нарід, не бійтеся і не соромтеся традиційних ідей. Якщо їх не буде - кліп матимемо просто перевантажений. Мають бути просто кілька незвичних штрихів, того досить.

Взагалі і білий грак на чорному дереві, і блаженний у натовпі добре підпадають під задуману концепцію.

Момент перетину кордону мені хочеться все-таки лишити, хоча не обов"язково конкретизувати, з якої потреби людина кудись їде, може, була на заробітках. Поки думала, такі кадри уявлялися:
Прохідна кімната, заповнена людьми й їх мішками-візками. Деякі сплять тут же,
У кадрі герой. Він теж дрімає. Його хтось розштовхує, він роззирається, бере якісь речі, йде.
Шукає пашпорт, показує. Розгорнутий пашпорт у кадрі. Тут можна зробити якусь деталь із фото - наприклад, на фото буде той самий лицар, якого ми домовилися не чіпати, причому з опущеним забралом - власне, щось таке, чого ніяк не може бути на пашпортному фото...

Гадаю, що потрібно більше зосередитись на пісні гурту Плач Єремії, а не на вірші.

бачиш якісь невідповідності?

Я не фахівець, щоби щось бачити. Можу відчувати десь так на рівні інтуіції. Наразі все гладенько, просто почав прогнозувати, що можемо відійти.

Гм. Кордоноперетин і ЛицареЧовники - це розкішно.
Але! не треба звужватись) у масштабі - пощо та кімната, де сидить нарід?
Чи не краще зконструювати цей кліп, домовившись з погранцями з пішого перходу у Мостиська?
Особливо якщо у межах транскордонної співпраці підкотитись до польських колєг -- у них там все рівно вже є інстальовані (мережні? або принаймні цифрові) відеокамери з довгим часом збереження інфи. Або навіть і самому "випадково" увімкнути відео, у черзі машинній чекаючи.
Перевага у тім, що там, власне, можна зіграти на куті нахилу пішохідної стежки -- Вона досить довга і (до дому) _уверх_ люд поспішає (особливо як у пришвидшеному темпі пустити).
Також можна при бажанні зіграти на тих корках, що часами групуються перед митницями... (групуються/організовуються митниками).
А щодо Круків на дереві -- то можна взагалі досить розкішний момент ввести (як не милюся) - безпосередньо біля митниці (зліва, як з України) -- цвинтар старий.
Щодо Фото (з лицарем). Гарне рішення. Можна удоповнити ще тим:
* щоби колір і стрій куртки був подібний до бармиці лицара.

*Паспорт не розгортати (в руках тримаючи), але подати у віконечко (ака на прегляд погранцю)

*_на_фото_пашпортному що він був у напівпрофіль спершу і з опущеним заборолом, яке би підняв, повернувшись до глядача/погранця
(або знайти ту модифікацію шолома, де спереду його прищіпна бармиця)
причому знімкувати (якби з середині віконечка) водночас паспортофото і подорожнього з тим, щоб у момент піднімання заборола обвести/висвітлити 2 обличчя - фотографічне і реальне, написавши "ОК", скажімо.
Причому! знайти/замовити у капелюшній майстерні накривку на голову, подібну абрисом до шолома і сихронізувати процес зкидання реальною/фотографічною людиною
(це шапкозкидування вимагається при перетині, і в той же час, особливо _узимку_ (тут - дивись зтікання чорної фарби з крука на _біле_ дерево) -- стало забуважш, особливо, як стовбичиш у корку пред митницею)

*Зрештою (як завершувальний момент) -- можна десь випозичити потужного вентилятора
і підібравши зо кілька люду (можна (заради Гендерності ) в тім і дівоцтва теж, і навіть Львівського), що мають _свої_ бармиці (цебто уміють у них _рухатись_ а не повзти) і зорганізувати
як втомлено-повільнопересовуваний крок люду змінюється пружною ходою мечника перед боєм, а увімкнувши вентилятор -- "розвіяти" їхні плащі так, щоб були ті бармиці видно. Якщо це робити _уранці_ - то ще навіть досить незле буде підсвітка зорганізована (з сонце укр. боку, та ще й здається, навіть держ.прапор у кадр попаде).

О! і навіть (імхо) досить малобюджетно.

Що пан називає бармицею? Бармиця - кольчужний або іншим чином плетений захисний покрив шиї (іноді й обличчя), що кріпиться на шоломі.

Тепер щодо обладунків:
Мушу вас трохи засмутити - по всій Україні не наберете Ви 30-х (!!!) людей що мали б історично достовірні костюми + обладунки - щоб не було ковбойок і кірзових чоботів, щоб пошите те все було не з бабусиної занавіски. Плащі ви знайдете з підкладкової тканини - розвіватися й справді будуть, проте виглядати...
Справжній плащ взагалі-то не розвівається.

Про зброю взагалі мовчу - хіба що дюралеві мечики що при близькому розгляді (попаданні в кадр) виглядають... кисленько.

Дай бог знайти пристойний шолом - аби був створений не для турніру а справді для вигляду.

Але якщо цим шляхо йти, то пропоную такий кадр:
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на задні.. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія загарбника" через поріг перепускного пункту.

о-о... мені подобається!
З німим - гарна ідея. Стоп, а з чого буде видно, що він німий?
Далі:
Розвиток ідеї з фото - то пропонуєте зробити на фото рух - поворот і піднімає забрало - так?
Якісь непогано б переходи зробити - від знятого на камеру до контурних малюнків (чорно-білих, себто, десь як у графічній програмі конвертують фото у контурне графічне зображення) - робити такі зміни час від часу.
Поки ще ідеї, потім будемо компонувати.

Кліп має бути рухом.
Тобто рухи персонажів - майже мінімальні, рухається камера - облітає, зазирає, споглядає, перелітає.

не дуже розумію. Думаєш, то добра ідея - статичні персонажі?

Ні, не статичні. Просто є велика різниця між:
1. Камера з середини буди прикордонника. На першому плані людина на паспортній світлині, на другому - обличчя у віконці. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх.
2. Те саме, тільки рух:
- Людина рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки)
- Дві постаті знімають кожна своє (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор)
три майже одночасних коротеньких рухи.
- КАМЕРА стартує із-за спини людини коли той робить крок до віконця і переліпяє за спину прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу.

мм... наче зрозуміла. Просто я ніколи не знімала на камеру, добре, що хтось ці моменти може прорахувати.

Я теж майже не знімав, але не хочеться аби вийшов аматорський ролік з цікавими фішками.

2 Olexiy
<бармиця...> ну помилково вважав і кольчугу бармицею теж
(зрештою лише для себе з клинком у дворі кручусь а не на публіку)

<Справжній плащ взагалі-то не розвівається>
є-є, а як Гарного вентилятора арендувати?
та і зрештою - треба не щоб _майорів_, а щоб його трохи вітром зсунуло/розвернуло на грудях .
І _Зрештою_ -- я мав на мислі саме
сучасні "пластиково-нейлонні" човникові плащі,
що криють під собою лицаську сталь.

<обладунки>
та я знаю, що повного обладунку (автентичного епосі) у люду нема. (хоча думав, що таки більше ніж 30 є таких)
Але ж тут потрібен лише один комплект вбрання! Та і то тільки горішня частина.

Правда щодо _дюралевих_ мечів - то таки вже занадто. Цілком собі сталеві (хоч, звісно, і не Дамаск). Принаймні у сусіднього люду, що на цю тему фанатизує потроху.
(здивовано) На їждження на ігрища у мене звісно часу нема (а, кажуть, що шкода), але бачив "лицарські групи" вже у 3- містах, і ніде дюралю не було. Невже справді є такі гумористи, що з дюралем бігають?

Щодо пропозиції з Вершником - гарно.
можна ще щоб сакви/баули у вершника і човника одинакові були. принаймні за абрисом.
А якщо ще лінію з Лицарем(Вершником) у ч/б варіанті дати - то і колір підбирати не треба.

