Форум Рідного Міста

Про захист собі подібних.

Oleksandra Zorina - 31-10-2005 у 09:15

Пані та панове, цікаво було б почути Ваші враження ось що до чого:
В четвер Верховным судом кантона Цюрих Віктора Калоєва засудили до 8ми років ув'язнення.

Ось одна з останніх статей:

<< В среду верховный суд кантона Цюрих вынес приговор по делу об убийстве гражданином России Виталием Калоевым авиадиспетчера швейцарскй авиакомпании Скайгайд Петера Нильсена. Судьи признали Калоева виновным в умышленным убийстве и назначили ему наказание в виде 8 лет лишения свободы строгого режима. Суд пришел к выводу, что Калоев в момент убийствы не был в состоянии аффекта, поскольку это состояне краткосрочно и после аффекта люди обычно раскаиваются в содеянном. Калоев же и в момен приговора не раскаялся в убийстве Нильсена. Подсудимый даже отказался вставать во время оглашения приговора. Обе стороны процесса уже заявили, что будут подавать апелляцию.
Известия 31.10.2005 >>
1) Якщо тут присутні юристи, поясніть мені ,прошу, в якому ще стані, крім стану аффекту могла перебувати людина, яка поховала всю родину, а тепер бачить що винуватець залишиться без покарання ,бо держава що судить його, захищає перш за все інтереси компанії Скайгайд (бо ж податки справно платить!)
2) Чому людям для мітингу вистачає будь-якого приводу, (Це може не мати до них стосунку ні у локальному ,ні у глобальному плані, (заходи що до захисту лісів у тропіках, що-до захисту тварин, нескінченні політичні мітинги) ) але на долю представника власного виду всім начхати. Невже тих самих швейцарів не хвилює, що іх близькі одного разу можуть так само загинути від рук представника солідної компанії, і замість правосуддя їм запропонують певну суму грошей, так сказати, аби відчепились??Невже це не хвилює наших "бравих бійців за щастя у всьому світі"??

Tempika - 31-10-2005 у 09:50

http://www.kp.ru/daily/23604/46171/

Сергій Бєляєв - 31-10-2005 у 12:47

Вбивство у стані аффекту - це коли людина зайшла до квартири, побачила своїх рідних мертвих, а поряд з ними вбивцю, і вбила його. Або опізнала у морзі тіло близької людини, сіла за кермо і когось переїхала, або хтось з подружжя іншого побачив з коханкою (коханцем) і вбив обох одразу. Тобто аффект не може тривати місяцями, роками. Це миттєва або дещо сповільнена реакція на певну подію, яка виникає внаслідок сильного стресу.

А у випадку, про який йдеться, мали місця сплановані дії: приїхав до Швейцарії, вистежив, вбив.

Oleksandra Zorina - 31-10-2005 у 15:15

1)Але ж в психіатрії відомі випадки, коли людина періодично впадає у стан аффекту. ЇЇ "клинить" на задану тему саме місяцями , роками . Той самий стан. Це я не сама вигадала . Прочитала в коментарях якогось відомого психіатра. Але швейцарський суд вірішив не брати це до уваги.
2) Проводилися дві медичні експертизи. Одна показала, що Калоєв перебував у стані аффекту, інша -ні. Виникає питання, чому повірили останній. І чи не проводили б ці експертизи доти, доки монетка б не впала "правильним" боком??

Сергій Бєляєв - 31-10-2005 у 17:03

1) В цьому випадку необхідно досліджувати чи може людина відповідати за свої вчинки. Психіатричну експертизу, думаю, там провели. Але тут це не підходить. Якби він впав у цей стан і просто побив когось з перехожих, то можливо це й розцінювалося б як діяння скоєне в стані аффекту. Проте, тут мали місце навмисні, сплановані дії. Занадто тривалий у нього вийшов аффективній стан: приїхати в іншу країну, певній час стежити за помешканням вбитого і скоїти нарешті вбивство. Так не буває. Зустрів би він того диспетчера випадково на вулиці - це можна було б розцінювати як вбивство у стані аффекту. Але суд, на мою думку, керувався тим, що мали місце певні заздалегідь сплановані навмисні дії.

2) Думаю у першому пункті міститься відповідь. Навіть, якщо виходити з того, що в момент вбивства він перебував у стані аффекту, то це не братиметься до уваги, за умов, що доведено, що він приїхав для скоєння вбивства, оскільки тут власне виникає питання, а що було причиною аффективного стану: стрес від загибелі родичів чи від факту скоєння вбивства. Як я розумію, підсудний не заперечував наявності наміру вбити диспетчера і вину визнав.

А загалом, хто сказав, що закон і суд є справедливі. Суд не керується мотивами справедливості, він керується нормами права і власним сумлінням. Норми права - це результат певного компромісу, а власне сумління...

Tempika - 31-10-2005 у 18:23

...ну зрозумійте, люди, не могли його не засудити за вбивство... хоча він ще
й може потрапити під амністію, та й частину терміну вже відсидів... якщо не
засуджувати, то такий прецендент спричинить до ланцюгової реакції
інших таких самих вчинків... карати людину на смерть може тільки суд, і це
треба пам*ятати...

Tempika - 31-10-2005 у 18:25

...хоча мушу визнати, що вчинок калоєва викликав у мене лише повагу і
співчуття до нього... людина дійсно планомірно зробила те, чого прагнула..
не було там жодного афекту, він знав на що йде, і зробив це.

Сергій Бєляєв - 31-10-2005 у 19:47

Так, він дійсно засуджений за вбивство відповідно до законів країни, у якій його скоїв.
А чи заслуговує він на повагу. Не думаю. Рідних він своїм вчинком не повернув. І у іншої людини життя забрав.

