Форум Рідного Міста

Тартак, "Музичний лист щастя"

Юрій Карашівський - 11-9-2004 у 17:20

Здається, вже минуло достатньо часу з моменту появи третьої плити "ТАРТАКА", однак і досі не з'явилося нормальної рецензії на цей витвір: переважно фахівці від музики оцінюють текстовий бік "медалі", вихваляючи Сашкове (Положинське) вміння писати прості для сприйняття вірші. Однак з цим ми мали справу і раніше, а от сам альбом як муз-пордукт змінився. Щоправда, в який бік - важко сказати, процес осмисленя триває...

ТАРТАК, „Музичний лист щастя”
„Funk!submarine”, 2004

1. Мила.
2. Дівчата.
3. Борода Руда.
4. Нашеліто.
5. Моя Любов, Моя Ненависть.
6. Лайливе Слово.
7. Інді Я.
8. Весело!
9. Комп’ютерні Тигри
10. Щось.
11. Стільникове Кохання.
12. Іди Тусуйся!
13. Це Ваше Свято.
14. Хулігани.
15. Я Не Хочу.

bonus-Трек: „Поцілуй” (Ані Лорак-рімейк).

Отже, подивимось на „Музичний лист щастя” меломанським вухом. Це не такий„Тартак”, до якого вже встигли звикнути за останні роки. Сталася якась неповторна зміна, перетравлюванню якої мій мозок займається при кожному новому прослуховуванні „МЛЩ”. В першу чергу, група зробила доволі відчутний ривок в бік пост-панку та кору, при цьому чітко зафіксувавши якусь свою „п’яту” точку в ска-музиці („Мила” (Трек #1), „Лайливе слово” (Трек #6) і „Весело” (Трек #8)). Якщо бути ще прискіпливішим – то й гранж можна розчути („Іди тусуйся” (Трек #12). Вокальні експерименти загнали „Тартак” на слизькій лід уподібнювання „Мальчишнику” (Трек #5) та „Linkin Park” (Трек #13), і, дуже віддалено, „Muse”. Це окремішні речі і лише найближчі асоціації, вони навряд чи є тенденційними. Левово-джедайську частку звучання альбом „купається” у власному тартаківському саунді („Дівчата”, „Інді Я”, „Комп’ютерні ігри”, „Щось”), який сьогодні в Україні не сплутаєш ні з чим: гітари, скретчі, подвійна драм-секція (в цьому альбомі крім звичних лупів наклались і живі барабани, які нагримав Едуард Косорапов), клавішні і пилорамно-ляскаючий голос МС Polozhynsky.
Перегорнута з ніг на голову „Поцілуй” Ані Лорак (bonus-Трек #16) з її HMR-запилами нагадує про втрачені депресії музикантів-самітників – єдина річ, яка відхиляється від „генеральної лінії” партії. Це, взагалі, другий рімейк пісень наших поп-королев, який мені доводилося чути. Свого часу потішила одна ужгородська група (нажаль, назви вже не пригадаю), стібнувшись з „Місяця” Н. Могилевської. Щоправда, ефект був протилежним: і з шмаркатої мелодрами вони зробили ідіотську пантоміму, забійну і веселу. Зрештою, це навіть можна визначити як нову традицію - в кожному альбомі "Тартака" буде з'являтись якийсь рімейк...
І все одно, не розумію що ж сталося з музикою. Мабуть справа таки в гітарах – не такі ламані, як раніше, гнуть своє...
Прокручу ще кілька разів, принаймі – слова вивчу.

fish - 13-9-2004 у 10:26

О-о! ждемо.

Dmy - 13-9-2004 у 13:49

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Карашівський
Перегорнута з ніг на голову „Поцілуй” Ані Лорак (bonus-Трек #16) ... Це, взагалі, другий рімейк пісень наших поп-королев, який мені доводилося чути. Свого часу потішила одна ужгородська група (нажаль, назви вже не пригадаю), стібнувшись з „Місяця” Н. Могилевської

Трохи офтоп, бо стосується не Положинського, а 1 допису в треді.
Хіба "Франсуа" (Мертвий півень - І. Білик; Мертвий півень) на "рімейк пісень наших поп-королев" не витягує?

Юрій Карашівський - 13-9-2004 у 18:20

Нехай буде офтоп. "Франсуа", як і сама Білик - це вже на сьогодні льодовиковий період укр-ШБ. :) хоча зауваження слушне, але це лише приклад для порівняння. Можна ж було ще й "Світязь" у виконанні того ж "Тартака" згадати, але не спало на думку - та й усе. :saint: