Першим відправив користувач rost
А термін "древне-русское государство" теж в Росії не дискутується, про що там
сперечатися - було древне-русское, а зараз просто русское. Чи може там хтось термін
"тысячелетняя российская держава" ставить під сумнів? Чи ви на своїх
російських кабельних каналах таку дискусію чули?
Греки, всі як один піднялися проти узурпації бренду Македонія. Хоча мова йшла про
лише один епізод з і без того багатого історичного спадку. А тут...
Я не розумію, яких доказів "старшобратства" вам потрібно. Чи хочете, що б я
навалив тут лінків на російський шовіністичний мотлох?
Якщо з усіх форумців тільки я і Наталка стикалися з "живими" російськими
шовіністами, то тоді прошу парадону, ця тема дійсно не актульна.
Цитата: |
А я погоджуюся з Ростом. Стикався з цим всім, і на мій погляд, справа тут не в тому,
хто кого називає старшим чи молодшим (хоча тут і важливо, хто був, так би мовити,
першим). Біда в тому, що росіяни дійсно використовують "бренд" Русь, і таким
чином присвоюють собі тих українців, котрі мешкають сотнями років далі на захід -
в Польщі, Словаччині і т.п., і досі називають себе русинами. Таким чином вони
автоматично стають "русскімі" і в БРАТА зявляються ніби-то підстави говорити
про етнічне російське населення. Проблема серйозна ще й тим, що на заході і так
більшість (за вийнятком невеликої добре ерудованої меншини) ототожнює Україну з
Росією, вважається, що в Україні розмовляють російською мовою. А подібні
присвоєння Pосією "бренду" ведуть до того, що в пересічного обивателя
складається враження: якщо росіяни мешкають на захід від України, значить це все
колись були російські землі. А Україна - якась новостворена держава, де хоч і
говорять російською мовою, але не хочуть бути в складі Росії.
Вислідки перепису в Польщі і той кавалок про Чехо-Словаччину - добрі приклади. До
речі, думаю, не я один стикався з фактом - коли за кордоном взнають, що ти з України
і хочить проявити дружелюбність - починають розмовляти російською (якщо її хоч
трохи знають, ясна річ). А все це достатньо добре підтримується відповідною
літературою, причому починаючи з найпростіших рівнів - дитячих енциклопедій і
кухарських книг - в рецептах РОСІЙСьКОЇ кухні довірливий читач знайде
УКРАЇНСьКИЙ борщ, вареники, голубці, причому "українські" буде написано в
назві. Висновок напрошується сам собою.
Чомусь не приходить в голову ототожнювати росіян і наприклад, вірменів. І велика
заслуга тут самих вірменів, які дбають про свій "бренд". В багатьох магазинах
з компактами в Європі я бачив поряд з норвезьким, французьким і іншим фольклором
вірменський, причому не один компакт з піснями, а кілька. Україна, на жаль, була
представлена російськими церковними співами Києво-Печерської Лаври (!) і кількома
піснями в збірниках на кшталт "Пісні народів Росії", де навіть не вказано, що
вони українські - фігурують як пісні Кубані, Курської, Воронізької губерній.
| |