Насправді різниця між цими трьома поняттями настільки плинна, що часто її можна просто не помітити. Ще частіше поняття про “дикість” і цивілізацію є дуже індивідуальними. Більшість туристів, яких прийнято називати “дикими”, тобто тих, що живуть у наметах і харчуються з казанка, вважають, що справжня дикість підстерігає їх саме у центрі “цивілізації”, тобто на базарі найближчого населеного пункту. Далі базару такі туристи стараються не потрапляти, адже сенс відпочинку вбачають у тому, щоб якомога менше зіштовхуватися зі співгромадянами, які відпочивають “цивілізовано”. І дивлячись на здебільшого підтягнуті та спортивні засмаглі постаті “дикунів”, важко з ними не погодитися. Особливо, переступаючи через щільно розкладені вздовж пляжу тіла “відпочиваючих”, серед яких переважають постаті 48-го і більших розмірів. Але питання про те, чим є цивілізація: наближенням до природи чи, навпаки, віддаленням від неї, – залишмо філософам. У розпал туристичного сезону всіх, зрозуміло, цікавить тільки одне питання:

Скільки коштує відпочинок у Криму?

“А скільки ви готові витратити?” – запитають вас у туристичній фірмі, і ваше питання перетвориться на вашу ж відповідь. Так само, як ваші проблеми під час цього відпочинку зовсім не обов’язково перестануть бути тільки вашими після того, як ви заплатите комусь за допомогу в їх вирішенні. Такі вже особливості вітчизняного сервісу. Але про все за порядком.

Першим, що вам доведеться вирішити, буде питання, куди саме ви хотіли б поїхати. Не останнім фактором, який вплине на ваше рішення, буде можливість комфортного проїзду. Якщо мова про Крим, комфортно ви туди не потрапите. Принаймні залізницею. Вже не кажучи про останні обмеження, згідно з якими квитки в обидва боки ви повинні брати не раніше, ніж за 30 діб до поїздки (а досвід підказує, що раніше і за 60 діб взяти їх було не так просто). Але навіть якщо з квитками проблем і не виникне (більшість туристичних фірм беруть цю проблему на себе), то поїздка у вітчизняному потягу запам’ятовується, як правило, надовго. Як у плацкартному, так і в купейному вагонах. Тому в сезон краще їхати відпочивати рейсовими автобусами, такі послуги ось уже кілька років пропонують туристичні фірми, при цьому ви зовсім не мусите замовляти у цій фірмі ще й житло та харчування на час відпочинку. Ну, і найкращий варіант – їхати власним авто. Бензин на дорогу до Коктебеля і назад коштуватиме близько 250 грн.

Якщо ж ви все ж таки вирішили їхати поїздом, то після ночі, дня і частини наступної ночі, проведених у вагоні, вам потрібно вийти на нічний перон південного міста Джанкоя, де мусите пересісти в електричку і ще близько 3 годин їхати до станції “Владиславівка”. Звідти ще приблизно стільки ж наступною електричкою до Феодосії, а з Феодосії – всього лише 40 хвилин маршруткою до Коктебеля. Можна взяти таксі на “електричний” відрізок шляху. Ціна – за домовленістю. Часом різниця не перевищує 10-20 грн.

До останнього виходу зі ситуації мотивує ще й те, що загальні вагони всіх електричок, які курсують у цьому напрямку – давно вже не пасажирські, але все ще і не товарні. Це вагони для перевезення “паків” – так місцеве населення татарського походження називає ящики із фруктами. Залежно від того, коли ви будете їхати, на голову, шию, ноги та інші частини вашого тіла сипатимуться фрукти, і у вас не тільки не просять пробачення власники ящиків, вони будуть дуже незадоволені тим, що ви забираєте місце, яке так ефективно можна було б використати.

Якщо ви хочете зекономити на послугах турфірми, житло доведеться шукати самостійно. У сезон це буває складно, але можливо. Якщо ви їдете на таксі, то на місці отримуєте ще одну додаткову та безкоштовну зручність – таксист возитиме вас, поки ви не винаймете житло. У кожного із таксистів – “свої” домовласники, які виплачують їм відсоток із кожного клієнта. “Сезоном” вважаються липень і серпень, у цей період ціни зростають в астрономічному порядку. Дешевше, ніж 5 доларів за добу, ви не знайдете спального місця. Ціни переважно визначають за спальні місця, а не за кімнати. До або після “сезону” найдешевша кімната може коштувати 2 долари за ніч, бувають ціни і від 5 гривень. Але це вже якщо пощастить.

