Тепер закінчую навчання в університеті і хотіла б всупити на навчання до
аспірантури, але не знаю, вірніше не зовсім уявляю що то таке аспірантура... бо деякі люди говорять, що вчитися там дуже
легко - деякі твердять, що навпаки... А яке ж воно те навчання насправді?
Хотіла б дізнатися Вашу думку і можливо отримати від Вас поради щодо моєї
подальшої наукової долі.
Дякую!
З нетерпінням чекатиму на відповіді... Іван Лихобор - 3-7-2007 у 15:33
Залежно від того, яку мету ставите перед собою.
Якщо подобається і маєте бажання вчитися, то так і робіть. А коли маєте бодай
найменший сумнів, то кидайте того ровера і йдіть заробляйте собі на хліб
практикою (а не теорією).Богдана Курилюк - 3-7-2007 у 15:43
Пане Іване, мені дуже сподобалося Ваше формулювання відповіді
Так, вчитися мені подобається і хочеться. Можливо я трошки незрозуміло
сформулювала своє запитання, але я мала на увазі - мене цікавить що ж собою
представляє навчання в аспірантурі... Тобто сама процедура...
ДякуюБогдана Курилюк - 3-7-2007 у 15:49
Може хтось з учасників форуму вже пройшов вишкіл аспіранта, то поділіться
досвідом. Андрій Пелещишин - 3-7-2007 у 16:22
Я пройшов. А зараз ними керую.
Питання дуже широке, тому перепитуйте і уточнюйте що вам цікаво.
Навчання в аспірантурі за формою нагадує традиційне лише на першому курсі - коли
вам потрібно прослухати курси іноземної, філософії, можливо психології та
педагогіки та поздавати відповідні іспити (так званий кандмінімум).
Вступ в аспірантуру також за вступними з іноземної, філософії та спеціальності.
Проте кандмінімум зі спеціальності ви будете здавати уже ближче до захисту.
На практиці це все значить що протягом тижня вам потрібно відвідати 1-3 пари з
указаних предметів (протягом півроку).
Протягом першого року основним вашим завданням є точне формулювання теми
дисертації (потім може бути змінене) і проведення аналітичного огляду з проблеми
(можна вважати це написанням 1-го розділу дисертації).
Наступні два роки - це роки писання самої дисертації та статтей, що документують
досягнення. Протягом терміну ви повинні провадити наукові дослідження,
експерименти тощо. Не забуваєте доповідатися на наукових конференціях.
Періодично (раз на півроку) пишете та здаєте звіт аспіранта. Щомісяця отримуєте
стипендію.
Ближче до кінця повинні задумуватися над захистом - уточнення теми, пробні
семінари, апробація на кафедрі, попередній захист, подача в раду, захист.
Коли я був аспірантом, успішним вважалося завершення аспірантури, якщо робота
була подана в раду. Зараз у нашому вузі вважається успішною, якщо пройдено
попердній захист на кафедрі.
Протягом навчання аспірант часто виконує усілякі громадські наукові доручення
та функції, що зрештою суттєво допомагає йому при захисті (формується коло
наукових контактів). Наприклад, аспіранти як правило є ядром організаційних
комітетів наукових конференцій, відповідають за технічний супровід наукових
видань.
Бажаною є участь аспіранта в госпдоговірних темах. Тобто у виробленні під
замовлення комерційного науковоємкого продукту.
Враховуючи кадрову кризу в освіті, усе частіше аспіранти залучаються до роботи
викладачами. Або на повну ставку з переходом в заочну аспірантуру, або по
сумісництву.
Активного аспірантського життя аналогічного до студентського як правило не
спостерігається, проте часто мікроколективи аспірантів при кафедрі чи відділі
формують міцну дружню зв'язку на решту життя.
З точки зору профспілки аспіранти часто відносяться до студентських мас, тому
інколи примазуються до різних КВК і тп, але на практиці дистанція між аспірантом і
студентом є досить відчутною.
І ще одне, головне. Ідти в аспірантуру потрібно не тому, що подобається
вчитися, а тому що хочеться займатися науковими дослідженнями і є амбіції
отримати науковий ступінь.Павло Жежнич - 3-7-2007 у 21:02
А взагалі питання треба поставити по-іншому: що треба зробити, щоб захистити
дисертацію? Пройти через аспірантуру - це один з багатьох шляхів до цього
захисту.
Аспірантура - це не навчання в сенсі студента. Аспірантура - це навчання бути
науковцем. Аспірантура може бути очна і заочна. Я починав з очної аспірантури і за
сумісництвом працював асистентом. Завершив аспірантуру на заочній формі.
Просто так поступати в аспірантуру немає сенсу - треба розуміти що тебе чекає
після аспірантури. Як показує досвід, практично всі аспіранти, які хоч якось себе
бачать поза наукою - кидають науку.Богдана Курилюк - 3-7-2007 у 21:21
Читаючи Ваші повідомлення, пане Андрію та пане Павле, починаю розуміти, що все ж
таки не такий страшний вовк, як його малюють. Це я говорю про те що уявляла
аспірантуру значно складніше. Щоправда
розумію - відпочинку теж не буде, бо треба працювати над серйозним проектом.
Зразу ж напрошується запитання: студент (вірніше майбутній аспірант) сам вибирає
де вчитиметься, тобто напрям чи його рекомендують?Андрій Пелещишин - 3-7-2007 у 21:40
Богдано, ви задаєте занадто наївні питання.
Звичайно, лише ви можете визначитися з напрямом. Але для цього вам потрібно
провести відповідні консультації, зокрема з перспективним науковим керівником
та адміністрацією - чи є організації аспірантура по тому чи іншому напрямку, які є
варіанти та конкурсна ситуація.
