Форум Рідного Міста

Чи є в Україні нація?

сумна - 27-12-2004 у 19:21

Братове українці, то чи є ми як нація чи таки не є?
Виходить, за роки незалежності нації начебто не стало. Бо ні другий, ні перший президенти України її не побачили. У чому з насолодою зізналися: один письмово, другий усно. Питається, чого тоді пхалися в президенти?
Розумію, що тема набила оскому. Але ж наболіло, хай їм грець!
:mad:

Олексій Мачехін - 27-12-2004 у 20:48

Стривайте. Тезу про те, що українці нарешті стали нацією було озвучено на Майдані. Так що не треба приписувати іншим "заслуги" наших дорогих переможців.

Звісно, ще в 94 році я по історії вчив, що формування української нації припало на кінець 19 століття, тому мені було "дуже приємно" почути про створення української нації в 2004 році.

Олександра Бабяк - 27-12-2004 у 23:50

Є! Підтвердженням цього стали вчорашні вибори.

Юрій Філатов - 28-12-2004 у 09:09

Є :lol:

маю "сталевий" доказ, у військовому квитку:

"национальность: украинец"

хочу підкреслити що у даному випадку неможна запідозріти тимчасову політичну хитрість, або ж політтехнологію "міністерства правди" військова освіта та відповідні документи здобуті у Москві за часів СРСР, квиток видано Бійським воєнкомом, проходження служби або в'їзд в межі УРСР не планувався...
так що всі розмови про "створення" чи то "виникнення" нації - безкоштовна локшина :P

tysovska - 28-12-2004 у 13:38

Про виникнення нації говорити не варто, бо її існування вже законодавчо затверджене понад 13 років (нація = народ + самостійна держава), але про відродження нації (як національної і громадянської свідомості) говорити варто. Бо за останні роки ще жодного разу не було такого єднання народу, як у цей місяць на Майдані. А коли ще наш народ перестане слухати руську попсу, дивитися "Ундін" і читати "тільки руське, бо воно модніше", отоді ми зможемо сказати, що наша нація таки відродилася. Зараз же можна говорити лишень про початок важкого і тривалого процесу пробудження національної гідності.

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 13:49

>Бо за останні роки ще жодного разу не було такого єднання народу, як у цей місяць на Майдані.

Я б хотів звернути увагу на те, що за останні роки, можливо взагалі за всю історію українства, ще не було такого жорсткого виразного розколу народу, як у цей місяць в Україні.
І зараз нам треба говорити не про пробудження національної гідності - благо тут вже справи непогані - а про те, що нам з цим розколом робити.

tysovska - 28-12-2004 у 15:09

А нічого не робити. Якраз українство і не роз'єдналося, а, навпаки, згуртувалося. А всі українофоби, які все життя голосували за комуністів, знову показали своє справжнє обличчя. Ну, ненавидять вони нас, ненавидять! І я не вірю, що нам можна домовитися з українофобами. І не вважаю, що це варто робити. "Поступливість не зробить із ворога друга, а тільки збільшить його домагання" (Сааді).

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 15:18

Тоді треба врішувати величезну проблему - в Україні 44% населення - українофоби. Якщо вірити перепису, неукраїнців в Україні меньше ніж українофобів.
Я правильно зрозумів?

tysovska - 28-12-2004 у 15:37

Правильно. Але ситуація щороку змінюється на краще - молодь дедалі більше пов'язує своє майбутнє з Україною, тобто ставку треба робити тільки на молодь. Якась частина з неї, звісна річ, так українофобською і лишиться, але якщо вчасно спрямувати державні зусилля на дитячі садочки й школи, на створення позитивного іміджу України, частка українофобів серед молоді скорочуватиметься дуже стрімко. В усякому разі, серед моїх російськомовних знайомих у Харкові й Луганську всі за Україну. І це приємно.

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 15:43

>В усякому разі, серед моїх російськомовних знайомих у Харкові й Луганську всі за Україну. І це приємно.

Цікаво, цікаво, а як по результатм виборів - не скажеш. Але менше з тим.
Якщо керуватись логікою панни(пані?), то за результатами референдуму 91 року і виборів 2004 можна стверджувати, що за 13 років кількість українофобів в Україні збільшилась в кілька разів, якщо не на порядок.

І як ви поясните, що серед українців, ба навіть серед україномовних українців, є українофоби?

tysovska - 28-12-2004 у 16:09

Яничари й манкурти були завжди. Іноді серед росіян трапляються значно більші українофіли (справжні, дієві українофіли), ніж серед наших хахлів. А що стосується референдуму, то мені важко коментувати, бо я в цьому ділі не спеціаліст, але, як на мене, велика маса людей на сході проголосувала просто за інерцією - "всі за незалежність, ну, тоді і я за незалежність". І так само за інерцією вони проголосували б і за Ющенка, якби він мав можливість вести нормальну агітаційну кампанію на сході. І якби йому не приписували міфічного фашизму. Але таких, як Вітренко, в Україні теж не бракує. Тільки дні їхні полічені.

До речі, результати виборів на Харківщині не такі вже й погані. Та й на Луганщині показники Ющенка зросли. А мої харківські знайомі на мітинги там ходили, як на роботу. (І там уперше почули про Жадана - тільки тому, що він комендантом наметового містечка був, бо в Харкові з українською літературою - самі розумієте...)

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 16:16

Мільпардон. Чи знає пан Яндрух, скажімо (впевнений і переконаний прихильник Януковича), що він українофоб? Він не голосував за інерцією. І хто не давав мешканцям сходу дивитися ту ж, скажімо, Еру? Чи не спрощує пані tysovka ситуацію? Чому якщо у українця є переконання і він за цими переконаннями проти якогось політика, то він українофоб, яничар і манкрут?

tysovska - 28-12-2004 у 16:24

Уся проблема в тому, що в справі Януковича смішно говорити про переконання. Якщо вже так не подобається Ющенко і його політика, чому не голосували за Мороза абощо? Вийшли б у другий тур не Я. і Ю., а хтось інший. Глупство голосувати "проти Ющенка" замість того, щоб дійсно голосувати за когось. Усі ті, хто голосував просто "проти Ющенка", не мають жодних переконань. І вони справді українофоби.

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 16:30

Дописувач цього форуму Яндрух українофобом не є. Тарас Чорновіл, хоча і показав себе не з найкращого боку, проте не є українофобом, те ж стосується пані Скорик. Про різні глупства треба було розповідати до виборів а нині маємо факт - український народ поділений приблизно навпіл. По обидва боки є переконані прихильники і люди інерції. Але називати одну частину нацією а іншу - українофобами то, як на мене, межа абсурду. На майдані серед колон прихильників Януковича я не побачив українофобів. Хоча, якщо чесно, не сильно шукав. Всі хотіли жити в Україні і ніхто проти України як держави чи українства як нації не виступав. Врешті я ніколи не повірю, що в Україні є 44% українофобів. Хоча б тому, що окрім форумів, де можна прочитати такий абсурд, є і об`єктивна реальність.

Українофоб Кравчук. Подумайте над цим :lol:

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 16:40

Ні, навіть так - Корчинський-українофоб! О!

tysovska - 28-12-2004 у 17:04

Таки дійсно українофоб. Бо Гітлер не був германофілом. Інакше він би не був фашистом. Просто є різні прояви фобії. А всі, хто розповідає, як він любить Україну і при цьому підтримує Кушнарьова, як на мене, просто не варті того, щоб через них ото зараз сперечатися.

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 17:14

Влучне порівняння. Думаю, Корч Гітлеру і шкарпетки б не прав. Але теза про те, що створювач УНА, борець за українську незалежність є українофобом то сильно. Про Кравчука не відповіли. Можна почути вашу думку?

tysovska - 28-12-2004 у 17:24

Кравчук не просто українофоб. Він іще й нічий не -філ - тільки власної кишені. Бр-р-р...

Що стосується Корчинського, то, як на мене, назвати його "борцем за незалежність" - то сильно. Недарма він так швидко з УНА вшився. Я ще пам'ятаю, як він хотів пострадянський простір "із центром у Києві". Людина може використовувати будь-які гасла для вдоволення власної амбіції. Але це не значить, що вона говорить правду.

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 17:33

>Кравчук не просто українофоб. Він іще й нічий не -філ - тільки власної кишені. Бр-р-р...

