Епізод зі старого радянського фільму. Головна героїня запитує в головного героя
на етапі знайомства: “Яке ваше життєве кредо? От у мене один знайомий має таке:
ніколи не наздоганяй автобус – буде другий”. Головний герой (військовий за
професією) їй у відповідь цитує напис зі строго солдатського кухля: “верно служи
– ни о чем не тужи”.
Подумала: а яке моє життєве кредо? Виявилося, що ... ніяке. Не можу його для себе
сформулювати.
Очевидно, для такого формулювання і позиціонування себе у світі треба принаймні
вести внутрішній діалог. Наприклад, регулярно вести щоденник. Але чи практикує
хто-небудь сьогодні ведення таких записів? Маю на увазі "звичайних" людей, не
письменників і не тих осіб, які ведуть щоденник з прицілом на майбутні мемуари чи
на біографію, написану вдячними нащадками. :-)
Цікаво було б дізнатися думку форумчан з таких питань:
1. Яке ваше життєве кредо? Чи можете ви сформулювати його однією фразою?
2. Чи ведете ви щоденник? Чи обмірковуєте свої минулі вчинки, чи робите аналіз
прожитого?
Я на обидва питання відповідаю: ні. Певного часу, коли опинилася в складній
ситуації, вела щоденник, бо не було з ким поділитися. Але скоро покинула. Зараз
перечитую і бачу, що це було досить цікаво; варто було продовжувати. Дещо з
записаного тоді соромно або смішно читати тепер; все бачиться по-іншому... :-)Tempika - 5-2-2005 у 20:40
1. Прийдеться російською, якось дико воно звучить в перекладі:
*Созидать и не обладать, трудиться и не искать выгоды,
добиться цели и не гордиться*. Сказав так Лао Цзи і я з ним
абсолютно згідна.
2. Завжди вела якісь нотатки, з самого дитинства, бо образна
пам*ять у мене якась дуже нетривка. Така легенька хороба
Альцгеймера. Якщо не занотую якісь моменти, або не
розповім про щось у листі, то можу просто забути все це. Або
лишиться лише бліде розуміння того, що щось таке було, але...
Тому намагаюся писати. :-))) Щоб принаймні для себе мати
доказ того, що жила. Аналіз вчинків не роблю,
ні про що не жалкую, ніколи не повертаюся до тих, з ким
розвела доля.Круціфукс. - 5-2-2005 у 21:01
Цікава тема. Я теж не маю ніякого чітко сформульованого кредо. Принаймні, ніякий
вичерпний афоризм, яким би я міг сказати всю правду про власне життя, не приходить
на думку. Мені здається, будь-який подібний афоризм, так чи інакше, давитиме своєю
вичерпністю. Змушуватиме або замкнутись всередині його суті, і внутрішньо
скорузнути чи дрібніти від того замкнення... або, що вірогідніше, цей афоризм, або
"кредо", просто відкинеться, як щось "пораховане", як шкірка від фрукту.
До речі, credo значить - вір(у)ю. Гм...
"Щоденник" я теж пробував вести минулого року. Тобто, започаткував собі ЖЖ!
Але через місяць стер всі записи. Виходила якась дуже необов'язкова писанина,
принаймні так воно мені бачилось. Такі ж самі (себто, необов'язкові) речі
набагато веселіше висловлювати в "зовнішньому" діалозі! :-)
до речі мушу сказати, що той ЖЖ досить нЕзле розвивається
(інша річ, що мені мої фізикотехнічні штудії туди клеїти... ну хіба зо 3-м кадрам з
"ЖЖфрендів" цікаво б було. та і то один коллєга, друга космолог...)
але люде, що більш активно рухаються не по одному стислонауковому вектору - досить
цікаво пишуть.
деякі навіть фотографують...
Так що як ризикнеш у деяку псевдовідкритість піти...
(бо Декотрі ідуть/проходять там під Реальними іменами.
Декотрі під "офіційними" ніками, а ти собі, як багато хто то робить,- і
абстрактнонеконкретний завести можеш.)Круціфукс. - 6-2-2005 у 10:20
Ні, ЖЖ я не прикрив, але він зараз пустий, і наразі писати туди нічого не збираюсь.сумна - 8-2-2005 у 19:51
Не знаю кращого прикладу життєвого кредо, дотриманого аж до останнього дня, ніж
безсмертне Contra spem spero Лесі Українки:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
P.S. Поясніть мені, темній, що таке ЖЖ?!
