Форум Рідного Міста

Велика пісочниця

Яндрух - 1-4-2004 у 17:45

Спали на гадку певні аналогії з Бжезінськовою „Великою шахівницею” через оті відвідини країни У. „сильних світу сього”...
Як на мене, першочергово, „інцидент” сей був штучно „розроблений” спеціально для висвітлення на, власне, нашому ТБ: зокрема, на відомо чиїх телеканалах. Тобто, можна вважати – для нас з вами: така собі чергова „серія телесеріалу” про те, кого й що ми не любимо (радше, - що варто було б любити, а що вартувало б не любити, що не повинні любити, маємо не любити, огидно було б любити!) - отже, як видно, нав’язують нам, нав’язують нам „правильну” любов. А щодо решти світу, то вона (та „решта”) дає собі сама раду „розділити зерно від полови” якось без нашої „упередженої” думки, й усілякі там акції з „липким продуктом” у головній ролі є там звичним (демократичним!) явищем.

А нам дали зрозуміти, хто є... „бека” та „кака”...
Пригадаймо собі, як і де ми, „діти совків” (будьмо відвертими), самі вони ж, виростали й виховувались. Звичайна ситуація: у дворі межи багатоповерхівками величезного „жилмасиву” не менш величезного індустріального (екс-)радянського міста, у пісочниці бавляться дітлахи. Щось одне маля не поділило з іншим і давай „виясняти стосунки”. Що наша дитина робить в першу чергу? Правильно, починає виявляти своє „грізне невдоволення”, яке переходить: у плювання в об’єкт свого невдоволення, жбурляння у нього (а надто – в його очі) пригорщами піску, гарячковий пошук у піску усіляких предметів, що б мали призвести „поганого хлопцика/дівцинку” до плачу, а саме – купки псячого, котячого та іншого „-ячого” засохлого лайна, котре, зазвичай, можна знайти на дитячих майданчиках з вечора, коли господарі там вигулювали своїх чотириногих „чад”, а потім й узагалі, - видворення свого однолітка за межі пісочниці й постійним обзиванням в адресу тої „поганої дитини”, що автоматично ставало в майбутньому „клеймом” на довгий час: „Ти – бека! ти – кака!”, „Мам, а той хлопцик – кака, він нецемний, плавда?!”, „Правда, правда, синочку! Не бався більше з ним”.
Й дійсно – протягом усенького дня (а то й більше) „поганий нецемний хлопцик” в очах своїх однолітків ставав тимчасовою мішенню для глузувань, кпинів, образливих слів та вигукувань у свій бік.

Адже це ж так звично було для радянського суспільства – мати собі вряди-годи такого-собі „ворога”, „прикордонника, що не спить, а оберігає спокій та тишу держави, щоб не зазіхали інші”, - аби була добра пожива для уяви дитини, яка згодом мала (повинна була, мусіла!) перейти через усі кола „дантівського” (радянського) „пекла” (виховання): „жовтенято”, „піонер”, „комсомолець”, „творець світлого майбутнього”, щоби в результаті стати лицеміром, підлабузником, рабом і т.д. і т.п., тобто тим, що зараз є „модно” називати „людиною радянською” – homo sovietikus. Чи ми не одні з них?

А „бідний” дядько Сорос, котрого ми уважаємо (уважали?) не лише за „великого фінансиста”, „філантропа” й „бездонного лантуха грошей”, а й за людину, що „бідну земну кульку тримає у своїх долонях й крутить нею, як хоче”, постав ув очах наших співвітчизників не просто у „непривабливому світлі” – він став „гидким противним багатим американським дідкОм”, тою „какою-бекою”, що має бути відкинута від (нашого) суспільства, в якому ми з вами живемо, і якому ну просто нІчого вже буде робити у нашій з вами державі Україні. Не будемо слухати поучань цих клятих капіталістів! Ми тут самі собі хазяї!! Це наша „пісочниця” – не заважай нам бавитись, фу ти, противний!
Правда?...

dr.Trollin - 2-4-2004 у 09:43

Воно, друже Яндруше все так. Але єдине що - нащо так наїжджати виключно на Радянське суспільство?? все ж критиканство _одного_ ладу (хоч і близького історично таки нам) не є повним.

Якщо прискіпливо і чесно глянути - то усі не занадто.
Використовуючи _грубозневажливу_ термінологію
- і "совки" не цей
і "капіталістовизискувачі" рівно ж таки не цей.

але все ж не варт займатись демонізацією:
"в результаті стати лицеміром, підлабузником, рабом і т.д. і т.п., тобто тим, що зараз є „модно” називати „людиною радянською” – homo sovietikus" або ж Совком...
Воно ж не тільки таке є.

Загалом я за "демонізаторами" (не _особами_, але ж соціокласами, або големами) завжди намагаюсь хвостик (той що з китичкою) видивитись.
Важка пост-соц.-ідеологічна спадковість проявляється.

(з зацікавленням) і знаєте!! - таки частенько цей,- сіпається нервово, ріжки почухуючи :-)

PS. таки не треба так от Глобально наїджати тільки на Одну ідеологію.

Остап_М. - 2-4-2004 у 10:10

Те що ми нажаль живемо ще поруч з кількома сотнями... радянський людей, не має нас так сильно турбувати. Головне щоб вони не залізни нам на голову, або ще кудись, і вели нас знову до чогось "світлого" і "найкращого". Треба врешті-решт стати нормальною Людиною, представником своєї нації і показати своїми справами, що ми "зе бест" і все!!!
Щодо вуйка Сороса, то мені його направду школа. Він в нас тут хоче допомогти побудувати "відкрите суспільство" (хоча б і за допомогою "вічнозелених";), а ми, точніше дехто з нас, поливаємо його брудом. Так просто не гарно і не культурно поводитись. Ось так...

dr.Trollin - 2-4-2004 у 19:54

"Головне щоб вони не залізни нам на голову"
тут тра' не обмежуватись однією народністю ("радянські";).
Бажано щоб _ніхто_ не заліз.

Щодо Сороса.
Дехто його й поливає. Хоч і не я.
А дехто (в тім і я) й має (певні) сумніви в користності використання таких будівничих. дорогувато буде.