Форум Рідного Міста

Що робити, якщо роботодавець не відпускає студента на сесію?

Рост - 8-4-2007 у 18:40

А в трудовому договорі що? Якщо на роботу людина влаштовувалась на загальних підставах, тобто, відпустки на час сесії не обумовлювались, то зрозуміло, що роботодавець нічого не зобов`язаний. Тим більше, якщо це нанесе певну шкоду робочому процесу. Поставте себе на місце директора - працівник тижнів зо два не буде виконувати покладені на нього обов`язки. Хто їх має виконувати? Сам директор? Інші працівники? А якщо це неможливо з тих чи інших причин?
В такому випадку вирішувати можна з допомогою особистих домовленостей. Я ж не знаю ситуації, але, якщо в колективі нормальні стосунки, завжди щось можна придумати. Наприклад, домовитись з колегою, який буде підміняти цей час.

Андрій Пелещишин - 8-4-2007 у 19:19

Я зараз не скажу, але мені здається, що в законодавстві передбачено спеціальні відпустки для студентів на час сесії.

Рост - 8-4-2007 у 22:41

Стандартно в трудовому договорі є наступний пункт:
"Законодавство України про працю поширюється на взаємовідносини сторін за цим Договором у частині, що йому не суперечить .
Зазначені нормативні акти не застосовуються у випадках, коли вони хоча і суперечать договору, але сторони в процесі дії останнього за обопільною згодою врегулюють свої взаємовідносини у інший спосіб."

Тобто, ТД є первинним документом, який регулює трудові взаємини між роботодавцем і працівником.

Ігор не описав деталей ситуації, тому неможливо щось говорити конкретно. Але, повторюю, якщо при наймі на роботу дана ситуація не була обумовлена, тоді...

Hanor Narasson - 9-4-2007 у 13:09

ІМНО, якраз приведений пункт із ТД є недійсним, оскільки закон все-ж таки первинний, а всі інші угоди вторинні.
Тут найголовніше питання - чи збирається студент після сесії повертатися на роботу? Якщо ні - то можна впевнено подавати до суду.

Сергій Бєляєв - 9-4-2007 у 16:46

Не сперечайтесь друзі. Працедавець не має права відмовити у наданні цієї відпустки.
Її надання гарантується Законом України "Про відпустки". Посилання на трудовий договір (конракт тощо), якщо він укладений у письмовій формі, є недоречними, оскільки він не може звужувати права гарантовані законодавством.

To Ігор Дзвін: Ваша задача лише написати заяву та додати довідку-виклик. Якщо є можливість можете піти на зустріч адміністрації та скоротити термін відпустки до реально необхідної кількості днів. Правова аргументація наведена нижче:

Закон України "Про відпустки".

Стаття 4. Види відпусток

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

Стаття 15. Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від
виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною
формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних
робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на
першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 10 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 20 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання -
30 календарних днів;

2) на період настановних занять, виконання лабораторних
робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на
третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 20 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою
навчання - 30 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання -
40 календарних днів;

3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних
закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту
(роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів
акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього
і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які
здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою)
формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та
вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні
підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які
навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального
закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в
аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для
підготовки та складання іспитів надається один раз на рік
додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на
кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в
аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки,
надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних
днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один
вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50
відсотків середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з
вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має
свої особливості, законодавством може встановлюватись інша
тривалість відпусток у зв'язку з навчанням.

Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та
частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального
року.

Р о з д і л VII

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ВІДПУСТКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЙОГО ПОРУШЕННЯ

Стаття 27. Органи нагляду і контролю за додержанням
законодавства про відпустки

Нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюють
спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції, які є
незалежними у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним
органу.

Контроль за додержанням законодавства про відпустки
здійснюють у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи
державної виконавчої влади та профспілкові органи.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням
законодавства про відпустки здійснюється Генеральним прокурором
України та підпорядкованими йому прокурорами.

Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про
відпустки

Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть
відповідальність згідно з законодавством.

P.S. Зважаючи на мою теперішню посаду, зазначене роз'яснення можна вважати офіційним, наданим місцевим органом державної виконавчої влади в порядку контролю за додержанням законеодавства про відпустки відповідно до ст. 27 Закону України "Про відпустки".

