Форум Рідного Міста

Що таке кохання?

-=IGO=- - 15-3-2004 у 12:58

Я знаю, що це таке. Я був закоханий і розчарований. Але пошуки продовжую своєї половинки в житті.
Всім, хто був розчарований хоч раз в коханні, співчуваю.
Розкажіть вашу думку по цій темі. Але ще крім того цікаво почути реальні історії і поради для тих хто ще в пошуках дівчини.
Я в житті оптиміст взагаліто, але покищо в коханні мені не щастить. Жилось краще коли я не знав що таке кохання. Хоча я щасливий тим, що взнав що таке взаємне кохання. Якщо кохання не взаємне, то це вже коханням назвати важко.
На цю тему можна писати дуже багато. Але хочеться почути якісь унікальні чи просто цікаві думки.

Рост - 15-3-2004 у 13:20

Цитата:

Жилось краще коли я не знав що таке кохання.


Безтурботніше. Та чи краще? :)

Цитата:

Якщо кохання не взаємне, то це вже коханням назвати важко.


Кохання - це коли ти любиш, незалежно ні від чого. Якщо людина шукає, щоб обов`язково і її любили, то це егоїзм, коханням тут не пахне. ІМХО :)

-=IGO=- - 15-3-2004 у 13:33

2NetGuy
Перед тим дійсно життя було не таким цікавим. Просто на разі, коли дівчини своєї нема, то життя здається трішки сумним. Я вже не говорю, що після того як мені дівчина розбила серце(причому це їй вдалось двічі зробити), в мене були депресії, яких я не міг зупинити. Самі пройшли. Я розумію, що треба просто про неї забути і продовжувати жити, але перше взаємне(чи майже взаємне) кохання завжди найбільш важливе в плані що перше і залишається в спогадах назавжди.

Asmera - 15-3-2004 у 14:39

Не згодна щодо першого кохання...у мене, наприклад, навіть асоціації немає, не згадується хтось на слова "перше кохання". Мабуть, або у мене було одразу друге, або коли приходить справжнє, то все з пам"яті стирається і здається, що це і є перше...хто зна... :rolleyes:

Наталка - 15-3-2004 у 16:32

Цитата:
Першим відправив користувач NetGuy
Кохання - це коли ти любиш, незалежно ні від чого. Якщо людина шукає, щоб обов`язково і її любили, то це егоїзм, коханням тут не пахне. ІМХО :)


Підписуюсь. У Евтушенка є чудовий, на мій погляд, вірш, який називається "Неразделенная любовь". Хто знайде - почитайте. Не те, щоби я закликала закохуватися без надії і страждати, та кохання... воно якось так не питає, покохають тебе у відповідь чи ні. Взагалі ні про що не питає, просто приходить - і все! :saint:

Volodymyr - 15-3-2004 у 17:07

Цікава тема... І, найвірогідніше, загальної відповіді не буде - бо у кожного це щось своє... Головне не втрачати віру у нього, Кохання з великої літери К - і, можливо, доля Вам посміхнеться! :)

Щасти!
Щиро, Володимир.

Marjana Pjecuh - 15-3-2004 у 19:04

От мені цікаво наступне. Кажуть, що перше кохання найбільш запам"ятовуюче і всіх наступних чоловіків (чи жінок - для хлопців) ти прирівнюєш до першого чоловіка, якого кохала.
От через те, я постійно в роздумах- чи це кохання чи ні, бо до першого кохання зовсім інше відчувала - таке сильне і невгамовне почуття. Більше такого ніколи не відчувала. От думаю, це тому що більше не кохала, чи тому, що перше воно завжди найсильніше?:rolleyes:

Marjana Pjecuh - 15-3-2004 у 19:06

Щодо поршуківкохання -=IGO=. Думаю, шукати, то дурна справа. Воно просто падає на голову і все. Сьогодні одинокий чоловік чи жінка думає, що не везе, що де це кохання і чому я такий нещасний, а завтра вже можеш бути закоханим по самі вуха. Життя несподіване і тим прекрасне (якщо несподіванки приємні);)

-=IGO=- - 15-3-2004 у 19:18

Я вважаю, що перше кохання найважливіше. Це як перший крок, перші враження і т.п.
А на рахунок пошуків то ж дівчина сама по собі не знайдеться. Треба ж і самому щось зробити, щоб це сталось.

Volodymyr - 15-3-2004 у 19:20

До Marjana Pjecuh:
По-різному буває... І що накажете робити, якщо вперше закохався лише зараз? на 28 році свого життя :) "таке життя" (с) Дмитро Добрий-Вечір...
І я тут повністю погоджуюся з кумою (пані Асмеро - моє вітання :) ) - Перше Кохання, то коли вперше Кохаєш і не за порядковим номером, отаке :)

Щасти!
Щиро, Володимир!

Volodymyr - 15-3-2004 у 19:22

Але ж таки ВЕСНА! Чи не так ;)
Які ТЕМИ піднялися :)

-=IGO=- - 15-3-2004 у 19:28

Ця тема було цікавою і буде вічно :)
А весна підтримує дух того що життя продовжується... І дає надію на кращий час в житті кожного з нас, якщо життя нас не до кінця задовільняє.

Marjana Pjecuh - 15-3-2004 у 19:45

Цитата:
Першим відправив користувач -=IGO=-
А на рахунок пошуків то ж дівчина сама по собі не знайдеться. Треба ж і самому щось зробити, щоб це сталось.


Я, напрриклад, собі не уявляю, як, наприклад, я хожу і шукаю собі кохання. Ну воно якось само стається. Інша справа, що зустрічаєш людину (випадко, а не шукаючи її не знаю де) і розумієш, то вона тобі подобається. І тоді починаєш завойовувати різними спосробами її прихильність чи серце.

-=IGO=- - 15-3-2004 у 19:57

Ну я в розумінні не що шукати де небудь.
Наприклад, в барі знайомишся з красивою дівчиною, а потім взнаєш що вона, за перепрошую, шлюха. Це явно зовсім не приємно. З моїм другом подібна історія і сталась.
Цей варіант відпадає. Є ще дискотеки. Ну незнаю там вгадати, яка дівчина нормальна відносно важкувато.
Залишається дійсно випадковим чином знайомитись з дівчатами і позустрічатись для вияснення чи вона підходить для себе.

-=IGO=- - 15-3-2004 у 20:19

Мені здається, що дівчатам легше знайти своє кохання. Хоча самі ж дівчата говорять навпаки. Наталка ти хочеш сказати, що доля наперед вирішена і треба рухатись просто по течії життя? Тобто виходить тоді, що в нас в житті немає вибору, а тільки ілюзія вибору.
Я ж думаю, що вибір є і в залежності від поступків дівчина, наприклад, може стати твоєю а може й ні - якщо ти поступиш не раціонально, наприклад.

Наталка - 15-3-2004 у 20:29

Я хочу сказати, що слова про те, що комусь легше, а комусь важче знайти кохання, викликають у мене мурашки по шкірі. Се завжди тяжкий труд - якщо ви розумієте, що я хочу сказати. А є у нас вибір чи лиш його ілюзія - то тема інша, глибиною не поступається питанню "Що таке кохання?" ;)

-=IGO=- - 15-3-2004 у 20:35

Те що тяжкий труд це підмічено точно.
А вот про мурашки по шкірі це вже зайве. Згадуй це просто з приємністю :) :)

Сергій Бєляєв - 15-3-2004 у 21:06

Кохання - напевно все ж готовність щось віддавати (в духовному розумінні). Тому підходити з позиції "чи вона (він) мені підійде?" напевно не зовсім коректно. Хоч з іншого боку психологічна сумісність, спільність інтересів, поглядів для тривалих стосунків важливі. Правда за 5 хв. цього не з'ясуєшь. Проте, комусь подобається постійно сперечатись. От і спробуй розберися у такій складній філософській проблемі.

To: -=IGO=-
Невелика порада. Робота та навчання - найкращі ліки від депресії та весняних гормональних вибухів. А кохання прийде, обов'язково, інакше б людство давно вимерло. :)))

Наталка - 15-3-2004 у 21:14

І ще одне зауваження - особисто я закохувалася і розчаровувалася не один раз, але я й досі не знаю, що таке кохання... Це як рідна мова, якій треба вчитися усе життя. :)

-=IGO=- - 15-3-2004 у 22:08

Саме гірше в коханні розчаровуватись. Особливо якщо розбиття серця не з твоєї сторони було зроблено.
Наталка, невже ти так і незнаєш що таке кохання? Якщо воно в тебе є, значить ти знаєш що це таке. Формули правдивої правда нема, але в неї точно входять довіра, прихильність, підтримка і т.д. і т.п. Словами не скажеш до кінця влучно що таке кохання, але якщо воно в тебе є, то ти це знаєш точно що воно таке. Взаємне кохання має приносити блаженство(в розумінні в першу чергу духовний світ) в життя.