Тобто таки українофоб.... перший президент України.... один з авторів акту про проголошення Незалежності.... ой-ой-ой. Біда.
А чи має право на життя держава, створена українофобом? І як могло статися, що втілювачем ідей українофілів Шевченка і Грушевського став українофоб?
І за одно. Що дає вам право поділяти українців на українофобів і українофілів? Мають бути щонайменьше україноПОХи, чи ні?

І ще одне питання з натяком: чи на виборах дійсно люди голосували лише за вибір бути/небути Україні і українській нації? І якщо ви голосували саме в такому ключі, чи значить це що перед кожним стояв такий вибір?

tysovska - 28-12-2004 у 18:32

Людина, яка проголошувала незалежність із примусу, бо не хотіла з владного Олімпу скотитися, - українофіл? Ціка-а-аво! І чому ви вирішили, що державу створив Кравчук? Наша держава - об'єктивна історична реальність, яка закладалася століттями і з якою Кравчукові довелося просто формально згодитися.

Що стосується виборів: боюся, що люди дійсно голосували саме так: чи бути українській державі - чи ні. І це дуже сумно. Сподіваюся, на наступних виборах ми справді матимемо вибір.

Олексій Мачехін - 28-12-2004 у 20:49

Більше питань не маю.

Андрій Пелещишин - 28-12-2004 у 23:06

Ремарка по ходу дискусії:
Серед близьких мені людей є пару чоловік, які віддали свій голос на виборах Януковичу (і навіть активно його підтримували в передвиборній боротьбі), і яких я ніколи в житті не дозволив би віднести до категорії "українофобів". Навпаки, це і ті, хто "не словом а ділом" боровся раніше і працює зараз на благо української нації.
І знаю людей, що носять зараз помаранчові стрічки, які ще недавно не могли б бути віднесені до патріотично налаштованих людей.
Хоча, сперечатися не буду - серед прихильників Ющенка українофобів значно менше, ніж серед прихильників Януковича.

Олексій Мачехін - 29-12-2004 у 10:06

Андрію, тсссс, ви що, не заважайте проходженню сеансу ненависті. Весь, такссть (с)Кучма, кайф випускаєте.

сумна - 29-12-2004 у 14:18

Ну, про сеанс ненависті, як на мене, - це занадто сильно сказано. Сеанси ненависті відбувалися в інших місцях, ми це бачили. Але, судячи зі всього, цих сеансів більше не буде. І слава Богу.
Біда в тому, що влада не робила реальних кроків, щоб об'єднати регіони, адже відмінності виникли не вчора (не кажу вже про пропаганду національної ідеї, бо на найвищому рівні просто констатували, що вона "не спрацювала" ). Хіба що поїздки дітей на канікули, або депутатів місцевих рад одні до одних їздили. Я не знаю, як це можна робити. Але ж є, напевно, ціла купа світлих умів, які знають! Хоча б отой "політичний туризм". Надзвичайно цікаво було дивитися репортажі зі Східної України з точки зору елементарно пізнавальної - як там виглядають вулиці, будинки, люди. Бо раніше в основному показували терикони і шахти. Нам всім треба більше знати один про одного.

Олексій Мачехін - 29-12-2004 у 14:31

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Ну, про сеанс ненависті, як на мене, - це занадто сильно сказано. Сеанси ненависті відбувалися в інших місцях, ми це бачили. Але, судячи зі всього, цих сеансів більше не буде. І слава Богу.


Ну так, в інших. Зокрема на Майдані. Нікому на думку не спадає, що організоване скандування майданівцями "ГАНЬБА" по кілька раз на день то є класичний сеанс ненависті? Я розумію, що для підтримання згуртованості спільноти то корисно, але що про Майдан будуть думати прихильники Януковича і ті, кому просто пофіг, якщо вони це все бачать в прямому ефірі? Та тут просто гулею вилазить технологія управління натовпом і я не дивуюся, що багато хто починає просто боятися цього керованого натовпу . А те, що починають боятися, видно з повідомлень турфірм. Переважна більшість путівок на зустріч Нового Року в Карпатах і містах Галичини будуть пропадати - замовники відмовились.

Ознайомлення з заходом у мешканців сходу відбувається або через родичів або через туризм. Туризм розвинений дуже погано. Родичів небагато. Як ще можна?

Наталка - 29-12-2004 у 20:27

Цитата:
Першим відправив користувач Олексій
Андрію, тсссс, ви що, не заважайте проходженню сеансу ненависті. Весь, такссть (с)Кучма, кайф випускаєте.


У мене таке враження складається, може, звісно, воно упереджене, що Олексія нині все дратує, на свої чи то дописи, чи то звинувачення він вимагає відповіді, а коли відповідь його не влаштовує, він замість аргументів застосовує емоції і штампи, які абсолютно його не прикрашають. Сам собі Олексій прощає усі гріхи, ще трохи - і почне вважати себе істиною в останній інстанції, вироки якісь виносити, хто зазомбований, хто ще якийсь, на його думку, не такий. Принаймні, бажання лишити за собою останнє слово, як на мене, прослідковується дуже виразно, як і нетерпимість до думок інших. На "неадекватні" дописи Олексій реагує, як вельми упереджений прокурор - і не намагається слухати, що йому кажуть. :mad: І йому теж не спадає на думку, що його більшість з його дописів на Форумі в останні дні - то організований сеанс ненависті, виливання жовчі і роздратування на тих, хто сміє думати не так, як він. Не зрозуміло тоді, навіщо ставити питання, на які заздалегідь відома відповідь?
Втім, звісно, на Форумі у нас демократія - сподіваюся, з огляду на це, на адекватне сприйняття моїх зауважень. Насмілюся адресувати Олексія до ним же створеної теми "Кілька таких собі теплих і не дуже слів" - зараз він робить саме те, проти чого свого часу так палко заперечував. :baddevil:

Tempika - 29-12-2004 у 21:21

...та яка демократія на форумі :-((
мене теж класно зацькували і навіть потім, мабуть,
спали спокійно ночами, з відчуттям виконаної місії... :-(
гидко все це... або кожен має право на думку, або баньте,
чи що.

Андрій Пелещишин - 29-12-2004 у 23:35

Цитата:
Переважна більшість путівок на зустріч Нового Року в Карпатах і містах Галичини будуть пропадати - замовники відмовились.

Надумано.
Сьогодні розмовляв з головним лікарем одного з моршинських санаторіїв. Інформація з перших вуст - жодного спаду (окрім традиційного сезонного) не спостерігається. Жителі Донецька і надалі залишаються найбільшими замовниками путівок на курорти Прикарпаття.
Це ж стосується і гірських курортів.

сумна - 30-12-2004 у 18:17

Окремі дискусії почали нагадувати діалог Шуфрича з Ключковським. :-) Оскільки Форум відображає розклАд сил у суспільстві (ви заперечите, що з великою натяжкою і лише в окремому регіоні - і будете праві), то, напевно, потрібен закон про форумчанську опозицію. :-)
А щодо основної теми – варіанти чуємо різні: нація народилася; нація встала з колін (отже, була вже раніше); нації нема.
Думаю, що тема про народження нації сьогодні – то гарний мітинговий образ. Нація є давно, просто національна ідея перетворилася на якесь пугало (націоналіст = бандерівець = фашист і т.д.).
А зараз, через небувалий емоційний сплеск і піднесення, люди (насамперед молоді) відчули, як це додає сили, відваги, свободи, – усвідомлювати свою приналежність до нації! Це чудово, що бути українцем стало модно. Нарешті нам не соромно за те, що ми тут народилися і живемо.

Grabchuk - 30-12-2004 у 18:24

Цитата:
Першим відправив користувач Андрій Пелещишин
Цитата:
Переважна більшість путівок на зустріч Нового Року в Карпатах і містах Галичини будуть пропадати - замовники відмовились.

Надумано.
Сьогодні розмовляв з головним лікарем одного з моршинських санаторіїв. Інформація з перших вуст - жодного спаду (окрім традиційного сезонного) не спостерігається. Жителі Донецька і надалі залишаються найбільшими замовниками путівок на курорти Прикарпаття.

Це ж стосується і гірських курортів.
Підтверджую інформацію Андрія. Співробітник вчора звязувався з декількома престижними готельними комплексами Прикарпаття ( в основному біля Яремчі) , мав бажання замовити для знайомих декілька місць на період Нового року - Різдва. Так кажуть, місць уже нема.
З іншої сторони, цей факт, звичайно ж, не заперечує твердження про те, що туризм розвинений дуже погано і що його необхідно виводити на якісно інший, вищий рівень.

tysovska - 30-12-2004 у 18:33

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Це чудово, що бути українцем стало модно. Нарешті нам не соромно за те, що ми тут народилися і живемо.