ох... люди, поки що ми робимо ВІРТУАЛЬНИЙ кліп, не зупиняйтеся на обладунках, при конечній потребі щось придумаємо. Врешті, кадрів з воїнами буде і небагато - кілька паралелей. Лавами вони у нас, мабуть, все-таки ходити не будуть.
Як щодо самого Грифона? Будемо десь обігрувати у кадрі зображення герба?

Я теж їх знаю. І дууууужеееее багато.
Те, що вони роблять функціонально і зручно, проте майже ніколи - красиво і історично.
Ті ж, хто робить собі гарний обладунок, майже ніколи не турбуються про якісний красивий костюм. Давайте припинемо це обговорення?

Я б взагалі кліп зробила у пустелі з грифонами, з чоловіком побитим роками, холодом, спекою, голодом... Я б обіграла його руки, втомлені очі, палицю, яку він тримає... Паралельним відеорядом, мало б іти його життєва історія, що він пережив. Не проста історія...

грифон - це ж напівлев-напівяструб?

Олексій мене наштовхнув на наступне.
А що якщо весь кліп буде знятий як світ очима грифона, тобто камера буде літати, кліпати, сідати на такі місця, куди людина не залізе...
То взагалі то мені колись наснилось як кліп до "Цвіркуна", але до Грифона підійде.

Між іншим - непересічна ідея. Браво, Назаре, воно справді варто так зробити.

Одарці бравайте, бо то вона цвіркуна придумала так, що він аж кліпами сниться.

о-о... ідея супер, але як же таке можна втілити?
...а Грифон - "пташка" важкенька, тому, певно, літати має з такими трохи пірнаннями...
І все ж, як на мене, я б цю ідею лишила для Цвіркуна, там мабуть було би ще цікавіше - у нього ж мозаїчне око і ще можна на стеблині хитатися і... взагалі!

Тепер давайте спробуємо усе, що накидали тут, поєднати. Нагадую-підсумовую: концепція - людина, яка живе марнотним, сірим життям, хоча її альтер-его - лицар-звитяжець, білий грак, цій своїй стороні він не дає проявитися, її бачить лише "третє око" глядача або ж... грифона?

Початок уже майже прописаний, далі треба якось під"єднати ідею з німим, що роздає хліб (мені дуже сподобалося!), птах на дереві, літній чоловік у пустелі... не знаю, я поки що не так добре уявляю, як то можна під"єднати, спробуйте. і, гадаю, і ідею з вестерн юніон варто розвинути, це можна подати цілком в контексті протиставлень.

Моє велике до вас пролхання нічого не поєднувати з Вестерн Юніон та ні з чим, що би мало у собі яцьку рекламу...
Це буде ніби у Кліпі Еl Кравчука - коли бризгається одеколом (не памятаю назви) спонсора...

ок, думка слушна

"Літній чоловік"
не пустеля -- а поле летовища (зробити мікс з пограничного виходу та летовища яко продовження того переходу)

"Грифон" ака Горгулья
Літати може і не треба (робити то янто в лом буде)
А от поставити (домалювати) горгулью-грифона на верхівці будки отого пішого погранпереходу.

Причому _сусідньої_ будки.
І щоб вони з прозорими стінами були - тоді (використовуючи звиклий телевик) -
*можна порівнювати човника, що стохть спереду-зліва від будки -- у межі прямого зору і "на протязі", що обгрунтовує натягнутість капелюхо-шолома
*і крізь шкло -- фотографію. Щоб обгрунтувати б/м один кутовий розмір фотографії та реальної людини -- грифонич бачить фотографію через _Збільшувальне Шкло_ (у деяких пунктах - воно реально є. Правда у бік "для грифонича" не відкидуване, але можна припустити можливість)


_АБО!_ "Грифонич" -- то є лежача/напівсидяча скульптура на моріжку/квітниковій клумбі !! Тоді навіть кут зору на реальну людину і паспортну один буде.
Опціонально - таки не Грифон а Грифонич.
(якщо Правдивого Грифона хтось десь поставить, потім у напівтемряві сам же ж його побачить...)

!!АБО НІ!!! (обгрунтованість приплетення _"Німого з хлібом"_ у кліп)
Поставити таки Правдивого Грифона (такого, власне, Пострашніш-ш-ш-шого).
(ака "Грозный страж Границы" -- "!!Родина Бдит!!"

І не у жадний там квітник поставити, а на ЧорноВогненний постамент
(попоясний блок з зачерленного шкла (орг-шкла) _!матового!_ ззовні, на яке зсередини проектувати пелюстки полум'я, або ж і підвести втинком розворошеного оптичного кабеля (ака купа крапкових світлокрапок) потік крапок _червогого_світла, що би рухався/спливав уверх).
Так щоб звиклий човниковий люд з помітним острахом реагував на того Грифона (і не нехлюйськи ліниво вмощенного, а грізно до стрибку приуготовленого), та й щоб погранці теж зайвий раз спиною не повертались.

А німому - пофіг (опціонально -- начепити окуляри з великою діоптрією?)

Цебто він знає про Стража Границі
(там, як і інші ввічливо кивнув йому. Або може _і НЕ як інші_ -- кивнув _ввічливо-з-повагою_, а не _ввічливо-з-запопадливістю_, як інший люд).
Заодно - нейтралізується питання fish -- "звідки видно що він німий" -- усі Голосно вітаютсья, а він - мугикне лиш...

Хм. Цікава ідея. Причім цікава тим, що Дзигівці ж Грифона (Стража Грізного) на такому туристичнопривабливому постаменті - потім у себе перед Дзигою ж і вмостять.
Якщо гарний (хоч і грізний) вийде - то чого б і ні?

Починалося все з віртуального кліпу. І збирали ідеї ЩО робити а не ЯК робити.
Сергію, я за технічними деталями самих картинок не побачив, чесно.

Доречі, грифона не треба буде робити якщо... він буде літати!
Достатньо буде ширококрилої тіні на землі.

2Olexiy 21-8-2003 в 16:05
<збирали ідеї ЩО робити а не ЯК робити>
(шкробаючи мештом долівку) Ну, цей, Техніки ми
ну ж і захопився Технічними деталями

люди, а ми не забуваємо, в якому саме ключі поданий грифон у пісні? То от про що я. Може не треба так буквально? Може бути грифон як нагадування, акцент - зображення на rудзику там - можна в кількох місцях, як не-випадкова-деталь.
Давайте може трошки розберемося з самою піснею, хто як її розуміє?

Рибонько, це в кліпі така ідея - про конаючого грифона? Бо можна обіграти і варіант:"Конаю в піску. Й грифон з герба...". Як ідею про звитяжця, що конає разом зі своїм смертним тілом, а грифоном над ним літає його хворе сумління.
А взагалі ви молодці - ідеї ж цікаві насправді! Не обіцяю, але, як матиму час, з роботи напишу, як я розумію цю пісню.

на початку ще смішніші варіанти були. У пісні "Не спиняйте її..." я думала, що звучить: "вона засвіДчує місяць собою", себто, своїм існуванням засвідчує існування місяця і т.д... і так воно мені сподобалося, аж трохи пошкодувала, як зрозуміла помилку...

Можна взагалі, щоб цей старий чоловік і був грифоном...Птаха-лев - колись вільний, який міг відрватися від землі й полетіти світ за очі, який міг без меча побороти будь-яку перешкоду, бо він був вільний, але кохання змусило його перетворитися на людину...а потім не воля у людському тілі, кілька хвилин щастя з нею, а потім влна помирає, її вбивають....

ну... може не варто впритул по тексту? Стереоефекту ніякого не буде

І я про то.
просто то потрібно зробити якось так ніжно, обережно, щоби не виглядалось як старання перевершити образи Андруховича та поєднання звуку Плачу.
Саме ніжно.

