Сим розділом започатковую на сьому Форумі новітню рубрику всякої всячини!
Тута можна буде висловитись як хто тільки схоче: можна буде подати сюди і якусь цікавинку-бувальщина (ну, можна і не бувальщину...), і якого віршика
зварґанити, й анихдота всім нам ту повічи - одне слово, інформацію як і з офіційних джерел, так і з неофіційних, "неперевірених", тобто:
слухи, чутки, ВВС...
А також тут можуть висловлюватися і опозиція, і влада, і всілякі тягнибоки зі шкілями разом узятими! Авжеж, всі!!!
Ну, щасливої тобі дороги, "Усяка дурня"!
Отож, поїхали! Here we go!
Америцький гумор.
Рідня Міку Джеґґеру (??!!!)
Frog in a bank A frog goes into a bank, and hops up to the loan officer.
The loan officer says, "My name is John Paddywack. Can I help you?"
The frog says, "Yeah, I'd like to borrow some money."
The loan officer finds this a little odd, but gets out a form.
He says, "Okay, what's your name?" The frog says, "Kermit Jagger."
The loan officer says, "Really? Any relation to Mick Jagger?"
The frog says, "Yeah, he's my dad."
The loan officer says, "Okay. Ummm...do you have any collateral?"
The frog hands the loan officer a pink ceramic elephant and says, "Will this do?"
The loan officer says, "Hmmm...I'm not sure. Let me go check with the bank manager."
The frog says, "Oh, tell him I said hi. He knows me."
The loan officer goes back to the manager and says,
"Excuse me, but there's this frog out there named Kermit Jagger who wants to borrow some money.
All he has for collateral is this pink elephant thing, I'm not ever sure what it is."
The manager says, "It's a knick-knack, Paddywack. Give the frog a loan.
His old man's a Rolling Stone."
Жаба заходить до банку і заcтрибує на банківського службовця.
Банківський службовець каже: "Мене звати Іван Нечипорук. Чим можу вам допомогти?"
Жаба мовить: "Та-ак, можете: я би хтіла зайняти троха грошей".
Банківському службовцеві то видається трохи дивним, однак дістає бланк.
Каже: "Гаразд, як вас на ймення?" Жаба мовить: "Клон Джеґера".
Банківський службовець: "Не може бути?! Маєте якесь відношення до Міка Джеґера?"
Жаба мовить: "Та-ак, він мій тато".
Банківський службовець каже: "Гаразд. Гммм... А чи є у вас якась майнова застава?"
Жаба вручає банківському службовцеві рожевого глиняного слоника й промовляє: "Оце згодиться?"
Банківський службовець: "Гммм... Я не впевнений. Дозвольте мені піти порадитися з менеджером банку".
Жаба мовить: "Ов, скажи йому, що я передаю йому привіт. Він мене знає".
Банківський службовець йде до менеджера і каже: "Перепрошую, але там ось ця жаба на ймення Клон Джеґера, вона хоче зайняти троха грошей. Все, що
у неї є для майнової застави - ось ця рожева, схожа на слона, штука. Я ж не впевнений, шо то таке".
Менеджер: "То якась цяцька, Нечипорук. Займи тій жабі гроші. Її старий - один з "ролінґів".
Спільності.
What is the similarity between a woman and Kentucky Fried Chicken?
By the time you've finished with the breast and thighs, all you have left is
a greasy box to put your bone in.
Що є спільного між кобітою та кентукійським смаженим курчам?
Як тільки Ви вже покінчили з грудьми і стегнами, все, що Вам потрібно зробити -
це покласти Вашу кістку у спеціальну масну коробочку... (он як!?...)
А-а-а-а-а!
What did the bee say to the other bee when he had a very bad headache? Bee quiet!
Що сказала одна бджола иншій, коли в тої почала страшно боліти голова?
Будь троха тихішою!
Відмінності.
Do you know the difference between a pun and a fart?
A pun is a sudden shift of wit!
А чи знаєте Ви, яка різниця між каламбуром та пуканням (звиняйте вже - то не я першим то написав)?
Каламбур - це раптовий спалах дотепності! От так!!
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий...
I asked Mom if I was a gifted child.
She said they certainly wouldn't have paid for me.
Я спитав маму шо, коли б я був обдарованою дитиною.
Вона сказала, що вони б, безперечно, не платили за мене. (ось так!)
Мудра мама.
A fellow received a mouse for his birthday and he loved it so much that he never parted with it.
He took this mouse everywhere, to work, to parties, to the opera...
One day, a good friend of his died and so he went to pay his respects at the funeral parlor.
Naturally, he took the mouse, which was perched on his shoulder.
On his way home, he suddenly realized that the mouse was gone!
He retraced all his moves for the day and realised that the last place he had seen
the mouse was at the funeral parlor. He raced back across town, but arrived too late.
The body had been removed and was already being transported to the cemetary in the hearse.
The mouse must have jumped off his shoulder onto the casket and gotten carried into the hearse
along with the casket.
Probably frightened, the mouse must have sought shelter in the closed casket!
It was too late...the mouse was being buried alive.
Filled with grief as he remembered an old adage his mother had told him time and time again as a kid......
Never lock a gift mouse in the hearse
Один чувак в подарунок на свій день народження отримав мишу (!). Він так її любив, що ніколи не відпускав її.
Він брав зі собов цю мишу всюди: на роботу, на вечірки, в оперу...
Одного разу помер один його добрий приятель, тож він подався в похоронне б'юро (!) висловити свої співчуття.
Як і слід було очікувати, він взяв зі собою свою мишу, яка покоїлась у нього на плечі.
Вертуючись домів, він враз виявив, що його миша десь пропала.
Він прокрутив у своїй голові усі свої вчинки протягом дня й докумекав, що останнє місце, де міг бачити свою мишу, було похоронне б'юро!
Він погнався через усеньке місто назад туди, однак прибув запізно. Тіло було забрано і вже доставлялося в катафальку на цвинтар.
Миша напевно зістрибнула з плеча на труну і перевозилась в катафальку разом з труною.
Очевидно налякана, миша напевно знайшла собі притулок у забитій труні!
Та було вже надто пізно... Миша була похована живцем!
Ймовірно, був переповнеий смутком, так як на згадку прийшла стара приповідка, яку його мати раз у раз приводила йому як дитині:
"Ніколи не запирай подарункову мишу в катафалькови!" (ха-ха-ха).
Оце й усе наразі!!:
Усяка дурня = американський "гумор"
Блін, чому не хоче вставлятися малюнок!? У мене руки криві чи це такий "глибокий модераторський задум"?
І взагалі, чому на форумі така обмежена кількість смайлів!? Настільки, що у користувачів іноді виникає нестерпне бажання вставити смайл з іншого
форуму, домен якого закінчується на ".RU"?
Love is God
Нікого не хочу образити. У нас в політеху 100 бальна система оцінювання, однак декому з викладачів і цього замало і вони ставлять оцінки з десятими, наприклад 65,4. А який сенс? Рахуються лише цілі.
Жарти взагалі-то достойні, але переклад читати не раджу.
> Нікого не хочу образити. У нас в політеху 100 бальна система оцінювання, однак декому з викладачів і цього замало і вони ставлять оцінки з
десятими, наприклад 65,4. А який сенс? Рахуються лише цілі.
Це пояснює, чому я не можу вставити малюнок? :-)
Love is God
> Так, це глибокий модераторський задум.
Добре, чому б тоді не зробити рівно дві речі: 1. На сторінці з описом "псевдо-тегів" або взагалі видалити інформацію про [img], або написати
коментар, що зараз цей тег відключений; 2. на сторінці з формою відповіді або взагалі видалити кнопку "Вставка малюнку", або при її
натисканні виводити повідомлення, що зараз цей тег відключений?
> Є потреба в нових? Пропонуйте! Але 100 смайлів на Форумі не буде.
А чому? Наприклад, на тому форумі, з якого я намагався вставити смайл, їх аж 167 (!) - на всі випадки життя :-)
Особисто в мене, коли зрідка з'являється відчуття, що доречно було би вставити малюночок зі смайлом, то виникає бажання вставити не якийсь
стандартно-набридлий "один з 16-и", а як раз який-небудь 115-й (і ніякий інший!), який дійсно зможе в даному контексті додати до
повідомлення "щось".
Чи Ви вважаєте, що цим теж почнуть зловживати? Напевно це і було причиною заборони малюнків?
До речі, чому б не дозволити вставляти малюнки користувачам починаючи з певної кількості зірочок? Наприклад... зараз подивимось... з трьох? :-)
Love is God
Людоньки, давайте не перетворювати форум в дитячий чат.
ІМХО, смайлів аж забагато 
To NetGuy
Забагато смайлів на 1 Кб повідомлень чи забагато різних смайлів?
З першим я, напевно, погоджуся, але з другим...
Love is God
Америцький гумор: продовження!!!
Нелегка то справа бути місіонером...
Two cannibals meet one day.
The first cannibal says, "You know, I just can't seem to get a tender Missionary.
I've baked them, I've roasted them, I've stewed them, I've barbecued them,
I've tried every sort of marinade. I just can't seem to get them tender."
The second cannibal asks, "What kind of Missionary do you use?"
The other replied, "You know, the ones that hang out at that place at the bend
of the river. They have those brown cloaks with a rope around the waist and
they're sort of bald on top with a funny ring of hair on their heads."
"Ah, ha!" the second cannibal replies. "No wonder...those are friars!"
Зустрілися якось два людожери.
Перший людожер мовить: "Знаєш, я просто не можу собі уявити, як зробити місіонера м'якшим.
Я обсмалив його, засмажив, затушкував, зробив з нього барбек'ю,
я перепробував по різному його маринувати - я ну не годен уявити, як зробити його м'якшим!"
Другий людожер питає: "А яких саме місіонерів ти вживаєш?"
Той відповідає: "Та ти знаєш, - ті, що вештаються в тому місці, що на згині річки. На них є ті грубі плащі зі шнурком навколо талії і
вони з тої породи лисих, що ходять з дурнуватими обручами на головах".
"А-а, хе-х!" - відповів йому другий людожер, "Нічого дивного, ті - монахи!"
Оце й усе наразі!!
Далі обов'язково буде...
О ні...
Не знаю, які містичні духи спонукають Яндруха перекладати принципово неперекладні анекдоти-каламбури... тому роз'яснюю: в останньому "сіль" - в грі слів "friar" (монах) і "fried" (жарений).
До Круціфукса: де ти здибав такий підпис?
http://www.relga.rsu.ru/n1/dogs.htm
А Форум до речі у нас україномовний.
І скільки коней у тебе подобріло???
Я завжди пишу свої повідомлення на українській мові. А підпис можу забрати, якщо треба (до речі, не в мене одного іншомовний підпис).
Америцький гумор: продовження!!!
Доля...
A party was organized for a crowd of toad-stools.
It was very crowded, but they were all happy....
There wasn't mush-room, but they didn't mind because they were all such fungi's.
Для компанії поганок організували вечірку.
І було їх там сила-силенна, однак усі вони були щасливими...
Там у них не було гриба, однак вони нічого не мали проти, позаяк усі вони були такими ж грибками.
Нещасливе кохання (віршик)
A tree-toad loved a she-toad
Who lived up in a tree.
He was a two-toed tree-toad,
But a three-toed toad was she.
The two-toed tree-toad tried to win
The three-toed she-toad's heart,
For the two-toed tree-toad loved the ground
That the three-toed tree-toad trod.
But the two-toed tree-toad tried in vain;
He couldn't please her whim.
From her tree-toad bower,
With her three-toad power,
The she-toad vetoed him.
Один деревний жабун покохав жабку,
Яка жила вгорі на дереві.
Він був звичайним двопалим деревним жабуном,
А вона - звичайною трипалою жабкою.
Двопалий деревний жабун спробував був
Завоювати серце трипалої жабки.
Оскільки двопалий деревний жабун любив землю,
На котрій трипала деревна жабка "прогулювалась"...
Однак спроба двопалого деревного жабуна була марною:
Він не зміг задовільнити її примху.
Зі своєї жаб'ячої-що-живе-на дереві альтанки,
Зі силою, властивою для трипалих жабок,
Жабка наклала на нього вето!
Троха нормальних анехдотів!
Мій батько, царство йому небесне, завжди терплячою людиною був.
Якщо я набешкетую, то він повільно рахував до ста, заспокоювався й лише після цього випускав мою голову з-під води.
Міжнародна жіноча конференція. На порядку деному три питання:
1 - всі чоловіки зволочі, 2 - нема що вдягти, 3 - різне.
Показові виступи у ДОСААФ з парашутом. Усі вистрибнули. Останній говорить інструкторові захриплим голосом:
- Стрибати не буду. Простудився.
- Будеш. Комісія дивиться.
- Не буду.
- Будеш.
Інструктор намагається виштовхнути його силою. Починають боротися. Інструктор кличе на допомогу льотчиків.
Після тривалої боротьби вони виштовхують його з літака. Один з льотчиків каже:
- Здоровий чоловік попався.
- Спортсмен, мабудь, - відповідає йому хриплий голос.
Спортивний коментатор по телевізору:
- ...І от з-за повороту на другій біговій доріжці з'являється останній японський бігун Херовато. Так, справді, зле біжить!
Літня пацієнтка прийшла на перевірку до гінеколога.
Після обстеження вона повертається, дивиться лікареві в очі й говорить:
- Лікарю, скажіть чесно, ваша мати знає, чим ви отут займаєтесь?
Пийте томатний сік! Томатний сік - це здоров'я! Здоров'я - це спорт! Спорт - це перемоги! Перемоги - це гроші! Гроші - це жінки! Жінки - це
СНІД! СНІД - це смерть!... Ні, не пийте томатний сік!
