Міліцейський "Безпредел"

і шо не побоялися і взяли так в наглу... а звідки вони знали що в нього гроші є? Тим більше якщо ти сам все бачив то вас вже вдвох є і ти що був свідком при передачі грошей (хабара) ???
Помоєму ти сам вже запутався. Доречі за таке розповсюдження неправди клєвєти ти можеш притягнутися. Так що якщо просто хочеш "носолити" міліції то спершу подумай. А якщо це все правда то звернися не в форум а в відповідні органи (разом з потерпівшим) і назви дільницю, прізвища і т.д. Просто навіть якщо у вас нічого не вийде то цих людей вже "помітять" і вони вже до тебе не підійдуть заватра Vitalik wrote: Невже я завтра так же само буду іти по вулиці і мені припишуть що захочуть. і до мене теж

Затримання
Газета "Рівне вечірнє", №8, 30-1-2004
Будь-які особи, в тому числі службові, а серед них і представники правоохоронних органів, зобов’язані не порушувати права особи перебувати в певний час у певному місці.

Це передбачено правом на свободу, гарантованим Конституцією України, стаття 29 якої гласить: «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність». Право на свободу, визначене даною статтею, потрібно розуміти як право не бути свавільно позбавленим волі, а також право бути звільненим у певний термін у разі затримання, арешту або позбавлення волі, які відбувалися згідно із законом.

Право на свободу може обмежуватись тільки на підставах та в порядку, визначених законом. Умови, за яких це право людини може бути обмежене, чітко врегульовані законами. У зв’язку з цим слід зазначити, що, крім затримання, арешту і тримання під вартою, приводу особи законодавство України передбачає також інші, специфічні види обмеження волі, пов’язані з виконанням деяких примусових заходів виховного і медичного характеру.

Одним із найбільш розповсюджених видів обмеження прав на свободу є затримання, що здійснюється працівниками органів внутрішніх справ. Відповідно до законодавства України, воно може відбуватися в кримінально-процесуальному і в адміністративному порядку.

Хотілося б наголосити на тому, що затримання особи може бути здійснено лише на підставах, визначених законом. Тому затримання осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, згідно зі ст. 106 Кримінально-процесуального кодексу України, здійснюється працівниками міліції лише при наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особу підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол має підписати особа, яка його склала, і затриманий. Копію протокола з переліком його прав та обов’язків негайно має бути вручено затриманому, а іншу направлено прокурору.

Частіше затримання здійснюється працівниками міліції в адміністративному порядку. Тому саме на цій процедурі хотілося б зупинитись детальніше. Таке затримання регламентується Кодексом України про адміністративні правопорушення(КУпАП). Підставою для затримання може бути скоєння особою правопорушення, передбаченого КУпАП, у тому числі й злісної непокори працівнику міліції. Мета такого затримання встановлена ст. 260 КУпАП:

1) припинення адміністративних правопорушень, коли інші заходи впливу вичерпано;

2) встановлення особи правопорушника;

3) складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим;

4) забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Адміністративне затримання — це короткочасне обмеження свободи правопорушників і пов’язане з примусовим їх утриманням протягом встановленого законом строку в спеціально відведених для цього приміщеннях органів внутрішніх справ.

Громадянам корисно буде знати, що адміністративному затриманню передують такі дії працівника міліції:

1) громадянин скоїв правопорушення — працівник міліції має роз’яснити йому суть порушення і вказати причини його затримання;

2) роз’яснити правопорушнику, що в зв’язку з тим, що він підлягає затриманню з метою, визначеною ст. 260 КУпАП, його буде доставлено в орган внутрішніх справ.

Всі дії працівника міліції щодо правопорушника мають відповідати вимогам ст. 5 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої міліція зобов’язана дати пояснення громадянам у випадку обмеження їхніх прав і свобод, а затримання саме і є таким обмеженням. У даному випадку громадянину повинні бути зрозумілими причини всіх дій щодо нього з боку працівників міліції.

Сергій ОВЧИННІКОВ, консультант громадської приймальні.

http://mndc.naiau.kiev.ua/zak/milic.htm - а це закон України "Про міліцію". Себто, що робиться насправді, усі знають, а як воно має бути - то це десь в законах.

Ні
Я напишу що мені поламали руки-ноги, про що я подав заяву туди-то й туди-то.

Цитата:

Першим відправив користувач Olexiy Ні Я напишу що мені поламали руки-ноги, про що я подав заяву туди-то й туди-то.