Я мову вела про "Світло і Сповідь". Там, мені здається, саме "впритул" і дало би бажаний стереоефект - вслухайтесь лиш в ті слова... А що до "Грифона" - то, може, впритул і не варто. Просто деякі уривки фраз обігруються, образи, що виникають від прослуховування... От Одарки ідея мені сподобалась - дуже оригінальна.

Гаразд, наводжу текст:

Грифон
(Ю. Андрухович)

Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба.

З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.

Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютні гриф.

А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.

Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук.


Текст також вимагає її. В когось є якісь ідеї про неї?

У мене про неї ніяких ідей немає - про зовнішній вигляд, але чомусь ввижається, як вона, обгорнута великими чорними крильми, зникає в них, розчиняється, якщо так можна сказати - але без схованок у землі та іншої погрібальної партизанщини Вона - просто образ, жінка, яка колись давно багато значила для героя, але то було так давно, що донині багато означає лиш самий спогад про неї, романтичний образ, та й той поволі тане в порожчені поразок...

Гарно. А як то показати? І коли?
Так багато різних думок, давайте якось їх згрупуємо.
Головний герой, якщо так можна сказати, залишається Одарчин, проекція на сучасність у вигляді заробітчанина залишається в паралелі. Грифон на гудзиках та гербах залишається, граки на деревах також. Останній кадр, як кліпання очима грифона, (що як виявиться в кінці за всім цим спостерігав і все це бачив та відчував).
Я нічого не випустив?
Тепер потрібно це все обіграти та звязати.

Я б іще уточнив про зображення грифона - традиційне не дуже подобається. Нехай грифон буде в якійсь живій позі.

Пр ЇЇ - не хотілося б взагалі показувати обличчя - хай кожен домалює своє. Вона просто йде ВІД глядача - чимдалі віддаляється. Камера може зазирати трохи і збоку, але нехай обличчя завадить побачити довге волосся.
І останній кадр - її приймають в себе чорні крила - огортають її і перетворюються в ніч.

Добре.
Що скаже Фіш?

Доречі, якщо не вдаватися в важку реалізацію, то грифона можна було б зробити....
Колись бачили як поводить себе собака коли хазяї розсварені?
Вони стоять на віддалі, а пес підстрибує до одного, запрошує йти за ним, потім підбігає до другого і так бігає між ними.
Цікаво б було так грифона зробити.

З цим ми вже закінчили, чи як?
Якщо ідей більше нема - давайте зводити до купи.

спробувала звести все, що було. Доповнюючи чи міняючи, копіюйте цей текст і доповнюйте, міняйте, редагуйте його, доки не вийде те, що нам треба.

У кадрі пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік дивиться на птаха, камера зо спини і трохи згори. (Швидка кадрова врізка: митниця, люди з торбами, чоловік піднімає баул.) Птах на дереві крупним планом. Птах відлітає. Старий. В руках у нього костур, на пальці печатка з зображенням грифона. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)
Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом типу Польща-Україна, щось таке (ну, не була я на митниці). Кімната. Багато людей, деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон. Камера, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому чоловікові. Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший. Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.
Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь Човник, позадкувавши, натикається і сахається.
Камера з середини буди Прикордонника.
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу.
Старий.
Хода жінки у чорному. Лиця не видно, камера показує руки, вона кидає монетку до турнікету, на монетці тьмяно зблискує грифон. Вона проходить, тільки майнувши плащем, камера залишається – не рухається за нею. Зображення переходить у графічне.
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на задні. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія загарбника" через поріг перепускного пункту.
Жінка в чорному заходить до поштамту. Камера знов губить її.
Голови людей, люди кудись рухаються. Поміж них помітно якийсь непевний рух. Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з хлібом. Звичайна сіра паляниця. Ходить поволі і всім пропонує - візьміть, скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших. Народ навколо дратується. Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам. Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику – грифон.
Жінка в чорному з плеча, знов лиця не видно, вона сидить і заповнює бланк телеграми. Просто сидить, ручка завмерла над папером. Перехід до графічного малюнка.
Постать старого, що дивиться на дерево. Поступовий перехід до контурного малюнка. Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево, але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево.

Як на мене, можна знімати! Я серйозно.

У кадрі пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік дивиться на птаха, камера зі спини і трохи згори. (Швидка кадрова врізка: митниця, люди з торбами, чоловік піднімає баул.) Птах на дереві крупним планом. Птах відлітає. Старий. В руках у нього костур. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)
Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом типу Польща-Україна, щось таке (ну, не була я на митниці). Кімната. Багато людей, деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон. Камера, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому чоловікові. Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший. Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.
Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь Човник, позадкувавши, натикається і сахається (Великий чорний кіт, який тільки-но здавався грифоном стрибає з клумби).
Камера з середини буди Прикордонника.
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу.
Старий.
Хода жінки у чорному (біля ніг іде чорний кіт, ніби намагається зазирнути їй у вічі). Лиця не видно, камера показує руки, вона кидає монетку до турнікету, на монетці тьмяно зблискує грифон. Вона проходить (кіт залишаться по цей бік), тільки майнувши плащем, камера залишається – не рухається за нею. Зображення переходить у графічне.
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на задні. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія загарбника" через поріг перепускного пункту.
Жінка в чорному заходить до поштамту. Камера знов губить її.
Голови людей, люди кудись рухаються. Поміж них помітно якийсь непевний рух. Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з хлібом. Звичайна сіра паляниця. Ходить поволі і всім пропонує - візьміть, скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших. Народ навколо дратується. Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам (поки він роздивляється паспорт персонаж(молодий) опускає погляд на руки, переводить знову на очі, знову на хліб, відламує край, усміхається - це єдина усмішка в кадрі). Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику – грифон.
Жінка в чорному з плеча, знов лиця не видно, вона сидить і заповнює бланк телеграми. Просто сидить, ручка завмерла на папері. Дівчина намагається зрушити її (звичайне чорнильне перо), але їй не вдається. Вона повільно встає з-за столу. Ручка залишається стояти під кутом на папері. Як тільки жінка зникає з кадру, перо повільно падає на папір. БУЛО: над папером.

Перехід до графічного малюнка.
Постать старого, що дивиться на дерево. Поступовий перехід до контурного малюнка. Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево, але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево, в кадрі - пустеля, чорне дерево, недалеко від дерева старий його сліди ланцюжком з-за обрію (вже вгадали? ) сліди великої кішки.

Все дописане підлягає обговоренню.

ох... а ми його не перенасичили?

Видаляй, що вважаєш зайвим. А чим перенасичили?

ні, я не знаю, чи треба щось видаляти, от тепер мені думається, може жінка - зайве... Ну, мені б хотілося, щоб проглядала якась одна основна думка, була якась кульмінація, адже й сам текст досить насичений... Можливо якось розставити акценти? Я й сама не знаю, що зайве, всього шкода...

Давай тоді переробимо момент з телеграмою: Я пропоную аби її писав сам герой. Тобто:
Герой сидить і заповнює бланк телеграми. Просто сидить, ручка завмерла на папері. Бланк заповнений на половину - адреса, до кого, все є, тільки немає самого тексту. Поруч з бланком лежить фото дівчини, яка ЙДЕ ВІД НЬОГО (себто фотографія оживає і вона йде). Він намагається зрушити чорнильне перо аби написати хоч слово, але те не рушиться. Чорнильна пляма повільно розповзається з вістря пера у кляксу, що має вигляд грифона. Коли дівчини на фотографії вже не видно, він повільно встає з-за столу. Ручка залишається стояти під кутом на папері. Як тільки герой зникає з кадру, перо повільно падає на фотографію.

Решту дівчини, здається, можна тоді прийняти.

Можна я Тарасові покажу?
Фішко не ображайся, але здається печатка на руці у старого зайва, але це моя суб'єктивна думка....

Тю, показуй - форум є відкритим
Але краще б ми його таки доробили - тут справді акцентів не вистачає.