Він:
- Після того, що сталося, я, як порядний чоловік, просто зобов'язаний з Вами одружитися...
Вона (вдягаючись):
- Господи, а що ж трапилось?
Зима. Берлога. Маленьке ведмежа не може заснути і просить старого ведмедя:
- Дідусю, розповіси казку.
- Спи, вежмежатко.
- Дідусю, ну розповіси...
- Сказав же, спи!
- Тоді покажи ляльковий театр!
Старий ведмідь, зітхаючи, лізе під ліжко, дістає два черепи, одягає на лапи і розповідає:
- Петрович, як ти гадаєш, тут є ведмеді?
Щоразу, виходячи з перукарні, мене турбує одне і теж запитання - а навіщо мене, власне, питали, як я хочу, щоб мене підстригли?
Так хочеться сісти між двома дівчатами й загадати бажання. А потім лягти між ними і його виконати.
Оце й усе наразі, хлопці й дівчата!!
Однак, далі буде!!!!
Америцький гумор: продовження!!!
Так, зауваження Круціфукса було слушним: англомовні "оповідки", каламбури, жарти, уанлайнери, шеґґідоґсторі, томсвіфтери, смішні визначення,
наведені вище й надалі (гадаю), базуються на грі певних анґлійських слів. Тож тим, які так-сяк розуміють по-анґлицькому, буде просто цікаво, а тим,
котрі вивчають english - має бути корисно знати.
Отож, в наступній оповідці про мертвого кролика (!?) (dead rabbit) покладено ув основу гру слів "hare" (заєць) i "hair" (волосся),
які, практично, однаково вимовляються, а також слова "wave" (1.завивка волосся, витися і т.д.; 2. махати рукою, хустинкою тощо).
Отже, "Мертвий кролик".
A man is driving along a highway and sees a rabbit jump out across the middle of the road. He swerves to avoid hitting it, but unfortunately the
rabbit jumps right in front of the car. The driver, a sensitive man as well as an animal lover, pulls over and gets out to see what has become of the
rabbit. Much to his dismay, the rabbit is dead. The driver feels so awful that he begins to cry. Another car arrives on the scene, and the driver sees
the man crying on the side of the road and pulls over. She steps out of the car and asks man what's wrong. "I feel terrible," he
explains, "I accidentally hit this rabbit and killed it." The newcomer says, "Don't worry." She runs to her car and pulls out
a spray can. She walks over to the limp, dead rabbit, bends down, and sprays the contents onto the rabbit. The rabbit jumps up, waves its paw at the
two of them and hops off down the road. Ten feet away the rabbit stops, turns around and waves again, he hops down the road another 10 feet, turns and
waves, hops another ten eet, turns and waves, and repeats this again and again and again, until he hops out of sight. The man is astonished. He runs
over to the woman and demands, "What is in that can? What did you spray on that rabbit?" The woman turns the can around so that the man can
read the label. It says.... "Hair restorer.......adds permanent wave."
Чоловік їде собі по шосе і бачить кролика, який вискочив на середину дороги. Він відхиляється, щоб уникнути зіткнення, однак, на нещастя, кролик
опиняється просто перед автом. Водій, чутлива людина, любитель тварин, здає у бік й виходить дивитися, що трапилось з кроликом. На його превеликий
жаль, кролик був мертвим. Водій почуває себе настільки жахливо, що починає плакати. На місце подіїї під'їжджає ще одне авто і його водій бачить
чоловіка, який плаче на узбіччі й з’їжджає на узбіччя. Вона виходить з машини й питає чоловіка в чім справа. "Я почуваю себе страшенно
гидко," - пояснює він, - "Я ненавмисно наїхав на цього кролика і вбив його!". Новоприбулець мовить: "Не хвилюйтеся". Вона
підбігіє до свого авто й витягує звідти аерозольний больончик. Підходить до обм'яклого, мертвого кролика, нагинається й розпилює вміст бальончика
на кролика. Кролик підстрибує, махає своєю лапою їм обидвом, зривається з місця й стрибає собі геть. Через 3 метри кролик зупиняється, повертається й
знов махає, стрибає собі ще 3 метри, повертається й махає, стрибає ще 3 метри, повертається й махає, і повторює це раз у раз, допоки не щезає з поля
зору. Чоловік страшенно вражений. Він підходить до кобіти і задає питання: "А що в тій баночці? Чим таким ви обризкали того кролика?" Кобіта
наставляє банку так, щоб чоловік міг прочитати етикетку. На етикетці написано "Засіб для відновлення волося.......робить завивку довшою у
часі."
От так!
А зара' троха нормальних анехдотів!
Молоді:
- Обід тобі не такий, гад! А до весілля клявся, що заради мене в могилу ляжеш!!
- Гаразд, - хреститься чоловік, - давай свої котлети.
Сидять два сині-сині алкаші на брівці. Один мовить:
- Вася! Вася! Усміхайся, "ментовский бобік" їде!
Через десять хвилин:
- Досить усміхатися, придурок! Ми вже в "бобіку"...
На шлюборозлучному процесі свідок говорить:
- Про поводження своїх сусідів нічого поганого сказати не можу! Билися завжди мовчки, без шуму...
Хлопчик з'їв кілограм оселедця, солоний огірок і запив то всьо молоком...
Дивіться у кінотеатрах - "Гарі Потер і таємна кімната".
Приходить чоловік додому, а дружина зустрічає його в дверях з плакатом "Я з тобою не розмовляю 24 години!".
Ну, побачив він це, знизав плечима і пішов дивитися телевізор.
Через кілька хвилин дружина, закриваючи собою телевізор, показує чоловікови плакат "А ти знаєш, чому?".
П'яний чоловік просипається на цвинтарі вночі весь в бруді й іншому лайні, встає, дивиться - ліхтарики горять і сторож цвинтарний доріжки
підмітає.
Вирішив він був сторожа того налякати:
- Ей, урр-фрр-фр-фффр!
Сторож собі обернувся і далі мете. Алкаш підійшов ближче й знов як заричить на нього. Сторож знов відмахнувся і продовжує собі мести. Алкаш думає:
- Ну його, піду собі додому.
Підходить до цвинтарного плота, ногу задер перелазити, і тут враз як получить киркою по голові.
Сторож:
- Ти, дуріти - дурій, а за пліт - ні-ні!
Дружина чекає чоловіченька свого додому, нервується.
Третя година ночі, дзвінок у двері, на порозі стоїть її миленький: весь у помаді, у рваній сорочці і п'яний ну-у зовсім.
Дружина шокована:
- І шо, ти думаєш - я тебе в такому вигляді впущу додому?!
Чоловік, демонстративно відсуваючи свою половину рукою:
- Відійди, я за гітарою.
- О, яка ви гарна на цьому дивані...
- Це я тільки сиджу...
Розмовляють дві сусідки:
- А ти як тарганів позбулася?
- Ну, як - купила олівець.
- І шо?...
- Тепер сидять у куті і малюють!
Зустрічаються дві колєжанки:
- Вчора ввечері йшла проспектом Шевченка - зґвалтували!
- А я, дурепа, всьо Личаківською ходжу!...
Оголошення:
Проп'ю "Москвич-412". Недорого.
Алкуголік в третому поколіні швидко і безболісно зніме любу кодіровку.
Рятуємо від алклгольної і наркотичної залежностей за один сеанс! Постійним клієнтам - знижки!!
Вводжу в запій. Матеріал замовника.
Ше одне оголошення:
Винайму кімнату, можна з господинею.
Туристична аґенція пропонує тур у Швецію. Проживання в родинах.
Родина з п'яти студентів винайме кімнату. Або ліжко. Або куток у ліжку.
Молодий іноземний резидент терміново винайме конспіративну квартиру.
Родина всиновить восьму дитину. Перші сім якось не прижилися.
Молода родина з трьох осіб, без дітей, винайме квартиру.
І ше одне оголошення:
Таргани, миші, мурахи. Швидко, з ґарантією.
Знищую пацюків. Приносити з 9.00 до 11.00.
Продаю траву склянками. Не гербалайф.
У недільний похід запрошуються всі аматори цієї справи! Цієї справи брати з собою по дві пляшки на людину...
Прошу скерувати мене на курси підвищення зарплатні.
Ліквідація підприємств у присутності Замовника.
Дід Мороз і Снігуронька - 100 грн. Снігуронька без Діда Мороза - 300 USD.
У маршрутці: Шановні добродії. Велике прохання їсти соняшникове насіння разом зі шкарлупкою.
Написи:
У дитячому садку: "Діти вдаються батькам тільки у тверезому стані".
На ліфті: "Ліфт не працює. Найближчий ліфт у сусідньому під'їзді".
На туалеті: "Тут нічого гарного з вас не вийде".
У клініці для чоловіків: "Діаґностика і ремонт навісного устаткування".
Далі буде...
Просто супер!!!
Асоціятивно - ще один анекдот!
- Пані, яка ви прекрасна в цьому туалеті!
- Збоченцю, закрий негайно двері!
Америцький гумор: продовження!!!
У черговій оповідці маєм гру слів "pull" та "over". При написанні їх окремо - "pull over" - маємо: під’їхати до хідника
чи краю дороги (на узбіччя); звертати в бік, а при написанні їх разом - "pullover" - маємо у значенні: пуловер, светр.
Блондинка і поліцейський.
A California highway patrolman pulled alongside a speeding car on the crowded freeway. Glancing at the car, the officer was astounded to see that the
young blonde woman behind the wheel was knitting. She was oblivious to his flashing lights and siren, so the trooper cranked down his window, turned
on his bullhorn and yelled, "Pull over!" "No," the blonde woman yelled back. "It's a scarf!"
Каліфорнійський патрульний поліцейський на переповненій автостраді зрівнявся зі спортивним автомобілем. Зиркнувши на авто, поліцай був приголомшений
від побаченого: за кермом молода блондинка в'язала собі. Вона не звертала жодної уваги на проблисковий маячок й завивання сирени на його машині,
тож поліцейський опустив своє вікно, ввімкнув свій меґафон і прокричав в нього: "Здавай в бік!". "Ні, - прокричала йому у відповідь
блондинка, - Це - шарф!".
Світ, у якому ми живемо...
There is a street-seller who is well known in the area, as he tries to sell his rabbits to everyone who passes. People see him arriving, and say
"Look, there he is again, walking his hares."
Маєм вуличного продавця, котрого добре знають в цьому районі, позаяк він намагається кожному зустрічному продати своїх кроликів. Люди, коли бачать
його, як він йде, кажуть: "Дивись, ось знов він, вигулює свої зайців".
І добірка "нормальних" анектодів.
Компліменти чоловікам.
От ви - людина і порядна, і скромна, - а тільки не вмієте цього показати...
Родина приходить у ресторан. Поїли, батько розплачується, а мати говорить офіціантові:
- Ви не проти, якщо ми зберемо зі столу залишки і візьмемо їх додому собаці?
Офіціант:
Так, звичайно, будь-ласка!
Діти радісно, хором:
- Ура! Нам куплять собаку!
- Знаєте, а мене в дитинстві ставили на табуреточку і змушували розповідати віршик. Якщо віршик подобався, мені давали цукерочку, якщо ні -
табуреточку вибивали... (садюги! - Я.)
- Чому ти завжди розмовляєш саме про погоду зі своїм перукарем?
- А ти що, хочеш, щоб я розмовляв про політику з людиною, яка водить бритвою по моїй шиї?! (та-а, Видріна чоловікови тре' читати... - Я.)
Люблю, коли теща правильна... Не кричить на тебе, дивиться разом з тобою футбол, після роботи може попити пивка!... От тесть - правильна теща!!
Сидять мужики, п'ють. Раптом в одного з них дзвонить мобільник. Він багатозначно дивиться на екранчик телефона, після чого промовляє:
- Це мене.
Одного разу в чукотському селищі випадково народився розумний хлопчик.
Його з ганьбою вигнали, і він пішов на південь.
Так з'явилися японці...
Оголошення про роботу (укотре!):
* Швидко і якісно виконаємо будь-яку халтуру.
* Бульдозерист 6-го розряду шукає роботу вдома.
* Потрібен програміст зі знанням комп'ютера.
Написи (знову):
На запальничці. Не використовувати поблизу обличчя.
На стовпі. Куплю квартиру в цьому будинку.
Оголошення:
Струнка, приваблива блондинка з розкішними грудьми і довгими ногами шукає високооплачувану роботу в нічний час. Інтим не пропонувати.
Самотній чоловік зустрінеться із самотньою жінкою з метою створення самотньої дитини.
Потрібна молода жінка для ведення господарства.
Пропоную руку і серце в обмін на стегна і груди.
Далі, як правило, має бути...
Отсе вирішив був троха розбавити сей розділ фігн...., ой, дурнею іншого штибу.
Долучившись повторно до читацької авдиторії поступу (аргументчикам нема чо' хвилюватися - їх не зраджено!), поволі увходжу в плинну розміренність
буття ґазети у просторі й часі (і в історії!).
Отже, виявий я такого собі подібного спільника - пана-політолога Дм. Видріна, який "розповідає" про політику (українську) "на хлопський
розум" (еге ж, ніша не освоєна!) у дещо незвичний для посполитого українця спосіб. Пан-політолог має нахабство "бадати" українську
політику у дешо простому, комічному, іронічному (читай - абсурдному й ґротесковому) стилі. Що дало мені привід для занепокоєння: пан-політолог
наражається на обурення (м'яко сказано!) з боку нашого політичного бомонду. Адже ж усі звикли бачити політика таким серйозним, який вирішує
питання державної ваги. А тут якийсь чоловічок-за#####ць (політолог, правда) виставляє наш законодавчий орган у "неприродному" ракурсі.
