Форум Рідного Міста

Майбутнє України - роздуми по Хантінгтону

Олександр Ганущин - 14-7-2003 у 18:09

Нещодавно знову прочитуючи окремі аналізи праці С.Хантінгтона Clash of civilizations знову задумався над "ізбітимі" (даруйте вони ж прописні) і тими, що вже набили оскомину темами - вектор розвитку, євроінтеграція... слов'янофільство...
Отже Хантінгтон. Універсальної цивілізації немає (ось тобі Фукуямо!). Після розпаду Союзу ідеологічне протистояння сходить на пси (Корею до уваги не брати, а Китаю відведена інша роль і розуміння його сустності ). Всі відмінності між цивілізаціями засновані на релігійній ознаці. Вона, релігія - основна сила, що об'єднує, мотивує і мобілізує маси людства. Відповідно існують:
Сінська (китайська);
Японська;
Індуїстська;
Православна (східно-християнська);
Західно-християнська ( США+ компані та Франція Німеччина з Євросоюзом);
Латиноамериканська;
Африканська (певно з поваги до ПАР).
Головний теза - торгівля, глобалізація, Інтернет, ЗМІ - ніщо у порівнянні з фактором власної (релігійної) ідентичності.
Останні 300 років Захід діяв настільки експансивно, що західні цінності були наче універсальними для всіх. Відповідей на цей вплив було кілька: відторгнення (по цьму шляху ішла Японія, Китай, які здалися, бо надто дорого коштує ізоляція, залишилася тільки Північна Корея, та й то недовго - і Кім Чен Ір ніби у Інтернеті сидить); кемалізм (назва говорить сама за себе, вестернізація і модернізація значними темпами); реформування (один з найкращих шляхів для країн, що реально "вилізли" з кризи - Китай, Сінгапур, Туніс).
Кількість країн у цивілізації може коливатися - від однієї до кількох десятків. Існують окремо країни одинак, що не поширюють свою релігіюта ідеологію за межі (Японія).

Далі цікавіше. Існують розірвані країни, що мають культури близьку до однієї цивілізації, а лідери співвідносять її до іншої. А також розколоті країни, де проживають великі групи населення, що себе ідентифікують з різними цивілізаціями. Ось до цьої групи він і відніс УКРАЇНУ.

Розкол в Україні він проводить з часів Брестської унії.
Відповідно, адепти цього (дивись розділ Bundesrepublik Ukraine... на Форумі), вважають неминучим цей розкол, в тому числі і територіально (одним в Європу - іншим до Росії). наводяться і інші ознаки - ОУН-УПА, результати голосувань за Президента України, ситуація у Криму. Є прихильники поміркованіших рішень - в Європу разом з Росією, в ОРІ, "третій шлях"... Список можна продовжити.
То куди нам все таки? Що з цього приводу думають відвідувачі Форуму?

Bohdan - 22-7-2003 у 21:42

Подальше від Росії:-)

Олександр Ганущин - 24-7-2003 у 09:51

Ну не все так просто, Богдане. Ця теза потребує розширення і аргументації сприйнятної як на Сході так і Заході...

rost - 24-7-2003 у 11:18

Якщо відкинути афро-азіатські світогляди (не зрозуміти, не застосувати) то я би виділив біблійний і магометанський.

Магометанський або ісламський демонструє консерватизм, фанатизм + плюс явна нездатність до прогресу.

Біблійний включає в себе юдейський і християнський.

Юдейський світогляд фактично показав себе, як найбільш гнучкий і динамічний. Народ озброєний цим світоглядом, добився дуже осяжних успіхів практично в усіх галузях, крім хіба спорту. Повна домінація 4 мільйонів юдеїв над понад 100 мільйонами мусульман на Близькому Сході демонструє різницю потенціалів ціх світоглядів.

Християнський світогляд в свою чергу розпадається на східний і західний.
Східний (православний) - консервативний, традиціоналістський, заглиблений в самоаналіз. Ідеологія завжди превалює над практикою, форма над змістом. Погордливе ставлення до праці і збагачення. Схильність до схоластичних дискусій і гіпертрофована обрядовість.
Натомість західний (протестантський) демонструє адаптивність, конформізм, імператив особистої свободи, імператив послідовної логічності, культ праці і достатку, певний цинізм, матеріалізм.
Західний-католицький я би поставив десь по середині між протестантизмом і православ"ям.

Протестантсько-орієнтовані держави довели на практиці переваги свого світогляду. Це на сьогодні практично всі розвинуті країни крім Японії, Кореї, країн ПСА і Італії.

Україну, в цілому, я би відніс на 30% до католицького і на 70% процентів до православного світогляду. Це не обов"язково співпадає з конфесійним розподілом, мова йде про світогляд, а не релігію.
Тобто, ісламський світогляд потягнув би нас назад, юдейський не підходить бо ми не є богообраний народ. Залишається протестантизм. Знову, мова не йде про релігію, а про світогляд.

Історія показує, що українці прекрасно вписуються в протестантські суспільства і принаймні не стають там паріями. Українські громади в П. Америці і Австралії є не менш успішними ніж скажімо угорські, італійські, чи польські. Тобто, смію надіятися, що протестантський світогляд в Україні має шанс на поширення.

Олександр Ганущин - 24-7-2003 у 13:23

Цікава думка, але смію нагадати про основне запитання теми - куди нам в цивілізаційному а не в релігійному векторі. Але про протестантизм пане Rost, і його потенційне поширення в Україні чую уперше.

