dr.Trollin - 29-1-2006 у 02:24
http://ledra99.livejournal.com/9358.html
1.
Вороні якось бог послав ще один шматочок сиру.
Прибігла Лиса.
- Ворона, - сказала Лисиця, - що вчора було пам'ятаєш?
Ворона міцніше стисла дзьоб.
- Я дуже винувата перед тобою, - зізналася Лисиця, змахнувши сльозу. - Я збрехала
тобі. У корисливих цілях. Ти зовсім не так гарна. У тебе зовсім пересічні пера. Ніс
які тисячі. Очі, чесно говорячи, дурнуваті. А вже голос твій... навіть не знаю... не
варт, право... - Лисиця замовчала.
- Та ні! доказуй вже! - хрипнуло каркнула Ворона.
2.
Вороні якось бог послав ще один шматочок сиру.
Ворона сиділа на дереві і чекала Лисицю.
Та спізнювалася.
"Нехай тільки з'явиться, - думала Ворона, зловтішно потираючи крила. - Нехай тільки
рот відкриє. Я їй... Ні-і-і, не відразу. Нехай спершу поговорить. Нехай зі шкіри геть
вилізе. А я потім сир от на цей сучок наколю і яа-ак скажу..."
Лисиці усе не було.
"Ну де ж вона, - турбувалася Ворона. - Нюх, чи що, утратила? Ей, Лисиця, - телепатично
покричала вона, - дивися який сир! Кис-кис-кис... чи як там... Тебе не з'їли часом?"
Лисиця не показувалася.
"Подруга називається! Як сир жерти так отут як отут, а як поговорити... - Ворона
засмутилася. - Ніхто мене не любить. Нікого я не цікавлю. Одна Лисиця була - і та
кинула. Не інакше, Сороці бог камамбер послав. І ця руда зрадниця зараз навколо неї
в'ється, а я сиджу отут одна-одненька, усіма забута... голодна..."
Зрошений сльозами сир був солоний як сулугуні.
Прийшла Лиса.
- Кгхм-рм-х, - зраділо прочамкала Ворона, - З'явилася! Так і бути, приєднуйся, отут ще
залишилося.
- Їж-їж, - отмахнулась Лисиця. - Я до Сороки.
3.
Ворона, всівшись на ялину, чекала, коли бог постеле їй черговий шматочок сиру.
Прибігла Лиса.
- Я не спізнилася? - поцікавилася вона.
Ворона помотала головою.
Лисиця присіла під деревом.
- Зовсім знахабніли, - помітила вона.
Ворона кивнула.
- Оголошень ніяких не було? - запитала Лисиця. - Може, сьогодні вже не буде?
Ворона знизала плечима.
- Добре. - Лиса встала. - Ти чекай, а я поки піду. Каркнеш, якщо що?
- Атож! - завірила її Ворона.
4.
Вороні якось бог послав ще один шматочок сиру.
Почувши шерех - "Лиса!" - Ворона, не жуючи, проковтнула сир, поперхнулася,
закашлялася, ударилася головою об стовбур, знепритомніла і звалилася униз.
Як ото Ворона прийшла до тями, то виявила, що валяється, глибоко застромившись
дзьобом, на маленькому Місяці. Місяць був сплющений і тхнув хлібом.
- Це рай? - здивувалася Ворона.
- Я від дідуся утік, - відповіли їй, - я від бабусі утік...
Опритомнівши повторно, Ворона зрозуміла, що лежить у тінечку, а поруч сидить Лиса
й обмахує її хвостом.
- Не бережеш ти себе, - завважила Лисиця. - Хоч би про мене подумала.
- Виявляється, умираючи, ми попадаємо на Місяць, - поділилася досвідом клінічної
смерті Ворона.
- Тобі привиділося, - Лисиця потерла ніс, що масно блищав. - Слово честі.
5.
Вороні якось бог послав ще один шматочок сиру.
Вона поснідати зовсім вже було зібралася, коли на галявину вийшла Лисиця, а за нею
- п'ять гарненьких лисенят.
