Форум Рідного Міста

Веб 2.0 - другий шанс для Уанету

Андрій Пелещишин - 29-3-2006 у 23:14

Глобальне середовище World Wide Web на сьогодні є безпрецедентним і унікальним інформаційним ресурсом, який об’єднує в собі величезні об’єми інформації. Розвиток цього глобального середовища є одним з ключових напрямків глобалізації та розвитку цивілізації.
Кількість користувачів Інтернет зараз у світі сягає мільярда і продовжує швидко зростати. У цьому рості приймають участь традиційно високотехнологічні країни (Північна Америка, Європа, далекосхідний регіон), проте останнім часом спостерігається також стрімкий ріст популярності Інтернет і в країнах третього світу
Україна приймає активну участь у розвитку даного середовища. WWW поступово займає домінуюче місце серед засобів пошуку, передачі інформації, спілкування в Україні. По різних даних, в Україні активними користувачами Інтернету є від 15% до 20% населення. Вплив WWW на українську громаду постійно зростає, складаючи серйозну конкуренцію електронним ЗМІ та друкованим виданням.
Проте, зі сумом можна зазначити, що на сьогодні Україна та українська нація не використовує в належній мірі потенціал WWW для свого розвитку, більше того, деякі тенденції розвитку WWW та Інтернету породжують обгрунтовані перестороги щодо можливих нових загроз для України. Причиною такої ситуації є не стільки характер сучасних технологій (розвиток Веб-технологій носить досить об'єктивний характер і не може класифікуватися як ворожий Україні), скільки пасивність України у формуванні структури та правил WWW.

Уанет як частина WWW

WWW є цілісним глобальним середовищем з глибокою внутрішньою структурою та взаємозв'язками між компонентами.
Проте, традиційно для WWW виділяють національні сегменти - певні частини середовища, взаємозвязки в середині яких є значно сильнішими, ніж між ними.
Як правило, національні сегменти носять практично самодостатній характер, користувач WWW певної національності може задовольняти усі свої потреби в глобальній мережі не виходячи за межі національного сегменту.
Типовим прикладом такого національного сегменту є Рунет - російський сегмент WWW. Російський користувач Інтернету на сайтах Рунету може знайти потрібну інформацію, поспілкуватися. Рунет забезпечує користувачу практично повний комплекс Інтернет-сервісів, орієнтованих на Росію. Це і пошукові системи, каталоги, платіжні системи, довідкові служби, інтегровані середовища тощо. Більше того, такі російські сервіси враховують специфіку російського середовища (особливості мови, законів, регіональні особливості, ментальність народу) і тому для пересічного російського користувача Інтернету виявляються зручнішими та ефективнішими за аналогічні світові сервіси.
У такій формі існування Рунету виявляться вигідним як для російських користувачів, так і для держави та нації в цілому. Зокрема, забезпечується висока інформаційна автономія держави у випадку інформаційної війни.
Природнім бажанням самоідентифікації українського сегменту обумовлено поява терміну Уанет - як українського аналогу Рунету (слід відмітити, що Рунет є далеко не єдиним прикладом добре виділеного національного сегменту, такі сегменти мають практично всі передові країни, особливо сильно виділені сегменти народів Далекого Сходу - Китаю, Японії, Південної Кореї).
Проте, така аналогія, на жаль є недоречною, і лише відображає бажаний, а не справжній стан речей.
Насправді, по структурі використання українськими користувачами сайтів та національних сервісів, на сьогодні Уанет може бути швидше ідентифікований як підсегмент Рунету, а не автономний сегмент WWW. Зокрема, беззаперечним є той факт, що задоволення основних потреб по використанню Інтернету українські користувачі здійснюють за допомогою російських сервісів (подеколи - американських). Сумарні об'єми інформації, які опрацьовує український користувач, з Рунету та інших сегментів, значно переважає об'єм інформації з Уанету (у той же час російський користувач переважно користає російськими інформаційними ресурсами WWW).
Така ситуація породжена рядом проблем і приховує ряд серйозних загроз, які будуть розглянуті далі.

