Форум Рідного Міста

Культура мови і національна гідність

Рост - 24-6-2004 у 10:08

Вчара мав розмову з паном Богданом Максимовичем, досить відомою людиною в багатьох львівських колах.
Він хотів би опублікувати у нас на форумі цикл статей з різних проблем українського, та, зокрема, львівського сьогодення, а якщо ці матеріали викличуть інтерес, то і провести обговорення. Сам він з інтернетом навіть не на ви, тому попросив мене бути таким собі траспортним протоколом.

Богдан Максимович. Культура мови і національна гідність християнина

Рост - 24-6-2004 у 10:11

П'ять з половиною років тому, 1 жовтня 1998 року я організував і провів круглий стіл щодо очищення мовного простору Львова від мату. У круглому столі приймали участь керівники управління культури Львівської обласної держадміністрації, університетська професура, духовенство. Задумувався цикл засідань "Нейтралізація шкідливого впливу навколишнього інформаційного простору". Першою темою для обговорення були запропоновані "Шляхи створення передумов для відмови українського суспільства від бруднослів'я". Обговорення цієї важливої теми пройшло жваво, були висловлені найрізноманітніші думки і пропозиції, але висновок був песимістичним. Так, автор книги "Патогенний текст", тоді ще доцент факультету журналістики національного університету імені Івана Франка Борис Потятиник, відомий експерт у питаннях патогенності інформаційного простору зауважив: "Це зібрання нагадує мені яхту під час шторму і, коли наближається дев'ятий вал, на ній намагаються підняти гарне велике вітрило. Так і з мовою. Швидких результатів її очищення не буде, бо суспільство змінюється повільно. В конкретному бутті наша розмова приречена, але в іншому вимірі - коли шторм вщухне -будуть результати і наслідки". Проте, проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович висловив думку, що наступає внутрішнє переосмислення життя, яке приведе до духовного відродження і, таким чином, спричиниться і до очищення мови від мату.
Отож, пролетіло п'ять з половиною років, шторм продовжується, "дев'яті вали" все сильніше розмивають наше суспільство...
Але ж сам по собі шторм не вщухне. Ні в суспільстві, ні в наших душах. І мені дивно, що цю істину недостатньо усвідомлюють філологи, митці, педагоги, філософи, духовенство, політики. Потрібна системна робота з очищення мови, потрібно знаходити переконливі аргументи, на користь того, що мат значно шкідливіший для людини, для суспільства в цілому, ніж алкоголь, паління цигарок та наркоманія. Бо коли наркотики, в тому числі алкоголь і цигарки, в першу чергу руйнують тіло, то мат руйнує душу. То ж якомога більшому загалу потрібно б розуміти, що матерні слова, це не просто краплі бруду, які осідають на поверхні свідомості і їх легко можна пізніше змити. Матерні слова, як антиподи молитви, викликають ланцюгову реакцію ерозії душі значно сильніше, ніж ракові метастази пронизують тіло хворої людини. То ж чому чиновники від культури і освіти, тобто люди, котрі отримують платню за те, щоб виховувати суспільство, миряться з тотальним матом нашого життя. А, всечесні отці, невже, йдучи по вулиці, чи тиснучись в маршрутці повсякчасно не чують матюків як п'яного "добродія" поважного віку, так і цілком юних дівчаток і хлопчиків.
В кінці 80-х років національного пробудження нашим громадянам навіть в найстрашнішому сні не привидівся б жахливий стан українського сьогодення 13-го року Незалежної України. І це стосується не лише дуже низького рівня заробітної плати і пенсій. Після війни він був ще нижчим. Проте моральний стан людей, був значно вищим, ніж сьогодні. Бо тяжко було практично усім. А тепер, після розмежування на багатих і бідних, після реального обезвладнення країни, майже 50 мільйонів громадян України перетворилися в безвольний натовп приречених на політичну, громадську та духовну ницість деградантів. Так, в цій ситуації винен кожен з нас, в тому числі і автор цих слів, але незрівняно більше винні особи, яких доля винесла на відповідальний щабель управління освітою, культурою, церквою. Чому вони не б'ють в набат про жахливу національну катастрофу - гине нація!!! І в першу чергу гине духовно. І це - найстрашніше! Розумію, для якісних телепередач, випуску газет, книг, відео, аудіокасет потрібні чималі гроші. Але чому про мораль, духовність, лихий вплив влади, нових власників та імпортний високопатогенний інформаційний мотлох майже не говориться на уроках, лекціях та Службах Божих. А якщо говориться, то звучить непереконливо - чи то риторики не вистачає, чи особисте поводження не відповідає тематиці сказаного.
Мова - душа нації. То ж чому ми не очищуєм наші душі! Ну, чому, чому нам не стидно всюди чути мат. Чому ми не стидаємося за наших мам, дружин, дітей, на яких в нашій присутності виливаються щохвилини і будь-де рясні помиї мату?!
Адже мат, крім того, що як антипод молитви руйнує храм нашої душі, він ще й руйнує нашу енергетичну оболонку. А це, як стверджують дослідники, веде до найнепередбаченіших хворіб, в тому числі і онкозахворювань. Але треба й ще усвідомлювати, що нашу мову чують не тільки люди, яких ми вже перестали соромитися. Нас слухають Ангели, Матір Божа, Сам Господь.
То ж треба пам'ятати , що ЛИХОСЛІВ'Я - один з основних шляхів до БОГОВІДСТУПНИЦТВА. Хотілося б, що б саме про БОГОВІДСТУПНИЦТВО говорилося і світськими і релігійними ієрархами в бесідах про ЗЛО мату. Кожний заангажований християнин повинен усвідомлювати, що свою особисту гідність він черпає з безмежної криниці гідності Творця - Вседержителя. Адже Господь сотворив нас для діалогу, і, напевно, має бути очевидним, що Творець вимагає від нас відповідного рівня спілкування. Рівень культури мови християнина мав би бути не стільки рівнем його інтелектуального розвитку, скільки свідченням його духовності, тобто вимогливості до себе як дослідника наміру Творця і як співтворця національної та загальнолюдської спільноти.
Шановні співгромадяни, професори, вчителі, священники, освітяни і працівники культури, підприємці і виробничники! Частіше торкаймося тем боротьби з бруднослів'ям, починаймо звертати увагу на ще не усвідомлені нами наслідки зла мату.
І для створення прецеденту, перестаньмо спочатку лаятися на наші найбільші релігійні Свята -Великдень, Різдво, День Святого Духа, а пізніше на День нашого міста, День матері, День святої неділі...

