Форум Рідного Міста

Як ми вирішуємо особисті проблеми?

Користувач Олесь - 4-2-2003 у 19:20

Кожен з нас постійно розв'язує купу питань негативного плану: проблеми з фінансами, відсутність взаєморозуміння з рідними чи близькими людьми, почуття образи тощо. І кожен, чи майже кожен, має свій власний спосіб, як вирівняти свій душевний стан: один у веселому товаристві, інший - слухаючи сумну музику, хтось дивиться телевізор, хтось читає книжку, хтось йде до церкви, хтось потребує поради... Цікаво би було знати, як дописувачі нашого форуму проявляють (чи навіть навпаки приховують) свої емоції або вирішують складні особисті питання. Може, це зможе допомогти людям, які не знають, що проблеми, подібні до їхніх, вже хтось мав і успішно їх позбувся.

Користувач Олесь - 4-2-2003 у 19:38

Чому я поставив цю тему - тут були дописи (не пам'ятаю, в якому розділі), що люди на вулицях подібні на зомбі. Я сам часто спостерігав за людьми, коли вони того не знали (переважно коли чекав когось в авті, запаркованому на вулиці). Так от, більшість людей, які думали, що їх ніхто не бачить, розмовляли зі собою. Дехто - жестикулюючи. Причому розмови велися, судячи з рухів, не дуже приємні - таке враження, ніби людина сперечається зі собою, або себе звинувачує.
Психіатри вважають (до речі, можна би було запросити до форуму фахівця-психолога), що звичайна людина, перебуваючи в стані постійного стресу, здатна зберегти свою психіку здоровою в середньому 5 років. Причому важливо є, як людина себе поводить - намагається розказати про свої переживання, чи замикається в собі. Останнє є найгірше. Тому я пропоную, щоб тут можна було обговорити різні ситуації, в яких ми опиняємся - не мусять бути наші власні випадки - можна щось наприклад, з досвіду знайомих, і як з таких трафунків виходити. Хотілося би, щоб це допомогло комусь, хто переживає і не має з ким поділитися.

Ігор+ - 4-2-2003 у 22:20

У мене є багато різних способів приховати від навколишніх (сім"ї) свій настрій чи переживання. Або сідаю в авто і їду куди-небудь, або перейду у віртуальний світ комп"ютерних ігор, а найкраще допомагає зайнятись чимось корисним: поприбирати у себе на столі і тумбочках (особливо піднімає настрій зішредування (як правильно по-українськи?) великої кількості паперу), вибігти на пробіжку в парк (то задля свого здоров"я), тощо (у кожного щось своє).
Головна мета - підняти свій настрій.

Андрій Пелещишин - 4-2-2003 у 23:59

Цитата:
до речі, можна би було запросити до форуму фахівця-психолога


Тут деколи з'являється така собі Гусениця - наскільки я знаю -професійний психолог. Думаю, нам всім треба її хором попросити. Бо я вже навіть письмове запрошення їй писав.
Але якщо ні ... ну то...

Nazar - 5-2-2003 у 08:43

Мені дуже допомагає спілкування з однодумцями будь то в кав"ярні чи на пробіжці Високим замком.
Моя дружина - суперовий психолог в плані сімейного життя, завжди стараюсь поділитись з нею тимчасовими негараздами, і стає легше вже коли тільки понаєш про то говорити.

Користувач Олесь - 5-2-2003 у 21:25

Дійсно добре тим, хто має таку дружину, як має Назар. :)

Власне тут навели два варіанти, як можна усувати наш негативний душевний осад: Назар спілкується з однодумцями або дружиною, а Ігор+ віддає перевагу корисній монотонній роботі, перебуванню на самоті, чи радше в умовах, певним чином абстрагованих від реальних (комп'ютерні ігри або авто). Їждження автом напевно, також свого роду втеча до віртуального світу - мене наприклад, воно дуже заспокоює, особливо коли відбувається вночі або в сильний дощ (ідеально - коли сильний дощ вночі ;))

Або переглядати старі знимки - деколи може спробувати підкрастися зрадлива ностальгія , але зате усувається основна причина душевного неспокою.:cool:

Ігор+ - 6-2-2003 у 00:08

О, перегляд старих фотографій! Буду на наступний раз знати :)
Але це не завжди викликАє позитивні емоції...

Користувач Олесь - 7-2-2003 у 11:27

Пане Ігор, як я зауважив, Ви володієте чеською мовою. Дуже приємно. Так от, для людей, які знають кілька мов (необов'язково дуже добре, досить на розмовному рівні), непоганим може бути такий спосіб відновлення душевної рівноваги: першу-ліпшу фразу чи речення, яка спаде на думку, спробуйте перекласти всіма мовами, якими володієте. До речі, одночасно непоганий спосіб тренування чужомовної комунікації.