Не глузуйте, що з мене візьмеш - село... Tempika - 8-2-2005 у 20:04
http://www.livejournal.com
так званий *живий журнал* :-)
місце, де вуайеристи підглядають за ексґібіціоністами :-)))dr.Trollin - 8-2-2005 у 21:02
та не зовсім згоден.
може так планувалося/булося, але він вже досить сильно переріс таке означення.
так само, як і "zhurnal.lib.ru" будучи у проекті скромним хламовідстійником
Мошкова,- помАленьку розвЕртується у дещо одмінне від хламовідстійника.
А щодо ЖЖ...
твоя теза ТЕЖ вірна.
для більшої частини текстів ЖЖ-шних, але...
ну скажімо -- хто як користує то.
Теж Леся Українка
Зірка - 9-2-2005 у 01:26
До Сумної:
А я з дитинства пам'ятаю інші рядки Лесі Українки - мені було років 3, коли мене
навчила бабуся:
"Як маленькою, бувало, упаду собі на лихо,
То хоч серце біль стискає - я завжди вставала тихо.
Чи болить? - мене питали; але я не признавалась.
Я була малою горда - щоб не плакать, я сміялась".
Як бабуся в 3 роки навчила, так і все життя пішло.
Не знаю, чи це життєве кредо - але точно лінія поведінки. А життєве кредо? Тяжко
сказати. Перефраза - "Вір, не бійся, не проси." Ніби підходить . Треба вірити людям, нічого не боятися і нікого
не просити. А ще - вірити в себе, в свої сили. І вірити в те, що ВСЕ ЩЕ БУДЕ. Навіть
якщо давно наступив пенсійний вік . От
такий я демагог сумна - 10-2-2005 у 17:37
Дякую за роз’яснення щодо ЖЖ!
Цікава штука, але далеко не щоденник. Tempika влучно його охарактеризувала.
Щоденник мусить бути річчю інтимною. Бо коли людина, пишучи його, не є відвертою із
собою, прикрашає себе чи фантазує, то це вже не щоденник, а художній твір,
призначений для загального користування.
Знаю хіба один приклад справжнього щоденника, який став надбанням читачів:
“Келія Чайної Троянди” Костя Москальця. Щоправда, не можна казати про якийсь
ступінь щирості, бо це знає лише сам автор. Але деякі речі написані максимально
відверто, це відчувається. В анотації написано: “... твір, який, попри формальні
ознаки щоденника, є високохудожнім текстом, гранично відвертим відбитком
глибокого й інтенсивного внутрішнього життя, усвідомленням трагічности й –
водночас – радости земного перебування Поета”.
Ну і ще одне – все-таки варто писати щоденник древнім способом, ручкою по папері.
Бо і той папір, і почерк мають певну цінність, коли до них повернутися через роки.
Може це в мені говорить сентимент до старих документів? :-)Юрій Філатов - 10-2-2005 у 19:11
взагалі-то кредо змінюється у часі, але вже досить тривалий час таке:
непогано допомога тримати себе в руцях і через це не сваритись з близькими,
колегами та і випадковими знайомцями...
щоденника ніколи не вів, навіть у школі, той що примушували вести був порожній аж
до батьківських зборів, та й навіщо скорпіонові щоденник?Asmera - 17-2-2005 у 14:47
1.Навіть не знаю - мабуть, не здаватися і не опускати руки - "все буде добре"
2. Колись вела - кидала, зараз маю жж, але пишу рідкоНормалайзер - 17-2-2005 у 20:50
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Tempika http://www.livejournal.com
так званий *живий журнал* :-)
місце, де вуайеристи підглядають за ексґібіціоністами :-)))
Як почесний ву-, нечесний ексбі- і, звичайно, Папа Римський, скажу таке:
ЖЖ - річ і цікава, і прикра. Ви можете демонструвати загалові те, що хочете власне
демонструвати, але писати можете таки щоденник
просто, ЯКФ, нада знать матчястьAsmera - 18-2-2005 у 13:55
2 Нормалайзер
ага, точно - зробити його закритим і видалити всіх друзівTempika - 18-2-2005 у 18:56
...навіть у приховуванні чогось завжди видно хто є хто :-)) особисто для
мене писане слово настільки відверте, що я можу читати поміж рядків :-)
простіше обманути поглядом.Volodymyr Kislitskyi - 30-5-2007 у 03:30
Кредо-більше в житті меда,
Будь якого, але не гіркого.
. От
такий я демагог 