Рост - 9-4-2007 у 19:04

Значить я наплутав.
Запитання. Стосовно " Працівникам, які успішно навчаються..." - що є критерієм успішності навчання?

ПС. І раніше з великою осторогою відносився до найму студентів з цілого ряду причин, а тепер вже точно остерігатимусь :)

Андрій Пелещишин - 9-4-2007 у 20:13

Цитата:
Працівникам, які успішно навчаються без відриву від
виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною
формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:


Мова йде про заочників. Про студентів стаціонару я тут не побачив.
Хоча, можливо, на питання Ігора відповідь уже є (якщо мова йде про заочників).

Hanor Narasson - 9-4-2007 у 21:12

ІМНО ключові слова "успішно" -> "оплачувана". Тобо, якщо немає "хвостів" - працедавець зобов'язаний оплатити відпустку.
Хоча знову IMHO це залишилосяч ще від СССР.

Сергій Бєляєв - 10-4-2007 у 09:06

Зі стаціонаром ще простіше, тому що навчальний заклад за таких умов буде основним місцем роботи, а місце, де людина працює - роботою за сумісництвом.

Demyan - 10-4-2007 у 09:28

Десь автор написав і пропав. Звісно що мусить відпустити, але все ще залежить на яких умовах працює Ігор. Якщо це просто"найманий працівник" який просто підписує Акт виконаних робіт, або ж неофіційне працевлаштування....
Якщо ж офіційно то проблем не повинно бути.
P.S. А що тепер заочники вже чемно ходять на сесію :o? :D

Сергій Бєляєв - 10-4-2007 у 11:25

У випадку неофіційного працевлаштування порятунок сесії - справа рук студента, бо законних підстав обстоювати його інтереси ні в кого немає.

Рост - 10-4-2007 у 12:39

Саргію, а що це за посада: "P.S. Зважаючи на мою теперішню посаду, зазначене роз'яснення можна вважати офіційним, наданим місцевим органом державної виконавчої влади в порядку контролю за додержанням законеодавства про відпустки відповідно до ст. 27 Закону України "Про відпустки"? Просто цікаво :)

Сьогодні присів уважніше прочитати. Отже, дві сесії, різні лабораторні і т.п, стандарнтна відпустка... Виходить, що такий працівник за рахунок роботодавця знаходиться у відпустці в середньому біля трьох місяців в році. І так протягом усього 3-4-5-річного навчання. Чи я щось знову неуважно прочитав? Сергію, ти, як, наприклад, власник приватної компанії, як віднесешся до такого працівника? Це не державна установа, де гроші державні, з бюджету, для начальства ну практично нічиї, а гроші з власної кишені, зароблені важкою власною працею. В такому випадку, з точки зору роботодавця, простіше знайти законну підставу і звільнити його. Якщо, звичайно, навчання не є в інтересах фірми.
А судячи з початкового допису таки не є. Тому цілком реальні наслідки відстоювання своїх студентських інтересів за таких умов - подальше звільнення.
Тому я б таки радив студентам прийняти до уваги точку зору начальника. Думаю, що домовитись на взаємовигідних умовах завжди можна. А якщо не можна, значить ви не є цінним працівником для фірми, не є фахівцем у своїй справі.

Андрій Пелещишин - 10-4-2007 у 12:55

Цитата:
Якщо, звичайно, навчання не є в інтересах фірми.

Наскільки, я розумію, саме це є ключовим теоретичним моментом існуючої системи. Адже студент не повинен працювати на серйозній роботі, поки вчиться крім випадку, коли це потрібно для підприємства. І така практика має значний розвиток.
Як приклад - усі програмерські аутсорсингові фірми вкладають значні кошти і інші ресурси в додаткове навчання працівників.
А так, звичайно, працедавець не дуже зацікавлений.

PS Ростиславе, ти не бери студентів. Ти краще бери аспірантів :D (один вихідний у тиждень).

Сергій Бєляєв - 10-4-2007 у 13:44

Посада - заступник начальника відділу кадрової роботи апарату Львівської облдержадміністрації.

