to Olexiy:

Обов'язково раджу прочитати Шевчукову "Жінку-змію".

"Сподіваюсь Форум один екземпляр з дарчим надписом отримає".

І навіть не сумнівайтесь, пане Андрію. Я трохи опишу роман - як буде благо, вийде десь у жовтні-листопаді цього року. Це така суміш фентезі, романтики та українських етнічних мотивів. Називається "Містичний Вальс", назва запозичена у "Піккардійської Терції", і роман, дія якого починається на Різдво у Києві, потім переноситься до Львова, а потім - в містичну країну, присвячений місту Лева. Тому дивуватись не доводиться, що видавати його збираються львів’яни. Ну, а решту дізнаєтесь власне з роману, знову ж таки, якщо все буде гаразд.

Олександру Ганущину: Одне манюнє зауваження - якщо я не помиляюсь, "Дефіляда в Москві" - то Кожелянко. Чи ні?

Олексію: "Елементал" - то історія українця, вояка французького іноземного легіону, крутого, як сама крутизна, котрий отримує небезпечне і важке, мов служба в совєтській міліції, завдання - вивезти із заблокованої Чечні доньку чеченського генерала, за якою голосно полюють усі російські спецслужби (і не спец - теж) В анотації роман названоавантюрно-містично еротичною історією, яка приголомшує і гіпнотизує, а за кількістю сторінок (150) це взагалі більше схоже на повість. Так що правилу не читати романи ти не зрадиш

Для Олександра Ганущишина
"Дефіляда в Москві" - це не Андруховича, а Кожелянка, якщо вже радите книжку, то хоч превіряйте, хто її написав!!!

Ще кілька письменників та творів для Олексія, які мені подобаються: Оксана Забужко (стиль написання та мова - просто супер), детективи Кокотюхи, журнал Четвер (наприклад, в №16 ще один твір Любка Дереша "Поклоніння ящірці".

Всім дякую!!!!! Але ж, люде, пожалійте мене - я ж цього за пів року не перечитаю!!!!

Почитай всі твори Винничука Юрка - вони дійсно фантастикою пахнуть.

Дуже раджу почитати твори Ольги Кобилянської, а зокрема "Людина" , "Вальс меланхолік", "В неділю рано зілля копала".Це твори , можна сказати, феміністичні, але чоловіку теж повинні сподобатись. Вони заставляють дивитися на українську літературу по-новому.

І ще декілька слів про Кожелянка.
Весь цикл з дефіляд мені сподобався дуже. Всі вони про різне, але головна риса в них майже однакова - ми українці, і це є гордо! Ну і ще хороше почуття гумору автора, насиченість різними часовими образами, навіть фігурує пан Воланд (він в Конотопі фігурує головним редактором), дуже веселим виглядає розділ Дикий Схід у Дефіляді у Москві, де бородаті дикарі - типові мешканці тої країни напали на потяг... Ех!
Сам візьму і ще раз перечитаю!

моя думка про Кожелянка може менш захоплена... І подобається, написано дуже легко і з гумором, але я чогось сприймаю як великий анекдот - не більше.

Ща парочку запитань:
Тут лунало щось про журнал Четвер. От мені цікаво - що це за журнал, як чпсто виходить та як його передплатити?

І про Кожелянка. Прочитав Котигорошка. Не скажу щоб дуже сподобалось, але радили ж Дефіляду у Москві - вона цікавіша чи така сама?

"Тигролови" Багряного, "Марусю Чурай" Ліни Костенко...
А взагалі, хтось знає, чи видають зараз Л. Костенко? Дуже її люблю, але чомусь уже кілька років не бачу на полицях книгарень.

Я Дефіляду у Москві закинула на 40 сторінці далі щось не могла читати.

Ірина Вільде: Сестри Річиньські.
Але це роман, і досить довгий, так що я не впевнений, чи Олексію підійде.

Цілком забула (хоча радше стосується періодики, а не книжок):

Колись в Києві отримала в подарунок журнал Ukrainian Observer, видається наче лише англійською, проте цілком пристойний. Як згодом не шукала - ні у Львові (а мав би тут теж розповсюджуватися), ні в київських кіосках його не бачила (щобільше, реакція продавців була такою, наче його взагалі ніколи не існувало). А жаль...

