Юрій Карашівський - 13-9-2004 у 18:40
Просто вражає, як цей харків'янин не вписується в загальний обрис колишньої
столиці УРСР. Чудове володіння мовою, не переобтяжені суржиком сюжети, легкі,
дурнуваті герої, майже планетарна містечковість події, живість образів...
"Депеш мод" сильно нагадує фільм "Trainspotting": неприкаянні герої не
переобтяжують себе морально, фізично чи психологічно. Суттю їхнього життя на три
дні стає абсолютно безглузда річ - смерть взагалі не знайомої їм людини, яка за
збігом обставин є вітчимом їхнього сусіда по бомжатнику. Зібравши всі сили, гроші,
"пальне" і "драп" вони вирушають на пошуки четвертого товариша, щоб
запорсити його на похорони "родича". Побіжно хлопці потрапляють в міліцію
(тричі, при чому одного з них мало не вбивають гицлі в погонах), здійснюють
грабунок зі зламом, перепродують горілку, тусуються з геями та месіонерами. Їхня
доля схожа на долю персонажві Дюма: в дорогу вирушають три "мушкетери", а
доїжджає в пункт призначення лише один. Мальовничим і радісним епізодом їхньої
історії є прослуховування рідопрограми "Музична толока", в якій вони
знаходять багато цікавого для своєї збагаченої канабісом і коньяком уяви,
зокрема, роблять висновок, що Степан ГАлябарда - це "хор монгольських
міліціонерів", а на Сахаліні продаються конзерви "Мамині очі" з позначкою
"ледь солоні".
Оцінка твору - найвищий бал за будь-якою системою оподаткування, тобто оцінювання.
Післямову до твору написав Павло Загребельний.