щодо печатки - хай не буде, зображення може бути розкидане в довільному порядку. Олексію, виправиш у себе в останній редакції?

щодо телеграми. Перечитала обидва варіанти, все-таки я б залишила твій перший. Хай буде жінка.

щодо Тараса. Тільки за умови, що ти скажеш нам, чи йому сподобалося і що він про то всьо сказав

Ще подумала, вишукати б десь у мережі зв"язки з якимсь справжнім кліпмейкером, може, у якості експерта його погукати, на предмет виявлення непрофесійних моментів і наївностей, чи що треба допрацьовувати... Ми ж багато чого не знаємо, серед нас хоч хтось знімати пробував?

Зара виправлю. А що, ми то справді будемо знімати?
Може краще аби тим режисер займався? Проте якщо це побачить режисер, то він скаже же це нікуди негодиться - недопрацьовано, не впорядковано, не... не...

Взагалі то для зйомок треба писати сценарій а не напівхудожній твір

Знаєш, я думаю так. Якщо ми взялися. то будемо все робити по-справжньому, по-дорослому. А потім уже видно буде. Якщо зуміємо написати гарний сценарій - це вже серйозна частина роботи, цінна й сама по собі. Головне на півдорозі не всістися на брук у самозамилуванні, а довести до пристойного вигляду.

Постібався ти з нас Олексію, постібався )))
Щодо професійних кліп мейкерів - це можна показати Тарсові, а потім Тарс покаже або Придувалову або Крупієвському (доречі останній зняв кліп на пісню "Запроси мене у сни свої, який мають показувати по М1. Дивіться!)

Тоді так і варто зробити, боя, наприклад, справді не знаю як пишуться сценарії, та ще й до таких динамічних роліків як музикальні кліпи.
А стібатися я ні з кого і не збирався - тут нам бракує компетенції. Зйомка - насамперед технійчний процес, а технічний процес не може базуватися на нарисах ІМХО.
Щонайменьше треба буде художника запросити аби той намалював сцени, людину, що б зайнялася сценарієм.
А краще навіть того, хто знає кого для чого і нащо запрошувати

Ех, але тільки хотілося б, щоби запрошений експерт просто скерував нас, а не брався усе робити по-своєму... Поки що розвиваємо свій варіант, але за рахунок детальної промальовки покадрово, ок?

Добре

стоп-стоп, Наталко. хвалити багато і голосно - то страшенннннннннннно погана звичка. Похвала заспокоює. А людина весь час має бути в тонусі, за крок до перемоги, бо раз зупиниться - потім домкратом не підіймеш!

Не згодна Коли похвала заслужена, вона має бути оприлюднена. Бо дехто звик і на сонці плями знаходити Вони і там бувають, але ж воно світить! І гріє! І я зовсім не кажу, що все ідеально - але дуже і дуже вдало. З оригінальним світосприйняттям, відчуттям тексту і музики Ось!

але все одно у вас файно все вийшло. Молодці

ну що, робимо творчу павзу, поки винуватець урочистостей не подивиться? Бо завершеною я цю роботу поки що називати б не хотіла...

Підтримую незавершеність, але орієнтуватись на винуватців не став би. Пропоную зробити фіксацію, прасвоїти їй номер і працювати далі.

Та розумієш, от зараз я слабко собі уявляю, як прописувати це все. Хтось би підказав...

Розписується мелодія:
Вступ: х секунд
1 куп: у секунд
....
І фіксується до кожного елементу фрагмент кліпу.

о, але у мене та пісня є тільки на касетці, хтось має трек на диску, щоб розписати?

як казав Олексій, власне. Принаймні так: скільки секунд трек, скільки вступ, куплет1 і т д

Отже:

00:00 - 00:08
Ритм

00:08-00:24
Вступ

00:24-00:44
Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба.

00:44-00:50
Програш

00:50-01:20
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.

01:20-01:35
Дііір.....
Програш

01:35-02:24
Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютні гриф.

А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.

02:24-02:39
Програш

02:39-03:20
Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук.


03:20-04:30
Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча. То був лютні гриф.

а у мене М1 не показує...

Так, хтось кліп дороблятиме? Що за балачка на технічному треді?

Якщо чесно, я трохи застрягла. Погано собі уявляю, що треба робити далі. Хіба шукати камеру Тоді всі недоробки зразу видно стане.

Я навів періоди пісні - хіба не підрахував кількість секунд на блок, але це легко робиться.

Я в періодах ще звернув увагу на динаміку, і жирним хочк виділити ті місця, де є перехід чи до вищого співу, чи програшу,
Отже таке:
Грифон


00:08ритм
00:24
Мій пане, який нерозумний світ!..00:27
Яка на румовище сходить журба!00:31
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба. 00:41 ритм
грифон з герба.00:44

00:49
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
01:02Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі трист 01:19а діііііііір.01:26

01:35Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча.01:52 То був лютні гриф.
01:52 Я не мав меча. То був лютні гриф
Я не мав меча. То був лютні гриф02:05

02:08 А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.
02:24програш 02:32шаленіше

02:39Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук
ти, схожий на крука. 02:56 Ти майже крук
ти, схожий на крука. Ти майже крук
. Ти майже крук
. Ти майже крук
03:12. Ти майже крук
. Ти майже кру 03:18ууууk

03:28 Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
03:38 З очниці в мене цвіте ромен.
03:44Я не мав меча.
03:48Я не мав меча. 03:51То був лютні гриф.

Я не мав меча. То був лютні гриф.
Я не мав меча. То був лютні гриф.04:10(спокійно, але на зриві)

04:12 Я не мав меча.
04:15Я не мав меча. .
04:19Я не мав меча.
04:23Я не мав меча.
04:26ритм
04:29 End.

ok, що далі?

Розділяємо картинки до музичних переходів, і підлаштовуємо сценарій.
Видно, що в роботі він троха зміниться, бо змін є більше.

Потім буде видно яка картинка скільки має тривати часу - від цього і почнемо малювати...

...на мою думку...

Тепер по динаміці.
Є такі місця, де динаміка звуку вимагає різкого змалювання цього звуку, яке має контрастувати рухом різкістю та ще чимось з загальною картинкою.

Пропоную такі елементи для відображення "потовщеного тексту":
- різко розлітаються птахи з зимового дерева.
- різко змінюються (в такт ударних, з кожним тактом) картинки
- щось падає в воду, летять бризки
- різкий, хижий удар лев"ячою лапою по чомусь.

І ще, я хочу поміняти "ту, що чекає", а також спроектувати дещо на Львів. Львів - місто левів, Грифон - крилатий лев. Потужна ж алегорія, чи не так?


Тепер чорнова звідка яка підлягає до Обов"язкового обговорення:

00:00 - 00:09У кадрі пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік дивиться на птаха, камера зі спини і трохи згори.
00:09 - 00:24 (Швидка кадрова врізка: митниця, люди з торбами, чоловік піднімає баул.) Птах на дереві крупним планом. Птах відлітає. Старий. В руках у нього костур. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)

Мій пане, який нерозумний світ!..00:27
Яка на румовище сходить журба!00:31
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба

Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом типу Польща-Україна, щось таке (ну, не була я на митниці). Кімната. Багато людей, деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон. (чомусь збігається зі словами грифон з герба, а може ні, не потрібно)
00:41 - із зимового дерева різко розлітаються птахи, залишається один. До цього місця ми ще повернемось вкінці.
Тут потрібно якось перейти знову на митницю.
грифон з герба.00:44
Камера, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому чоловікові.

00:49Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.

01:02 Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
01:02Тепер крізь мене ростуть гілки,

01:09 - 01:19 Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.

пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі трист


01:19 - 01:19 щось падає в воду, з того підіймаються бризки води які виявляються пір"ям . Пір"я завмирає в повітрі, камера наїжджає на нього великим планом - видно лише пір"їнку - камера від"їжджає - то виявляється пір"їнка на плечі старого.
триста діііііііі-ір

01:35 - 02:05 Це місце потрібно або змінити, або переробити, бо куплет співається високо, вимає шаленішого такту - а в нас виходить таке:Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь Човник, позадкувавши, натикається і сахається (Великий чорний кіт, який тільки-но здавався грифоном стрибає з клумби).
Камера з середини буди Прикордонника.
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу.
Це до слів
01:35Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча.01:52 То був лютні гриф.
01:52 Я не мав меча. То був лютні гриф
Я не мав меча. То був лютні гриф02:05

02:08 - 02:24 Дим на темному фоні. Камера летить димом, і виявляється що вона в клубі Ляльці на концерті. Камера долітає до її волосся ззаду вона уважно дивиться вперед. Камера показує куди вона дивиться - її погляд на грифі басу Всеволода Дячишина, який уважно слідкує за пальцями, що ставлять акорди.
В такт ударних різко змінюються картинки - то фотки на стінах Ляльки (хто там був - то уявить собі), на одній з фоток лицар на коні. Знову зміна - кіт сидить задом та дивиться на стіну з фотками і видно що він дивиться саме на фотку лицаря.
02:08 А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.

Ой, не маю часу, одним словом по сценарію зі слів "Голови людей, люди кудись рухаються..."

Допишіть. Ага повтори. Ще в кінці дерево з граком. Десь на словах то був лютні гриф - гриф гітари Дячишина.

І в кінці на ударних з кожним ритмом змінюються картинки кам"яних левів Львова, останній з крилами.

А вже коли закінчилась музика, тоді дерево, сліди кішки і т.д.

Доробіть будь-ласка.

Ага. Ще є один момент, я про нього не встиг написати, то старими долонями старий зачерпує води - підносить на рівень очей і дивиться на те, як вода просочується крізь долоні і тече. Я хочу, щоби там був тік води.

ммм, нічогенько, дописані моменти мені подобаються, дуже органічно, по-моєму, вливаються. Тільки хотілося б, так зобразити, щоб глядачі аналогій з Відморозком Мадонни не проводили . Вода, пір"я... ох, доброго оператора на то треба... Тік води можна віднести на момент кінцевий десь, коли йде перетворення на весну, пам"ятаєте? Я думаю, там він найкраще зіграє.
Може подумати ще про моменти переходу-переливання з одного в інше, як з пір"їною?
І ще... чи втулимо ми це усе в 4 з половиною хвилини? Чи доведеться "попросити музикантів грати повільніше"?

Та я не проводив аналогій з відморозком, просто час тисне, а пояснити іншими словами не можу - в нас жиш краплі води перетворюються на пух та пір"я, яке потім завмирає в повітрі.
Доробіть кінець.

І ще, я хотів щось придумати в одному з моментів (різких) удар лапою хижака по чомусь, і то також перетворюється в щось.
То десь де я не мав меча в переплетах з гітарним грифом.

Ліпше тобі дописати кінець, у тому ж ключі. Щоб ментальних тріщин у тексті не було
Щодо удару лапою, я думаю, чи не важко то буде відтворити? Хижак - не актор, його лапою бити не примусиш.

Я буду довго то доробляти, може вже з понеділка посиджу. Ідеї є, але їх потрібно причепурити та піддумати.

Хотів би, щоби Олексій щось поліпив в середині.

як я прозівала? А ви куди дивилися? Виявляється, є чому і, головне, де вчитися у спеціалістів
http://is.lviv.ua/%7Epincy/klipmast/clipmeker_index.htm

Знаєш, як я не причитувався до Кілометрів кліпмейкерів, а таки вчитись їм потрібно тут.
Ну ти порівняй свій кліп з їхніми!
Нових ідей не прийшло...

А кліп форумний я перечитав і вкотре ним захопився.
Тільки слід шліфанути. Сам не хочу, бо з браку часу решта просто погодяться з якимось індивідуальними ідеями і тоді він втратить свою колективну вартість.
Хоча я собі роздрукував примірничок на потяг, так на всякий випадок....

00:00 - 00:09
Дев'ять секунд то задовго. Тому пропонується: зробити камеру-дзигу(чому - потім зрозумієте) яка летить пустелею і натрапляє на пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік дивиться на птаха, камера призупиняється зі спини і трохи згори.

00:09 - 00:24 (!!!вбивається мною!!!Швидка кадрова врізка!!!кінець вбивається мною!!! натомість: камера розгортається на обличчя чоловіка і влітає йому в око як у вікно кімнати. В кімнаті: митниця, люди з торбами, чоловік піднімає баул.) камера літає по кімнаті і вилітає через інше вікно-інше око і бачить Птах на дереві крупним планом. Птах відлітає. Старий. В руках у нього костур. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)


________________________________________________
Мій пане, який нерозумний світ!..00:27
Яка на румовище сходить журба!00:31
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба

Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом типу Польща-Україна, щось таке (ну, не була я на митниці). Кімната. Багато людей, деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон. (чомусь збігається зі словами грифон з герба, а може ні, не потрібно)
00:41 - із зимового дерева різко розлітаються птахи, залишається один. До цього місця ми ще повернемось вкінці.
Тут потрібно якось перейти знову на митницю.
грифон з герба.00:44
Камера, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому чоловікові.

00:49Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.

01:02 Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
01:02Тепер крізь мене ростуть гілки,

01:09 - 01:19 Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.

пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі трист


01:19 - 01:19 щось падає в воду, з того підіймаються бризки води які виявляються пір"ям . Пір"я завмирає в повітрі, камера наїжджає на нього великим планом - видно лише пір"їнку - камера від"їжджає - то виявляється пір"їнка на плечі старого.
триста діііііііі-ір
____________________________________


01:35 - 02:05
Камера запускається дзигою - літає, перевертається, заглядає. Все робиться одним безперервним дублем в тривожному темпі.

Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь Човник, позадкувавши, натикається і сахається (Великий чорний кіт, який тільки-но здавався грифоном стрибає з клумби).
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу в цей час:
<
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
>

Це до слів
01:35Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча.01:52 То був лютні гриф.
01:52 Я не мав меча. То був лютні гриф
Я не мав меча. То був лютні гриф02:05

02:08 - 02:24 Дим на темному фоні. Камера летить димом, і виявляється що вона в клубі Ляльці на концерті. Камера долітає до її волосся ззаду вона уважно дивиться вперед. Камера показує куди вона дивиться - її погляд на грифі басу Всеволода Дячишина, який уважно слідкує за пальцями, що ставлять акорди.
В такт ударних різко змінюються картинки - то фотки на стінах Ляльки (хто там був - то уявить собі), на одній з фоток лицар на коні. Знову зміна - кіт сидить задом та дивиться на стіну з фотками і видно що він дивиться саме на фотку лицаря.
02:08 А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.
_____________________________________________________________

02:24програш
<пусто>
____________________________________________________________
02:32шаленіше
<пусто>
______________________________________________________________

02:39Чому ж не летиш?
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на задні. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія загарбника" через поріг перепускного пункту.
________________________________________
На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук
ти, схожий на крука. 02:56 Ти майже крук
ти, схожий на крука. Ти майже крук
. Ти майже крук
. Ти майже крук
03:12. Ти майже крук
. Ти майже кру 03:18ууууk


Голови людей, люди кудись рухаються. Поміж них помітно якийсь непевний рух. Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з хлібом. Звичайна сіра паляниця. Ходить поволі і всім пропонує - візьміть, скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших. Народ навколо дратується. Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам (поки він роздивляється паспорт персонаж(молодий) опускає погляд на руки, переводить знову на очі, знову на хліб, відламує край, усміхається - це єдина усмішка в кадрі). Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику – грифон.
Все це перемежається кадрами концерту - музики грають, люди стрибають. Особлива увага пальцям на грифах
_________________________________

03:28 Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
03:38 З очниці в мене цвіте ромен.
<пусто>

_________________
03:44Я не мав меча.
03:48Я не мав меча. 03:51То був лютні гриф.

Я не мав меча.

