Форум Рідного Міста

Перлини української любовної лірики

Наталка - 31-7-2003 у 13:47

Вітаю шановне товариство!
Не так давно мені презентували поетичну збірку (подарункове видання) під назвою "Жемчужины русской любовной лирики". Ясна річ, я відразу ж почала думати, а чи немає подібної збірки на Україні? І якщо ні, то чому? Потім почала мріяти, якби ця збірка виглядала (глянцевий папір, люксова поліграфія, тверда палітурка), а потім почала підбирати авторів та їхні твори для цього збірника. :saint: Ось в цьому я і прошу вашої допомоги. Напишіть, чи хотіли б ви бачити подібну збірку взагалі, а, якщо так, то чиї вірші (і які саме вірші) ви бажали б в ній прочитати. Я розумію, що смаки різняться, а уподобання - річ суб’єктивна, але тому ж і має бути цікаво!!! Може, колись упорядкуємо, запропонуємо якомусь видавництву, а ні, то видам власним коштом (коли розбагатію) :D і буду дарувати друзям. А перший вірш, який спав мені на думку, то Грицько Чубай "Коли до губ твоїх". Другий - його ж, "Скрипучі двері пам’яті причинено...", потім - Олесь з його "Фіалки сліпий продає". :) Ну, і ще багато чого, але я не буду все описувати, бо хотіла б зорієнтуватися не тільки і не стільки на власний смак. Тому - пишіть, я чекатиму з нетерпінням! ;)

fish - 31-7-2003 у 14:20

я зразу згадала простенький віршик Андрусяка "Дівчинко з блакитними очима" або ж можнаДепресивний синдром

Sophijka - 31-7-2003 у 15:52

Мабуть
щось з "Молодої музи" чи "Української хати" (взяти хоча б талісман Вороного, який таки більше асоціюється з пікардійцями навіть на поетиці :) )
Ну і звичайно Симоненко..
А взагалі гарно було б мати мікс лірики, написаної представниками різних напрямів (та й у багатьох випадках цей же ж напрям важко визначити, орієнтуючись лише на лірику)

Олексій Мачехін - 31-7-2003 у 17:33

Люди, на скільки я зрозумів, Наталка просила викладати сюди вірші а не їх назви. Чи не так? Бо слинки течуть а почитати - зась ;)

dr.Trollin - 31-7-2003 у 18:18

Наталка 31-7-2003
N> а чи немає подібної збірки на Україні?
Щось мені жевріє, що про щось подібне (подібну збірку) згадувала одна з б/м знаних Запорізьких поеток – Лариса Коваль (гостила була якось у нас). Принаймні у подарованих нею збірках я такого керунку тексти непоодиноко бачив. Попідруччю, правда збірок тих нема, але на мій (вкрай) нефаховий смак – і нічого собі (хоч, звісно, і не Симоненко)

Ну і (з "львівськополітехніківського" патріотизму) слід згадати ще одного поета-політехніка (певно знаного деяким тутейшим дописувачам :-) ), що на таку тему пише: проф.Василя Чабана.

marco - 31-7-2003 у 23:26

До такої збірки обов'язково має ввійти і лірика Миколи Вінграновького.
Зокрема маю чудову його збірку "Цю жінку я люблю" видану "Дніпром" у 1990 році.
З того що знайшов, ще
Леся Українка "Хвилі моєї туги" (інтимна лірика), Каменяр 1991
Олександр Олесь "Чари ночі", Радянський письменник 1989
Іван Франко "Зів'яле листя"

Наталка - 31-7-2003 у 23:38

Цитата:
Першим відправив користувач Sophijka
А взагалі гарно було б мати мікс лірики, написаної представниками різних напрямів (та й у багатьох випадках цей же ж напрям важко визначити, орієнтуючись лише на лірику)


Цілком згодна, на всі сто відсотків (це слово я вживаю частіше, аніж "проценти" :D Саме мікс - різні поети, різні часи, різні напрямки, але щось, що об’єднує ці вірші - тема кохання, любові, чистоти. І, безперечно, те, що кожен з віршів має бути росинкою на листках поетичного дерева. Я хочу, щоб у тих, хто читатиме цю збірку, завмирало серце, і сльози на очі наверталися, щоби після цих віршів ніхто не сказав "А, кохання - це видумка, його немає"! Я знову, здається, на пафос збилась - пробачте. Але так я це собі уявляю. :saint:

І - якщо це, звісно, можливо - викладайте тексти віршів, з назвою та автором. Може, щось і буде - я про збірку :) А задоволення від поезій гарантовано! :)

fish - 1-8-2003 у 08:21

одна з запорізьких поеток Лариса Коваль.
Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха
-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха
-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха
-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!

fish - 1-8-2003 у 08:24

ну... інтимну лірику збирати - це не так цікаво. Якби тема була вужча, було б набагато цікавіше.