На друге запитання відповідати не буду з таких причин:
- по-перше я власником приватних фірм ніколи не був і, напевно, не буду, тому мені важко уявити, що б я робив на місці такої людини;
- по-друге, до терміну "важка власна праця" щодо власників приватних фірм ставлюсь скептично (прошу нікого з власників цих фірм не ображатись, але така вже моя думка);
- по-третє, для органів влади питання перешкоджати людині вчитися не стоїть, оскільки людей без вищої освіти на посади, що віднесені до категорій посад державної служби (служби в органах місцевого самоврядування) ми брати не маємо права, а здобуття другої (третьої...) вищої освіти у нас заохочується.

Рост - 10-4-2007 у 14:01

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Андрій Пелещишин
PS Ростиславе, ти не бери студентів. Ти краще бери аспірантів :D (один вихідний у тиждень).

Так Андрію, це ж додатковий вихідний, крім положених :) А помноживши на кількість тижнів у році... :)

Рост - 10-4-2007 у 14:17

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв
На друге запитання відповідати не буду з таких причин:
... до терміну "важка власна праця" щодо власників приватних фірм ставлюсь скептично (прошу нікого з власників цих фірм не ображатись, але така вже моя думка);

Думка мусить основуватись на конкретних фактах. Тому наведу трохи прикладів. Особисто я регулярно працюю щодня по 10-14 годин, як коли. Мій близький друг, власник приватної фірми працює так само. Багато знайомих, теж власників приватних бізнесів або працюють в подібному режимі, або працювали так перші 3-5 років становлення фірми. Звичайно, коли підприємству більше 5 років, коли воно зайняло свою нішу на ринку, має усталений колектив, клієнтів і т.д., можна і не надто перепрацьовуватись. Але щоб цього досягти, треба погарувати.
Я не говорю про щасливчиків, у яких померла далека родичка і залишила у спадок пару сотень тисяч доларів, а про більшість власників, які починали практично з нуля. Так що скоріше твій скептицизм викликаний іншим колом знайомств.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв... для органів влади питання перешкоджати людині вчитися не стоїть, оскільки людей без вищої освіти на посади, що віднесені до категорій посад державної служби (служби в органах місцевого самоврядування) ми брати не маємо права, а здобуття другої (третьої...) вищої освіти у нас заохочується.

Звісно, заохочується, ніхто з державних службовців від цього збитків не несе...

Я ж не проти того, щоб людина здобувала освіту. Але не за чужий рахунок. Якщо я можу працювати 14 годин на добу, то чому студент не може, відпрацювавши положених 8 годин, ще 6 присвятити навчанню? Важко? Так і мені теж не легко.

Андрій Пелещишин - 10-4-2007 у 16:16

Цитата:
я не працюватиму повний день, отже це позначиться на зарплаті причому доволі суттєво, а два тижні, це 50% моєї зарплати.

Можливо, я неуважно прочитав, але у тебе має бути оплачувана відпустка. Якщо звичайно зарплата "біла".

По дискусії Ростика та Сергія.
Трохи дозволю собі покоментувати (хоча на чиюсь точку зору я не стаю).
Роста розумію. Він говорить про бізнес де 1-5 найманих працівників і власник працює не менше за інших. У такому підприємстві звичайно такі соціальні пільги можуть стати просто нестерпними для решти.
Щодо держслужбовців. Закралася така іронічна думка (хоча я не її підтримую :), буває і таке). Отже, взяли на роботу в держслужбу людину, яка володіє достатньою кваліфікацією, має профільну освіту. А потім тій людині знуджується, і вона іде на другу освіту. І за кошт держави (нас з вами) отримує відпустку. А біля її віконечка в держслужбі шикується черга (я умовно). А ще потім друга освіта дозволяє людині знайти собі іншу роботу і піти зі служби взагалі.. Дивно якось виходить.

І ще одна думка залізла в голову. А якщо навчатися в 5-ти аспірантурах (а це абсолютно реально, повірте), то можна взагалі на роботу не ходити? :lol::lol:

Сергій Бєляєв - 10-4-2007 у 16:49

To Рост: Мій скепсис грунтується на тому, що власника приватної фірми до тієї "важкої праці" ніхто не примушує. Він розпочинає бізнес з власної ініціативи, на власний ризик і має усі можливості ознайомитися з нормативно-правовою базою, що регулюватиме його діяльність. Має людина здоров'є - може хоч 24 години підряд працювати (особисто я доходив до 60, але не регулярно :) ). Хтось з мільйонерів у своїй книзі охарактеризував ведення власного бізнесу як спосіб життя.