Богдан Максимович

vps - 19-10-2004 у 14:18

Звичайно, чути скрізь і всюди брутальну лайку - щонайменше неприємно. Але чи дійсно це є настільки страшною проблемою?
Чи може автор таких пафосних та велимовних слів, поклавши руку на серце, стверджувати, що він сам ніколи не лаявся матом (ба, навіть не лається)?
Я думаю, що не може, так само, як не можу цього стверджувати і я.
Боротьба з лихослов'ям - це те ж саме, що і боротьба зі злом: якщо нам і судилось в ній перемогти, то чи зможемо ми насолоджуватись чистотою власної мови. І взагалі, я думаю, що тут доцільніше розглядати перемогу над собою, а не якусь глобальну.

Олексій Мачехін - 19-10-2004 у 15:22

Цитата:
Першим відправив користувач vps
Чи може автор таких пафосних та велимовних слів, поклавши руку на серце, стверджувати, що він сам ніколи не лаявся матом (ба, навіть не лається)?
Я думаю, що не може, так само, як не можу цього стверджувати і я.


А от сприймати світ, порівнюючи з собою не треба :)
Хтось не може себе уявити без цигарки, проте є люди які ніколи тютюну і не нюхали.

Рост - 19-10-2004 у 16:41

Для vps.

Знаючи пана Богдана, можу таки припустити, що він, якщо і знає лайки (а куди ж ми всі від цього дінемось?), то імовірно таки не вживає їх. Я від нього цього жодного разу не чув.

По-друге - це що, намагання оправдати себе, щоб уникнути роботи над собою?

По-третє - якщо проблема є, якщо є бажання її подолати, то про неї потрібно говорити.

