Пасха чи Воскресіння?

Це повністю різні свята. Пасха - вихід євреїв з Єгипту, (означає "оминути, пройти"). А воскресіння - це воскресіння. Розпятя Христа відбулося напередодні цього свята. А отже це аж ніяк не може бути одне і теж.
Коли у вас день народження 23 лютого ви ж не кажете що святкуєте свій день армії?
Якби Христа розпяли за тиждень до того ніхто б і не святкував це свято і думаю навіть і незгадувалиб. Скільки євреських свят (оскільки ми всі є виходцями з єврейського народу) ми святкуємо як християни? Жодного.
Якщо саме слово пасха для васа тотожнє словом Воскресіння (тобто ніякого привязання до єврейського свята Песах воно не має) то хотілося б почути чому саме пасха? звідки це пішло? а якщо і пішло звідкись то для чого є ж слово Воскресіння - для чого міняти і давати ще одну назву свята.

1. Пейсах чи Перехід?
(З книжки Ігоря Каганця „Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень”; стягнути можна тут)

Вже у 2 ст. ідея святкування Ісусом Хрестом юдейського Пейсаха(84) була засуджена як «квадродециманська єресь» зокрема, такими авторитетами, як Климент Александрійський і Аполлінарій Яропольський(85), а у 341 р. Антіохійський собор узагалі відлучив від Церкви прихильників цієї ідеї як «юдействуючих»(86). Дивно, але сьогодні ця єресь знову набуває поширення, зокрема, на превеликий жаль, у творах протоієрея Олександра Меня, до праць якого ми ставимось з повагою. Так, у книзі «Сын человеческий» (розд. 15) можна прочитати фантазії і про запечене пасхальне ягня, і про ретельно виконаний юдейський ритуал, і про те, як Хрестос розповідав апостолам про вихід євреїв з Єгипту, і навіть про те, що всі лежали «на низьких ложах», хоча галілеяни зазвичай користувалися стільцями – як і всі арійці, причому ще з трипільських часів (про що свідчать численні глиняні фігурки людей на стільцях).

Насправді ж у євангеліях розповідається зовсім не про юдейський Пейсах, хоча б тому, що святкувати його в четвер було протизаконно (Пейсах починався у п’ятницю ввечері), і сам факт такого порушення закону став би головним звинуваченням проти Ісуса в руках Синедріона. Насправді ж у той четвер розпочався триденний Перехід (Пасха) Хреста: страждання, входження у стан смерті і повернення назад – воскресіння до життя в оновленому тілі. На Таємній вечері відбулося прощання Ісуса з апостолами і установлення тайни Пресвятої Євхаристії – цілком у дусі хліборобських, арійських традицій (хліб і вино). Нагадаємо, що слово «пасха-паска» (гелленською πάσχα походить від арійського кореня «пас», що буквально означає «ПЕРЕХІД». Наприклад, в англійській мові, відомій своїми архаїзмами, слово «pass» має головні значення «рухатися вперед», «переходити», «перетворюватися», «передавати», а слово «Пасха» перекладається як «Passover» (pass – переходити, over – вище, понад), тобто «ПЕРЕХІД НА ВИЩИЙ РІВЕНЬ».

Звідси ж англійське і французьке passage (перехід, переправа). В українській мові цей корінь зберігся у слові «пас» у значенні ременя для переходу-передачі від одного шківа до іншого, а також передачі м’яча у спортивних іграх. У гелленській мові є слово πάσσӑλος (пассалос), яке означає кілок або дерев’яний цвях, тобто «той, що проникає», «проходить наскрізь». У єврейській мові від кореня «пас» походить слово «пассах» (перехід) – це щодо походження слів.

Саму ж ідею переходу юдеї запозичили з арійської традиції, переробивши її до невпізнання. Якщо в арійців йдеться про перехід на вищий рівень життєдіяльності, то юдеї пов’язують своє свято з геноцидом – масовим умертвленням єгипетських первородних, яке начебто здійснив Єгова перед виходом євреїв з Єгипту. Назву ж «пейсах» виводять від того, що за наказом Єгови юдеї вимазали одвірки і пороги своїх домів кров’ю жертовного агнця, тому Єгова «перескочив-перейшов» через ці позначені кров’ю помешкання, а в усіх інших вчинив тотальне винищення первородних людей і навіть тварин (див. книгу Вихід 12.13).

Цікаво, що в арійський традиції при святкуванні Паски-Переходу використовують спеціально випечений хліб – паску. Вона робиться так, що в процесі випікання виразно змінюється-перетворюється-трансформується: паска росте вгору, збільшуючись по висоті у три-чотири рази. Такий різкий перехід від однієї форми до іншої символізує ідею боголюдської трансформації людини. Добрі плоди такої трансформації (сила, здоров’я, краса, боголюдська свідомість, фізичне безсмертя) символізуються тим, що паска завжди робиться дуже багатою, красивою, поживною і смачною.

