Андрій Середа

Мені здавалося, що теми тут заводять коли особистість реєструється бо інакше то буде заказник пліток (все ІМХО)

Женю, якщо Андрій Середа зайде сюди, то добре, а як ні, то благаю, перекажи йому, щоби на сайті віршик про створіннячко не вміщував, бо я тоді помру - ось так от, брик і все...
А якщо серйозно, то найліпше fish сказала - чудовна особистість.

Андрій Середа - суперова людина. В нього кайфовий голос, серце і ще він не забуває друзів і завжди колядує в трубку на Різдво - це приємно ))

Цитата:

Першим відправив користувач Наталка Женю, якщо Андрій Середа зайде сюди, то добре, а як ні, то благаю, перекажи йому, щоби на сайті віршик про створіннячко не вміщував, бо я тоді помру - ось так от, брик і все...

Він (Середа) просить, щоб це було на офіційному сайті КВ, але контент-менеджер дуже цьому опирається. Так що мабуть не буде.

Якщо хочеш, спитаю слова і вставлю сюди?

Розказую. Середа переслухав Подерев’янського

Втім, Женю, сюди його все одно вставити не дадуть, бо заборонено правилами. Тут за дупу он яка буча здійнялась, а за той віршик... уууу... уявляю собі

ну як то дуже невштечний віршик, то, мабуть справді не треба.

Зате я вам кину одну з музичних баєчок, якраз про Середу. Мені її на ірпінській тусі розповіли, причому щодо кінцівки сперечалися.

“Добрий день — сказав сьогодні вечір...”
Було це на фестивалі “Срібна Підкова”. Запросили тоді “Кому Вниz”, запросили “Вій”. Андрія Середу і Дмитра Добрийвечора поселили в гуртожитку. Попередили: після 11-ї все зачиняється!
І от глибокої ночі вахтерка скидається від потужного гупання у двері. На порозі стоїть Середа (тут оповідач традиційним рибальським жестом показує народові кремезність Середи). Між ними відбувається наступний діалог:
- Де Добрийвечір?
- Який вечір, друга ночі! - відказує сердита на таке нахабство бабця-вахтерка.
- Я -Середа! Де Добрийвечір?
- Що ви мені голову морочите, сьогодні п’ятниця!..
Щодо завершення конфлікту думки оповідачів розбігаються. Одні стверджують, що Середа вибив вікно й до смерті налякав бабцю. Інші кажуть, що Середа повівся, навпаки, інтеліґентно й мирно. А вікно вибив зовсім іншим разом...

(а хто перший скаже, з чийого вірша взято заголовок, тому віртуальний цукерок )

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ

* * *

Довго-довго давнє літо давніло,
Де не йшло — стояла синя мла.
Мамалижна хмара на Молдавію
Ще одну рябеньку повела.

Їм услід і жалібно, й волого
Сів дивитись камінь при воді…
Будяки малиновоголово
Про сніги подумали й собі.

І зібралась, чи збирать-збиралася
У дорогу неба течія…
З будяками тихо привіталася
Малинова молодість моя.

Добрий день — сказав сьогодні вечір,
На далечу налягло крило,
І завдала ластівка на плечі
Хліб і сіль, і літо, і тепло…

google - універсальний інструмент здобування віртуальних цукерок

Вірш і справді надзвичайний - читайте інші, негірші твори на поетиці.

щигля по носі за таку ерудицію!
ну хай вже. Віршик-бо справді симпатичний.

Був у мене такий випадок.
На День народження мені колєжанка подарувала таке щастя неміряне як десь переписаний з третіх рук "ін кастус ін віво" (у нас тоді укрмузики неможливо було дістати взагалі, тому не спішіть казати фе з приводу явної неліцензійності подарунка).
Згодом я дала його послухати своєму ляпшому колєзі Ведмедю, який його щасливо і вграв, випадково натиснувши запис і стерши добрий кавалок.
Але Ведмідь - хлопець не такий, щоб позбавити друзів великого музичного щастя і, поїхавши до Києва, купив мені навзамін цю тасьму уже в крамниці. Мавши з собою плеєр, ішов та й слухав. Коли виходячи з метро, бачить... про вовка промовка. Тобто, стоїть пан Середа власною персоною.

Тепер я володію касеткою, на вкладці якої ручкою розмашисто намальовано фірмову Комувнизівську сваргу

Цитата:

Першим відправив користувач fish Був у мене такий випадок. На День народження мені колєжанка подарувала таке щастя неміряне як десь переписаний з третіх рук "ін кастус ін віво" (у нас тоді укрмузики неможливо було дістати взагалі, тому не спішіть казати фе з приводу явної неліцензійності подарунка). Згодом я дала його послухати своєму ляпшому колєзі Ведмедю, який його щасливо і вграв, випадково натиснувши запис і стерши добрий кавалок. Але Ведмідь - хлопець не такий, щоб позбавити друзів великого музичного щастя і, поїхавши до Києва, купив мені навзамін цю тасьму уже в крамниці. Мавши з собою плеєр, ішов та й слухав. Коли виходячи з метро, бачить... про вовка промовка. Тобто, стоїть пан Середа власною персоною. Тепер я володію касеткою, на вкладці якої ручкою розмашисто намальовано фірмову Комувнизівську сваргу

Така прикольна історія.