Смур в музиці, чи він потрібен?

Смур - це сумні тексти та психоделічна музика...
От ви сулухачі, що вам потрібно, що ви шукаєте в музиці яку ви слухаєте?
Кажуть, що життя і так погане, навіщо це передавати музикою та текстами?
А що ви про це думаєте?

Я згодна з fish. Щирість у музиці обов’язкова. Якщо ти відчуваєш сум, але вичавлюєш із себе веселощі, бо "так треба", чи навпаки, нічого вартісного, вартого уваги слухачів з цього не буде. Все повинно йти від серця!

Ну так, ще сядемо і підрахуємо відсоток жартівливих і сумних народних пісень, не забудемо ще філософські, побутові, козацькі, і т.д. Чи зобов’яжемо народ творити веселощі? Моя одна з найулюбленіших народних - "Цвіте терен", а кому не подобається, хай не слухає А важче чи легше писати веселі тексти - це дивне питання. Кому як, я б сказала!

у Білорусі є гурт Троїца (бажаючі послухати - візьміть у Чарівника). То у них є така тужлива пісня Журави. Така тягуча, сумна, печальна, аж серце крає. А текст, якщо додивитися такий, що в нас ця пісня була б тільки жартівлива й весела: "журавлі летять - полуднувать несуть. Будемо полуднувати. Журавлі сіли - все самі з"їли - нема чим полуднувать". Та білоруси розуміють трагічність ситуації .
І ви ще мені казатимете, що українці тільки плачуть?

1. Ну, як виходити з високого: "вірши мусять народжуватись самі, а музика взагалі існує тягло, її розлито навколо, і тре лише "зібрати"", то питання відпадає само собою: що вродилось, те й виросло.
2. Якщо поширити на інші жанри, то це означає: на фіг, на фіг різного там Шекспіра з Достоєвським, багато чого зі Стефаника, власне, залишимо самі кумедії, адже нарід важко працює - му тре відпочити!
3. Попередня теза, на мою думку, досить небезпечна, її дотримання, впровадження і поширення часто приводило до вельми смурних вислідів . До того ж - неефективна: особисто я, як втомлюся, краще посплю, а музика etc - не для того.
Позатим у "сумних" творах є один "+" - назагал людина як поплаче, то скорше дослухається.
4. Власне, є-м людиною сентиментальною, відтак в цьому випадку необ'єктивною.
PS Поєднання сумних текстів із психоделією видається дещо штучним: ці речі цілком можуть існувати паралельно, не заважаючи, а іноді й суперечачи одне одному.

Музика відбиває світ автора її.

А питання веселості в ній неоднозначне.
Наприклад, оцей наразі популярний хіт "Одна калина за вікном..." (вибачайте, далі не цитую, бо знудить).
Весело? Весело! Або беззаперечний шедевр Сердючки "Всьо будєт харашо!". Веселі ж пісні? Веселі!
Але рівень розвитку - "нижче плинтуса".
Чарку закинути і повеселитися.

З іншого боку, сумна музика, той же "Вій", наприклад. (Чи Кому Вниз, ну неважно). Звісно, рівень світогляду вищий, якість музики краща, але яка з них є більш конструктивна?

Як не дивно - перша. Бо перша - більш оптимістична, більш спонукає на дії. А коли слухаєш "Там згубили люди кого відьма любила..." - то і робити ніц не хочеться. (Я трохи перебільшую, звісно).

А от якби ж то зробити оптимістичну музику, та ще й високого рівня - ось це було би круто. Це було би суперкруто. Але не так багато людей знаходяться у високому емоційному тоні, ще й на високому щаблі розвитку, та ще й мають талант музику писати.

Тому підтримую повністю Одарку. Веселі та розумні тексти - писати набагато важче.

До речі, не треба обмежуватися альтернативою сумні-веселі. Є ще й просто серйозно-нейтральні речі.
"Світло і сповідь", наприклад. )) Але це вже до іншої теми

PS: Докладніше про емоційні тони можна довідатися, якщо пошукати в Мережі матеріали про "Шкалу Эмоциональных Тонов Хаббарда". Саєнтологи по цьому питанню розробили дуже корисний інструментарій.

Що стосується закордонного смуру, то з того, що я чув, хочу виділити Sigur Ros (Ісландія), 2002р., альбом має назву "()". Як на мне - це найвища ступінь депресивного настрою.
Також нещодавно почув трошки In Gowan Ring, якийсь альбом 1994р. Ці сопілочки з сипучими матеріалами дуже вражають.

НОВИНКА!!

>>Фіш:
>>"Ймовірно, це справа індивідуальна.
Бо знаєте, як кльово працюється за компом, коли у вухах фоном: "наїлася конопель мадам Кюрі" або "чи то човен, чи то труна" - веселі гоцки мене просто відволікають і заважають, а такі - створюють "творчий" настрій."

- Це точно індивідуальна справа. Мені наприклад теж заважають веселі гоцки, але "чи то човен, чи то труна" аж ніяк не можуть бути "у вухах фоном". Як то чую, то так ковбасить, тобто паралізує, що про якусь роботу вже не йдеться, літати хочеться чи що...

Так от, обов’язково треба врахувати що кожному потрібна своя музика і свої тексти. Іt’s business. Є попит - має бути пропозиція.

Р.S: А чи хтось вже бачив той СПП "Смур" в продажу?

(ну, чорні квіти теж користуються попитом... )

Нещодавно моя знайома сказала, що українській музиці, як і літературі, бракує перш за все оптимізму. А смур він різний буває. І не лише в Україні - Doors, HIM, Guns'n'Roses, Radiohead... Список довжелезний

Як на мене, в музиці потрібне все. А от чого бракує - так це драйву. Візьміть MUSE - всього троє чуваків, депресивна музика, але як підриває дах!!!