2Олексій - ти не звернув уваги, я, принаймні, поставила лінк.

Odarka - 1-8-2003 у 13:14

to fish, що тебе так розсмішило?

Хороший лірик Тичина, ще Вінграновський, знайду збірки і потім надрукую їхню поезію на форум.

fish - 1-8-2003 у 14:01

2Одарка
То довга історія.
Розумієш, у нас в Запоріжжі є три основні поетичні "школи". Ну, одна з них активно-проросійська, вони там самі собі, а дві інші - областне ЛітО (ну, літоб"єднання) і наш літклуб "99". Президент ЛітО - це якраз пані Лариса Коваль. Ми з ними не те що ворогуємо, ми просто одне одного не здатні зрозуміти. У них кістяк - літні тіточки, у них "стріха" - спілка письменників, відповідно й погляди їхні на поезію - зірочки-місяченька, все традиційне, сентиментальне і крок вліво-вправо вважається за втечу. Ми ж (99-ківці) читаємо не тільки класику, але й сучасну поезію, бо й самі прагнемо робити щось нове і цікаве. Коли трапляється, що у них розбирають когось із наших (в сенсі, аналізують поезію, а не роздягають :) ) - це жах якийсь. Ключова фраза: ну як це, я цього не розумію. Трохи нетиповий образ чи алюзія, яка не так лізе в очі вже викликає проблеми. У Юрка нашого рядок був "І кров солодкаво співає і ниє, відірвана". Цьому був даний вердикт - нє катіт. Коли Юрко пояснив, що то алюзія на російський відомий вірш - рядки "с любимыми не расставайтесь, всей кровью прорастайте в них" - після того йому сказали. що тоді це банально. Та що це - досить простенький образ "колючі зірки" - і то викликав нерозуміння: "як це? зірки - вони ж кулясті, круглі! Як можуть бути зірки - колючі?"
Ще прикіл - звідти ж - коли не зрозуміли фразу "спливає свічкою". Жіночка одна з ЛітОвців сказала: (сядьте, бо впадете) "Як це - спливає свічкою? Ну ясно, якщо свічку втопити, вона спливе, АЛЕ Ж ПОГАСНЕ!"

Ну, втім, подивіться самі її вірші, може вам і сподобається. http://www.zstu.zaporizhzhe.ua/base/home/lit/koval.htm

Odarka - 1-8-2003 у 14:14

Дійсно ха-ха-ха-ха "Шизофренічну відданість пера" - це лариса коваль, ну вона і стршнюча. Гм...вибачте...

Наталка - 1-8-2003 у 15:25

Цитата:
Першим відправив користувач fish
ну... інтимну лірику збирати - це не так цікаво. Якби тема була вужча, було б набагато цікавіше.


Наскільки вужча? Є пропозиції? Прошу, мені дуже цікаво.:saint:

Наталка - 1-8-2003 у 15:29

2 Odarka: Мені про невпійманого Пегаса сподобалось :D Таки тітонька правду собі (і людям) сказала. Пегас, холєра, крилатий і норовливий - так просто в руки не дається!

dr.Trollin - 1-8-2003 у 21:36

**fish 1-8-2003 в 14:01**
<Розумієш, у нас в Запоріжжі є три основні поетичні "школи">
O, хі! Конкуренція!! :-)

<Президент ЛітО - це якраз пані Лариса Коваль>
хм. навіть не знав, що з Президенткою вітався :-)

<Коли трапляється, що у них розбирають когось із наших (в сенсі, аналізують поезію, а не роздягають>
є-є. А я (чомусь) засоціював,- що як Пііти один одного розбирають - то по запчастинам :-)

<як це? зірки - вони ж кулясті, круглі! Як можуть бути зірки - колючі?>
(скептично) хе гуманітарії. Не могли вібдрити -- а у якому частотному діапазоні?? А Протуберанці...

