Форум Рідного Міста

Концерт-перформенс групи "Далі..."

Odarka - 13-11-2003 у 14:02

20 листопада, четвер - клуб "Лялька"

О 20:00 – відбудеться концерт-перформенс групи „Далі...” „Прийди до мене восени, я розкажу тобі казку про весну” у супроводі дитячо-молодіжного хору „Жайвір”та поезії Грицька Чубая. Та ще багато цікавого
Приходьте, не пошкодуєте
:D:D

Олексій Мачехін - 13-11-2003 у 14:10

Солька, ти ж мене пробачиш? Ну правда пробачиш? :(

Nazar - 13-11-2003 у 14:13

Неодмінно прийду!
Давно вже цього чекаю!
Приєднюйтесь.:sing::sing::sing:

Odarka - 13-11-2003 у 14:41

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Солька, ти ж мене пробачиш? Ну правда пробачиш? :(


Ах от який ти. Ніколи не пробачу, ти маєш ще тиждень, щоб подумати й приїхати :mad::baddevil::saint:

Олексій Мачехін - 13-11-2003 у 14:49

Я ду-у-у-у-же хочу і нема тут що думати. Але змоги не маю :(

Василь - 13-11-2003 у 16:26

Обов'язково буду.

Odarka - 13-11-2003 у 19:35

Я дуже тішося, що ви прийдете, ну крім Олексія :)

Worman - 14-11-2003 у 01:36

Гм.... Може б і мені піти.... :cool:

fish - 14-11-2003 у 07:54

я не приїду все-таки... дуже шкода. Даруй, Солько...

Наталка - 14-11-2003 у 10:30

А я приїду!!!! :D З чоловіком! НЕОДМІННО!!!!!!!

Odarka - 14-11-2003 у 14:54

Цитата:
Першим відправив користувач Worman
Гм.... Може б і мені піти.... :cool:

І ти ще думаєш, хочеш дістати?:lol::baddevil::lol:

Odarka - 18-11-2003 у 14:54

От маленький прес-релізик:
Концерт-перформенс гурту „Далі...”
„Прийди до мене восени – я розкажу тобі казку про весну”.

Концерт-перформенс є реалізацією ідей молодих переспективних музикантів – учасників гурту „Далі...” (Соломія Чубай - вокал, Микола Єрега - гітара, Роман Андріїшин – ритм-гітара, Юрко Козій - бас, Максим Ільїнов - ударні), який відбудеться о 20:00, 20 листопада 2003 у клубі-кафе „Лялька”. Він стане поєднанням сучасної рок-музики з автентичним фольком. В перервах між виконанням пісень дійство буде супроводжуватися декламуванням поезії Грицька Чубая у виконанні доньки поета Соломії Чубай під музичний супровід із використанням таких інструментів, як сопілка, гітара, віолончель тощо. Окрім музичної частини передбачено демонстрацію відеоматеріалів та комп’ютерної графіки, реалізовану учасниками групи „Далі...”. „Родзинкою” перфоменсу (не єдиною) є спеціально запрошений дитячий хор „Жайвір”, який допомагатиме музикантам в реалізації творчих ідей.
Крім того подія буде висвітлена в інтернеті у mp-3 форматі.
Мета проекту – зацікавити глядача/слухача сучасною культурою та привернути увагу молоді до української інтелектуальної поезії та музики.

fish - 21-11-2003 у 12:13

ну і шо ви мовчите???

Odarka - 21-11-2003 у 14:51

Цитата:
Першим відправив користувач fish
ну і шо ви мовчите???

Вони всі ще сплять :lol::lol::lol:

fish - 21-11-2003 у 16:04

а ти?????

Odarka - 21-11-2003 у 16:12

Цитата:
Першим відправив користувач fish
а ти?????


Я ніц не чула, крім вокалу і бас-гітари, хай люди кажуть :)
Я Наталку попросила, щоб вона тобі статтю написала на uamusic. Добре?

Василь - 21-11-2003 у 16:52

Спробую щось написати, однак в мене нема дару.
Спочатку пізно вечеряли (винуваті звісно Далі), потім довго спали, потім якась робота, а тепер трохи вільного часу.
Кльово, супер; прослухали диктофон - навіть дуже класно, особливо добре чути вокал (до речі апаратуру Тарас Чубай настроював). Сподобалось все; особливо нова пісенька на іспанській.
Публіка була просто чудова, спеціально дехто (звісно Наталя з Анатолієм) з Києва навіть приїхали. А які оплески, вигуки записані.
Після концерту ще дві годинки посиділи всі разом (Соломія, Наталя, Толя, Назар, Зоряна, Юра, Руслан, ...) в Ляльці.

Наталка - 23-11-2003 у 22:40

“ПРИЙДИ ДО МЕНЕ ВОСЕНИ, Я РОЗКАЖУ ТОБІ КАЗКУ ПРО ВЕСНУ”
Концерт-перформенс групи “Далі”.

Чи знаєте ви, як звучить весняна казка восени? Певно, що так, якщо 20 листопада ви побували на концерті гурту “Далі”, у “Ляльці”. Для мене ж ця казка сповнена чарівної краси – казки я любила з дитинства, і, мабуть, ще живе десь в глибині моєї засмиканої дорослої душі тремтливе дитяче очікування дива. А інколи – що теж є дивом само по собі – очікування це справджується, збувається, і я зустрічаюсь з правдивими чудесами, що абсолютно не бажають ховатися під маскою буденності, і треба лише трохи бажання, щоби побачити їх, лише трохи щирості і сміливості, щоби відкрити себе, щоби подивитися на світ чистими, не засміченими заздрістю, хитрістю, корисливістю, очима, треба тільки навчитись слухати і чути – душею.
У весняній казці від гурту “Далі” і Соломії Чубай звучали шелест присипаних сріблястою росою трав і пісня цвіркуна, пристрасні мотиви запальної Іспанії та ритмічний танок з осіннім сонцем та літніми бурями у думках. (До слова, чи не бажаєте спробувати? Повірте, в жодній школі танцю вам не розкажуть, наскільки він прекрасний!) В цій казці чистий, джерельний і п’янкий голос Соломії переконував тишу, що та не вміє співати, і, разом із дивними постатями в човнах, запалював зорі в душах слухачів. Збентежена тиша раз у раз вибухала оплесками та схвальними вигуками із залу, доводячи, що не така вона вже й німа. А лемківська “Під облачком”, виконана Соломією акапелло, не одну пару очей в залі змусила волого заблищати, і не один чоловік тупився в стільницю, не наважуючись підняти голову, бо то ж не є мужньо – плакати від пісні, а плакати хотілося. “Під облачком” розставила, так би мовити, всі крапки над “і” у давно збуреному кимсь глухуватим питанні, чи має Соломія голос. Має. Її вокал перевертає душі, витрушує з них сміття, немов із забутого, запиленого килимка під дверима, і ти раптом усвідомлюєш, яка то радість – чистота.
Думаю, найбільшою похвалою для гурту “Далі” стало, коли один із глядачів зізнався Соломії, що вони з приятелем йшли на концерт, упереджено і негативно налаштовані проти цього виступу, але кінець кінцем змінили свою думку на безумовний позитив. Упередження – річ надзвичайно міцна і живуча, зламати їх не кожному під силу. Гурту “Далі” це вдалося. Ще була грайлива “А я йду п’яненька” і “Цвіркун” – на біс, були поздоровлення та привітання, була атмосфера нічим не затьмареної радості від спілкування зі СПРАВЖНІМ.
Висловлювались різні думки що до того, чи був потрібен на концерті супровід хору “Жайвір”, і ваша покірна слуга пристала до того табору, який вважає, що так. Діти, котрі в першій пісні (то був “Цвіркун”) трохи ніяковіли, потім розспівалися, а у ній же, виконаній на “біс”, просто зоріли, і мелодика їхніх голосів органічно вплелася у загальне пісенне полотно.
Приємною (і не єдиною) несподіванкою стало для мене того вечора відкриття Соломії Чубай, як перфектного читця. Я знала, що вона має в активі перший приз всеукраїнського конкурсу читців за виконання віршів Олени Теліги, але знати – то одне, а чути і бачити – то зовсім інше. Сильний, впевнений, емоційно насичений голос, жодної невірної паузи чи інтонації, жодного зайвого руху, і – знову – душа. В кожнім слові і в перервах між словами – душа. Того вечора звучали твори її батька, Поета Григорія Чубая – “Притча”, “Відлуння дзеркала...”, “Коли ти стаєш на коліна...”. Перечитайте їх. Я не скажу, що вам сподобається – це не те слово, яке підходить в цьому випадку. Такі вірші вражають. Вчать думати і відчувати, змушують ставити запитання “Хто ми є у цьому світі?” і наполегливо шукати на нього відповіді, зрештою, допомагають пізнати себе. Вони прекрасні.
Коли я пишу про те, що мені сподобалось, що зачепило за душу, зупинитися мені важко, даруйте. І я не можу не відзначити вірші Соломії Чубай, на які написані усі пісні, що звучали того вечора (окрім “Під облачком”, “П’яненької” та "Я більше так не можу" на вірші Антоніо Мачадо). Глибокі, як море, рельєфні, сяючі образи, метафори, незрівнянна лірика, почуття, неначе списані з високих небес – ось чим є для мене її поезія, настільки ж непідробна, наскільки щира сама Соломія – без фальші та мімікрії, без гри та конформізму. Соломія пише також і музику, яка так само їй вдається. Без сумніву, це багатогранний талант. Не люблю банальних фраз, та іншої не знайшла – талановита людина талановита в усьому.
Так, музика, яку грає “Далі”, не комерційна, бо виходить з серця, народжується від душі. Ті ж пісні, яки дехто нині чомусь називає “душевними”, так звані “пєсні за жизнь”, мають з душею стільки ж спільного, скільки реклама презервативів – зі справжнім коханням. Тому навряд чи ця музика збиратиме повні стадіони п’яної молоді, і навряд чи музикантів “Далі” роздиратимуть на клапті фанати, коли ті йтимуть вулицею. І – я не побоюсь цих слів – воно й на краще. Можна клепати двогривневу біжутерію в незліченій кількості, і так заробляти собі на життя, а можна стати Майстром і створювати коштовності, маючи справу з алмазами, і перетворюючи їх на діаманти. Це шляхи, які ми обираємо, і які врешті-решт приведуть нас до забуття або до безсмертя. Кожному – своє.
Шкодую і досі, що не встигла купити квітів, та втішаюся тим, що, якби усі квіти, які розквітли у серцях слухачів від співу Соломії, від музики “Далі”, скласти до ніг музикантів, “Ляльку” завалило б до самого даху.
P.S. Спеціальна подяка звукорежисерові концерту Тарасові Чубаю за прекрасний звук.