Світлини львівських левів що з ритмом биття серця переходять одна в одну (одна розчиняється - друга проявляється)
______________________

То був лютні гриф.

Замість чергового льва - Гриф гітари Дячишина що поступово переходить знову в план світлин лвівських левів.

Я не мав меча. То був лютні гриф.04:10(спокійно, але на зриві)

04:12 Я не мав меча.
04:15Я не мав меча. .
04:19Я не мав меча.
04:23Я не мав меча.
____________________________________________
04:26ритм
04:29 End.

Перехід до графічного малюнка.
Постать старого, що дивиться на дерево. Поступовий перехід до контурного малюнка. Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево, але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево, в кадрі - пустеля, чорне дерево, недалеко від дерева старий його сліди ланцюжком з-за обрію сліди великої кішки
уздовж слідів камера відлітає далі в пустелю
_____________________________________________



Заповнюйте пустоти!!!

00:00 - 00:09
Дев'ять секунд то задовго. Тому пропонується: зробити камеру-дзигу(чому - потім зрозумієте) яка летить пустелею і натрапляє на пустельна зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік дивиться на птаха, камера призупиняється зі спини і трохи згори.

00:09 - 00:24 (!!!вбивається мною!!!Швидка кадрова врізка!!!кінець вбивається мною!!! натомість: камера розгортається на обличчя чоловіка і влітає йому в око як у вікно кімнати. В кімнаті: митниця, люди з торбами, чоловік піднімає баул.) камера літає по кімнаті і вилітає через інше вікно-інше око і бачить Птах на дереві крупним планом. Птах відлітає. Старий. В руках у нього костур. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).
(це вступ, за наступним кадром починається перший куплет)


________________________________________________
Мій пане, який нерозумний світ!..00:27
Яка на румовище сходить журба!00:31
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба

Митниця. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом типу Польща-Україна, щось таке .
Кімната.
Багато людей, деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон. (чомусь збігається зі словами грифон з герба, а може ні, не потрібно) потрібно

00:41 - із зимового дерева різко розлітаються птахи, залишається один. До цього місця ми ще повернемось вкінці.
Тут потрібно якось перейти знову на митницю.
грифон з герба.00:44
Камера, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому чоловікові.

00:49Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший.
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.

01:02 Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
01:02Тепер крізь мене ростуть гілки,

01:09 - 01:19 Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.

пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі трист


01:19 - 01:19 щось падає в воду, з того підіймаються бризки води які виявляються пір"ям . Пір"я завмирає в повітрі, камера наїжджає на нього великим планом - видно лише пір"їнку - камера від"їжджає - то виявляється пір"їнка на плечі старого.
триста діііііііі-ір
____________________________________


01:35 - 02:05
Камера запускається дзигою - літає, перевертається, заглядає. Все робиться одним безперервним дублем в тривожному темпі.

Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь Човник, позадкувавши, натикається і сахається (Великий чорний кіт, який тільки-но здавався грифоном стрибає з клумби).
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу в цей час:
<
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки) На фото у профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.
>

Це до слів
01:35Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча.01:52 То був лютні гриф.
01:52 Я не мав меча. То був лютні гриф
Я не мав меча. То був лютні гриф02:05

02:08 - 02:24 Дим на темному фоні. Камера летить димом, і виявляється що вона в клубі Ляльці на концерті. Камера долітає до її волосся ззаду вона уважно дивиться вперед. Камера показує куди вона дивиться - її погляд на грифі басу Всеволода Дячишина, який уважно слідкує за пальцями, що ставлять акорди.
В такт ударних різко змінюються картинки - то фотки на стінах Ляльки (хто там був - то уявить собі), на одній з фоток лицар на коні. Знову зміна - кіт сидить задом та дивиться на стіну з фотками і видно що він дивиться саме на фотку лицаря.
02:08 А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.
_____________________________________________________________

02:24програш
<пусто> Та нічого не пусто, якраз в цьому місці і починаються в такт ударних змінюватись фотки.
____________________________________________________________
02:32шаленіше
<пусто> Тут можливо замість чергової фотки після лицара в три-чотири такти показати морду котика, який кліпає, з цим кліпком камера тією ж дзигою залітає йому за спину і показує що котик дивиться на фотку лицара.
______________________________________________________________

02:39Чому ж не летиш?
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на задні. (зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія загарбника" через поріг перепускного пункту.
________________________________________

а ось цей момент слід більш ретельно до кожного рядочку підігнати картинку, бо я щось цього не можу уявити - момент надзвичайно цікавий і мені не вистачає наглості забити його своїми ідеями. Хоча одну з них, де старий піднімає долоні з водою та дивиться на неї, як вона протікає крізь долоні та падає

На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук
ти, схожий на крука. 02:56 Ти майже крук
ти, схожий на крука. Ти майже крук
. Ти майже крук
. Ти майже крук
03:12. Ти майже крук
. Ти майже кру 03:18ууууk


Голови людей, люди кудись рухаються. Поміж них помітно якийсь непевний рух. Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з хлібом. Звичайна сіра паляниця. Ходить поволі і всім пропонує - візьміть, скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших. Народ навколо дратується. Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам (поки він роздивляється паспорт персонаж(молодий) опускає погляд на руки, переводить знову на очі, знову на хліб, відламує край, усміхається - це єдина усмішка в кадрі). Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику – грифон.
Все це перемежається кадрами концерту - музики грають, люди стрибають. Особлива увага пальцям на грифах
Нє, най люди не стрибають :-))
_________________________________

03:28 Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
03:38 З очниці в мене цвіте ромен.
<пусто>
Вже ні. Час беремо з програшу від 03:22
до 03:31 є час показати польотом нашої дзиги до якоїсь архітектурної готичної будови ввечері на якій сидить кам"яний грифон.
Десь так на 03,30 кам"яний грифон плавно перетворюється в сірий дим, який неначе зазнятий у зворотньому часі (якраз добре поєднюється із зворотніми з"йомками на початку) і той дим залітає назад до файки Дячишина. Це мусить бути саме під дрижаковий скрип гітари що йде під час слів 03:31-03:34.

_________________
03:44Я не мав меча.
03:48Я не мав меча. 03:51То був лютні гриф.

Я не мав меча.

Світлини львівських левів що з ритмом биття серця переходять одна в одну (одна розчиняється - друга проявляється)
______________________

То був лютні гриф.

Замість чергового льва - Гриф гітари Дячишина що поступово переходить знову в план світлин лвівських левів.

Я не мав меча. То був лютні гриф.04:10(спокійно, але на зриві)

04:12 Я не мав меча.
04:15Я не мав меча. .
04:19Я не мав меча.
04:23Я не мав меча.
____________________________________________
04:26ритм
04:29 End.

Сама кульмінація кліпу нехай збігається з кульмінацією композиції. В мому розумінні це є її найголовніший момент, а саме 04:12 - 04:29. Це дуже ритмічний момент і дуже відповідальний.
Давайте всі разом його пропрацюємо. Одарочка щоби долучилась обов"язково.



Перехід до графічного малюнка.
Постать старого, що дивиться на дерево. Поступовий перехід до контурного малюнка. Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево, але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево, в кадрі - пустеля, чорне дерево, недалеко від дерева старий його сліди ланцюжком з-за обрію сліди великої кішки
уздовж слідів камера відлітає далі в пустелю
_____________________________________________



Заповнюйте пустоти!!! аналогічно

-1- imho задуже щільний відеоінформаційний потік іде.
ерго- треба б зкомпресувати. Можна відкинути зайве, а можна і подати кількапотокове відео. Приміром у сцені сумкоперетягування/конескакання можна коня пустити у ч/б варіанті і у кутик віднесши. Та і більшість інформації так зкомпресити можна.
Можна у нестратегічно-важливих місцях прискорювати ритм руху (плин часу). Для синхронізації -- поставити у куток КОЖНОГО кадрика мигалку з частотою сердцебиття (білочорна кісточка доміно, що колір міняє). Тоді оптично видно, де є відхід від нормального потоку часу.

