Нещодавно знову прочитуючи окремі аналізи праці С.Хантінгтона Clash of civilizations знову задумався над "ізбітимі" (даруйте вони ж прописні) і тими, що вже набили оскомину темами - вектор розвитку, євроінтеграція... слов'янофільство...
Отже Хантінгтон. Універсальної цивілізації немає (ось тобі Фукуямо!). Після розпаду Союзу ідеологічне протистояння сходить на пси (Корею до уваги не брати, а Китаю відведена інша роль і розуміння його сустності ). Всі відмінності між цивілізаціями засновані на релігійній ознаці. Вона, релігія - основна сила, що об'єднує, мотивує і мобілізує маси людства. Відповідно існують:
Сінська (китайська);
Японська;
Індуїстська;
Православна (східно-християнська);
Західно-християнська ( США+ компані та Франція Німеччина з Євросоюзом);
Латиноамериканська;
Африканська (певно з поваги до ПАР).
Головний теза - торгівля, глобалізація, Інтернет, ЗМІ - ніщо у порівнянні з фактором власної (релігійної) ідентичності.
Останні 300 років Захід діяв настільки експансивно, що західні цінності були наче універсальними для всіх. Відповідей на цей вплив було кілька: відторгнення (по цьму шляху ішла Японія, Китай, які здалися, бо надто дорого коштує ізоляція, залишилася тільки Північна Корея, та й то недовго - і Кім Чен Ір ніби у Інтернеті сидить); кемалізм (назва говорить сама за себе, вестернізація і модернізація значними темпами); реформування (один з найкращих шляхів для країн, що реально "вилізли" з кризи - Китай, Сінгапур, Туніс).
Кількість країн у цивілізації може коливатися - від однієї до кількох десятків. Існують окремо країни одинак, що не поширюють свою релігіюта ідеологію за межі (Японія).

Далі цікавіше. Існують розірвані країни, що мають культури близьку до однієї цивілізації, а лідери співвідносять її до іншої. А також розколоті країни, де проживають великі групи населення, що себе ідентифікують з різними цивілізаціями. Ось до цьої групи він і відніс УКРАЇНУ.

Розкол в Україні він проводить з часів Брестської унії.
Відповідно, адепти цього (дивись розділ Bundesrepublik Ukraine... на Форумі), вважають неминучим цей розкол, в тому числі і територіально (одним в Європу - іншим до Росії). наводяться і інші ознаки - ОУН-УПА, результати голосувань за Президента України, ситуація у Криму. Є прихильники поміркованіших рішень - в Європу разом з Росією, в ОРІ, "третій шлях"... Список можна продовжити.
То куди нам все таки? Що з цього приводу думають відвідувачі Форуму?

Подальше від Росії:-)

Ну не все так просто, Богдане. Ця теза потребує розширення і аргументації сприйнятної як на Сході так і Заході...

Якщо відкинути афро-азіатські світогляди (не зрозуміти, не застосувати) то я би виділив біблійний і магометанський.

Магометанський або ісламський демонструє консерватизм, фанатизм + плюс явна нездатність до прогресу.

Біблійний включає в себе юдейський і християнський.

Юдейський світогляд фактично показав себе, як найбільш гнучкий і динамічний. Народ озброєний цим світоглядом, добився дуже осяжних успіхів практично в усіх галузях, крім хіба спорту. Повна домінація 4 мільйонів юдеїв над понад 100 мільйонами мусульман на Близькому Сході демонструє різницю потенціалів ціх світоглядів.

Християнський світогляд в свою чергу розпадається на східний і західний.
Східний (православний) - консервативний, традиціоналістський, заглиблений в самоаналіз. Ідеологія завжди превалює над практикою, форма над змістом. Погордливе ставлення до праці і збагачення. Схильність до схоластичних дискусій і гіпертрофована обрядовість.
Натомість західний (протестантський) демонструє адаптивність, конформізм, імператив особистої свободи, імператив послідовної логічності, культ праці і достатку, певний цинізм, матеріалізм.
Західний-католицький я би поставив десь по середині між протестантизмом і православ"ям.

Протестантсько-орієнтовані держави довели на практиці переваги свого світогляду. Це на сьогодні практично всі розвинуті країни крім Японії, Кореї, країн ПСА і Італії.

Україну, в цілому, я би відніс на 30% до католицького і на 70% процентів до православного світогляду. Це не обов"язково співпадає з конфесійним розподілом, мова йде про світогляд, а не релігію.
Тобто, ісламський світогляд потягнув би нас назад, юдейський не підходить бо ми не є богообраний народ. Залишається протестантизм. Знову, мова не йде про релігію, а про світогляд.

Історія показує, що українці прекрасно вписуються в протестантські суспільства і принаймні не стають там паріями. Українські громади в П. Америці і Австралії є не менш успішними ніж скажімо угорські, італійські, чи польські. Тобто, смію надіятися, що протестантський світогляд в Україні має шанс на поширення.

Цікава думка, але смію нагадати про основне запитання теми - куди нам в цивілізаційному а не в релігійному векторі. Але про протестантизм пане Rost, і його потенційне поширення в Україні чую уперше.

Перепрошую, що влізаю у розмову. Це напевно мався на увазі світогляд взагалі. Може, щоб не різало вухо, його було б ліпше назвати не протестантським, а реформаторським. Мова йде, якшо так можна сказати, про світський світогляд, а не релігійний світогляд. Тобто, може бути людина - протестант за віруванням, але зi східно-православним світоглядом, або навпаки. Впливати на практикування своєї релігії в такої людини цей світський світогляд, безумовно, буде, але так само, як і на всю іншу її діяльність і самовираження.
Тобто не справа в тому, що в Україні багато протестантів (чи навпаки мало) за вірою - це йдеться про світський підхід, вихований, проте, певною релігійною атмосферою.