Про журнал Четвер. Важко сказати як він виходить. В середньому раз на квартал. Передплати мабуть немає. Придбати у Львові можна в НТШ та Дзизі, в інших містах - в кінці журналу є перелік магазинів. Є інтернет сторінка http://www.ii.lviv.ua/chetver

Прочитав Культ Дереша. Дякую Фішці за пораду.

Не можу тільки зрозуміти:
- нашо було вбито кота?
- нашо годували дітей дітьми?
- нашо писати цю книжку якщо Желязни, що, власне, і запропонував тих, що "відчиняють" і "зачиняють", просунув цю тему значно далі а сам роман (мається на увазі лінія сюжету) - калька з МіМ, проте більш поверхнево? Тобто якщо в світі світової літератури це ніц нового не несе?

Тут одразу допишу, що є, звісно, безперечна користь у формуванні системи цінностей українського читача - чого тільки "вистава" варта (доречи теж проглядається Булґаковський слід) і позиціонування головних героїв. Тут користь безперечна.

Зауваження - я не присікаюсь а питаю. Сама книжка дуже сподобалась, просто лишилось кілька питань.

м-м-м... це питання не до нас (або - не до мене, коли вже я порадила). Питання можна задати безпосередньо Любкові на якійсь прес-конференції, Кальварія, начеб, такі влаштовувати збирається цілим букетом.

Ну.. просто може ці питання не такі й серйозні, мо тільки я цього не розумію? А то прийду на пресуху і почну ставити невіглаські питання...

Не мабуть, а точно добре

Особисто я просто плакав коли автор, пудвевши читача до того, що Банзай ненавидить піжонські "Прівєт, діскацєка", ввів Дарцю із простим "Привіт". Це щось на кшталт:

Читатель ждет уж рифму "розы"...
Ну на, возьми ее скорей!

Лавкрафт? Не знаю. Натомість "Ніч в одинокому жовтні" Желязни то і є ці що відкривають та зачиняють брами для древніх богів.

Що до вистави - сам сюжет, так, безперечно з 60-х, проте чомусь мені ввижається ніби тут ця вистава грає ту ж роль що і "Сеанси чорної і білої магії з повним її викриттям", себто профілактичну.

А наша якісна попса то добре. Принаймні масова українська культура набуває свого розвою. Тішить.

Ні, ZT, тут пан правий - книжка попсувата. Але це не значить що вона погана - це свідчить лише про її призначення - для масс.

... я розумію що вона "попсувата", але в звичному значенні слово попса означує щось дуже поширене і комерційне. і справа не лише в саме цій книжці.
Саме слово "попса" трохи не сумісне з теперішніми реаліями української книги, імхо. Вона ж фактично тільки розвивається і має величезний потенціал, тут ще "неорані ниви", а не розвинутий ринок...

Олексію:

Я читав ту книжку Желязного, але самих "древніх богів" придумав Лавкрафт. Треба його (Лавкрафта) якось освіжити в пам'яті, перечитати. Через пару років так і зроблю. :)

ZT:

За "ринком" я не дуже слідкую, а от за тим, що написано всередині книжки - слідкую. І "все" - це ще далеко не все. :) Хіппі, мильні бульбашки, "правильна" музика, згадки про Кафку за бутербродами, ексклюзивні "глюки" (тільки для своїх!), через глюки до "істини" (зловживання цим словом - вже признак поганого смаку)... ну хіба не попса?

Але українська мова зараз у катастрофічному стані, тому всі засоби годяться для її реанімації та виведення з телевізійно-суржикової коми. Девіз: поколінню пепсі - Дереша!