<Як це - спливає свічкою? Ну ясно, якщо свічку втопити, вона спливе, АЛЕ Ж ПОГАСНЕ!>
(грізно-обуренно) а це ще що за наїзд на Архімеда!?! Таки ж спливе!! <:-|

Доречі (to <fish>;)
а на вибране вашої групи лінк би?

**Наталка 1-8-2003 в 15:29**
<Пегас, холєра, крилатий і норовливий>
і кусючий :-)
А хвицяється...

І взагалі - мені таки більше Хаямич (котрий Омар) подобається.

Наталка - 1-8-2003 у 21:56

В продовження теми - мені цікаво створити таку збірку, яку би хлопець дівчині з дорогою душею подарував, якщо самого Господь не сподобив вірші складати. :) І щоби вона зраділа такому дарунку. Думаю, якраз інтимна лірика для цього підходить якнайкраще... :saint:

fish - 4-8-2003 у 10:44

2Наталка Ну, я свого часу рибні збирала - то було вельми і вельми цікаво, просто інтимна лірика - їх ну дуже багато.

2dr.Trollin звичайно, наш сайт http://www.zsu.zp.ua/99
Щодо свічки... ти реально не зрозумів, у чому прикіл, чи жартуєш?

Наталка - 4-8-2003 у 21:24

Цитата:
Першим відправив користувач fish
2Наталка Ну, я свого часу рибні збирала - то було вельми і вельми цікаво, просто інтимна лірика - їх ну дуже багато.


Я твою рибну добірку бачила - дійсно, цікаво і вельми оригінально, але що до того, що багато інтимної лірики... назагал - так, але, даруй за тавтологію, широкому загалу вона не відома. У мене самої бувають моменти, коли хочеться чогось гостренького, з перцем, чогось оригінального, а буває такий настрій, що хочеться лише тихої ніжності у віршах, дотику витончених слів, глибоких, на межі життя і смерті, почуттів, зоряних порівнянь, сліз і любові... Я саме це собі ставила за мету :rolleyes:

fish - 5-8-2003 у 08:13

Ну, добре.
Тоді я наведу віршик мого товариша Юрка Ганошенка. По-моєму, взірцева штука.

ЛІТО (ВІДВЕРТІСТЬ)

це літо коли ти прощаєшся з тілом
коханим а тіло прощається з білим
а біле зникає у готиці зим
що звучать мов екзотика назв
куди відвезе тебе звичка прощатись
щоб засушити і так залишити той смак

від купання червоної тебе в червоній воді
і лягти на ряднині і бути твоїм
рушником і володарем лісу
де нас тільки двоє і квітка уже
розцвіла і тягне мене із середини
тебе і гріє і я її не відпущу

адже це літо літот усіх самообмежень
всіх слів патетичних і сентиментальних
що їх вінками понесе і втопить вода
паралельна до нашої хвилі
єднання між пір’ям що випало з крил
з якими нам завтра можливо у вирій

це літо коли ти прощаєшся з тілом моїм
і кров солодкаво співає і ниє
відірвана…

Олексій Мачехін - 5-8-2003 у 09:29

А гарно ж!!!
Тільки рядок "адже це літо літот усіх самообмежень"
Не зрозумів - там очепятки немає часом?

fish - 5-8-2003 у 10:26

Ні, все вірно. "Літо літот" - то як "марнота марнот"

Круціфукс. - 5-8-2003 у 11:40

Цитата:
Першим відправив користувач fish
звичайно, наш сайт http://www.zsu.zp.ua/99


"М о д е р н і з м р а д и к а л ь н и й: Эоэ!!!!!!
М о д е р н і з м п і з н і й: Ще невідомо, чи Зоз там, чи таки якесь Эоэ…
Е к з и с т е н ц і а л і з м: Це камінь із графічними знаками.
П о с т м о д е р н і з м: Може, це могила Зоза. Може, могила якогось Эоэ, про якого ми не знаємо. А може, це вхід у підземний бункер із такою кодовою назвою. Це може бути все, що завгодно.
Н е о м і ф о л о г і з м: Тут ховається Эоэ, інопланетний монстр, що прийшов завоювати землю!"


Супер! #)))))


http://www.zsu.zp.ua/99/kritik19.htm)

fish - 5-8-2003 у 11:56

А це, до речі, ваші, львівські таланти. Отар Довженко, майбутній світоч української журналістики.