Проблеми Уанету та їхні наслідки для України

Коротко розглянемо проблеми Уанету та їхні наслідки для України.
Основними проблемами на сьогодні є наступні.
• Сервіси Уанету не сформували єдиного інформаційного поля Уанету. Значна частина необхідної українським користувачам інформації знаходиться поза межами Уанету.
• Користувачі Уанету віддають перевагу російськомовним запитам при пошуку інформації. Вони практично не вірять що потрібна інформація є українською мовою, тому зразу орієнтуються на російську мову. Як наслідок, користувачі потрапляють на російські сайти.
• Інформаційне наповнення Уанету переважно російськомовне. Дана проблема в значній мірі є похідною від попередньої – власники сайтів не отримують достатньо відвідувачів для отримання належного прибутку, і змушені підлаштовуватися під переважно російськомовний пошук.
• Конкурентний сегмент WWW - Рунет є добре розвинутим. Рунет фактично є конкурентом для Уанету, адже переважна більшість українців вільно володіють російською мовою. Враховуючи вищий ступінь інформаційного наповнення, Рунет значною мірою домінує на Уанетом.

Наведені вище проблеми Уанету породжують ряд серйозних наслідків для держави.
• Держава не ідентифікує Уанет як "власну територію".
• Власники україномовних сайтів зазнають значних збитків та не мають достатньої аудиторії.
• Повільно зростає кількість україномовних ресурсів. Подеколи має місце зворотній процес – ресурси з україномовних траснформуються в російськомовні.
• Проекти "Уанету" зазвичай носять другосортний характер. Матеріальні втрати неминуче відображаються на технічній стороні проектів.
• Уанет не забезпечує розвитку української нації, навпаки сприяє поширенню чужої культури та мови.
• У випадку розв’язання інформаційної війни проти України Уанет не зможе стати інструментом захисту її інтересів.
• Уанет сприяє розвитку економік інших країн за рахунок національної економіки.

Веб 2.0

Розвиток Інтернету та WWW з за останні 2-5 років та понині в значній мірі здійснюється шляхом активного впровадження ряду принципів та технологій, які отримали спільну назву “Веб 2.0”. Сам термін “Веб 2.0” вперше з’явився в 2004 році та покликаний ілюструвати якісні зміни в WWW на 2-му десятилітті його існування.
По своїй суті Веб 2.0 не є запереченням існуючих Веб-технологій, а є, швидше їхнім логічним розвитком. Іншим важливим аспектом Веб 2.0 є зміна пріоритетів та акцентів у використанні технологій та задоволенні потреб користувачів.
На сьогодні “Веб 2.0” розглядається як головний напрям розвитку Інтернету на найближче десятиліття.
Зазначимо, що не всі складові комплексу “Веб 2.0” є новими. Багато з них (особливо, базові принципи Веб 2.0) були сформовані на початку існування WWW, проте довгий час не впроваджувалися в силу різних причин.
Розглянемо детальніше основні відмінності комплексу технологій “Веб 2.0” від “Веб”.
Головною особливістю Beб 2.0 є стрімкий ріст активності користувачів, який зокрема проявляється в:
• участі в Інтернет-спільнотах (зокрема, в форумах);
• розміщенні коментарів на сайтах;
• ведення персональних журналів (блогів);
• розміщення посилань у WWW.
Іншою важливою особливістю Веб 2.0 є активний обмін даними, зокрема:
• експорт новин між сайтами;
• активна агрегація інформації зі сайтів.
З точки зору реалізації сайтів Веб 2.0 відзначається зростанням вимог до простоти та зручності сайтів для звичайних користувачів та з врахуванням стрімкого падіння кваліфікації користувачів у близькому майбутньому (“другий мільярд” за Якобом Нільсеном), а також на передній план виноситься дотримання ряду стандартів та узгоджень. Це зокрема:
• стандарти візуального оформлення та функціональності сайтів;
• типові вимоги пошукових систем;
• стандарти XML та відкритого інформаційного обміну.
З другого боку, у Веб 2.0 понизилися:
• вимоги до "яскравості" та "креативності" дизайну та наповнення;
• потреби в комплексних Веб-сайтах (порталах);
• значення оффлайн-реклами;
• бізнес-інтерес до великих проектів.
Таким чином, Веб 2.0 зафіксував перехід WWW від одиничних дорогих комплексних рішень до сильно типізованих, дешевих, легких у використанні сайтів з можливістю ефективного обміну інформацією.
Основними причинами такого переходу стали:
• критична недостача якісного інформаційного наповнення;
• потреба активного самовираження користувача в WWW;
• розвиток технологій пошуку та агрегації інформації в WWW.

Перехід до комплексу технологій “Веб 2.0” має ряд значних наслідків для глобального інформаційного середовища WWW. Зокрема:
• успішність проекту визначається рівнем активного спілкування користувачів проекту та рівнем якості інформаційного наповнення;
• сайти можуть досягати високої успішності та рентабельності без великих капіталовкладень, за рахунок вдалого позиціонування в WWW;
• окремі користувачі WWW можуть досягати значних успіхів в реалізації своїх ділових та творчих планів в WWW без наявності власних сайтів;
• поняття персонального сайту поступається поняттям "блог", "авторська рубрика";
• з'являються принципово нові ролі активного користувача WWW (модератор форуму, авторитетний учасник форуму, блогер).

Наведемо декілька прикладів сайтів, що ілюструють технології Веб 2.0 і, фактично, змінили середовище WWW. Це зокрема:
• LiveJournal.com -глобальна спільнота блогерів;
• eBay.com - Інтернет-аукціон зі саморегульовною спільнотою;
• WikiPedia.org -Найбільша в світі енциклопедія (ця енциклопедія створена зусиллями громади WWW);

• ODP (dmoz.org) – найбільший каталог сайтів (також створений спільнотою).
Крім цих проектів, існує значна кількість аналогічних та подібних проектів (а також принципово нових проектів), які формують сучасне глобальне середовище і базуються на активності своїх користувачів.

Таким чином, чином, сайти, наповнення та популярність яких формується в першу чергу не зусиллями та ресурсами власників сайтів, а спільноти користувачів, зацікавлених в у розвитку сайту, складають новий клас глобальних сервісів, які визначають правила глобального середовища WWW.

Особливості Веб 2.0 у випадку Уанету

Наведені вище особливості Веб 2.0 відкривають для українського сегменту Інтернету нові можливості по розвитку та самоідентифікації, які раніше були неможливими для Уанету в існуючих умовах. Зокрема можна виділити наступні перспективи Веб 2.0 в Уанеті.
• Веб 2.0 дозволяє формування значного сегменту WWW без розгортання власних дорогих пошукових сервісів та порталів на основі сайтів-спільнот та авторських журналів (блогів). Високий ступінь взаємозалежності сайтів виникає не стільки в наслідок існування інтегруючих національних пошукових сервісів, скільки в наслідок тісної взаємодії спільноти (обмін посиланнями та інформаційним наповненням, активне взаємокоментування та колективна модерація).
• Практична відсутність повноцінного сегменту на сьогодні для України дає можливість формування сегменту "з нуля", на базі нових технологій – без багажу застарілих технологій та сервісів.
• Значна частина українських користувачів WWW зацікавлена в формуванні наповнення WWW та свого авторитету в WWW, і таким чином, є підготовлена до нового комплексу технологій. В першу чергу це стосується користувачів, для яких сильним стримуючим фактором щодо діяльності в WWW є складність використання технологій попереднього покоління для формування інформаційного наповнення.
• Веб 2.0 відповідає традиційним потребам української нації в демократичному спілкуванні та прийнятті рішень.
• Веб 2.0 відкриває нові можливості по підтриманню духовної цілісності української нації в умовах коли значна частина народу перебуває поза територією України та забезпечує можливість підтримання контакту між людьми.

Відзначимо, що Уанет уже продемонстрував успішність використання технологій Веб 2.0. Яскравим прикладом стала реакція Уанету на суспільні події під час помаранчевої революції. Характерною була масова реакція на сайтах спільнот та блогах, яка значно переважила інформаційний вплив потужних Інтернет-ресурсів (аналогічна ситуація мала місце під час акцій громадянської непокори в Киргизтані, коли “Блог бродячої кішки” став найвпливовішим національним сайтом).
Яскравим прикладом сайтів української Інтернет-спільноти, які орієнтуються на формування національного сегменту WWW є сайти холдингу “Рідна Мережа” http://ridne.net (зокрема, Форум Рідного Міста http://misto.ridne.net та аналітичний блог “ІТ-Аналітика” http://it.ridne.net).

Проблеми впровадження Веб 2.0 в Уанет

Відмітимо, що використання технологій Веб 2.0 для Уанету ускладнюється певними проблемами, серед яких варто виділити, зокрема, наступні.
• Невисока культура спілкування в Інтернет. На жаль, на україських сайтах спільнот часто панує неприйнятна для багатьох атмосфера нетерпимості, особистих образ, часто використовується лайка та нецензурна лексика. Це неминуче руйнує спільноту користувачів та усуває з участі в формуванні інформаційого наповнення авторитетних та кваліфікованих осіб. Особливо, такі проблеми характерні для форумів та блогів політичної, спортивної та культурної спрямованості. Це змушує вживати додаткових засобів по забезпеченню порядку власниками форумів (так наприклад на Форумі Рідного Міста вимагається строга авторизація користувачів, на дискусійному листі Webman використовується премодерація повідомлень).
• Пасивність авторитетних діячів українського суспільства. Використання WWW для спілкування людей є ефективним засобом наповнення WWW якісної інформації за умови, якщо в спілкуванні приймають участь авторитетні в суспільстві особи, зокрема в ролях авторів матеріалів та експертів з певних питань. Проте, в Україні фахівці часто остерігаються виносити в Інтернет власні судження та брати участь у публічних дискусіях, а також не бажають орієнтуватися на широкі маси користувачів при написанні матеріалів. Зауважу, що у США та Європі ведення авторських журналів та участь в Інтернет-форумах є поширеною практикою серед авторитетних представників громади.
• Небажання органів влади організовувати системний діалог та активно представляти себе в інтернет-спільнотах. На жаль, представники органів влади остерігаються брати участь у дискусіях та представляти державу в Інтернеті (хоча, слід відмітити, що нове покоління держслужбовців уже пробує приймати участь у форумах за умови дотримання належного рівня дискусії). Крім того, органи влади реально не проводять моніторингу інформаційного середовища Уанету, та не сприймають його як матеріал для аналітики та спонукання до дій (зокрема скарги громадян на форумах практично залишаються ігнорованими);
• Двомовність українського середовища. На жаль, для формування спільнот додатковою проблемою є двомовність українського середовища. Проте, існують і приклади успішного розв’язання цієї проблеми, зокрема на Форумі Рідного Міста спілкування ведеться виключно українською мовою.

Шанс для України - як використати?

Визначимо основні заходи, які можуть вживати організації та товариства, зацікавлені в розвитку Уанету на базі нових технологій Веб 2.0. Це зокрема:
• формування україномовних онлайн-журналів;
• формування україномовних інтернет-каталогів, енциклопедій, довідників;
• активна участь у існуючих форумах, в першу чергу – україномовних та добре модерованих;
• побудова нових тематично орієнтованих форумів, блогів та інших Інтернет-спільнот;
• залучення до активної участі в житті Уанету ширші верстви української спільноти, та представників влади, навчальних і наукових закладів, бізнесу;
• створення громадського тиску на органи державної влади щодо належного офіційного представлення держави в онлайн-спільнотах та належного реагування на інформацію та дискусії в Уанеті.
• проведення семінарів та тренінгів по активній діяльності в Уанет для зацікавлених осіб.
Висновки

Використання всесвітньої мережі для України та української нації є одним з пріоритетних стратегічних напрямків розвитку. Проте, на сьогодні Інтернет та WWW далеко не вповній мірі є дружніми та корисними для України середовищами. Така ситуація обумовлена рядом факторів, основним з яких є відсутність великих національних Інтернет-проектів на ранніх стадіях існування WWW.
Проте, сьогодні з’являється реальна можливість виправлення ситуації завдяки появі нового комплексу технологій “Веб 2.0”. Дані технології передбачають розвиток WWW не стільки завдяки великим глобальним сервісам, скільки завдяки активності окремих користувачів по формуванню та наповненню WWW інформацією.
Для України це значить, що з’являється другий шанс зайняти достойне місце в глобальному інформаційному середовищі. Проте, головною умовою для цього є активна участь в формуванні авторських матеріалів та житті онлайн-спільнот автортитетних та фахових осіб, зокрема науковців, педагогів, підприємців. Вкрай важливою є активна позиція національних товариств, а також органів державної влади.
На жаль, у випадку втрати і цього шансу Україна може назавжди втратити можливість самоідентифікації в середовищі WWW, яке в 21 сторіччі стане домінуючим інформаційним середовищем людства.
© Андрій Пелещишин
Статтю опубліковано з скороченнями. Повна версія статті подана до друку.
джерело - http://it.ridne.net/uaweb2

Ярема П. - 30-3-2006 у 13:50

Браво!

Андрій Пелещишин - 14-6-2006 у 22:20

У продовження теми

Web 2.0 та Україна. Версія друга
http://it.ridne.net/web20

Що ж таке все-таки Веб 2.0? І в чому проблема України?
Я вже був написав статтю на тему Веб 2.0 http://it.ridne.net/uaweb2 , проте стаття була написана для одного науково-популярного українського видання і так і застряла (поки що, сподіваюся) в редакції. Я змучився чекати і кинув її в Мережу. Після цього я отримав непоганий зворотній зв'язок від читачів, з відгуків яких я зрозумів, що далеко не все там у статті очевидно. Крім того, тема Веб 2.0 та Уанету почала обговорюватися і широким загалом, зокрема в дискусійному листі Вебман.
Тому зараз пишу виключно для Вебу – простіше та практичніше.
Отже давайте з початку.
>
Що таке Веб 2.0? На жаль, досі не з’явилося аналітичної статті на дану тему в Уанеті, проте сподіваюся, що скоро така стаття буде написана (знаю, що один мій колега готує таку статтю). Проте коротко зупинитися на цьому понятті ми можемо і тут.
Отже, на мою думку до Веб 2.0 відносяться сайти, основною характеристикою яких є те, що наповнення сайтів формується власне самими користувачами сайту. Як правило, таке формування виглядає як накопичення дописів користувачів, проте інколи можуть мати місце інші методи формування контенту.
Усі інші характеристики (як то технології AJAX, особливості дизайну і тп) – вторинні.
Що ж тоді відноситься до Веб 2.0? Впорядкуємо за значимістю (принаймні для України):

* Форуми
* Блоги
* Вікіпедія
* Соціальні мережі
* Системи закладок
* Аукціони
* Інше подібне.

Причому, важливо відзначити, що ключовими моментами успіху проекту Веб 2.0 є якість (достовірність, корисність, якість викладення, оригінальність, актуальність тощо) та повнота (повнота охоплення предметної області, відсутність "білих плям" тощо) інформаційного наповнення проекту. Про можливі шляхи підвіщення указаних показників поговоримо іншим разом, проте суттєвим моментом тут є наступне: реально значимим сайтом класу Веб 2.0 є сайт, який має певні мінімальні вказані показники.
Ще один момент. Реально сайт відноситься до Веб 2.0 лише якщо над ним працює спільнота. Блог одного користувача без жодних коментарів до Веб 2.0 може бути віднесеним лише умовно.
Що ж ми отримуємо в проекції на Україну?
Отримуємо наступне.
Для України проекти Веб 2.0 є найреальнішим шляхом розвитку сегменту WWW. Причина проста – економічна. Україна не має зараз ресурсів, які можна інвестувати в потужні конкурентноздатні традиційні проекти (портального типу). Точніше – нема ресурсу постійно підтримувати потужний інформаційний потік на таких ресурсах.
Проте в Україні важко сформувати вітчизняний проект класу Веб 2.0. Основні причини:

* Мова
* Ментальність
* Культура (безкультур'я)

Мова. Тут усе просто і дуже прикро. Українці прекрасно володіють іноземною (російською) мовою і схильні шукати себе в більшому інформаційному масиві (в Рунеті). Тобто практично з любої практичної тематики (окрім державно-залежних, наприклад економічне законодавство чи спорт) зараз українцю цікавіше та краще читати російські сайти. Там більше матеріалів. А раз читати – то і дописувати. Крім того, є рад допоміжних механізмів, які підтримують таку тенденцію (зокрема, мовні переваги при роботі з пошуковими системами).
Оберненого потоку (росіяни на українських сайтах) практично нема. Тому українські користувачі "переливаються" з Уанету в Рунет, що призводить до реального зменшення активності на вітчизняних сайтах. Особливо це болюча проблема для форумів (які власне і складають основну множину потужних сайтів класу Веб 2.0).
Власники українських сайтів пробують компенсувати втрати "грою на чужому полі" – залученням російськомовних користувачів та просто росіян. Проте така позиція в результаті призводить до поступового репозиціонування сайту з українського на "периферійно російський" (якщо він розвивається), або просто до деградації (якщо розвитку немає).
Ментальність. Будь-яка спільнота повинна мати певні спільні цінності. У українців тут суцільні проблеми. В результаті на самому спеціальному фаховому форумі рано чи пізно піднімається якесь політичне питання, з якого розпочинається сварка, образи, а в перспективі – розвал спільноти.
Безкультур'я. Це також факт. Часте вживання лайки, нецензурщини, фені і тп відлякує від сайтів тих, хто міг би їх прикрасити та збагатити – вчених, політиків, діячів культури, представників влади. Їм просто статус не дозволяє приймати участь у "такому".

Що ж робити? Які перспективи?

Перша і сумна теза – тенденція не нашу користь. І немає легких шляхів виправлення ситуації. Усі заходи зводяться до одного спільного знаменника: потрібно важко постійно та системно працювати (притому часто на абсолютно неприбутковій основі) над наповненням Інтернету якісною україномовною інформацією.
У наведеному вище реченні є два ключові слова: "україномовна" та "якісна".

* Без створення критичної маси україномовної інформації українські користувачі не змінять своїх мовних уподобань у читанні, а значить і у писанні в Вебі.
* При втраті якості наповнення межа "критичності" різко зростає, і може стати в принципі недосяжною для української нації. Під "якістю" в цьому сенсі розумію правдивість, коректність, актуальність, повноту, унікальність інформації.

Ще раз повторю – створення такого наповнення є некомерційною задачею, і зазвичай ніяких суттєвих матерільних дивідентів в короткій перспективі не дасть. Але робити це потрібно. Принаймні, якщо ми хочемо, щоби українська нація зберігала ідентичність в умовах розвитку Мережі.

Хто мав би координувати та провадити таку роботу? Очевидно, держава. Проте, тут можна поки що "розслабитися". Навряд чи наша бюрократична система виявить бажання брати участь у такому демократичному явищі як форуми та інші види спільнот.