Між іншим знайомі мені школярики читають Культ запоєм
І хоча діалектизмів вони допоки не розуміють (як і специфічні згадки на кшталт Магаріші, Гендрікса, тощо), але дуже їм то цікаво, а мене тішить

Панове, думаю, ви плутаєте два поняття: "попса" і "чтиво"

о, Анну Хому я теж рекомендую (правда не з власного досвіду)

ZT:

"так, якщо взяти ваш перелік окремо то це попса, але я на таке дивлюсь як на необхідні атрибути сюжету, і сприймати зміст (чи вчувати настрій) твору ці атрибути не заважають..."
Excuse me, але цей перелік - це і є зміст, настрій, і взагалі основа "твору". Його "душа", якщо можна так сказати - це ідеалізація своїх, і глюки, як шлях до "істини". Немає значення, наркотичні глюки чи "паранормальні"... Відверто кажучи, постулювання такого шляху - це просто знущання над свідомим читачем. Нью-ейджева пастка.

Особливо цинічно звучить фраза "дурнику, Бог - це і є любов", яка зустрічається в книжці посеред опису чергової подорожі по глюках - а сам опис, як і всі інші (в тому числі фінал), настільки надувний і фальшивий, що аж диву даєшся.

Хоча, мабуть, не треба нам настільки довго й серйозно обговорювати цю українську альтернативу до "Ніндзя-черепашок", бо ж люде засміють :)

хм, ... як на мене, то фраза "обговорювати цю українську альтернативу до Ніндзя-черепашок, бо ж люде засміють" теж звучить досить цинічно, навіть зі смайликом в кінці...

Рекомендую С. Жадана "Біг Мак"

Тепер я в свою чергу звертаюсь за порадою...

Отже, в українській прозі я, соромно признатись, не розумію ані бельмеса. Порадьте, будь-ласка, щось - не обов'язково сучасне. Але щось м'ясисте і про справжнє :-) Тобто, щоб не було про "карнавалізацію" і "текст про текст", і т. д. Не поезію, а саме прозу. Буду дуже й дуже вдячний.

Перш ніж писати на форум, я двічі спробував запитати поради у Captivitasа, але його чомусь постійно з'їдає його власна аська, і мої запитання просто відскакують від її черепашої броні. :-)

а про справжнє - це як? може тобі історична проза потрібна?

Ну, щось більше про безпосередню реакцію на життя, ніж про реакцію на культурні артефакти. Це може бути й історичне, але зовсім не обов'язково...

Не знаю, я переглядав прозу Андруховича, і в мене склалось (цілком можливо, що помилкове) враження, що він, грубо кажучи, "про Джойса". Іздрика я читав щось коротке, там було про сни. Я це все також буду читати, але зараз хотілось би чогось матеріальнішого, і щоб мова була багата, і бажано без іронічних суржиковостей.

Щоб мова багата - це до Винничука. я сама цілу купу слів від нього дізналася. Тільки раджу щось пізніше, ранні твори здебільшого не порівняти наскільки слабкіші.

А щодо української прозової класики - я все-таки не порадник. Читано багато у школі, старанно, але плющило хіба від Тіней забутих предків. І все.

Моживо, "Срібне молоко" Валерія Шевчука?

fish: дякую, а можна якісь назви пізніх творів Винничука? Бо я ж ламер :-)
сумна: також дякую!

Буду поки що діставати Коцюбинського й Шевчука...

Так, справді, Дністровий - це "за жисть" Не, то нормальний автор, хороший. Шевчук... О, Шевчук ще віддавна пише, я й забула, що саме його ранній "Дім на горі" відзначала. Там ще є трохи соцреалістичний душок, але вже й сучасний Шевчук відчувається.
А, ще згадала, малою я дуже Кайдашеву Сім"ю любила. Ще й з яскравими малюнками!..
Останнє, що мені радили з класики - Іваничука, але досі не добралася...

Винничука пізні - це уся кавово-кнайпова тема, Мальва Ланда (маю на увазі дописаний варіант), а взагалі там ліпше за роками написання дивитися. Ранні - це всякі фантастичні оповіданнячка.

Нещодавно прочитав "Писар східних воріт Притулку" Галини Пагутяк ("Піраміда, Фест проза, 2003). Скперова річ. Ніби казка, ніби сон!!!!!

"Манускрипт з вулиці Руської" (1979) Іваничука. Як раз про Львів. Дуже цікавий роман про середньовіччя.
Але читав російською у серії "Дружба народів"

Купив сьогодні Шевчука "Срібне молоко". Переглянув. Трохи не таке, яке я шукаю, але написано класно. Буду читати.

