовий, але й сам хочеш зробити себе кращим - бо ти ж себе любиш!
Але треба зважати аби любов до себе не перетворилась у самозакоханість!!!!!;)