Повністю погоджуюся з першим реченням, але не можу погодитися з другим. За що почувати сором? За вояків УПА, які ще десять років по війні відмовлялися скласти зброю? За Стуса? За Параджанова? Мені здається, що сором - це перебільшено. Ми насправді не почуваємо і не можемо почувати жодного сорому за цю країну. Невдовольство, злість тощо - це природно, бо тут забагато було зроблено помилок і навіть злочинів (і ми теж частково у цьому винні), але все-таки сором - то дещо інше.

сумна - 30-12-2004 у 18:45

Я маю на увазі сором за те, що ми так довго терпіли те, що з нами відбувалося в останні роки. Сором за те, до якого убогого стану доведені люди. Сором за те, що на чолі держави стояла людина, з якою не хотіли спілкуватися в світі (а ми ж цю людину обрали, рівно ж як і парламент обрали з продажними депутатами).

Наталка - 30-12-2004 у 20:25

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Окремі дискусії почали нагадувати діалог Шуфрича з Ключковським. :-) Оскільки Форум відображає розклАд сил у суспільстві (ви заперечите, що з великою натяжкою і лише в окремому регіоні - і будете праві), то, напевно, потрібен закон про форумчанську опозицію. :-)
А щодо основної теми – варіанти чуємо різні: нація народилася; нація встала з колін (отже, була вже раніше); нації нема.
Думаю, що тема про народження нації сьогодні – то гарний мітинговий образ. Нація є давно, просто національна ідея перетворилася на якесь пугало (націоналіст = бандерівець = фашист і т.д.).
А зараз, через небувалий емоційний сплеск і піднесення, люди (насамперед молоді) відчули, як це додає сили, відваги, свободи, – усвідомлювати свою приналежність до нації! Це чудово, що бути українцем стало модно. Нарешті нам не соромно за те, що ми тут народилися і живемо.


Прекрасно сказано. Просто в яблучко!

Юрій Філатов - 4-1-2005 у 11:15

а от я? теж українофоб? я голосував за Януковича, причому абсолютно безкоштовно і без переконань з боку будь-кого...

сумна - 13-1-2005 у 10:34

Отже, чи можна ставити знак рівності між підтримкою Януковича і українофобством? Останні події показують, що таки можна. Як тепер кажуть, “в сухому залишку” маємо українофобські гасла на донецькому майдані. І одіозну Вітренко як новітню Жанну.

Юрій Філатов - 13-1-2005 у 11:20

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Отже, чи можна ставити знак рівності між підтримкою Януковича і українофобством? Останні події показують, що таки можна. Як тепер кажуть, “в сухому залишку” маємо українофобські гасла на донецькому майдані. І одіозну Вітренко як новітню Жанну.


"ставити знак рівності" означає, взагалі, користуватися співвідношеннями еквівалентності, а які ж співідношення поміж, скажімо, мною, або будь-ким, та гаслами на донецькому майдані? у такий спосіб можно взагалі довести еквівалентность навіть взаємовиключаючих речей ;) , як любив жартувати один з моїх вчителів математики: "якщо ви дозволите мені зробити будь-яке хибне припущення, я переконливо доведу що існують чорти з рогами "

(уходе бурмочачи "якщо я українофоб і українець одночасно, то виникає питання автофобій";) ;)

сумна - 13-1-2005 у 11:59

Ех, пане Юрію, от якби ви йшли бурмочачи: якщо я українець і не українофоб, то може не того кандидата підтримав? :)

Юрій Філатов - 13-1-2005 у 12:07

Цитата:
Першим відправив користувач сумна
Ех, пане Юрію, от якби ви йшли бурмочачи: якщо я українець і не українофоб, то може не того кандидата підтримав? :)


я намагаюсь не дописувати на політичні теми і питання, а якщо почну розводити "первісну кашву" (С) С.Лєм про кандидатів, то не втримаю рівноваги і одразу вступлю просто в політику, можливо двома черевиками одразу ;)

інша справа українці - полюбляю цю тему, з часів "землячєсьтва" у альма-матер (МВТУ 1981-88)

tysovska - 13-1-2005 у 14:06

Пане Юрію, а можна я вас все-таки трошки втягну в політику? Скажіть, будь ласка, що вас спонукало голосувати за Януковича? Бо ж у вас напевне були якісь внутрішні мотиви голосувати саме за нього. (Наприклад, напочатку я агітувала й збиралася голосувати за Ющенка більшою мірою тому, що його підтримали дві основні партії, яким я довіряю, - НУ та БЮТ, потім боротьба взагалі вступила в критичну фазу - і тут уже питання не йшло, "за кого голосувати". Просто вибору іншого не було).

Олексій Мачехін - 13-1-2005 у 14:10

Є пропозиція це обговорити в гілках Яндруха. А тут поговорити про українофобів. Їй-бо цікаво.

dr.Trollin - 13-1-2005 у 15:02

2Юрій Філатов
Лєм, кажете...
див. tygodnik.onet.pl/1596,1210790,2,felieton.html

Юрій Філатов - 13-1-2005 у 16:08

Цитата:
Першим відправив користувач dr.Trollin
2Юрій Філатов
Лєм, кажете...
див. tygodnik.onet.pl/1596,1210790,2,felieton.html


подивився, при чому тут "первісна кашва" не зрозумів, самісінька політика, але ж я за свої черевики турбувався, а не пана Лєма, він з роду митців, може робити що забажаєцця, а ми, "рядові аспіранти" читатимемо кому що до вподоби, хто "Магеланові хмари", хто "Зоряні щоденники", хто "Кіберіаду", хто "Нежить", хто "Соляріс","Глас господень", хто "Футурологічний конгрес", а хто і політичні фейлетони - все воно дуже різне і агітувати нема за що...

Сергій Бєляєв - 13-1-2005 у 18:23

Цитата:
Першим відправив користувач tysovska
Наприклад, напочатку я агітувала й збиралася голосувати за Ющенка більшою мірою тому, що його підтримали дві основні партії, яким я довіряю, - НУ та БЮТ, потім боротьба взагалі вступила в критичну фазу - і тут уже питання не йшло, "за кого голосувати". Просто вибору іншого не було).

Приблизно так казали ті, хто у 1999 голосували за Кучму.

Наталка - 13-1-2005 у 19:58

Дійсно, так і казали. Хоча я, приміром, знала, що буду голосувати саме за Ющенка, а не за тих, хто його підтримує, ще з того часу, коли він був головою Нацбанку.
А про українофобів - дійсно, цікаво. Бо з усіх моїх знайомих, хто підтримав проФФесора, лише один чоловік мені чесно сказав: "Тому що він мені пенсію підняв". Як на мене, нормальна мотивація. Решта, включаючи мого татуся, таке мололи, що й на голову не натягнеш, і, що найцікавіше, самі собі вірили. І всі їхні виступи були аж просякнути українофобством, на мовному, релігійному чи побутовому рівні, і найперший з них, знову ж таки, мій татусь. Тому у цьому пості я підтримую пані сумну.

dr.Trollin - 13-1-2005 у 20:04

2Юрій Філатов
я просто привів Лемо-посилання, що ота-о кадра ще і до сього часу таки выдгукується на реалії часу.
що не може не радувати.
що Метр ще навіть і...
(мрійливо) мо ' ми в його віці щоб...
(реалістично) як дожиємо.

Tempika - 13-1-2005 у 20:21

...про націю :-)
коли мене з-за повороту ледве не збив з ніг джіп,
весь обцяцкований помаранчовими стрічками, проїхав,
зупинився, обматюкав (а переходила я дуже обережно
і в *полоденном месте*), то я зрозуміла несподівано,
що нема ні нації, ні революції... є багаті і бідні, є водії і
перехожі, є хами і є не хами... а потім їдеш в маршрутці
з тим же оранжовим прапорцем, слухаєш блатну
російську попсу в ритмах *ласкового мая* і продовжуєш
думати, чи є та нація... чи як?... :-(( нація – це щось, що
має духовність, високу культуру, матеріальний добробут,
ситих пенсіонерів і дітей, у який батьки поруч, а на
заробітках в італії... як на мене, нема і натяку на націю.