Oleksandra Zorina - 31-10-2005 у 20:34

Судья: г-н Калоев, когда вы шли к дому авиадиспетчер Питера Нильсена вы не подумали о том, что как он мог отреагировать на визит в половине шестого вечера в свой дом незнакомого мужчины?

Калоев: Я об этом не думал. Я думал о том, зачем я туда пришел.

- А зачем вы туда пришли?

- Я хотел, чтобы он извинился перед моими детьми и моей семьей.

- Вам не пришло в голову, что если бы Нильсен признал свою вину, в то время как в отношении него ведется уголовное дело, это имело бы для него юридические последствия?

- Меня не интересовал юридический смысл. Я хотел лишь, чтобы он извинился передо мной и моей семьей.

Эта фраза звучала сегодня уже раз в двадцатый.

- На каком языке вы собирались с ним общаться?

- Зачем для этого знать язык? Если бы он искренне хотел бы попросить у меня прощения, мы бы друг друга поняли без слов. Я протянул ему конверт с фотографиями, он его отстранил, показал мне жестом, чтобы я убирался вон. У меня в тот момент на глазах появились слезу обиды и возмущения. Я еще раз протянул ему конверт. Он ударил меня по руке, конверт упал на землю и в этот момент у меня в голове потемнело. Мне показалось, что моих детей перевернули в их гробах и снова вытряхнули на землю. Дальше я ничего не помню.

- Вы признаете, что убили Нильсена?

- По предъявленным уликам признаю. Но как я убивал, я не помню.
Це що до того , чи знав він ... Чи вірити йому, кожен, звісно, вирішить сам, але мені здається, він розумів, що брехати немає сенсу .

Слід ще нагадати, що суд над Скайгайд ще не розпочався. З того часу,як розбився літак минуло вже 3 роки.

Tempika - 31-10-2005 у 21:22

...ну просто очевидно, що по суті за группове вбивство цей диспетчер
не отримав би навіть догани... а заслуговує на те, що й отримав...
деколи деякі люди виконують волю божу, коли земний суд виявляється
безсилим... :-(( тому я й поважаю калоєва, тому може й вірю, що він не
пам*ятав, як робив це... мені його дуже жаль.

Сергій Бєляєв - 1-11-2005 у 10:11

А чи не занадто смілово брати на себе виконання Божої Волі? І хто ж, цікаво, має такий "прямий канал з Богом", щоб цю волю тлумачити? У християн Бог милосердний і вбивство не схвалює (хіба що під час війни при захисті Батьківщини).

Якщо ж говорити про вину конкретного диспетчера, то вона ще не доведена ні юридично, ні технічно. Суду не було. До того ж має призначатись експертиза, яка встановить, чи міг диспетчер, виходячи з його психо-емоційного стану, в тих умовах повітряної обстановки, які складалися, та за той час, який він мав у своє му розпорядженній, прийняти правильне рішення.

Тут та сама ситуація, що й з катастрофою під час авіашоу на військовому аеродромі "Скнилів" у Львові 27 липня 2002 року. Суд виніс вирок, але жодної фахової експертизи, яка б визначила якість підготовки літака, фаховість пілотів, відповідність їх дій обстановці, достатність заходів щодо забезпечення безпеки на аеродромі тощо. До експертизи не залучались ні представники КБ, яке проектувало літак, ні представники завода-виготовлювача, ні пілоти-випробувачі СУ-27, тобто ніхто з тих, хто знає особливості пілотування цього літака та його поведінки на різних режимах.

Dmy - 1-11-2005 у 17:36

Чорний гумор, але що поробиш. Трохи тішить, що серед потерпілих у Скнилові немає російських громадян кавказької національності, лояльних до тамтої влади. Бо так наші летуни сідять (і їм то, звісно, не подобається), але інакше б подивилися востаннє на фотокарточки й уже би не сиділи. :rolleyes:
А московськи мідії запустили би черговий мильний серіял "із зала сюда" про "світлих ангелів помсти, які у стані чи то афекту, чи то дефекту не відають, що коять, але колять все так-як-вам-гадам-і-треба".

Доречі, я трохо того - запам'ятав, в який спосіб гаспадін Калоєв кончіл таво скурвіго сина Нільсена. Чим він скористався: кухонним швайцарським ножем чи, може, щелбана дав напрочуд афективного?
Може, хто підкаже?

Tempika - 1-11-2005 у 18:34

...здається, справдній джигіт нікуди без кінджалу не ходить...
сумно все це, насправді.

Dmy - 1-11-2005 у 19:13

Знайшов, наш афектянин того небіжчика таки справді порізав. Насмерть. Певно, фотокарткою родини, там був дуже гострий край.

Мене тут зацікавило інше. Воно не має безпосереднього відношення до теми, тобто до "захисту собі подібних". Цит. за "Грані.ру":
Адвокат Калоєва Маркус Хуг збирається відстоювати версію про вбивство у стані афекту (стаття 113 КК), за яку передбачено до десяти років каторжної в'язниці або від одного до п'яти років звичайної в'язниці."
Чи мені хтось розтлумачить: швайцарська каторга легша за звичайну відсидку, так слід розуміти їхній КК?

Юрій Карпенко - 1-11-2005 у 22:02

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Dmy
Адвокат Калоєва Маркус Хуг збирається відстоювати версію про вбивство у стані афекту (стаття 113 КК), за яку передбачено до десяти років каторжної в'язниці або від одного до п'яти років звичайної в'язниці."
Чи мені хтось розтлумачить: швайцарська каторга легша за звичайну відсидку, так слід розуміти їхній КК?


Вважаю, що тут можливі лише дві версії. Помилка журналістська чи помилка перекладацька.

Маю перевірити швейцарську пресу. Про результат повідомлю.