Мо', з часом пан-політолог добереться й до урядовців, а там гляди - й до "розборок" між прем'єром і главою АП рукою подати (а
мо', пан-політолог має від останніх індульґєнцію на глумління над нардепами - тілько б їх красивих не чіпав...).
Отже пан-політолог порушив нову небачену досі тему - УКРАЇНСЬКІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ БОЇ!!!. Адже всім відомо, що є кугутячі бої, собачі тощо. Є бої
"без правил" "справжніх чоловіків": там теж ся б'ют до смерти! А тут-во описують, які баталії постають у стінах нашого
рідного українського парламенту! Чисто тобі "цирк на дроті"!!
Хоч то чистої води літературна містифікація: пан-політолог інтерв'юрує якось духа на ймення "капітан Димов", що, мабудь, живе у стінах
укр. парламенту.
Отож, на запитання про "оцінку сучасного етапу розвитку парламентських баталій в Україні", "капітаном-духом" була дана така
відповідь:
- "Є велика сфера парламентоборств, яка поєднує у собі плітки, інтриги, пересуди, але вершиною парламентської діяльності я вважаю бої, які
закінчуються нокаутом. У цьому сенсі український парламент - з найпередовіших парламентів світу. Під час двох останніх бійцівських сезонів найбільше
було зафіксовано нокаутів саме в українському парламенті. Був нокаут П. Мовчана від Марченка, Г. Суркісом був нокаутований Чобіт, був моральний нокаут
Я. Кендзьора від М. Бродського. Загалом сезон минув дуже успішно...
- ...а є у Вас свої улюбленці серед наших парламентських бійців?
- Я вважаю, що Україні пощастило: в нас є бійці зі сильними кондиціями. Наприклад, М. Бродський: зріст 1 м 83 см, вага 133 кг, може працювати в
абсолютній категорії, об'єм біцепса 50 см - це більше, ніж у Шварценеґґера і значно більше, ніж у Сталлоне. Бродського можна було б виставити і
проти представника будь-якого іншого парламенту, хоча йому ще потрібно попрацювати над технікою. Ярослав Кендзьор також непоганий боєць, займався
штангою, зріст 175 см, вага 80 кг, біцепс - 36 см. Непогані важелі і блоктехніка у Володимира Марченка. Несподівано активно в цьому сезоні проявив
себе Григорій Суркіс. Він майстер неочікуваного удару: людина тільки закінчує фразу, стоячи за спиною, а вже одержує в пику. Такої віртуозної роботи я
не бачив у жодному парламенті. А втім, Суркіс космополіт, і йому все одно, кого "мочити" - росіянина, єврея чи українця. І цей здоровий
космополітизм Суркіса мені імпонує.
- Мені здається, у парламентському бою загалом важливо починати першим, а не пасивно чекати нападу.
- Це один із принципів парламентських боїв: справжній боєць спочатку б'є, а потім говорить. Мишко у цьому сенсі дещо слабший - дозволяє втягнути
себе в дискусію. До речі, Володя Марченко втримується серед кращих, на мою думку, лише завдяки готовності нападати першим".
На питання про готовність провідних бійців Верховної Ради створювати власні школи мистецтва парламентського бою, була дана недвозначна відповідь:
- "Вони вже мають на це моральне право.
- А якщо будуть створюватися школи Бродського, Суркіса, Марченка, то у них повинна бути якась характерна основа?
- Потрібно зважити, що ляже в основу. Наприклад, Бродський після одержання переконливої перемоги плюванням, думаю, може зійти на манівці, якщо зробить
це своєю основною зброєю. Це шлях у нікуди. Адже, плювок, навіть у Бродського, має вагу не більше трьох грамів. Поміркуйте, яку велику швидкість треба
надати трьом грамам, аби завдати серйозної травми суперникові: як мінімум 150 м/сек. А ще краще розігнати до 230 м/сек, - тобто, до швидкості кулі,
щоб збити супртивника з ніг. А Бродський, навіть при всій моїй повазі до нього, - ніколи не розжене плювка до такої швидкості.
- Отже, актуальним стає широке застосування підручних предметів у практиці у вітчизняних парламентських боїв?
- Позаяк ми заговорили про джентльменські бої, то потрібно зауважити, що хорошу золоту запонку з діамантом у 18 карат можна розігнати до пристойної
швидкості, і, беручи до уваги міцність діаманту, не кожен бронежилет витримає удар. Колись мене як експерта запитували, який стиль бою кращий? Так-от,
кращий той стиль, який доведений до бездоганності. Якщо ти працюєш з виделкою рік, то виделка перетворюється в руйнівної сили зброю. Тому не має
значення, який предмет - важливо, наскільки досконало ви ним володієте. Тому Бродський і Суркіс могли б вибрати за основу шпильки, запонки, достатньо
масивні, з діамантами. Найважливіже, відполірувати обраний напрямок до блиску.
- Але ми бачили, що Суркіс віддає перевагу рукопашному бою, без підручних засобів. Думаю, його намагання вдосконалювати цю техніку підтримає
багато парламентських бійців.
- Звичайно, цей ресурс повністю не вичерпаний. Мене, наприклад, дивує низька результативність Руху у бойових ситуаціях: уже дві людини з цієї партії
опинилися у фізичному або моральному нокаутах. Спостерігаючи за боями, можна тільки подивуватися, чому, коли Бродський летів на Кендзьора, останній
встав у космополітичну англійську стійку. Хоча логічно було б встати у яку-небудь стійку з бойового гопака, наприклад, "жабку",
"собачку" чи "павука". Якщо б Кендзьор встав у стійку "жабка", він не ожержав би морального нокауту, оскільки ця стійка
дозволяє відхилитись від ударів через перенесення центру тяжіння набагато нижче, ніж центр тяжіння супротивника-нападника. Далі: коли був бій Мовчана
з Марченком, Мовчан просто зобов'язаний був відстоювати честь українських національних традицій, і те, що він не володіє основами бойового
гопака, і призвело до його поразки.
- Марченко в цьому бою застосував некоректний прийом: використав штатив від телекамери.
- Це попередження думати таким чином - у парламентських боях нема нічого забороненого. Парламентські бої - це єдиний вид боїв, де немає обмежень,
навіть у порівнянні з "боями без правил".
- Можливо, для парламентаріїв буфет - це якась свята земля, битися на якій вважається святотатством?
- Давно потрібно оголосити боротьбу із забобонами у парламенті. Потрібно випалювати розпеченим залізом усі ці розмови про те, що є якісь святі місця,
нічийні території! Уявіть собі. якими розкішними могли бути бої в парламентському буфеті, де є величезна кількість посуду, під рукою - виделки,
ножі... Як людина небайдужа до репутації нашого парламенту, я маю намір ініціювати створення української секції руху "Пекарі без кордонів"
(а-ля "Репортери без кордонів" - Я.). Я вважаю злочинним, що ще жодному українському парламентарієві чи міністрові не одягнули торт на
голову. Беручи до уваги багаті українські традиції хлібопекарства і кулінарії, видовище буде смачним та переконливим".
На поставлене парламентському фантомові питання, чи дійсно, головне у парламентських боях - видовищність і в який спосіб бої у нашому парламенті можна
зробити більш яскравими, було дана слушна й повчальна відповідь:
- "У Верховній Раді повинен бути не тільки комітет з депутатської етики, але й комітет з парламентських боїв, а також норма в регламенті, в якій
би зазначалося, які перемоги можна вважати чистими. А втім, ще й досі нема призів для переможців. Чомусь нема і заохочувального призу для журналістів
(наприклад, "Золотий кулак"
, та й, взагалі, не видно активної участі
представників ЗМІ у боях. Ну і, звичайно, потрібно переносити бої на свіже повітря. Перед (будинком - Я.) парламенту є достатньо великий майданчик, де
можна проводити платні бої, і таким чином, парламент цілком може перейти на самоокупність. Окрім того, у нас чомусь не призначають боїв-реваншів. Я
думаю, що було б логічно, якщо б Кендзьор, Чобіт і Мовчан оголосили бої-реванші, але вже не стихійно, а за участю преси, незалежних експертів, на
зручній для себе території, використовуючи звичну зброю. Врешті-решт, давно назріла потреба організувати тоталізатор. Трансляція боїв на широкий
загал, прийом ставок у всіх куточках країни... Тоді дійсно буде зрозуміло, хто займається серйозною парламентською роботою, а хто випадково проліз за
партійними списками".
Як то мовиться - без слів.
Автор вищенаведених цитат - Дмитро Видрін.
Джерело - ґ. "Поступ".
Стандартні американські приколи. Зі скількома американцями я вже говорив, кожен мусів розказати щось з вище згаданої інфи. Звичайно для нас вони не
дуже смішні, так само як і наші для ниx 
Ей, перед тебою Видрін приколювався, а не якийсь там американець!!
І знов Америцький гумор продовження!!! Ви вже, напевно, скучили за ним?!! Ось, він!!!
Наївні – блаженні?...
The other day, I went to the local disco, and I showed the doorman my driver's license and one of the wheels off my car. He asked what the wheel was
for. I said, "The guy on the radio said you were checking ID's and a tire."
Днями поїхав я на місцеву дискотеку і показав швейцару свої водійські права й одне колесо від свого авто. Він спитав, для чого колесо. Я сказав: "Та
якийсь по радіо говорив, що ви перевіряєте на наявність посвідки особи і "колес".
Зара’ троха зі світу гакерів.
Лоботомія (мед.) - надріз у лобну дольку головного мозку; раніше використовувалася в окремих випадках психічного розладу. На гакерському жарґоні це
означає щось троха иньше.
1. What a hacker subjected to formal management training is said to have undergone. At IBM and elsewhere this term is used by both hackers and
low-level management; the latter doubtless intend it as a joke.
2. The act of removing the processor from a microcomputer in order to replace or upgrade it. Some very cheap clone systems are sold in 'lobotomized'
form -- everything but the brain.
1. Який гакер, що був підданий формальному навчанню управління, як то мовиться, не перейшов через це (лоботомію)... У IBM-сумісних та інших системах
цей термін використовується обидвома гакерами, а також у менеджменті невисокого рівня; останній, напевно, розуміє це як якийсь дотеп.
2. Операція видалення процесора з мікрокомп’ютера з метою заміни чи „апґрейду”. Деякі ну дуже дешеві підробки систем продаються у „лоботомізованому”
(??!!) вигляді – все, окрім „мозґів” (без процесора!..).
Примітка (моя – Я.):
The Acts – (бібл.) Діяння апостолів,
The act of removing the processor from a microcomputer in order to replace or upgrade it (операція видалення процесора з мікрокомп’ютера з метою
заміни чи „апґрейду”) – (комп.) Діяння гакерів (??!!... – Я.).
Чергова добірка анехдотів!!!!
ДАЇшник приходить додому і відчуває, що десь в квартирі коханець ховається.
Пішов шукати:
- зазирнув у ванну - там немає,
- зазирнув у туалет - там немає,
- зазирнув за штори - там немає,
- зазирнув під ліжко - звідти простягнута рука, а в руці 100 баксів - і там немає...
Набрид чоловікові кіт. Взяв він його, запхав до сумки, відвіз подалі, кинув... Але кіт повернувся. І так кілька разів. Нарешті чоловік вирішив довезти
його глибше в гущавину. Відвіз, кинув, а на всенькому зворотньому шляхові - виляв і заплутував дорогу. Зрештою, сам заблукав. Телефонує додому
дружині.
- Слухай, кіт прийшов?
- Так!
- А ну, поклич його до телефону...
Спить дівчина і сниться їй сон, як вона біжить темною алеєю і переслідує її чоловік. Нарешті вона зупиняється, повертається і говорить:
- Чоловіче, що вам від мене треба?!
А чоловік їй відповідає:
- Я не знаю, ваш сон, ви і розбирайтеся!!!
Приходить чоловік до крамниці аудіокасет і говорить:
- Є у вас що-небудь заспокійливе? Наприклад, касети зі записом голосів птахів?...
- На жаль, вони закінчилися. Але в нас є більш заспокійливі касети - зі записом голосів риб...
В пункт прийому склотари заходить бомж:
- Ви приймаєте пляшки з-під шотландського віскі?
Пауза.
- Ні, сер.
У зоопарку:
- Мамо, це вже мавпа?
- Ні, це ще касир... (А-а-а-а-а-а!!!! - Я.)
Зустрілись двоє приятелів.
- Привіт! Слухай, дай мені в борг 100 гривень.
- Так у мене зі собою тільки 50.
- Ну, добре - давай 50, і 50 будеш винен.
Декан запитує в абітурієнта:
- Чому ви вирішили вступати саме в цей ВУЗ й на цей факультет?
- Що за дивне питання, тату...
- Ти кого більше боїшся за кермом?
- Солдатів.
- А ще кого?
- Мотоциклістів.
- А ще?
- П'яниць.
- А жінок не боїшся?...
- О!!! Жінка за кермом - то п'яний солдат на мотоциклі! (Також а-а-а-а-а-а-а!!!!!!! - Я.)
Зайшов чувак на новий атракційон: порожня кімната, посеред неї крісло, а над ним - отвір у стелі. Він сідає, крісло починає підніматися, і голова
через діру потрапляє до верхньої кімнати. Там його хтось б'є по голові! Він спускається злий як чорт, біжить до верхньої кімнати, а там порожньо -
нікого немає, і голова з дірки з'являється...
Чоловік приходить додому ніякий.
Дружина каже:
- Пив!
- Не пив.
- Так пив же, зізнавайся!
- Не пив.
- Але ж ти на ногах ледве стоїш. За косяк тримаєшся! Пив, питаю?!