Asmera - 15-3-2004 у 22:24

Не розуміюЮ чого б то двічатам легше знайти кохання?

А щодо того, як воно з"являється вже знаю напевно -приходить саме тодв, коли не хочеш нічого, коли не чекаєш...Як сніг на голову. І викараскатися з цього - аж ніяк. Іноді ніби і хочеш, якщо воно нещасливе і складне, все припинити -але то знов неможливо...серце не пустить .

Важко все це :)
П.С.привіт куме :) правду ж кажу? ;)

Volodymyr - 16-3-2004 у 12:17

Привіт кума... :)
Таки правду ;)

Кохати важко і легко одночасно - ось так от діалектика, млін :)

Asmera - 16-3-2004 у 13:49

Угу...речі просто несумісні починають суміщатися дуже гармонійно. Робищ щось зовсім не характерне :)

Рідна - 17-3-2004 у 08:05

Романтик відповість словами з фільму Mоulin Rouge: "Love is a many splendored thing, Love lifts us up where we belong, All you need is Love"...я не впевнена на скільки це почуття нам потрібне, але при його наявності в мене тіло наповнюється метеликами:sing: (в переносному значенні, звичайно ж)

Bullet - 22-3-2004 у 09:16

Цікаво, а от розчарування було в коханні чи то було розчарування в тім, що людина виявилась дещо іншою, не такою, як ти собі "малюєш"? На мою думку, розчарування в коханні взагалі не може бути. Як то можливо? Коли ти закоханий - то кохаєш усіх навкруги (в розумінні "любиш":-)).
Я особисто маю за собою такенький собі грішок: страшенно люблю закохуватись. І річ може йти не про серйозні відносини. Просто навіть коли закоханність (не кохання!!) не взаємне, то я отримуюю задоволенн явід самого сприйняття себе в моїй закоханості в когось. Знаю, то не є добре. Каюсь. Але буду закохуватись знов і знов, бо то надихає мене на творчість. Принаймі, ліпше бути у такому стані, аніж у пошуках кохання. Хто не згоден - чекаю аргументів.
(прошу не сприймати в контексті підпис до моїх реплік) :)

Олександр Шевченко - 8-5-2004 у 15:04

Цитата:
Першим відправив користувач -=IGO=-
Всім, хто був розчарований хоч раз в коханні, співчуваю.


Дякую.

Взаємне кохання - мабуть, дійсно класна річ, але, нажаль, не можу оцінювати його з власного досвіду, бо воно мене й досі обминає.

Anais - 16-5-2004 у 13:00

Кохання - солодка мрiя. Взаємне кохання - те, що хочеться затримати назавжди, але чи так буває... На вулицi весна, а я знову одна i так хочеться щоб поряд був хтось такий же близький та важливий, як я сама для себе.Чому один раз переживши зраду коханної людини, так важко повiрити, що ще все можливо? Навiть тодi, коли все розумiєш i знаєш, що таки можливо...

jaguara - 16-5-2004 у 13:30

Цитата:
Першим відправив користувач Marjana Pjecuh
От мені цікаво наступне. Кажуть, що перше кохання найбільш запам"ятовуюче і всіх наступних чоловіків (чи жінок - для хлопців) ти прирівнюєш до першого чоловіка, якого кохала.
От через те, я постійно в роздумах- чи це кохання чи ні, бо до першого кохання зовсім інше відчувала - таке сильне і невгамовне почуття. Більше такого ніколи не відчувала. От думаю, це тому що більше не кохала, чи тому, що перше воно завжди найсильніше?:rolleyes:


Ну, особисто я вже давно нікого не прирівнюю до мого першого кохання, хоч і досі час від часу шкодую, що не прийняла від нього пропозиції руки і серця. Бо принаймні зараз видається, що рік з гаком тому влипла у таку любов, що крутіше не буває і вже не буде, і тепер усіх, хто потрапляє під руку у даному контексті, рівняю до оцієї любові і її відчуттів. Одна фігня -- вона безнадійна, хоч і взаємна. На цьому ґрунті мені чесно вдалося закохатися-не закохатися, залюбитися-не залюбитися, радше ніжно потребувати одного хорошого хлопа, але це не перекрило потужності попереднього почуття.
і після всього цього підтримую думку, що кохання це таки дійсно бажання і готовність віддавати і віддаватися. і іноді боротися за можливість віддати.

Bis - 16-5-2004 у 17:45

„Давно вже відмічено розумними людьми, що щастя – наче здоров’я: коли воно є, його не помічаєш. Але коли пройдуть роки – як згадуєш про щастя, ой як згадуєш.”

„Морфій” М.Булгаков

Dмитрик - 16-5-2004 у 22:20

що щастя – наче здоров’я: коли воно є, його не помічаєш

спочатку не цінуємо, а потім небуде !!

Demyan - 17-5-2004 у 17:24

2 Anais
>Чому один раз переживши зраду коханної людини, так важко повiрити, що ще все можливо? Навiть тодi, коли все розумiєш i знаєш, що таки можливо...
Просто насправді ми себе любимо, любимо дуже сильно....настільки, що ми готові пожертвуватитими щасливими моментами кохання, але щоб більше не бути обманутим та покинутим. Це на мою думку наша помилка. Треба зробити цей крок, піти на зустріч "власному я" і не озиратися назад, це важко (сам був в такій шкурі), але тепер все нормально, як на мене я б ще раз пройшов через те все, адже взяв для себе багато іншого, воно було варте те страждання! Тому не замикайся, відкривай своє серце і почуття!

Настуня - 27-5-2004 у 09:51

Але найкраще, як на мене те, що на різних етапах життя воно різне. Палітра змінюється, кьольори стають іншими, тому щоразу - все інакше. І тому однаково складно сказати що таке кохання в 15 і в 30.

dr.Trollin - 27-5-2004 у 12:37

нема часу перетлумачити - тому пряма цитата з
Записки Кости Иночкина - 10:24 pm May 25th, 2004
www.livejournal.com/users/kostia_inochkin/162328.html?nc=44

Помню старую телепередачу - показывали репортаж из новомодного театра, где все актёры играют голышом. Недавно умер главный режиссёр этого театра, но они сами справились, закончили постановку, и вот - премьера, цветы, аплодисменты, восторг. Журналистка берет интервью у исполнительницы главной роли: та в театральном костюме - то-есть, в чём мать родила. Помада на пол-лица, волосы до пупа - как положено. И вот её спрашивают: "Что вам завещал ваш режиссёр? Чему он вас учил?" и что-то ещё в этом духе. "Ну как...",- отвечает исполнительница главной роли. "Любить завещал... Не врать..." - и вдруг начинает плакать. Стоит, совершенно голая, краска с глаз течёт, и повторяет: "Не врать... Любить..."

Раньше мне говорили это сто пятьдесят четыре раза - и школьная учительница, и мама, и даже друзья. Ведь это все знают. Но я никогда не слышал. Или не слушал? Или не хотел?

Ведь это так просто и так сложно - любить. Не врать. Обещать - и делать. Не обещать, если не можешь сделать. Не врать, если не сделал. Признаться себе в своей слабости. И в лицо тем, кого любишь. Если действительно любишь. Прежде всего тем, кого ты считаешь своими друзьями. А как это сделать? Невозможно. Для этого нужно быть сильным - где взять силы? Я хочу напрокат. Я хочу взаймы. Я даже куплю, если у кого-нибудь завалялись б/у.

Ни у кого не завалялись? Знаю, самим не хватает.

Будем искать.

fish - 27-5-2004 у 13:02

подумала, чи часто я кажу неправду коханій людині? Найчастіше так буває: спочатку кажу, а потім признаюся. Наприклад, вдала ображену. Вдала дуже ображену і несправедливо скривджену. Хотіла, щоб мене погукали. Погукали. Хотіла ще. Потім передумала, повернулася і мирно сказала: добре, я прикидалася.

Зіронька - 27-5-2004 у 13:31

Любов для мене зараз--страшна депресія: з усіма класичними симптомами (і відсутністю апетиту, і безсонням, і дурною сльозливістю у громадському транспорті, і болем, болем, болем...)

Нащо вона взагалі? Нащо так мучитись? Нащо так жити? Нащо всіх порівнювати з одним--і вкотре переконуватись: "не схожий..." Нащо казати мамі, що в мене простуда і якийсь там грип--щоб не говорити більше? нащо переживати десятки разів кожне слово--і рюмсати, не помічаючи мокрої подушки? Нащо тинятися містом і не помічати світлофорів? І боятись комусь пожалітись, щоб не почути оте : "А чи ж тобі того не казали?..." І не бачити ну ніякого світла в кінці того мороку... І не знати жодних ліків від щему отам, біля серця... І сидіти до ранку на відчиненому вікні четвертого поверху і думати, що то гріх... І хапати телефон тремтячими руками... І знати, що так не можна, бо не можна за визначенням...