Наталка - 23-11-2003 у 22:43

Так само пекельно шкодую, що не змогла зайти в гості на кафедру ІСМ, до Львівської Політехніки, але забагато часу забрали власне видавничі справи, погодження обкладинки, і т.д. Зате обкладинка вже готова (в комп’ютері :) ), а десь за місяць я знову буду у Львові, вже без жодних обмежень у часі :)

Василь - 24-11-2003 у 08:09

А як ми на кафедрі шкодували. Ну "нічо" приїдете з книгою.

Odarka - 1-12-2003 у 14:19

http://west.net.ua/~jazz/musik/dali.htm

Ось тут одна єдина стаття, яка вийшла про нашу групу. Можливо, комусь буде цікаво :)

Наталка - 1-12-2003 у 15:32

Суперова стаття!!! Я в захваті від слів Віктора Морозова, він дуже точно вхопив суть. Що то значить Музикант ;) Потенціал у Соломії дійсно дуже великий! І взагалі, "Далі" - молодці! :saint: Власне, те, що я й писала - щоби зламати упередження, треба мати талант і душу; все це є. Є талант, прекрасні вірші, слова в піснях такі, які можна тільки прожити, відчути, а не написати на замовлення, музика - прекрасна, вокал Соломії - вище всяких схвальних слів, просто чарує, а все разом - казкова насолода. :saint:

Nazar - 1-12-2003 у 16:29

Абсолютно згоден з Наталкою!
Та "Пустеля", яку я почув то - :o:o:o!!!!
Ще зараз не можу знайти слів, щоби то передати, шкода, що віддана енергія не повертається до музикантів, щоби і вони то відчули...
Але не хочу відмічати лише одну "Пустелю", бо всі композиції глибоко вплинули на мою емоційну спритність, я немов нотний рядок піднімався та падав...

Головне, щоби музиканти не піддавались на всілякі "потусторонні" закиди та вислови, та й не падали до простого безжиттєвого рівня перегонів за щаблями. Ті щаблі не справжні! Вони придумані бездуховними (подеколи малодуховними) істотами, котрі хочуть чимось компенсувати свої пустоти.
Не думайте як вони, тримайтесь на льоту!


Люби українське!

Odarka - 1-12-2003 у 17:59

Дякую вам всім за підтримку.
Назаре з нас фялшка і компакт, я це пам'ятаю :)

Odarka - 12-12-2003 у 14:04

Ця стаття вийшла сьогодні...така собі, але для тих не знає про нашу груп ніц можливо, вам буде цікаво...
http://www.gazeta.lviv.ua/2003/12/12/NewspaperArticle.2003-12-12.26...

Наталка - 12-12-2003 у 14:33

Інтерв’ю хороше! Чіткі, прості питання, такі ж самі відповіді, стримана, але не чопорна манера письма, "води" немає, і в результаті портрет гурту вийшов інтригуючим, як на мене. :) Приємно переконатися у існуванні нормальних журналістів (у існуванні чудових музикантів я вже переконалась ;) )