Serjo - 19-9-2003 у 09:59

Кажуть була така "Біла книга кохання". Може, хтось бачив?
Шукаю...

Trickster - 30-10-2003 у 02:35

Перше кохання

Достигає вечір наче хліб
Пекар-Сонце дістає його із печі
Порахую до сього дня сорок діб
Від “кохаю” до “це все так недоречно”.

Мерехтить ліхтарик за вікном
Як стара тріскуча кінострічка,
День пройшов – лишилося кіно
На полиці пам’яті як ничка.

Я мисливець, я іду у ніч!
Я знайду собі лякливу жертву!
Відлюбити тисячі облич
Маю від народження до смерті!

Мружить око вранішня зоря,
Запливає соромом і кров’ю.
Бризки від нічного ліхтаря
Розлетілись за її здоров’я.

Trickster - 30-10-2003 у 02:39

Cogito ergo sum!

Пересічна любов....
Ти здичавієш в декілька нот!
Заливай повний бак!
Мій двигун потребує любові!
Я люблю тебе!
Я! Поцілунком обпечений рот
Розірву своїм криком
У звичному тихому слові!

Та не треба нам слів!
Все збувається так, саме так!
Кожен день я існую
Щоб жити! І жити, як нині!
Ми танцюємо, ми!
Ми здригаємось разом і в такт!
Це наш спосіб безсмертя!
Ми сьогодні занадто всесильні!

Cogito ergo sum!
Таки сумую...
Без тебе я вигадую тебе...
Я вигадав тебе! Отже існую!
І я тебе знайшов – отже живу!

Волоимир - 20-2-2004 у 21:29

Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.

Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.

Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.

Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.

Дмитро Павличко.

Bullet - 20-2-2004 у 22:24

а я дуже люблю Василя Стуса:
/Я довго вчив граматику кохання
граматику грудей і губ твоїх
Ти утікала і ховала сміх,
межи зубів затиснений востаннє.
Біліли стегна в хижих желюгах. Нескорена вовчиця зголодніла
сікла по лезах розпашіле тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О довгі гони видовжених тіл!
Стріла і лук! Стріла і лук! І ось він-
цей напад шалу, цей простоволосий,
цей голий безум збурханих страшидл.
Сто диких стріл і сто глухонімих
ввійшли у лук і свист пообтинали
по тятиві. Лиш гони клекотали,
не вгамувавши плач, і сказ, і сміх.
Горіло небо, падаючи вниз,
земля горіла і пливла, як човен,
увись. А я, шаленством диким повен,
ламав пропахлий алкоголем хмиз.
Димів, як погар, наш округлий сон,
тремтіла перед ранокм охолола
безсонна річка, як богиня, гола,
даруючи цілунок, як прокльон.

А про "Соломонові ночі" я вже взагалі мовчу.
Йо.... де б побачила таку (намріяну) збірку - купила б за будь-які гроші :) (ням-ням)

Captivitas - 23-2-2004 у 12:32

Одна з моїх улюблених речей.

Олена Теліга

ТАНҐО

І знов з'єднались в одну оману
О, дивне танґо, — і сум і пристрасть.
Пливу на хвилях твого туману
Згубила керму, спалила пристань!

І б'ється серце, і гнеться тіло,
В твоїм повільнім і п'янім вирі —
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре…

Чекає прірва на кожнім схилі —
Та сум і пристрасть манять так п'яно.
Пливти все далі, віддавшись хвилі,
Та завтра, вранці, під перший промінь

Зрадливе танґо, твого туману.
Мені не пристрасть туманна сниться —
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О, світла ніжність, твоя криниця.

Captivitas - 26-2-2004 у 12:41

Ще один текст до цієї скарбнички

Іван АНДРУСЯК

* * *

так вітражі кохаються — колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз

так з пастки п’ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни

так виживаю мила — озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стодолу
тоненький і обскубаний як тінь

мовчу тебе люблю тебе терплю
тебе в собі як білу рибу в плавнях
а дні стікають знуджено і плавно
вистежуючи кроплену смолу

чи дочекаюсь — день на вітражах
розмазаний розгублений розбитий
любити сад любити світ любити
а тільки сонця стомленого жаль

Олексій Мачехін - 26-2-2004 у 12:44

але ж наскільки вражає....

Наталка - 26-2-2004 у 13:42

Вже можна готувати збірку. :)

Василь - 26-2-2004 у 16:39

А мені Ліна Костенко:

Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.