- От, діти, - звернулася до них Лисиця, - це - та сама тітка, про яку я вам стільки
розповідала.
Лисенята благоговійно розглядали Ворону.
- Який мудрий у неї погляд, - помітило лисеня постарше.
- І гордий профіль, - додав другий, коли Ворона спробувала відвернутися.
- Фея, - тихо вимовила вогненно-руда лисичка.
Ворона робила вид, що не розуміє, про кого мова. Лисенята не відводили від неї
захоплених очей.
- Не така вже ж вона і красива, - раптом сказала сама маленька лисичка.
- Не можна судити по зовнішності! - докорила її сестра. - Внутрішня краса важливіше.
- Згадай, скільки вона для нас зробила, - додало старше лисеня.
- Хіба ти не чуєш, як багато в тітці сховано доброти?
- І шляхетності?
- Німба не бачиш?
Якби ворони червоніли, ця палахкотала б як Жар-Птиця.
- Діти, - прошептала вона. Горло затялося. Ворона ковтнула і повторила голосніше: -
Дорогі мої...
6.
Вороні якось бог послав два шматочки сиру.
Один з них був загорнений у хрусткий папір з яскравим трафаретним написом ДЛЯ
ЛИСИЦІ.
"Дивно, - подумала Ворона, - а для кого другий?"
7.
Вороні якось бог послав ще один шматочок сиру.
Сир був порізаний на акуратні скибочки, перекладені чистими напівпрозорими
папірцями, і упакований у веселий різнобарвний пластик.
Ворона з Лисицею довго у мовчанці розглядали усю цю пишноту.
- Помилилися, напевно, - зітхнула нарешті Ворона.
- От воно як, виявляється, буває, - мрійливо вимовила Лисиця. В очах її стояли
сльози.
- Візьми, - запропонувала Ворона, - дітям покажеш. Нехай знають.
- Що ти, - злякалася Лисиця, - їм же отут жити.
8.
Вороні якось бог послав ще один шматочок сиру.
Раптово поруч з нею на гілку опустився угодований Ворон. На одній нозі в нього
було масивне золоте кільце, на другий - нерозбірлива наколка.
- Що, подруга, дістала тебе Лисиця? - весело запитав він. - Не боїсь, скінчилися твої
муки. Будеш тепер мені сир віддавати, а з Лисицею я сам перетру.
Ворона відсунулася від нього.
Лисиця, що ото підійшла,- якийсь час розглядала випнуті груди Ворона.
- Твій? - презирливо запитала вона у Ворони.
Та замотала головою.
- Проходи давай, - гаркнув Ворон. - Тут тепер моя крапка. Ворон ворону око не вибере,
а хвостатих ми незабаром усіх до пазура притиснемо.
- Ідейний, - Лисиця раптом сунула Ворону під дзьоб червону книжечку. - Читати вмієш,
лицар?
Ворона встигла розгледіти лише золотий напис на обкладинці.
- Що таке "Невермор"? - не витримала вона.
Ворон намагався прикинутися колібрі.
Лисиця сховала книжечку, підібрала сир і погрозила Вороні:
- Тебе що, ні на хвилину залишити не можна? То з дуба звалишся, тео з відморозками
зв'яжешся... Добре, до завтра. Будуть наїжджати - скажи.
Птахи намагалися один на одного не дивитися.
- Ну ти даєш! - кинув Ворон, відлітаючи. - Не могла попередити, що в тебе такий дах?
- Вона не дах! - гордо прокаркала йому услід Ворона. - Вона - друг!
zerg_defiler
Сидить ворона на дереві, вся в альпіністському спорядженні. У дзьобі сир.
Мимо біжить лиса:
— Ворона, який у тебе рюкзак модний…
—Умгу.
— Які кішки і карабіни в тебе блискучі.
— Умгу.
- Слышь, ворона, говорять ти не справжня альпіністка, а всі ці прибамбаси для понту
носиш.
— БРЕХНЯ!!!
Сир упав і завис на страхівці.