Мабуть, я просто дуже боюсь болю...

Веселка - 27-5-2004 у 13:44

Цитата:
Першим відправив користувач Настуня
Але найкраще, як на мене те, що на різних етапах життя воно різне. Палітра змінюється, кьольори стають іншими, тому щоразу - все інакше. І тому однаково складно сказати що таке кохання в 15 і в 30.


Цілком згідна.Ростеш, людей і події оцінюєш інакше, набираєшся досвіду. Те що спершу було таким трепетним, цінним, стає щоденною банальністю. Безсоння, захоплення, ростуть крила - все від одного поцілунку. А потім його стає мало...

Кажуть, кохання - це не, коли двоє дивляться один на одного, а коли обоє дивляться в одному напрямку.
або
Кохання - це змагання, хто кому принесе більше задоволення.

А можна запитати, ЯК ЗНАТИ, ЩО ЗАКОХАНИЙ?

Веселка - 27-5-2004 у 13:51

2 Зіронька

А я про це тільки чула і читала. Цікаво, мені пощастило, чи я ще просто не закохувалась?

Dмитрик - 27-5-2004 у 14:25

Цікаво, мені пощастило, чи я ще просто не закохувалась?


А ти як гадаєш???

Веселка - 27-5-2004 у 14:33

А можна запитати, ЯК ЗНАТИ, ЩО ЗАКОХАНИЙ?

Dмитрик - 27-5-2004 у 15:01

Нечемно відповідати питанням на питання ! :)

jaguara - 27-5-2004 у 16:07

2 Зіронька: тримайся, можливо це мине з часом. а може і ні. але попустить напевне. зараз скажу сентенцію, якої сама не дотримуюсь, але мало що... так от, всі чоловіки безнадійні, тому не переймайся аж так.

Odarka - 27-5-2004 у 16:17

Цитата:
Першим відправив користувач Зіронька
Любов для мене зараз--страшна депресія: з усіма класичними симптомами (і відсутністю апетиту, і безсонням, і дурною сльозливістю у громадському транспорті, і болем, болем, болем...)

Зіронько
Ой, як це мені знайомо:)
Я тільки скажу те, що колись мені сказав мій один хороший друг..він сказав, що ти колись знайдеш чи зустрінеш того від кохання до якого у тебе не буде болю, а буде лишень щастя..відчуття щастя в серці...
Теперішній свій стан сприймай як досвід...як досвід з якого ти маєш чогось навчитися...і думай лишень про те, що ти варта кращого за нього, що краща за всіх дівчат на світі, бо ти є ти і те, що він не з тобою, це лишень через те, що він сліпий, що він не доріс до того, щоб бути вартим тебе кохати:)
Повір мені...
Я не скажу, що біль швидко мине...він ніколи не минає, а лишень притуплююється...я досі з тим болем ходжу вже якийсь 3 рік...але ж то нічого...Головне,щоб він не знав, що тебе болить, він повернеться, але будь-ласка зроби так, щоб для нього це повертання було останнім:)

dr.Trollin - 27-5-2004 у 20:23

ти колись знайдеш чи зустрінеш того від кохання до якого у тебе не буде болю, а буде лишень щастя..відчуття щастя в серці...
отож бо!!

Lotty - 27-5-2004 у 20:39

Цитата:
Першим відправив користувач Зіронька
Мабуть, я просто дуже боюсь болю...


Усі бояться болю. І - на мій погляд - кохання не буває зовсім без болю. Це як їжа зовсім без солі, як саме лиш солодке весь час - ані зупи, ані овочу... І біль буває різний -від невпевненості у собі, від ревнощів, від сумнівів, і ще безліч інших різновидів болю. А щасливе кохання - це коли ти навчилася перемагати свій біль, щоб не завдати ним болю коханому. І ще - коли серце тоне у щасті.
Погоджуюся в цьому з Одаркою. Файно сказала.

jaguara - 27-5-2004 у 20:52

ти колись знайдеш чи зустрінеш того від кохання до якого у тебе не буде болю, а буде лишень щастя..відчуття щастя в серці...

А якщо потім раптом ви вже не разом і навряд будете? Яке відчуття має залишатися? Щастя, яке було?

Святослав - 28-5-2004 у 03:45

Зіронько!
Дійсно, тримайтеся. Воно відпустить потроху. Тут ось Jaguara завважила, що "всі чоловіки безнадійні" - тож вона дійсно має рацію, єдине що з ремаркою: у кожного свій "діагноз". :) Я, наприклад, хоча вже і не дуже молодий, але безнадійний романтик - не просто вірю в кохання, а точно знаю, що воно існує і що воно варте того болю. Я і зараз до жаху боюся втратити кохану людину, але ж не відмовлятися з такої причини від цього Божого дару - кохання. У "Формулі кохання" Марка Захарова є дуже гарна фраза: "Стражданнями душа вдосконалюється"... Хоча на це й була відповідь: "Да пропаді он пропадом, Ваш папєнька, с совєтамі своімі!" :) Але ж річ тут у тім, що наш біль, наші страждання - це також дар Божий, котрий вчить нас берегти кохану людину і намагатися не завдавати страждань їй. Тож, тримайтеся, і Бог дасть Вам розраду і вгамує Ваш біль. А кохання до вас ще прийде і Ви будете щасливі.
До речі, зайдіть тут у сусідню тему "Розарій самотніх сердець"
http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=2453&page=5#pid29252
я там з трохи іншого приводу виклав дуже гарну французьку пісеньку (і з дуже поганим перекладом, але маємо те, що маємо :) ). Мені здається, вона і до цього питання якимось боком підходить.

Щасти!

dr.Trollin - 28-5-2004 у 03:48

nessa_flame 27th May 2004 9:49pm:
Оптимизированная самодостаточность.

Не нужно думать, будто есть кто-то, без кого ты не сможешь прожить.
Важно знать, что есть кто-то, без кого ты жить не хочешь.


це одне. Але... залежність від присутності іншого - то теж не завджи є саме коханням...

2Святослав
та підходить і цитата -- проблема ж вічна / регулярна

Odarka - 28-5-2004 у 13:00

Цитата:
Першим відправив користувач jaguara
ти колись знайдеш чи зустрінеш того від кохання до якого у тебе не буде болю, а буде лишень щастя..відчуття щастя в серці...

А якщо потім раптом ви вже не разом і навряд будете? Яке відчуття має залишатися? Щастя, яке було?


О! А від цього ніхто не застрахований, аел я більш ніє переконана, що коли ти почуваєшся з коханою людиною щасливою і коханий також щасливий - навряд чи ви розійдетеся...хіба помрете...
Але повір мені. що коли нема в обох радості і щастя,Ю що вони разом...переважно такі пари розпадаються:)
У кожного в сіті є своя половинка...і не всі чоловіи чи жінки одинакові...:P

jaguara - 28-5-2004 у 13:12

Цитата:
Першим відправив користувач Odarka
О! А від цього ніхто не застрахований, аел я більш ніє переконана, що коли ти почуваєшся з коханою людиною щасливою і коханий також щасливий - навряд чи ви розійдетеся...хіба помрете...
...і не всі чоловіи чи жінки одинакові...:P


от я і виявила, "що ніхто не застрахований" емпіричним шляхом... от тільки обоє ми живі (на щастя :)) і нещасливі не разом.
а те що усі ми різні -- так у цьому ж і сенс! інакше жити було б нецікаво :)

Dмитрик - 29-5-2004 у 00:49

а те що усі ми різні -- так у цьому ж і сенс! інакше жити було б нецікаво

Згадався фільм "Чого хочуть жінки"! :)

Веселка - 29-5-2004 у 00:52

Що ж там таке пригадалось???:D

Trickster - 29-5-2004 у 01:33

Читайте Шопенгауєра! Цитувати не буду... Не хочу. Бо ви всі такі романтичні. :)
А я завжди відповідаю, що кохання - це казка, в яку вірять одразу двоє людей, яку самі і створюють. Якщо спроможні. Щодо першого кохання, то мені подобається з НАУ "...умеют влюбляться - не умеют любить". Але такої чистоти вже не буде ніколи, бо калькулятор з голови вже не викинеш... Сорі, якщо дисонансно. Насправді я романтик! :)

Dмитрик - 29-5-2004 у 23:59

бо калькулятор з голови вже не викинеш...

а якщо дехто його туди й не запихав???

jaguara - 30-5-2004 у 00:10

питання в тому, що майже не трапляється, щоб у обох не було отого калькулятору... зазвичай хтось більш прагматично дивится на ситуацію. з усіма її обставинами. тому немає зараз гнилих романтиків укупі! принаймні, я не бачила.

Святослав - 30-5-2004 у 02:29

Чому ж одразу "гнилих"? :)
А, взагалі, можна ще й так: "мухи - окремо" (c),.. калькулятори - окремо,.. а романтика - зовсім окремо. Кожне - до відповідного застосування: калькулятор - до бюджету, романтику - до кохання... Ги! Майже віршик... :) Ну а мухи - відомо до чого. :D

Реплікант10322195 - 17-6-2004 у 11:17

Цитата:
Першим відправив користувач Сергій Бєляєв
А кохання прийде, обов'язково, інакше б людство давно вимерло. :)))

От як би тільки не задихнутись від нього? Адже кохання не питає, просто приходить.

Tempika - 17-6-2004 у 11:22

...кохання – це пастка природи для продовження роду... а також розгалужений соціальний інститут...
взагалі, це модно – бути закоханим... на коханні працює поп- і кіно- індустрія... :-))
як на мене, набагато тяжче колєгувати і бути просто хорошою людиною.

dr.Trollin - 17-6-2004 у 22:35

2Tempika
(у плані перевертабельності)
...кохання – це пастка роду для продовження природи ...
а також розгалужений інститут соціуму ...

Odarka - 18-6-2004 у 17:07

Цитата:
Першим відправив користувач Tempika
...кохання – це пастка природи для продовження роду... а також розгалужений соціальний інститут...
взагалі, це модно – бути закоханим... на коханні працює поп- і кіно- індустрія... :-))
як на мене, набагато тяжче колєгувати і бути просто хорошою людиною.


Щось мені після твого коменту страшно стало.
Мені здається що дуже важко дійсно покохати і покохати так щоб не зрадити щоб не покинути щоб не забути...
Як б сказала. що ви плутаєте секс і кохання, а це дві різні речі (хоча вони не завжди ходять окремо):D

Сергій Бєляєв - 18-6-2004 у 17:15

Цитата:
Першим відправив користувач Реплікант10322195
Цитата:
Першим відправив користувач Сергій Бєляєв
А кохання прийде, обов'язково, інакше б людство давно вимерло. :)))

От як би тільки не задихнутись від нього? Адже кохання не питає, просто приходить.

А це вже від рівня емоційного сприйняття залежить: хтось одразу задихається, а хтось на все життя почуття розтягує.

Олександра Бабяк - 18-6-2004 у 17:34

Я колись була романтиком. Кохання - прекрасне почуття яке приносить багато щастя, іноді змішаного зі слізьми. Коли хочеться літати, співати (кричати на весь світ) про своє почуття.

Tempika - 18-6-2004 у 20:11

...о ні, я не плутаю секс і кохання... бо секс – це відверта насолода, і якщо у людей секс, то як правило,
вони дітей не хочуть і бережуться від того... а от саме тоді, коли очі замилені *коханням усього твого
життя*, трапляются шлюб і діти. :-))))

dr.Trollin - 18-6-2004 у 22:54

ну чому " трапляются шлюб і діти" тільки при затрутті чарівним трунком кохання? Я що логіку - взагалі зкасували??
Ні - кошання шал - таки Дуже сприяє дітозаведенню, але ж дітовирощуванню -- ні.
А шлюб...
Я, ймовірно, тому до сих пір і не одружений
(ну ще слід враховувати теж і значну часозайнятість справами научництвом, що тому не занадто сприяє, але навіть якби то і відкинути, то -)
-- вельми вже не хочеться іти на таку поважну справу (шлюбування :) ) з заплющеними очима.
Най навіть і з відкритим серцем і би.
імхо - треба тримати широковідкритим і те і те.
(задумливо) тоді і, гляди б мо' і, розлученнь менше було б...

Нормалайзер - 19-6-2004 у 01:16

ой... секс має стосування до появи дітей? ух ти, який просунутий форум :) А я то голову ламаю: звідки в моєї дружини діти? Во ж діла...

(пішов будити дружину, шоб обрадувати, як багато людині може дати нічний інтернет-серфінґ...)

Tempika - 19-6-2004 у 07:05

...сірьога, ти наочний приклад того, що шлюб і логіка несумісні :-)) якби люди думали про наслідки при
закохуванні і одруженні, то людство вимерло б :-)

Bis - 19-6-2004 у 07:33

Тож люди , що думають приречені.... на вимирання .... :D

Tempika - 19-6-2004 у 07:47

...абсолютно вірно :-)) природа хоче тіки людей золотої серединки – люди з занадно високим IQ, як і розумово
неповносправні, нею відкидаються.

Bis - 19-6-2004 у 10:42

що не роби, а людство вперто чимичикує на цвинтар

Tempika - 19-6-2004 у 11:29

...ну не на цвинтар, а до суспільства людей *розумно дурних*, так би мовити :-))
бо ж пропагуються не гуманістичні цінності і любов до ближнього, а кохання, кохання, усюди саме кохання :-)
ніби воно виправдовує нас за всі гріхи... а насправді чи то є такий великий подвиг – полюбити когось більше,
ніж самого себе?... видається, що на це здатні лише закохані *придурки* (пардон), а люди з сірою
речовиною, вільною від впливу атаки гормонів, що вилазять з глибин різних там залоз, надто люблять тільки
себе.... гм... сама не знаю, до якого висновку я прийшла... :-))

dr.Trollin - 19-6-2004 у 16:54

2Tempika
ти наочний приклад того, що шлюб і логіка несумісні :-))
ну... висновок-то мо' й той, але вихідний постулат (ака причина) не те.
Основною причиною моєї неодруженності як на цей момент є не "якби люди думали про наслідки при
закохуванні і одруженні,
" а те, що у мене тепер є щось подібне на "лицарську обітницю" на честь пресвітлої Дами Науки, і во ім'я (майбутньої) правдивої Дами (дружини).
Просто ото ви (жіноцтво) розбалувані вщент тими брехливими оповідками (т.зв. "лицарськими романами";), шкідливість котрих я не втомлююсь наголошувати.
Лицарство (в тім і наукове) - то ж таки брудна справа.
Хай і благородна.
І (у потенції) таки ймовірно-прибуткова (як оцінять і вдало знайдеш об'єкт прикладення ликарських послуг).
Але (далеко)/(аж ніяк) не "романтична".


люди з сірою речовиною, вільною від впливу атаки гормонів, що вилазять з глибин різних там залоз, надто люблять тільки
себе...

ну... твердження дещо занадто сміливе.
Не без того звісно, але я би не сказав, що відсоток себелюбців серед гормоно-не-заатакованих є суттєво більшим...
Цілком можливо, що й меншим він є.

гм... сама не знаю, до якого висновку я прийшла...
до невірного, припустившись помилки у цілепокладенні/(методиці існуючої практики).
Ось отут:
бо ж пропагуються не гуманістичні цінності і любов до ближнього, а кохання, кохання, усюди саме кохання :-)
бо слід казати:
бо ж продаються не ...

і ось отут:
природа хоче тіки людей золотої серединки – люди з занадно високим IQ, як і розумово неповносправні, нею відкидаються
я (ся) Дико перепрошую, але чи ти часом не пригадуєш методики виведення людини з мавп??
таки за товщиною черепної коробки? чи (мо';) таки за IQ?

Природа - (тут _Жива_ Природа) - прямує (тобто то є її суть) до порушення "закону усереднення". Більш складноскладені (складноскомпоновані) структури мають помітні преференції у виживанні/розвитку.

Золота середина...
ой, сумніваюся я...
Скажімо так
-- цей твій висновок є термодинамічно необгрунтованим/хибним. :-)

Tempika - 19-6-2004 у 19:22

...знайшла на yanko.lib.ru чудову книжку – Катрин Панколь *Я была первой* (1999)... там мене вразила
фраза, що кохання – це бажання дати іншій людині рівно стільки скільки вона в змозі взяти :-)) я чомусь
впевнена, що ми і мавпи – швидше двоюрідні браття і сестри, і пішли мабуть з одного коріння, яке не було
мавпами... а може, ми просто деградували :-) сірьога, не роби таких *кумедних* висновків на основі
неперевірених припущень, ти ж науковець, чи як?.... :-))) а фраза про те, що гуманістичні цінності і любов
до ближнього *продаються*, мене направду образила.... :-(( більше не вестиму з тобою дискусій. крапка.

dr.Trollin - 19-6-2004 у 22:45

2Tempika Пощо така категоричність крапка одразу :-(
та ти ж недотуди зрозуміла...
(або я тебе/твій вихідний постулат):

не Народом продаються, а Народу продаються/пропагуються.

Щодо Мавп. Може ми таки і деградували, але ішли таки з спільного кореня.
Я мав на мислі, що таки МИ
(люди теперішні, вірніш - наші генетичні предки)
перегризли усіх протолюдей.
Не в останню чергу - за рахунок мозку. (хоч і не винятково)

а щодо дати іншій людині рівно стільки... ну так. Вырныше - Майже так. Бо ж по-суті ти нічого _іншій_ не даєш. бо ж, фактично, при коханні - ти зростаєшся з отою коханою - і то вже теж є ТИ.

