
Ото ж про секрет....
Треба бути готовим робити більше грошей... все.
А ви що думали я буду розповідати якісь магічні формули 
Я жахливо втомився від небажання працівників бути заможними. Сьогодні, наприклад, розмова з власником : "Володя я маю декількох нових постачальників
на ...... (продукцію), ліквідна продукція, навчання за їхній кошт, доставка їхня, місце в магазині виділяю, по зарплаті нашим продавцям: - збільшую на
30% + % з продажу, запитання - хто з наших продавців готовий до роботи менеджером по збуту. "
Поговорив я з продавцями, їх у мене 20 чоловік, проходили тренінги "активні продажі", як ви думаєте який результат?.
Всі відповіді зводяться до однієї: "На якого ... мені це потрібно, я не хочу відповідальності, у мене немає водійських прав і взагалі я на це не
вчився, як це робити, а хто мною керуватиме" ????
В тебе зараз 800гр., бери "тему"- працюй ,будеш мати 1000 + %. Результат - довга пауза.
Треба бути готовим робити більше грошей, а засоби знайдуть вас (якщо не будете їх наполегливо уникати). В інших сферах діяльності трошки інакше, але в
принципі однаково - рутина затягує (зашорює) і вже нічого не хочеться.
Бажаю всім радості і багатства.
....ну була, скажімо, у мене зарплата 200 долярів... я працювала з 8 ранку
до 7 вечора, часто доробляла у вихідні... сказали: будеш мати 350, але
тре працювати більше, тобто сидіти до 9-ї, віддавати справі всі вихідні...
скажіть мені, а хіба моє життя того варте?... практично я куплена *від і
до* за тих 350 долярів... я вважаю, що зараз у львові нема зарплат, за
які варто гробити здоров*я, відмовляти собі у повноцінному спілкуванні з
сім*єю і друзями... інакша розмова – власний бізнес, коли ти знаєш, чому
платиш своїм життям за можливості росту... а так заробляти на 100
процентів більше, щоб твій бос заробляв на 1000 процентів більше і купив
новий мерс?... :-))) а дійсно, мені то треба?
Не варто працювати в бізнесі взагалі, якщо стоїть завдання прожити більше 150 років
а шеф тому і заробляє багато (мало), потрібне підкреслити, що може так роботу організувати, що зайнятість найманим працівникам буде (я не говорю
про держструктури). Якщо він вашу роботу буде робити тоді ви навіщо. Не вас купляють, а ваші здібності вирішити поставленні завдання, (крива попиту і
пропозиції) і нічого в цьому нема поганого. Це якщо способів, бажання не вистачає зробити свої послуги дорожчими на своєму підприємстві або деінде
інакше то всередині все смикається. А шеф має свої головні болі про бізнес і вони того коштують що він заробляє. А “Мерседес” часто не йому потрібний
а самому бізнесу, ну не можна на гіршій моделі їздити, його серйозно сприймати не будуть. Йому може і “Опеля” вистачить, так постачальники (клієнти)
бунтуються, постійно про це розмову заводять, мовляв фірма ми серйозна “підтримуйте престиж для ефективної співпраці”. Шеф в бізнесі - його слуга. Це
коли він інвестором стане (якщо зможе), тоді дистанціюється від нього, але таких одиниці.
А взагалі проблема не втому скільки на вас заробляють (хочеш ставай підприємцем, і вперед), а в тому чому працювати ЕФЕКТИВНІШЕ, ІНІЦІАТИВНІШЕ, не
хочеться. Є мій варіант відповіді – нема навиків як поєднувати задоволення від життя і роботу(бізнес). Не вчили нас це робити. Тому розмови про
збільшення відповідальності розглядаються як джерело проблем, простіше взагалі такі пропозиції не розглядати.
Не смійтеся, але чомусь спав на думку категоричний імператив Канта.
Так хто є людина - мета чи засіб для досягення мети?
Ви хочете, щоб черпали більше і носили далі. До механізму можна приварити більший черпачок, а людина впирається і не хоче. От і вся різниця.
Мені так видається, що проблема глибша, ніж елементарне небажання заробити гроші.
