saLAVado - 7-10-2004 у 23:15
Людина має право. Це знає переважна більшість із нас. Людина має право
робити те, що дозволяє їй совість. Ми маємо право на життя, на захист своїх
прав, на те, щоб любити своїх батьків, дітей, любити свою державу. Ми
живемо в Україні, і ми маємо право на Україну, незалежно від статі,
віку, національності, віросповідання, мови спілкування, та інших ознак,
якими намагаються маніпулювати, щоб пасти людей як худобу. Але
особисто я хочу залишатися людиною і надалі. Ні для кого не секрет, що
засоби масової інфорамції є потужним інструментом, тому що слова,
почуті з екрану телевізора чи прочитані у газеті сприймаються як
офіційні. Чому офіційні, спитаєте ви? Тому що вже давно всі телевізійні
диктори асоціюються із державою. Але це не так. Держава - це ми, люди,
які у ній живуть, прості і ще живі люди, які хочуть почути слова
правди. Ми стомилися від брехні, це навантаження стає нестерпним, я
боюся думати про той час, коли буду вірити всьому, що почую. Я хочу
бачити бодай один чесний канал, я хочу почути слова людей, які не
бояться правди, я хочу відчути захищеність у своєму житті. Невже минули ті
часи, коли ми боролися за незалежність? Невже українець буде боятися
сказати те, що він думає? Невже ми станемо мовчазною худобою і будемо
слухняно виконувати вказівки політичних пастухів, які однією рукою
показово дають нам поїсти, а іншою тримають за горло, не даючи
проковтнути шматочок їжі, шматочок повітря, шматочок свободи, якої так
бракує в очах українців?
Tempika - 8-10-2004 у 06:18
..підтримую!
ох, яка я на них сердита.
Василь Яворський - 8-10-2004 у 09:20
Цілком згоден. Тільки одне уточнення: ми - це народ, в крайньому випадку - країна, а
держава - це система, що складається з трьох видів влади (законодавча, виконавча,
судова), а їхню позицію на сьогодні телеефіри висвітлюють правильно (бо під ними
співають). Отже: людина (читай народ) має право обирати ту державу в котрій вона
живе. А держава не має права зрадити свою країну і свій народ.