PS. термодинаміка - то суттєво.
імхо, принаймні.

Tempika - 20-6-2004 у 07:01

....не хотіла відповідати, бо ти ж знов все перекрутиш, причім так, що навіть жіноча логіка так не зможе...
але докину 5 копійок... по-перше, все я правильно зрозуміла, це мене й образило... бо якщо я, наприклад,
кажу, що любити ближнього – це важливо, то я НІЧОГО не продаю... а по-друге, всі ці байки про ілюзорну
єдність закоханих всього навсього відображають дурман першого періоду закоханості... далі, зрозумівши,
що ви все ж різні (поскільки кожна людина унікальна, то ніякого злиття не може бути, і ніхто насправді не
хоче розчинятися у комусь або відчувати, що розчиняються в тобі, принаймні, якщо це дійсно особистості),
любити дуже тяжко... так кохання переростає в любов... якщо ж ця несподівана руйнація єдності руйнує й саму
закоханість, то вона нічого не варта... як казала одна відома акторка, якщо ти синій, а твоя половинка –
червоний, то дуже важливо, щоб ніде не утворилося фіолєтового... ось так. і це вже мабуть дійсно крапка.

dr.Trollin - 20-6-2004 у 12:09

ти ж знов все перекрутиш, причім так, що навіть жіноча логіка так не зможе...
(полещено) - ой!, та що ви... дякую за комплімента :)

все я правильно зрозуміла

ніц ти не зрозуміла!!
Коли ТИ "кажу, що любити ближнього" - то ти таки "НІЧОГО не продаю... "
а я казав про продаж ідеології "любові"не особами,
але про комерціалізацію цього напрямку "любов".
то як попростіше.

всі ці байки про ілюзорну
єдність закоханих всього навсього відображають дурман першого періоду закоханості

далеко не завжди.
у подружжі -- один завжди єдний з іншим.
іначе воно хистке.
(ні, живуть і без взаємопроникної єдності, звісно, але...)

то дуже важливо, щоб ніде не утворилося фіолєтового
от в тім і цимус, щоб взаємопроникнувши не змішатися.
не злити свіжість барв кожного у сіробрудне тло,
але переплести їх у райдугу.

Ігор Луцький - 9-9-2004 у 09:09

Привіт усім.На мою думку кохання це коли дівчина любить хлопця,а хлопець любить дівчину.Ніби нічого складного,але чому ж стільке проблем, перешкод?

Ігор Луцький - 9-9-2004 у 09:13

Є безліч факторів які є позитивними і негативними.Всі звичайно не напишу бо їх дуже багато,але деякі все ж таки скажу.Одним з таких факторів є грошова лихоманка,це коли дівчина говорить що кохає хлопця,а насправді любить його гроші,це факт і нажаль таких дівчат безліч.Я не кажу що всі дівчата такі,але хороших як діамантів мало,але вони є,і хто знайде таку нехай буде щасливий.

Ігор Луцький - 9-9-2004 у 09:24

Я хороших дівчат ще не зустрічав.А як ви шановні друзі,розкажіть ваші історії?

Ігор Луцький - 9-9-2004 у 09:27

Взагалі як розпізнати хороших людей.Адже зовнішність буває оманливою.В цьому я неодноразово переконувався на власному досвіді.Розкажіть як було у вас шановні друзі?

Ігор Луцький - 9-9-2004 у 09:28

Можу сказати що автор цієї теми є хорошою людиною,бо він мій друг IGO.

Ігор Луцький - 9-9-2004 у 09:31

Я сподіваюсь,що стану постійним учасником цього форуму.Надіюсь на вашу підтримку.

Андрій Пелещишин - 9-9-2004 у 09:39

Цитата:
Першим відправив користувач Ігор Луцький
Я хороших дівчат ще не зустрічав.А як ви шановні друзі,розкажіть ваші історії?


А постійно зустрічаю. Особливо мені одна подобається. Але вона вже не дівчина. І давно заміжня. :(

PS Єдине, що радує, що вона - моя дружина :)

Tempika - 9-9-2004 у 10:58

...знаю багато хороших дівчат :-)
багато з них неодружені, до речі.

Bullet - 10-9-2004 у 12:48

Цитата:
Першим відправив користувач Bis
що не роби, а людство вперто чимичикує на цвинтар


Ходімо, Бісику, на цвинтар.. Маю пару файних місцин (спеціяльно для тебе);)

Ігор Луцький - 12-9-2004 у 11:18

Можливо воно й так,як ви говорите.Проте я більше орієнтуюся на тему

Ігор Луцький - 12-9-2004 у 11:20

Знаєте як воно буває що тобі здається,що ти кохаєш людину,а через деякий час ніби прозріваєш і усвідомлюєш,а що я в ній знайшов

Ігор Луцький - 12-9-2004 у 11:22

Хочу прояснити деякі поняття.Чим відрізняються:кохання,закоханість,симпатія,флірт?

Ігор Луцький - 12-9-2004 у 11:24

Бо не завжди це кохання.Проте я не знаю як щодо людей,котрі говорять що можуть багато раз закохуватися.Це мабуть і є та сама закоханість

Ігор Луцький - 12-9-2004 у 11:28

Інколи буває що дівчина чи хлопець просто подобається ззовні,і при цьому людина "сліпне"а коли прозріває,то не дуже це приємно.
У мене була така історія,що я бачив лише вродливу оболонку,і не більше,проте чим далі тим гірше,а коли ми з нею розійшлися,то я й досі не розумію як я попався на її гачок,ось так.Але потрібно вчитися на своїх помилках,і я вчуся,сподіваюся успішно,хоча звичайно нічого доброго в тому нема,за кожним разом обпікатися

Ігор Луцький - 12-9-2004 у 11:30

Якщо тут є хороші дівчата і тілом і ДУШЕЮ,то пишіть сюди на форум,можете писати особисто мені.Думаю нам буде про що поговорити

Bullet - 12-9-2004 у 15:23

Цитата:
Першим відправив користувач Ігор Луцький
Якщо тут є хороші дівчата і тілом і ДУШЕЮ,то пишіть сюди на форум,можете писати особисто мені.Думаю нам буде про що поговорити


Прошу по пунктах, пане Луцький :). Отвечу кратко, как на допросе :)
Особливо мені сподобалось "...і душею"... А як то вгадать?

Tempika - 12-9-2004 у 18:58

...так, так :-)) вимагаю критеріїв до тіла і душі :-)

dr.Trollin - 12-9-2004 у 21:27

ну... до тіла -- то таки є. (кажуть)
а з ДушеВизначенням...
по Електронці... нє, можна, звісно, але важко.
Хіба по сукупності інформуваннь

Bullet - 12-9-2004 у 22:24

Пане Троллін, я вас майже боюсь... Електроніку припрацювати навіть до питань душі?: )
Я би встрелилась, їй Бо...

Зірка - 13-9-2004 у 00:23

Почитала, почитала останні повідомлення і майже роззлостилася на Ігорчика - не звернула уваги на його юний вік ;). Стільки запитань за один день - відразу й не знаєш, з чого починати :). Спробую по черзі: Ігорчику, сонечко, Ти що, такий багатий, що переживаєш, що дівчата поластяться на Твої мільйони, а не на Тебе самого? А якщо й багатий, то хіба це єдине Твоє "достоїнство"? І Ти думаєш, тільки дівчата такі "заграбучі"? Хлопці теж різні бувають... Як то Ти ніколи не зустрічав хороших дівчат? Такого не буває... Може, Ти просто в їх сторону не дивився, звертав увагу тільки на "поганих" ?:baddevil: Ранувато ще Тобі в житті розчаровуватися :P. Хороших дівчат, як і хороших людей, шукати треба - вони на дорозі не валяються ;) Але Ти не переживай - знайдеш обов'язково, які Твої роки... Тепер щодо "понять": а) симпатія - це те, що я відчуваю, наприклад, до Темпіки, хоча практично її не знаю - суджу просто по її "дописах" - це також те, що я відчуваю до пана доктора Тролліна, хоч він уже всіх занудив своїм фізико-математичним аналізом почуттів і супружнього життя :baddevil: - це на прикладах "віртуального" життя; б) флірт - це, наприклад, те, чим часом приємно займатися навіть тоді, коли Ти вже "закохався, покохав, одружився, народив дітей"; це просто легка гра, підчас якої отримуєш ще одне підтвердження, що Ти - вартий (варта) уваги, і відразу ж після якої Ти легко і просто забуваєш свій "об'єкт флірту" - прошу не плутати з закоханістю або подружньою зрадою :mad:; в) закоханість - це те, з чого може початися кохання; г) кохання - тяжке запитання, не знаю :(. Колись я почула таке: "Кохання - це коли Ти саме з ЦІЄЮ людиною хотів би мати дітей". Можу продовжити список: "Кохання - це коли Ти не можеш жити без ЦІЄЇ людини, хоча абсолютно не можеш пояснити, ЧОМУ". "Кохання - це коли не можеш пояснити, ЗА ЩО Ти кохаєш цю людину". У кожного по-своєму.
До пана д-ра Тролліна: Сергію, перестань лякати Ігоря своїми науковими підходами до теми, лиши хлопця в спокої :cool: Договоришся - ще кине все і піде до Тебе в аспірантуру :saint::P

