такі собі загадки про старі львівські команди

Ліптон-клуб як КШЧ, Жива Вода як ПЄ і Субдомінанта Образно ж

Ліптон-клуб - як на мене, найприкольніша з усіх назв А от щодо Живої Води у мене проблеми були аж доки не натрапила на опис лідера Тараса Чупринки. Річ у тім, що була справді колись команда з назвою "жива вода". Ну, про Аква Віту ми навіть не згадуємо.
Субдомінанта - Терція. Теж відносно просто за описом.
А от скажіть, хто такі Пятихатки і Лос Кастанедос? Оце для мене був заміцний горішок.

Може, Лос Кастанедос - то проект Футора "Параграйська Ембахада"? Але то - за вуха притягнуто

Над П"ятихатками сам думаю, тре буде свої щоденнички дитячі глянути

А взагалі - дякую за лінк, кльовезна річ

О, я навіть знаю, що таке "Евтаназія" - була така метальова групка, Всеволод Дячишин басував тама, от вилетіло з голови, яка її справжня назва, чи не "Лазарет", але точно пам"ятаю, що був на їхньому концерті в лікарні швидкої допомоги на Топольній

П'ятихатки - це Пам'ятки Архітектури. А група, в якій басив Дячишин називалася Аптека.

Щодо Паґвайської Ембахади, то це не проект зовсім, і зовсім не Футора. Батьком Ембахади є такий собі чоловік на прізвисько Отаман. Спробуйте пошукати їхній сайт, може він вже відкритий. Бо там була така смішна історія, що якісь справжні параґвайці вийшли на той сайт і вирішили, що це неприпустимий стьоб (за який можна судити) і наїхали на Отамана. Тоді сайт тимчасово прикрився. Треба буде й самій перевірити як там в сонячному Параґваї справи

Точно, Ярка втрапила у яблучко (не дивує, правда? )
Я їх не впізнала (а знаю, бо Андрій Голяк сам пояснив, я йому була відписала). Я думала, що то, може, Три Дев"ятки (там теж Леся співала і був іще й вокаліст) - помилилася.

А ще мене цікавить, що то за особа змальовується під прізвиськом апрель (порившись в історіях, визначила, що мова, певно, про Віктора Майського, він справді якийсь час був гітаристом Живо... тьху, тобто Плачів. Якось романтично-трагічно він його виписує, що то за історія?

А Парагвайці... так, лідер там Отаман, але й Футорський зіграв неабияку ролю в появі того всього. Вони мені таку баєчку оповіли (електронною поштою):

історія самого символу, слова «Параґвай» сягає у 2000 рік, коли засновники нашого братства бавилися у «Сан Ремо» – не у тому, яким воно стало тепер, а у справді тоді веселому і дотепному. Одну особу часто доймав по стільниковому телефону непризнаний ловелас, і вона попросила нас взяти слухавку і «відшити» непроханого залицяльника, коли він в черговий раз подзвонить. І от лунає дзвінок, я беру трубку, і просто так, не задумуючись, говорю в мікрофон замість звичного «Ало»: «Embajada del Paraguay. Che pasa?», що означає іспанською «Параґвайська Амбасада. В чому справа?» Там – мовчанка. Я повторюю. На тому кінці дроту натиснули на важіль. Через секунду знову дзвінок. Я знову своє. «Embajada del Paraguay. Che pasa?» Там повний шок. Так повторювалося кілька разів. Ми падали зі сміху. Але найцікавіше почалося потім. Коли дзвонити перестали, нам стало нудно. І от через пів години наш побратим Футор бере у цієї особи телефон, набирає номер, з якого той красень дзвонив, і у відповідь на «Ало?», спокійним, твердим, замогильним голосом говорить: «Служба безпеки України. Майор Загорулько. По якому праву і з яких невідкладних причин ви у такий пізній час турбуєте амбасадора Республіки Параґвай?» Уявляємо собі міну з другого кінця. Ледве всиджуємо на стільцях. А наш Футор чим часом, продовжуючи і розширюючи тему, читає бідоласі лекцію про те, що турбувати посла іноземної держави в такий час абсолютно неприпустимо. Ця веселаакція зробила нам настрій на весь вечір. Звичайно, через деякий час вона забулася. Але якось взимку 2001 року, сидячи у тому ж Сан Ремо, розказую Доцикові про цю історію. Він дуже нею зацікавився (напевно роздумував у той момент, як би це використати у своїх передачах на радіо), і спитався: «А де ж продовження? Варто би було розвинути цю тему! Це щось нове і ориґінальне!» - ц того й почалося.

О, точно, "Аптека" і "Пам"ятки" Хароший був час

Зовсім не зрозумів про пустого і малодуховного музиканта, але хотів не про те написати. Читанув з лінка - як ковтнув і подумав: а чи є ще щось подібне в неті, ще б чиюсь думку почути...

Мабуть, се моє упереджене ставлення до Океану Ельзи підсвідомо зіграло роль, хоча читала, про них не думаючи... До цікавості та бажання розгадати, хто за якою назвою захований, дуже швидко почало домішуватись якесь відчуття гіркоти, не знаю, як пояснити, якоїсь легкої огиди, щось таке, ніби дивишся на розчавленого таргана... Нема порівнянь. І голова розболілась чомусь...

Звичайно, помітила. Але не знаю - тяжке враження. Не знаю, чому... Так вийшло. Вдруге перечитувати я не стала б. Не припало до душі... Буває...

При згадці Олесі Остапчук природньо виникає асоціація з Лесею Герасимчук і відповдно проектом "Драглайн", хоча до чого тут Кастанеда з суфіксом "сос" і іменем Лос ....? А "Отряд особого назначения" це - "Білий Загін" Олега Шевченка, відомого в музичних колах за прізвиськом "Шнапс" (тепер фірма "WT Sound".

Цікава антологія виходить, чи не так? Фане дослідження, судячи з ваших відгуків. От тільки прочитати на роботі не виходить, а забрати додому я цей твір не можу - 1,39 Мб аж ніяк не втискається в малесеньку чорнесеньку і пласку коробчину під назвою ГНУЧКИЙ ДИСК. Не такий вже він і гнучкий, сарака!

P.S.: гальмую на цій роботі як "черевик" колійовий: нє шоб зразу заархівувати його.

Цитата:

Першим відправив користувач Worman А "Отряд особого назначения" це - "Білий Загін" Олега Шевченка, відомого в музичних колах за прізвиськом "Шнапс" (тепер фірма "WT Sound".

2 Дзвінка

ОК, капітулюю. Куди мені з метрами тягатися!

ну от, виринула і зникла. Я їй тут на форумі такий піар влаштувала!

Рятуйте, Хелп, допоможіть!!!!