Границя і нарукавна Грифонна нашивка -- затормозивши рух руки з нею у віконці з збільшенням {ВЗ} вниз вліво утягнутому. (основний часовий потік не тормозити, а лиш на ВЗ)

-2- З тотою "сліди ланцюжком з-за обрію сліди великої кішки"
Вай-1-. З висоти сліди не розгледіти - таки ВЗ треба!
Вай-2-. А як який неслідопит попадеться з тотих міщухів, що на асфальті живуть і правдивого відбитку кота не виділи... :-(

на снігу виділи усі

Першим відправив користувач dr.Trollin

>-1- imho задуже щільний відеоінформаційний потік іде.
ерго- треба б зкомпресувати.

Як на мене - навпаки замало...

> Можна відкинути зайве, а можна і подати кількапотокове відео. Приміром у сцені сумкоперетягування/конескакання можна коня пустити у ч/б варіанті і у кутик віднесши.

Е нє - вся ця сцена займає 2-4 секунди, переставляння сумки є продовженням динаміки стрибка і якщо коня переставити в кут - розірветься дія.

> Та і більшість інформації так зкомпресити можна.
Можна у нестратегічно-важливих місцях прискорювати ритм руху (плин часу). Для синхронізації -- поставити у куток КОЖНОГО кадрика мигалку з частотою сердцебиття (білочорна кісточка доміно, що колір міняє).

Ритм дії пропонується корегувати швидкістю лету камери, так глядач сам зануриться в рух, а індикатор лише показуватиме динамічність. Як на мене - різниця очевидна.


> -2- З тотою "сліди ланцюжком з-за обрію сліди великої кішки"
Вай-1-. З висоти сліди не розгледіти - таки ВЗ треба!

Ні, просто камера на якусь мить зупиняється на першому сліді - роздивляється, а тоді потрошку розгацяється і летить за обрій цією стежиною (як над рельсами)

І по-третє Вай, з першого перегляду важко зрозуміти чи розгледіти, в цьому також гармонійна цінність, натомість то режику вирішувати, що розжувати, а що залишити для найуважніших.

Тут ще накидав троха перехідних моментів.

Барабанна паличка б"є по тарілці, що співпадає зі звуковим дійством, тарілка розлітається на дрібні кавалки, які так само виявляються зовсім не кавлками тарілки, а ...
... а чимось. Якщо маєте ідеї то допишіть.

А Фіш молодець, що нагадала за кліп!

Та я пам*ятав про нього, просто ніяк зібратися не міг. А от вчора сів, роздрукеував, почав читати, виправляти.. і одразу отримав від дружини же спати не йду - довелося швидко викласти те, що встиг і бігти

А чо ти вбив, що з дерева різко розлітаються птахи?
Твоя ідея з камерами що залітають в очі дуже хороша.
Але там має бути початок, легенький та ніжний.
Тому коли барабанна тарілка звуком в композиціїї (першим таким звуком в цій композиції) розганяє граків з дерева на картинці - то такий лайт вступ і підготовка до Того Всього.
А вже потім камера.

Але я можу помилятись, формуючи картинку, як світломузику....

Однозначно не варто робити дослівну "екранізацію", тобто підганяти дію під музику - здається одного грифа буде досить, інакше дивитися буде не цікаво.
А птахів напочатку я банально забув - додай в своєму варіанті.

чому не треба підганяти дію під музикою? Між ними має утворюватись такий емоційний резонанс. я думала, це само собою ясно...

Ніжніше, будь-ласка, бо зара Олесь буде доказувати чому не потрібно

Тань, скажи щось по сценарію, бо бачу тебе щось не влаштовує. Що саме?

мене не влаштовує? Чому так думаєш? Я сама не пишу нічого зараз тільки тому, що якось розгубилася з думками, а так все супер.

Ні, Фішко, я не проте що не треба підганяти під музику - я проти того, аби екранізувати пісню. Зрозуміло, що вони мають бути невід*ємі, але відеоряд неповинен бути "підкорений" словам.

Безперечно. Він повинен бути підкорений музиці та емоціям, що виникають під час прослуховування, і формувати інші, якщо звичайно добре вдасться.

Я показала те. що придумали тарасові і знаєте. що він відповів?
-Це прекрасно, ну, показуй відео...
Почав клацати по клавіатурі, а я йому сказала, що відео нема. що це тільки задум, а він:
-Жаль, але дуже гарний задум )

Ще рано було показувати...
Ще слід все допрацювати та вивести тимчасовий сценарій.
І вже тоді подивитись на нього очами режисера та почати робити вже щось з ним, що роблять режисери...

А що, Тарасові справді сподобалось?

Нікого я не сварив

Але як показує практика під кінець приходять гарні ідеї, он скажімо як з камерою-дзигою, та з очами-вікнами.

Показуй на здоров"я.

навіть навпаки, добре, що Соломія показала. Я якраз прочитала у тому підручнику, що роботу слід показувати музикантам на всіх етапах, а не як сніг на голову, щоб ті встигли зріднитися з сюжетом. Інакше подивиться на готову роботу і бачитиме щось геть чуже.

А тепер підступне питання... самі здогадайтеся, яке.

Хто то все робитиме?
Якщо я вгадав, то відповідь тут одна - ніхто. Самотуж ми створимо низькоякісний продукт. Чубая ставити перед фактом жи той як хоче - най знімає звісно можна, проте навряд він знайде гроші зняти кліп на дуже давню пісню. Так що кліп цей віртуальний. Що, власне, і передбачалося напочатку та зумовлювало вільний літ фантазії.

Ей, а хто буде створювати кліпи,
якщо всі будуть їх знімати?
Я.

Давайте може спочатку доробимо, то що почали?

Отже, провірте, чи я нічого не випустив.

Грифон.

00:00 - 00:09 – ударні вступу.
Камера-дзига яка летить пустелею і натрапляє на пустельну зимова місцевість, голе дерево, на дереві крук, старий чоловік дивиться на птаха, камера призупиняється зі спини і трохи згори на задньому фоні видно голі дерева (або дерево) чорним контуром на такому більш вечірньому небі.

00:09 - 00:24 – тарілка, з”являється гітара.
00:09 – перша зміна-перехід.
Із ударом тарілки з того заднього дерева розлітаються птахи в небо. Камера їх троха проводжає, але з наступним тактом розгортається на обличчя чоловіка і влітає йому в око як у вікно кімнати. В кімнаті митниця, люди з торбами, чоловік піднімає баул. Камера літає по кімнаті і вилітає через інше вікно-інше око і бачить Птах на дереві великим планом. Птах відлітає. Старий. В руках у нього костур. Старий з обличчя. (швидка кадрова врізка) Очі. Дерево. (Перехід від людини до дерева повним розворотом, тобто, поворот видно).



________________________________________________
00:24 Мій пане, який нерозумний світ!..00:27
Яка на румовище сходить журба!00:31
Під небом, чорним, ніби графіт,
конаю в піску. І грифон з герба

Зі словами „Мій пане” Камера різким розворотом сковзить по чомусь контрастному від дерева і опиняється біля Митниці. Люди товпляться коло якогось будинку. Якийсь напис, чи табличка з написом типу Польща-Україна, щось таке .
Кімната.
Багато людей, деякі сплять, схилившись на здорові мішки. Хтось в уніформі входить, починає усіх розштовхувати, як контролер у нічній електричці Він проходить так, що рукавом на мить затемняє камеру, на рукаві у нього уважне око помітить нашивку, в малюнку якої є грифон.