Пару років тому я бачив у пресі опитування щодо вимог до "ідеальної роботи" серед українців. То чітко пригадую, що розмір зарплати був не перший, а
передували йому "атмосфера в колективі" та "соціальні гарантії".
Можна звичайно усе списувати на совкове виховання, але думаю, тут є якісь і глибші національні риси. Усе-таки напевно ми чимось відрізняємося від
американців 
У конкретних ситуаціях це може мати приховані форми, які ховаються за іншими (похідними від системи цінностей) поясненнями. Наприклад, небажання
перейти на роботу менеджера з вищою оплатою може бути викликано страхом (часто обгрунтованими) "підстави", "матеріальної відповідальності" і тп. Крім
того, з менеджерами можуть укладатися короткотермінові контракти на відміну від тривалого контракту рядового працівника. Крім того, рядовий працівник
може мати більше вільного часу, який знову ж витрачати на заробляння грошей "на стороні" (така ситуація часто має місце в бюджетних державних
установах).
...якщо людина менеджер, то, мабуть, все вірно, бос думає про бізнес, а
найманий працівник працює... я ж говорю про власний фах, де ніяк ти
нічого не організуєш, бо мусиш бути перед монітором певний час *від і до*,
а що боси особливо не турбуються про організацію справи, то приходиться
висиджувати і до роботи, і після, і вихідні... а босу я потрібна, бо він просто
напросто цього не вміє :-) дуже мало є босів, які хоча б віддалено розуміють
суть роботи певних найманих власних працівників... а те, що не може не на
мерсі їздити — це повна дурня... просто понти... якщо твої працівники не
здатні навіть на велосипед заробити, бо ти їх навмисно тримаєш на
низькій зарплаті, та ще й затримуєш її, то про який мерс мова?... певні
фахівці певних галузей не можуть бути слугами, бо якщо ти художник,
журналіст, дизайнер, перукар, то рабом по своїй суті не можеш бути,
інакше ти не фахівець, і творити не зможеш... мій американський бос
казав *тетяно, ви не працюєте на мене, ви працюєте зі мною*... і це
правильно... і у львові, наприклад, неможливо знайти роботу на пів-ставки,
бо ніхто за такий мізер навіть не рипнеться... фактично нам вже платять
півставочні гроші за півтораставочну роботу... і останнє: якщо бос не в
стані організувати свій бізнес так, щоб його працівники могли нормально
і достойно жити і відпочивати, то він просто хоче легкої наживи і думає
насамперед про власну кишеню, а не добробут країни, в якій він живе...
а не в лісі живе, так?... хіба скоро спіціяльні резервації для багатих
зроблять :-))))
Мета бізнесу не в тому щоб забезпечувати працівників гідною зарплатою, а в перестраховці ризиків підприємницької діяльності і отримання максимальних
прибутків (це ще в П.Друкера ), а власники скажуть ще жорсткіше. Заробіток фахівця якраз і попадає в графу "затрати на відтворення основних засобів".
І вона повинна відповідати цінності працівника для бізнесу, і таки відповідає якщо працівник це може довести. Щодо творчості - то вона є у всіх
спеціальностях, якщо її розглядати як "свідомий пошук нових рішень і підходів до вирішення типових завдань в заданих умовах...", можна поетичніше, але
це суті не змінить 
Карєра ж фахівця якраз пролягає в збільшенні повноважень (в межах фаху, або ж вертикально на інших посадах). Ринок праці на місці не стоїть, нові
фахівці (читай амбіційні спеціалісти) створюють конкуренцію, тому відсутність професійного росту включає механізм відбору (атестації персоналу ще
ніхто не відміняв). Питання просте - "любий ти наш тобі куди"? Напрямок роботи компанії ось такий, яке місце, зарплату, при виконанні наших вимог, ти
хочеш отримати через 6 місяців. Сам дав відповідь, сам і відповідатимеш за написане. Давайте не будемо орінтуватись на компанії які вже вмирають через
байдужість власників.