Найдорожче житло в Коктебелі – так звані “елінги”, на перший погляд, звичайні будинки, висока вартість яких пояснюється підвищеною комфортністю: індивідуальний гарячий душ, гараж, сателітарне телебачення, близькість до моря. Саме в такому порядку. Навіть не в “сезон” таке помешкання може коштувати 70-100 у.о. за добу. У поняття комфортності кримчани часто включають абсолютно незбагненні речі. Наприклад, одна бабця вимагала збільшення оплати на 0,5 у.о. за добу, мотивуючи це тим, що в “центральній залі” у неї стоїть “шифоньєр”.

Керамічний унітаз, душ, який гріється не від сонця, і високі стелі – речі рідкісні в Криму, і користування ними коштує дорожче.

Ближче до моря жити престижно, далі – не престижно. Хоча існують у Коктебелі дві абсолютно паралельні міському пляжу вулички, одна з яких веде ліворуч і є престижною, себто дорогою, а інша веде праворуч – і жити на ній значно дешевше. Чому це так, ніхто не знає.

Наступний момент вашого відпочинку – харчування. Якщо ви готові готувати собі їжу самостійно, господарі переважно дають вам можливість користуватися їхньою плиткою і посудом. За додаткову плату можуть готувати вам самі. А ще за додаткову плату ви можете харчуватися в ресторанчиках на набережній. Для орієнтації: розливне “Оболонь” у кнайпі під назвою “Пыво” коштує 5 грн. 50 коп. Чебуреки на вулиці 1 грн. – 1 грн. 50 коп.

Обов’язковий елемент програми відпочинку в Криму – знамениті вина. Причому пити тут краще кріплені червоні вина і фірмовий коктебельський коньяк. Вперше потрапивши на базар, ви побачите масу різних вин у пластикових пляшках з-під мінеральної води. Називаються вони так само, як фірмові вина, коштують у середньому – 10 грн. за літр, і частина з них навіть не є підробками, а винами фабричного виготовлення, якими працівникам винзаводу видають заробітну плату. Але якщо ви хочете відчути смак справжнього кримського вина, купуйте його у фірмовому магазині, у фірмовій пляшці (від 10 до 25 грн. за пляшку) і пийте на березі моря. “Старий нектар”, “Мадера”, витримана кілька років у спеціальних соляріях, “Каберне”, Піно- грі “Кара-даг” чи “візитівку” Коктебеля – десертне вино “Бастардо”. Але тут ви можете купити і дуже якісні, хоча і дешеві (6.30 грн. за пляшку) білі сухі вина, смак яких оцінять навіть розбещені гурмани. “Аліготе”, “Совіньйон”, “Ркацителі”. Все це смачно з оливками, шоколадом, фруктами і просто так.

Ще одна місцева гордість – шашлик з осетрини (від 15 грн. за 100 грамів) і плов з мідій (найкраще ловити і варити самому, мідій тут водиться дуже багато і ловити їх нескладно).

Але це ще далеко не всі розваги, які ви можете дозволити собі під час відпочинку. Коктебель пропонує чимало екскурсій, найцікавішою з яких є, безумовно, 3,5-годинна прогулянка пішки заповідником на горі Кара-даг так званою екологічною стежкою (лише 10 грн. з особи). Доповнити цю екскурсію можна подорожжю на катері вздовж берега заповідника (2 години – 20 грн.), або польотом на пароплані – від 60 до 100 грн. за 20 хв.

Покататися в морі ви можете і на скутері, вінд-серфінгу, водних лижах, водному велосипеді. Середня ціна таких задоволень – 8 грн. за хвилину.

Вийшовши з моря, маєте нагоду пересісти на коня і, потренувавшись день, проїхати гірськими стежками. Вартість години катання (попереднє навчання входить у ціну) – 40 грн.

Віднедавна на кримському узбережжі є можливість виходу в інтернет. І ще в Криму існують дикі пляжі, чисті та віддалені від вкритого привозною галькою пляжу місцевого. Іти до таких пляжів потрібно гірськими стежками. Шлях цей неблизький і досить складний, але потрапивши туди, ви не пошкодуєте. Такого моря, такого сонця і такого відпочинку не показують навіть у кіно. У таких невеличких, відірваних від цивілізації бухтах – власний мікроклімат і погода тут переважно сильно відрізняється від коктебельської. Тут багато місць, де схил гори складається із лікувальної косметичної глини, маски з якої знімають сонячні опіки, покращують стан шкіри і просто заспокоюють. Це не коштує нічого.

Наталка Сняданко
Джерело - [url= http://www.gazeta.lviv.ua/2003/07/22.appendix/NewspaperArticle.2003-07-21.3059] Львівська газета [/url]