Форум Рідного Міста

Нема пророка в краю своїм - Україна

Ярема П. - 29-1-2007 у 02:18

Дивився сьогодні інтерв'ю жінки-космонавта Стефанишин-Пфайфер, американки, українки за походженням, під час її візиту на Україну на запрошення Пінчука (??!!). Дивився і думав - піариться мосьє Пінчук. Потім почалося думати таке - Україна, і зокрема Пінчук, виглядали виглядали при цьому самозадоволено, типу от які ми класні, пам'ятаємо про своїх (?) героїв. Але чи справді ці герої є ваші чи то пак наші? Як взагалі Україна приклалася до становлення цього героя? Яка її роль? Виховала вона її, допомагала матеріально? Порівняння виникає зразу з поганою матір'ю, яка здала дитину в інтернат, а через 20 років приходить до дитини, яка стала вже на ноги, і каже що думала, пам'ятала про неї. Або з зозулею, яка підкидає яйця в чужі гнізда. Так само й Україна розкидається розкидається своїми талантами по світу, а коли вони себе там проявляють, бо держава, де вони стають на ноги, якщо не сприяє, то принаймні не шкодить (бо в нас тільки палки в колеса ставлять) в розвитку, то Україна потім хоче за це медаль, бо це, бач, її сини-дочки. Безперечно, талантів в нас багато, але - чи шануює їх власна ненька-Україна? Скільки народу виїхало, достатньо зайти на сайт будь якого університету, щоб побачити там українські прізвища. А скільки ще виїде... І будуть там американцями, канадійцями, німцями і т.д. з українським походженням. Мораль - самому требе плекати своїх героїв, а не тішитися чужими, збирати трофеї не на свому вже полі бою. Люди героями не родяться, ними стають - стара забита істина.

Горват Корнелія - 29-1-2007 у 15:27

Згодна. Гляньте на "російських" акторів, співаків і т.д У кожного другого коріння - з України. Та навіть і тепер іде "відплив" мозків і талантів як мінімум - в Росію...

Андрій Пелещишин - 29-1-2007 у 15:45

Колись давно, ще в студентські роки щось думав таке, щоби шукати себе на Заході. Так ніяких конкретних кроків у цьому напрямі і не зробив, але щось мені тоді дак думалося, що якщо вже виїхати назовсім - то вже забути що українець, максимально асимілюватися. Раз я тут не потрібен - то ну його нафіг!
Хоч зараз усе вже бачиться інакше, все-рівно відчуття того, що в Україні споживацьке (і на духовному рівні також) ставлення до діаспори - залишилося. А то справді споживацьке ставлення - створити всі умови для того, щоби тут було дискомфортно, а коли людина досягне чогось "там" - гордитися нею.

dr.Trollin - 30-1-2007 у 09:08

Дужжже цікавий текст.
а ще цікавішим є згадка про "Федір Моргун. Хто і де зірвав бліцкриг?"

от би її дістати...

попробував було пошукати, але...

рівно ж надіслав лист про пошук
проф.Ситнику (через Дзеркало)
і власне др.Моргуну через Агро-Союз ...

але ймовірність, що дойде мізерна.
але Вельми би хотілося глянути на книгу, де
... «Давно проводжу власне «соціологічне опитування». Воно складається з одного питання, триває кілька десятиліть і охоплює багато тисяч людей, різних за віком, статтю, освітою, професією, національністю, місцем проживання і т. ін. Ось його формулювання: «Назвіть, будь ласка, які Ви знаєте найважливіші битви Великої Вітчизняної війни?».

Респонденти, як правило, називають битви під Москвою, Сталінградом, окремі битви із так званих сталінських ударів — від Курсько-Орловської до боїв за Берлін. Але кричуща несправедливість нашої історичної пам’яті полягає в тому, що ніхто не згадує серед них найграндіознішу битву в Другій світовій і Великій Вітчизняній війні — оборону Києва, яку вели війська генерала М.Кирпоноса, кияни й український народ у 1941 році. За спогадами вищих німецьких армійських чинів, саме героїчна оборона столиці України привела до парадоксального результату: надто повільна перемога, одержана вермахтом під Києвом, стала причиною поразки Німеччини у війні
 (c)

я не фанат воєнної історії...
але про реальний вислід "київської м'ясорубки" би глянув з ретельною зацікавленністю...

dr.Trollin - 30-1-2007 у 09:22

прямий лінк (http://www.agrosoyuz.com.ua/smi/f-morgun) здох...

http://209.85.135.104/search?q=cache:a_QR-PA4nxQJ:www.agrosoyuz.com.ua/smi/f-morgun+%22%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%80+%D0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%83%D 0%BD%22+%D1%82%D0%B5%D0%BB&hl=uk&gl=ua&ct=clnk&cd=3

ФЕДіР МОРГУН: ВИ — НАДіЯ НАРОДУ, ЙОГО МАЙБУТНЯ ДОЛЯ — У ВАШИХ РУКАХ
Слово до випускників сільськогосподарських вузів

Dmy - 30-1-2007 у 17:35

Якщо вже пішло відгалуження у бік Ситника-Моргуна, то мені стаття не сподобалась. Тобто я її позіціоную як типовий образчик (примірничок по-нашенськи) пропаганди комуністичного штибу. Певно, член КПРС-КПУ зі стажем Костянтин Ситник (хоч він чомусь і виступав у 2004 за Ющенка) інакше писати просто не вміє.
По-перше, це - відвертий панегірик. Зараз такі публікації називають піар-акціями. Може, 82-річний Моргун знову, як встарь, хоче в якусь владу, як в 90-у, коли він САМ ОСОБИСТО запропонував СЕБЕ на посаду прем'єр-міністра (тіпа, я згоден тягнути цей надважкий тягар, бо якщо не я, розумний і красивий, то хто?), а кляті Кравчук і (чомусь) Гуренко його не запросили?

