Форум Рідного Міста

Ю.Андрухович як цитатник

Captivitas - 18-11-2003 у 11:58

Звернув увагу, що на форумі як мінімум 3 людини використовують в якості підписів цитати з творів Ю.Андруховича.
І дійсно, прочитавши майже увесь доробок пана Юрія (крім ранніх оповідань та останнього роману) не перестаєш дивуватись здатністю поглиннання текстом читача. Особливо, після "Дезорієнтації на місцевості"та "Південно-східної ревізії".

fish - 18-11-2003 у 12:24

в оголошенні, яке двічі на місяць роблю для свого літклубу, маю звичку вставляти наприкінці цитату: "у програмі можливі непередбачувані зміни та несподіванки". Особливо мило це виглядає у поєднанні з кавалком "у програмі:..", який практично завжди лишається порожнім.

Василь - 18-11-2003 у 13:43

Не даремно він лідирує в нашому опитуванні серед найкращих сучасних укр. письменників.
Часто, коли сам йду вулицею, про себе цитую його вірші.

fish - 18-11-2003 у 14:11

Цікаво, Олексій вже прочитав хоча б щось одненьке?

Олексій Мачехін - 18-11-2003 у 14:41

Ні, не було нагоди - зара трішки на військову тематику запав.

Руслан Кравець - 18-11-2003 у 15:06

У першу валентинку, яку я послав своїй дівчині (а тепер дружині), вписав уривок з "Казкаря":

ти — достеменна як сльоза
найтонша лагідна лоза
ти — океан для корабля
розкішна маревна земля
в тобі живе моя луна
моя небесна борозна

я — просто пісенька твоя
моє світило золоте
холодний і бездарний я
коли без тебе все не те
і світ як плід у нас надвоє
аж ми ласуємо обоє

Як на мене, Андрухович написав просто і геніально.

Олесько - 19-11-2003 у 12:13

Був вчора на спiльному творчому вечорi Андруховича, Анджея Стасюка з Польщi та Яхима Тополя з Чэiї. Так нiби вони всi достатньо вiдомi в своїх країнах, достатньо андеграундовi, але всiм найбiльше сподобався Андрухович. Вiн читав уривки з "Останньої територiї", ще якiсь твори (соромно признатися, але все моє знайомство з ним зупинилося на "Перевезiях";). Пiсля цього мiсцева публiка (мiсце дiї - Берлiн) миттєво розкупила всi книжки на супутнiй виставцi. Одним словом - Андрухович - письменник дiйсно європейського маштабу!!

Василь - 19-11-2003 у 13:30

Мій найулюбленіший кавальчик з маленьких чортенят:

Або в поля як на зелену прощу
Читати вірші травам і вітрам
І постарайтесь я вас дуже прошу
Щоб явір тихі сльози витирав
Щоб небо нахилившись наслухало
Щоб завше був натхненний соловій
Хвалу віддавши часову зухвалу
Звірят і пастухів благословіть

ReMix

Captivitas - 19-11-2003 у 14:22

>Слухати реггей, вмирати під небом, вдихати запах трави

>карнавал мусить тривати далі, інакше йому настане кінець

>ця земля збатогована вміє бути вічною

>Як на мене, Андрухович написав просто і геніально.

Прошу не вважати це повідомлення спамом!
Це як проміжний підсумок.

ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду (с) Ю.Андрухович

fish - 19-11-2003 у 16:31

...снити про целень, мацати рани риб...

Василь - 19-11-2003 у 16:41

... А ми мов лишаї на тілі людства
голодні, геніальні та живі...

Captivitas - 5-4-2004 у 11:42

У Німеччині вийшов вже третій наклад "Останньої території". Німеччина з задоволенням зачитується цими есеями й відкриває для себе Україну. Наведу кілька цитат з останнього "Дзеркала тижня"

ГОЛОС IЗ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЕРИФЕРIЇ

Марина ҐУНДОЛЬФ
http://www.zn.kiev.ua/ie/razdel/488/3740


Андрухович, безперечно, влучає у центральний нерв західного суспільства, демонструючи йому свою візію цієї Європи, бо дає зрозуміти читачеві, що ця «периферія», цей «кінець цивілізованого світу» — реально існуючий конгломерат з конкретними історичними підвалинами і незаперечними географічними обрисами, що саме він — хочеш чи не хочеш — теж є Європою, на жаль, дотепер відсутньою у свідомості багатьох західних європейців. «Тут усе крутиться довкола Європи, тієї Європи, про яку ми говоримо хіба у виняткових випадках на сторінках літературної рубрики, — пише про Андруховичеві есеї Iріс Радіш. — Тут ми вчимося того, що нам уже багато років терпеливо пояснюють центрально-східні європейці: що література безпосередньо пов’язана із географією, із пилюкою, світлом, брудом конкретної території…»

Вже перекладаються німецькою "12 обручів".