Найманий працівник - це зовсім інша категорія, він працедавцю нічим не зобов'язаний, крім того, що має виконувати певну роботу за певну плату і користуватися тими пільгами та соціальними гарантіями, що надаються згідно з законодавством. А як Ви його простимулюєте перейнятися Вашими грандіозними планами становлення Вашого власного бізнесу і при цьому залишитесь у законодавчому полі, то питання Вашого управлінського таланту.

Отже, виглядає дивним апелювання підприємців до "важкої праці", "високих податків, акцизних та митних зборів", "застарілого законодавства про працю" тощо. Ніхто у ту прірву, що називається "власна справа", нікого силою не тягне, а виживання одного з десяти підприємств, що розпочали діяльність - нормальний показник.

Щодо останнього зауваження про "а чому студент не може... ", то його я чомусь найчастіше чую від людей 40-50 років, які самі освіту здобували у теплічних радянських умовах. Зараз молоді здобувати освіту реально є важче, ніж навіть років 15 тому. Та й загалом молодій людині жити не просто, навіть при відносно забезпечених батьках. Якщо ми, ті, хто вже чогось у цьому житті досягнув, цього не зрозуміємо, то прийдемо до варіанту тієї ж самої Польщі: чим менше перешкод для трудової міграції за межі країни, тим більше молоді виїжджає.

Dmy - 10-4-2007 у 16:56

Я просто не в'їзжаю в сир-бор. Це не ігоревої проблеми стосується, а подальшої дискусії, тіпа, брати/не брати студентів на роботу в приватне підприємство.
Ринок, панове, на дворі.
По-перше, приватний підприємець не такий дурний (дурні вже всі збанкрутували або у них дах, і їм байдуже, хто і як у них працює). Тому навряд чи буде платити людині за те, що вона сьогодні прийшла на роботу. Тобто обумовлена оплата або погодинна, або за зроблене. В принципі, Ігор в останньому повідомленні про це і сказав: "я не працюватиму повний день, отже це позначиться на зарплаті".
Це - проміжний (найпоширеніший) варіант між двома крайніми - теж ринковими, які теж уже згадувалися вище: або такий працівник працедавцю не надто і потрібний, і він легко знаходить привід для звільнення (не продовження контракту), або, навпаки, неймовірно потрібний, унікальний, і тоді працедавець терпітиме - абсолютно за власним бажанням - не лише навчання, а і загули, депресії, фанатські поїздки працівника з улюбленою футбольною командою до Петропаловська-Камчатського чи навіть у Папуа-Нову Гвінею, а такоже флірт із власною дружиною. Аби справу робив.
Ото і весь розклад.

А щодо аспірантури я не поняв. Хіба не є порушенням законодавства за одне життя навчатися більше, як в одній аспірантурі (не те що одночасно, а взагалі)?

Рост - 10-4-2007 у 18:09

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв
To Рост: Мій скепсис грунтується на тому, що власника приватної фірми до тієї "важкої праці" ніхто не примушує. Він розпочинає бізнес з власної ініціативи, на власний ризик і має усі можливості ознайомитися з нормативно-правовою базою, що регулюватиме його діяльність. Має людина здоров'є - може хоч 24 години підряд працювати (особисто я доходив до 60, але не регулярно :) ). Хтось з мільйонерів у своїй книзі охарактеризував ведення власного бізнесу як спосіб життя.

По-перше, студента теж ніхто не примушує працювати, раз пішла така п`янка :) Тим більше, що це однозначно негативно позначиться на навчанні. Чи не так?
По-друге, не слід забувати, що приватний бізнес - значна стаття наповнення бюджету держави. І тільки успішне функціонування цього бізнесу забезпечить робочими місцями і зарплатами таки значний прошарок найманих працівників. Тому, на мою думку, все ж не слід так негативно ставитись до "клятих капіталістів".
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій БєляєвНайманий працівник - це зовсім інша категорія, він працедавцю нічим не зобов'язаний, крім того, що має виконувати певну роботу за певну плату і користуватися тими пільгами та соціальними гарантіями, що надаються згідно з законодавством. А як Ви його простимулюєте перейнятися Вашими грандіозними планами становлення Вашого власного бізнесу і при цьому залишитесь у законодавчому полі, то питання Вашого управлінського таланту.