Ще взяв том Коцюбинського в Чар. з м. Г. м. з.

Іваничука "Манускрипт..." маю, причому теж російською, що аж ніяк мене не задовільняє.

Інше, що згадувалось, теж шукатиму. Всім подяка наразі.

Уточни, чому Шевчук - трохи не те, щоб ми скоригували свої уявлення, що тобі радити

Видихання диму з вух... пшоно, яке не матерія, а знаки... виникає поверхневе враження, що це все трохи "про Павича". Павича я теж люблю, але шукаю чогось... ще сам не знаю чого :-) Радьте все підряд.

п.Fish, як Ви дивитеся на те, щоб порадити:
Улас Самчук "Волинь"
Іван Багряний "Тигролови"
Гнат Хоткевич "Довбуш"
?

сумна, а чому мене питаєш? Я таки не знавець класики, я ж казала. Хоткевича взагалі читала тільки недавно - Дімка узяв в дорогу, коли на Флюгери Львова їздили. Сподобалося, хоча місцями надто вже наївно-повчальне.

На користь "Волині" Самчука говорить хоча б те, що твір мав бути висунений на здобуття Нобелівської премії.

Новий роман Сергія Жадана "Депеш Мод" (ще не вийшов, була презентація в "Сніданку" 1+1).

до речі, звідки можна скачати українські книжки, найновіші?
чи нема укр. lib.ru?
ну і ось шукаю модуль український для CyrHack для пальми своєї, і щось ніяк не знайду, щоб було Win :-(((

дякую :-)
ще б тільки розібратися, як на пальмі читати українською...

Найновіше що я прочитав, то просто суперава книга "Обезголовлений", присв'ячена Гії Гонгадзе.
В ній дуже професійно дібрані факти, про кількох останніми роками найбільш відомих людей, зокрема про "малу батьківщину" нашого татуська або гарантика!!! Раджу прочитати....

Чомусь ця тема опинилася на узбіччі.
Насправді читаю мало. Але з останніх книг сподобалися:
"Таємниця" Андруховича
"Майже ніколи не навпаки" Марії Матіос.

Що буду читати далі ще не знаю. Маєте шо - радьте.

Шлях аріїв. Непамятаю хто автор, але ця книжка мене дуже захопила.

Марина Гримич, "Варфоломієва ніч". Це не книжка, а феєрверк!

Почав потроху читати те, що придбав на форумі.
Роздобудько "Все, що я хотіла сьогодні". Непогано, в свому стилі, сподобалося.
І вчора дочитав Шевченків "Кривава осінь у місті Лева". Оскільки є шанси, що автори помітять, то трохи розгорнутіше і трохи, конструктивної (принаймні постараюся) критики.
(Обережно спойлер)
Закінчення і отой вихідж з ментиком мені не сподобався. Не логічно якось. Героя Пасківа розвивали в одному напрямку, а наприкінці щось не те... З чувака, який в спортивках під пиво дивиться футбол, перетворюється в кривавого вбивцю?
Ще кілька дрібних зауважень. Львів'янин ніколи в житті не скаже В Сихові, тільки НА Сихові.
Можливо в мене щось не те з пам'яттю, але Динамо не програвало Шахтареві 3:0. Може зауваження здасться смішним, але я так розумію, що вигадується основна історія, все інше - місцевість, події і т.д. беруться справжніми, тож навіщо вигадувати таку дрібницю?
Вживаються деякі слова, абсолютно непритаманні регіону. Трохи ріже слух наприклад "дісплей" та "досадливо" після "філіжанка" та "кобіта".

А назагал, любителям детективів, раджу почитати.

p.s. Чубай справді вітається "Сервус"?

А ми дякуємо, за те, що пишете, що є що почитати і побурчати

Недавно прочитала книгу Марії Матіос «Москалиця». Після «Солодкої Дарусі »та «Нації» сподівалась більшої гостроти сюжету. Але є над чим задуматись. І мова чиста, українська.
Читається дуже легко.