Aleksandra Fink-Finowicka - 20-5-2004 у 23:59

А мені страшно сподобалось реченнє “при зустрічах вони переважно мовчали один до одного”. Мабуть така вже є ваша мова (ще її так добре не знаю), але по-польську мовченнє не має адресата. Польською можна просто мовчати, але мовчати до когось? Це майже як б пересилати кому порожне листи.

Dмитрик - 21-5-2004 у 00:04

2 Aleksandra
Цілком з Вами згоден - наша мова - наш скарб!!!

Nazar - 21-5-2004 у 00:05

Літературною українською аналогічно.
Але ж це Андрухович, і тому мовчати до когось це дуже живе та приємне.

Веселка - 21-5-2004 у 07:19

Люблю як Андрухович бавиться мовОЮ і З мовою.

2 Руслан Кравець
Пропоную ще один варіант велентинки:

Я хочу бути з тобою
Я так хочу бути з тобою.
І я буду з тобою!
Бо я з тобою буду.
Бо ти зі мною будеш.
Бо ми будемо з собою.
Бо ти хочеш бути зі мною.
Бо не бути з тобою - для мене не бути.
Бо краще не бути, ніж не бути з тобою.
З тобою. Для тебе. Над тобою.
Під тобою. В тобі.
Андрухович
(вибачайте, не пам"ятаю, з якого точно твору)

jaguara - 21-5-2004 у 14:05

"Перверзія", листування Перфецького з Адою під час доповіді Шейли Шалайзер

Соломія Федушко - 12-2-2010 у 12:32

Найулюбленіші мої цитати з Андруховича :