- Не пив.
- Добре, скажи - "Гібралтар"?...
- Пив.
З телереклами:
Знаєте, вчора я пішла з подругою в "Ніжну королеву" і побачила там таку ж куртку, яку недавно купила в бутіку, але тільки в два рази дешевшу, і дуже
засмутилася.
А сьогодні ми з подругою зайшли на речовий ринок, і після цього я ледь не повісилася.
- Товаришу міліціонер! Моя дружина позавчора вийшла прогулятися і досі не повернулася.
- Опишіть, як вона була вдягнена?
- Ну жінка, в сукні. З нею був собака...
- Який собака?
- Фокстер'єр, висотою 32 сантиметри, праве вушко чорне, на задній лівій лапці - біла цятка, нашийник - чорний, очі карі... (е-е-ех, чоловіче:
як би ти так знав кожну „цятку” на тілі твоєї дружиноньки - не пішла б вона тоді від тебе... - Я.)
- Мужики, я собі такий мобільний телефон купив! Тариф: нуль центів - вхідні, нуль центів - вихідні!
- Так не буває. Повинні бути якісь мінуси.
- Немає жодних мінусів!
- Ну, значить, телефон великий.
- Та ні, звичайна трубка. Давай записуй номер: 89047462705720034468295756490002226758361644715. Записав? Це код. Тепер телефон...
Сидять два дуже ”потужні” вболівальники футболу.
Один іншому:
- Дивився якось жіночий футбол: от немає кінцівки і все!
- Я також два тайми, як дурний, прочекав: думав, як зазвичай, майками будуть обмінюватися.
До синагоги приїхав податківець. Перерив геть усю бухгалтерію – нічого не знайшов. А треба...
Пристав до рабина:
- Куди залишки від свічок діваєте?
- Відправляємо до Бердичіва. Там їх переплавляють і надсилають нам нові свічки.
- А з крихтами від маци як?
- Також у Бердичів: звідтам готову мацу отримуємо.
- А як з тим, що після обрізання залишається?
- Знову ж таки - у Бердичів.
- І що надсилають?
- От сьогодні вас надіслали...
Не п’ю, не курю, не матюкаюся, не гуляю, характер спокійний і врівноважений. Фотографію можна побачити на цвинтарі.
Брежнєв викликає космонавтів: „Американці висадились на Місяці. Політбюро дає вам завдання висадитися на Сонці”. Космонавти: „Та ми ж згоримо!”.
Брежнєв: „А ви думали, що у Політбюро ідіоти сидять? Вночі будете висаджувадися”.
Оце й усе наразі!
Далі (як правило) має бути...
Тільки то був митник, а не ДАІшник. То вони всюди шукають...
Що даїшник, а що митник - всі вони одним миром мазані...
"Але в нас є більш заспокійливі касети - зі записом голосів риб... "
- ... ЗІ записом ...
цікаво, чи тільки мені неподобається оте зі ?
"цікаво, чи тільки мені неподобається оте зі ?"
Не-а, не тільки вам. Воно дійсно ріже око (чи вухо?) Тут краще вжити "із" - і все буде добре
Ну, добре вже, добре: помарку зробив, недогледів. Звиняйте, тобто. Надалі буду уважнішим.
(Серйозна проблема, біда та й годі!...)
А-НЕХ-ДО-ТИ-И-И-И!!!!!!!!!!!!
Результати опитування населення щодо ставлення до уряду (напевно, до нашого... – Я.):
- послати на ... 46 %,
- послати до ... 29 %,
- послати в ... 14 %,
- не визначилися куди послати 11 %.
Стоїть гарна дівчина у мікро-спідниці (висловлення Зіроньки. – Я.) на вокзалі. Підходить до неї чоловік й питає:
- Скільки?
- А скільки не шкода?
- Шо, і 1 гривні вистарчить?!
- Звичайно вистарчить!
Чоловік радісно витягує 1 гривню й дає їй.
- Дай Бог тобі здоров’я, добра людино! (А-а-а-а-ааа!!! Ма-а-мо, як я низько впала!! – Я.))
Виходить якось вранці чувак до своєї машини, а там на капоті цвяхом надряпано:
„Пофарбуй машину, вуйку!”
Ну він, ясна річ, засмутився, а потім думає собі:
„Шкода, звичайно! Але ж правда, давно пора”.
Перефарбував. Машина – як новенька.
Наступного ранку виходить, а на капоті знов напис: „О! Зовсім інша справа”.
Пояснювальна з витверезника.
„Все почалось з того, що микупили синочкові ровер.
Спочатку ми його обмили ... потім пропили ... ”
У десятому класі учні пишуть твір на тему „Що б я зробив, якби став прем’єр-иіністром”. 30 учнів написали різні історії, але усі твори завершувалися
однаковою фразою: „І фіг би ви мене тоді знайшли”!
Ніщо так не знімає сонливість, як горнятко міцної, солодкої, гарячої кави, виплеснутої на живіт...
Усе у світі відносно. От, наприклад, ті 100 дол., про які не знає дружина, для мене набагато дорожчі, ніж 1000 дол., про які вона знає...
- Дівчино, подаруйте мені вашу фотографію.
- А навіщо вам її???
- А я покемонів збираю!...
- Підсудний, чому ви втопили брата дружини у ванні?
- Ви не повірити, Ваша честь, але це трапилось через те, що я завжди і в усьому їй довіряв!
- Докладніше, будь ласка.
- Приїхав я завчасно з відрядження, а дружина моя у своїй найліпшій сукні, така ошатна, стіл на кухні на-двох накриває.
А тут ще чоловічий спів з ванни чую.
Ну я відразу подумав – напевно, брат дружини приїхав – тому, подумав, дай піду з ним привітаюсь.
А дружина як закричить:
- Стій! Це не те, що ти думаєш!!!
А знаєте, чому відра з протипожежних щитів з гострим дном? А щоб пожежники, бігаючи з цими відрами туди-сюди, не зупинялися, щоб перекурити й
поговорити!
І, як то мовиться – „на закуску”.
Чоловік будить дружину вночі, протягає склянку води й піґулку анальґіну.
- Навіщо? – запитує дружина. – В мене голова не болить.
Чоловік, зриваючи із себе труси: - А-ГА-А-А!!! (От так-то, а шо видумали - барометр, однако!! – Я,)
Оце й усе наразі, guys’n’girls!
Далі буде...
(За численими звертаннями, які надходять до моєї ел. скриньки, незабаром буде продовжено рубрику „тонкого” американського гумору!!! Тож слідкуйте
уважно!! Love me tender, honey!)
Ну, дочекалися вже, дочекалися „тонкого” америцького гумору!! Просимо, просимо!
Пропоную, напочаток, гарний віршик:
As I Grew Older
By Langston Hughes
It was a long time ago.
I have almost forgotten my dream
But it was there then,
In front of me,
Bright like a sun,-
My dream.
And then the wall rose.
Rose slowly, slowly,
Between me and my dream.
Rose slowly, slowly
Dimming,
Hiding
The light of my dream.
Rose untill it touched the sky,-
The wall
Shadow.
I was black.
I lie down in the shadow.
No longer the light of my dream before me,
Above me.
Only the thick wall.
Only the shadow.
My hands!
My dark hands!
Break through the wall!
Find my dream!
Help me shatter this darkness,
To smash this night,
To break this shadow
Into a thousand lights of sun,
Into a thousand whirling dreams of Sun!
Старію...
Це було дуже давно.
Я майже забув своє видіння
Але це було там тоді,
Попереду мене,
Яскраве як сонце,-
Моє видіння.
А потім виросла стіна.
Росла поволі-поволі,
Межи мною та моїм видінням.
Росла поволі-поволі
Тьмяніючи,
Затуляючи світло мого видіння.
Росла, поки не сягнула небес,-
Стіна
Затулила сонце.
Я почорнів.
Я приліг у тіні.
Вже немає світла мого видіння переді мною,
Наді мною.
Лише товста стіна.
Лиш тінь.
Мої руки!
Мої темні руки!
Прорвися крізь стіну!
Віднайди мою мрію!
Допоможи мені розбити вщент цей морок,
Зруйнувати цю ніч,
Розбити цю тінь
На тисячі сонячних вогнів,
На тисячі кружляючих видінь сонця!
Гарно, правда!
Добре, хлопці й дівчата, полишу я ненадовго наш „надтонкий америцький гумор” : започаткував-бо новий розділ на Форумі - „МОТОСТОРІНКА”!!!
Прошу ласкаво цікавим дізнатися дечого про мотоцикли й усе навколо них!!
Америцький гумор: продовження!!!
А навіщо вчитися?!
A wealthy American young fellow returned from a long tour of the Continent. An artistic friend of his asked him whether he had managed to pick up a
Van Gogh or a Picasso.
"No," said the traveller. "They're all left-hand drive over there, and besides, I've got three Jags.
Один заможний молодий американець повернувся з довготривалого турне Європою. Його приятель-митець спитав його, чи вдалось йому підібрати собі якогось
Ван Ґоґа чи Пікасо.
„Ні”, - сказав наш мандрівник, - „Там у них лівосторонній рух, та й до того ж, у мене є три Яґуара”. (Без ком. – Я.)
Віршик.
Who Loves the Trees Best?
by Alice Douglas
Who loves the trees best?
“I,” said the Spring,
“Green leaves so beautiful
To them I bring.”
Who loves the trees best?
“I,” Summer said,
“I give them flowers,
White, yellow and red.”
Who loves the trees best?
“I,” Autumn said,
“I give them ripe fruit,
Golden and red.”
Who loves the trees best?
“I love them best,”
Harsh Winter answered,
“I give them rest.”
Хто любить дерева більш найліпше?
Хто любить дерева найліпше?
„Я”, - мовила Весна,
„Зелене листя, що я приношу їм, таке гарне”.
Хто любить дерева найліпше?
„Я”, - Літо мовило,
„Я дарую їм квіти -
Білі, жовті й червоні.”
Хто любить дерева найліпше?
„Я”, - Осінь мовила,
„Я дарую їм стиглі плоди –
золотисті й червоні”.
Хто любить дерева найліпше?
„Я люблю їх найліпше”,
Сувора Зима відповіла,
„Я даю їм спочинок”.
А зара’ пару оповідок:
Скіра (от попадися така...)
There lived an old maid in the town of "S" who almost drove every shoe clerc in the town crazy. She never bought anything - she just liked
the sight of a man on his knees before her.
Жила собі одна стара діва у містечку „S”, яка усіх продавців у взуттєвих маґазинах ледь не довела до божевілля. Вона ніколи нічого не купувала – їй
просто подобався вигляд чоловіка на колінах перед нею... (от, стара к####! – Я.)
Ефбеерівці...
Scientists had developed a race of genetically engineered dolphins that could live forever. Getting bored after many years they asked their keeper to
get them a book on latin poetry that could amuse them. On the way back to the dolphinarium, the keeper spied a lion asleep on the road. Afraid to wake
the lion, he gingerly stepped over him when he was confronted by 2 FBI agents who prompty arrested him. The charge: Violation of the Mann act -
transporting a Juvenile across a sedate lion for immortal porpoises.
Науковці вивели рід ґенетично-модифікованих дельфінів, котрі могли жити вічно. Коли їх, тих „дельфінів”, через багато років охопила нудьга, вони
попрохали свого доглядальника дістати для них книжку з латинською поезією, щоб розважити себе. На зворотньому шляхови до дельфінарія, доглядальник
помітив лева, що спав собі на дорозі. Не наважившись його збудити, він обережно переступив через нього, як ураз натрапив на двох аґентів ФБР, які
хутенько заарештували його. Обвинувачення: порушення Закону Манна – перевезення дитячої літератури для безсмертних морських свиней через мирно
лежачого лева. (Нема на вас аґента Малдера і аґента Скалі!.. – Я.)
Анехдоти! Анехдоти! Анехдоти! Анехдоти! Анехдоти!
Учора ми пили горілку. Потім горілка ся скінчила, і ми збігали за пивом. Пили пиво. Згодом, коли і пиво скінчилосі, виявилось, що в друга залишався
коньяк. І ми почали пити коньяк. А потім я отруївся вівсяним печивом.
- Добродії пасажири, вибачайте, - самі ми, контролери, не місцеві…
2050-ий рік. 6000-тисячний «Мерседес» підрізає горбатого «Запорожця» й різко гальмує перед світлофором. «Запорожець», звичайно ж, б’є „мерса” ззаду. З
„Мерседеса” вилізає найновіший українець в інфрачервоному піджакови і з мобільним відеофоном. З „Запорожця” неспішко виходить дідок і мовить:
- Це ж колекційна модель, ручне збирання! Мужик, ти навіть не уявляєш, на які гроші ти зараз попав...
Мужик голосує на дорозі. До нього підходить другий і запитує:
- Ти що, тачку ловиш?
- Так, ловлю. Хіба не бачиш?!
- Ти б ліпше собі машину купив, покаталися б.
- А ти б одружився...
- Чому в тебе очі такі заспані і спина вся роздряпана?!
- Та так...всю ніч не спав...спину дряпав...
Молодята після пляшки шампанського...
Вона:
- А я хочу хлопчика!
Він:
- А я дівчинку!
- Ну, дзвони!..
У тролейбусі дві дівчини 15-16 років сидять, розмовляють. На зупинці заходить хлопець, стає поруч й мовить:
- О-о, які дівчата симпатичні.
Дівчата зашарілися:
- Та які симпатичні...
Хлопець:
- Ну добре, пожартував...
І „на закуску”.
Чоловік зателефонував. Жіночий голос відповідає:
- Алло?
- Це секс по телефону?!
- Ні, ви не туди потрапили...
