Звернув увагу, що на форумі як мінімум 3 людини використовують в якості підписів цитати з творів Ю.Андруховича.
І дійсно, прочитавши майже увесь доробок пана Юрія (крім ранніх оповідань та останнього роману) не перестаєш дивуватись здатністю поглиннання текстом читача. Особливо, після "Дезорієнтації на місцевості"та "Південно-східної ревізії".

в оголошенні, яке двічі на місяць роблю для свого літклубу, маю звичку вставляти наприкінці цитату: "у програмі можливі непередбачувані зміни та несподіванки". Особливо мило це виглядає у поєднанні з кавалком "у програмі:..", який практично завжди лишається порожнім.

Не даремно він лідирує в нашому опитуванні серед найкращих сучасних укр. письменників.
Часто, коли сам йду вулицею, про себе цитую його вірші.

Цікаво, Олексій вже прочитав хоча б щось одненьке?

Ні, не було нагоди - зара трішки на військову тематику запав.

У першу валентинку, яку я послав своїй дівчині (а тепер дружині), вписав уривок з "Казкаря":

ти — достеменна як сльоза
найтонша лагідна лоза
ти — океан для корабля
розкішна маревна земля
в тобі живе моя луна
моя небесна борозна

я — просто пісенька твоя
моє світило золоте
холодний і бездарний я
коли без тебе все не те
і світ як плід у нас надвоє
аж ми ласуємо обоє

Як на мене, Андрухович написав просто і геніально.

Був вчора на спiльному творчому вечорi Андруховича, Анджея Стасюка з Польщi та Яхима Тополя з Чэiї. Так нiби вони всi достатньо вiдомi в своїх країнах, достатньо андеграундовi, але всiм найбiльше сподобався Андрухович. Вiн читав уривки з "Останньої територiї", ще якiсь твори (соромно признатися, але все моє знайомство з ним зупинилося на "Перевезiях". Пiсля цього мiсцева публiка (мiсце дiї - Берлiн) миттєво розкупила всi книжки на супутнiй виставцi. Одним словом - Андрухович - письменник дiйсно європейського маштабу!!

Мій найулюбленіший кавальчик з маленьких чортенят:

Або в поля як на зелену прощу
Читати вірші травам і вітрам
І постарайтесь я вас дуже прошу
Щоб явір тихі сльози витирав
Щоб небо нахилившись наслухало
Щоб завше був натхненний соловій
Хвалу віддавши часову зухвалу
Звірят і пастухів благословіть

>Слухати реггей, вмирати під небом, вдихати запах трави

>карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець

>ця земля збатогована вміє бути вічною

>Як на мене, Андрухович написав просто і геніально.

Прошу не вважати це повідомлення спамом!
Це як проміжний підсумок.

ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду (с) Ю.Андрухович

...снити про целень, мацати рани риб...

... А ми мов лишаї на тілі людства
голодні, геніальні та живі...

У Німеччині вийшов вже третій наклад "Останньої території". Німеччина з задоволенням зачитується цими есеями й відкриває для себе Україну. Наведу кілька цитат з останнього "Дзеркала тижня"

ГОЛОС IЗ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЕРИФЕРIЇ

Марина ҐУНДОЛЬФ
http://www.zn.kiev.ua/ie/razdel/488/3740


Андрухович, безперечно, влучає у центральний нерв західного суспільства, демонструючи йому свою візію цієї Європи, бо дає зрозуміти читачеві, що ця «периферія», цей «кінець цивілізованого світу» — реально існуючий конгломерат з конкретними історичними підвалинами і незаперечними географічними обрисами, що саме він — хочеш чи не хочеш — теж є Європою, на жаль, дотепер відсутньою у свідомості багатьох західних європейців. «Тут усе крутиться довкола Європи, тієї Європи, про яку ми говоримо хіба у виняткових випадках на сторінках літературної рубрики, — пише про Андруховичеві есеї Iріс Радіш. — Тут ми вчимося того, що нам уже багато років терпеливо пояснюють центрально-східні європейці: що література безпосередньо пов’язана із географією, із пилюкою, світлом, брудом конкретної території…»

Вже перекладаються німецькою "12 обручів".

А мені страшно сподобалось реченнє “при зустрічах вони переважно мовчали один до одного”. Мабуть така вже є ваша мова (ще її так добре не знаю), але по-польську мовченнє не має адресата. Польською можна просто мовчати, але мовчати до когось? Це майже як б пересилати кому порожне листи.

2 Aleksandra
Цілком з Вами згоден - наша мова - наш скарб!!!

Літературною українською аналогічно.
Але ж це Андрухович, і тому мовчати до когось це дуже живе та приємне.

Люблю як Андрухович бавиться мовОЮ і З мовою.

2 Руслан Кравець
Пропоную ще один варіант велентинки:

Я хочу бути з тобою
Я так хочу бути з тобою.
І я буду з тобою!
Бо я з тобою буду.
Бо ти зі мною будеш.
Бо ми будемо з собою.
Бо ти хочеш бути зі мною.
Бо не бути з тобою - для мене не бути.
Бо краще не бути, ніж не бути з тобою.
З тобою. Для тебе. Над тобою.
Під тобою. В тобі.
Андрухович
(вибачайте, не пам"ятаю, з якого точно твору)

"Перверзія", листування Перфецького з Адою під час доповіді Шейли Шалайзер