Для чого цей сарказм про грандіозні плани становлення власного бізнесу? Я ж не роблю це за чужий кошт.

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій БєляєвОтже, виглядає дивним апелювання підприємців до "важкої праці", "високих податків, акцизних та митних зборів", "застарілого законодавства про працю" тощо. Ніхто у ту прірву, що називається "власна справа", нікого силою не тягне, а виживання одного з десяти підприємств, що розпочали діяльність - нормальний показник.

Сергію, де я нарікав на "важку працю", "високі податки" і т.д? Я важко працюю (куди важче, ніж тоді, коли був на державній роботі) повністю за власною згодою :) Я говорив про інше - про те, що вбачаю несправедливим отримання найманими працівниками особистої вигоди, понад обумовлену контрактом у вигляді зарплати і т.п, не лише за мій кошт, але і з нанесенням збитків моєму підприємству.
Андрій тут уже про це згадував. Наприклад, працює у мене людина на посаді сервісного інженера, але мріє про юридичну кар`єру, тому навчається на юрфаці, на заочному. І що, я повинен фінансувати його становлення, яко майбутнього юриста? Де тут якийсь сенс? Це просто паразитування.
Зачепившись за твої слова, можна сказати, що в такому випадку стати юристом - це його грандіозні плани становлення власної кра`єри. І як має людина здоров`є ;) то нехай суміщає роботу з навчанням.
Ще один момент. На прикладі мого батька. Спочатку, будучи депутатом, він писав закони в області авторського права (до речі, добра половина розроблена саме за його участю). Потім він пішов працювати у виконавчу гілку ціього напрямку, і коли почав стикатися з практикою, зрозумів, що більшу частину законів треба переробити. Це я щодо невідповідного законодавства.
Не можна судити про інших, не знаючи суть проблеми, опираючись на власні уявлення, не підкріплені практичним досвідом.
Сприяння студентам в цілому - це завдання держави, а не приватного бізнесу. Бізнес в це вкладається, сплачуючи податки. Повинні бути різні гранти, спеціальні стипендії для успішних студентів. І, знову ж зачепившись за сказане, успішне завершення навчання одного з десяти студентів, що розпочинали вчитися - теж нормальний показник, ні? Для чого нам плодити власників дипломів? Нам потрібні фахівці, я так думаю.
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій БєляєвЩодо останнього зауваження про "а чому студент не може... ", то його я чомусь найчастіше чую від людей 40-50 років, які самі освіту здобували у теплічних радянських умовах. Зараз молоді здобувати освіту реально є важче, ніж навіть років 15 тому. Та й загалом молодій людині жити не просто, навіть при відносно забезпечених батьках. Якщо ми, ті, хто вже чогось у цьому житті досягнув, цього не зрозуміємо, то прийдемо до варіанту тієї ж самої Польщі: чим менше перешкод для трудової міграції за межі країни, тим більше молоді виїжджає.

Не сперечаюся. Особливо маючи перед очима приклад доньки, студентки 4-го курсу універу, англійської філології.
Але де пролягає межа між допомогою і виткористанням в особистих цілях? Я сприятливо віднесусь до людини, яка навчається за тим фахом, за яким працює, чи може працювати в мене. Але коли це зовсім інша спеціальність? Втім, я повторююсь.

Андрій Пелещишин - 10-4-2007 у 19:52

Цитата:

А щодо аспірантури я не поняв. Хіба не є порушенням законодавства за одне життя навчатися більше, як в одній аспірантурі (не те що одночасно, а взагалі)?

У комерційній - думаю, хоч 10 раз.

Сергій Бєляєв - 11-4-2007 у 09:05

Добре, закрили дискусію, бо вона вже у світоглядну площину перейшла.

Demyan - 11-4-2007 у 09:29

В державних роботах люид ОТРИМУЮТЬ зарпалту, а в приватних підприємствах люди ЗАРОБЛЯЮТЬ зарплату.
Я до чого - в держ установах - ти працюєш і все, гроші є полюбому. В приватних - не заробив не маєш, хочеш більше - працюй більше, чим менше підпримєство тим гірше стає коли іде працівник.
Тому на мою думку приватники не беруть на роботу жінок особливо одружених (бо може в декрет піти).

