Форум Рідного Міста

Громадяни України за кордоном

Andreas - 12-6-2005 у 11:22

Тема випливла з сусіднього „топіка”. Хотілося б наголосити, сторічні канадська, штатівська, аргентинська, австралійська діаспори до цієї категорії не входять. Маються на увазі не українці за етнічним походженням, а ті, хто перебуває зараз за кордоном і має в кішені діючий паспорт з Тризубом на обкладинці.
На мій погляд, сюди відносяться такі категорії:

1. Заробітчани далекого зарубіжжя (Іспанія, Португалія, Італія та ін.)
2. Заробітчани в Росії
3. О-пер (Au-pair)
4. ІТ-спеціалісти
5. Емігранти з політичних та ідеологічних мотивів
6. Студенти
7. Дружини/чоловіки іноземних громадян.

З останнєю категорією все ясно, кохання є кохання, серцю не накажеш і т.д. А от решта категорій – громадяни практично втрачені для України. І повірте, то є досить кваліфікована і працелюбна частка суспільства, найбільш талановита молодь.
Кількісної оцінки (скільки таких людей є) провести я не візьмуся, Але боюся, що рахунок вже йде на сотні тисяч, якщо не на мілліони.
Втрата то для України, чи нехай собі їдуть? Настануть колись часи, коли іноземці будуть їхати працювати в Україну за україньську зарплату (чи навіть трохи меньшу – іноземна наймана робоча сила всюди меньше грошей одержує)?

Ярема П. - 12-6-2005 у 11:26

І про що ця тема? Перепис населення? Про що писати в цьому форумі?

Користувач Олесь - 13-6-2005 у 10:06

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Andreas
...ті, хто перебуває зараз за кордоном і має в кішені діючий паспорт з Тризубом на обкладинці.


А якщо вже не з Тризубом, а з левом, орлом, хрестом etc., тоді що? :rolleyes:

Крім того, наведені категорії не відображають всіх мотивів до еміграції. Фактично зводяться до трьох: заробітчани, IT-фахівці (чомусь виокремлено) і ті, хто в шлюбі з іноземцями.

Andreas - 13-6-2005 у 13:46

Цитата:
Користувач Олесь

А якщо вже не з Тризубом, а з левом, орлом, хрестом etc., тоді що? :rolleyes:


Повторюю, мав на увазі громадян України. Українці з паспортами іншого кольору мають інший громадський статус, інші права (З нашими - деколи ніяких, крім сісти на автобус-потяг-літак і повернутися додому), інші проблеми і т.д.
Цитата:
Користувач Олесь
Крім того, наведені категорії не відображають всіх мотивів до еміграції. Фактично зводяться до трьох: заробітчани, IT-фахівці (чомусь виокремлено) і ті, хто в шлюбі з іноземцями.


О-пер, які ж то „заробітчани” (правильніше – „заробітчанки”)??? І статус інший, і мотиви - ну хто ж за 200 з чимось євро на місяць попреться, перепрошую, в таку далечінь? Та й вікова категорія інша.

Айтішники, як правило, працюють за офіційним запрошенням приймаючої держави. Так, то також заробітчани, але... трохи інші.

Студенти теж заробітчани?

А перелічував я не мотиви доеміграції, а статус перебування громадян України за кордоном. Але сперечатися не буду – можливо я і не всіх „охопив”.

Користувач Олесь - 13-6-2005 у 13:59

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Andreas

Айтішники, як правило, працюють за офіційним запрошенням приймаючої держави. Так, то також заробітчани, але... трохи інші.


Ну не тільки ІТ-фахівці працюють легально. А студенти на те вони і студенти - в цілому світі це дуже поширено - їхати вчитися за кордон, в тому числі і з розвинутих країн студенти їдуть. І на мою думку це оправдано - дуже добра можливість досконало вивчити іноземну мову.

Andreas - 13-6-2005 у 14:39

Цитата:
Користувач Олесь
Ну не тільки ІТ-фахівці працюють легально. А студенти на те вони і студенти - в цілому світі це дуже поширено - їхати вчитися за кордон, в тому числі і з розвинутих країн студенти їдуть. І на мою думку це оправдано - дуже добра можливість досконало вивчити іноземну мову.


Так, не тільки ІТ-фахівці. Але лише вони працюють за офіційними державними програмами.

А студент із розвинутої країни після закінчення іноземного ВУЗу повертається в свою країну. Чи багато студентів повернуться в Україну при мінімальній зарплаті дипломованого інженера, припустимо, на Заході 40000 євро на рік?

Користувач Олесь - 13-6-2005 у 15:08

Andreas:

Не тільки ІТ фахівці і за офіційними програмами. От у Великій Британії потреба є в лікарях наприклад. Просто в ряді країн є переліки професій, фахівців з яких в даній країні бракує, а тому такий фахівець-іноземець може отримати право праці в цій країні. ІТ-спеціальності зовсім не обов'язково будуть в такому переліку. От в Австралії більше бляхарів і малярів потребують :)

Щодо студентів я цілком погоджуюся. І не тільки в грошах справа, але і в стилі і способі праці. Навчившись працювати ТАМ, людині потім важко звикнутися зі стилем праці в Україні. А крім того, багато знань і кваліфікацій в Україні поки що взагалі не є потрібними, в сенсі на них немає попиту.

Andreas - 13-6-2005 у 16:19

2 Користувач Олесь

Може бути. Певно, що кожна країна зацікавлена в якіхось спеціалістах. Але не про кожну спеціальність пишуть на сайтах консульств держав в Україні, як то припустимо, на сайті німецького консульства

Ірина Роздольська - 13-6-2005 у 16:31

Ти ще забув взяти до уваги постдоків і викладачів - вони теж котуються. Також науковців, серед них експериментатори-фізики і т.д. Ти маєш рацію, потенційно всі заробітчани, однак деякі заробляють легальною працею, своєю головою, інші нелегальною, і руками. Студенти теж специфічна нація, додому назад, після того як вони нюхнули як файно жити за горбом, не затягнеш.

Користувач Олесь - 13-6-2005 у 17:30

Взагалі студенти в даному випадку - це досить складне питання. Я знаю багатьох, хто поїхав вчитися за кордон ще в останні роки існування Союзу і на початку 90-х повернувся в Україну. Тоді ще панувало таке собі піднесення після здобуття незалежності, і ці люди їхали в Україну, бо думали, що вони тут зможуть бути корисні для держави своїми знаннями, досвідом і таке всяке. При цьому частина з них зрезигнувала з непоганих пропозицій роботи за кордоном. Досить швидко, за пару років вони, розчаровані, готувалися їхати назад за кордон. Причому вони не розчарувалися тому що тяжко, що зміни йшли повільно (якраз зміни йшли швидко, але не в тому напрямку), а тому, що їхні знання не хотіли приймати в Україні. Це звичайне бажання професійної самореалізації, яке є в кожної людини, причому не завжди тут навіть гроші на першому місці. ("Я волів би працювати в Королівській Клініці в Едінбурзі і отримувати в десять разів менше" - Кронін, Цитадель).

Andreas - 17-6-2005 у 13:20

Цитата:
Ірина Роздольська
Ти ще забув взяти до уваги постдоків і викладачів - вони теж котуються. Також науковців, серед них експериментатори-фізики і т.д.


Одиниці! Не варто й рахувати!

А якщо фізики, то не експериментатори, а теоретики. Прикладна наука добре фінансується промисловістю, там зарплати – о-го-го! А от знайти за 4000 євро на місяць кваліфіковану людину, щоб збирала матеріал для праць якогось профессора – важко.