Форум Рідного Міста

Про особливості розвитку української мови в російському культурном...

Олексій Мачехін - 20-4-2006 у 23:59

Взагалі, від самого початку постановка питання навмисне вказує на неповноцінність сучасної української культури взагалі і мови зокрема. Авжеж, українська мова нині існує в російському культурному середовищі і поза його межами фактично відсутня. Як винятки можуть бути наведені закордонні українські спільноти діаспор, проте і вони зазнавали і зазнають впливів місцевих культур і останнім часом - з новими хвилями міграцій - знову ж таки російської культури.
Продемонструвати таке неначе субкультурне існування надзвичайно просто.
Ну хто заперечить, наприклад, що українці протягом більш як 10 років інтернету в країні досі не спромоглися на створення єдиного україномовного інформаційного простору? Нині так званий Уанет насправді є підсегментом рунету і це чудово ілюструє Андрій Пелещишин в своїх доповідях. Тобто насправді україномовні спільноти (чи то пак спільнотки) існують.... Але вони чомусь модеровані, не цілісні і якісь, неначе, неживі і вже точно одне з одним майже не пов`язані.
Що вже казати про наше книговидання? Мало того, що українську книжку дешевше друкувати в Росії, але ж в Україні ще від радянських часів і донині зберігається ганебна, жахлива, принизлива і обурлива практика перекладу світової літератури не з мови оригіналу, а з російського перекладу. Особливо передовими в цьому аспекті є видавці Харкова - міста, де українська мова взагалі майже не існує і де професійного, грамотного мовника знайти просто неможливо, бо їм там, на жаль, нема де взятись.
Натомість в цьому місті знаходяться ентузіасти, які задля того, аби за гроші зробити український переклад, скажімо, Володаря Перстнів, спочатку роблять недолугий і невивірений його переклад російською, видають його, а потім проводять іще гірший російсько-український... це навіть перекладом назвати неможна. А тим часом вважається що трилогію українською видано. І така ж сумна доля спіткає твори Кіплінга, Берроуза, Конан Дойла, Твена, Скотта, Сабатіні, Стівенсона, Дефо... А дитячі книжки харківського друку? Їх взагалі неможна дітям читати без літературного перекладу!
На цьому сумному тлі краплею меду в морі дьогтю виступають дійсно професійні переклади від а-ба-би-га-ла-ма-ги і ще одного-двох видавництв. Щоправда якісний переклад тягне за собою і відповідно високу ціну книжки, а та впливає на доступність читачеві.
Про періодику вже краще мовчати ніж говорити - україномовної не-жовтої преси в державі майже не існує. Українських якісних журналів не існує взагалі.
Що нам переклади? В наших підручниках з української мови досі присутні вправи, що починаються зі слів "Перпекладіть з російської". І то не тільки в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську - і у Львові ті самі підручники. І це якщо пропустити повз очі різних піонерів і жовтенят, що постійно "виникають" у тій чи іншій вправі.
Вгадайте, як в такому середовищі (сподіваюсь, більше не треба доводити що середовище іншомовне?) буде почувати себе мова? Природньо, вона розвиватиметься в контексті російської своєї колеги. Ну ось, скажімо, 90 років тому сталася в Росії революція. Вона сталася не тільки як класова, але й як (анти)культурна - не дуже освідчені пролетарі особливо не переймалися культурною спадщиною свого народу. Радше навпаки. Це чудово ілюструє М.Булгаков, в своїх творах протиставляючи мову пролетаря мові інтелігента.
Як приклад можна згадати тільки у пролетарів згадуване "извиняюсь":
- Помилуйте, - уверенно ответил человек, - как же так без документа? Это уж - извиняюсь. Сами знаете, человеку без документов строго воспрещается существовать.

Це, загалом, мова пса-людини Шарікова. У Преображенського мова інакша:
- Ну, извините, извините, голубчик! - забормотал Филипп Филиппович, простите, я право, не хотел вас обидеть. Голубчик, не сердитесь, меня он так задергал...