Звичайно, що є формальності. Зокрема, деколи потрібна рекомендація Вченої Ради,
деколи - реферат і тп. Усе це вам повинні розяснити у відділі аспірантури.
Щодо страшності вовка. На жаль, саме відсутність чітких дрібних завдань є
найбільшою проблемою для аспіранта, і саме це принципово відрізняє аспірантуру (і
наукову роботу взагалі) від традиційної професійної діяльності чи навчання.
Тобто в аспіранта реально можуть виникати періоди в 2-6 місяців коли ним ніхто не
цікавиться і ніхто не грузить. І саме від того, що він робитиме в ці періоди
залежить його результат. У цьому сенсі головною запорукою успіху є не
супернауковий геній аспіранта, а його воля і цілеспрямованість.
Як не дивно, часто реально дисертація пишеться не в аспірантурі, а на викладацькій
роботі. Коли претендент щодня відчуває свою недостатність у порівнянні з
захищеними колегами.Юрій Сєров - 3-7-2007 у 21:46
Те все, що написав Андрій, в основному стосується стаціонарної аспірантури. В
заочній того всього навчання трохи менше, здаєте англійські "тисячі", реферат з
філософії і 2 згадані кандіспити.
Відносно написання дисертації - то не думаю, що заочна аспірантура має значний
вплив.
Так, простіш з публікаціями. Але, назагал, з точки зору написанні самого дисеру, не
зовсім чітко бачу різницю між аспірантом-заочником і здобувачем. А от
звітування... Чесно кажучи, напрягає!
Стаціонарна аспірантура, розумію, присвячуєш весь "робочий час" дослідженням і
науковій праці. Але знову ж є момент: стипендія аспіранта, вона маленька.
Заочна такого не передбачає. Тому мав би бути механізм (мабуть він є, але я не
зовсім в курсі) захисту дисера без всяких аспірантур. Заочна дає хіба що статус:
"Навчався в аспірантурі"
Цитата:
Ідти в аспірантуру потрібно не тому, що подобається вчитися, а тому що хочеться
займатися науковими дослідженнями і є амбіції отримати науковий ступінь.
В сенсі про стаціонарну згідний.
Якщо є амбіції отримати науковий ступінь - не обов'язково йти в аспірантуру, щоб
його здобути.Богдана Курилюк - 3-7-2007 у 22:10
щодо наївності, то напевно Ви праві. Але раніше просто не цікавилася такою штукою,
як аспірантура, а тепер багато чого не розумію... Богдана Курилюк - 3-7-2007 у 22:17
Пане Юрію, дякую за відповідь. Але я не зовсім можу зрозуміти наступне: "Якщо є
амбіції отримати науковий ступінь - не обов'язково йти в аспірантуру, щоб його
здобути"
Поясніть, будь-ласка Андрій Пелещишин - 3-7-2007 у 22:27
Я поясню за нього.
Ніщо вам не заважає писати дисертацію і взагалі займатися наукою поза
аспірантурою.Богдана Курилюк - 3-7-2007 у 22:33
Тобто, бути, як кажуть спішукачем? Юрій Сєров - 3-7-2007 у 22:37
Цитата:
Ніщо вам не заважає писати дисертацію і взагалі займатися наукою поза
аспірантурою
Саме це і мав на увазі. Можливо, психологічно навіть комфортніше.
Чув, що "пошукувачів" мали відміняти... Не знаю чим це закінчиться.
Сам факт перебування в аспірантурі не допоможе Вам ні на грамАндрій Пелещишин - 3-7-2007 у 22:46
Цитата:
Чув, що "пошукувачів" мали відміняти... Не знаю чим це закінчиться.
Була ідея заборонити захисти для людей що не працюють в науці та освіті. Це
обговорювалося на форумі. Не знаю, чи це правило вступило в силу, але особливих
проблем воно не створить нікому. Завжди можна за півроку до захисту оформитися
десь у вузі на роботу.Богдана Курилюк - 4-7-2007 у 07:52
Цитата:
Завжди можна за півроку до захисту оформитися десь у вузі на роботу.
Богдана Курилюк - 4-7-2007 у 07:53
Це мається на увазі, влаштувтися викладачем на кафедрі у ВУЗі?Андрій Пелещишин - 4-7-2007 у 07:54
Якщо не викладачем, то лаборантом, інженером, бібліотекаром, методистом і тп.Богдана Курилюк - 4-7-2007 у 17:26
Словом, потрібно себе знайти у ВУЗі. Павло Жежнич - 4-7-2007 у 22:22
Якщо Ви дійсно хочете займатися наукою і захистити дисертацію, то так. А якщо
таільки захистити дисертацію, то можливі варіанти - прецендентів (особливо серед
відомих людей достатньо)Богдана Курилюк - 5-7-2007 у 07:47
Пане Павле, що Ви розумієте під "можливі варіанти - прецендентів (особливо серед
відомих людей достатньо)"?Dmy - 5-7-2007 у 09:20
То у нього жарти такі.
Які варіанти, які варіанти? Восени вибори - вступаєте до популярної партії,
"самовідданою працею" чи ще чимось заслуговуєте прориву до прохідної частини
виборчого списку, стаєте депутатом. Надалі через радників і помічників виходите
на зручну спецраду, і вони вас успішно захищають. Причому часто-густо не
обов'язково попадати у ВР, досить і місцевого рівня.
А якщо рухатися першим шляхом, то радив би сходити проконсультуватися до
аспірантури (тобто - до відповідної служби) у вибраній установі. Там можуть
зорієнтувати конкретно.Богдана Курилюк - 5-7-2007 у 09:26
бо деякі люди говорять, що вчитися там дуже
легко - деякі твердять, що навпаки... А яке ж воно те навчання насправді?
