Форум Рідного Міста

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

Рост - 20-2-2004 у 11:39

Щойно наші студенти принесли мені цю листівку.


Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мова вкраїнська!...
Хто любить її,
Той любить мою Україну.
Володимир Сосюра


Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА. Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
21 ЛЮТОГО ми святкуємо МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.
Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!
Підготували студенти 101-Ф групи

ЗОРЯНА - 20-2-2004 у 12:56

Чи буде так само?. Кіріл Арбатов, голова Русскава маладьожнава братства, член бюра ЛОО "Русскій Блок", подав заяву до прокуратури на організатора виставки студентських плакатів, присвячених Дню української мови, доцента "Львівської політехніки" Ірину Фаріон. Бо нібито окремі плакати, виконані студентами, ображають його глибоко національні почуття і сіють ворожнечу між народами.

А найбільше йому не сподобався плакат із написом "Не знаєш? Не розумієш? Не шануєш?..", де внизу намальовано потяг, який шурує в напрямку до Росії.

Взято з ПОСТУП.

Роман Голощук - 20-2-2004 у 13:52

Цитата:


А найбільше йому не сподобався плакат із написом "Не знаєш? Не розумієш? Не шануєш?..", де внизу намальовано потяг, який шурує в напрямку до Росії.



Ух ти! I я собi такий плакатик хочу - щоб на стiнку повiсити.

Captivitas - 20-2-2004 у 13:58

Цитата:
Першим відправив користувач Роман Голощук
Цитата:


А найбільше йому не сподобався плакат із написом "Не знаєш? Не розумієш? Не шануєш?..", де внизу намальовано потяг, який шурує в напрямку до Росії.



Ух ти! I я собi такий плакатик хочу - щоб на стiнку повiсити.


Люди, дуже прошу, зазнімкуйте та відскануйте.
Попит буде.

До теми

Роман Голощук - 20-2-2004 у 14:23

Удовенко: Парадоксальний факт - українці, як і 100 років тому, змушені рятувати рідну мову!

Найважливішим критерієм прав і свобод людини, показником громадянської свободи в державі є стан розвитку рідної мови, заявив голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншостей і міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко під час засідання "круглого столу" на тему: "Рідна мова як фактор етнокультурного самовизначення і національної єдності", присвяченого Дню рідної мови, що буде відзначатися 21 лютого. Про це "Обозревателю" повідомила прес-служба НРУ.

"В усьому цивілізованому світі мова - це визначальна ознака будь-якої держави. Протягом тривалого історичного періоду українці були дискриміновані в цьому. Тривалий час право українців на свою рідну мову кваліфікувалося як антидержавна діяльність", - підкреслив Удовенко.

За його словами, здобуття Україною незалежності, а згодом і законодавче закріплення за українською мовою статусу державної не змогло, на жаль, вирішити проблеми її функціонування в різних сферах життя, незважаючи на те, що Конституція України 1996 року дала чітку орієнтацію суспільству у вирішенні мовних проблем і визначенні напрямку мовного будівництва.

"Усупереч усьому мовне законодавство "працює" украй слабко і, у першу чергу, це стосується проблем ствердження української мови в її новому статусі - державному. Парадоксальний факт - українці, як і 100 років тому, змушені рятувати рідну мову! Саме її треба було б включати в перелік мов, яким загрожує зникнення ", - підкреслив Удовенко.

За визнанням міжнародних інституцій та організацій, законодавчо-правове поле України для етнічних спільнот, у тому числі і для розвитку їхніх мов, є одним із найбільш демократичних у світі. Разом з тим, назріла необхідність у його оновленні. Зокрема, на думку Удовенка, насущною вимогою часу є удосконалення національно-мовного законодавства. Украй необхідна розробка загальнонаціональної комплексної програми розвитку державної - української мови на тривалий період - 10-15 років. Необхідне здійснення постійного моніторингу мовної ситуації в Україні з метою запобігання тенденцій до її загострення. І, нарешті, варто визнати, що настала пора для прийняття нового закону України, що внесе відповідні зміни в ті нормативно-правові акти, що стосуються мовної сфери.

Джерело: http://obozrevatel.com.ua/

ЗОРЯНА - 20-2-2004 у 14:53

Певно цей плакатик таки можна десь знайти якщо про нього стільки говорять. Я б тому панові вже за власні гроші квиточок на той потяг купила б.

