Режисери сучасного кіно

Рок-зірка кіно -- Тарантіно

Почну з так званого „модного” кіно

"За все своє життя я ще ні разу не зіштовхувався з такою шаленою реакцією преси на молодого режисера. У журналістів трапляються схиблення: вони починають їхати з глузду через якийсь фільм, а потім з'являється ще якийсь і про попередній забувають. Але такого ще не було. Це ненормально та не природно", -- так говорив режисер Олівер Стоун у 1994 про Квентіна Тарантіно, коли кіносвіт просто "на вухах стояв" від двох нових фільмів, до яких той мав стосунок: це "Природжені вбивці" та "Кримінальне чтиво". У першому Квентін виступав у якості сценариста, у другому -- режисера.

Стоун, який поставив "Природжених вбивць", очевидно, говорив так зопалу, адже щодо цього фільму у нього з Тарантіно вийшла серйозна сварка: сценаристу не сподобалося, як вільно поступив Стоун з його історією (зокрема вигадав "хепі-енд", якого не було у первісному варіанті), і він навіть домігся викреслити своє ім'я з числа сценаристів, залишивши за собою лише авторство загальної ідеї фільму.

Термін "тарантіноманія", що виник ще у 1992 році, за два роки набув поширення у всьому світі.

Причини успіху Тарантіно доскіпливо аналізуються у багатьох кіношних виданнях. Практичні американці вважають, що одного генія для популярності не достатньо. Хоча, очевидно, так вважає і сам Тарантіно. Він, як ніхто з режисерів, люб'язно і довго спілкувався з пресою, їздив по світу, рекламуючи свої фільми, та усіма силами підтримував галас довкола свого імені.

Тарантіно універсальний: він водночас і режисер, і сценарист, і актор, і в усіх цих ролях непересічний та яскравий.

До того ж, Тарантіно дійсно самородок, який за один сезон перетворився з непримітного продавця відеокасет на культового режисера. Романтичній кінопубліці, яка, попри все, вірить у здійснення "американської мрії" та казки про Попелюшку, саме такого підтвердження мрій і треба було. Розуміючи це, Тарантіно напустив у свою біографію якомога більше романтичного туману.

У Сполучених Штатах, скажімо, завжди романтично те, що у ваших жилах тече індіанська кров. А у Квентіна мати якраз була напівіндіанкою племені чероке (можливо, крапля індіанської крові і дала Тарантіно відмінне від загалу сприйняття дійсності. У ньому відчувається не англосаксонський тип мислення. Самюель Л. Джексон, наприклад, сказав, що Тарантіно -- чорний, але він сам про це не знає). Щоправда, дитячі роки Конні провела у кам'яних джунглях Лос-Анджелеса, а назад у Тенессі потрапила тому, що поступила туди у коледж. Конні рано одружилася і завагітніла, коли їй було 16. Однак шлюб цей довго не протримався, чоловік покинув її, і навіть не знав, що 27 березня 1963 року вона народила сина, назвавши його Квентіном на честь одного з персонажів роману Фолкнера. Тож батькові хлопець зобов'язаний лише прізвищем Тарантіно, яке Квентін взяв собі вже у пору юності, вважаючи його милозвучнішим та ефектнішим за прізвище вітчима. Ним був музикант Керт Заступіл, з яким Конні одружилась, переїхавши з Ноксвілу до Лос-Анджелеса, коли Квентіну було 2 роки.

Загалом, за свідченням матері, Квентін був спокійною дитиною і зовсім не розбишакою.

Сам же Тарантіно каже, що не пам'ятає дня, коли він не хотів би стати актором. Саме через це бажання Квентін кидає приватну християнську школу, і у 16 років йде працювати продавцем квитків у порнокінотеатр. "Мені ніколи не подобалося порно, -- каже він, --мені подобалося справжнє кіно, а ці фільми були гидкими та дурними". Тому у 1983 році він знаходить кращу роботу -- консультантом у магазині "Відеоархіви", де міг на ніч брати собі стільки відеокасет, скільки хотів. Паралельно він записується на акторські курси, однак все одно нічого не виходить. Його беруть лише на одну епізодичну роль у фільм "Золоті дівчата", де він грає одного з двійників Елвіса Преслі.

Але бажання стати актором не зникло. "Якщо вони не хочуть мене запрошувати у свої фільми, я зніматиму власні", --вирішив він. У 1986 Квентін разом із Крейгом Хамманом знімає фільм "День народження мого найкращого друга", де режисери і виконують головні ролі. На цю стрічку вони витратили усі свої капітали, однак докінчити її не вдалося.

Дізнаватися якомога більше про кіно і все, що з ним пов'язане, було основною метою Тарантіно. Деколи він прикидався журналістом. Телефонував відомим режисерам, казав, що пише про них книгу і під цим приводом вивідував таємниці режисерського ремесла. До того ж, безкоштовний ленч був забезпечений.