Hanor Narasson - 11-4-2007 у 14:51

З декретом не так складно - його оплачує фонд ссоцстраху з ТВП на 100%. От гірше з лікарняними - перші 5 днів - за рахунок працедавця. Тобто дитячі хвороби - прямі збитки.:(

Сергій Бєляєв - 11-4-2007 у 17:48

Щодо декретів, дітей та їх хвороб є пара слів у середині цієї статті:
http://17ur.livejournal.com/203402.html

Сергій Бєляєв - 12-4-2007 у 10:43

Мушу додати ще один коментар, оскільки часто вважається, що певні соціальні гарантії для працівників є виключно вітчизняним винаходом.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про ратифікацію Конвенції Міжнародної
організації праці N 140 1974 року
про оплачувані учбові відпустки
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 46, ст.345 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Конвенцію Міжнародної організації праці N 140 1974 року про
оплачувані учбові відпустки ( 993_261 ), прийняту 59 сесією
Генеральної конференції Міжнародної організації праці 24 червня
1974 року, ратифікувати (додається*).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 26 вересня 2002 року
N 174-IV

Конвенція
про оплачувані учбові відпустки
N 140

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 5 червня 1974 року на свою п'ятдесят дев'яту
сесію,
беручи до уваги, що стаття 26 Загальної декларації прав
людини ( 995_015 ) проголошує, що кожна людина має право на
освіту,
беручи також до уваги положення, які містяться в існуючих
міжнародних трудових рекомендаціях щодо професійної підготовки і
захисту представників працівників і стосуються тимчасового
звільнення працівників з роботи або надання їм вільного часу для
участі в програмах освіти чи підготовки,
вважаючи, що необхідність постійного процесу освіти і
підготовки, обумовлена науково-технічним прогресом і структурою
економічних і соціальних відносин, які змінюються, потребує
відповідного регулювання учбових відпусток для одержання освіти і
підготовки з тим, щоб вони відповідали новим сподіванням, потребам
і цілям соціального, економічного, технічного і культурного
характеру,
вважаючи, що учбові оплачувані відпустки повинні розглядатися
як один із заходів задоволення реальних потреб кожного працівника
в сучасному суспільстві,
вважаючи, що учбові оплачувані відпустки повинні розглядатися
в межах політики постійного процесу освіти і підготовки, яка
повинна здійснюватися постійно та ефективно,
ухваливши прийняти ряд пропозицій про оплачувані учбові
відпустки, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять четвертого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот сімдесят четвертого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1974 року про оплачувані відпустки:

Стаття 1

У цій Конвенції термін "оплачувана учбова відпустка" означає
відпустку, яка надається працівникові з метою навчання на
визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової
допомоги.

Стаття 2

Кожний член Організації розробляє і здійснює політику, що
сприяє методами, які відповідають національним умовам і практиці і
у разі потреби поетапно, наданню оплачуваних учбових відпусток для
цілей:
a) професійної підготовки на будь-якому рівні;
b) загальної, соціальної або цивільної освіти;
c) профспілкового навчання.

Стаття 3

Ця політика спрямована на сприяння, в разі потреби - на
різноманітних умовах:
a) виробленню, удосконаленню та адаптації професійних і
функціональних навичок, а також розширенню можливостей зайнятості
і гарантії збереження роботи в умовах науково-технічного прогресу
та економічних і структурних змін;
b) компетентній та активній участі працівників і їхніх
представників у житті підприємства та суспільства;
c) розвитку людської гідності, соціальному та культурному
росту трудящих;
d) в цілому, розвитку відповідного постійного процесу освіти
і підготовки, які допомагають працівникам пристосуватися до
сучасних вимог.

Стаття 4

Ця політика здійснюється з урахуванням стадії розвитку і
особливих потреб країни та різноманітних секторів діяльності і
координується із загальною політикою в галузі зайнятості, освіти і
підготовки, а також з політикою в галузі тривалості робочого часу
з певним урахуванням, у разі необхідності, сезонних коливань
тривалості робочого часу або обсягу роботи.