- О-о-о-о-о-о-о-ооо, я не туди потра-а-а-а-а-а-пив...
Оце й усе, guys’n’maids!!!
Як то заведено у нас на Форумі – далі буде…
Чи то у мене з гумором не гаразд, чи то у когось в голові вавка... Для чого перекладати те, що і не цікаве ,і не смішне... Щоб показати , що володієш англійською зі словником??? Витягуєш що-небудь з інтернету (банальне - це слабо сказано) , перекладаєш і роздруковуєш для читачів... Чи то читачі не варті кращого? А СЛАБО самому щось придумати , чи ,принаймні, оригінальне українське прописати тут... Не знаю як на кого, а на мене це наводить сон... Дійсно дурня...Більше сюди ні ногою...
Вчора дивився по телевізору дуже смішну передачу. Там показують, як людей на вулиці питають про ніби-то загальновідомі речі (наприклад, якісь терміни), які, виявляється, багато людей не знає. В студії глядачі вгадують, скільки з наступних скажімо, 10 опитаних дадуть правильну відповідь. Смішно було таке: питалися людей, чи могли б вони жити в моногамному шлюбі. Один старший пан сказав: "Ні, бо то є свиньство", другий: "Ні, бо я маю в житті чіткі принципи, що стосуються сім'ї і дітей". Один фацет сказав: "Чекайте, я таке десь чув, а, так то ж на магнітофонах є моно і стерео, то моно - то би була одна жінка, а стерео - то дві".
Анекдот:
Пішли разом до кнайпи менеджери з пивних фірм: німець з Heineken-у, американець з Budweiser-у і чех з Plzenskeho Prazdroje. І замовляють.
Німець каже:
"Я буду пити Heineken, бо то є всесвітнє пиво!"
Американець каже:
"Я буду пити Budweiser, бо то є найліпше пиво!"
А чех замовив шклянку Пепсі-Коли.
Німець з американцем питають його:
"Як, а ти що, не будеш пиво пити?"
А той відповідає:
"Ну, як ви не п'єте, то і я не буду".
2 Сусід
А я майже все перечитую... І досить так нічого...
Америцький гумор: продовження!!!
Тут „прикіл” ґрунтується на вимові слів “noose” {nu:s} – „зашморг” (на шиї, напр.), “news” {на американський манір - nu:s} – „новини”, to “hang” –
повісити, стратити через повішення; а зі словосполученням „Hang you!” то означає як „Забирайся до дітька! Иди к бісу!”. А також на приказці „No news
is good news!” – „Відсутність новин – хороша новина!”
Король і блазень
Once upon a time there was a king and a jester. Now, the jester loved puns and annoyed the king with them all day long. Finally, the king was so fed
up that he said, "If you don't stop with the puns, I'll be forced to hang you!" What was the jester's reply? "Well, no
noose is good noose!" They hung the jester the next day. (hang you! – Забирайся до дітька! Иди к бісу! Пішов ти!...)
Жили собі колись король і блазень. Блазень полюбляв приколюватися й своїми „приколами” замахав короля. Кінець-кінцем, королю це настільки набридло, що
він сказав: „Як ти не полишиш свої приколи, я буду змушений тебе повісити!” Що відповів на то блазень?:”Ну що ж, як нема новин – і то добра новина!”
(востаннє „прикольнувся” чувак! Мужній!!). Наступного дня вони повісили блазня.
АНЕКДОТИ!!!!!
Хлопець кохається з дівчиною.
Дівчина:
- Вау! Любий, я такого ще жодного разу не відчувала!! Це було щось запаморочливе... Ну, скажи чесно – Віаґра, Віаґра, так?!
- Краще! Растішка від Данон!
Новорічна ніч. На посту ДАЇ досить п’яний даїшник зупиняє вантажівку:
- Я вас усьоме зупиняю й запитую, що у вас сиплеться з кузова?!
- А я усьоме відповідаю вам: „Зима – ожеледиця – посипаю!..”.
- А сьогодні у нас на передачі „О, щасливчик!” Володимир Путін. І я ставлю запитання: „Коли Україна розрахується за газ?” Є чотири варіанти
відповідей: „А” – у першому кварталі, „Б” – у другому кварталі, „В” – у третьому кварталі, і „Г” – у четвертому кварталі.
- А можна дзвінок другові?
- Так, будь ласка...
- Алло, Леоніде Даниловичу, коли ви розрахуєтесь за газ?
- Ну-у, розумі-і-єте...
- Ні, Леоніде Даниловичу, мені потрібна правильна відповідь.
- А які є варіанти?
- „А”, „Б”, „В” і „Г”.
- А „Х” там не має?
Рекламне оголошення.
Пропонуємо Вашій увазі насіння соняшника! Чоловіки, запам’ятайте: насіння – це не тільки 1-2 кг лушпайок, а й 3-4 год жіночого мовчання...
З життя народних депутатів.
До Верховної Ради надійшов на розгляд проект нової Конституції, що складається всього лише з двох пунктів:
1. Не убий.
2. Не вкради.
Наразі депутати працюють над поправками.
- Життя сучасної жінки виглядає отак: плита – праска – пральна машина, плита – праска – пральна машина, плита – праска – пральна машина...
- А життя чоловіка - отак: телевізор – холодильник, телевізор – холодильник, телевізор – порохотяг... Оба-на, хто поставив пиво у порохотяг? У
холодильник!
Збірна України з футболу таки потрапила на черговий чемпіонат світу: вона зібрала п’ять обгорток від „Снікерса”.
Найнетральнішою країною у світі визнано Україну. Вона не втручається навіть у свої внутрішні справи.
Й насамкінець!
- Ой, друзі мої, якось покажу вам одне місце, де можна чудово пополювати собі на тигрів! Але доведеться зачекати десь з півтори години.
- Це навіщо?
- А у них там у першому відділенні повітряні акробати... (А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!!!!! Людоньки добрі, та шо то сі творе в тому світі!!!!!!!
А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!!!!!!!!! – Я.)
Далі має бути...
Мав на увазі "досить непогано". Думав це зрозуміло
... продовження „Америцького гумору”
Дві сестри-фермерші
The Bull Two sisters, one blonde and one brunette, inherit the family ranch. Unfortunately, after just a few years, they are in financial trouble. In
order to keep the bank from repossessing the ranch, they need to purchase a bull so that they can breed their own stock. The brunette balances their
checkbook, then takes their last $600 dollars out west to another ranch where a man has a prize bull for sale. Upon leaving, she tells her sister,
"When I get there, if I decide to buy the bull, I'll contact you to drive out after me and haul it home." The brunette arrives at the
man's ranch, inspects the bull, and decides she does want to buy it. The man tells her that he can sell it for $599, no less. After paying him,
she drives to the nearest town to send her sister a telegram to tell her the news. She walks into the telegraph office and says, "I want to send
a telegram to my sister telling her that I've bought a bull for our ranch. I need her to hitch the trailer to our pick-up truck and drive out
here so we can haul it home." The telegraph operator explains that he'll be glad to help her, then adds, "It's just 99 cents a
word." Well, after paying for the bull, the brunette only has $1 left. She realizes that she'll only be able to send her sister one word.
After thinking for a few minutes, she nods, and says, "I want you to send her the word, 'comfortable'." The telegraph operator
shakes his head. "How is she ever going to know that you want her to hitch the trailer to your pick-up truck and drive out here to haul that bull
back to your ranch if you send her the word, 'comfortable' ?" The brunette explains, "My sister's blonde. She'll read it
slowly. 'Come -- for -- da -- bull.'"
Дві сестри, фермерові доньки, одна – блондинка, друга – брюнетка, успадкували родинну ферму. На нещастя, всього лиш за пару років вони потрапили до
фінансової скрути. Для того, щоб перешкодити банкови (за несплату рахунків) забрати ферму назад, їм необхідно купити бика, - таким чином, вони можуть
розвести своє поголів’я худоби. Брюнетка закриває рахунок у їхній чековій книжці, беручи зі собою їхні останні 600 доларів, щоб податись на захід на
іншу ферму, де один чоловік має на продаж племінного бика. У момент від’їзду вона каже своїй сестрі: „Коли я дістанусь туди, і якщо я наважусь купити
бика, я дам тобі знати, аби ти виїжджала за мною й в такий спосіб ми перевеземо бика додому”. Брюнетка приїжджає на ферму того чоловіка, уважно
оглядає бика та вирішує, шо вона дійсно хоче його купити. Чоловік говорить їй, що може продати його за $ 599, не менше. Після розрахунку з чоловіком,
вона подається до найближчого містечка, аби сповістити телеґрамою своїй сестрі про хорошу новину. Вона увходить до місцевого телеграфного відділку й
мовить: „Я хочу дати телеграму своїй сестрі про те, що я купила бика для нашої ферми. Вона потрібна мені, щоб допомогти зчепити автопричіп з нашим
пікапом і виїхати звідси - таким чином можна перевезти бика додому”. Телеграфістка повідомляє їй, що вона рада їй допомогти, затим додає: „Слово –
всього-навсього 99 центів”.
Так, після купівлі бика в брюнетки залишається тільки $ 1. Вона свідома того, що зможе послати своїй сестрі лише одне слово. Хвилю поміркувавши, вона,
кивнувши головою, погоджується й мовить: „Я хочу в телеґрамі їй послати слово ‘comfortable’” (зручний(-а, -е). – Я.). Телеґрафістка хитає головою: „Як
все-таки вона дізнається, що вона потрібна вам, щоб допомогти зчепити причепа з вашим пікапом і, вийхавши звідси, доправити того бика на вашу ферму,
коли ви їй посилаєте слово ‘comfortable’?” Брюнетка пояснює: „Моя сестра – блондинка. Вона буде читати його поволі: Come – for – da – bull”. (Come for
the bull – Приїжджай за биком. - Я.).
(У цій коротенькій оповідці можна угледіти, як склалися долі двох молодих сестер, ба – більше: можна зрозуміти надтонку „любов” американського народу
до окремих представниць слабкої статі, - до тих, котрі миють голову в перигідролі... Хе-хе...)
Анекдот!!! (сього разу лише один...)
- Мамо, мамо! А чому той дядько біг, біг до туалету, а потім зупинився, махнув рукою і пішов назад? (хе-хе, а ви, шановні, часом не знаєте,
чому? До мене чогось не доходить... Прошу пояснити мені, - так „популярно, хе-хе...)
Оце й усе! Далі, правильно, – далі має бути! Молодці!!
Ґенії абсурду, або рейтинг шарлатанів
Так, відразу зазначу: стосується то всьо не відомої групи The Charlatans (упаси їх від такого!...), а наших (бо таких рідних...) ясновидиць,
провидиць, цілительок і потомственних знахарів (хе-хе-хе, чим не дурня...).
Бо бачу, пан Обсерватор „закинув” сю „нивку”, „взявшись” за ґаранта (мабудь, «піарить» ‘го, нє, Юзю?!...). А ми ось пройдемось по т.зв. «послугам», що
пропонують «лікарі від нетрадиційної медицини».
А в кінці, кожен з вас може собі визначити, який «провидець-ясновидець» «впав»‘му до вподоби й подати се на розгляд Форуму.
(Використовую мову ориґіналу; всі ті знаки оклику й питання, усі „хе-хе” тощо – мої.)
Отож, поїхали!
Першою, за жеребом (хе-хе...), у нас „випала” „відома зцілителька і знахарка Марія”, що приймає на прохання мешканців області
(!!??). На вигляд вона (з фотоґрафії в ґазеті)– стара баба (ше не зовсім в літах!) з Центральної України: у вишиванці з намистом на шиї й перев’язаною
хусткою.
„...Підопічні сатани сіють довкола неродючість, немічність, хвороби, безумство, смерть. Віками боротьбу з цим злом вели люди, які були наділені
Божественною силою (завважте, не Божою. – Я.). Саме таку силу має Марія. Усе своє життя вона присвятила боротьбі зі злом...” і т.д. і т.п..
Зі собов на прийом до п. Марії тре’ брати: три свіжих яйця (!). Окрім того, прейскурант (price-list) іншого такий:
- від пияцтва (без відома) – чисту спідню білизну і фото не більш ніж 5-річної давності;
- від безпліддя – 3 сирих яйця і чисту пелюшку;
- не ведеться у господарстві (біда з коровою, не несуться кури і т.д.) – жменю землі з двору;
- неприємності у сім’ї (загуляв чоловік чи дружина), ворожнеча між дітьми і батьками – 3 свічки;
- від самотності (вінок безшлюбності) – невеликий висячий замок з ключем (хе-хе...) (100-відсоткова гарантія) (о-о-о!).
...Людям, які страждають на імпотенцію, аденому сечової залози та інші хвороби сечовивідної состеми, приносити пачку солі (??????!!!!!!!).
Хто страждає на захворювання суглобів, брати з собою 0,5 л води.
Діагностування на відстані (??!!)...
Ось як відгукуються про п. Марію вдячні „пацієнти”:
„Коли я почула, що до нас у Львів приїхала п. Марія, - розповідає Ярослава Хмельник (мало би бути Мельник або Хмільник, ну але шо поробиш... – Я.), -
дуже зраділа. Моя невістка 3 роки назад була у неї у Польщі (ти диви – навіть гастролює далеким зарубіжжям!! – Я.), знімала причину на бізнес. Тепер у
неї два магазини, а я сина привела. Постійно сумує, весь почорнів, нічого його не цікавить. П. Марія тільки подивилася на нього і відразу сказала, що
це причина. Викатала яйцем, злила на віск. Тепер я знаю, що з моїм синочком все буде добре. Слава Ісусу Христу”.
Додатково реалізовуватимуться фотографії, амулети!
Ось яку маєм цілительку!
А „бере” вона за „сеанс” 40-50 грн. (Нормально...).
Так, наступну витягуємо зі шапки – „На прохання львів’ян потомственна ворожка та віщунка п. Світлана”.
„Хочете знати свою долю? Хочете, щоб у вашому домі настали мир і спокій? Хочете добробуту?
Приходьте до п. Світлани!
Прейскурант майже такий самий, як у попередньої пройдисвітки, лише з’явились нових два „пунктики”:
- п. Світлана ворожить на картах Таро і давньоруських (а древньогалицьких?...), на кавовій гущі, по рогівці очей, по руці, зливає на віск і олово
- п. Світлана назве імена людей, які ставляться до вас зі злістю й заздрістю, завдають або вже завдали шкоди вашому дому та здоров’ю...
...Бажано приносити з собою нову колоду карт, а також три свіжі яйця.
Додатково реалізовуватимуться фотографії та амулети для привороту (о-о-о, навіть можна самому почаклувати! – Я.). Ціна – 40 грн.
Як на мене, суцільна посередність... Навіть відгуків від „своїх пацієнтів” не наводить.
(Але, нічого, там далі буде веселіше! Гарантую.).
Та-а-а-к, наступною, ... о, перепрошую, ... наступним у нас йде... так прошу уваги, просимо-просимо... Вперше у Львові! Потомственний знахар та
рятівник – Дідусь Віктор!!!
(Також у гарній вишиванці та з піднятими руками).
Та-а-а-а-а-а-а-к, ось тут нарешті маєм купу усіляків „відгуків” від вдячних „пацієнтів”. Їх і наведемо.
„Я – літня людина, пенсіонер, і у мене боліло все. Таблетками лікуватися набридло, та й сенсу в тому було мало. Через цікавість вирішив піти на прийом
до дідуся Віктора. Чесно кажучи, не вірив, що все, про що пишуть у газетах, - це чиста правда. Зараз пишу сам. Тому що зразу після прийому у мене
зникли головні болі і задишка, ніби в грудях щось розслабилось і відпустило, і шум у вухах зник. Два місяці я сам замовляв воду фотографією зцілителя
і цю ж картку прикладав до хворих місць. Ефект вражаючий! Я ніде не відчуваю болю, зміцніли суглоби, набагато легше стало ходити, зникла аденома
передміхурової залози і набагато краще почав спати. Сподіваюсь на подальші результати і дуже вдячний зцілителеві.
Микола Михайлович Моргун”.
„Дідусю Вікторе, ви – найталановитіший і найкращий зцілитель в усьому світі! (о, нарешті у команди „дідусевих” писарчуків з’явилась фантазія... – Я.).
Скільки разів з чоловіком ми навідувались до бабок, скільки лікарів обійшли – ніхто не зміг (??? – Я.) допомогти мені завагітніти. Тільки після вашого
прийому в нас зі Степаном зразу все вийшло (!!! – Я.) (та-а-а-к, вже стає набагато веселіше, правда, - на сцену „виходить” „дідусевий життєдайний
дух”... – Я.). Тепер пишу цього листа (Франсуа, Франсуа...), а дитина, мій первісточок, спить у візочку. І я, і чоловік дуже щасливі. Ми сподіваємось,
що другою народиться дівчинка (шо там сподіватися, тре’бути упевненими на всі сто, - „дідусевий життєдайний дух” ніколи ще нікого не „підводив”! –
Я.). А якщо виникнуть якісь проблеми (а вони неодмінно виникнуть!.. – Я.), то знаємо до кого звертатися...
Сім’я Бойчуків”
Ось які вдячні пацієнти, хе-хе...
„Рік тому сусідка мені розповіла, що до неї приходила жінка з проханням навести на мене порчу. Я це як почув, так чоловічої сили відразу і позбувся
(у-у-ух ти, як у казці!.. – Я.). Що тільки я не робив – нічого не допомагало. Вирішив використати останній шанс (?!) (а що, як би без нього – викинули
би на звалище: зара’ без „чоловічої сили” не прожити... – Я.) – пішов на прийом до дідуся Віктора. Той щось пошептав (цікаво, над „чим”?... – Я.),
походив навколо мене, прочитав молитви і відправив додому (... – Я.). Спочатку я навіть образився, тому що не встиг розповісти про свою проблему, але
незабаром зрозумів, що в цьому не було необхідності (та-а-а-к, ось тут на кін „виходять” „дідусеві яснії очі”!... – Я.). Вночі (та-а-ак, спав, спав
собі й раптом прокинувся: „дідусевий життєдайний дух” наказав діяти! – Я.) дружина мене не впізнала. З тих пір сили (які?) до мене повернулися, ми
дуже вдячні дідусю (у-у-у...) Віктору (у-у...), адже він просто врятував нашу родину. (Так, дійсно, дідусь - „рятівник”...)
O.K.”
(так, то такі ініціали того, до котрого „повернулись сили”).
„Дідусь Віктор за два прийоми цілком позбавив мене тяги до спиртного. Раніше сусіди і дружина не бачили мене у тверезому стані (замість крові в чувака
циркулював спирт! – Я.). Зараз я дуже дивуюся, як міг так жахливо пити. Адже маю вищу освіту, закінчив хіміко-технологічний інститут. Тепер про
горілку не згадую, пишу вірші (чудесне перетворення! – Я.), насолоджуюсь природою, допомагаю дружині по господарству і просто люблю життя. Спасибі!
Юрій Батинчук” (ось ще одне „висмоктане з пальця” ім’я. – Я.)
„Дорогий наш дідусю Вікторе. Ми з чоловіком – прості сільські (читай – темні. – Я.) трудівники, дуже вдячні вам за сина. Наш Петя пив з 18 років,
зовсім втратив людську подобу. Ні армія йому не допомогла, ні лікарі. І тільки ви повернули його до життя. Наш Петя став зовсім іншою людиною, не п’є,
нас більше, ніж колись, любить. Будьте здорові та щасливі.
(Тут зверніть увагу на прізвище. – Я.) Бурдняк Марія Гаврилівна та Олексій Іванович (гарне прізвище, правда: таке зовсім ніяке...)
Ось якого маємо „дідуся”: і з „життєдайним духом”, і з ясними очима! Одним словом – потомствений!! (Хе-хе...)
(Ну, як, - продовжуємо? Раз мовчимо, значить поїхали далі...)
Наступною маєм знов жінку-аферистку.
„Відома зцілителька, знахарка і рятівниця Валентина”
Та-а-ак, вельми знайоме ім’я... Ледь не щономера пропонує свої послуги... Шо там говорити – динозавр „нетрадиційної медицини”!
„Тільки одному Проведінню відомий секрет таїнства, яке відбувається під час здійснення заговорів та промови старовинних молитов, у результаті яких
відбуваються неймовірні зцілення. Про ці дива ви можете прочитати в листах-сповідях, що надійшли Валентині” (читай – не задавай лишніх питань, а роби
всьо, шо я кажу! – Я.)
„Дорога Валентино, спасибі за те, що нам. простим і всіма забутим пенсіонерам, допомагаєш! Ми з дідом молимося на тебе! (бачите, ріжні є люди: хто на
Файрблейда чи Ґеесіксера молиться (див. Мотосторінку), хто на усяких „валентин”. – Я.). Дід поліпа позбавився і п’яткових шпор (?), перестав маятися
шлунком, а я забула про болі в серці і спині, не турбує задишка, перестали набрякати ноги, розігнулися скручені пальці на руках (??). Ми дуже тебе
любимо, Валечко, внученька наша дорога! (до 200 років збираються жити старі?... – Я.).
Ярослава Федорівна Мандзюк”
„Сильно хворіла у мене живність, не велося господарство. А особливо я переживала за корову. Змінили ми вже третю, а толку – нуль. Хворіє і молоко
погане. Пішла я по допомогу до Валентини, а заодно взяла сорочку чоловіка – дуже він пити почав. Посадовила мене знахарка під ікони, читала молитви
над одягом чоловіка, знімала причину з господарства. Сказала, що на город підкинули нам причину злі сусіди (а хто ж інший як не вони; хіба „злі
інопланетяни”, нє?! – Я.) – звідси й всі біди. Знешкодивши причину, навчила мене Валя (учителько ви моя, кохана... – Я.), як захистити господарство
від недоброзичливців і заздрісників, та зробити так, щоб чоловік не пив. Все у мене вийшло добре (ще б пак, мала перед собов детальну „інструкцію з
використання”, і яка напевно проста як двері... – Я.). Чоловік отямився, тепер тільки на свята трохи п’є (ну, ясне діло, шо то за хлоп, який не п’є
горівку! – Я.). А корова оправилася, молоко пішло жирне, смачне. Спасибі!
Ірина Трохимівна Гуцало”
Ось маєм лист-сповідь від „бізнесмена”.
„Останніми роками не щастило в справах, а тут ще суд на голову звалився (йолопе, на голову сніг звалюється і цегла, запопадливо кинута твоїм
недоброзичливцем. – Я.), і довести, що я не ідіот (без ком. – Я.), було практично неможливо, ніби хтось поробив. Прийшов до Валентини на прийом уже
без надії, про всяк випадок. Вона викатала яйцем і порадила взяти талісман, який від нечистого захищає і в справах допомагає (струйова „цепура” „від
Валентини”. – Я.). Я надів його з іронією, недовірою і тепер хочу в цьому покаятися. З ним я виграв абсолютно безнадійний суд, мене запросили на
відповідальну роботу, і я з честю витримав випробування. Тепер у мене є престижна посада, повага співробітників і богатирське здоров’я (гмм, там не
було сказано, що той „талісман” ще й оздоровлює, але то таке, побіжний ефект, що має свідчити про силу знахарки. – Я.). Відтоді, як побував у
цілительки, енергії і оптимізму у мене не відняти. Низько вклоняюсь Валентині за її Божественну силу, натхнення і талант.
Сергій Процюк”
„Мене на прийом до Валентини привезли діти. Багато років мучила астма, аритмія, підвищений тиск, суглоби і багато іншого – про все не розкажеш.
Цілителька викатала мене яйцем і навчила вдома лікуватися заговореною водичкою. Як я їй вдячна! Зараз не п’ю ніяких таблеток, тільки трави від
бронхів і нервів. Сплю добре, подих вільний і голова не болить. У суглобах сил побільшало. Якщо почала одужувати, то так і далі буде!
P.S. (далі продовжує стара. – Я.) Учора у Валентини за моєю порадою побувала сусідка. Її чоловік не просто пив і зі запоїв (так розмовляє наш народ,
Наталко. – Я.) не виходив, а не „просихав”. У кого вона його, бідна, тільки не лікувала, що з ним не робила – результат був нульовий. Валентина на
Толіка тільки подивилася, за руку його взяла, підвела до ікон, а він зігнувся весь, затремтів (намагайтесь уявити це. – Я.) і виблював прямо на
підлогу. Прийшов з прийому додому і особисто повикидав все, що „горіло”. Другий день тверезий ходить, дивується, як цю гидоту міг пити. Ну, Валентина
дає! (фа-ан-та-а-стика! – Я.)
Марина Василівна Гуцуленко”
„Мучився від каменів і піску в нирках і жовчному міхурі. Багато палив, погано спав. Після індивідуального прийому у Валентини за три дні у мене
масово вийшли камені і пісок. Причому без болю й страждань, як Валентина й обіцяла. Зовсім не тягне палити (чувак має таке захоплення - розпалювати
вогнища на подвір’ї! – Я.), сплю як дитина.
З повагою
Віктор Сергійович Безрук”
Після того як Василь з’їздив до рідних у село, повернувся іншою людиною (ой, не їздіть Василі на село гуляти! – Я.). Запив по-чорному, кидався на мене
і дітей ніби звір. Зрозумівши, що щось недобре, повезла чоловіка в місто до знахарки Валентини. Ледве змогли його з кумом скрутити, здавалось, що
чоловік збожеволів. Побачивши Василя, зцілителька витягнули вперед праву руку і почала читати молитви від причини і чаклунства. Що з чоловіком
коїлось! Він і гавкав, і дзиґою на одному місці крутився, і блював піною чорною (?!!). Виявилось, навели на нього в селі причину, напоїли мертвою
водою. Якби вчасно до Валентини не привезла, зійшов би в могилу. Зараз, слава Богу, все добре. Спасибі дорогій Валі від
сім’ї (увага!) Ривчунів”.
Ось такі веселі побрехеньки про Валентину. Ну, чим не дурня?!..
Ok, guys’n’girls, зробим перерву: далі буде...
(Привідкрию завісу таємничості: там далі будуть провидиця Оляна, маг і чарівник (і просто старий знайомий) Кашпіровський (от сучий син, вигулькнув, як
дітько з табакерки) і, звичайно, звичайно - ваш улюбленець і пестун долі, всесвітньо відомий турецький знахар Ілхам, хе-хе...).
* Newsgroup: fido7.lotsman.local
* From: "Dmitry Bakhterev" <Dmitry.Bakhterev@p1.f147.n5080.z2.fidonet.org>
* Date: Fri, 01 Aug 2003 15:17:28 +0400
* To: All
* Subj: Вот такой текст...
==========================================================================
Привет, All!
- --- А мне это пришло е-мейлом ---
Толстые программеры и тощие админы ==================================
/* Поиск в интернете не помог мне определить автора данного текста, который я получил от знакомого */
Программеры - они толстые. Потому что они сидят. А админы - они тощие. Потому что бегают. Впрочем, бывают тощие программеры. Hо не надо думать, что
это исключение из правил - это переученные админы. Также встречаются и толстые админы. Это обленившиеся программеры.
Программеры курят быстро, потому что мысль. Потому что она уйдет и придется думать ее снова. У админов мыслей нет, поэтому они курят медленно. Они
делают это в те моменты, когда все работает и ничего не падает. Поэтому они курят редко.
Программеры ходят на обед сами. Они приносят много еды в офис и вкусно ей пахнут. Они едят ее прямо на клаве. Потому что мысль. Админы заказывают
еду в офис. Потому что если они за ней пойдут, что-нибудь упадет. И придется бежать в офис с недоеденным гамбургером. Потому что админы любят питаться
от Макдональдса. Потому что вкусно, а потолстеть им не грозит. Если они не обленившиеся программеры.
Программеры уходят с работы ночью. Потому что мысль. Hекоторые из них уходят вечером и думают мысль дома. Hекоторые, у которых есть ноутбук, думают
ее в метро. Админы домой не ходят. Потому что если они пойдут домой, что-нибудь упадет. И придется идти на работу. А на работу они ходить не любят. И
не ходят. Они там живут. У них обычно есть отдельное гнездо за отдельной дверью, часто запираемой на отдельный замок.
Программеры спят в выходной. Обычно это среда или понедельник. Потому что мысль. В понедельник мысли еще нет. А в среду идет переход от одной мысли
к другой. Админы спят в гнезде. Из-за отдельтного замка в это время иногда раздается храп. Админы редко спят больше десяти минут. Потому что если
проспать больше, что-нибудь упадет. И придется просыпаться по необходимости. А админы любят просыпаться сами, пусть и через десять минут.
Программеры пьют пиво. В основном светлое и много. Потому что мысль. Пока она плавает - ее можно думать. Главное, чтобы не утонула. Админы тоже пьют
пиво. Потому что если что-нибудь упадет, им будет пофиг. Админы любят когда им пофиг. И программеры любят, когда им пофиг. Поэтому часто они пьют пиво
вместе. И им вместе пофиг. После этого они спят. Hо не вместе. Админы спят в гнезде, а программеры - на клаве. Когда они просыпаются, они снова пьют
пиво. Потому что хочется.
Потому что они админы. И программеры.
О, так - це дійсно зі світу гакерів...
О, про ясновидців і цілителів - це дуже цікаво. Наведу тут мою власну імпровізацію на тему "Ілхам":
На численні прохання мешканців Львова і області ("па желаніям трудящіхся", всесвітньовідомий турецький знахар і цілитель Ілхам...
"Я не могла завагітніти, чоловік втратив свою силу і почав пити, а ще у мене пішли виразки по всьому тілу. Корова перестала давати молоко, кури
перестали нестися, свиня замість того, щоб набирати, сохла, гуси повтікали, качок розікрали, кінь зломав ногу. Знайома розповіла мені про Ілхама, і ми
з чоловіком пішли до нього. Ілхам довго бив в бубон і бурмотів заклинання, а тоді закричав: "Біжіть додому, і викопайте те, що маєте закопане
посеред двору". Ми прожогом метнулися додому, почали копати, а там - пута від мерця, тріски від труни, бите шкло, кур'яча лапка, свиняче
вухо, рибяче око і старий мешт закопані. Це нам лихі сусіди поробили із заздрості. Ми це все спалили, як Ілхам навчив, а попіл розвіяли, коли вітер
дув в бік хати тих сусідів. І відразу все як рукою зняло. В чоловіка з'явилася сила, на горілку він дивитися не може, навіть як бачить порожню
фляшку, то починає блювати, в мене зійшли виразки і я відразу завагітніла, корова почала доїтися, кури несуть по два яйка в день, гуси повернулися і
ще й чужих зі собою привели, качок нам повіддавали ті, хто їх покрав, ще й пробачення попросили, свиня за тиждень набрала 150 кіля ваги, а нового коня
нам подарували ті лихі сусуди, коли зрозуміли, що сталося. Вони просили їх вибачити, але вже було пізно. Вони всі по одному повмирали. Тепер ціле село
навіть поглянути на нашу худобу чи щось із майна не наважується. І синочок в нас народився, вже два з половиною рочки йому, читати і рахувати вже
вміє, хоча ми його і не вчили, а я вже знов завагітніла. А ще лиха буфетчиця Люська, яка все очі на мого чоловіка вивалювала - також спершу всохла, а
потім вмерла. Низький Ілхамові уклін до землі."
Відносно всяких ілхамів - то їх купа всюди де є дурні люди. А дурні теж є майже всюди навіть в ЗСА. Ясновидиця Марія, Роман Сварчевський та Галина
Алєксандрова (учасники американської Міжнародної Асоціації Європейських (!!!) екстрасенсів. Навіть фотка руки тотої Галини є. Треба прикладати там де
болить
О 7-ій рано я сі дивлюся нюза в ліжку в своєму бедрумі. Полапав доокола, намацав на коці римота, кликнув, телевізія запалилася, а в мене такий блюр
вижин в очах! Я став на конфюз, засикав, думаю. Спустив ноги на фльора, а втриматися не можу. Я один в хаті, румари з бизменту пішли до праці, нема
кому до миржинсі заколувати. Намацав рисівира, колую до свого фемилийного доктора, щоб потьмент зробити. Там восмил включивсі, рикор каже мисиджа
лишити. Я кажу до рисівира: "Пліз, леді, я маю блик вижин, прошу зробити потьмента до тальмолига".
За якийсь час мені дали кола з адміністришин і сказали, що доктор є бізі, може почекувати мене лише никздий, я можу зробити апоймина з норсою вже
тепер або чекати на кансилишин. Я згодився на норсу, вона мене побадала, і сказала, що я мушу таки мати потьминта до доктора, він має адюкишин і
диґрі.
Никздий доктор мене побадав, зробив иксрия, рисирча і сказав, що я маю ґлякому. Для мого джиниришин це є дуже комин. Мені треба робити оперишин. А в
мінвалі дав мені прискришин до драґштору на медицину для рилізи.
Тепер я не годен драйвувати, не вижу нюза, ситл-давн і чекаю апоймина до світового очного клиник на опиришин.
P.S. Не юзайте чужинецьких слів!
Ледве передруковано з "Закордонної газети"
Що таке успіх?
В 4 роки успіх - це якщо ти не мочиш штані
В 12 років успіх - це якщо у тебе є друзі
В 20 років успіх - це якщо ти займаєшся сексом
В 35 років успіх - це якщо ти багато заробляєш
В 60 років успіх - це якщо ти займаєшся сексом
В 70 років успіх - це якщо у тебе є друзі
В 80 роки успіх - це якщо ти не мочиш штані
Слухаю "Наш Івасюк"
Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт як струна...
Хлопцеві закортіло і біг він навпростець - через тини, хлів, криницю, городи, кущері, собачу буду, ставок, вуйову хату, гайочок...
Таке іноді буває - коли скучиш дуже 
| Першим
відправив користувач Olexiy Слухаю "Наш Івасюк" Пролягла дорога від твоїх воріт До моїх воріт як струна... Хлопцеві закортіло і біг він навпростець - через тини, хлів, криницю, городи, кущері, собачу буду, ставок, вуйову хату, гайочок... Таке іноді буває - коли скучиш дуже |
Привіт, шановні!
Я во тут вже з ніг збився, гадаючи, шоби то би ше таке „дурненьке” подати на розгляд Форуму. І оце мої нишпорення привели до успіху: читайте собі-но
далі, як маєте ше сили і наснаги до того діла, як не розто-пило ще вас серпневе соньце! (хе-хе...)
„ЯКІЙ ТЫ В ЧЕРТА ЛЫЦАРЬ”
Ориґінал листа козаків до турецького султана.
330 років тому на світ Божий з’явився текст, який відразу ж увійшов в історію. Це – лист козаків турецько-му султанови. Рєпін зробив знаменитим сей
текс своєю картиною. А нам, нащадкам Козацької республіки - цього найпрогресивнішого устрою в тогочасній Європі та предтечі справжньої української
незалежности, - залишився текст, до буквочки процензурований. Далі подається ориґінал цього знаменитого листа. А точ-ніше – виписку з історії Д.
Еварицького (після революції - Яворицький), стор. 69, яка зберігається у Дер-жавній публічній бібліотеці у Санкт-Петербурзі.
Особливо доречно буде сей лист прочитати в межах святкування 12-ої річниці Незалежності України. Цей лист має вивчити напам’ять вище керівництво
держави – може, це додасть трошки ґонору, гордості, патрі-отизму й самоповаги.
1663 рік. Початок літа. Непереможний султан Османської імперії Магомет IV звертається до запорізьких козаків. Його лист насичений пафосним
самовихвалянням. Але між тим учувається стриманість, аби не нарватися на запальних козарлюг. Султан, володар пів’світу, постійно зазнавав набігів
козаків, тому й просить-наказує українцям трохи „остигнути”.
http://www.arthistory.ru/repin3.htm
Пропозиція МАГОМЕТА IV
Я, султан, син Муххамеда, брат Сонця та Місяця, внук і намісник Бога, володар царств Македонського, Єрусалимського, Великого й Малого Єгипту, цар над
царями, володар над володарями, неперевершений лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Господнього, опікун самого Бога, надія та
втіха мусульман і великий захисник християн – велю Вам, запорізьким козакам, здатися мені добровільнол без усілякого опору і мене Вашими нападами не
змушувати мене хвилюватися.
Султан турецький Муххамед IV.
Відповідь не забарилася. Судіть самі – чи це козацька дипломатія, чи це зухвалість, чи самовпевненість, ачи хамство. Але не можна не оцінити
сміливість, метафоричність (о, то, дійсно – метафори!! – Я.) і дотеп-ність.
Відповідь ЗАПОРОЖЦІВ МАГОМЕТУ IV
„Запорожсие казаки турецкому султану! Ти, султан, чорт турецкий і проклятого чорта брат і товарищ, самого Люцеперя секретарь. Якій ты в черта лыцарь,
коли голою сракою ежака не вбъешь. Чорт высырає, а твое війско пожирає. Не будешь ты, сукін ты сыну, сынів христіянських під собой маты, твойого
війска мы не боімось, землею і водою будем биться з тобою, распро…б твою мать. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимський
бравирник, Александрійський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і
підсвіту блазень, самого гаспида внук и нашего х...я крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою вь...б. От
так тобі запорожці висказали, плюгавче. Не будешь ти і свиней христіанских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у
небі, год у книзя, а день такий у нас, який і у Вас, за це поцелуй в сраку нас!
Підписали: Кошевой атаман Иван Сирко Зо всім кошем Запорожськім”
Джерело: ґ. “Аргумент”
Ну як Вам, шановні, наші славнії козаченьки, що уміють тільки „співати сумних дум, битися на дерев’яних шаблюках, пити мед-горілочку з хлібом-водою,
ходити у шароварах з „дурнуватим мотузком” на маківці і продавати московитам Неньку-вкраїну”. Потроху здирається грубий шар „пудри”, що була щедро
посипана на козацькому тлі, привідкривається завіса чогось іншого, яка намагалася заховати від людського ока дій-сність, а натомість „розкрутити” міф
„про козаченьків”!
Ще багато таких „гарячих сенсацій” покоїться у московських загашниках і які необхідно уперто, зухвало й нахабно відбирати у загарбника – свою ж
історію повертати!
Окатий
Цього разу мене потішив "контактер із космосом Петро", який дав інтерв'ю газеті "Бульвар". Пан Петро часто буває у космосі,
де спілкується зі своїми космічними вчителями. А вони, в свою чергу, націлюють його на всілякі добрі справи для блага землян: пророцтва, поради і
зустрічі в кінотеатрах (ціна квитка 70 гривень). А нещодавно з паном Петром сталася епохальна подія. "Коли я перебував "там", мені
відкрили третє око. Воно розташоване в районі пупка, і мешканці Харкова, куди я їду, зможуть наочно побачити його. Більше того, поглянувши на людей
третім оком, я буду віщувати таке, від чого у багатьох волосся стане сторч". Щасливі харків'яни. В житті так мало радощів, то хоч на пупок
подивляться. Я особисто у ці чудеса вірю. Фотографія "контактера з космосом" мене переконала. Підстрахувався пан Петро, аби від власних
пророцтв волосся цапки не стало. Бо ж лисий, як бубон.
Мікроскоп пана Юрка
Юрій ОХРІМЕНКО
Джерело - Поступ
Та-а-а, космічний "провидець"...
Повернення надтонкого американського гумору!!!
Нелегке то діло жити в Ірані...
Many people remember the Shah of Iran, but few people remember his cousin, the Shan of Iran. This is because the unfortunate Shan had been subject to
epilepsy since youth. It would have been a disastrous embarrassment to the family if the Shan's ailment had become public knowledge, so if anyone
were present when he was struck by an attack of epilepsy, the palace guards had standing orders that those people must be killed immediately. Now, it
came to pass that a grand party was thrown by the Shan to celebrate his wedding day, with many many guests in attendance. Yet cruel fate was not to be
denied, and in the middle of the party the Shan was struck by another epileptic seizure. Some of the guests, having heard rumors of people
mysteriously disappearing when with the Shan, realized what would come next and made immediately for the door, and a few actually escaped before the
palace guards gained control of the crowd. The next day one of those who had escaped noticed someone else he'd seen at the party. He walked over
and asked discreetly, "I say, where were you when the fit hit the Shan?"
