Форум Рідного Міста

Невігластво - норма життя?

Рост - 22-1-2004 у 12:22

Заходжу я в автомагазин, думав тоді, чи не поміняти фари в своєму авто, старенькі вони вже, хоча ще і ніби нічого світять. Потім знайшов інший вихід, але зараз не про це.
Так от, дивлюся - є фари. Питаю продавця - ці ось фари чийого виробництва? Відповідь - російські, ВАЗівські, оригінальні (мене, до слова, від того "оригінальні" вже млоїть, все у них оригінальне, навіть відвертий сампансклєпав). Кажу - панове, ВАЗ оптичні елементи не робить, а ставить інших виробників. Фари для ВАЗу роблять АвтоСвєт, ОСВАР і БОШ. Ці, що у вас є, судячи з ціни, явно не БОШівські, тому чиї вони, АвтоСвєтівські чи Осварівські? Нагла відповідь, що, мовляв, не мороч мені тут голову, це оригінальні ВАЗівські.
Розвернувся, та й пішов.

У мене це ціла купа подібних ситуацій "в архіві", так що це не окремий випадок. І амортизатори ВАЗ, хоча вони СААЗівські, і... Та купа всього.

Далі. З`явився запах газу на кухні. Краники плитки почали пропускати. Газ - це серйозно. Дав жінці дєнєжку на ремонт, кажу - викликай службу газу, най поремонтують.
Прийшов молодий чоловік. Довго вовтузився, мало нам плитку, як розказує жінка, не поламав. Аж їй шкода його стало - ну не навчили хлопця, чи сам вчитись не хотів, а тепер розплачується. Пішов, а плитка далі смердить газом.
Беру в руки інструменти, розкручую плитку, виявляю причину, іду на базар, купую все, що потрібно для ремонту, ремонтую - все, уже років 3 чи 4 працює справно.

Почав протікати бачок в туалеті. Знову та ж ситуація - майстер вовтузився-вовтузився, щось зробив, гроші взяв. Бачок тече далі. Гррр! Повертаюсь пізно з роботи - а що робити? Лізу в бачок, розбираю, міняю все, що треба, збираю назад - досі все в порядку, вже скільки років не пригадую.

І так всюди. На станції, збираючи до купи машину після ремонту, майстри не прикручують мені ступицю - добре, що вчасно помітив, а то... Моєму товаришу тальки наживили піввісь на іншій станції - гвинти розкрутились за 100 км від Львова. В повній темряві, в холоді він правдами і неправдами, влізши під машину, якось прикрутив пой привід і дошкандибав додому.
Я після того всього машину завжди ремонтую сам.

Чому? Чому зустрічаючи кваліфікованого майстра, продавця, я вважаю це щасливим винятком з правила?

Це я в контексті ось якому. Маю думки щодо зміни роботи, але маю і, якщо хочете, комплекс неповноцінності. Якщо я не впевнений, що ту роботу я буду робити добре, я не висовую своєї кандидатури. Може це неправильно? З огляду того, що твориться довкола, га? Може так і треба, навішати лапші, а потім вже як вийде?
Ще, якщо би такі люди вибачались, що вони, наприклад, новачки, добре ще не знають, чи що. А то ж часто вони стають в позу всезнайства і авторитетно мелять таку дурню, що хоч ховайся.

Ще цікаво мені, а як в інших містах, зокрема в Києві? Я чув, що в стольному нашому граді в цьому плані позитивні зміни почались - на роботу дійсно фахівців почали брати, відбраковуючи незнайків.

Олексій Мачехін - 22-1-2004 у 13:00

Я не знаю як набирають в комунальні служби, але мої ділаги з ними зазвичай дуже прості - я доплачую якщо щось тре поміняти (навправді вони то мусять робити безкоштовно), але якщо щось не так, він до мене буде ходити до зелених шмарклів. Якщо він бере гроші, то мусить за них відповідати.

Так само батько мтавив на СТО машину - їхала непевно. Проблему діагностують, міняють олію, міняють там ще щось, фільтри різні. Він розплачується і їде. На наступний день проблема вертається. Він їде знову на СТО просить продіагностувати. Вони діагностують те саме і кажуть що треба міняти у тій самі описані манері - мовляв ми тут такі круті, що нема сил. Тоді батько дістає квитанцію і показує що вони вчора буцім міняли.
Що робити - міняли на очах замовника ще раз за свій кошт.

Рост - 22-1-2004 у 13:10

Одна справа, що вони не хочуть добре робити свою роботу, а інша, коли не можуть. Саме про це я і писав.
Викликати через день майстра, щоб він постійно щось переробляв бажання я не маю, та і не впевнений, що то завжди дасть хороші результати.

Андрій Пелещишин - 22-1-2004 у 14:41

У Марка Твена на цю тему є гарне оповідання, "Як я ремонтував свого годинника", чи щось подібне.