Наталка - 13-1-2005 у 20:47

Я не думаю, що буде доречно звести все лише до побуту, і що у Німеччині, Англії чи Франції немає хамів за кермом, чи ще чогось, у них повно своїх проблем, зокрема, у Німеччині, кажуть, проблема у тому, що там не бажають читати німецькою мовою. Я також не думаю, що українці не мають духовності та високої культури. При чім тут ситі пенсіонери та хамовиті водії? То немає нації і в Росії, і в Молдові, де дуже складна економічна ситуація, і в інших тому подібних країнах, так виходить? Адже ми говоримо про націю, не як про єдину національність. А поділ "водії - пішоходи" часто змінюється на "пішоходи - водії". Все залежить від того, хто нині сидить за кермом.

Tempika - 13-1-2005 у 21:38

...а що значить нація? те, що всі говорять однією мовою
і ходять до церкви у ті самі дні?... адже кордони стають
більш прозорішими, стає більше міжнаціональних шлюбів,
а що робити з тими росіянами, євреями, циганами, що
живуть тут вже не одне покоління?... що тоді є нацією?...
як на мене, ми повинні рухатися до загальнолюдських
понять, при цьому намагаючись зберегти культуру і мову,
а політичні ігри тут ні при чому... особисто я себе вважаю
просто громадянкою України, але не українкою... мабуть,
мене слід вважати людиною другого сорту... але я поки що не
хочу належати до такої нації, якою є зараз українці... :-((
та й розмови про націю, державність і тири пири, — це
якийсь відкат до ледве не середньовіччя...

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 09:21

Цитата:
Першим відправив користувач Tempika
... але я поки що не
хочу належати до такої нації, якою є зараз українці... :-((
та й розмови про націю, державність і тири пири, — це
якийсь відкат до ледве не середньовіччя...


"... ну навіщо так жорстоко ..." не крайте серця, мила пані Наталя, я вже казав тут, але мене не помітили "нові українці", наша нація існую хоч і не з часів Едему ;), але трохи довше ніж ця тема, і обговорювати чи вона є - нехай це буде іманентним правом кожного дописувача, а до речи: як буде українською "технический термин"? а "техничный пас"? бо я вчора начитався пропозицій щодо нового правопису і теж зрозумів що дехто вважає що мені до українців - зась, але продовжую триматися думки що належність до нації - є особиста справа кожного, як це було колись ...

на політичні теми не дописую, є багато інших некомерційних галузей... чому голосував за Януковича?
якщо скажу що за три тисячи доларів - повірете? ;)

Олексій Мачехін - 14-1-2005 у 09:55

Велика радянська енциклопедія (перекладати не буду):
Нация
(от лат. natio - племя, народ), историческая общность людей, складывающаяся в ходе формирования общности их территории, экономических связей, литературного языка, некоторых особенностей культуры и характера, которые составляют её признаки. Подлинно научная теория Н. создана К. Марксом и Ф. Энгельсом и развита В. И. Лениным. Согласно этой теории, Н. возникает как новое социально-историческое явление в период преодоления феодальной раздробленности общества и укрепления политической централизации на основе капиталистических экономических связей. При этом классики марксизма-ленинизма подчёркивали важную роль государства в консолидации Н. В. И. Ленин писал, что образование национальных государств является тенденцией (стремлением) всякого национального движения. "Типичным, нормальным для капиталистического периода является, поэтому национальное государство" (Полное собрание соч., 5 изд., т. 25, с. 259). В. И. Ленин отверг излюбленный буржуазной социологией и историографией приём смешивать Н. с расой и племенем, представлять её как дальнейшее продолжение и усложнение родоплеменных связей, как вечное, естественное, внеисторическое явление. Ленин подверг критике взгляды О. Бауэра, который определял Н. как общность культуры и характера, возникшую на почве общности судьбы, охарактеризовав его теорию как идеалистическую (см. Ленинский сборник, XXX, 1937, с. 53). Консолидация Н. облегчается наличием этнически родственных племён и народностей. Но это не обязательное условие. Нет также обязательной прямой генетической линии, связывающей этнические свойства племени, народности и Н. Фактически не существует гомогенных (однородных) Н. Все Н. возникли из различных племён, а некоторые и из различных народностей. Немало Н., например американские, образовалось не только из различных этнических групп (см. Этническая общность), но и из различных рас (см. Расы). Поэтому нельзя включать в понятие Н. расовую общность. Н. не определяется также религиозными и государственными общностями. Существуют разные Н., исповедующие одну и ту же религию, и, наоборот, существуют Н., части которых исповедуют разные религии. Есть разные Н., живущие в одном государстве, и Н., не имеющие своей национальной государственности.
В жизни Н., её отношениях с др. Н. этнические (языковые и культурно-бытовые) особенности занимают большое место, но они не предопределены биологически, а являются продуктом социального развития. Длительная совместная жизнь и деятельность различных этнических групп в рамках сформировавшейся Н. вырабатывают новый этнический (национальный) облик. В последнем можно проследить некоторые "сквозные" элементы, идущие от прежних исторических общностей, но и они при всей своей устойчивости не являются неизменными. Т. о., Н. по своей сущности есть общественно-историческое явление. Постоянно подчёркивая социальное происхождение и социальную сущность Н., Ленин указывал на то, что создание "... национальных связей было не чем иным, как созданием связей буржуазных" (Полное собрание соч., 5 изд., т. 1, с. 154), что "... нельзя было из феодализма перейти к капитализму без национальных идей" (там же, т. 26, с. 35), что "нации неизбежный продукт и неизбежная форма буржуазной эпохи общественного развития" (там же, с. 75). Началом исторического этапа образования Н. Ленин считал конец средних веков и начало нового времени, а её экономической основой - капитализм с его требованиями создания внутреннего рынка и общего для данной общности языка как важнейшего орудия торговых связей. Необходимым условием возникновения многих современных Н. было развитие буржуазии, складывание единого рынка. Сформировавшаяся Н. имеет отчётливо выраженный "экономический признак" (см. В. И. Ленин, Ленинский сборник, XXX, 1937, с. 53). Для образования общности экономической жизни необходима общность территории, которая, будучи условием образования Н., выступает затем и в качестве её признака. В процессе консолидации Н. различными путями вырабатывается общий литературный язык, который, в свою очередь, становится могущественным средством национальных связей. На основе длительной совместной жизни людей, связанных единой экономикой, территорией и языком, возникает также общность духовной жизни. Основоположники марксизма-ленинизма считали её важной для развития Н., но подчёркивали противоречивость культуры и психологии Н., состоящей из враждебных классов. "Есть две национальные культуры в каждой национальной культуре", - писал В. И. Ленин (Полное собрание соч., 5 изд., т. 24, с. 129), имея в виду, что буржуазно-помещичья и клерикальная культура противостоит демократической и социалистической культуре. Эти две культуры создаются представителями одной национальности, но разных "двух наций в одной нации", имеющих разную общественную идеологию и психологию. Вместе с тем правомерно говорить о национальных особенностях психологии как о характерной черте Н. Общность экономических связей, территории, языка, а также некоторые общие традиции, национальные особенности культуры, психологии порождают сознание национальной общности - национальное самосознание. Национальное самосознание, возникнув, становится важным условием существования и развития Н., которая выступает уже не только как объективная связь, но и как связь, основанная на самосознании в широком смысле, включающем в себя сознание этнической общности, приверженность к национальному языку, территории, культуре, определённое отношение к другим Н., чувство национальной гордости. Жизненность, активность Н. в значительной мере определяются характером и уровнем национального самосознания, но при этом классы-антагонисты, их партии придерживаются противоположных позиций и разрабатывают свои политические линии воспитания национального самосознания. Марксистско-ленинские партии развивают его в соответствии с подлинными национальными интересами, находящимися в неразрывной связи с интернациональным единством трудящихся всех стран, а буржуазные и мелкобуржуазные идеологи извращают национальное самосознание, выдавая узкоэгоистические, националистические интересы за подлинно национальные интересы.

