Володимир Горак - 21-9-2005 у 10:28
Наша компанія як і більшість інших купляє час і навики фахівців. Тобто від 9.00 - 19.00,
субота включно. Бізнес-машина живиться енергією кращих найманих працівників. На
одній з співбесід я пригадав вислів Ніцше "Людину якій не належит дві третини дня
можна назвати рабом"
І тут я надовго задумався... на чий млин ллється вода.
Проблема не в самій наявності роботи, мова йде про відсутність культури створення
матеріальної свободи. Смішно сподіватися на пенсію, карєру, можливі покращення,
лотерею, нерухомість родичів, свій бізнес, ще щось. Результат відсутності
культури інвестування ще довго гнатиме людей на перекваліфікацію, роботу як
повинну працю, вигинатиме стосунки в сімї, пристосовуючи їх під вимоги бізнесу.
Рост - 22-9-2005 у 11:02
Володя, а можна розвинути тему? 
Бо "культура інвестування" - велике море Та і
канаву копати теж хтось повинен
Володимир Горак - 23-9-2005 у 12:34
Звичайно можна і треба говорити більш детальніше.
На мою думку вся система освіти побудована на ідеї відновлення трудових ресурсів.
Іншими словами стоїть завдання - забезпечити економіку держави працівниками
здатними вирішувати чітко сформовані завдання. Це проблема перша (відсутність
академічних дисциплін що навчають приймати рішення в ситуації відсутності
достатньої інформації про процесі)
В базовому курсі макро і мікроекономіки у збільшенні добробуту кожного
громадянина враховують виключно економічні показники галузей економіки держави.
Передається ініцатива персонального добробуту аморфнвй структурі під іменем -
економіка. Це друга проблема (вкрай шкідлива думка про спільність цілей держави і
окремого громадянина, яка формує поведінку очікування, сильної руки, пасивного
спротиву або уникання вирішення проблеми.)
Пропагування мавпування атрибутики багатих (авто, одяг, відпочинок, інш.) Третя
проблема розвиває ідею споживчих кредитів, які розвивають окремі сектори
економіки, але унеможливлюють приватну інвестиційну роботу)
Немає значення працює людина на престижній роботі чи займається продажами на
лотках. Практика інвестицій це не надскладна наука - це в першу чергу особиста
самодисципліна, а предмет інвестицій це звичайний інструмент. Вибирати всерівно
доведеться кожному
А вибір буде простий пенсія чи ще щось?
Для тих хто шукає більшої конкретики можна порекомендувати пошукати подібну
інформацію в Неті.