Повною протилежністю є юдейська традиція Пейсаху, для якого також випікають спеціальний хліб – опрісноки, що називається мацою. В порівнянні з паскою маца зовсім не смачна, оскільки робиться лише з муки і води (на відміну від багатої на компоненти паски). Мацу готують без закваски, тому вона не підростає при випіканні, до того ж її намагаються зробити якомога тоншою (паску ж роблять якомога вищою). Під час святкування Пейсаху під страхом смерті забороняється навіть тримати поруч будь-який хліб, що може нагадувати паску з її символікою переходу-перетворення: «Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть все квашене в домах ваших, бо якщо хто буде їсти квашене з першого до сьомого дня, душа та буде винищена з середовища Ізраїлю» (Вихід 12.15).

Але повернімось до Таємної вечері і звернімо увагу на те, що перед установленням тайни Євхаристії Ісус відіслав з приміщення Юду Іскаріота – єдиного апостола-юдея. Отож сокровенні слова Ісуса Хреста були сказані лише для арійців. Нарешті зауважимо, що інформаційна зброя під назвою «юдохрістиянство» була спроектована для цілеспрямованого враження саме Хрестової церкви. Церква весь час боролася з описаними вище та іншими елементами юдохрістиянської єресі, але до кінця їх не подолала. Цього бур’яну ще багато й очищення від нього християнської свідомості – нагальна потреба часу: «Україні потрібна Церква, що стане містичним Тілом Святого Духу і буде все очищати від скверни – довкола себе і у собі самій»(87). Очевидно, що для багатьох це очищення не пройде безболісно. Можливо, що найважче відбуватиметься оздоровлення священичої ієрархії, хоч саме ця частина Хрестової громади мала б бути найбільш творчою і динамічною. Внаслідок довготривалої і методичної інформаційної війни багато хто зі священства вирішив, що юдохрістиянство – це і є хрестиянство. З юдохрістиянських позицій було виголошено багато пристрасних проповідей і написано багато товстих книжок, захищені дисертації і отримані наукові звання, в юдохрістиянському стилі оформлено більшість церков, елементи юдохрістиянства присутні навіть у Літургії... Спробуй-но від цього просто так відмовитися.

– Але ж завдяки юдейській духовній культурі людство відкинуло морок язичництва і прийшло до монотеїзму, поклонившись єдиному Богові!
Це ще одна інформаційна закладка. Якщо взяти часи приходу євреїв у Ханаан, то достеменно відомо, що культурний рівень єврейських племен був невисоким: «Як на норми розвинених на 1250 рік до Р. Х. суспільств, вони все ще лишалися примітивним народом. Навіть у своїй духовності вони мали чимало елементів відсталості і протягом сторіч їх зберігали. Все це щедро підтверджено розкопками, які показують євреїв разюче нижчими за їхніх ханаанських попередників у галузі цивільної технології, особливо в будівництві й гончарстві»(88).

Ще цікавіша ситуація з віруваннями. Ханаанці вірили в Бога-Отця (Еля), єдиного для всіх народів, Бога справедливості і любові, якому підпорядковувалася велика і різноманітна ієрархія духовних сутностей. Натомість євреї заперечували існування єдиного для всіх люблячого Бога-Отця, оскільки вірили у свого ревнивого родоплемінного бога Єгову, могутнішого за інших богів, який опікується лише своїм «обраним народом» і легко віддає накази про знищення інших: «Палкий бог, і мстивий господь, господь мстивий та лютий...» (Наум 1.2). У наш час поширюється думка, що хрестияни, магометани та інші віруючі мають бути вдячними юдаїзму, незалежно від його помилок, за те, що він начебто був першою універсальною релігією. Цей облудний стереотип активно просувається в масову свідомість, хоча достеменно відомо, що ідея єдиного Бога була поширена за кілька тисячоліть до появи на Землі юдейського племені. Насправді ж юдаїзм був не творцем, а заперечувачем цієї ідеї.

Ще одним ключовим моментом для розуміння сутності хрестиянства та закономірностей його розвитку є питання про його етнічну основу. Без розв’язання «галілеянської проблеми» неможливе адекватне розуміння Євангелія.
[…]

***
Примітка:
84 – «Від євр. дієслова passah – переходити», – пояснюється у книзі: Архимандрит Никифор. Иллюстрированная полная популярная библейская энциклопедия. – М. Астрель, 2000. – С. 479.
85 - Ярополь – місто у Малій Азії, де Аполлінарій був єпископом.
86 - Див. сайт http://apologia.narod.ru/holiday/pasha.htm
87 – Маринович Мирослав. С. 525.
88 – Джонсон Пол. Історія євреїв. – К.: Альтернативи, 2000. – С. 52, 59