А проблема таки страшна. Скільки разів останнім часом я чув круту матерщину від зовсім молодих дівчаток! Це не поодинокі випадки, на жаль. В часи моєї юності аж такого все ж не було, якось тримався нарід в рамках пристойності більше, чи що.

jaguara - 19-10-2004 у 18:18

А я от не знаю, чи варто проводити боротьбу з матом у релігійному контексті -- типу не лаятися у великі свята, та й взагалі, бо то гріх. На мене особисто б то не подіяло -- не тому, що я не віруюча, а просто не люблю, коли до -- скажімо так -- побутових справ приплітають церкву. Інша справа, що вживання мату вважається ознакою браку культури чи виховання -- називайте як хочете.
Ще момент: йдеться ж лише про мат, а не про лайку взагалі, правда? Бо якщо літературно лаятися теж не дозволено, то в який же тоді спосіб культурні люди зможуть адекватно виплеснути негативні емоції? Бо тримати все в собі буває шкідливо для здоровля.
Стосовно ж матюкливих діток -- не знаю, чому вони вважають, що з матами на вустах виглядають "крутішими" і відповідно дорослішими? Як правило, більшість то переростає, особливо за наявності старшого друга (не родича, самі знаєте оте підліткове "та що ви, старушики, розумієте!" ), який може популярно пояснити, як то насправді сприймається зі сторони.
Загалом я теж противниця мату, але чесно зізнаюся, що слів іноді таки бракує... на одинці після чергових переговорів із сусідами по общазі... не бути мені справжньою леді...

Tempika - 19-10-2004 у 19:24

...гадаю, культурно лаятися можна і треба :-) наприклад, я часто сиджу і сварюся
*ах ти ж, зараза, що ж ти робиш, корел дро, підла ти програма* :-))))) і ніхто з мене
по п*ять копійок не знімає за нецензурщину... особисто мене мат вбиває наповал... :-(
колись я працювала з чудовою дизайнеркою, красунею і прекрасною людиною, яка свої
походи в друкарню завершувала триповерховими висновками щодо якості надрукованої
етикетки... це було і боляче, і... смішно :-))) хоча незвиклих до того клієнтів шокувало...

marco - 19-10-2004 у 19:29

Цитата:
Першим відправив користувач vps
Чи може автор таких пафосних та велимовних слів, поклавши руку на серце, стверджувати, що він сам ніколи не лаявся матом (ба, навіть не лається)?


Я можу стверджувати за себе. Останні декілька років точно не вживав таких слів по прямому призначенню.
Якось потреба не виникає і оточення сприятливе...
Виняток, анекдоти, в яких деколи треба ;)

vps - 21-10-2004 у 09:32

Панове, я аж ніяк не хотів образити гідність людини словами, які вже кілька раз на форумі були процитовані. Я хотів сказати дещо інше... Проте, замість розяснення краще напишу анекдот:
***
Священник в церкві прибиває цвяхом ікону до стінки. За цим спостерігає зовсім ще мале і невинне хлоп'я.
- сину мій, тебе, напевно цікавить, що я зараз роблю? -- запитує священник.
- зовсім ні. Мене цікавить, що ви скажете, коли вдарите себе по пальцю молотком, отче.:saint:
:lol:

Слухаймо українське!

:sing:

vps - 21-10-2004 у 09:42

P.S.: я й сам не прихильник брудної лайки(яку в простонароді прийнято називати матюками), і намагаюсь боротись з цим непритаманним для української культури явищем (тому, що явище це насадженно нам "великим" сіхідним сусідом) всилу своїх обмежених можливостей.
Хоча, на рахунок притаманності чи непритаманності, то це, все ж, не однозначне питання. Адже так званий бурлескний стиль, в якому була написана "Енеїда" Котляревського, винайдений, відповідно, не сьогодні, і Л. Подревлянського новатором називати не можна аж ніяк.

tysovska - 6-5-2005 у 15:50

Що мене вбиває в матюках, так це їхня одноманітність. Три слова вживають - і все. А було ж колись!.. (замріяно) Навіть "Тореадори з Васюківки" почитати - ох там слівця вживаються соковиті!

vps - 1-6-2005 у 12:54

Соковиті, це вірно сказано, але без матюків.