00:41 грифон з герба.00:44
в цьому місці на 00:41 тарілка.
00:41 – камера з ударом тарілки різко ковзає на вечірнє небо у вікні (сонця вже нема), по якому пливуть хмари у пришвидшених з”йомках.
00:44 – камера повертається, ковзнувши загальним планом, зупиняється на сплячому чоловікові. Як він виглядає? Тут пусто.


00:49
З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Його будять теж, він трохи очманіло роззирається, камера користається тим, щоб показати його лице, це той самий чоловік, тільки молодший.


01:02Тепер крізь мене ростуть гілки,
01:02 Затим схоплюється, збирає речі.
Голови людей, люди кудись рухаються.
01:09 - 01:19 Дерево. Птах уповільнено змахує крилами, лапи відриваються від гілки, тричі повтор моменту зльоту, доки не підніметься у повітря.
Круговим рухом згори постать старого. Картинка поступово переходить у контурний графічний малюнок: птах летить, старий дивиться.

пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі триста дір.
пробивши в панцирі трист



триста діііііііі-ір
01:19 - 01:35 щось падає в воду, з того високо підіймаються бризки води які виявляються пір"ям . Пір"я завмирає в повітрі, камера наїжджає на нього великим планом - видно лише пір"їнку - камера від"їжджає - то виявляється пір"їнка на плечі старого.
____________________________________

01:35Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча.01:52 То був лютні гриф.
01:35 - 01:52
Камера запускається дзигою - літає, перевертається, заглядає. Все робиться одним безперервним дублем в тривожному темпі.
Віконечко як у касі, з якого видно Прикордонника. Товпляться люди. У квітнику обдерта, колись вибілена вапном скульптура, яка теж нагадує грифона. Якийсь Човник, позадкувавши, натикається і сахається (Великий чорний кіт, який тільки-но здавався грифоном стрибає з клумби).
- КАМЕРА стартує із-за спини Чоловіка коли той робить крок до віконця і перелітає за спину Прикордонника по великій дузі через голови обох і стіну між ними. З однієї половини світу на другу в цей час:
- Чоловік рухається до віконця, простягає паспорт (освітлення ЛДС)
- Прикордонник бере паспорт, розгортає (освітлення настільної жарівочки)


01:52 Я не мав меча. То був лютні гриф
Я не мав меча. То був лютні гриф02:05
На фото у профіль зображено лицаря з опущеним забралом.
- Крупним планом пашпорт із фото, за пашпортом видніється лице Чоловіка. Обидві постаті синхронно знімають один шолом, другий - капелюх (ракурс з темної кімнати на освітлений коридор) – три майже одночасних коротеньких рухи.



02:08 А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.

02:08 - 02:24 Дим на темному фоні. Камера летить димом, і виявляється що вона в клубі Ляльці на концерті. Камера долітає до її волосся ззаду вона уважно дивиться вперед. Камера показує куди вона дивиться - її погляд на грифі басу Всеволода Дячишина, який уважно слідкує за пальцями, що ставлять акорди.


02:24програш
В такт ударних різко змінюються картинки - то фотки на стінах Ляльки (хто там був - то уявить собі), на одній з фоток лицар на коні.


02:32 – 02:40шаленіше

Тут можливо замість чергової фотки після лицара в три-чотири такти показати морду котика, який кліпає, з цим кліпком камера тією ж дзигою залітає йому за спину і показує що котик дивиться на фотку лицара.
______________________________________________________________



02: 40Чому ж не летиш?
На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
Вершник направляє коня на невеличкий поміст. Кінь з натугою стрибає, присідає на задні.

І п'єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук
ти, схожий на крука.

(зміна кадру) чоловік з напругою переставляє дві сумки "мрія загарбника" через поріг перепускного пункту.

02:56 – 03: 12 Ти майже крук
ти, схожий на крука
. Ти майже крук
. Ти майже крук
. Ти майже крук
динамічніше.
Склянка води на столі в прикордонника. З ударними вона падає на стіл та розливається. Погане освітлення, видно лише воду великим планом. Камера в притаманній їй формі дзиги від’їжджає і видно що то вода на долонях старого, який уважно дивиться на неї, як вона протікає крізь долоні та падає .


03:12. Ти майже крук
. Ти майже кру 03:18ууууk
03:12 – 03:28
Поміж людей помітно якийсь непевний рух. Наблизившись, камера бачить Німого, який і створив той непевний рух. Німий з хлібом. Звичайна сіра паляниця всім пропонує - візьміть, скуштуйте хліба.
Та всі дивляться не на руки а в очі і, отже хліба ніхто не бачить. Прикордоннику теж намагається дати, але той щось каже, показує на паспорти інших Нарешті прикордонник бачить в кишені сорочки книжечку і бере сам ( Поворот камери вичіпляє полу чиєїсь куртки, на ґудзику – грифон.
Все це перемежується кадрами концерту - музики грають, . Особлива увага пальцям на грифах


_______________________________

03:28 Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
Час беремо з програшу від 03:22
до 03:31 є час показати польотом нашої дзиги до якоїсь архітектурної готичної будови ввечері на якій сидить кам"яний грифон.
Десь так на 03,30 кам"яний грифон плавно перетворюється в сірий дим, який неначе зазнятий у зворотньому часі (якраз добре поєднюється із зворотніми з"йомками на початку) і той дим залітає назад до файки Дячишина. Це мусить бути саме під дрижаковий скрип гітари що йде під час слів 03:31-03:34.


03:38 З очниці в мене цвіте ромен.
Молодий персонаж дивиться на старого з хлібом;
Кіт дивиться на фотку лицара.

_________________
03:44Я не мав меча.
Дівчина дивиться на гриф Дячишина

03:48Я не мав меча.
03:51То був лютні гриф.
Я не мав меча.


Світлини львівських левів що з ритмом биття серця переходять одна в одну (одна розчиняється - друга проявляється)
______________________

То був лютні гриф.

Замість чергового льва - Гриф гітари Дячишина що поступово переходить знову в план світлин лвівських левів.

Я не мав меча. То був лютні гриф.04:10(спокійно, але на зриві)
Птах в польоті, вершник на скаку, чоловік йде з торбами.


04:12 Я не мав меча.
04:15Я не мав меча. .
04:19Я не мав меча.
04:23Я не мав меча.

____________________________________________
04:26ритм
Постать старого, що дивиться на дерево. . Грак повертає голову, дивиться чорним оком, одвертається, чистить пір’я, з голови починає білішати, за рухом це не зразу помітно. Чорна барва наче стікає на дерево, але штриховка міниться так, що й це стає помітно лише коли грак майже білий, а на чорному дереві набухають і розриваються бруньки. Білий грак відлітає. Старий дивиться. В очах біль: життя минуло, а він так і не знайшов у собі сили стати білим круком. Круговим рухом згори постать старого. Камера “кліпає”, піднімається ще, з висоти пташиного польоту - ледь торкнуте весною дерево, в кадрі - пустеля, чорне дерево, недалеко від дерева старий його сліди ланцюжком з-за обрію сліди великої кішки
уздовж слідів камера відлітає далі в пустелю
_____________________________________________
04:29 End

нарешті знайшла, що мені муляє в цьому сюжеті. Дуже довго не могла впіймати думку, але таки знайшла.

Мені здається, кінцеві кадри з слідами кота трохи суперечать ідеї: не знайшов сили стати білим круком - не таким, як усі, так, в цьому трагедія багатьох людей, а тут виявляється: ну і що? круком не став, зате став котом. Надурили глядача, примусили переживати за людину, вона лиш схитрувала, щоб за неї попереживали.

Другий момент. Троллін справедливо зауважив мені при зустрічі: а на митниці ти не була. Таки не була, тому й допустила ляп: виявляється, на митниці ніхто не сидить, тим більш не спить. Всі стоять.

Грифон - це насамперед не кіт, а напівлев. Тобто чоловік не став грифоном - друга його половин