Наталка - 20-2-2004 у 21:16

Я теж готова скинутися на квиточок ображеному манкуртові. І від плаката б не відмовилася. :)

Volodymyr - 21-2-2004 у 13:43

Якщо чесно, то хотілося розродитися якоюсь гнівною тирадою, але...

Як сказала одна людина, "не кожний україномовний є патріотом України"... І мені здається, що допоки ми будемо ділити громадян на "наших" та "ненаших" то і порядку у нашому домі буде мало. В Україні рідними мовами є і українська, і російська, і кримсько-татарська, і польська, і єврейська, і караїмська. Це ті мови, на котрих балакають наші з вами співвітчизники, і допоки ми не навчимося поважати їхнє право на рідну мову, ми не маємо права вимагати поваги до себе. І не треба виправдовуватися минулим, бо сьогодення та майбутнє залежить від нас. І у сучасному стані нашої мови винні лишень ми, а не хтось інший.

Моя думка,
щиро, Володимир.

Рост - 21-2-2004 у 14:03

Ого, Володимере, що це вас так?
Та не думаю, що багато з форумчан, та і львів`ян так вороже ставляться до людей, що розмовляють не українською, а своєю рідною мовою, будь це російська, польська чи татарська.
Ідеться як раз про зворотнє - про явну непогаву до нашої мови, культури з боку меншинств, і російської в першу чергу! І за фактами справа не стане, самі ж розумієте.
І взагалі це є нормально, коли іноземець, приїхавши на тривалий час в іншу державу, чи, тим більше, проживаючи в цій державі постійно, розмовлятиме хоча би в офіційних колах мовою цієї держави. Це елементарна культура. Не думаю, що хтось із українців, перебравшись до Москви чи Варшави, вперто розмовлятиме там всюди українською, та ще й подаватиме до суду на подібний плакат, вірніше, на його автора.
Це все відбувається в рамках завойовницької політики Москви по відношенню до нас.

сумна - 21-2-2004 у 14:16

Браво, п.NetGuy, краще не скажеш.

Рост - 21-2-2004 у 14:26

До речі, я чув від однієї людини, що той "голова Русскава маладьожнава братства" - студент нашого національного університету.

Кутузік - 21-2-2004 у 17:29

Чомусь ніхто не зробив висновок, що можливо в того товаріща є чому повчитися, а саме в активного відстоювання своїх інтересів.

Наталка - 22-2-2004 у 17:03

СВОЇХ інтересів? Звучить, як анекдот. Думаю, те, чиї інтереси він відстоює, зрозуміло і без пояснень. А вчитися хамству, брутальності і відвертій зневазі до всього, що не вписується у твої рамки, не варто. Хоча захищати своє треба.
На мій погляд, якщо людина, живучи в Україні, не просто не бажає вчити українську, не просто не розмовляє нею, а ще й паплюжить мову, то виникає питання - якого дідька вона тут робить? Їй глибоко огидна Україна? Росія зовсім близько. Але річ тут в тім, що це таке завдання - як влучно сказав NetGuy, політика. А найгірше у цьому те, що Наша прокуратура приймає такі заяви.
А тому, як захищати свої інтереси, нам не завадило б повчитися у країн Прибалтики - з гідністю, без галасу, як те робить Латвія у відповідь на вимоги Росії розширити викладання російською і погрози у разі невиконання економічними санкціями, або Литва - на вимоги тієї ж (як не дивно ;) ) Росії допустити російських спостерігачів на експериментальний політ НАТОвського літака-розвідника над територією Литви. Спокійне, впевнене "ні" із поясненнями по суті. Оце називається - захист національних інтересів.

ЗОРЯНА - 23-2-2004 у 15:26

Розмовляти людина має право будь-якою мовою, але поважати мову держави у якій живе зобов"язана! Десь на тижні на очі мені потрапляла статтяпро те що американці просто в паніці, бо більш ніж половина американських громадян розмовляють вдома мовою іншою ніж англійська.