Процесс формирования разных Н. определяется соотношением экономических, политических, этнических признаков, а также характером исторической эпохи. В ряде случаев процессы становления Н. и условий её существования происходят одновременно, дополняя друг друга. Так, первые европейские Н. вырастали на базе уже сложившихся крупных народностей, имевших общность языка, территории и др. этнических признаков, выступавших как условия формирования этих Н. В др. случаях Н. складываются и тогда, когда нет ещё полной готовности всех условий их образования. Так, в ряде стран Азии и Африки Н. формируются в ходе борьбы за независимость и особенно после её завоевания на исторически сложившейся в результате колониальных разделов территории из различных по языку, культуре, экономическим связям племён и народностей и становятся формой территориально-экономического сплочения, политического и культурного развития этих стран. Следует учитывать также, что образование Н. не является универсальной стадией развития всех народов мира. Многие малочисленные народы (племена, языково-территориальные группы) нередко сливаются с крупными Н.

Для правильного понимания как сущности Н., так и места и роли её этнических особенностей необходимо различать такие взаимосвязанные, но не идентичные понятия, как "нация" и "национальность". Понятие "национальность", выражая этническую общность, представляет собой лишь один из факторов Н. и народности. Поэтому оно является более узким, чем понятие "Н.". Различение указанных понятий помогает объяснить, почему группы людей, имеющие общую национальность с той или иной нацией, но не живущие на её территории, не являются представителями данной Н. Наконец, становится понятным, почему Н. или народность при социализме в корне меняет социальную сущность, сохраняя свою национальность.

В ходе строительства социализма происходит ликвидация эксплуататорских классов, национальных и межнациональных антагонизмов. Н. претерпевают коренные изменения, происходит преобразование Н. капиталистического общества в социалистическое. Сохраняя или в известной степени модифицируя свои этнические признаки, Н. в корне меняют свой социальный тип, становятся социалистическими по своей классовой структуре, политическому строю и духовному облику. Исходные признаки Н. наполняются во многом новым содержанием, появляются новые характеристики Н., определяемые её социалистической и интернациональной жизнью. Основой развития социалистических Н., их социально-политического и идейного единства является то, что в каждой из них устанавливается подлинная общность экономической жизни, а в многонациональных государствах возникает единство интересов трудящихся всех Н. Общность территории как условие существования социалистических Н. также приобретает новое качество. Границы национальных республик, например, в СССР не имеют уже своего былого значения, не ведут к обособлению Н. Происходит постоянное и всестороннее общение между Н., которые стремятся разумно использовать всю территорию СССР как общее достояние советского народа. Социализм создаёт самые благоприятные условия для развития национальных языков. Знание же наряду с национальным языком и языка межнационального общения, каким в СССР стал русский, усиливает взаимообогащение национальных культур, социалистических по содержанию и национальных по форме. На основе экономической, социальной и идейно-политической общности социалистической Н. развиваются интернациональные черты их культуры, происходит сближение национальных культур. Социалистические Н., сохраняя прогрессивное культурное наследие, формируют новые ценности культуры, которые становятся общим достоянием всех народов. Национальное и интернациональное в культуре социалистических Н. составляют единство, в котором ведущей является интернациональная сторона. В ходе строительства коммунизма возникают и развиваются новые традиции, которые сближают и объединяют все социалистические Н., укрепляют их духовную общность.

Новые черты социалистических Н. формируются под решающим воздействием рабочего класса, ведущей интернациональной силы Н. Революционные изменения всей социально-экономической, политической и духовной жизни в условиях социализма вырабатывают социалистическое национальное самосознание. В зрелом социалистическом обществе интенсивно протекает единый процесс расцвета и сближения Н. Подлинный расцвет происходит не на путях национальной обособленности, а на базе интернационализации экономики, политики и единой идеологии, а также формирования интернациональных черт в культуре, духовном облике социалистических Н. Поэтому расцвет Н. способствует их сближению, а сближение Н. усиливает их расцвет.

Одной из самых существенных черт социалистических Н. является их братское сотрудничество и взаимопомощь на основе принципов социалистического интернационализма, которые приводят к развитию новых интернациональных общностей, таких, как советский народ, крепнущее содружество социалистических народов.

В ходе строительства коммунизма ускоряется процесс сближения Н., который ведёт к стиранию их различий, связанных с устаревшими формами жизни, и даже к слиянию отдельных малочисленных этнических общностей. Стирание национальных различий - процесс более длительный, чем стирание классовых различий. Полное слияние Н. произойдёт в результате их дальнейшего расцвета и постепенного, всё более тесного сближения во всех сферах жизни. Коммунисты не сторонники увековечивания национальных различий, они поддерживают объективный прогрессивный процесс всестороннего сближения Н., создающего предпосылки их будущего слияния на основе полной добровольности и демократизма. Марксисты-ленинцы выступают как против сдерживания этого процесса, так и против его искусственного форсирования. Отчётливое знание перспектив развития Н. особенно важно для социалистических стран, общественные отношения которых, в том числе и национальные отношения, научно регулируются и направляются к определённой цели. Опираясь на марксистско-ленинскую теорию, можно предвидеть, что полная победа коммунизма во всём мире создаст условия для слияния Н. и все люди будут принадлежать к всемирному бесклассовому и безнациональному человечеству, имеющему единую экономику и единую по содержанию богатейшую и многообразную коммунистическую культуру.

Лит.: Маркс К. и Энгельс Ф., Манифест Коммунистической партии, Соч., 2 изд., т. 4: их же, О польском вопросе, там же; Энгельс Ф., По и Рейн, там же, т. 13; его же, Происхождение семьи, частной собственности и государства, там же, т. 21; его же, О разложении феодализма и возникновении национальных государств, там же; Ленин В. И., Что такое "друзья народа" и как они воюют против социал-демократов?, Полн. собр. соч., 5 изд., т. 1; его же, От какого наследства мы отказываемся?, там же, т. 2; его же, Положение Бунда в партии, там же, т. 8; его же, К вопросу об общенациональной революции, там же, т. 15; его же, Критические заметки по национальному вопросу, там же, т. 24; его же, О "культурно-национальной" автономии, там же; его же, О национальной программе РСДРП, там же; его же, Тезисы реферата по национальному вопросу. Между 10 и 20 января (23 января и 2 февраля) 1914 г., там же; его же, Под чужим флагом, там же, т. 26; его же, Социалистическая революция и право нации на самоопределение, там же, т. 27; его же, Речь по национальному вопросу 29 апреля (12 мая) 1917 г., там же, т. 31: его же, II Конгресс Коммунистического Интернационала, там же, т. 41; его же, О пролетарской культуре, там же; его же, III Конгресс Коммунистического Интернационала, там же, т. 44; его же, К вопросу о национальностях или об "автономизации", там же, т. 45; Программа КПСС (Принята XXII съездом КПСС), М., 1973; Международное совещание коммунистических и рабочих партий. Документы и материалы, М., 1969; Материалы XXIV съезда КПСС, М., 1971; Марксизм-ленинизм о пролетарском интернационализме. [Сб.], М., 1969; Ленинизм и национальный вопрос в современных условиях, 2 изд., М., 1974.

dr.Trollin - 14-1-2005 у 14:01

цитатствувати то цитатствувати

beglyi @ 2004-12-04
http://www.livejournal.com/users/beglyi/7845.html
речь идёт о том, что вовсе не язык, цвет кожи и разрез глаз, не религия или иная идеология, не обычаи, а тем более не шкурные интересы объединяют людей в долговременные и духовно плодотворные сообщества (нации), а нечто такое, что всему этому должно предшествовать. Необходим, то есть, сложившийся в течение многих столетий единый взгляд на мир, вернее на то, что в этом мире доступно человеческому взгляду. Люди же, вопреки умозаключениям многочисленных мудрецов, видимо всё же разделяются совсем просто: будто в детской сказке - на хороших и плохих, да есть еще такие, что хотят быть хорошими, но плохо поступают, потому что ошибаются или не имеют достаточно сил для свершения обыкновенных добрых дел. А вот почему следует быть хорошим человеком, а не плохим, что в действительности хорошо, а что плохо, что добро, а что зло - об этом почему-то человеку доподлинно знать не дано. Остаются нам одни догадки. Потому-то на свете и стоит жить, а без толку умирать или чужую жизнь прерывать до времени - бессмысленно….

Як про мене - то більш внятно.
принаймні більш придатне для національної седиментації...

Олексій Мачехін - 14-1-2005 у 14:09

Я проти нечітких визначень. Те, що написано вірно і стосовно не нації, а етносу.

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 14:18

Цитата:
Першим відправив користувач Олексій
Подлинно научная теория Н. создана К. Марксом и Ф. Энгельсом и развита В. И. Лениным. Согласно этой теории, Н. возникает как новое социально-историческое явление в период преодоления феодальной раздробленности общества и укрепления политической централизации на основе капиталистических экономических связей.