До речі уточнення до секрету
Важливо знати навіщо тобі значно більший прибуток. Може тобі таких проблем не потрібно? Як кажуть ті ж американці: "бажай обережно, бо бажання мають
погану звичку збуватися"
Ну, наприклад, збільшення часу проведеного на роботі (в творчості), банки вдома для грошей закінчилися(а у сусіда позичати не зручно), одяг треда
вибрати щоб відповідав контексту(а це ті ж понти), велосипед змінити на Таврію", спілквання з людьми стає точнішим (вибірковішим), розмову потрібно
створювати, а не як вийде і інш.
Психологічно мало хто до цього готовий, добре якщо на підприємстві є особа яка цим займається (менеджер з розвитку, інш.). Тому і секрет - простий, а
скористатися важко
)
А елітні клуби для босів вже не перший рік успішно працюють у Львові починаючи від "Галицьких Котрактів", в 1998р., до "Асоціації підприємців" 2004,
не резервації, але на форум теми зустрічей не виносять
Матриця...
Кого хоче обслуговувати батарейка???
Ваш варіант відповіді...
...я все впевнена, що розгляд найманих прцівників лише як гвинтиків для
того, щоб машина давала більше грошей — тупик... в найгіршому випадку
це знов приведе до спроб перерозподілу власності.
Звільнився мій напарник, бо вже дозрів і пішов у нормальний банк з нормальною зарплатою. Настрій в мене поганенький, бо це мій друг, так що я за нього
радий, але до його відсутності потрібно звикнути. Колупаюся (в легкому розпачі через звільнення друга) знічев'я у власному резюме, бо в нас майже
кожен, хто більше року працює, тримає про всяк випадок на компі резюме. Бачить це мій начальник, виводить на коридор і питає, чи я часом не шукаю собі
роботу. Я відповідаю щиро щось типу "а хто тут не шукає". В результаті мені підвищують наполовину з/п, бо більше займатися звітністю в нацбанк зараз
справді немає кому 
Може це не по темі, але хочеться вставити свої 5 копійок.
Мета ведення бізнесу - отримання прибутку. Покажіть мені людину, яка піде займатися неприбутковим бізнесом. Бувають винятки, але це вже має іншу назву
- меценатство. Проте меценат теж мусить десь гроші брати, якщо він їх не у спадок отримав.
Так що можна сказати, що бізнес є одвічна боротьба між бізнесменами, працівниками і споживачами за гроші
І ніхто свої гроші просто так віддавати не хоча 
Теза, що бізнес - це одвічна боротьба з метою заробляння грошей, на сьогоднішній день вже застаріла.
Західні вчені прийшли до думки, що справу (business) треба організовувати з першочерговою думкою про ефективне задоволення потреб споживачів. При
цьому також потрібно враховувати як не нашкодити суспільству, а в ідеалі, щоб справа була благом для суспільства. Прибуток при цьому розглядається як
результат ведення справи, а не як мета.
Придумав це не я. Просто я згоден з цією думкою, тому висловлював її від свого імені.
Теза може і застаріла, але сам принцип живе і перемагає
Тим більше у нас.
Усі перераховані вище чинники можна реалізувати при наявності відповідних контролюючих служб, які є в Європі, але яких і в помині нема у нас.
Одночасно потрібне перенасичення ринку послуг, чого в нас теж поки що не спостерігається в багатьох сферах.
Щодо самого підходу - так, в стабільній економічній ситуації можна на перше місце виносити задоволення потреб споживачів, екологію і т.п., ставлячи на
друге прибуток (бо при правильному плануванні він буде), а у нас перестраховка ризиків все ще висока, бо ніколи не знаєш, куди дишло закону поверне
(як, наприклад, було з ПДВ, яке прийняли мало чи не заднім числом і купа підприємців несподівано попали на його сплату, що в Європі б визвало цілу
низку банкрутства).
Свобода сособистості в підприємництві міф чи мета розвитку демократичного суспільства (якщо воно в принципі можливе)
Якщо не спрощувати то зараз почнеться дискуссія про свободу
Хто керує споживчим ринком той і управляє нашою свободою жити і працювати, думати і відпочивати.
Так хто ним керує???...