Tempika - 13-9-2004 у 05:47

...зірка, взаємно :-))

dr.Trollin - 13-9-2004 у 07:51

2 Bullet 12-9-2004 в 22:24

Пане Троллін, я вас майже боюсь...
грізно гр-р-р-р :-)

Електроніку припрацювати навіть до питань душі?: )

не електроНІКУ але електроНКУ
-умовно кажучи – засоби мережної комунікації.
непоодинокі випадки вдалого “ДушеВизначення" по електронці (мав я на увазі) таки є.
Але лиш по аналізу заначної кількості текстів. Оптимально, причому, не «пряме» листове спілкування, але спільна участь на форумах. Особисто мені знаним прикладом такого є дружня сімейка Київських ФІДОшників. (тобто зазнайомлених через нього)

Я би встрелилась, їй Бо
не треба, - набої нам ще придАдуться :-)

Odarka - 13-9-2004 у 16:53

Судячи з коментарів з форумських дівчат ніхто б не закохався в пана Троліна...
Така краса пропадає....

Tempika - 13-9-2004 у 17:55

...так питання в тому, що сірьога б теж не закохався :-))
у нього часу нема.

dr.Trollin - 13-9-2004 у 22:05

2Tempika - нєфіг -- для доброї справи час би м знайшов :)

Tempika - 14-9-2004 у 05:56

...ну значить (вчила ж логіку і дискретну математику :-) закохатися для тебе, сірьога, –
справа *не добра*... :-))) ну то кидай все це нафік.
...думаю, наші дискусії зайшли в тупик, і принаймні для мене повністю втратили сенс...
бо прийшли до того, з чого почали... женитися *хоцца*, а кохати нема часу і тири пири...
думаю, пропонувалося типу ділове співробітництво... *все страньше и страньше*... :-))
геймовер, я гадаю.

dr.Trollin - 14-9-2004 у 08:08

2Tempika 14-9-2004 в 05:56
ну думай як знаєш. твоя ж воля, звісно...

женитися *хоцца*, а кохати нема часу і тири пири...
знову ж таки Стисло твоя думка.

(мені, правда, видається, що казав я що часу нема
але ж не для Кохати,
але ж лише для Знаходити об'єкт кохання,
тому, ж власне, часоощадно -- по електронці і шукаю,
заки не вивільнюся від дисертації...)

Але якщо як на тебе

* нестача часу, щоб вилізти на Фудзіяму (доїхати до Ніппон)
є позасумнівною рівнозначністю
*неготовності до тривалого заглибленного милування
осяяної промінням вранішнього сонця Фуцзі
...

- то дійсно розмова іде у різних шарах розуміннь.
А отже - змістовність її занадто низька для продовження її.

"геймовер, я гадаю" (с) Tempika

сумна - 14-9-2004 у 13:25

Ніяких "гейм овер"! Припинити паніку!
Не позбавляйте нас цікавої дискусії!
:D

Odarka - 14-9-2004 у 15:28

Я думаю їх треба одружити:)))))))))
Як ви на це дивитеся, шановні друзі?
Темпіка та Дохтор Троллін:)))

Зірка - 14-9-2004 у 15:38

до Сергія:

Сергію, якщо нема часу знаходити об'єкт кохання, то - тим більше - не буде часу і той об'єкт кохати - логічно? Кохати - набагато тяжче, ніж знаходити - і часу більше треба :-(

Враження дійсно таке, що Ти шукаєш (нерівноправного) бізнес-партнера, який візьме на себе завдання займатися господаркою і виховувати Твоїх дітей :-(.

Ти просто хотів мати право останнього слова - щоб не Темпіка сказала "геймовер"? ;)

Та й шо Ти так зациклився з тою дисертацією... Я щось тут практично не зустрічала "домогосподарок"
("домогосподарів";), котрі би в перервах між серіалами пис(али пару речень про суть буття :lol:. Всі працюють, і всі - або більшість - знаходять час для особистого життя. Уяви собі - я почну тут розказувати, що з радістю би побавилася з моєю трьохлітньою дочкою, але от у зв'язку моєю роботою на процесі про торгівлю наркотиками і з перекладом для фірми Соні доведеться зробити це електронним шляхом - я напишу їй листа, а вона його років через 5 зуміє прочитати? :rolleyes: І сміх, і гріх. Ти ж мудрий хлопець, роби висновки - або лиши в спокої ту ідею про створення сім'ї, або відсунь трошки вбік свою дисертацію і повернися в реальне життя - оглянися навколо себе - он які гарні дівчата ходять :sing:

Зірка - 14-9-2004 у 15:56

До Одарки:

дуже негативно ми на це дивимося :( За що ж Темпіці ТАКЕ??? :wow:

Tempika - 14-9-2004 у 17:43

...так, за що? :-))
тим більше кар*єра йде різко вгору, готувати я не вмію (е... вірніше, не вмію готувати
кожен день :-)), а подобаються мені невисокі сивуваті циганчасті чоловіки на
сріблястих мерсах... *шютка* :-)))) насправді розглядаю шлюб (прийняла типу
серйозний вигляд) як рівноправне соціальне партнерство... а професія у мене така
(мабуть, як ось і у Зірки), що я працюватиму вже на третій день виходу з роддому....
ну і нафіга кому дісно таке життя... однією ручкою тримай мишу, другою ручкою
притискай немовля до грудей, третьою і четвертою готуй вечерю, п*ятою запускай
пральку, шостою накладай посуд в посудомиєчну машину, сьомою пришивай
укоханому чоловікові гудзік... :-)) а він у цей час буде однією рукою писати
дисертацію, другу руку використовуючи для тяжкої місії підпирання голівоньки,
повної високи наукових думок :-))))) да-а-а-а-а-а.... за що мені таке?

dr.Trollin - 14-9-2004 у 23:00

2 Tempika 14-9-2004 в 17:43

саме так.
і саме це ти успішно зрозуміла/оцінила/вирішила
ще 4 роки тому.
і не лише ти, але і Вельми Багато хто із знайомих дівчат.
тому ж бо, власне, сам і я (наразі) і є.

Єдине (не пригадую вже вкотре :-(( ) повторюю
-- дисертація - це не процес, але акт.
хоч і тривалий, але цілком собі скінченний.

він у цей час буде однією рукою писати
дисертацію, другу руку використовуючи для тяжкої місії підпирання голівоньки

+провадити ремонтні роботи, рівно ж як і заробляти, рівно ж і допомогти по господарці (як вільніший у той момент, аніж дружина), рівно ж і самому дитя побавити...

окрім того
(обуренно пхикаючи) Гудзика пришити... 2-3 хвилини їй щкода...
у мене що свОїх рук нема - швидше пришиєш, ніж попросиш...
(зацікавленно-вредно) а коли ти на машинці вишивала щось у останнє?

правда я, звісно,
згідний з тим, що

*коли якийсь людь виношує своє дитинча
(у чоловіків - то подекуди дисертація/ідея/революція замінює)
-то отой людь є не зовсім придатний для веселого часопроведення, або тяжких госп.робіт

рівно ж

*що "виношення" дисертації триває дещо довше 9-ти місяців...

окрім того
Tempika: насправді розглядаю шлюб (прийняла типу
серйозний вигляд) як рівноправне соціальне партнерство...

а мене, власне, звинувачують у тім, що я його розглядаю як НЕ рівноправне...

суть то у тім, що мова би мала іти не про цю "рівноправністну" тезу
(це/вона є, фактично, просто популярний слоган,)
але ж про
"сімейний (С.) баланс (або баланс С.-них) співвідношеннь
С.-обов'язки /С.-права /С.-користі(користі, принесені для С.)"

Кохання-коханням (навіть як відкинути романтичну полуду),
але воно є лише з'єднувачем С.,
а С.зкріплювачем - є, власне, той баланс.