особливо якщо йдеться про жидів, або китайців, бідні люди, аж до часів перемоги капіталізму не мали національних рис, і аж до класиків не знали - шо воно таке нація :lol:

до речи анекдот:
зустрілися на якомусь конгресі жид та китаєць, жид і пита: "Скажітє, пожалуйста, ви какой же національності будєтє?" китаєць: "Китаєць" жид: "О как! і много вас такіх?" китаєць: "та вже більше за мільярд" жид: "а почєму же ваших нігдє нє відно? всьо наші да наші..."

сподіваюсь що анекдот не образливий для представників обох вищезгаданих націй

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 14:23

Цитата:
Першим відправив користувач Олексій
Я проти нечітких визначень. Те, що написано вірно і стосовно не нації, а етносу.


я теж проти нечітких визначень, але для чітких потрібна перш за все аксіоматика розроблена за дотриманням певних правил, повнота, непротирічність тощо

Олексій Мачехін - 14-1-2005 у 14:28

Шкода, що не зберігся шкільний конспект з історії :( Ще пошукаю - там було непогане означення. До речі, я не кажу що наведене - єдиноправильне, але недалеке від істини.

Зокрема і втому означенні, ввижається мені, була чітка прив`язка до території. Тобто народ без хоч якось окресленого ареалу розселення нацією стати не може. Т.ч. Євреї, що були розкидані по всьому світі, до отримання шматка землі були етнічною групою а не нацією.

Гжегож Бабиньский Этническое: ценность и опасность

Олексій Мачехін - 14-1-2005 у 14:38

"Этническое" как явление можно определить как группу людей, объединенную своеобразным типом связи. Такую группу иногда называют этносом.

В социологии выделяются три основных типа общественной связи: связь естественную, которая возникает спонтанно в малых группах, связь установленную, которая возникает законодательным путем и видна прежде всего в деятельности государства и государственных институтов, и связь добровольную, которая является результатом непринужденного и сознательного вхождения людей в различного рода объединения и организации формального характера. Зрелая нация представляет собой пример общности, в которой представлены все три типа общественных связей. Специфика национальной связи состоит в том, что в ней преобладает естественная, или первобытная связь, в английском языке определяемая с помощью трудно переводимого на другие языки термина "primordial". Специфика этой связи состоит в том, что она в значительной степени опирается на убеждение о происхождении всей нации от общего, как правило, мифического предка или небольшой группы предков.

Макс Вебер дал краткое и точное определение нации. По его мнению, нация есть группа людей, объединенная убеждением о своем общем происхождении, стремящаяся обрести или удержать свое независимое государство. Такое определение справедливо применительно к подавляющему большинству современных наций. Даже нации относительно молодые, например, американская, история которой насчитывает всего-навсего два с половиной столетия и хорошо известна, имеют у истоков своего существования группу людей, называемую "отцами основателями", – тех, кто подписал Декларацию о независимости 1776 года; они, естественно, не являются биологическими предками современных американцев, но выполняют в их национальном самосознании важную роль символических предков. Скорее всего столь же символичны предки наций, история которых гораздо более давняя и исчезает где-то во мраке предыстории; ведь исторические знания о миграциях и генетика исключают возможность полной национальной эндогамии на протяжении веков (хотя, с другой стороны, на удивление незначительная дифференциация генетических кодов людей может указывать на происхождение всего человечества от нескольких тысяч общих предков, т.е. от людей из одного селения). Тем не менее, ни для наций, ни тем более для формы и содержания национального самосознания это не имеет существенного значения. Важна упомянутая здесь "символическая связь", выражаемая зачастую в определении "свои", в отличие от "других", чужих, часто, хотя не всегда, – врагов.

Другое определение нации, ненаучное, по всей вероятности безымянное и скорее шуточное, гласит, что нация есть группа людей, объединенных общим ошибочным представлением о своих предках и общей неприязнью к своим соседям.

Специфика национальной связи и национального самосознания состоит в том, что чувство общности происхождения и близости распространяется на многомиллионную (как правило) и в связи с этим анонимную массу людей. Примечательно, что жители одной деревни, маленького городка или даже региона, будучи членами групп значительно меньших размеров, чем нации, очень редко вырабатывают сознание общего происхождения. Такое сознание существовало в первобытно-общинных группах, и затем в результате огромного и трудно объяснимого скачка было перенесено на большую и сложную группу – нацию. Эволюционные концепции наций, согласно которым нации образовались на основе племенных связей путем соединения родственных племен, подобно эволюционистским, линейным концепциям развития культуры, не выдержали конфронтации с действительностью.

Нация не представляет собой группу инструментального характера, нация сама по себе никому и ничему непосредственно не служит; нация есть автотелическая совокупность людей, ценность сама для себя или для своих членов. Это свойство принципиально отличает нацию от государства. Государство является инструментом, структурой с присущими ей определенными функциями, в то время как нация определенных функций не имеет.

Роль государства в процессах образования наций описывается в общих чертах двумя моделями. По первой из них, государство или конкретная его структура и политические институты имеют основное значение для развития нации; они формируют политико-пространственные рамки, в которых развивается национальная культура, различные общественные связи, в том числе особенно экономические. Однако это не обозначает, – и многие современные государства тому примером, – что в рамках государственных структур обязательно формируются нации. Многие государства распались именно потому, что в их пределах не возникла национальная общность. По второй, в некотором смысле противоположной модели нации возникают без собственных политических структур, часто вопреки навязанному чужому политическому господству, и только после полного формирования и развития национальной культуры обретают (или не обретают) собственное государство. Одно представляется несомненным: собственное национальное государство способствует развитию нации, охраняет ее от

внешних врагов, обеспечивает национальной культуре прочную позицию в международных (или точнее выражаясь: межгосударственных) отношениях.

Если мы будем опираться на приведенное выше определение Вебера, то ответ на вопрос об исторической эпохе возникновения современных наций окажется относительно простым. Нации стали складываться тогда, когда начался процесс соединения двух существовавших издавна, но относительно независимых общественных явлений: культур (точнее, обществ с отдельными, собственными культурами) и государств. Культуры существовали так давно, как само человечество, более сложные из них – с античных времен, государственные структуры – так же; но только в новое время, с половины XVIII века в Европе произошла несомненная и прочная идентификация граждан в целой своей массе с государством. Существенное значение имела в этом процессе Великая Французская революция, идеология которой была обращена к всем гражданам – членам национальной, или скорее национально-государственной общности. В революционной и послереволюционной Франции членами нации были признаны все граждане – в том числе также, например, евреи. Таким образом сложился тип нации, который можно назвать политической нацией. Похожий тип сформировался почти параллельно в Соединенных Штатах, тоже в результате победоносной революции, которой в случае Америки была война за независимость. Также концепция британской нации основывается на государственно-политической, а не на этнической общности. Неслучайно в английском языке слово "nationality" обозначает не национальную принадлежность, а государственную (гражданство).

Несколько позже сложился другой тип нации. Его можно назвать нацией – культурной общностью или этнической нацией, в отличие от определенной выше политической нации. Концепция и идеология этнической нации сформиовалась в XIX веке в Германии, в то время не представлявшей собой единого государства. В похожих условиях, т.е. в условиях отсутствия самостоятельной государственности развилась в то же время концепция и идеология польской нации. Немецкая или польская модель типичны для почти всех складывающихся на протяжении XIX и ХХ веков наций Центральной и Восточной Европы, лишенных самостоятельных национальных государств. Некоторые из них, например, Украина, Словакия или Словения, создали вполне суверенные государства только в последние годы. Поэтому эти нации складывались прежде всего как культурные общности. Существенную роль в образовании этнических наций играла религия – многие нации создали или скорее адаптировали религии в качестве религий национальных.

Здесь не место подробно рассматривать все процессы образования наций в современном мире, проводить анализ всех факторов, обусловливающих эти процессы. Упомянутые выше два основных европейских типа наций могут оказаться пригодными только для упрощенного анализа этнических явлений в других частях мира. Гражданская модель может считаться типичной для большинства национальных государств обеих частей Америки, в то время как этнический тип чаще годится для анализа ситуации в Азии или Африке.

Нации сложились в определенный исторический период в результате, как правило, длительных процессов. Но обозначает ли это, что нации имеют или будут иметь свой конец?