...при демократії мусить управляти народ, а не багатії.
Багатії то і є народ
Мене от дивує думка нашого "народу" - якщо багатий ,
значить вкрав . Ні в кого і думки не виникає що хтось великі гроші може чесно заробити .
Ті хто хоче заробляти більше - я вважаю повинні шукати якісь нові ідеї і способи. Тому що там де ти перший - там ти заробиш непогано, там де ти вже
101 - то ти заробиш копійки.
...а не можна дійсно великі гроші заробити у нас...
можна заробити на пристойне життя, на певний рівень добробуту, але
мільйонерами НЕ МОЖ НА... мала колись стосунок до фонду держмайна та
нашої облради, і знаю хто на чому зробив великі гроші, що називаються
стартовим капіталом... а перукарню відкрити можна, прошу дуже :-)))

...на відносно нові ідеї мусить бути попит... чогось ми мусимо захотіти так,
що віддамо останнє... але ж по суті люди ми бідні, стригти купони можна на
середньому класі, якого у нас нема.
Чи справді ніхто не керує споживчим ринком?
Хто трохи працює з кухнею маркетингу регулярно використовує один із законів розвитку споживчого ринку "Більшість рішень про покупку потенційний
споживач приймає автоматично! (не задумуючись )". Хто зможе попасти в категорію "автоматично" той і керує споживчим ринком, а заодно і своєю кассою.
Тому принцип захоплення ринку - максимально стереотипізований продукт + низька собівартість виготовлення.
Сфера послуг для цього дуже підходить, ключовим елементом стає людина що працює з кінцевим споживачем. Тому і зростає вартість програм “управління
персоналом”, “оптимізація і т.п.” Наступним кроком стане прийняття працівників “в долю” тільки це треба буде заслужити. Відчуваєте який мотор і куди
його вставлять. Ідеальна система мотивації.
А ідеї про надприбутки справді будоражать свідомість. Тільки треба відрізняти: ідея а надприбуток. Пан Едісон купив ідею роботи лампочки, а
надприбуток зробив своїми силами (ну майже своїми, враховуючи розмах його лабораторії і фаховість персоналу). Торгівлю на Форексі зініціювали
міжнародні банки, для формування гнучких систем управління власними валютними резервами, (поправте можливу неточність), а надприбутки зараз знімають
дилінгові центри і акредитовані банки за обслуговування трейдерів.
Тут маємо хороший натяк на те як поєднати ідею і постійно зростаючий прибуток... (майже нічого не порушуючи)
Всім хорошого дня
http://renome.ridne.net
...техніка проста — лобіювання, просування, відкат :-))
А ще агресивний маркетинг, підстроювання під соціально прийняті норми : сімя, добробут, достаток, престиж, гарантії. і другий бік - страх, втрати,
біль.
Високі технології, досягнення, нерухомість, юридичні послуги викликані попитом впливових осіб, структур, організацій тому їх продаж це - звязки,
рекомендації на які теж "присаджують" клієнта, тільки не так вульгарно як при продажі бритв і прокладок 
А ще агресивний маркетинг, підстроювання під соціально прийняті норми : сімя, добробут, достаток, престиж, гарантії. і другий бік - страх, втрати,
біль.
Високі технології, досягнення, нерухомість, юридичні послуги викликані попитом впливових осіб, структур, організацій тому їх продаж це - звязки,
рекомендації на які теж "присаджують" клієнта, тільки не так вульгарно як при продажі бритв і прокладок 
http://renome.ridne.net
...в общем, брудна справа той бізнес :-))))
Пропоную закінчити тему оптимістично
Секрет багатства і бідності в нашому сприйнятті реальності. Для пасажира в купе затримка відправлення поїзда розпач, а для пасажира що запізюється -
подарунок долі. Наші принципи визначають степінь реалізації наших можливостей.
Нехай кожен з нас проживе сьогодні день в своїй реальності так, як йому подобається, а результати будуть такі щоб нам захотілося йому за це
подякувати.
Все, дзвін бокалів
)
Приємно спілкуватись з чудовими людьми.
Володимир http://renome.ridne.net
В мене склалося таке враження, що під ніком Володимира Горака на форумі завівся бот.