Dmy - 23-2-2004 у 19:36

Із монологу великого російського "патріота" (народженого у славному місті Ризі) Михайла Задорнова (не того, що в Дум[п]і, а того, який на сцені), хоч все їдно біля микрохвону.
Розмова телефонічна: "Боже, Роза, мы здесь уже целый месяц, а эти тупые американские полицейские до сих пор не выучили русский язык!"
Відносно Гамерики сприймається, як анекдот. Як не дивно, навіть росіянами. Відносно України - як порушення прав людини та привід для судовного позову.

Ігор Мартинів - 24-2-2004 у 03:59

Цитата:
Першим відправив користувач Captivitas
Люди, дуже прошу, зазнімкуйте та відскануйте.
Попит буде.


ось тут є
http://www.lvivport.com/forum/read.php?5,702,702#702
здається те, що замовляли. :)

Зіронька - 25-2-2004 у 16:05

Знаєте, мені було страшно.

Мій троюрідний брат пішов цього року в перший клас, у спецшколу з поглибленим вивченням англійської. У жовтні я попросила малого щось сказати англійською-- Іван Ігорович відвовіли: " "Доброго ранку", а ещё "До побачення"... " дитя щиро вважало, що то є англійська.
Було б смішно, якби...

Олексій Мачехін - 25-2-2004 у 16:14

Мені чомусь видається що це провина батьків.

Мі малий зара в 3-му класі східного ліцею і японською не може 2-х слів зв`язати, проте коли на нього (як на кожну 9-10 річну дитину) напав бзік писати книжку, то писати почав українською, хоча з матір`ю розмовля російською.

Зіронька - 25-2-2004 у 16:22

Звичайно, батьків, вчителів, середовища, оточення, південного міста... І чомусь мені видається, що і діти Ваньчині так само українську знатимуть. Немає майбутньго в української, хоч це і прикро, і боляче, і страшно.

Олексій Мачехін - 25-2-2004 у 16:30

Ну... тут ще можна посперечатись чи нема. Я звісно розумію що ми не спромоглися за 150 років боротьби за мову бодай створити умови для виникнення потужної масової культури, але зневіритись значить вмерти.
Треба боротися і допоки в Україні є хоч один Остап Назарович, що в три рочки промовляє сяся Уіні (для неосвідчених - слава Україні) або ж хоч одна Одарка Ярославівна що в ті ж три рочки відмовляється їхати в Литву бо "там нема Уклаїни", надію втрачати зарано.

Зіронька - 25-2-2004 у 16:49

Мене тішить твій оптимізм.

Слава Україні і тим, хто у неї вірить!



Будьмо, гей. :(

Олексій Мачехін - 25-2-2004 у 17:07

Караїми мають 2 носія мови.

Руслан Кравець - 25-2-2004 у 17:29

Цитата:
Я звісно розумію що ми не спромоглися за 150 років боротьби за мову бодай створити умови для виникнення потужної масової культури


???:o???

Ну, не треба вже так себе недооцінювати.

Чи ви вважаєте, що Котляревський, Квітка-Основ'яненко, Шевченко, Леся Українка, Франко, Старицький, Рильський, Гончар, Тичина, Сосюра і багато інших, які вивчаються в кожній українській школі, - це не масова українська література (а, отже, і культура)?

Олексій Мачехін - 25-2-2004 у 17:53

Я не те мав на увазі.

Я мав на увазі що у нас нема (і я не чув аби він був) культурнуго руху власне мас а не особистостей.
тобто молодіжних субкультур, моди, тощо.
Все, що було - це мода на народне. А цього замало.

Руслан Кравець - 25-2-2004 у 19:02

Я чогось не розумію у ваших твердженнях.
Цитата:
Я мав на увазі що у нас нема (і я не чув аби він був) культурнуго руху власне мас а не особистостей.


Не зовсім розумію, що ви маєте на увазі під культурним рухом мас та культурним рухом особистостей.
Зокрема, в контексті названих мною особистостей. Як на мене, ці імена відомі в більшості україномовних (і не тільки) родин, і вони читаються.
Цитата:
Все, що було - це мода на народне. А цього замало.

Особисто мені наявність в українській літературі ряду імен від цілком народних і класичних Котляревського з Шевченком аж до сучасного і постмодерного Андруховича дозволяють почувати себе повноцінним українцем XXI-го століття.

Як на мене, в народності укр. мистецтва власне й полягає його сила і "непереходящість" (на відміну від моди).
Бо для мене класична і народна укр. література ніякою мірою не мода, це щось набагато цінніше і вічніше. На цій літературі формувалася моя українська сутність та ідентичність, і не тільки моя - а цілих поколінь. І буде формуватися ще багато століть.
Цитата:
Я мав на увазі що у нас нема (і я не чув аби він був) культурнуго руху власне мас а не особистостей.тобто молодіжних субкультур, моди, тощо.


Я бував на концертах груп штибу "Плач Єремії" та "Мертвий півень". Я бував не презентаціях книг письменників штибу Андруховича.
Зрештою, ці імена мусуються на цьому форумі.
Тому дозволю собі з вами не погодитись, бо у мене склалося цілком протилежне враження.

Звичайно, ви можете сказати, що я живу у Львові, і тому можу відчувати наявність сучасної української молодіжної субкультури, символами якої є Чубай та Андрухович.
Але, як ви кажете треба боротися. А точніше, працювати над тим, щоб україномовна культура поширювалася по всій Україні.
Зрештою, дозволю собі нагадати, що згадуваний на цьому форумі Жадан творить цю культуру, живучи в Харкові.
А Загребельний (киянин) та Покальчук видаються в тому ж таки харківському "Фоліо".

Олексій Мачехін - 25-2-2004 у 21:18

> Не зовсім розумію, що ви маєте на увазі під культурним рухом мас та культурним рухом особистостей.

Ну... скажімо наявність україномовної масової культури це поширеність (тобто наявність пропозиції/попиту) художнього чтива (саме чтива), попсової музики, укрсленгу, моди, жовтих буль газет. Наявність попси.
В принципі частково ми це маємо. Чтиво - Кобзар 2000 (Капранови) і Елементал (Шкляр), тощо.
Попса - Тартак (не згадую ОЕ або ТНМК, бо вони російськомовні і, отже, просто намагаються зайняти ринок)
З приводу моди чи сленгу - не буду казати, бо ніц не чув. Нажаль.

>Особисто мені наявність в українській літературі ряду імен від цілком народних і класичних Котляревського з Шевченком аж до сучасного і постмодерного Андруховича дозволяють почувати себе повноцінним українцем XXI-го століття.

Мені теж, а от моєму сусідові ні :) бо йому треба Марініна. До того ж російською :)

>Як на мене, в народності укр. мистецтва власне й полягає його сила і "непереходящість" (на відміну від моди).

Я згідний, але латинська мова теж цікава і корисна. Шкода що мертва. Якщо припиниться розвиток української, то і вона помре. При тому розвивати її мусять не тільки письменники, але і народ. а народ її мусить розвивати не завдяки запозиченям з російської або польської.

>Звичайно, ви можете сказати, що я живу у Львові, і тому можу відчувати наявність сучасної української молодіжної субкультури, символами якої є Чубай та Андрухович.

Так? Чомусь я побачив у Львові російську школу де всі, включно з охоронцем і вчителями, розмовляють російською. Іншої субкультури я не побачив. Хоча, цілком можливо, я просто не там дивився.
Я не заперечую що воно є. Я маю сумніви в його масовості.

>Але, як ви кажете треба боротися. А точніше, працювати над тим, щоб україномовна культура поширювалася по всій Україні.

Ні, я за те, аби україномовна культура відроджувалась по всій Україні. Погодьтеся, тут є різниця. Я мрію про затяті суперечки між львівськими і донецькими письменниками.

З приводу україномовних харківських видань я висловлювався в темі Антиреклама (там я писав про Володаря перстнів, який справді потрібний українській рольовій субкультурі але, чомусь, не в харківському перекладі).

Дуже прошу не плутати масову культуру і класичну.

В будь-що дякую за вашу думку :)

Captivitas - 26-2-2004 у 12:04

>Зрештою, дозволю собі нагадати, що згадуваний на цьому >форумі Жадан творить цю культуру, живучи в Харкові.

На жаль він творить цю культуру останнім часом переважно у Відні, а у рідному Харкові буває не так часто.

Кутузік - 26-2-2004 у 12:29

Цитата:
Першим відправив користувач Olexiy

З приводу україномовних харківських видань я висловлювався в темі Антиреклама (там я писав про Володаря перстнів, який справді потрібний українській рольовій субкультурі але, чомусь, не в харківському перекладі).