Такой взгляд появился после второй мировой войны. С одной стороны, опыт немецкого национальзма, с другой, – поступающие объединительные процессы в Западной Европе укрепляли убеждение в том, что агрессивные национализмы безвозвратно ушли в прошлое, а современные общественные организмы отказываются от национальных эмоций и фобий. Особую надежду вселяли модернизационные процессы, характеризующиеся преобладанием рациональных факторов над эмоциональными. Национальная связь и национальные идеологии выглядели всё более отсталыми, поскольку они принадлежали ранним, не вполне "взрослым" фазам развития современных общественных структур.

Аргументов в пользу вероятности сглаживания национальных различий или их замены другими типами связи и общественной организации было больше. Еще до второй мировой войны польский социолог Флориан Знанецкий в книге, озаглавленной "Нынешние люди и цивилизация будущего" предусматривал возможность возникновения общемировой, сверхнациональной культуры, которую он называл цивилизацией. Свои взгляды он изложил подробнее в изданной в США в 1952 году книге "Modern Nationalities". В 50-ые годы появилось кроме того несколько других важных работ, авторы которых также предсказывали отмирание или конец разных идеологий, в том числе национальных.

Этнические процессы, протекающие в западной Европе и в США в 50-ые и 60-ые годы, как будто подтверждали предположения о постепенном снижении значения национальных различий. Однако с другой стороны, закончилась колониальная эпоха, и возникло несколько десятков новых государств, и хотя они не были в большинстве своем национальными, тем не менее во многих из них племенные или национальные различия стали в последующие годы источниками серьезных проблем.

С начала 70-ых годов наблюдался почти во всем мире рост значения этнических факторов. Он принимал разные формы, и указать общие для всех причины этого сложного процесса не представляется возможным. Неожиданно оказалось, что модернизационные процессы стимулировали развитие многих этнических сепаратизмов, в частности, потому, что они ускоряли развитие в неодинаковой степени, приводя таким образом к росту дифференциации между разными частями стран, главным образом многонациональных. Оказалось, что этнический фактор может быть использован в политических целях. Этническая связь оказалась огромной силой, способной мобилизовать национальные группы на борьбу за достижение важных целей. Такая мобилизация может стать опасной, разрушительной, особенно когда она направлена против другой нации в форме открытой агрессии, но она может также объединять людей для достижения политических или экономических целей.

Попытки построения сверхэтнических государств, как правило, не увенчались успехом, ни в коммунистических, ни и в других многонациональных странах. То же самое можно сказать о попытках создания новых наций из уже существующих и сформировавшихся наций и этнических групп. Я имею в виду попытки, которые предпринимались в СССР и в Югославии, а также в Чехословакии. Коммунизм, в общем отрицая (хотя иногда используя) этнические различия, приводил к их некоторому замораживанию. С другой стороны, стимулирование переселений и перемещений отдельных единиц и целых этнических групп, иногда даже, как в СССР, принудительными мерами, увеличивало этническую стратификацию и межнациональные различия.

В целом такая попытка завершилась успешно только в США, но надо иметь в виду, что там первоначальный "материал" состоял почти полностью из имигрантов. Соседняя Канада может служить примером образования общества, отчетливо разделенного на франкоязычный Кебек и в большинстве своем англоязычную и всё более многонациональную остальную часть. Всего около 8 % государств-членов ООН можно считать более-менее едиными в национальном плане (в том числе Польшу, в которой "всего" 3–4 % национальных и этнических меньшинств).

Видный английский антрополог Эрнст Геллнер, автор труда "Нации и национализм" утверждал, что сила национальных, или скорее национально-государственных стремлений в современном мире не очень велика, так как ООН насчитывает меньше чем 200 государств, а в мире можно выделить по меньшей мере в десять раз больше отдельных культур. Следовательно, всего около 10 % культур превратилось в культуры национальные, с собственной государственной "крышей над головой" (по определению Геллнера). Это правда, но если посчитать количество не культур, а людей, принадлежащих национально-государственным обществам, то тогда эти пропорции окажутся прямо противоположными: почти 90 % человечества имеет национально-государственную "крышу над головой" или стремится получить ее. Итак, сила национализмов несомненна, а ее ослабления не видно.

Кроме полностью сформировавшихся наций существуют группы со сформировавшейся культурой и сознанием своей этнической специфики, которые, тем не менее, не стремятся к полной политической независимости. Они, как правило, именуются национальностями. В прошлом они были обречены на политическое небытие, так как считалось, что они останутся по крайней мере на периферии главных этнических процессов. Сегодня видно, что это необязательно, так и что в будущем мы можем ожидать дальнейшей эмансипации по меньшей мере некоторых из них.

Другой тип относительно прочных этнических групп представляют собой эмигрантские группы, такие, как, например, "Полония", т.е. группа польской эмиграции в США, или многочисленные современные группы имигрантов и их потомков в западной Европе. Еще вплоть до начала 60-ых годов нашего столетия широко распространено было мнение о том, что имигрантским группам естественным образом придется ассимилироваться и исчезнуть. Хотя процессы ассимиляции меньшинств продолжаются, однако они оказываются менее эффективными, чем это предполагалось, а новые волны имигрантов способствуют укреплению прежних связей и прежнего самосознания.

Процесс этнической ассимиляции трудно подвергнуть однозначной оценке. Формой дискриминации следует считать как вынужденную ассимиляцию меньшинства, так и меры, в результате которых она становится невозможной. Как вынужденную ассимиляцию надо расценивать непризнание культурной отдельности меньшинства, запрет использования его языка в общественных местах, стремления к ликвидации или ограничению различий между меньшинством и господствующим большинством. Дискриминацией является также создание барьеров, затрудняющих продвижение членов меньшинства по общественной и служебной лестнице, вынуждение их оставаться в постоянных регионах проживания и т.п. Крайним примером такой политики отклонения меньшинства и замыкания его в этническом гетто является (был?) апартеид в ЮАР, а также действовавшие в США в течение целых десятилетий специальных постановлений, ограничивавших права негров после их освобождения (так называемая политика "equal but separated";).

Этнический фактор оказывается прочным также в региональных группах. Не каждая из них является, или хочет быть этнической. Слово "хочет" стоит здесь неслучайно. То, принадлежит данный индивид этнической группе (нации) или нет, зависит от его самосознания, от желания такой принадлежности. Как международное право, так и научные теории полностью отказались от понятия "объективной" принадлежности к этнической группе. Членом этнической группы является тот, кто сам считает себя таковым, независимо от того, в какой семье он родился, или на каком языке говорит. Это относится также к социальным группам. Нет однозначных "объективных", т.е лежащих вне человеческого сознания критериев, позволяющих отличить этническую группу от региональной. Решающее значение имеет здесь преобладающее самосознание членов группы, групповые идеологии, формулируемые группой цели. В современной Европе выделяются две довольно отличных друг от друга тенденции эволюции идеологии и самосознания многих региональных групп. Один – эволюция сепаратистского типа, формирование и укрепление чувства отдельности, стремление к расширению политической автономии, хотя необязательно вплоть до полной независимости. В политически объединяющей западной Европе появляется место для такой политической "независимости". Примером может служить поступающее разделение фламандов и валлонов во всё более федеративной Бельгии. Вторая тенденция, другого характера, состоит в стремлении не к собственному государству, а скорее к освобождению от государственной доминации. Эта тенденция типична для региональных движений, в то время как предыдущая может быть признана отчасти этнической, отчасти региональной.

Мир конца ХХ века – это мир национальных и этнических культур. Этому не противоречит явление поступающей межгосударственной интеграции, особенно экономической и политической. Рост значения этнического фактора и стремления к сохранению этнических культур не является в контексте усиления интеграционных процессов чем-то неожиданным. Напротив, он представляет собой естественную реакцию на униформизацию культуры и доминирующую роль сверхгосударственных структур. Многое указывает на то, что объединенная Европа будет в большей степени "Европой родин", нежели "соединенными штатами Европы". Это не поражение интеграционистов. Естественная среда человека – среда культуры, в частности, национальной. Национальная принадлежность есть в первую очередь принадлежность культурная. Этнические культуры существуют и будут существовать на разных уровнях, и как большие родины, и как маленькие, "частные". Самым опасным для такого положения вещей является всё еще распространенное, хотя, может быть, не доминирующее убеждение, что политические границы должны совпадать с этническими и культурными, а в рамках одной политической структуры может существовать только одна культура. Как долго такое мышление не уйдет окончательно в прошлое, этнический фактор, этнические различия будут источником опасных конфликтов и напряжения. Это напряжние будет также результатом всё еще достаточно распространенного мнения, что этнические различия временны и что следует стремиться к их ликвидации.


http://www.znak.com.pl/eurodialog/ed/2/babinski.html.ru

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 15:03

Цитата:
Першим відправив користувач Олексій
Зокрема і втому означенні, ввижається мені, була чітка прив`язка до території. Тобто народ без хоч якось окресленого ареалу розселення нацією стати не може. Т.ч. Євреї, що були розкидані по всьому світі, до отримання шматка землі були етнічною групою а не нацією.


