Дмитро Самохвал - 12-10-2007 у 14:36
Приводом до порушення такої теми була оказія, що сталася з Майклом Джексоном ще
влітку: на пропозицію Принцові від Джексона скласти йому кумпанію в турі з нагоди
його повернення в шоу-бізнес, той дуже холодно сприйняв це, сказавши, що не буде з
ним валандатися містами й селами. Отакої - так зобидити поп-короля! Але, зрештою, це
була чоловіча розмова двох авторитетів, і нам це не втямки...
Отже,
Принц / Prince
Музикант від Бога, харизматична особистість, екстраваґантний шоумен, з
дивовижною продуктивністю композитор та продюсер.
Дата народження: 07.06.1958
Сфера діяльності: Кіно, Музика
Повне ім’я: Принц Роджер Нельсон (Prince Roger Nelson)
Місце народження: Мінеаполіс, Мінесота, США
Біографія
Принц Роджер Нельсон (Prince Roger Nelson), а далі просто Принц, народився 7 червня 1958 року в
м. Мінеаполіс, штат Мінесота. Своїм іменням він зобов’язаний Prince Roger Trio, колективу,
де його батько, Джон Нельсон (John Nelson), музикував наприкінці 50-их. Невважаючи на не
дуже запевний приклад Нельсона-старшого, піаніста, який так і не зробив великої
кар’єри, хлопчина з раннього дитиннства постеріг у музиці єдиний безпечний
прихисток од життєвих незгод. А прихилятися отак на стороні йому було через що.
Після того, як розійшлися батьки, стосунки з новим материним співмешканцем в
нього не заладналися. Давши драла з дому, хлопчак поселився в свого таки рідного
батька, котрий і подарував йому першу гітару. Яко правдивий музичний вундеркінд,
Принц самотужки опанував гру на 20 інструментах. І вже в середніх класах школи
очолював свою власну групу Grand Central. У старшій школі його команда називалася Champagne
і виконувала пісні його руки написання. У 16 років, із складеною матурою на руках,
Принс покинув дім своїх названих батьків (його всиновила родина Andersons) і
переселився до приятеля. Одного разу знайомий інженер звукозапису запропонував
йому бартер: в обмін на роботу сесійного піаніста йому в його цілковите
завідування надається студія звукозапису. Паруб’яга погодився і, записавши
партію клавішевих, запропонував узятись також за бас-гітару, барабани, лід-гітару
та бек-вокал. На ділі він самотужки проробив роботу цілої групи. Технічна обслуга
студії не могла відійти від подивління. А для Принца така притичина назнаменувала
все його дальше творче призначення.
Надхнений таким удалим стартом у рідному місті, Принц замірився на Нью-Йорк.
Познавшись із представниками кількох лейблів, він дістає пропозицію на попередню
угоду відразу від двох компаній. Та, як би то утерто не звучало, серце його лежало в
його рідному Мінеаполісі. Вернувши домів із Нью-Йорка, музикант проводить
демо-запис трьох композицій і надсилає касету керівництву лейбла Warner Bros. Свої
враження вони висловили сухими цифрами: 19-річному юнакові запропонували
100-тисячний бюджет і надали право повного контролю над своєю деб’ютною
платівкою!
Цей деб’ютний LP For You, якого видали 1978 року, був у повному розумінні слова
його виплодом. Принс виконав усі пісні і самотужки записав партії геть усіх
інструментів. І все ж у бюджет він категорично не вклався, чим приголомшив
спонсорів. Комерційний ефект альбому був невеликий (163-ій у американському чарті),
втім синґл Soft and Wet дав артистові деяку звісність. Його наступний альбом
Prince (1979), що його було записано в тій же фанк-поп-стилістиці, привернув
куди більше уваги (22-ий у чарті), насамперед завдяки хіт-синґлові I Wanna Be Your
Lover. Запевнившись, що ця сумішка фанку і R’n’B буде мати певний успіх, лейбл
дібрав для Принца гурт музикантів: Cymone (бас), Ґейл Чепмен (Gayle Chapman) та Мет Фінк (Matt
Fink) (клавішники), Bobby Z (бубніста) та Дез Дікерсон (Dez Dickerson) (гітара).
Зараз по тім, коли прийшоп перший успіх, Принцові, який не занехаяв далі
розвиватися й спробовувати на міцність нові жанри, припало натрапити на
байдужість публіки, що не встигала за його ексцентричними витівками. Платівка 1980
року Dirty Mind у чартах нічим характерним не відзначилася, хоч і забезпечила
музикантові від критиків щонайпильнішу увагу, яка переходила в хвальбу. Ще б пак:
оцей „тур де форс”, іншими словами, „надпотужний ривок” однієї людини поєднав у
собі крутий фанк, привабливі мелодії в стилі Beatles, м’які соул-балади та гітарний
„поп-рок”. Та заразом жоден синґл із цього альбому не втрапив навіть у Top 40
(найзахопливіша композиція When You Where Mine не піднялася вище за 45-ий рядок).
Небагатьом слухачам припала до вподоби і надмірна сексуальність, яку мусів
утілити і сам альбом, і промо-тур. Рік Джеймс (Rick James), один із артистів, чиї концерти
відкривав Принц, з чималою призрою ставився до цього андрогінного персонажу, ба
навіть і до його гітари Fender Telecaster, оздобленої фалічними символами.
За рік музика поставив перед очі музичного люду новий альбом Controversy,
у якому він із точно вирахуваним зовнішнім ефектом користав з тої бучі, яку
здійняли через його назауміру відверті висловлювання та андрогіноподібний
імідж, що викликало незмінливе зацікавлення. Того ж таки 1981 року в Принца
проявився шанс достукатися до чималої рок-авдиторії, виступаючи на розігріві в
Rolling Stones, але фани Ролінгів це сприйняли доволі своєрідно. Коли він
вийшов на сцену лос-анджелеського Coliseum перед 100-тисячною гурмою, в плащі, який
майталачився на ньому, в сороміцькому бікіні, його заважливо засвистали. Щоб далі
вже чимось не поцілили, довелося вскочити за лаштунки.
Далі буде...