Почитаємо без екстезі.
Цитата:
недобросовісні писаки і телекоментатори систематично дискредитували керівників ЦК Компартії: Казахстану — Кунаєва, Узбекистану — Рашидова, Азербайджану — Алієва, Молдови — Бодюла, члена Політбюро секретаря ЦК КПРС Лігачова...
Більшість із них ... були антисталіністами, багато чого не поділяли з реаліїв тодішнього тоталітарного режиму, в якому чесно працювали на благо народу

Особливо сльози навертаються, коли читаєш про незаслужено зацькованих "недобросовесними писаками" "антисталіністів" Кунаєва, Алієва та Рашидова, що насаджували в своїх республіках культ власної особи, позатим Алієв у 1989, а Кунаєв - у січні 1990 без вагань замочили націоналістичні виступи. Рашидов, здається, встиг померти, не дочекавшись закінчення антикорупційного слідста Гдляна-Іванова (власне, цього ніхто не дочекався, після того, як "узбецька" справа плавно перетекла в "московську", і в ній почав фігурувати Єгор Кузьмич Лігачов). Останній - теж полум'яний антисталініст за відсутності Горбачова дав добро на публікацію в антисталінській газеті "Правда" у квітні 1988 одіозної статті Ніни Андреєвої "Не могу поступаться принципами", а потім - у 1989, знову таки за відсутності Горбатого і Шеварнадзе, будучи першим на господарстві, фактично санкціонував масове вбивство саперними лопатками орлами генерала Родіонова тбіліських маніфестантів, зокрема, вагітних жінок. Саме це мабуть, і мав на оці пан Ситник, коли повідав про "чесну працю на благо народу".

Також чомусь не хочеться розділити обурення автора з приводу того, що герой-Моргун запропонував почитати лекції ректорам КНУ та Могилянки, а вони не запросили (ну як Кравчук-Гуренко, право). Не знаю, чи викладають щось аграрне в Унівеситеті, але у Брюховецького - точно ні. І щоби він там начитував? Що безвідвальний спосіб краще за той, що плугом?

От ще цікаво, в який спосіб гонімий, звідусіль виключений, нікуди не запрошуваний та навіть безпартійний пенсіонер у роки руйнування національної економіки (якого би він точно не допустив) спромігся видати щонайменш півдюжини книжок? На власну пенсію (навіть героя соць-праці)? Ню-ню...

Між іншим, сам "пророк" не далеко пішов від свого давнього друга:
Цитата:
«Проблему злодіянь і осудження більшовицько-сталінського режиму, — пише Ф.Моргун, — я розгорнуто поставив у книзі «Безсмертна душа України», над якою працював у 1989—1990 рр. і здав до київської редакції «Сільських вістей» у червні 1991 року — ще при правлячій Комуністичній партії та Радянській владі. Тоді й у голову не могло прийти те, що сталося в кінці 1991 року — розвал СРСР і заборона Компартії

Начебто і не було Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року, жовто-синьої фани над Київрадою, не було проголошень незалежності всіма трьома балтійськими республіками, танків у Вільнюсі та "Альфи" у Ризі, яким довелося хутко і ганебно звідти ушиватися. Статтю про керівну ролю КПРС із Конституції СРСР виключили на початку січня 1990 року. Всю весну і літо 1991 чильні совіцьки комуністи з вирячиними очима і піною у рота носилися по Ново-Огарьовому намагаючись збити до купи відчувших силу представників республік. А тут, виявляється, "і в голову не могло прийти" (укр. "спасти на думку", пане пророче) "розвал СРСР і заборона Компартії". Кому не могло прийти? Самому пророкові? Так і нехай говорить про себе.

Ну і про битву під Києвом. Я не знаю, де саме і з ким проводив свої "соцопитування" пан Моргун. Я теж не цікавлюся військовою історією (та й взагалі, історією - дуже побіжно), але "Київський мішок" на думку спадає одним із перших (знакова бійня - і в позитивному, і в негативному аспекті). Так само, як оборона Одеси та Севастополя. Підозрюю, спадає не одному мені. От про польську операцію (так ретельно описану в знаменитому бестселері "Чотири танкісти і пес") і про оточення німцями союзників у лютому 1945 (я забув обидві географічні назви), що спричинило не конче підготовлений наступ ЧА, відтак затягнуло війну місяці на 1-1,5, точно, згадають не усі. А про Київ...
Понти це все, як і решта!

Dmy - 30-1-2007 у 21:04

Прокол. Казахськи дєкабрісти, справді, вийшли 1986-го, а не 1990-го.
Я так розумію, щодо інших фактів і висновків зауважень і заперечень не має?
І, якщо можна, кілька фактів щодо антисталінської діяльності товариша Кунаєва, бо я не в курсах.