Ми живемо за законом сполучених посудин. Кожен, навіть найтихіший порух обов'язково знаходить свій відгомін. ("Перверзія")
***
Кохання — то велика дивовижність: там, де лише народжувалась ніжність, за хвильку може виникнути ніж. (“Ніжність”)
***
Здається, то було нещасливе кохання і проблеми з курсовою в тому числі. (“Calling dem”)
***
І стільки всього не сталося, що більше й не станеться. (“Calling dem”)
***
Та будні стомлено шиплять
В розпечених побитих тиглях
І в суміші отій киплять
Сполуки спогадів застиглих.
Коли по буднях ти пройдеш,
Чи обійдешся без подряпин,
Коли в букетах подаєш
Надії від сльоти продряглі?
Та от впадеш з високих веж...
Але всі рани заживуть,
Смарагдами всі сльози стануть,
Коли цілунки проженуть
Слова лжі поза устами
І павутинки наших душ
Знайдуть свою першооснову,
Немов пелюстки наших руж
Розкриються цнотливо знову.
"Це ти?" "Це я, твій сум і щем."(“Алхімія”)
***
По-справжньому знає не той, хто знає про щось, а той, хто знає щось ("12 обручів)"
***
Я мав над чим задуматися, а поїзд гнав Собі далі колеса, як дурні. Вибивали одне і те саме, одне і те саме, Одне і те саме... (“Сто баксів…”)
***
У спогадах воссешся аж до крові, Кров засихає на твоєму тілі,
Кров опадає з тебе мертвим листям, Опадає мертвим листям...
***
Кров засихає на твоєму тілі, Кров опадає з тебе мертвим листям, На цю неймовірно ледь живу бруківку, Що дихає її кроками, її кроками...(“Східна”)
***
Я не знав, що буває на світі такий розпач.
Мені все причувалося щось про третину вод і полин.
Ангел у футболці з третім номером ішов по небу
Зі своєю дурнуватою дудкою.
Ми обійнялися, ніби перед стратою,
Перепрошую, перед стартом.(“And the Third Angel Sounded”)
***
Я заборонив би дням, щоб минали без тебе, Їх підсумок жалюгідний – ти не приходиш… (“Without You”)
***
День без тебе – моя бездарна самотність… Нічого ніде не сталось, тебе немає.(“Without You”)
***
Справжня свобода - не тоді, коли вона є, а тоді, коли ти її по-справжньому хочеш. ("Таємниця")
***
...Аж урешті до мене дійшло:
Я вже добрих півгодини сиджу
І тупо дивлюся в той монітор
З його останнью фразою.
І закінчено сеанс,
І треба рушити з місця,
І передусім вимкнути комп'ютер,
І вийти.
Але що далі?
І невже доведеться звикнути
До цих автокатастроф
З їхнім стовідсотковим влучанням?
До цих електронних послань,
Що сповіщають про найгірше?
І як виявити протест? І проти чого?
Дертися на стріну
Чи вимкнути назавжди комп'ютер?(“Sie konnen den Computer jetzt ausschalten…”)
***
Безумовно, з кожним із нас Щохвилини може трапитись автокатастрофа, Серцева недостатність, біла гарячка. Усі ми - передусім пияки, Як добре відомо нашим опікунам з Інтернету. Наша країна давно з цим погодилась
І кожну подібну звістку сприймає з належним спокоєм. Але чому від цього так темно в очах?(“Sie konnen den Computer jetzt ausschalten…”)
***
Я виходжу вдихнути бодай якогось повітря і це ніяк не вдається.(“Sie konnen den Computer jetzt ausschalten…”)
***
Відповідаю переважно так, як можу. Коли розмова при чарці або з похмілля, То значно відвертіше. Коли на тверезу голову - То вигадливіше й химерніше переважно.(“Life is a long song”)
***
Того разу я сказав, Що боюся смерті близьких людей. Головним чином від нещасного випадку. Хоч насправді наше життя довге… І смерть мусить сприйматися, ніби розв'язка… (“Life is a long song”)
***
Але в цитуванні найважливіше - Це своєчасно поставити крапку… І поставивши крапку де хоче, Самостверджується, як може.(“Life is a long song”)
***
Так, я справді не боюся сказати, чого я боюся.
Так, я справді боюся нічних телефонних дзвінків
Та е-мейлів із записом sad news у суб'єкті.
Дивіться всі на мій страх: от, як я боюся.(“Life is a long song”)
***
Львів деградує, бо з нього їдуть люди. Зі Львова їдуть люди, бо він деградує. ("Диявол ховається в сирі")
***
Щасливий той, кому нічого втрачати…Нічого не втрачає лиш той, хто нічого не має…Банальність, відчута власною шкурою, то вже не банальність, а вистраждана істина. ("Диявол ховається в сирі")
***
…найкраща прорість кордонів - це їх відсутність. Найкращий вірш - виправлений, переписаний і закреслений. Найкраща поезія - недомовлена. Найкраща пісня - недоспівана. Найкраща риба - невпіймана.("Диявол ховається в сирі")
***
Якби свого часу Хтось, Хто Роздає Географію, порадився зі мною, то нині все виглядало б інакше. Але Він розмістив нашу країну саме там, де Йому схотілося. Дякуємо й за це. І що зробив нас м’якими та вайлуватими, терпеливими, лінивими, добрими, що зробив нас байдужими, заздрісними, довірливими, зробив хитрими, боязкими, сварливими, зробив недбалими, покірними, співучими - дякуємо Йому, бо могло бути й гірше. Дівчат дав нам гарних. І негарних теж дав…Іноді нам сниться Європа. (“Московіада”)
***
"...я живу в країні, яка нікуди мене від себе не відпустить-вона вчепилась в поли мого плаща своїми спазматичними суглобами, готова роздерти мене на шматки з великої своєї любові. Я мушу відповідати їй взаємністю-любити це особливе горілчане тепло, це примарне світло, цих людей, що не хочуть вірити жодному моєму слову і цих, яким начхати на всі мої слова, бути свідком того, як слова взагалі перестають що-небуть означати, занурюватись все глибше у песимізм, любити цей коматозний стан, це відчуття трясовини, звідки нізащо не вибратися, любити свою останню територію, на якій мене поки що неможливо вполювати. Отже, поки вона, моя рідна країна, не вчепилась мені тріумфально в горло, я так чи інакше приречений вимовляти тимчасові слова..." ("Диявол ховається в сирі")
***
Найстрашніше – це коли герої безсилі. Найсумніше, коли рятівники не рятують.(“Seven–eleven”)
***
Нас не повинні зривати вранці будильники.
Ранок і без того пора сум’яття,
суцільна туга, найгірше, що може трапитись.
Необхідність якось прожити подальший день
в’яже до ліжка. Виграй ще півгодини.
Обдумай побачене.(“Welcome To My Foolish Dreamland”)
***
Обдумування снів –це спроба навести лад у нічних пригодах,
надати сюжетові стрункості, видінням ясності. (“Welcome To My Foolish Dreamland”)
***
Обдумування снів найчастіше
не дає нічого, крім паралельних висновків:
життя минає, проблема ранку
в тому, що воно все меншає і меншає.
Тільки у снах, де все по-дурному,
воно виглядає справжнім.
Тобто вічним. Виграй ще півгодини.(“Welcome To My Foolish Dreamland”)

Юрій Сєров - 12-2-2010 у 12:49

Цитата:
Я мав над чим задуматися, а поїзд гнав Собі далі колеса, як дурні. Вибивали одне і те саме, одне і те саме, Одне і те саме... (“Сто баксів…”)


Мабуть тут основна фраза все ж пропущена. :)

Мені з цього вірша більше подобаються рядки :
"... в дослiвному, в переносному, в якому ж сенсi було би краще?"