Користувач Олесь - 24-7-2003 у 13:56

Перепрошую, що влізаю у розмову. Це напевно мався на увазі світогляд взагалі. Може, щоб не різало вухо, його було б ліпше назвати не протестантським, а реформаторським. Мова йде, якшо так можна сказати, про світський світогляд, а не релігійний світогляд. Тобто, може бути людина - протестант за віруванням, але зi східно-православним світоглядом, або навпаки. Впливати на практикування своєї релігії в такої людини цей світський світогляд, безумовно, буде, але так само, як і на всю іншу її діяльність і самовираження.
Тобто не справа в тому, що в Україні багато протестантів (чи навпаки мало) за вірою - це йдеться про світський підхід, вихований, проте, певною релігійною атмосферою.

rost - 24-7-2003 у 17:57

Цитата:
Першим відправив користувач Користувач Олесь
це йдеться про світський підхід, вихований, проте, певною релігійною атмосферою.

Власне так. Спробую проілюструвати:
Сталінський режим--нищать церкви, розстрілюють священників. Але при цьому це також є прояв православного світосприйняття в, практично, чистому виді:"консервативний, традиціоналістський, заглиблений в самоаналіз. Ідеологія завжди превалює над практикою, форма над змістом. Погордливе ставлення до праці і збагачення. Схильність до схоластичних дискусій і гіпертрофована обрядовість".
Остання релігійна війна в Європі--балканська (1994-????). Я бував в Югославії перед війною і не запримітив глибокої релігійности ні у сербів ні у хорватів ні боснійців. Ну, що то за мусульмани, які роблять вино і пють його неміряно?Дівчата в Сараєво в коротеньких спідничках бігали. В подвір"ях свині хрюкали. Просто це болюча точка Європи де три світогляди змагалися століттями. По суті один народ, одна мова, одна земля, але жили всі по різному. Чепурні, як німецькі, села хорватів. Такі собі сербські. Доволі бруднуваті боснійські. І раптом почали різати один одного з азартом учасників Варфоломіївської ночі (а може і навпаки). Війна закінчилася (притухла?) коли, до влади в Сербії прийшли носії західного світогляду (формально, звичайно, віруючі православної церкви).
Тобто, коли я кажу, що Україні потрібний протестантизм, , то не маю на увазі масову побудову баптистських молильних будинків, лютеранських кірх і т.д. Мова іде про адаптацію ідеології протестантів. Як самої прогресивної і продуктивної, після юдейської звичайно. По суті це і є юдейська ідеологія, максимально адаптована до християнства. Є така протестантська секта в Україні - адвентисти сьомого дня - суботники, по простому. Так от в Росії деякі їх общини еволювали практично до юдаїзму, з переїздом до Ізраїлю.
З іншого боку коли я писав "історія показує, що українці прекрасно вписуються в протестантські суспільства", я не мав на увазі, що вони переходять в протестантські конфесії. Православні і греко-католицькі українські церки не втрачають там своїх вірних.
До речі росіяни, як суспільно-релігійна група, такою адаптації не показують. Гіпертрофоване православ"я росіян не дало їм адаптуватися до протестантських супільств настільки ж успішно, як українцям. Російська еміграція в Америці, чи Австралії чисельно була більшою української. Але такого національного сліду і впливу, як українці вони там не залишили. Тобто, в них шанс адаптуватися був тільки асимілюючись.
Власне приклад українців в протестантських суспільствах дає надію, що ця ідеологія має шанс прижитися і на Україні. Ще раз, протестантизм, я маю на увазі, в цивілізаційному плані. Як каже Олесь "Може, щоб не різало вухо, його було б ліпше назвати не протестантським, а реформаторським". То би може вухо і не різало, і навіть формально правильно, але для нас це тут же втратить смисл. Бо ще з часів Горбачова, ми тільки і чуємо про реформи.

Користувач Олесь - 15-8-2003 у 14:38

Цитата:
Першим відправив користувач rost
Цитата:
Першим відправив користувач Користувач Олесь
це йдеться про світський підхід, вихований, проте, певною релігійною атмосферою.
З іншого боку коли я писав "історія показує, що українці прекрасно вписуються в протестантські суспільства", я не мав на увазі, що вони переходять в протестантські конфесії. Православні і греко-католицькі українські церки не втрачають там своїх вірних.
До речі росіяни, як суспільно-релігійна група, такою адаптації не показують. Гіпертрофоване православ"я росіян не дало їм адаптуватися до протестантських супільств настільки ж успішно, як українцям. Російська еміграція в Америці, чи Австралії чисельно була більшою української. Але такого національного сліду і впливу, як українці вони там не залишили. Тобто, в них шанс адаптуватися був тільки асимілюючись.


Ще приклад - італійці, які присутні в Америці у великій кількості. Здебільшого - переконані католики, деколи навіть фанатичні, але прекрасно адаптовуються в протестанських суспільствах і мають великий вплив. Це видно навіть в дрібницях - якщо скажімо подивитися на страви, які де факто можна назвати міжнародними - майже всі вони італійські. Наприклад, печений коржик, посипаний овочами, сиром, плястерками салямі чи шинки і грибів, або лазанья, тортеліні, равіолі чи паста. При цьому італійці зберігають національну і релігійну самобутність там, де мешкають - як і українці.

Кутузік - 31-3-2004 у 18:11

Чи можна почитати книжку десь в інеті?

Олександр Ганущин - 1-4-2004 у 13:43

На жаль ареси не знаю, але спробую знайти