Tempika - 15-9-2004 у 06:27

...да не вишивала і не збираюся :-)))))
вот значить кобіта буде тримати на плечах все те господарство, а він, значиться,
буде допомагати :-)))) тьху, все, більше не маю сил про це говорити... і чому це
вважається, що у жінки більше вільних моментів, якщо вона теж має певні
професійні цілі в житті, і теж тяжко працює?... а вагітність не є тяжкою хворобою,
до речі... принаймні, всі мої знайомі дизайнерки попадали в роддом ледве не
з робочого місця... :-) і нафіга тоді чоловік, перепрошую, якщо мусиш встигати
все робити для себе, та ще й про чоловіка та його дисертацію дбати?... який сенс
мати такий тягар, якщо він буде всього-навсього *ДОПОМАГАТИ*?... :-))) ужас, все,
це смішно і ... бридко, якщо чесно... мені теж жаль і цих 2-3 хвилин життя... чому
це мої хвилинки не такі цінні, як ото сірьогіні?... з таким ужитковим ставленням
до жінки я просто розчарувана у ньому навіть як у співрозмовнику... тепер вже
точно *геймовер*... :-)))) і фініта.

dr.Trollin - 15-9-2004 у 09:49

ну гейм-овер то гейм.
відповісти/заперечити твоєму дещодивному розумінню
"з таким ужитковим ставленням до жінки "
8-0 мдя...
є що, але як тебе така тема не цікавить блільше
- то хіба би ще кого зацікавила - то льзя і відписати,
а так - все рівно не зрозуміють (у сенсі - ти. або не захочеш зрозуміти)...

тобто якщо вже не Філолог, але ж прежставниця/вихованка наук стислих з моєї тези, присвяченої тому хто має що робити:

" сімейний (С.) баланс (або баланс С.-них) співвідношеннь
С.-обов'язки /С.-права /С.-користі(користі, принесені для С.)
"

висновує:
" чому це вважається, що у жінки більше вільних моментів, якщо вона теж має певні професійні цілі в житті, і теж тяжко працює?... "

то або мені Вщент не вдається доносити свою думку,
або мені вщент не вдається доносити свою думку
до осіб, що користуються Жіночою логікою (зокрема до тебе)

(NB: підкреслюю/повторюю те, що я вже відмічав у сусідньому треді
-- я не вважаю Ж.-логіку Помилковою, але лиш Одмінною)

PS. самокритично визнаю що може десь і помиляюсь.

PPS. щиродякую усім учасникам диспуту tid=2376 рівно ж як і tid=1993
(особливо жіночій частині диспутанток)
за деяке прояснення жіночої позиції у моєму розумінні.

Odarka - 15-9-2004 у 12:00

Я все ж таки переконана, що ви створені одне для одного:)))

Tempika - 15-9-2004 у 14:29

...одарко, не кажи дурниць...
я серйозно.

Tempika - 15-9-2004 у 14:40

...і для мене цю дискусію завершено... :-))
одарко, ти ж розумієш, коли люди дійсно
подобаються один одному, то не ведуть
довгих дискусій :-)))

Odarka - 15-9-2004 у 16:27

якраз ведуть довгі дискусії - притираються - я думаю, що саме така як ти потрібна Дохтору Тролліну, ти його навчиш бачити життя інакше, а також інакше сприймати місце жінки в його житті:))) ТИ перевернеш його світ з ніг на голову - в цьому і є кайф... він цього хоче...лишень боїться в тому собі зізнатися:))))

Tempika - 15-9-2004 у 17:30

...але я закохана у іншу людину :-(

Odarka - 16-9-2004 у 10:17

Цитата:
Першим відправив користувач Tempika
...але я закохана у іншу людину :-(

Я так зрозуміла, що це не взаємне кохання.... (бо ти щось сумно про сказала )
Отже у вас є всі шанси:)))
А мо це твоя доля?:sing:

Tempika - 16-9-2004 у 10:52

...які ще шанси? і кохання нещасливим не може
бути... :-)))
а сірьога дорослий хлоп, йому мамця-учителька
не потрібна... і взагалі як йому може подобатися
те, що його тут типу сватають?... :-)
мене це дратує.

Зірка - 17-9-2004 у 10:15

Думаю, що у Темпіки є в житті набагато цікавіші і приємніші зайняття, ніж тратити свій час на те, щоб вчити пана доктора сприймати життя і роль жінки в ньому інакше. Часу шкода - воно їй треба? :D Як то кажуть - кожному своє - нашо Темпіці докторове? :sing:

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 11:13

Знаєте пройшовши багато форумів я нарешті знайшов саме те що шукав.Спілкуватися з вами шановні друзі легко та невимушено.Я всім вдячний що звернули на мене увагу,приємно всеж таки.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 11:14

В мене зпитували чи я багатій так відповідаю,що ні.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:18

...знаю багато хороших дівчат :-)
багато з них неодружені, до речі.
Справді,до чого це ти?

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:22

Цитата:
Першим відправив користувач Зірка
Почитала, почитала останні повідомлення і майже роззлостилася на Ігорчика - не звернула уваги на його юний вік ;). Стільки запитань за один день - відразу й не знаєш, з чого починати :). Спробую по черзі: Ігорчику, сонечко, Ти що, такий багатий, що переживаєш, що дівчата поластяться на Твої мільйони, а не на Тебе самого? А якщо й багатий, то хіба це єдине Твоє "достоїнство"? І Ти думаєш, тільки дівчата такі "заграбучі"? Хлопці теж різні бувають... Як то Ти ніколи не зустрічав хороших дівчат? Такого не буває... Може, Ти просто в їх сторону не дивився, звертав увагу тільки на "поганих" ?:baddevil: Ранувато ще Тобі в житті розчаровуватися :P. Хороших дівчат, як і хороших людей, шукати треба - вони на дорозі не валяються ;) Але Ти не переживай - знайдеш обов'язково, які Твої роки... Тепер щодо "понять": а) симпатія - це те, що я відчуваю, наприклад, до Темпіки, хоча практично її не знаю - суджу просто по її "дописах" - це також те, що я відчуваю до пана доктора Тролліна, хоч він уже всіх занудив своїм фізико-математичним аналізом почуттів і супружнього життя :baddevil: - це на прикладах "віртуального" життя; б) флірт - це, наприклад, те, чим часом приємно займатися навіть тоді, коли Ти вже "закохався, покохав, одружився, народив дітей"; це просто легка гра, підчас якої отримуєш ще одне підтвердження, що Ти - вартий (варта) уваги, і відразу ж після якої Ти легко і просто забуваєш свій "об'єкт флірту" - прошу не плутати з закоханістю або подружньою зрадою :mad:; в) закоханість - це те, з чого може початися кохання; г) кохання - тяжке запитання, не знаю :(. Колись я почула таке: "Кохання - це коли Ти саме з ЦІЄЮ людиною хотів би мати дітей". Можу продовжити список: "Кохання - це коли Ти не можеш жити без ЦІЄЇ людини, хоча абсолютно не можеш пояснити, ЧОМУ". "Кохання - це коли не можеш пояснити, ЗА ЩО Ти кохаєш цю людину". У кожного по-своєму.
Дякую за вичерпну відповідь.
Але я хочу звернути увагу ще на те ,що я звертаю увагу на хороших дівчат,можливо вони на мене не звертають уваги.Таке ж можливо.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:24

Цитата:
Першим відправив користувач Зірка
Почитала, почитала останні повідомлення і майже роззлостилася на Ігорчика - не звернула уваги на його юний вік ;). Стільки запитань за один день - відразу й не знаєш, з чого починати :). Спробую по черзі: Ігорчику, сонечко, Ти що, такий багатий, що переживаєш, що дівчата поластяться на Твої мільйони, а не на Тебе самого? А якщо й багатий, то хіба це єдине Твоє "достоїнство"? І Ти думаєш, тільки дівчата такі "заграбучі"? Хлопці теж різні бувають... Як то Ти ніколи не зустрічав хороших дівчат? Такого не буває... Може, Ти просто в їх сторону не дивився, звертав увагу тільки на "поганих" ?:baddevil: Ранувато ще Тобі в житті розчаровуватися :P. Хороших дівчат, як і хороших людей, шукати треба - вони на дорозі не валяються ;) Але Ти не переживай - знайдеш обов'язково, які Твої роки... Тепер щодо "понять": а) симпатія - це те, що я відчуваю, наприклад, до Темпіки, хоча практично її не знаю - суджу просто по її "дописах" - це також те, що я відчуваю до пана доктора Тролліна, хоч він уже всіх занудив своїм фізико-математичним аналізом почуттів і супружнього життя :baddevil: - це на прикладах "віртуального" життя; б) флірт - це, наприклад, те, чим часом приємно займатися навіть тоді, коли Ти вже "закохався, покохав, одружився, народив дітей"; це просто легка гра, підчас якої отримуєш ще одне підтвердження, що Ти - вартий (варта) уваги, і відразу ж після якої Ти легко і просто забуваєш свій "об'єкт флірту" - прошу не плутати з закоханістю або подружньою зрадою :mad:; в) закоханість - це те, з чого може початися кохання; г) кохання - тяжке запитання, не знаю :(. Колись я почула таке: "Кохання - це коли Ти саме з ЦІЄЮ людиною хотів би мати дітей". Можу продовжити список: "Кохання - це коли Ти не можеш жити без ЦІЄЇ людини, хоча абсолютно не можеш пояснити, ЧОМУ". "Кохання - це коли не можеш пояснити, ЗА ЩО Ти кохаєш цю людину". У кожного по-своєму.