а якщо територія була, природно, не на дорозі ж вони започаткували націю, а потім не стало, чи то потікали як жиди, чи то розсіялись як китайці, але ж зберігли і мову і культуру, тоді як? нація чи ні? чи чекати на дядьку Маркса? до речи чому саме "Євреї" а не "жиди"? треба з маленької літери хоч вони і боговибрані, "іудеї" теж не влучно, хоча тут пропонували, це належність релігійна...

смішно, я вигадав слово "впомірнювач" замість "модератор" - "прокотило" як кажуть, до речи на російську не перекладається, так само як "техничный" на українську, а от "жиди" - не влаштовують, не можна ж усих переписувати у самоназви, так і китайців не залишиться, а вони ж такі гарні, жовтенькі, смачно готують, дуже поважають старих, та і взагалі нам нічого поганого не скоїли :lol:

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 15:09

чекайте, а мої улюблені татари? 6 місце за чисельністтю у СРСР, а з 15 республік жодної не отримали, де в них держава? то що - етнос? а цигані? хоч і дратують особисто мене, але ж не візьму відповідальність невизнавати їх нацією...

Олексій Мачехін - 14-1-2005 у 15:16

Знову ж таки, початком формування націй в Європі зазвичай вважають НТР і тому, природньо, Маркс-Ленін прив`язують нації саме до капіталістичних стосунків.
Скажу чесно, я не знаю коли вважається закінченим процес утворення єврейської нації, але якщо євреї тільки в 1882 році почали колонізувати Палестину, то, мабуть, приблизно ті роки.

До речі а хто сказав що китайці розмовляють однією мовою? Китайців здавна об`єднує в окремий етнос ієрогліфічне письмо і конфуціанський устрій а ніяк не мова.

Що до жидів. Я знаю що не нормальна назва народу. Але євреї на неї ображаються. Майже всі. Чому - не знаю. Иабуть тому, що і негри і .... греко-католики. У всього є своя причина.

Олексій Мачехін - 14-1-2005 у 15:17

Цитата:
Першим відправив користувач Юрій Філатов
чекайте, а мої улюблені татари? 6 місце за чисельністтю у СРСР, а з 15 республік жодної не отримали, де в них держава? то що - етнос? а цигані? хоч і дратують особисто мене, але ж не візьму відповідальність невизнавати їх нацією...


А дарма. Цигани - етнос.

spark - 14-1-2005 у 17:16

Олексію, ви б ще другий том Мертвих душ до форуму запостили. Справді вмієте Ctrl+V/Ctrl+C натискати? А Ctrl+подумати вас модератори ніколи не навчали?

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 17:35

Цитата:
Першим відправив користувач Олексій

До речі а хто сказав що китайці розмовляють однією мовою? Китайців здавна об`єднує в окремий етнос ієрогліфічне письмо і конфуціанський устрій а ніяк не мова.

Що до жидів. Я знаю що не нормальна назва народу. Але євреї на неї ображаються. Майже всі. Чому - не знаю. Иабуть тому, що і негри і .... греко-католики. У всього є своя причина.


щодо китайців - нехай етнос, якщо Вам письмо якому понад 3000 років - не мова, а те як воно зараз вимовляється - мова, то я не можу дискутувати, не вистача фахових знань, щодо жидів, коли Бульба звертався до свого провідника "жид" - той начебто не ображався, нехай Гоголь бреше, не буду ображати представників боговибраного етноса, але і мову не буду перестроювати під них, я володію і російскою непогано, можу написати "еврей" - не образливо? нігас - хай пробачають... а татари?

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 17:41

пропоную нефахове визначення - нація - група людей яка продукує націстів, решта - етнос :D, перепрошую в мене посівальникі, мої програмери, ми класно гаємо час, чур - не ображатись (смієцця 1,3 млрд китайців - етнос, литовці - нація)

Наталка - 14-1-2005 у 19:24

Цитата:
Першим відправив користувач Tempika
як на мене, ми повинні рухатися до загальнолюдських
понять, при цьому намагаючись зберегти культуру і мову,
а політичні ігри тут ні при чому... особисто я себе вважаю
просто громадянкою України, але не українкою... мабуть,
мене слід вважати людиною другого сорту... але я поки що не
хочу належати до такої нації, якою є зараз українці... :-((
та й розмови про націю, державність і тири пири, — це
якийсь відкат до ледве не середньовіччя...


Як на мене, ми й рухаємося до загальнолюдських понять. Серця я собі, дорогий пане Юрію, не краю, дякую за турботу :) (це я без іронії, серйозно). Я ще й не таке чула, тому спокійно продовжую вважати себе українкою. Я і є українка. Дуже класне відчуття! А ви, Таню, як мені здається, і не належатимете до української нації, якби навіть й захотіли. Вважаю також, що це лише на користь і вам, і Україні. Я в курсі, що вам комфортно бути космополіткою, і поважаю ваш вибір, хоча, як для мене - знову ж таки, персонально для мене – цей термін лише красиве псевдо для того, що у нас здавна називалося “перекоти-поле”. Для вас це щось інше, чудово, але стверджувати, що ми не зберегли мову і культуру лише тому, що хтось когось в трамваї обматюкав - це з тої ж опери, що дорікати Англії за брак у них культури з огляду на хамську і часом небезпечну для життя поведінку англійських футбольних фанатів на стадіонах.
Не знаю також, чи залежить тут щось від нашого бажання, але я особисто пишаюся тим, що я українка, пишалася цим за двадцять п’ять років до помаранчевої революції, як мене навчили бабуся, моя нація нічим не гірша за будь-яку іншу націю світу, а для мене вона – найкраща. Розмови про “націю, державність і тири-пири” сприймаю не як відкат до середньовіччя – який відкат може бути від розмов? На те він і Форум, для балачок. Нє, ну може, когось таке обговорення дійсно до середніх віків відкатує, а ще хтось, може, звідти й не вилазить, але тут, здається мені, “колгосп – справа добровільна”. Ніхто нікого не силує.

Юрій Філатов - 14-1-2005 у 19:49

милі мої паняночки, Наталочки, та всі хто не назвав себе, бажаю вам гарного настрою, сьогодні Старий Новий - хай щастить... я випив трішечки колекційного...

Tempika - 14-1-2005 у 20:41

...попросила б не ображати :-( наталка не може пройти
мимо моїх постів, щоб не вставити власні 5 копійок...
я все життя прожила у львові, і для мене це батьківщина,
я просто проросла у нього :-) радила б наталі не судити
людей так поверхнево і жорстоко.
а всім піс та фрідом :-))) я є Васівна, приймаю поздоровлення
і не тільки :-))

Наталка - 14-1-2005 у 21:44

Я, власне, на цей Форму для того і приходжу, щоби вставити свої 5 копійок на будь-чиє повідомлення і в будь-яку тему. Я нікого не суджу, а роблю висновки за дописами на Форумі, і поверхові вони чи ні, залежить не завжди від мене, а деколи - ще й від глибини, чіткості та логічності того допису, на який я відповідаю. Деякі пости мені взагалі видаються просто обурливими, ну й що далі? Це моя особиста думка, а не істина в останній інстанції. І писати, що ось той-то і той-то не може, щоби не вставити 5 копійок, я не збираюся. Як не збираюся і припиняти висловлювати свої думки через те, що комусь вони не подобаються, і не хочу, щоби хтось припиняв це робити з таких міркувань. З вашим дописом я не згодна, і написала, чому. Якщо вас це ображає – мені прикро, але перепрошувати не буду, бо особисто проти вас я не сказала нічого поганого.
Поза тим, вітаю зі святим Василем! :)

Андрій Пелещишин - 14-1-2005 у 22:01

Будь-ласка, не сповзайте на вияснення стосунків, тримайте дискусію в рамках заданої теми.