dr.Trollin - 12-2-2006 у 03:24
http://pashyrey.livejournal.com/183937.html
Mishel (pashyrey) пише, @ 2006-02-09 22:11:00
А чи бачили ви любі малятка як виглядає облом?
Нє, не такий коли перед носом зачиняються двері у вагон метро!
Справжній облом! Такий коли зуби впиваються в лікті!!!
А я бачив...
Тож сідайте зручнішей й слухайте цю жахливу історію-бувальщину, котрі трапилась
півтори роки тому в граді нашому Київі. Стояв посеред міста великий магазин, що
звався універмаг "Україна". Забрів я якось літнім днем в цех храм покупок і побачив
дивовижної краси... Нє! Не дівчину! Хоча й вони там є. Не перебивайте. Так от побачив
я там дивовижної краси авто! Великий чорний французький лімузин. Стояв він на
першому поверсі, прямо на роздоріжжі, щоб всі могли милуватись. А поряд як і
положено стояла табличка з написом "якщо на право підеш і купиш щось більш ніж на
100 грн то маєш шанс отримати це авто". Для цього треба чек від покупки показати
чарівній дівчині біля авта, й заповнити анкетку котру вкидують в лототрон. На
розіграш треба було зявитись десь за місяць.
Поповнюю власний гардероб новою сорочкою і заповняю анкетку для лототрону.
Але все це була присказка, а сама історія про страшний-пре-страшний облом
розпочалася за місяць, коли прийшов час розіграшу. Приходжу за півгодини до
вказаного часу - магазин переповнений людьми наче вокзал. Милуюсь чарівним автом
й підіймаюсь на другий поверх де має бути розіграш.
По радіо оголошують про те як все проходитиме. Мовляв буде трансляція по всьому
магазину тому не важливо де саме блукати. Але все одно всі тягнуться до місця
розіграшу - на другий поверх.
І ось почалось! Нє, не розіграш. Тобто розіграш але не лототрон, а спершу якісь
кровуни, потім дівчата танцювали в коротких спідницях. Ну тіпа інтрига щоб була.
Не знаю чи вона була, але обмороки були. Жара - кондиціонери не справляються з
такою кількістю людей, тиснява, бігають нервові охоронці відганяючи натовп від
вітрин щоб не повидавлювали, натовп посилає некультурно охорону далеко-далеко.
Закрутили лототрон. Хе! Ви думаєте з машини розпочали? Нє! Спершу пішли полотєнца,
потім спортивні сумки та надувні матраци, халати. Народ вже закипає! Бо спека,
душно, розіграш йде повільно. Доки покрутять, доки хтось з натовпу підійде й вийме
анкетку, доки дочекаються щоб підішов той кого гукають, а деколи й не підходили -
вдома сиділи. Між кожним крутінням знову кловуни й дівчатка танцюристки.
Затягнули на дві години й два обмороки. Коли хтось чує своє прізвище, спершу
розчарування, бо авта не отримає, потім легка радість - зате хоть щось дісталось.
І ось нарешті розіграш авта! Натовп притих, напружився.
Покрутили.
Дістали.
Зачитали прізвище.
натовп разом видихає з думкою "не пощастило..."
Але начені попередніми дрібними розіграшами натовп стоїть в надії що
новоспечений господар авта не відгукнеться.
Всі нервово чекають.
10 хвилин здаються вічністю.
Хтось вигукує "Давай далі! Нема його!". Але журі рахує до секунди.
Таки нема.
В натовпі знову оптимізм, знову пожвавлення.
Покрутили.
Дістали.
Зачитали прізвище.
Знову тиша. Тільки найзапекліші оптимісти сподіваються що й вдруге не знайдеться
господаря.
Знову чекаєм 10 хвилин.
Оптимісти виявились праві.
"Сподіваюсь ніхто потім не скаже тим чиї імена назвали про те що вони мали такий
шанс, бо вдавляться" - думаю.
Коли дівчата вийшли потанцювати їх вже відкрито посилають на три букви. На
півтанцю вони зупиняюься щоб продовжити дійство.
Покрутили.
Дістали.
Зачитали прізвище.
Напружена тиша з якої лунає "Я тут! Я тут!!!". Ті в кого було мало часу починають
потроху рухатись до виходу, більшість чекає щоб глянути на щасливця. Якась
жіночка років 35-ти. "От нахрєна їй те авто?" - дружно думає натовп.
- Ваш паспорт? - Просить ведучий.
Та руками що трусяться простягає документ. Натовп починає більш активно
розсмоктуватись до виходів.
І тут з-за рогу вигулькнув ВІН!
тобто облом.
Його не всі помітили одразу. Першим мабуть ведучий.
- А ваша анкетка? - спитав він жіночку.
- А вона в мене на роботі.
Частина натовпу що почула це, зупинилась.
- Я зараз на таксі з,їзджу й привезу! - Перелякано обіцяє переможиця.
Ведучий розгублено стоїть, його розгубленість підсилює натовп який починає
кричати "Переграти! Знову крутіть!!!". Ті хто вже на східцях почувши галас
поспішають повернутись.
На обличчі переможиці зявляється звірячий вираз ненависті до цього натовпу. Вона
верещить "Ось мій паспорт! Я переможиця А анкетку я зараз привезу!". Перспектива
стояти тут годину дві як лихи й чекати коли пані привезе другу половинку анкетки
(першу дістали з лототрону) на котрій окрім продубльований анкетних даних
степлером прикріплений чек від покупки, нікому не сподобалась. Натовп реве
"Перегравати!", пані готова кожному очі видерти й в істериці верещить що ніякого
перегравання не буде. Журі розгублено переглядаються. Вихопивши раптову паузу
подаю голос і я
- Правила зачитайте!
Натовп підхоплює й радо повторює мої слова - мабуть не я один їх добре вивчив.
"п. 8. Під час розіграшу обовязково при собі мати паспорт, ідинтифікаційний
кодо,другий примірний анкети та чек від покупки"
Ведучий читає всі пункти попорядку. Коли зачитав 8-й пункт натовп полегшено
зітхнув. І перед цим натовпом стояв у всій своїй красі ОБЛОМ. Вартістю в 34 тисячі
евро.
Коли я йшов додому то відчував себе щасливим. Ні, авто виграв не я, а якась молода
дівчина. Але я йщов і думав "Боже, яке щастя що мені ніколи не доводилось пережити
такий ОБЛОМ!".
Думки про те як воно зараз тій пані, я просто з жахом гнав від себе.
tysovska - 21-2-2006 у 16:34
Жах. Ту пані, певно, від універмагу повезла "швидка" 