Для більшої виразності можна б було, наприклад, порівняти деякі монологи Шарікова із мовою Турбіних, але це вже буде зайвим.
Я, власне, до чого - в Європі навряд існує мова, для якої нормою вибачень полуговує зворот самопробачення.
Тобто до початку 20 століття не існувало - далі такий зворот став природнім в Росії і хоча досі він, я сподіваюсь, навряд є літературною нормою, проте повсякденно вживається і у побуті і в споживацькому детективо-романі.
І вже пізніше на кілька десятиліть, коли ця норма в російській мові утвердилась, українці прочали її ретельно запозичувати. І то не тільки східні. Я б навіть сказав що російськомовний донеччанин нині меньше каже "извиняюсь" ніш україномовний галичанин "вибачаюся". І це коли можна сказати такої ж довжини або коротші правильні слова "вибачте, даруйте, перепрошую"...
Так само росіяни перебрали в скандинавів зворот "у меня есть", що повністю витіснив природнє "я имаю". Більше того, "иметь" нині взагалі некультурно. Українці пішли слідом - мало хто зараз вживає звичне слов`янське "я маю" - у всіх щось "є(сть)".
Проте це просто калька, щось споріднене із вживанням слова "печеня" для назви печива і "стрічки" замість рядка. Із такими явищами ще можна якось боротися.
Значно більше наша розмовна мова потерпає від того, що в багатьох випадках має забагато відповідників на один російський термін із багатьма значеннями. Тут також варто вдатися до ілюстрації.
Був собі такий дурнуватий жарт: "Как вы относитесь к голубым? Я к ним не отношусь!". Спробуйте перекласти його українською.
У мене виходить таке: "Як ви ставитеся до геїв? Я до них не належу!". А у вас як вийшло?
Дуже сподіваюсь що так само, бо слово "відноситись" в українській мові вживається значно рідше за свій багатозначний російський відповідник у наших сусідів. І це нормально, це навіть дуже добре, бо це наша мовна спадщина! "Относиться" перекладається щонайменьше чотирма українськими термінами: відноситись, ставитись, стосуватись, належати. Це якщо не враховувати що "отношения" загалом у нас мали б бути "взаєминами" і "стосунками" а ніякими не відносинами чи іншими переносинами.
А чи зачиняєте ви двері? Бо чомусь ми їх все більше закриваємо. А чи прочиняєте вікна? А чи розгортаєте книжки? І чи відкорковуєте вина?
Магазин у вас за рогом, чи за кутом/вуглом/поворотом?
Пігулки ви п`єте після їжі чи після їди?
Слава Богу, багато хто ще пам`ятає, що "блюдо" у нас поділяється на, власне, "блюдо" (тарелю) і "страву", що на тім блюді подають.
Таких прикладів збідніння української мови через перебування в іншомовному середовищі безліч - наведено тільки те, що виникає зараз у побуті повсякденно. Російська мова останніми десятиліттями страшенно збідніла. Чи збідніємо і ми?
Додатково треба відзначити переклад зворотів. Думки все частіше приходять в голову (цікаво, що вони там бачать), тоді як варто б було чомусь спадати на думку (яка загалом мала б бути в голові постійно). Ми працюємо на протязі (кхе-кхе) місяця а не протягом місяця. Наші діти ходять гуляти на вулицю а не на двір. І так усюди, насправді усюди!
Що з цим усім робити - не маю зеленого поняття. Ніяких висновків і пропозицій я, мабуть, не вигадаю. Та і взагалі я зовсім не мовник і написане мною містить повно різних помилок, особливо, мабуть, граматичних. Проте повірте - болить!

Сергій Бєляєв - 21-4-2006 у 09:16

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій
Натомість в цьому місті знаходяться ентузіасти, які задля того, аби за гроші зробити український переклад, скажімо, Володаря Перстнів, спочатку роблять недолугий і невивірений його переклад російською, видають його, а потім проводять іще гірший російсько-український... це навіть перекладом назвати неможна. А тим часом вважається що трилогію українською видано. І така ж сумна доля спіткає твори Кіплінга, Берроуза, Конан Дойла, Твена, Скотта, Сабатіні, Стівенсона, Дефо... А дитячі книжки харківського друку? Їх взагалі неможна дітям читати без літературного перекладу!

Найгіршим у цій ситуації є те, що в умовах фактичної двомовності переважної більшості українців (тобто здатності вільно сприймати інформацію як українською, так і російською), відсутність якісних українських перекладів спонукає читача вибирати поміж українським та російським варіантами останній.

Яндрух - 21-4-2006 у 10:00

Дещо по-інакшому задам тону: українські слова-вкрапи в російській мові.

Здавалося б, чого нам перейматись станом речей щодо засилля чужомовних (українських) слів у російській мові? Але, як на мене, не брати той факт до нашої уваги аж ніяк не можна.
Тільки дещо виокремлю поняття: перше - російська мова в Україні. Тобто, розуміють еволюцію класичної рос.мови до її видозміни, яка відбувається підо впливом регіональних чинників через перехідний період, ознакою якого є сьогодні той самий збештаний нами суржик (більше можна дізнатися тут). Щось таке нині існує в світі щодо англійської мови: є бо різні варіанти (подекуди вони сильно різняться) Еnglish: власне класична англійська (з берегів Туманного Альбіону), американська, канадська, австралійська тощо.
Під суржиком ми розуміємо росіські слова в українській мові. Тоді як розуміти українські ж слова, що їх уживають російськомовні українці? Росіяни в Москві, наприклад, їх не розуміють. Але вони самі стали вживати українських слів у своїй багатій, здавалося б, лексиці.

Отже, друге виокремлене поняття – класична російська мова.
Доволі багато інформації доводиться черпати з ориґінальних російськомовних джерел. І тут надибуєш час від часу на українські слова, переінакшені на російський лад: «брехня», «дивный», «мова» та багато інших.

Постає, отже, логічне запитання. Ну, з російською мовою в Україні, здається, зрозуміло: вона розвиватиметься окремо від свого першоджерела, так само, як і англійська в Штатах. А от російська в Росії?
Як на мене, російська більш схильна до запозичень чужомовних слів, ці слова не надто ріжуть слух автентичному носієві цієї мови. Вони, слова, швидко асимілюються, змішуються в російській лексиці аж до буденного їх вживання.
Російська мова в цьому плані (щодо запозичень) набагато гнучкіша, але це є її вразливе місце: вже через кілька поколінь можна очікувати на істотну видозміну російської мови.

Щодо використання української мови в Україні, то ті, хто говорить чистою мовою, будь-які російські слова, що їх сьогодні запозичуємо, сприймають „в штики”. І це нормально: бо укр. мова в своїй першооснові ніби застрахована від асиміляції закладеними в менталітет носіїв мови ще в сиву давнину мовними нормами. Вона, я б сказав, довше опиратиметься зовнішнім запозиченням. Які, проте, вже сьогодні а таки відбуваються.

Городецький - 21-4-2006 у 10:28

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій

Взагалі, від самого початку постановка питання навмисне вказує на неповноцінність сучасної української культури взагалі і мови зокрема. Авжеж, українська мова нині існує в російському культурному середовищі і поза його межами фактично відсутня. Як винятки можуть бути наведені закордонні українські спільноти діаспор, проте і вони зазнавали і зазнають впливів місцевих культур і останнім часом - з новими хвилями міграцій - знову ж таки російської культури.

Ну, українська мова не поодинока в такому становищі, всі мови, запевняю Вас, перебувають у стані постійної трансформації, здебільшого спрощення і запозичення.

Я досить часто питаюся до себе, чи можливо взагалі визначати межу між "живою" розмовною мовою і відвертим спотворенням "класичної" літературної. І не знаходжу чіткої відповіді. Можливо Ви маєте якусь думку з цього приводу? Справа в тому, що зберегти українську в класичному вигляді всьо одно не вийде, бо вона перетвориться на консервовану і вузькоспеціялізовану мову штибу латини. Однак, з іншого боку, запозичення і спрощення руйнують самобутність мови, лишають її самого визначення як національної. Таке перетворення української на суржикоподібний діялектизм "глобальної" мови взагалі знищить її. На мою думку.

Ще я гадаю, що від нас, українофонів, дещо залежить, ми маємо можливість бути поширювачами української мови, і в стилістичному пляні також. Наприклад, на дніпровському міському форумі ведеться гілка Українського лікнепу, за моєю скромною підтримкою. Запевняю, гілка є досить популярною, маємо навіть відвідувачів з Харкова і Чернігова.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій

Що нам переклади? В наших підручниках з української мови досі присутні вправи, що починаються зі слів "Перпекладіть з російської". І то не тільки в Донецьку, Одесі, Дніпропетровську - і у Львові ті самі підручники. І це якщо пропустити повз очі різних піонерів і жовтенят, що постійно "виникають" у тій чи іншій вправі.

Тут Ви даремно. Про Одесу і Донецьк не скажу, я там зрідка буваю, а про Дніпро - не все так жахливо, існують і більш-менш якісно укладені підручники, до речі видавництва "Зоря" в Дніпрі. Дитина вчиться, інфо з перших рук.

Сподіваюсь, колись Дніпро припинить бути стереотипним прикладом скупчення виключно російськомовних невігласів.

Олексій Мачехін - 21-4-2006 у 11:57

>Ну, українська мова не поодинока в такому становищі, всі мови, запевняю Вас, перебувають у стані постійної трансформації, здебільшого спрощення і запозичення.

Так, абсолютна більшість мов взаємодіють з сусідками, проте наша мова перебуває не в стані взаємодії, а під суттєвим впливом. Це різні речі.

>Тут Ви даремно. Про Одесу і Донецьк не скажу, я там зрідка буваю, а про Дніпро - не все так жахливо, існують і більш-менш якісно укладені підручники, до речі видавництва "Зоря" в Дніпрі.

Я писав про підручник, за яким вчаться львівські діти :(
І я не вважаю Дніпропетровськ прикладом якогось скупчення. Просто для дітей переважно російськомовного міста вправи перекладу справді можуть бути актуальними. А для львівян?

Городецький - 21-4-2006 у 13:50

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій
Так, абсолютна більшість мов взаємодіють з сусідками, проте наша мова перебуває не в стані взаємодії, а під суттєвим впливом. Це різні речі.

Можливо, не стану сперечатися. До речі, французи теж вважають, що їхня мова перебуває під суттєвим впливом англійської, але на відміну від нас вони тому активно протидіють. Хоча, згоден, становища у нас з ними дещо різні, такої навальної двомовности в них нема.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Олексій
Просто для дітей переважно російськомовного міста вправи перекладу справді можуть бути актуальними. А для львівян?
Я, коли посилався на гарно укладені підручники, мав на увазі саме такі, які позбавлені різного нашарування "щасливого минулого". Коли дитина вчиться українською з абетки, їй не потрібні ніякі переклади, най навіть в іншомовному середовищі. Просто вчити фонетичні, граматичні і лексичні правила мови. Моїй доньці принаймні. :) Для Львова я недоречність вправ з перекладу визнаю не меншою, але й не більшою.

tysovska - 21-4-2006 у 14:48

Цікаво, а як зараз взагалі відбувається вивчення рос. мови в українській школі (і чи вивчають її взагалі, скажімо, у Львові)? Я пам'ятаю, у нас у першому класі були підручники з рос. мови - самі картинки, так, як для вивчення іноземної (вчилась я в Києві). Що в цьому плані робиться зараз?

Andreas - 21-4-2006 у 16:18

Цитата:
tysovska
Цікаво, а як зараз взагалі відбувається вивчення рос. мови в українській школі (і чи вивчають її взагалі, скажімо, у Львові)?


Не вивчають. Принаймі, в українських школах. Принаймі у Львові. Взагалі. Що досить сумно.

Hanor Narasson - 21-4-2006 у 19:06

Цікаво, що Львівські російськомовні в поточній мові вживають "бо", а не "потому что". Причина очевидна.

2 Тисовська:
А чому це з першого класу? Я починав вчити російську з 2-го.

tysovska - 25-4-2006 у 13:02

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Hanor Narasson
А чому це з першого класу? Я починав вчити російську з 2-го.

Не знаю. Ми вчили з першого (принаймні, робили вигляд, що вчимо - важкувато якось з малюнків учити мову, якою всі діти в класі вільно балакали :))

Ярема П. - 25-4-2006 у 18:56

Мені дід завжди казав, що мову потенційного ворога потрібно знати. Згадайте, як перед другою світовою війною ініціювалося вивчення німецької мови в союзі.

Тарас Сокальський - 26-4-2006 у 10:02

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Hanor Narasson
Цікаво, що Львівські російськомовні в поточній мові вживають "бо", а не "потому что".