Багато слів і нічого конкретного з приводу того як реально заробляти більше грошей
Давайте дружно подумаємо як наприклад львівському дизайнеру заробити на 100% більше грошей, або програмісту? 

Але справа в тім що про ці способи ніхто не дуже то й хоче говорити. І це
зрозуміло. Тому від подібних тем я вважаю мало користі. Ну хіба хтось хоче легенько пропіаритися зайвий раз
...а якщо дизайнер дуже любить своє рідне місто?... :-)
Ці 500$ не вартують того щоби їхати аж до Москви..
1.То було перше, навмання взяте оголошення, якщо пошукати, можна знайти і дещо краще. Може, не в Москві, - в Києві, ще десь... Але ідеї в нас з Вами
однакові – іхати туди, де здатні оцінити твій талант і кваліфікацію.
2. А що, у Львові дізайнеру платять 500 уо? З „вулиці”? По оголошенню?
і т.п. ). А якщо пробувати і шукати щось своє, то є шанс до того всього доробитися 


http://www.livejournal.com/talkread.bml?journal=nochnoy&itemid=69387
тут все чітко розписано... хочете в рабство — прошу дуже.
...на рахунко ситуації з дизайном...
у львові можна знайти оплату праці на 300-400 долярів, а в москві прийдеться починати з 500, причому 300 віддавати за квартиру... може
починати 25-літній, але я, наприклад, не в тому віці, та й не женуся за
кар*рою і грошима... я просто хочу робити роботу, яка мені подобається і
отримувати відповідну за це оплату... не дикі гроші, але принаймні більш
менш... а сидіти по 16 годин перед монітором (саме з цього прийшлося б
починати свою кар*єру в москві або ще десь) я не в стані.
...йдеться про висококваліфіковану офісну працю... ясне діло що на
будівництві інші правила і інші методи роботи...
На будові – робітники жили в „фінських будиночках”, кімнати на 2х-3х, душ, туалет. Всі як один мали реєстрацію і дозвіл на роботу, про зарплату я
писав. Робітники тільки кваліфіковані – арматурники, зварювальники, бетонники (підсобники всі були з республік Середньої Азії). Годували безплатно і
непогано.
Були і інші фірми, з поганими умовами – в кінці 90х років. Зараз вони потроху щезають (а може вже і всі накрилися, я давно в Москві не був)
....так не йдеться про РОБІТНИКІВ.
Щодо неконкретики:
Абсолютна конкретика можлива лише для Вас і лише у Ваших умовах (досвід, інтереси, рівень домагань, критерій "висока зарплата", Ваші цінності, умови
при яких для Вас цей прибуток буде радістю інш.)
Всі можливості збльшення прибутку зводяться до:
- збільшення зарплати (карєрнй ріст в межах організації, інший працедавець, інша країна, інша економічна ситуація)
- суміщення діяльності (поєднання функції фахівця і керівника)
- зміна фаху, перекваліфікація в більш оплачувану діяльність (відповідно до цінностей і моралі)
- дистанційна робота, проектна робота
- отримати престижну роботу (по рекомендації) де базовою вимогою будуть Ваші фахові знання.
- виступити консультантом по створенню бізнесу в сфері якого Ви є фахівцем
- створення власного імені.
-інвестиційна діяльність у низькоризикові фінансові інструменти
- патентовані винаходи (на замовлення)
"Якщо однаково куди йти, то нема значення яку дорогу обирати"
Володимир Горак 
http://renome.ridne.net
Щодо неконкретики:
Абсолютна конкретика можлива лише для Вас і лише у Ваших умовах (досвід, інтереси, рівень домагань, критерій "висока зарплата", Ваші цінності, умови
при яких для Вас цей прибуток буде радістю інш.)
Всі можливості збльшення прибутку зводяться до:
- збільшення зарплати (карєрнй ріст в межах організації, інший працедавець, інша країна, інша економічна ситуація)
- суміщення діяльності (поєднання функції фахівця і керівника)
- зміна фаху, перекваліфікація в більш оплачувану діяльність (відповідно до цінностей і моралі)
- дистанційна робота, проектна робота
- отримати престижну роботу (по рекомендації) де базовою вимогою будуть Ваші фахові знання.
- виступити консультантом по створенню бізнесу в сфері якого Ви є фахівцем
- створення власного імені.
-інвестиційна діяльність у низькоризикові фінансові інструменти
- патентовані винаходи (на замовлення)
"Якщо однаково куди йти, то нема значення яку дорогу обирати"
Володимир Горак 
http://renome.ridne.net
Перепрошую за подвійну відповідь, ненавмисне.
Щодо роботи за кордоном (в Росії), у Львові є лише 2 агентства (ті що я знаю),які можуть показати Вам контракт на здійснення підбору персоналу на
роботу за кордон (Росія, Чехія, Канада) з вказаними умовами, працедавцем,гарантіями, розміром оплати праці, видом робіт (справа реєстрації в обласному
центрі зайнятості і мінпраці такого паперу дуже... скажімо трудоємка)
В кращій ситуації зараз будівельні бригади комплексні їм простіше виходити по напрацьованих звязках на генпідрядчика і умови їм пропонують
конкретніші.
Хоч і в Києві зараз охоче підписують контракти з комплексними бригадами. Розцінки правда на 20-30% менші ніж в Москві (120-150$ за 1 м євроремонту, і
5-8$ за 1м. плитки)
Все значно простіше! Ті хто скаржаться на низьку зарплату, я певен, навіть жодного разу не просили її підвищення. Без Вашого, друзі, прохання, ніхто
Вам нічого не дасть.
А про роботу у вихідні, треба просто заявити, що ви хочете за це додаткової оплати.
Якщо Ваше начальство Вас цінує, завжди піде на поступки, - знаю з власного досвіду
Пане Володимире, Ви вже зовсім до конкретики вдалися.
Я просто хотів сказати – „Хочеш заробити – не лежи на канапі!”. Власне, то саме, що й Ви.
До речі, під час „кадрового голоду” в тій самій Москві пробував я шукати спеціалістів у Львові. Люди отримували по 100-120 долл/міс (2002 рік), і
відмовлялися „У-у-у, за 500 долларів в таку далечінь... От якби 1000-1500... Готувати собі самому...” А може просто боялися „страшилок” типу тих, що
Темпіка наводила?
...щоб заробляти дизайном, тре робити власну фірму, тобто починати
займатися адмініструванням, менеджментом і бухгалтерією... з власне
дизайном можна попрощатися, а я прощатися не хочу :-)) наймати собі
*рабів*, так?...
...я не інтер*єрщик і не верстальник... і я теж не скаржилася на зарплату,
коли працювала по найму... я скаржилася на неповагу і абсолютну відсутність вільного часу... гадаю, якщо менеджер (жінка боса) приходить
на роботу після обіду, добре вигуляв Південний ринок, то я не мушу
сидіти через це понаднормовий час, не маючи права вийти навіть на
обід... відверто кажучи, організація праці у більшості львівських фірм є на
низькому рівні... через недбальство і непрофесіоналізм керівництва стараються виїздити на
рядових працівниках... таке враження, що політикою є: лежи на дивані,
нехай вони працюють... таке враження, що кожен хоче загрібати жар
чужими руками.
Не повезло Вам, Темпіко, з керівництвом. Але, заради Бога, не узагальнюйте все і вся!:-))
До речі, дівчина, про яку казав я, теж не верстальник (верстальниця?), а саме дизайнер-оформлювач.
...що значить не повезло?... та майже в усіх фірмах така ситуація :-)))
якби боси хоч на 30 процентів вкладали у власний бізнес стільки
зусиль, скільки їх наймані працівники...
Так би мені хотілося заперечити Темпіці. А не вдається
. Мушу згодитися. Чомусь в
більшості знайомих мені комерційних фірм власники та вище керівництво часто фірмою переймається менше ніж підлеглі працівники. Плюс - вони ще часто
некомпетентні та бездарні.
Напевно це природній наслідок того способу первісного накопичення капіталу, який мав місце в Україні.