Соломія Федушко - 12-2-2010 у 12:55

І цікаво, яка ж на Вашу думку там основна фраза. Не підкажете? :)

Юрій Сєров - 12-2-2010 у 13:22

Про рівень зарплатні :)

Соломія Федушко - 12-2-2010 у 15:56

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
Про рівень зарплатні :)

я ж її вказала в назві - сто баксів ;)

Юрій Сєров - 12-2-2010 у 15:57

тоді за обов'язки, які необхідно виконувати за ту зарплатню :)

Соломія Федушко - 12-2-2010 у 16:04

а... ви що не знаєте? в тексті пісні все сказано ... :)

Соломія Федушко - 11-5-2010 у 19:39

Насправді ніякої ідійсності не існує. Існує лишбезмежна кількість нових версій про неї, кожна з яких є хибною, а всівони, взяті разом, є взаємно суперечливими. Задля свого порятунку намзостається прийняти, що кожна із безлічі версій є істинною. Ми б так ізробили, якби не були впевнені утому, що істина мусить бути і є лишеодна, а ім'я її - дійсність ("Перверзія")

Ніхто не схотів запідозрити мене у добрих намірах.

Під людяністю я розумію здатність несподівано відкриватися, бачитинавіть у незнайомому когось найближчого. ("Дванадцять обручів")

Революції задумують романтики, втілюють фанатики, а використовують негідники.

Усе, чого ми прагнемо і чого бажаємо обов'язково здійснюється... Але занадто пізно і зазвичай зовсім не так, як ми те собі уявляємо...(12 обручів)

Це був один з тих випадків, коли просування книжкою в глиб її товщі спричинює і неймовірну радість, і відчутний жаль - через те, що непрочитаних сторінок залишається все менше і невдовзі все це закінчиться.

Насправді йдеться про досяжність недосяжного. Про те, що хоч будь-які тривалі й послідовні махінації з територіями, ментальностями, культурами загалом вдаються, час до часу трапляється неочікуване - вибух людського і поетичного, і геополітична система неспрацьовує, дає збій.

... а правда найсексуальніша, коли гола... - ("Диявол ховається в сирі")

...Буддизм і є найрафінірованішою формою атеїзму... ("Таємниця")

Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшься - і розумієш, як усе жахливо... ("Таємниця")

Адже фінал відомий — він один і той самий для всіх нас і для кожного зокрема.("Рекреації")

Насправді ми всі не такі.("Рекреації")

Попіл імперій здатен усе замести, але є ще одвічний вітер, повітряний рух, озонні потоки. ("Рекреації")

Кохайте дівчат — і народять вас самих. ("Рекреації")

...і сам я тепер на всьому світі, який є не що інше, як марнота марнот і повне безглуздя. ("Рекреації")

Гори і сонце - дві речі, котрі нам подаровано для повнокровного втішання короткотривалою екзистенцією. ("12 обручів")

Людина це те, що передусім чинить опір.("Диявол ховається в сирі")

Короткозорість мені значно симпатичніша, ніж далекоглядність...("Диявол ховається в сирі")

Ілюзія перебуває десь у тих сферах що суміжні з надією.("Диявол ховається в сирі")

Моменти найглибинніших емоційних зрушень, коли торкаєшся зненацька відкритої горілчано-теплої істини, значно важливіші від офіційно-ділового поспіху та замкнутої фальшивої чемності. ("Дванадцять обручів")

...ніколи не приходьте туди, де ви одного разу вмирали...("Дванадцять обручів")

Найголовніше позбутися ілюзій!

ПРОМОВЛЯННЯ САМОТНІЙ

Соломія Федушко - 4-10-2010 у 11:10

...і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні наче прозорі вінця яких ніхто не торкався прагнучи світла й води губи твої неспиті а все ж таємниця квітки сповита в них і забута допоки живеш сама вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма несеш отак мов клейноди а може клеймо дівотцтво ось його зимне плесо між двох берегів як між пут поки з лози постанеш уже не вином а оцтом скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть і так прочуваєш того хто з милості чи з наруги злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге і лишить губам болючий незнаний новий вогонь...