В будь-що дякую за вашу думку :)


Упс. Якраз позавчора замовив для подарунку Володаря перстнів в книгоноші. :( А книжка виявляється лажова :(

Олексій Мачехін - 26-2-2004 у 12:34

Я бачив ще одне видання українською. Не брав до рук, тому не буду нічого казати.

Різнобарвні томи, переклад назв дуже приблизний (можливо переклад - так само)

tysovska - 13-9-2005 у 11:12

А сьогодні - Міжнародний день грамотності.
Цитата:
Це один з міжнародних днів, що відмічаються у системі Організації Об'єднаних Націй. Сьогодні майже чотири мільярди жителів нашої планети вміють читати й писати. Грамотних стає з кожним роком усе більше, однак, боротьба з неграмотністю, як і раніше, залишається завданням величезного масштабу й складності. Це свято присвячено усім, хто подарував нам знання і допоміг перетворити наше життя на краще.

Освітній портал

Юрій Сєров - 21-2-2007 у 11:44

Вітаю з святом!

Ірина Роздольська - 21-2-2007 у 14:19

Може почнемо грамотніше на форумі писати? Принаймні виправляти свої помилки.

Катерина Слобода - 21-2-2009 у 20:41

РІДНА МОВА.
Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. В купе вагону першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Kостів. Балачки велись навколо різних проблем i тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша i котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:
- Англія - країна великих завойовників i мореплавців, які славу англійської мови рознесли по всьому світу. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона, Дарвіна та инших великих літераторів i вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
- Hi в якому разі, - гордовито заявив німець. Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великонімеччини i Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Гете, Шиллера, Канта, Гегеля, Фейербаха, Ніцше, i тому, безперечно, німецька мова стане світовою.
Італієць усміхнувся i тихо промовив:
- Панове, ви обидва неправі. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики i кохання, а про кохання мpiє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Pocсіні, Доніцетті та инших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань шевченківської поезії досі так ніхто в світі i не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа - мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі й названими тут, проте рідною, а отже найбільш дорогою, вважав українську.
На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом взятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте по вашому шляху я не йду. Ви ж по cyтi нічого не сказали про багатства i можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажіть, на своїх мовах написати невелике оповідання, в якому б всі слова починалися з однакової букви?
- Hi, Hi, Ні. Це неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
-Ось на ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто.
Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква " П ",- сказав той.
-Добре. Оповідання буде називатись


Перший поцілунок.
Популярному Перемишлянському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення. «Приїздіть, Павле Петровичу,- писав поважний правитель підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич,- погостюєте, повеселитесь». Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів… Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику , погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пучінні. Поспівали пісень, потанцювали. Прийшла пора- попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенського пива. Подали печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,- пахучі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім принесли пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Підійшла Поліна Полікарпівна, попросила прогулятись по підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поету. Походили, погуляли. Потім присіли під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок; прощай парубоче привілля. Пора поету приймакувати.

В купе зааплодували. Bci визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно пoмiж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу. - Ну, а коли б я назвав іншу букву, - заявив він. - Ну, наприклад, букву "С".
- Гаразд, хай буде "С". Я на своїй мові можу прочитати не лише оповідання, a навіть вірш, де вci слова будуть починатись на "С", а ще до того будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати.

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній
сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх cipiє,
Сад солодкий спогад снить,
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Cpiбнi співи серенад,
Cpібно стеляться сніжинки,
Спить самотній сад...

- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць. Потім замовкли. Говорити не було потреби.
Панас Столярчук «Внуки Дажбогові, Діти Орові»

Владлен Комісаренко - 21-2-2009 у 21:11

Цитата:

Може почнемо грамотніше на форумі писати? Принаймні виправляти свої помилки.
як ототі графомани з діяспори допекли в інтернеті

Андрій Пелещишин - 21-2-2009 у 21:34

Владлене, на Форумі заборонено особисті образи.

Dmy - 21-2-2009 у 22:19

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Владлен Комісаренко
як ототі графомани з діяспори допекли в інтернеті
Тобто які саме? Я щось багато діяспори тут і не бачив.
Rost, Користувач Олесь, Andreas (яких щось давненько не було:(), ще парочка українських "англо-поляків".
Яких конкретно графоманів ви мали на оці?