Тарантіно 1980-х завжди ходив у чорному, жадібно читав детективи та комікси, обожнював Елвіса Преслі і був настільки неуважним, що зібрав штрафів за неправильне паркування на загальну суму 7 тисяч доларів. Свої сценарії він вигадував за прилавком магазину, коли було мало покупців. З тих часів збереглася звичка писати їх не на комп'ютері, а від руки.

Тарантіно дуже хотів поставити фільм за своїм сценарієм "Справжнє кохання". Він намагався продати сценарій "Природжених вбивць", аби дістати гроші на фільм. Однак з цього нічого не вийшло, сценарії нікому не були потрібні.

На початку 1990-х Тарантіно запросили правити та відшліфовувати діалоги до фільмів, і він почав непогано заробляти. Поряд із цим він пише сценарій "Скажених псів", і вирішує будь-що знімати за ним фільм. Спершу бюджет фільму складав 35 тисяч доларів (за такі гроші і кліп нормальний в Америці не знімеш). Однак сценарій прочитав відомий актор Харві Кайтел. Йому сподобався незвичайний стиль та чорний гумор сценариста, і Харві вдалося домогтися від студії виділити мільйон доларів на картину. Тарантіно утримався від спокуси зіграти у фільмі одну з головних ролей, хоча, звісно, хотів цього. Він довірив це Тіму Роту, Стіву Бушемі, Майклу Медсену.

Фільм мав успіх, хоча критики одразу ж накинулися на нього, звинувачуючи у пропаганді насильства. "Я ніколи не прагнув показувати насильство, -- каже Тарантіно. -- Всі сцени насильства у моїх фільмах зроблені здалеку та непрямо. І це не формальні виверти, це суть насильства. У реальному житті воно здійснюється за долі секунди і ми бачимо, як правило, лише результат."

А потім був 1994 рік, і переможне "Кримінальне чтиво", за сценарій якого Тарантіно отримав "Оскар".

Після нього Квентін виступив як режисер однієї з чотирьох частин фільму "Чотири кімнати"(ім'я Брюса Вілліса, який зіграв у фільмі епізодичну роль, на прохання самого актора вилучили з титрів, аби, за словами Вілліса, "не робити фільм комерційним".

Останній фільм Тарантіно "Джекі Браун"(1997), у якому грає сам де Ніро, вже не мав такого шаленого успіху, як "Чтиво". Критики заговорили, що Квентін видохся і не здатен вже на щось цікаве.

Якийсь час він займався лише написанням сценаріїв та продюсуванням картин, однак останні роки знову засумував за режисурою. Фільм "Убити Білла", у якому головну роль мала грати Ума Турман, був відкладений через вагітність актриси. А цього року Тарантіно збирався приступити до зйомок фільму продовження "Кримінального чтива", який має називатися "Брати Вега".

Джерело - Поступ

Англійський Тарантіно -- Гай Річі

Продовжу у тому ж "модному" керунку

Гая Річі називають англійським Тарантіно, хоча на його рахунку поки що лише три фільми. Перші два фільми були зняті за схожою схемою, і глядачі були в захопленні. У третьому Гай відступив від виробленої ним формули успіху, і на нього чекав провал. Але оскільки він знімає модне кіно, то все одно залишається популярним та модним режисером. Ну а ще він -- чоловік Мадонни.

Початок

Серед журналістів немає спільної думки щодо біографії Гая. Одні кажуть, що Річі народився в Істсайді, робітничому районі Лондона, у бідній сім'ї, і замість того, щоб розвивати свій талант у кіношколі працював вантажником, будівельником, і взагалі, ким доведеться, аби заробити лише на хліб насущний. Інші стверджують, що Гай Річі навпаки народився у Вестсайті, багатому районі Лондона, а батько його був власником престижного рекламного аґентства. Однак хлопець страждав від дислекції, що позначалося на його шкільних знаннях. У 15 років Гая відрахували з престижної лондонської школи, а у 18 він втік із дому самостверджуватись деінде. Ймовірнішою є, мабуть, друга історія. Хоча правда і те, що Річі довелося попрацювати простим робітником десь у Істсайті, недарма, знімаючи свій перший фільм, він обрав саме його для декорацій своєї історії. "Я знаю цей район від і до, всі його видатні місця та таємниці", -- казав Гай. Під час свого підліткового бунту йому навіть доводилося прокладати каналізаційні труби у Греції та на Африканському континенті. Але згодом він одумався та повернувся в сім'ю. Спершу був розсильним у рекламній аґенції батька, потім спробував робити відео-кліпи для тієї категорії музикантів, яку він тепер називає "Європейським техно-музичним сміттям". А потім справа дійшла до короткометражок, аж поки Гай не спромігся зняти справжній фільм, і з того часу почався новий відлік у його кар'єрі.

Карти, гроші, два стволи

Під такою назвою вийшов перший повнометражний фільм режисера, який одразу ж приніс йому славу. Він привернув стільки уваги критиків, скільки деякі режисери неспроможні за усю свою кар'єру. Хоча спочатку першою перешкодою для роботи над фільмом була відсутність коштів. Лише через три роки, у 1998, Гаю вдалося нашкрябати десь 2,5 мільйона фунтів (за Голівудськими мірками, просто копійки), і таки розпочати зйомки.

