Яндрух - 1-4-2004 у 17:45
Спали на гадку певні аналогії з Бжезінськовою „Великою шахівницею” через оті
відвідини країни У. „сильних світу сього”...
Як на мене, першочергово, „інцидент” сей був штучно „розроблений” спеціально
для висвітлення на, власне, нашому ТБ: зокрема, на відомо чиїх телеканалах. Тобто,
можна вважати – для нас з вами: така собі чергова „серія телесеріалу” про те,
кого й що ми не любимо (радше, - що варто було б любити, а що вартувало б не любити, що
не повинні любити, маємо не любити, огидно було б любити!) - отже, як видно,
нав’язують нам, нав’язують нам „правильну” любов. А щодо решти світу, то вона (та
„решта”) дає собі сама раду „розділити зерно від полови” якось без нашої
„упередженої” думки, й усілякі там акції з „липким продуктом” у головній ролі є
там звичним (демократичним!) явищем.
А нам дали зрозуміти, хто є... „бека” та „кака”...
Пригадаймо собі, як і де ми, „діти совків” (будьмо відвертими), самі вони ж,
виростали й виховувались. Звичайна ситуація: у дворі межи багатоповерхівками
величезного „жилмасиву” не менш величезного індустріального (екс-)радянського
міста, у пісочниці бавляться дітлахи. Щось одне маля не поділило з іншим і давай
„виясняти стосунки”. Що наша дитина робить в першу чергу? Правильно, починає
виявляти своє „грізне невдоволення”, яке переходить: у плювання в об’єкт свого
невдоволення, жбурляння у нього (а надто – в його очі) пригорщами піску,
гарячковий пошук у піску усіляких предметів, що б мали призвести „поганого
хлопцика/дівцинку” до плачу, а саме – купки псячого, котячого та іншого „-ячого”
засохлого лайна, котре, зазвичай, можна знайти на дитячих майданчиках з вечора,
коли господарі там вигулювали своїх чотириногих „чад”, а потім й узагалі, -
видворення свого однолітка за межі пісочниці й постійним обзиванням в адресу тої
„поганої дитини”, що автоматично ставало в майбутньому „клеймом” на довгий час:
„Ти – бека! ти – кака!”, „Мам, а той хлопцик – кака, він нецемний, плавда?!”,
„Правда, правда, синочку! Не бався більше з ним”.
Й дійсно – протягом усенького дня (а то й більше) „поганий нецемний хлопцик” в
очах своїх однолітків ставав тимчасовою мішенню для глузувань, кпинів,
образливих слів та вигукувань у свій бік.
Адже це ж так звично було для радянського суспільства – мати собі вряди-годи
такого-собі „ворога”, „прикордонника, що не спить, а оберігає спокій та тишу
держави, щоб не зазіхали інші”, - аби була добра пожива для уяви дитини, яка згодом
мала (повинна була, мусіла!) перейти через усі кола „дантівського” (радянського)
„пекла” (виховання): „жовтенято”, „піонер”, „комсомолець”, „творець світлого
майбутнього”, щоби в результаті стати лицеміром, підлабузником, рабом і т.д. і т.п.,
тобто тим, що зараз є „модно” називати „людиною радянською” – homo sovietikus. Чи ми не
одні з них?
А „бідний” дядько Сорос, котрого ми уважаємо (уважали?) не лише за „великого
фінансиста”, „філантропа” й „бездонного лантуха грошей”, а й за людину, що
„бідну земну кульку тримає у своїх долонях й крутить нею, як хоче”, постав ув очах
наших співвітчизників не просто у „непривабливому світлі” – він став „гидким
противним багатим американським дідкОм”, тою „какою-бекою”, що має бути
відкинута від (нашого) суспільства, в якому ми з вами живемо, і якому ну просто
нІчого вже буде робити у нашій з вами державі Україні. Не будемо слухати поучань
цих клятих капіталістів! Ми тут самі собі хазяї!! Це наша „пісочниця” – не
заважай нам бавитись, фу ти, противний!
Правда?...
dr.Trollin - 2-4-2004 у 09:43
Воно, друже Яндруше все так. Але єдине що - нащо так наїжджати виключно на
Радянське суспільство?? все ж критиканство _одного_ ладу (хоч і близького
історично таки нам) не є повним.
Якщо прискіпливо і чесно глянути - то усі не занадто.
Використовуючи _грубозневажливу_ термінологію
- і "совки" не цей
і "капіталістовизискувачі" рівно ж таки не цей.
але все ж не варт займатись демонізацією:
"в результаті стати лицеміром, підлабузником, рабом і т.д. і т.п., тобто тим, що
зараз є „модно” називати „людиною радянською” – homo sovietikus" або ж Совком...
Воно ж не тільки таке є.
Загалом я за "демонізаторами" (не _особами_, але ж соціокласами, або големами)
завжди намагаюсь хвостик (той що з китичкою) видивитись.
Важка пост-соц.-ідеологічна спадковість проявляється.
(з зацікавленням) і знаєте!! - таки частенько цей,- сіпається нервово, ріжки
почухуючи :-)
PS. таки не треба так от Глобально наїджати тільки на Одну ідеологію.
Остап_М. - 2-4-2004 у 10:10
Те що ми нажаль живемо ще поруч з кількома сотнями... радянський людей, не має нас
так сильно турбувати. Головне щоб вони не залізни нам на голову, або ще кудись, і
вели нас знову до чогось "світлого" і "найкращого". Треба врешті-решт
стати нормальною Людиною, представником своєї нації і показати своїми справами,
що ми "зе бест" і все!!!
Щодо вуйка Сороса, то мені його направду школа. Він в нас тут хоче допомогти
побудувати "відкрите суспільство" (хоча б і за допомогою
"вічнозелених"
, а ми, точніше дехто з нас,
поливаємо його брудом. Так просто не гарно і не культурно поводитись. Ось так...
dr.Trollin - 2-4-2004 у 19:54
"Головне щоб вони не залізни нам на голову"
тут тра' не обмежуватись однією народністю ("радянські".
Бажано щоб _ніхто_ не заліз.
Щодо Сороса.
Дехто його й поливає. Хоч і не я.
А дехто (в тім і я) й має (певні) сумніви в користності використання таких
будівничих. дорогувато буде.