Дякую за вичерпну відповідь.
Але я хочу звернути увагу ще на те ,що я звертаю увагу на хороших дівчат,можливо вони на мене не звертають уваги.Таке ж можливо.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:27

Цитата:
Першим відправив користувач Tempika
...знаю багато хороших дівчат :-)
багато з них неодружені, до речі.

Що ти маєш на увазі?

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:32

Цитата:
Першим відправивTempika
вимагаю критеріїв до тіла і душі

Таких критеріїв як таких немає,для кожного вони можуть бути різними.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:35

"Яхочу кохати,хочу бути закоханим,хочу мати симпатію,і взагалі потрібно пройти всі етапи любові.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:37

Я не згоден з тими хто говорить що не хочу кохати,а хо чу одружуватися.Як же так без кохання чи що.Ну і що то за шлюб такий,на день.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:39

Я ще не знайшов сою едину,ту котру по справжньому кохатиму.Саме ту чарівну квітку мого життя.Звичайно все має бути взаемно.Повна гармонія.

Ігор Луцький - 21-9-2004 у 13:43

Кохання на все життя.Як гарно звучить.
Ще хочу добавити що воно приходить несподівано-сюрпризом.Коли прийде до мене незнаю,бо в незнанні цього також є магічна сила кохання.
На сьогодні все,бувайте,пишіть.

Соломія Федушко - 7-2-2010 у 09:42

Кохання - це лише фенілетиламін, який несподівано зникає, як і проявляється. Ось і все... :D

Лінда Коваль - 7-2-2010 у 21:39

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Соломія Федушко
Кохання - це лише фенілетиламін, який несподівано зникає, як і проявляється. Ось і все...:D

Це не кохання, а закоханість.

Соломія Федушко - 23-8-2011 у 21:42

Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  
Катю, Соломіє, Таню... А перша любов? Чи не найяскравіший спомин в житті кожного.

Для мене, описане вами, почуття, є захопленням, закоханістю, а не істинним глибоким почуттям, на основі якого можна побудувати сім'ю.
Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  
Коли її аналізуєш, - розумієш, що тільки вона була чистою і справжньою, коли душа ще пам"тала якусь божественну, неземну любов, і наслідувала їй, коли Вона ще не погрузла в матеріальних, соціально-економічних проблемах...

Мені, здається, що "почуття щирої любові" не може мати ніякого стосунку до матеріальних, соціально-економічних проблем. Побут не може завадити чи стати перепоною щирим почуттям, ти ж кохаєш людину, а не все, що її оточує. Адже, "Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!..... ".
На мою думку, не можна мало чи багато любити. Людина кохає лише раз і дуже добре, коли на основі цього кохання постає сім'я. І дуже важко відрізнити скороминуче захоплення, таку собі ману, яка позбавляє здорового глузду, від істинних почуттів до людини, з якою хочеш мати дітей і провести пліч-о-пліч решту свого життя.

Ігор Мацевич - 23-8-2011 у 23:05

Спеціально не перечитував дописи в цій темі, щоб не збитися з власної думки. Тому звиняйте, якщо за кимось повторюсь.

Любов, - це почуття, котре практично не можна виразити словами. Найпалкіші запевнення в коханні можна завчити і театрально продекламувати. І можна це зробити настільки емоційно і переконливо, що "жертва" навіть не запідозрить, що щось тут не так. А це не любов.

Справжню любов можна в і д ч у т и в поезії, коли в ній навіть слова немає про неї, але десь, на рівні підсвідомості, власне відчути (бо любов не можна зрозуміти), що автор закоханий...

Вона є в музиці, в картинах художників, але немає слів, щоб логічно охарактеризувати ЇЇ в мистецтві, її ми там просто відчуваємо.

Любов, це почуття, котре нелогічне в своїй основі. Вона не тільки не потрібна людині в процесі виживання, а й може саможертовно зламати цей процес.

Є ідеальні сім"ї, їх досить багато, котрі прожили спільно життя, виховали дітей, насадили дерев, збудували дім, і не один, а признають, що Любові не знали. Довготерпіли, милосердствували, не заздрили, не величалися... жили зразково, але не Любили... і хотіли б відчути це почуття, десь в глибині душі розуміючи що це таке, а Його нема.

І власне та, напівдитяча перша Любов, - найбільш близька до справжньої...

Це рідкісна і мабуть надзвичайно дорогоцінна річ: сім"я, побудована на справжній, безмежній, саможертовній Любові. Мені б дуже хотілось, щоб це було не так, але я знаю це з досвіду.

Ми дуже часто плутаємо Справжню Любов з захопленням, котре переростає в звичку, і не завжди (майже ніколи) така звичка не отримує можливості відповідно проекзаменувати себе...

P.S. Що це?: собака помирає з туги та голоду на могилі свого господаря.
Лебідь знищує себе, гине слідом за лебідкою...





Руслан Кравець - 24-8-2011 у 00:28

Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  

P.S. Що це?: собака помирає з туги та голоду на могилі свого господаря.
Лебідь знищує себе, гине слідом за лебідкою...


Мабуть прив'язаність.

Соломія Федушко - 24-8-2011 у 20:59

Цитата: Початково розміщене учасником Руслан Кравець  
Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  

P.S. Що це?: собака помирає з туги та голоду на могилі свого господаря.
Лебідь знищує себе, гине слідом за лебідкою...

Мабуть прив'язаність.

Якщо я прив'язана (звикла) до якихось матеріальних речей, то мені треба помирати, коли їх втрачаю, чи що?!
Певно, це все ж таки, Кохання :)

Ольга Косовська - 24-8-2011 у 21:36

Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  

P.S. Що це?: собака помирає з туги та голоду на могилі свого господаря.
Лебідь знищує себе, гине слідом за лебідкою...


на мою думку це вірність, відданість.

Соломія Федушко - 24-8-2011 у 21:49

Цитата: Початково розміщене учасником Ольга Косовська  
Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  

P.S. Що це?: собака помирає з туги та голоду на могилі свого господаря.
Лебідь знищує себе, гине слідом за лебідкою...


на мою думку це вірність, відданість.

Точно! Є таке красномовне поняття, як "лебедина вірність" :)

Андрій Пелещишин - 24-8-2011 у 22:13

Цитата:

Якщо я прив'язана (звикла) до якихось матеріальних речей, то мені треба помирати, коли їх втрачаю, чи що?!
Певно, це все ж таки, Кохання :)

Якщо ти втратила дорогу людину, то що вмирати, чи що?
До речі, я це питання колись почув адресоване собі, в далеко не в риторичному контексті. Помогло вигребти зі складної ситуації.
Не думаю, що це критерій кохання - готовність вмерти на могилі. Це до кохання не має відношення. Це швидше безпорадність, як це не жорстоко звучить.

Соломія Федушко - 31-8-2011 у 20:37

Звичайно, що не варто. Рідні люди в житті з'являються і йдуть, на жаль... Навіть колись кохані стають некоханими і це нормально.
Просто мені цікаво, чим така "вірність до смерті" спричинена у тварин? Інстинкти добре виражені, мабуть....

Ігор Мацевич - 31-8-2011 у 21:06

Я запитав одного священника чи є в тварин душа? Відповідь була - ні!
Згодом ще одного, відповідь була - є, але смертна...
Більше я не питав...

...Любити так, щоб померти з туги за коханою людиною, це мабуть таки доказ справжнього кохання, і досить достойний. Але любити так, щоб пережити тугу, і жити далі несучи ближнім світлу пам"ять про кохану людину, та жити для того, щоб довершити незавершене цією людиною, втілити в життя її мрії - це наддостойно...

Ігор Мацевич - 31-8-2011 у 22:28

Цитата: Початково розміщене учасником Соломія Федушко  
Цитата: Початково розміщене учасником Ігор Мацевич  
Катю, Соломіє, Таню... А перша любов? Чи не найяскравіший спомин в житті кожного.

... Адже, "Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!..... "

І щось дуже близьке до цього спостерігається в дітей...

Але: "Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!"
(1Кор 13:1-3)

Елена Войтович - 4-9-2011 у 18:38

Не вірила в кохання довго. Розчарувалася у житті. Шлюб розпався... Залишилася з сином. Але не все так погано. Стала сильнішою, набагато!!! Зараз у мене є кохана людтна, яка підтримує мене постійно, у всьому. Тепер я точно знаю: Кохання існує!!! Ми 2 роки вже разом проживаємо. Не пошкодувала ні разу.