Круціфукс. - 26-3-2004 у 16:40
Розпочались у березні, а я тільки на днях дізнався.
Кожного четверга у "відкритому кафе" на вул. Дорошенка -
джазові/імпровізаційні концерти музикантів за участю знаного саксофоніста Юрія
Яремчука. Початок концертів - 20:00. Вхід - 5 грн.
Приходьте, слухайте, пишіть відгуки!
Круціфукс. - 26-3-2004 у 16:48
Отже, що було вчора (25 березня).
Тріо - клавіші, гітара (акустична/електрична) та саксофон, на саксофоні та по
сумісництву на перкусії - Юрій Яремчук.
Троє музикантів разом з інструментами та апаратурою розмістились в дуже тісному
кутку на другому поверсі кафе. Куток для публіки був лише вдвічі просторішим.
Частина людей розмістилась на першому поверсі і слухала звідти.
Прийшовши до початку концерту, я отримав нагоду почути, як музиканти налаштовують
звук і розігруються. Признаюсь, трохи насторожив мене "розігрів" клавішника
та гітариста. Клавішник (який, до речі, служив під час концерту одночасно і
басистом) проганяв на своєму синтезаторі нейтральні пасажі, дуже вже характерні
для сучасного "безпечного" джазу... проте, Яремчук на саксофоні тим часом
видавав сильні та впевнені мелодійні стрибки, які чомусь нагадали мені Еріка
Долфі (Eric Dolphy), плюс випробовував звук перкусії. Таким чином, я був одночасно і
насторожений, і заінтригований.
Розпочали концерт несподіванкою, для мене особисто - приємною: першою композицією
була річ Джо МакФі (Joe McPhee), "Eroc Tinu". Вогняний фрі-джаз. Музика дуже інтенсивна.
На голосні розмови публіки можна було навіть не зважати - їх просто заглушили.
Таку музику сучасні "джазмени", взагалі-то, вже не грають.
Наступний пункт програми - ще один козир. "Django" з репертуару Modern Jazz Quartet. Тему
грали добросовісно та дисципліновано. Архітектура басових нот, стратегічно
розміщених пауз та чітких мелодійних кроків була збережена. Я навіть перестав
"боятись" клавішника. Імпровізаційна середина теж була зіграна, в принципі,
достойно.
Далі - "Конструкція". Подібна на музику, яку робили деякі вихідці з фрі-джазу
після його смерті. Тріо або сходилось і "рисувало" довгі мелодійні мазки в
унісон, або розбігалось хто в ліс, хто по дрова, і учасники перегукувались між
собою короткими, проте інформативними вигуками. Насичена музика.
Можливо в протилежність попередній речі, наступна - "Кото" - трималась на
екзотичних тембрах, окремих "точкових" нотах і паузах. Тиша, природа і в
місцях згущення фактури - японські мелодії. Дуже класно і зовсім не нью-ейджево,
хоча мабуть, не дуже автентично.
І для контрасту з "етнічною", але не нью-ейджевою "Кото" - музичка "в
стилі ECM" під назвою "Фантазія". Згадаймо, що лейбл ECM - це не щось одне, а
діапазон музики: від і до. Там, де "від" - можна знайти цікаву джазову і
пост-джазову музику. Одну з попередніх речей, "Конструкцію", цілком можна
було би віднести до музики, яку би ECM випустив, скажімо, у 70-х. "Фантазія" - з
іншого, нью-ейджевого кінця діапазону. Як і всьому нью-ейджу, фантазії цій музиці
якраз бракувало... Ні-ні, музиканти щось грали. Це не зовсім вже ностальгійне
мило (туристичний маршрут по руїнах європейської культури, від якої залишилась
лише "атмосфера"). Ще не мильна попса, але вже її союзник. І прямує в її
сторону.
Далі музиканти імпровізували на тему "Болеро" Равеля. Певний час основний
ритм і тему тримали, потім якось непомітно для мене зірвались на не дуже виразну,
але загрозливу мішанину різних ритмів.
Під час композиції Гершвіна в моїй голові крутились недобрі думки, тому я її
слухав не дуже уважно. Думав про джаз. Ну і про все інше.
На завершення концерту - річ під назвою "Дамаск". Починалась вона з якогось
неясного нагнітання, яке розрізалось ударами синтезатора та синтезованої
перкусії. Ще не "Фантазія", але прямувало в її сторону. Так і прямувало собі,
а вийшло раптом на ритмічну квазі-арабську музику - Яремчук давав серйозного жару
на перкусії, а клавішник грав мелодії, засновані на східних ладах,
"підтягуючи" ноти з допомогою однієї з ручок синтезатора. Цікаво, що в самому
фіналі імпровізації хтось з публіки почав осмислено "підігравати"
музикантам, стукаючи підошвами по підлозі і руками по колінах. Але музика вже
закінчувалась.
Висновок - на ці концерти ходити варто. Так, музиканти мішають мед з ложками
явного дьогтю. Не знаю, чи для самих себе вони це роблять, чи для публіки. Самі
музиканти - світового рівня.
root - 26-3-2004 у 19:57
Було би це десь в пурєдному місці - ходив би. А так ...
Олег Воробйов - 6-4-2004 у 00:01
Shkoda shcho ja tse propustyv. Ale nazhal' vidvidaty takyj kontsert meni b koshtuvalo 5 hryven' + ~700 dolariv :-) Troshky dorogo :-(
Spodivajus' Yaremchuk ne rozcharujetsya i dotrymaje tsi vystupy do mogo pryjizdu v chervni.
Vitannya
Dмитрик - 6-4-2004 у 00:11
2Олег Воробйов
Не засмучуйтесь - Ви ще то почуєте. І чи можна докладніше про місцезнаходження!
Круціфукс. - 6-4-2004 у 21:46
cheers, Олег! Привіт Джорджу Бушу :-)