Багацько люду пам’ятають шаха Ірану, однак лиш деякі пам’ятають „шана” Ірану. Це через те, що нещасний „шан”, вже від молодості, страждав на
епілепсію. Якби про „шанову” недугу дізналося суспільство, для його родини, напевно, це було б катастрофою, тому кожен, хто, під час нападу епілепсії
на „шана”, був у цей час присутній, двірцеві вартові мали постійний наказ-інструкцію, аби ті люди були негайно страчені. Ось зараз вони прийшли, щоб
передати, що на честь „шанового” весілля організовується велика забава, за присутності сили-силенної гостей. Тим не менше, злий фатум був
невідворотній: у середині забави „шана” уразив черговий епілептичний припадок. Дехто з гостей, яким вже були відомі слухи про людей, що загадково
зникають разом зі „шаном”, усвідомили собі, що може статися зараз і враз рвонули у напрямку дверей: і дехто, перш, ніж двірцеві вартові узяли під
контроль гурму, таки дійсно, утік. Наступного дня один з тих, хто утік, зауважив також ж іншого, що перебував на забаві. Приступивши, він тихцем
спитав його: „Слухай, де ви всі були, коли на шана напав припадок ”
І повернення „Троха нормальних анехдотів”!!!
Йде собі рибалка й тягне величезного такого сома кілограмів так під 100.
Назустріч йому – інший рибалка з відром карасів і говорить так єхидно:
- Що, тільки одного піймав?
Якщо у слові „хліб” було допущено чотири помилки і вийшло слово „пиво”, значить, це були не помилки.
- Дитинство у мене було важке. Я взагалі до 5 років вважав, що мене звати Заткнися.
Пощастило якось ковбоєві піймати золоту рибку. І говорить вона йому:
- Відпусти мене, виконаю два будь-які твої бажання.
- Будь-які?!
- Будь-які. Усе, що забажаєш, можу виконати.
- Класно! Хочу пляшку пива. Таку..., щоб пиво у ній не закінчувалося ніколи!
- Легко! – говорить рибка і перед ковбоєм з’являється пляшка.
Він бере її, відкриває, робить ковток, дивиться на пляшку .... ще ковток ... знов дивиться ... присмоктався... хвилин через п’ятнадцять дивиться – все
ще повна!
- Ух ти! І справді не закінчується!!
- Ще б пак! А друге бажання?
- Класна пляшечка! Хочу ще одну таку ж.
Оце й усе (наразі).
Далі, вірно, має бути...
Несуть лодожери матроса на багаття. Посадили в казан і питають "як тебе звуть?"
Він "а нащо вам?"
Як нащо, на меню!
Так от, шановні гості. Думайте перед тим, як реєструватися на форумі!
білі шкарпетки - квіти кохання
білі шкарпетки на твоїх ногах
я їх до серця пригорну з зітханням
і побіліє у мене в очах
коли вони білі. то може ще нічого. а от коли вони трохи сірості наберуть, от тоді і пригортати треба.... фуууу....
моя улюблена мулька: три дурні питання.
Питання №2 Чому лисичка у слов"янських казках має таке екзотичне по-батькові - Патрикіївна?
Плакат на Либідській в Києві:
> Ньютон
> Ейнштейн
> Бекхем
> Знаючи закони фізики володієш грою
> Адидас
Для довідки - Ейнштейна не згадують навіть при моделюванні надшвидких перельотів.
Продовжуючи тему анекдотів
- Його тільки за смертю посилати, - жартували друзі...
Дожартувались... привів...
Усім привіт. Це моє перше повідомлення, бо я тільки-но сподобилася зареєструватися тут, хоча дуже багато чула про форум від Наталки.
А наказ цей цілком реальний. Що ж, я не дивуюся.
ПРИКАЗЪ
По Суздальскому Мушкатерскому полку
Ковно 20 августа 1807 г. N372
По случаю назначеннаго сего числа у Польскаго князя Сангушскаго бала и
приглашенiя на таковой всъх Штабъ и Оберъ-Офицеров ввереннаго мне полка,
предписываю принять къ руководству и непръменному исполненiю слъдующее:
Всъмъ Штабъ и Оберъ-Офицерам быть одътымъ в новой парадной формъ при знакахъ,
шарфахъ и ранцахъ. Явиться к Польскаму князю на балъ ровно въ 8 час. вечера.
Прибывъ на балъ осмотръеть исправность своей амуницiи, дабы не было видно
сквозь проръзы въ соблазнительных местахъ голое тъло.
Пришедши въ покой не сморкать на полъ, а иметь для того цълые платки. По
стенамъ покоевъ похабныхъ надписей не дълать и соблазнительныхъ членовъ
человъческаго тъла не рисовать.
Когда явятся польския женщины, вести себя какъ можно скромнъй. Жопой къ лицу
дамъ не поворачиваться, при разговорахъ съ красивыми шляхетками рукъ въ
карманахъ панталоновъ не держать и членовъ не наяривать.
Во время танцевъ и контредансовъ ногъ своим дамамъ не подставлять, чтобы
падали, къ себъ на колени не сажать и за жопы дамъ не щупать.
Въ буфетахъ до пьяна не напиваться, по углам комнатъ не плевать и пальцами не
высмаркиваться.
Во время ужина за столомъ поганныхъ словъ не произносить и под столомъ
соседнимъ дамамъ членовъ въ руки не класть.
После ужина на балконъ срать не выходить, а отправляться для этого въ отхожiя
мъста.
При прощанiи съ дамами дълать трижды поклонъ на французскiй манеръ и вообще
вести себя на время бала прилично, яко подобаетъ образованному русскому
офицеру.
Подписалъ
Командиръ полка, Полковник Зорублёвъ
(Подлинникъ въ Ковенскомъ АрхивЪ)
http://www.glavred.info/ukr/?cool=85012028
Подарунок з телевізора - 22/08/03
(КАЗКА-ВІДМАЗКА)
Василь Кисельов
У казковій країні Укрляндії, розташованій на схід від центра материка, люди готувалися до Дня загальної незалежності. Так уже склалося, що в цій
країні від добрих і працьовитих укрляндців нічого не залежало. І взагалі * усе залежало тільки від одного укрляндця * місцевого короля Леонвільда
Другого на прізвисько Рябий.
Укрляндці давно вже довірилися мудрості і талантам свого монарха і ні про що більше не думали. Посплять, поїдять, посплять. І так 12 років. Але
астрологи Укрляндії повідомили, що 12-річний цикл завершується. Місяць заходить за Марс, Юпітер за Сатурн, а шарики за ролики. Коротше, термін
вельможного правління Леонвільда добіг кінця. Королівський почет довго вибирав, кому доручити донести цю новину до перших вух королівства. Озвався
сміливий і хитрий перший канцлер Чук.
Чук оберігав царствені вуха від зайвих звуків, що заважають. А за сумісництвом володів половиною королівства. Але не робив з цього новин. Тихо
володів. Перед тим, як повідомити королю вердикт мудреців-хіромантів, Чук міцно подумав, чим це все обернеться для нього і його соратників простих
укрляндських футбольних болільників. Подумав і придумав.
Не можна сказати, що Леонвільд байдуже сприйняв звістку. Такого Чуку не доводилося чути навіть за усе своє життя. Співуча укрляндська мова таких слів
просто не знала. Вони були запозичені в північного Ханства газівників і нафтовиків. Заспокоївшись, король вислухав пропозиції канцлера щодо порятунку
Укрляндії, а точніше, усього майна, що за різними підставами належало Леонвільду, Чуку, принцу Пінчу, а також парі донів Хуану і Ренато. З відходом
короля вельможі могли втратити усе. Адже міг би знайтися моторний укрляндець, який би запитав у нового короля, чому дорога, якою він щодня везе з
рідного села Червонопрапорівка на ринок у столицю Київштадт, належить не чесним жителям ближніх сіл, а колишньому королю і його колишньому канцлеру. А
потім запитають про труби, по яких тече струм, вода і нафта з газом, а потім про телефони, банки, пекарні і цілі поля з городами. Коротше, про все.
Небезпека була ще й у тому, що серед укрляндців, які раз на 12 років обирали нового короля, знайшовся один “не від світу цього” * чесний, розумний і
головне * непитущий, а навіть навпаки * пейзажі малює, у Бога вірує не тільки по святах, не матюкається і бортничає на дозвіллі. Як звали цього
молодця, не знав навіть Чук. У народі його іменували Месією. І думали, що він і виведе Укрляндію в материковий світ, наведе порядок, налагодить усе по
совісті.
Чук знав: може, Леонвільд із зятем та дони Хуан і Ренато і зможуть з Месією по-людському розійтися, але йому, Чуку, це не світить. А тому народився в
нього план. Його він і виклав Його Величності перед самим Днем загальної незалежності. Королю було не до роздумів і аналізу запропонованого. З вечора
боліла голова, а вранці ще королева Брунгільда дістала своїми проханнями і ниттям. Погодився, не думаючи.
Напередодні Дня загальної незалежності в телевізорах укрляндців з'явився король Леонвільд 2-й Рябий з улюбленим собакою біля ніг і папужкою на
плечі. На задньому тлі праворуч у клітці сиділа не менш улюблена морська свинка, ліворуч поїдав “Віскас” улюблений кіт, а поруч в акваріумі мирно
плавали рибки-дискуси.
“Укрляндці *,- сказав Леонвільд*, - за 12 років ми стільки подосягали, що аж страшно. Успіхів подіти нікуди, тільки і відбиваємося від гостей із
заморських країн, що приїжджають переймати досвід. Приміром, учора була розмова з вождем племені Мумбо-Юмбо, завтра зустрічаюся з узурпатором
резервації Біла Рось, післязавтра...
Але поряд з цими величезними досягненнями, зустрічалися і дрібні недоробки моїх підданих. Що б я не хотів для вас зробити, улюблені, відразу
з'являються відщепенці типу цієї Джулії д'Арк чи цього, як його, ну прізвище схоже на температуру повітря узимку. Ну, не важливо. Коротше,
вони мені увесь час заважали. І так назаважали, що час мені на спокій. Але я так багато напрацював для нас, тобто для вас, що більше нам король не
знадобиться. І без короля проживемо. При демократії королі не потрібні. Тому я через рік іду, корону знімаю, а передати її нікому і нема чого. Я тут
напередодні зібрав ваших улюблених * Святого Симона і цього, ну зимове таке прізвище, Холода, по-моєму. Погутарив з ними по-чоловічому. Вони ж не
свині необрізані, усе скумекали, вони завжди проти короля. Вони за народну парламентську демократію. Я от, побувши королем стільки років, теж тепер за
неї. Загалом, час нам робити реформу і відправляти трон в утиль-цех до біса. Як мені вчора повідомив канцлер Чук, весь укрляндський народ уже “за”.
Всенародне обговорення пройшло по “Кучестару”, яким моя родина усіх вас давно забезпечила. Піду, а владу залишу Верховній Нараді, до якої ви оберете
найбільш бага... ой не те прочитав, найбільш хвор... ой знову не те, ну, коротше, депутатів. Ну, а якщо що не так, уже вибачайте». І титри пішли.
Укрляндія впала в транс. Це як же без царя в голові? Канцлер Чук задоволений, потирає пітні рученята. Месія поліз на Джомолунгму. Джулія д'Арк
окопалася на Жовтих Водах.
Наступного дня Його Величність сидить у палаці на прославленому диванчику, під яким уже нічого нема, з химерами самотньо і думає, чим зайнятися. Щось
відвідувачів зменшилося, аж нудно. Заходить секретарка і говорить: “Ваша Величносте, пунш”.
«*Який пунш? Я вранці пунш не вживаю, забула, дурепо?»
«*Ваша Величносте, на телефоні Джордж Пунш...»
Король сполотнів, пожовк і посинів одночасно. Тремтячою рукою зняв трубку.
«*Хеллоу, Лео, Хау ар ю *»,- пролунало з іншого кінця світу. Дзвінок всемогутнього володаря Всесвітньої Зеленої Маси злякав короля Укрляндії не на
жарт.
Через 15 хвилин білий, як стіна, Леонвільд натиснув кнопку внутрішнього зв'язку з написом “Чук”. Почув украдливий голос Чука.
«*Слухаю, наймудріший з наймудріших...»
«*Ну шо, догрався зі своїми подарунками по телевізору. Шо я вчора такого там наговорив? Шо ти мені там підсунув, б... ?»
«*Ви проголосили свою кращу промову, весь народ у захваті, акції моїх компаній підскочили в ціні, “Динамо” купує Бекхема, Вієрі, Роналдо і
Зідана...
«*Мовчати! Я тобі, б..., дам Зідана. Готуй студію, будемо записувати нове телезвернення до народу...»
ПРИМІТКА. Всі аналогії недоречні, усі збіги випадкові. Такого ніколи і ніде не було, тому що просто бути не могло.
В магазин заходить чоловік й питає:
- Товарищ, у вас есть лезвия для бритвы?
- Ні.
Покупець пішов, касирка здивовано запитує:
- А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось.
- Він мене “товарищем” обізвав. Хай серпом бриється.
Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує:
- Помогите, помогите!!!
На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому:
- Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.
- Как "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!" по-украински будет?
- Голодранцi усiх країн, до купи - гоп!
Идет Бог по Земле, смотрит - природа, благодать. Глянь - по деревьям обезьяны скачут, плодами питаются. Говорит им Бог:
- K=piet zemё, kµ|stiet par cilvёkiem! (Спускайтесь на землю, становитесь людьми! – по-латышски) - и пошел дальше.
Как-то возвращается - и вот, люди поля обрабатывают, дома построили.
Hо часть обезьян все еще скачут по деревьям, едят плоды. Бог изумился:
- K= j|s t=? T= j|s visu m|•u par mёrkaіiem paliksiet! (Как же вы так? Так вы на всю жизнь мартышками останетесь!)
Обезьяны испуганно переглядываются, тогда вперед выковыливает одна посмелее:
- А мы по-латышски не понимаем...
Женю, давай обережніше, а?
Ти про що?
2kallisto: не видавай бажане за явне. Нажаль, такого ще не має.
До "всякодурності&qu