Форум Рідного Міста

Як і з ким відбувалась злука

Користувач Олесь - 27-1-2004 у 12:08

http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=19189

З нагоди 85-річчя злуки Галичини з Великою Україною пропонуємо фрагменти спогадів одного з учасників цих подій, автора передвступної угоди, підписаної 1 грудня 1918 року у Фастові, д-ра Лонгина Цегельського. Докладніше про події 1918-1919 рр. можна довідатись із книги Л. Цегельського "Від леґенд до правди", виданої у Львові у 2003 році.

Поступ, 26 січня 2004 р.

----------------------------------------------------------------------------
- Яка остання книга вас “перечитала” і “перевернула з ніг на голову”?
- Ви будете сміятись, мемуари Цегельського, “Від легенд до правди” (Оксана Забужко) http://west.net.ua/~jazz/interv/sabyshko.htm

Олексій Мачехін - 27-1-2004 у 12:17

Сепаратуємо? ну-ну :)

Олексій Мачехін - 27-1-2004 у 12:30

Тоді одразу і це, якщо можна:
http://molodaukraina.org/news.asp?IdType=12&Id=577

Користувач Олесь - 27-1-2004 у 12:50

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy
Тоді одразу і це, якщо можна:
http://molodaukraina.org/news.asp?IdType=12&Id=577

О, дуже дякую. Прочитавши це:
Тому не дивним є те, що серед творців галицького міфу вони (галицькi автономісти) називають Леопольда Захерх-Мазоха, Йозефа Рота та Бруно Шульца, хоча їх відношення до галицької культури є не більшим, ніж, скажімо, Кіплінга до культури індійської. Таким чином, «повернення Галичини до Европи» буде нічим іншим, як поверненням до «старої доброї мачухи Польщі», якщо не в формі прямої державної анексії, то в формі культурного й економічного панування. І ніякі розмови про прикордонне співробітництво не приховають цього логічного висновку. І тому щедре фінансування, яке отримують прихильники галицького сепаратизму чи автономізму з боку офіційних чи неофіційних польських інституції, не викликає здивування.

Звичайно, що тут навряд чи варто шукати якогось прямого «шпигунського впливу», але про цілеспрямовану інформаційну війну можна говорити цілком справедливо. Хто її веде – Польща, Росія, США чи Нігерія не є важливим. Важливими є наслідки тієї війни.


я зрозумів, що взяли за джерело, писавши це:
http://haritonov.kulichki.net/stories/llife.htm

Олексію, дуже дякую за лінк!

Користувач Олесь - 1-3-2004 у 13:59

Витоки галицької ідентичності
http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=20848

...І річ тут не у "віковічному ополяченні", як це пояснюють деякі "політологи" і "аналітики". Суть цього явища захована значно глибше, а саме в історичній, культурній та генетичній спільності галичан із багатьма європейськими народами. Населення центральних, східних та південних реґіонів країни, а також європейської частини Росії формувалось за іншою схемою, яка виглядала так: слов'янське населення цих земель протягом тривалого історичного періоду асимілювало найрізноманітніші племена і народи переважно іраномовного та тюрксько-азійського походження (кіммерійці, скіфи, сармати, гуни тощо), що невпинним потоком рухались із Азії і Поволжя. Тому на підсвідомому та генетичному рівні більшість української спільноти завжди була, є і, напевно, залишиться зорієнтованою переважно на Схід.

Враховуючи це, галичанам потрібно відмовитись від практики нав'язування свого світогляду і своїх цінностей мешканцям інших реґіонів України. Необхідно усвідомити, що вони (принаймні більшість ) також є патріотами, просто вони вкладають в це поняття дещо інший зміст, оскільки й самі є іншими. Якщо галичани і надалі будуть розуміти Соборну Україну, як Галичину від "Сяну до Дону", то це шлях у нікуди.

Потрібно мати мужність визнати, що віковічні "місіонерські" потуги Галичини, її спроби експансії щодо Великої України зазнали фіаско. Тому галичанам необхідно звернутись до своїх історичних витоків і терміново розпочати роботу над реґіональною стратегією, яка б забезпечила збереження їх етнічної та культурної самобутності перед глобалізаційними викликами і загрозою повної асиміляції.

Пост щодо неПоступливого Поступу "Поступу"

Dmy - 1-3-2004 у 17:48

Не відаю, хто такий пан "Іван ВЕЛИКИЙ", але він забув ще одну версію, з якої випливає, жи Галичина і Галілея - однокорінні слова.
Нє, таки Львів - безперечно, центр Европи! (ой, що зара буде :( ), а Ісус Христос був гуцулом!
Таке враження, жи конспект нової праці Ю. Канигіна прочитав.
Цікаво було би перемовитись із паном ?Іваном?
Можна навіть і без свідків, і в напівтемряві...
Тобто, я теж не люблю , але ж не вигадую для пояснення своєї виключної винятковости геополітичних пояснень.
Власне, всі ми від Адама.