Річі одразу був націлений знімати модне кіно. Він пішов за тарантінівською схемою: у стрічці погане бореться зі ще гіршим, тобто, хлопці з нечистою совістю та сумнівною репутацією проти відвертих покидьків. Тут проходить явна аналогія з "Кримінальним чтивом" чи "Від заходу до світанку". До цього додайте "джентльменський" набір сучасних режисерів, що працюють у подібних жанрах, це кримінальний сюжет, чорний гумор, наркодилери, нецензурний сленг, гори трупів та море крові. Хоча, до честі режисера, критики одноголосно відзначили, що він намагається уникати показу насильства -- всіх, кого треба вбити, вбивають за кадром. "Я спеціально слідкував, щоб у цьому не було перебору, -- каже Гай. -- Коли перед вами на екрані постійно кров та вивернуті нутрощі, хіба це не обридливо?" Однак "Карти, гроші, два стволи" нагадують також ще один культовий фільм "На голці" Денні Бойла, з Мак-Ґреґором у головній ролі. Річі наслідує іронічний закадровий коментар Бойла, монтажний ритм, часті стоп-кадри. У центрі уваги -- так само четверо героїв і гроші. Однак Річі не намагається моралізувати (він же робить модне кіно!), не прагне вималювати тонку психологію взаємин своїх героїв. Його основна увага сконцентрована на перипетіях сюжету та закрученій інтризі. Це фільм, який не змушує напружувати мізки, а дозволяє розслабитись і повеселитись.

Тріумф і падіння

Snatch -- наступний фільм Гая Річі, що вийшов на екрани у 2000 році, перекладають як "Великий куш", хоча прямий переклад -- "ривок", "урвати". Сам режисер проти того, щоб цю назву якось спотворювали, хоча спробуй переклади вірно, адже значень у слова багато. Другий фільм Річі називають копією першого, тільки ще видовищнішою. Для більшої видовищності у картину запросили зірок Бреда Піта та Бенісіо дель Торо. Впродовж фільму майже паралельно розвиваються декілька кримінальних сюжетів, і в якийсь момент їх герої зустрічаються, а діамант, навколо якого закручений сюжет, потрапляє зовсім у інші руки. Фільму забезпечений успіх.

Але очевидно, Гаю набридла одноплановість його фільмів. Він вирішує зняти третю стрічку, у головній ролі якої має сяяти його новоспечена дружина Мадонна. У 2002 виходять "Знесені" і з величезним тріском провалюються. Цей фільм -- рімейк на стару італійську комедію 1974 року. Кінострічка стала героєм дійства у Санта-Моніці, що проводиться напередодні церемонії вручення "Оскарів". Його називають ще анти-оскаром, або "Золотою малиною". Так от, "Знесені" зібрали усі "лаври". Стрічку визнано найгіршим фільмом року, рімейком року, Гая Річі -- гіршим режисером року, а Мадонну -- гіршою акторкою року. Ну, нічого, щастить або в коханні, або в кіно.

Олеся ТЕРНОВА
Джерело - [url= http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=12812] Поступ [/url]

Лінч – найкращий

Презентую таких сучасних режисерів, як Патріс Леконт("Фелікс і Лола", 2001) та Міхаель Ганеке ("Код невідомий", "Піаністка".

Міхаель Ганеке - нове австрійське кіно

Сьогодні день народження в українського кінорежисера Михайла Іллєнка!!!

Цитата:

Першим відправив користувач Остап_М. Сьогодні день народження в українського кінорежисера Михайла Іллєнка!!!

Дні Скандинавського кіно дістались нарешті Запоріжжя - це буде останнє місто показу (15-17 липня)

З 15 липня - прокат Україною нового фільму Такеші Кітано "Затоічі". Фільм дубльовано російською - за Кітано розмовляє Армен Джигарханян.

Григорій Кохан.
http://kinokolo.ua/cyclopedia/person.php/197

На цьому тижні 1+1 показував його фільм "Тупик" (1998) за Андрієм Кокотюхою. Чергова спроба створення українських бойовиків.

А чому ? Що, спроба не вдалася?

Новий художній фільм українського режисера Олеся Янчука

Цитата:

Першим відправив користувач Наталка А чому ? Що, спроба не вдалася?

Як на мене у фільмі відчувалася штучність мови, таке склалося враження, що фільм знімався не у 1998р.
А може Кокотюха такий й є, на жаль не читав.

Трохи офтопа, але було - Кокотюці закидали штучність власне не мови, а діалогів, мовляв, де ви чули, щоби бандити розмовляли українською? Я такого теж ніде не чула, однак не уявляю, щоби зацікавилася романом 50/50 - половина українською, половина - російською. В останньому його романі, який я прочитала, я нічого такого не помітила.

У вересні "Залізна сотня" буде на кінофестивалі "Бригантина" (м. Бердянськ), але це суто фестивальний показ, тому навряд чи буде прокат Сходом.