Стаття 5

Засоби надання оплачуваних учбових відпусток можуть включати
національне законодавство і правила, колективні договори,
арбітражні рішення, а також інші засоби, які відповідають
національній практиці.

Стаття 6

Державні органи влади, організації роботодавців і трудящих,
установи та органи, які займаються питаннями освіти і професійної
підготовки, беруть участь за допомогою методів, що відповідають
національним умовам і практиці, в розробці й застосуванні політики
сприяння наданню оплачуваних учбових відпусток.

Стаття 7

Фінансування заходів щодо надання оплачуваних учбових
відпусток проводиться на регулярній основі, яка відповідає
необхідним вимогам, і згідно з національною політикою.

Стаття 8

Працівники не позбавляються оплачуваної учбової відпустки з
причини раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних
переконань, національного походження чи соціальної належності.

Стаття 9

У відповідних випадках зазначаються особливі положення
відносно оплачуваних учбових відпусток:
a) коли особливим категоріям працівників, таким як працівники
дрібних підприємств, сільські або інші працівники, які проживають
у віддалених районах, ті, які працюють позмінно, або працівники з
сімейними обов'язками, важко використовувати загальні положення;
b) коли особливим категоріям підприємств, таким як дрібні чи
сезонні підприємства, важко приймати загальні положення за умови,
що працівники, зайняті на таких підприємствах, не позбавляються
можливостей отримувати оплачувані учбові відпустки.

Стаття 10

Умови надання оплачуваних учбових відпусток можуть бути
різними залежно від того, чи надається оплачувана відпустка для:
a) професійної підготовки на будь-якому рівні;
b) загальної соціальної або цивільної освіти; або
c) професійного навчання.

Стаття 11

Період оплачуваної учбової відпустки прирівнюється до періоду
фактичної роботи з метою встановлення прав на соціальну допомогу
та інших прав, що випливають із трудових відносин, на основі
національного законодавства або правил колективних договорів,
арбітражних рішень або інших положень, які відповідають
національній практиці.

Стаття 12

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.

Стаття 13

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані
Генеральним директором.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.

Стаття 14

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і
який протягом року після закінчення згаданого в попередньому
параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на
денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю
Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в
порядку, встановленому в цій статті.

Стаття 15

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію,
отриманих ним від членів Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 16

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організаціє Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) повні дані щодо всіх документів про ратифікацію
та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень
попередніх статей.

Стаття 17

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про повний або
частковий її перегляд.

Стаття 18

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності.
b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою
конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації.
2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Стаття 19

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.

Дата набуття чинності: 23 вересня 1976 року.

Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева

Dmy - 17-4-2007 у 14:35

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ігор Дзвін
Щоб вже закінчити свою історію, скажу, що роботодавець взагалі закрив магазин

Славний фінальчик! :lol:

Тільки не кажи, що ти своєю відпусткою завалив йому всю роботу, і він не мав іншого виходу ;)

Сергій Бєляєв - 18-4-2007 у 11:27

Щось там класики свого часу писали про те, що заради максимізації прибутку підприємець готовий на все. Де ж вже тут про людей думати, які без роботи лишаються.

Сергій Бєляєв - 27-4-2007 у 14:42

Не для продовження обговорення, а скорше на завершення теми.
У "Праці і зарплаті" квітень 2007 року № 16 надруковано статтю "Кому має служити Трудовий кодекс" в контексті обговорення проекту Трудового кодексу України.
Основна ідея - трудове право, виходячи з презумції ущемлення інтересів найманого працівника, мало б відновлювати рівновагу, надаючи увесь свій захист саме найманим працівникам.

Ната Толмачова - 11-7-2007 у 08:48

Цитата:
Оригінальне повідомлення від Сергій Бєляєв
Щось там класики свого часу писали про те, що заради максимізації прибутку підприємець готовий на все. Де ж вже тут про людей думати, які без роботи лишаються.


шкода що я цю тему раніше не прочитала: :lol:

"заради максимізації прибутку підприємець готовий на все. Де ж вже тут про людей думати, які без роботи лишаються" - зараз розплачуся...

а по вашому власник зобов’язаний продовжувати роботу магазину тільки щоб працівники мали роботу? :lol: