Гра

"здраствуйте, с Новим годом вас, пусть ваши все мечти осуществлятса!" - на мене дивися чоловік середнього віку, з привітним лицем, його неголеність вказувала на важкий вчорашній день. Я запитливо, очікуючи якусь чергову "свиню", подивився на нього.
"Я представітель канадскай фірми ... - продовжував він, вивчаючи напис на моїй краватці - наша фірма, - я полегшено зітхнув, відразу не впізнав, бо ті як правило лізуть вітатись за руку, -совмєсно с радіо Наше випустіла в етом году ісключітєльний зборнік шафьорсава шансона."
- "я не розумію вашої мови та нетерплю вашого радіо!" лагідно, посміхаючись, думаючи що розмову закінчено відповів я.
Не тут то було! "Прєдставітєль" не здавався. Він прийняв позу "зірочки" - руки всторони. ноги всторони - спробував посміхнутись, та продовжував "вот і харашо, спєциальна для вас я нашу с сабой гарячій альбом "файна" наших украінскіх воплєй".
Я у відповідь схрестив руки на грудях , постарався повторити посмішку співрозмовника та повідомив що скачав той альбом ще зо два місяці назад, і що саме таким шляхом дістаю собі музику.
Він все одно не відступав. Подивися мені у вічі та сказав що моїми ж словами я люблю слухати музику українську, і тому саме для мене в нього там є якийсь весільний збірник.
Я у відповідь так само подивився йому у вічі, мій прогноз про важке вчора підтвердився їх червоним кольором, повідомив, що інакше кажучи з його слів слід би припинити цю розмову.
Тоді він вже здався і змученим голосом запропонував мені роботу у його фірмі. Оскільки в мене не було часу на допити, я подякував та попрощався.

І шойно той пішов, як збоку "С новим годом, меня зовут Іван, я представітєль канадской фірми....."
Я щиро засміявся. Той так і не зрозумів з чого почимчикував до наступної жертви....