Залишаються колективи ентузіастів. Я в першу чергу апелюю до авторитетних "реальних" спільнот, членами яких є активні та авторитетні члени суспільства. Часто такі спільноти зараз перебувають в "летаргічному" стані, не маючи достатньо матеріальних ресурсів для просування своїх цінностей. Саме їм Мережа та Веб 2.0 дає можливість з мінімальними фінансовими затратами повернутися до головної течії суспільного життя.
Прикладами таких спільнот я міг би назвати Товариство Української Мови, Наукове Товариство Шевченка, інші подібні об'єднання, політичні об'єднання "другої ліги", клуби "за інтересами" тощо.
Крім того, в процес мали би втягуватися наукові та освітні заклади, релігійні об'єднання, бізнес-структури.
З другого боку, така діяльність на якісними та змістовними Веб 2.0 проектами була би вкрай важливою для української нації в умовах, коли вона розпорошується по різних країнах та континентах. Згадані технології могли би стати "клеєм" для духовної цілісності нації в 21 сторіччі.
©Андрій Пелещишин

Рейтинг

Роман Голощук - 22-8-2006 у 15:14

Ось тут - http://www.alexaholic.com/sethgodin
опубліковано рейтинг динаміки трафіка найвідоміших проектів Web 2.0.
Можливо комусь стане у нагоді :-)

Юрій Сєров - 14-3-2007 у 19:08

Мету продали росіянам. Думаю це свідчення того, що навіть другим шансом ніхто користуватися не збирається.

Ярема П. - 14-3-2007 у 20:18

Прапор в руки, мене мета своїм кострубатим сервісом і русскоязичієм трафляла. Хто може назвати дійсно українські сервіси такого роду?

Андрій Пелещишин - 15-3-2007 у 07:42

ukrop.com

marco - 15-3-2007 у 18:03

Ґуґл більше український порівняно з Метою, а про якість пошуку я вже і не говорю :saint:

Олександр Ганущин - 15-3-2007 у 23:08

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
• Пасивність авторитетних діячів українського суспільства. Використання WWW для спілкування людей є ефективним засобом наповнення WWW якісної інформації за умови, якщо в спілкуванні приймають участь авторитетні в суспільстві особи, зокрема в ролях авторів матеріалів та експертів з певних питань. Проте, в Україні фахівці часто остерігаються виносити в Інтернет власні судження та брати участь у публічних дискусіях, а також не бажають орієнтуватися на широкі маси користувачів при написанні матеріалів. Зауважу, що у США та Європі ведення авторських журналів та участь в Інтернет-форумах є поширеною практикою серед авторитетних представників громади.
• Небажання органів влади організовувати системний діалог та активно представляти себе в інтернет-спільнотах. На жаль, представники органів влади остерігаються брати участь у дискусіях та представляти державу в Інтернеті (хоча, слід відмітити, що нове покоління держслужбовців уже пробує приймати участь у форумах за умови дотримання належного рівня дискусії). Крім того, органи влади реально не проводять моніторингу інформаційного середовища Уанету, та не сприймають його як матеріал для аналітики та спонукання до дій (зокрема скарги громадян на форумах практично залишаються ігнорованими);





Дуже добрий матеріал. Насправді причини першого явища наведеного в цитаті полягають у тому, що значна частина авторитетних діячів суспільства просто не володіє технікою роботи на комп'ютері а про інтернет знає здебільшого з роздруківок.


Щодо другого явища. Тут слід розуміти, що для переважної більшості державних службовців існує ряд обмежень, які полягяють у забороні давати будь які офіційні коментарі, оскільки здебільшого це функція прес-служб і прес секретарів. Щодо моніторингу і скарг то тут ви не праві. Поступово викладений матеріал на відвідуваних сайтах в інтернеті стає для аналізу так я газетні публікації і телеповідомлення. Можливо у випадку з інтернетом ще не налагоджена система зворотніх комінукацій, однак і до цього дійде - років за 2-3.