Не тільки львівські -- на рос. технічних форумах спостерігав таке і в представників Далекого Сходу. А "напруга" на 100% витіснила "напряжение":lol:

Городецький - 26-4-2006 у 12:25

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Hanor Narasson
Цікаво, що Львівські російськомовні в поточній мові вживають "бо", а не "потому что". Причина очевидна.


Пам'ятаю ще на 1-му курсі Університету викладач вищої математики зробив мені зауваження, що використання форми "если ... , то ..." є українізмом, треба "если ... , тогда ...". Коли я послався на вживання такого обороту в підручнику, викладач зауважив що прізвище автора - Савчук, що ж, мовляв, з нього взяти ... :D Отакі "грамотні" викладачі у мене були.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Hanor Narasson
Не тільки львівські -- на рос. технічних форумах спостерігав таке і в представників Далекого Сходу. А "напруга" на 100% витіснила "напряжение".

На єкатеринбурзькому сайті комп'ютерових залізячників зустрів "струмнуло током" :D

Яндрух - 26-4-2006 у 14:00

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Hanor Narasson-а
Цікаво, що Львівські російськомовні в поточній мові вживають "бо", а не "потому что". Причина очевидна.

Напевно, через близкість російського "ибо" з нашим "бо".

Яндрух - 9-6-2006 у 14:00

Ось цікаві статті на мовну тему:
1. попри назву - "Современный русский литературный язык", - у ній ідеться не тільки про лінгвістичні проблеми російської мови зокрема, а й про літературну мову як таку загалом. "Українське мовне питання" там теж злегка порушено.
<http://www.ruthenia.ru/apr/textes/sherba/sherba5.htm>

Литературный язык, которым мы пользуемся, - это подлинно драгоценнейшее наследие, полученное нами от предшествующих поколений, драгоценнейшее, ибо оно дает нам возможность выражать свои мысли и чувства и понимать их не только у наших современников, но и у великих людей минувших времен.

Более пристальное рассмотрение нам показывает, что наш литературный язык часто заставляет нас отливать наши мысли в формы, им заранее заготовленные, что он иногда шаблонизирует нашу мысль; но дальше оказывается, что он же дает материал для преодоления этих форм, для движения мысли вперед. Ищущим, настойчиво добивающимся он позволяет быть творцом выражения новой мысли, он позволяет дополнять и развивать себя. Таким образом, он является и нашим отцом и нашим детищем. Что же может быть ближе и дороже нам, чем «наш литературный язык»?

2. "Запах мертвого слова": Русскоязычная литература на Украине.
Стаття знаного російського політтехнолога, "спеціаліста з України", Андрія Окари про російську мову в Україні.
<http://www.aha.ru/~vladkov/okara/mertvyje-slova.htm>
[...]
Культурно-языковая ситуация Востока и Юга Украины удивительно точно иллюстрирует размышления Ортеги-и-Гассета о массовом обществе - человеческий дух вырождается и безликая масса торжествует над индивидуальностью. “Украинский русский” - вовсе не “великий” и не “могучий” язык, а убогое арго южно- и восточноукраинских технополисов - торжествует над ставшим элитарным языком украинским. В лексическом, синтаксическом, интонационном и фонетическом отношении он не самобытен (как американский английский), а ущербен. И эта “неполноязыкость”, ограниченность словарного запаса проявляется на Украине во всем: и в восточноукраинском разговорном “суржике” (русско-украинском языковом гибриде), и в русскоязычных киевских, одесских, донецких, харьковских и всяких других газетах, ущербность которых заметна в сравнении не только с российскими, но даже с местными украиноязычными. Низок и уровень украинской русистики (за исключением разве что киевско-нежинской школы гоголеведения). Многие упрекают (и часто справедливо) украинские русскоязычные переводные издания западноевропейской художественной литературы, философии, психологии в низком качестве перевода - в его стилистической блеклости и обтекаемости, поясняя это “обтекаемостью” украинского характера. Видимо правы те, кто говорит о глобальном, почти метафизическом несовпадении между строем русского литературного языка и строем украинской души, украинским взглядом на мир (кстати, переводить по-русски украинскую художественную литературу сложно именно из-за этого несовпадения).
[...]

Странное дело иногда происходит со многими русскоязычными жителями Украины (будь те украинцами, русскими, евреями или кем-нибудь еще): на родине им кажется, что они страдают от украинизации, от навязывания чуждых этно-культурных стереотипов, от затхлости провинциальной жизни. Они безразлично, а часто и с пренебрежением относятся к украинскому языку, литературе, искусству, истории. По тем или иным причинам они покидают Украину, и вдруг в России (в Европе, США, Израиле) их начинает преследовать ностальгия - тянет на украинские песни - на лирику, а то и на высокую патетику: “Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю, чому ж я не сокіл, чому не літаю”, “Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину…”, или “Ніч яка місячна, зоряна, ясная…”. Тот же Булгаков, как говорят, украинский язык взялся учить уже постоянно живя в Москве...
[...]

Пристрастное осмысление современной русскоязычной литературы на Украине еще раз доказывает, что язык - нечто большее, чем просто средство коммуникации, язык - явление мистическое и определяется не только от рождения, но и на уровне генетической памяти. Язык не укладывается в рамки формальной логики, обыденного мышления и вузовской грамматики. Масштабы языка - никак не меньше космических. Чтобы полноценно писать по-русски, надо, видимо, родиться с чувством энергетики русского языка, надо генетически нести в себе строй русской речи. Надо, в конце концов, хоть какую-то часть своей жизни прожить в России, на родине русского языка.

Поэтому украинские русскоязычные авторы достойны всяческого сочувствия - они находятся на географической, лингвистической и художественной периферии как русской, так и украинской культуры: для первой они бедные родственники из провинции, для второй - отступники и вырожденцы. Где-нибудь в Харькове или Днепропетровске полнокровное писательство (в художественном, а не денежном отношении) затруднено вовсе: по-украински не издадут, да и непросто писать в русскоязычном городе на умирающем языке. По-русски - получается что-то не то - вторичное, пригодное лишь для внутреннего потребления. Как не крути, а не удается украинским авторам реализовать свои литературные таланты на русском языке, и всё тут!
[...]

Dmy - 9-6-2006 у 18:58

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Яндрух
2. "Запах мертвого слова": Русскоязычная литература на Украине.
Стаття знаного російського політтехнолога, "спеціаліста з України", Андрія Окари про російську мову в Україні.
<http://www.aha.ru/~vladkov/okara/mertvyje-slova.htm>
Чтобы полноценно писать по-русски, надо ... в конце концов, хоть какую-то часть своей жизни прожить в России, на родине русского языка.
Поэтому украинские русскоязычные авторы достойны всяческого сочувствия - они находятся на географической, лингвистической и художественной периферии как русской, так и украинской культуры: для первой они бедные родственники из провинции... По-русски - получается что-то не то - вторичное, пригодное лишь для внутреннего потребления. Как не крути, а не удается украинским авторам реализовать свои литературные таланты на русском языке, и всё тут!

Так приємно, аж всплакнути хочеться. Тим паче Окара, живучи в Росії і вільно розмовляючи українською, певно, знає, що пише. Але не хотів - само згадалося: Марина та Сергій Дяченки - пишучи російською, постійно живуть в Україні (а не у Росії), але там (у Росії, а не в Україні) обцьомані в усі доступні місця всіма доступними преміями і статуйками, штампують тиражи (можливо, вже і до мільйона дошльопали) і горя не знають. Тобто про бідних родичів із провінції тамтим літбомондом і читтусою якось не згадується.
Окаро?! Ку-ку!

tysovska - 27-12-2006 у 15:53

Акція для киян:
Не будь байдужим!
Гадаю, інші міста теж можуть приєднуватися :)

Юрій Сєров - 27-12-2006 у 16:19

В першу чергу Львів. Як на мене кількість російськомовних збільшуєьтся. Чомусь...

Городецький - 8-1-2007 у 10:51

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Юрій Сєров
В першу чергу Львів. Як на мене кількість російськомовних збільшуєьтся. Чомусь...


Це так "закон збереження" діє, чи в Дніпрі кількість україномовних сама по собі збільшується ... :o

Тарас Сокальський - 8-1-2007 у 12:50

Процес дифузії. Вирівнювання концентрацій:D

Городецький - 9-1-2007 у 11:46

Еге ж .... а ентропія Всесвіту між тим теж ... у свою чергу ...