Користувач Олесь - 1-3-2004 у 18:57

Цитата:
Першим відправив користувач Dmy
Нє, таки Львів - безперечно, центр Европи!


Щось подібне вже тут обговорювалося. Оскільки тема так би мовити, погляду на галичан збоку, є актуальною, пропоную увазі цю цитату допису пана редактора. Може є що додати чи заперечити.

Культура по-Львівськи
-------------------------------------------------------
NBM-Redaktor - 26/2/2003 в 10:07
Якось вже зачіпалась та тема, але люди образились. Мене і досі цікавить: що ж воно за культура і як то бачать самі львів'яни???

Я не так давно на цьому форумі і спілкування веду не з усіма мешканцями Львова, а лише з частиною з них. Однак вкотре переконуюсь: культура по-львівськи - то багато пафосу, багато пишних фраз. Інколи складається враження, що люди з цього міста вважають себе БІЛЬШИМИ УКРАЇНЦЯМИ, ніж всі решту людей, що живуть не у Львові. Вони демонструють страшенне роздратування з приводу всього російського, і водночас страшенно кохаються на всьому польському. Хоча особисто в мене поляки завжди асоціювалися із хвалькуватими і чванькуватими невігласами, яких, як не прикро, я зустрічав постійно на своєму шляху саме в Польщі і саме з Польщі. Так що таке культура по-львівськи? Суміш польської чванькуватості з українським ура-патріотизмом чи щось таке, що можна пояснити лише самим існуванням цього осередку української культури?

Користувач Олесь - 1-3-2004 у 19:09

І до теми - ресурс:
http://www.geocities.com/ukrgalicia/

Зокрема: Причини приналежності галичан до українського етносу - http://www.geocities.com/ukrgalicia/mainreasons.html

Dmy - 1-3-2004 у 19:44

Сайт забавний (звісно, не у значенні смішний - цікавий). Слід буде переглянути ретельніше.
Щодо перед тим наведеного тексту, то він, звичайно, "лівий". Тобто, поверховий. Є окремі висмикнуті спостереження і на їх підставі зроблено узагальнення. Попри "спілкування веду не з усіма мешканцями Львова", все їдно "вкотре переконуюсь: культура по-львівськи..." Не менше.
Тут легко відповісти тим же штибом: "Несамовите кохання львівяків до поляків можна виразно спостерігати хоча б на справі орльонт" Що перша, що друга тези однаково доказові. В другій, принаймні, приклад є.
Особисто я стрічав достатнью кількість (жиби робити узагальнення :D) галичан - европейських снобів, причому вони самі того геть не помічали. Але так само до фіга було цілком позбавлених тієї вади (принади).
Менталітет - менталітетом, але все ж таки багато залежить від умов існування. Посели всю Україну в Європу десь так на років на 50 (Моїсеєвих 40?!) - один одного не впізнаємо, ще й аборигенів цівілізованості вчити почнемо. І небезпідставно. А введи в ЗахЄвру соціялізму: вони за те саме півстоліття такими комсомольцями поробляться - пробу ніде ставити буде.
Тобто широко розреклямований "галицький сепаратизм" на моє власне і суб'єктивне ІМГО не що інше, як тривіальне бажання жити в трохи культурнішому середовищи. Ну, так хто ж проти?
Людина - вона і в Галичингі людина. Особисто я принципової ріжниці не вбачаю.

Олексій Мачехін - 1-3-2004 у 20:43

Мені здається що
>"широко розреклямований "галицький сепаратизм" на моє власне і суб'єктивне ІМГО не що інше, як тривіальне бажання жити в трохи культурнішому середовищи"
лише важіль, за допомогою якого до цієї ідеї залучають прибічників.
Проте найбільше вона потрібна якраз не галичанам а політикам.
Симі ж галичани загалом "непроти" тобто їм пофіг.
Кому не пофіг - переважно або тотально русофоби або русофіли і навіть самостійницькі настрої будуться з цього позиціонування.
В зазначеній мною статті доволі незле показано про деякі вади побудованої системи "виокремлення галичан на українському тлі".

Якщо ж вірити "Історії України та її народу" (1907) О.Я. Єфименко, то порівняно підвищена національна свідомість галичан зумовлена політичним кроком австрійського двору, що піднесенням українців намагався остудити певні настрої поляків.

Досі не зустрів галичанина який би мені сказав ношо йому то потрібно.