Gusenichka - 8-2-2003 у 00:42

І знову тут піднімають глобальні проблеми які не мають простої відповіді......
Особисті проблеми бувають різного характеру, можуть мати різні причини, різну силу, тривалість, час появи, значущість і т.д.........
Тому набагато легше говорити про якусь конкретну ситуацію ніж про абстрактне "у мене особисті проблеми"

Користувач Олесь - 18-2-2003 у 12:39

Цитата:
Першим відправив користувач Gusenichka
І знову тут піднімають глобальні проблеми які не мають простої відповіді......
Особисті проблеми бувають різного характеру, можуть мати різні причини, різну силу, тривалість, час появи, значущість і т.д.........
Тому набагато легше говорити про якусь конкретну ситуацію ніж про абстрактне "у мене особисті проблеми"

Все правильно, я і хотів, щоб тут дописували якісь конкретні випадки - хто з чим стикався і як собі давав раду - то би могло допомогти іншим. Може, Ви, шановна Гусеничка, підкинете пару прикладів з Вашої практики? Тут писали, що Ви працювали і з дітьми. Наскільки я знаю, психологи з дітьми постійно працюють наприклад, в дитячій лікарні на Дністровській, а діти деколи мають проблеми ще важчі, ніж є в дорослих. Думаю, що було би всім корисно і повчально взнати щось від фахівця.

Gusenichka - 19-2-2003 у 22:33

так, я постійно працюю з дітьми........... я б не сказала, що в дітей бувають складніші проблеми ніж в дорослих....... скорше, діти не мають такого досвіду як ми, тому їх проблеми інші, це раз, а потім вони не завжди розуміють те, що відбувається з ними і навколо них, і їм важче це все пояснити........... тому слід говорити про специфіку дитячих і дорослих проблем, та специфіку їх вирішення....... якщо в дорослих ми можемо звертатись до розуму (подумати, проаналізувати і т.д.) то з дітьми це практично неможливо........

Odarka - 20-2-2003 у 12:58

Найкраще вирішити наболілу проблему так-вилізти на високого дуба або гору і голосно співати улюблену пісню.
І проблему вирішено.

Кропивка - це хатня рослинка, яка вижила...

Ксеня Кропивка - 11-11-2003 у 21:49

Після неприємних подій в своєму житті більше року перебувала в дуже сильній депресії. На межі. Навколо лише чорний колір. Хвороби, особисті проблеми, стреси на роботі, жах навколо!!! Всі неприємності, здавалося лише й чекали на мене. Допомогла мобі лише я... Працею над собою... і за допомогою професійного психотерапевта, який допоміг мені заглибитись в дитинство, зясувати справжні корені і причини всього, що відбувалося... Адже головне усвідомити, як і чому я реагую на певні події в своєму житті!!!
Якщо комусь справді цікаво, як тепер я - пишіть на мило - буду рада.... Адже, життя таке кольорове!

Олекса Мандрівник - 11-11-2003 у 22:04

Вирішую проблему депресії досить просто: йду до тренажерного залу, вдягаю боксерські рукавички і від душі працюю з грушею :). А потім - контрастний душ, багато гарної музики і, як це не дивно - роботи. Так-так, мені дуже допомагає часткове або майже повне "занурення" в роботу. То може бути будь-що, від звичайної хатньої роботи вдома до інсталяції і доведення до робочого стану нової версії Лінукса.
А взагалі є гарний віршик з цього приводу (про те, як треба сприймати тимчасові негаразди):

Куплю собі барабан
Кайфовий, новий - нікому не дам!
Щодня гамселити по ньому стану-
Тепер мені все "по барабану"! :)

fish - 12-11-2003 у 08:19

Як Ксеня сказала, так і мені колись дісталося цілий рік бути в такій депресії... з тою різницею, що причиною були такі самі психотерапевти. На першому курсі нам показали курс групової психокорекції, після чого я чулася десь так, наче з мене зідрали ту незугарну шкуру-душу, яку я мала досі, а нової не дали. Цілий рік ходила порожня, доки нова душа наросла. Це так, трохи образно, але найточніше про тодішні відчуття...

А що вивело з того? Я під авто попала (за неуважности). Відбулася кількома синцями і відчуттям, як шалено і спрагло хочу жити. Те відчуття не минуло й досі.

А спостереження Олеся щодо людей, які говорять із собою - дуже точне. Тільки я не думаю, що це патологія. Інша річ як людина робить це на повен голос...