День Львова відтепер святкуватимуть у першу неділю травня. Таке рішення ухвалила
сесія Львівської міської ради. Нагадаю, що 6 травня - День Святого Юрія, якого
вважають покровителем Львова. За іншою пропозицією, день міста мали б відзначати
у червні, коли Львову надали Магдебурзьке право
Невеличка неточність
Роман Голощук - 17-2-2003 у 00:17
В одному з варіантів опитування замість "22 вересня" слід читати "17
вересня". Прошу вибачення за помилку.
Між іншим нову дату святкування дня Львова - 6 травня підтримує духовенство УГКЦ.
Колись цей день був престольним святом, що його було скасовано собором, який
проголосив ліквідацію УГКЦ за "совєтів".
Ще одна зміна
Роман Голощук - 27-2-2003 у 11:03
З’ясувалося, що, на відміну від попередніх років, у міському бюджеті не закладено
грошей на святкування Дня міста.
Як сказав заступник голови оргкомітету свята Левко Захарчишин, День Львова
проходитиме під гаслом “Зробимо свято своїми руками!”. Організатори
сподіваються на активну участь львів’ян у підготовці загальноміської забави та
спонсорську допомогу львівських фірм (хочуть зібрати близько 1 млн. грн!). А ще
мають надію на патріотичні почуття артистів, які виступатимуть на гала- концерті.
Зокрема, запросять виступити без гонорару Руслану, Тараса Чубая, Оксану Білозір,
групу “Океан Ельзи”, “Піккардійську терцію”. Планується, що концерт
відбудеться на стадіоні “Україна”.
А те, що нема грошей у бюджеті - добре, не буде ніяких попсових виконавців і груп.
До речі - 6 травня не неділя... робити вихідний чи перенести на 4 або 11 травня?Роман Голощук - 11-3-2003 у 07:49
День Львова офіційно святкуватимуть у першу неділю травня, тобто 4 травня.
День міста Львова
Роман Голощук - 27-3-2003 у 23:52
Ось знайшов авторський матеріал з цікавими поглядами на те, як і коли святкувати
день Львова. Сподіваюсь, Вам сподобається
День міста Львова
ЯК КОЛИСЬ розпізнавалося совків, які ощасливили закордон своїм там постійним
місцем проживання? За кількома ознаками: спортивні штани з лампасами у будь-яку
пору року і за будь- яких обставин, активне агресивно-збуджене користування
побутовими благами соціалу, дорога машина і продукти з дешевого супермаркету.
Поступово ці первинні емігрантські ознаки стиралися, у кого – раніше, у кого –
пізніше, але таки зникали. Та була одна, що залишалася незмінною і безпомилковою
для визначення “своїх”: обов’язковий жовтогарячий блиск зубної коронки. Перед
виїздом усі намагалися практично на шару ще вдома покрити гнилі пеньки
нелікованих роками зубів сусальним золотом, аби засліпити аборигенів у якомусь
там Касселі чи Шванбургу і зекономити на недешевих тамтешніх стоматологах.
Вдавалося. На власні очі бачила щирозолоту посмішку у два ряди дорогоцінних
іклів. Це чомусь тоді вважалося більш престижним, аніж допильновані свої білі.
Асоціація, може, дуже далека, але згадала про це, почувши про плани святкування
новопризначеного на травень Дня міста.
Свято, взагалі, – річ дуже непередбачувана і вибаглива. Найменший нюанс,
найнепомітніша прикрість, що подіє радше на глибоку підсвідомість, невблаганно,
як іржа, знищать настрій і дух ретельно спланованого карнавалу. І навпаки, свято
може статися несподівано, наприклад, від зауваженого добре, зі смаком
відремонтованого будинку чи раптом щедро освітленої вулиці, чи навзаєм смачної
кави, обслуги і музики у кав’ярні. Є ще один таємний спосіб влаштувати приватне,
тихе або бурхливе, залежно від темпераменту, свято міста: поїхати на місяць-два,
наприклад, до Києва, а потім повернутися до Львова. Запевняю, ваш особистий День
Львова триватиме цілий тиждень після повернення.
Дні міст у всій Європі та й у світі роблять не для якоїсь галочки. По- перше, це
яскрава реклама для будь- якого міста, а по-друге, саме у ці дні, які влада
намагається зробити особливо яскравими і веселими, приплив туристів у міста
різко зростає. Від чого міста отримують чималий фінансовий зиск. Імовірно, саме
цими міркуваннями і керувалася влада Львова, коли вирішила перенести святкування
Дня міста з доволі прохолодного у нас вересня на теплий і сонячний травень.
Крім перенесеної дати, відмінність нинішнього Дня міста полягатиме ще й у тому, що
акцент у проведенні свята робитимуть на мистецьких акціях. Усі акції планують
провести просто неба, що дозволить митцям, музикантам, співакам різних жанрів і
різного рівня – від аматорів до професіоналів – не лише показати себе, але й
створити справжнє свято для львів’ян, аби мешканці нашого міста мали змогу
побачити потенціал Львова.
“Ми завжди говоримо, що Львів є культурним центром України, – сказав в коментарі
“Газеті” голова оргкомітету проведення свята Левко Захарчишин. – Щоби ця фраза
не була банальною і дуже камерною і не реалізовувалася лише в закритих
приміщеннях і за гроші, ми плануємо зробити День міста для людей відкритим і
загальнодоступним. А водночас – дати можливість творчій молоді, дебютантам,
молодим зіркам показати себе на відкритих майданчиках. Це є в основі концепції
святкування”.
Відкриті виступи митців відбуватимуться на тематичних майданчиках. На головному
– біля Оперного театру – з обіду і до вечора у неділю відбудеться фольклорна
програма, а ввечері пройде гала-концерт виконавців популярної музики.
Ще один майданчик буде біля пам’ятника Шевченкові – тут триватиме концертне
дійство під назвою “Струни серця”: лунатиме українська популярна музика,
виступатимуть самодіяльні колективи.
На подвір’ї палацу Потоцьких планують вечір класичної музики за участю
студентів консерваторії, знову ж таки в різних форматах – від симфонічних
оркестрів до камерних, струнних квартетів. Цю програму навмисно створюють для
людей, які люблять класику.
Біля пам’ятника І.Франкові буде дитячо-молодіжний майданчик, на якому з обіду до
17.00 у програмі для дітей виступатимуть дитячі колективи. А після цього
відбудеться молодіжний проект для підліткової аудиторії.
В Італійському дворику лунатиме камерна музика у виконанні квартету з
консерваторії. А в подвір’ї Ратуші з 1 травня триватиме проект, який презентує
мистецьке об’єднання “Дзиґа”: виконуватимуть джазові програми. Крім цього,
музика лунатиме і з Ратуші, транслюватиметься на екрані, встановленому внизу.
У Парку культури в суботу та неділю триватимуть молодіжні проекти: презентація
молодіжних організацій, так званий молодіжний “гайд-парк”, виступи лауреатів
фестивалю “Тарас Бульба”. Надвечір розпочнеться дискотека.
У рамках Дня міста відбудуться і спортивні свята – естафети, показові виступи
спортсменів, а на львівському іподромі планують кінно-спортивне свято.
У суботу ті, кому цікаво, матимуть можливість зробити екскурсію міською радою,
побувати у великому та малому сесійних залах, у кабінеті міського голови. Ця
екскурсія – безкоштовна.
Попри всі добрі наміри львівської влади при перенесенні святкування Дні міста,
проблем уникнути не вдалося. “Мабуть, найбільша проблема цього свята полягає в
тому, що сесія міської ради занадто пізно прийняла рішення про святкування. Такі
акції потрібно готувати як мінімум за півроку наперед. Відтак усі серйозні великі
фірми, які могли б бути рекламодавцями на святі, не візьмуть участі у Дні міста.
Адже свої бюджети вони формують в кінці року”, – зауважив п. Захарчишин. – Ще одна
проблема в тому, що в бюджеті не заклали кошти на святкування Дня міста, хоча,
можливо, це і правильно. Якби було трохи більше часу, то можна було б спокійно таку
акцію проводити”.
А втім, не все так погано, як здається. Начальник відділу зовнішньоекономічної
діяльності Анатолій Забарило переконаний, що цьогорічне свято відвідають багато
туристів: “Ще за два тижні до свята майже всі місця в готелях уже заброньовано.
Очікуємо, що приїдуть багато людей з Польщі. Адже на Провідну неділю вони кожного
року прибувають відвідати могили своїх рідних. Приїдуть також президенти
міст-побратимів Львова з Вроцлава, Жешува та інших міст”.
Відтак п. Захарчишин прогнозує, що День міста цього року буде кращим, ніж
будь-коли, і започаткує нову ініціативу. На його думку, цей день стане не просто
святом, яке робить мерія для львів’ян, а празником, яке мерія творить спільно з
львів’янами.
Королівське столичне місто Львів споконвіку має свого покровителя, у честь якого
названо Архікатедральний собор УГКЦ. Ним є святий Юр (Юрій, Георгій), якого наша
Церква вшановує щороку 6 травня. Цікаво, що навіть православні буковинці, що у 1901
році побудували у Львові чи не єдину протягом двох століть православну церкву,
теж обрали патроном свого храму святого Юрія (Георгія).
За легендами, святий Юрій був старшиною у війську римського імператора
Діоклетіана, помер за віру мученицькою смертю у 304 році. За однією з легенд йому
вдалось одним ударом списа вбити дракона, котрого не змогло до того здолати ціле
військо.
Святий Юрій є також покровителем Англії, Португалії, Німеччини, Канади, Греції,
Грузії, Ґенуї, Венеції, Константинополя та багатьох інших міст Європи. Він є
патроном пластунів, скаутів, лицарів, безплідних жінок. Охороняє людей перед
страшними інфекційними хворобами.
Окрім того, ім'я Юрій носив син князя Льва, на честь котрого король Данило
Галицький назвав наше місто, король Юрій І. Саме він зробив Львів столицею своєї
Галицько-Волинської держави. Ім'я Юрій носили і його нащадки. Можливо, саме на
честь свого патрона збудував король Юрій першу церкву на нинішній Святоюрській
горі.
"Українська королівська корона у віковому гербі города Львова -- це факт, якого
в нас не доцінювано і майже забуто дотепер у фальшивому переконанні, що ця корона
в гербі Львова -- це додаток докинений нам щойно окупаційною Польщею" (Володимир
Мацяк, "Невідкладна справа"\"Християнський Голос", ч. 18 з дня 3. V. 1953). Саме
за часів Юрія І, внука короля Данила, Львів став королівським столичним містом.
"Впродовж 700-літньої історії мав Львів багато діяльних одиниць,
високозаслужених мужів, що своєю працею для суспільного добра здобули собі право
на місце в історичному пантеоні міста. Але коли хто шукав би в історії Львова за
поодинокими особами, що вродженим генієм свого ума надали історії Львова свій
закон, що надали історичній судьбі Львова, а з ним і цілій західній вітці
українського народу, новий напрям, яких історичними ділами впродовж століть жило
багато пізніших поколінь і з них черпали нову силу на майбутнє, то їх знайде
небагато. Після довголітнього роздумування і докладної аналізи історії Львова
приходжу особисто до погляду, що в історії Львова є всього чотири величні постаті,
яких заслуги для Львова є віковічні, а ними є: король Данило, його внук Юрій І,
митрополит Григорій барон Яхимович і сотник Дмитро Вітовський...
Народжений між 1251-54 рр. у Львові внук короля Данила король Юрій І (1301--1308) відсунув
кордони своєї Галицько-Волинської держави на півночі на ріку Німан, а на півдні --
на дельту Дунаю, на заході -- на ріки Сян і Вислу, а на сході прогнав збройною рукою
татарську орду з Києва і Чернігова, чим доказав протягом свого короткого
панування, що соборницька ідея злуки українських земель з положеним на заході
Львовом як столицею є реальним історичним фактом і може бути також і майбутньою
реальною ціллю. А основана ним 1303 р. незалежна від Царгороду митрополія в Галичі,
відновлена після століть (1809 р.) у Львові, є до нині живим і невмирущим
пам'ятником цього найбільшого західно-українського державотворця..." (Степан
Шах, "Львів -- місто моєї молодости." -- Мюнхен, 1955.)
Ім'я патрона міста носив один із його наступників на галицькому троні -- Юрій
Болеслав. Якби не вигасла галицька королівська династія, можливо, було б серед її
володарів більше Юріїв -- наших королів. За переказами, ця корона короля Юрія І (а
може, навіть і короля Данила) була ще до середини минулого століття частиною митри
Перемиських греко-католицьких єпископів.
Як пише Григор Лужницький у ювілейному збірнику "Наш Львів"(Нью-Йорк: Червона
Калина, 1953): "Спокійний, зрівноважений і завжди, коли треба, рішучий, св. Юр у
Львові узяв у свою опіку не тільки місто, розложене біля його стіп, але й цілу
розлогу українську землю. Інші столиці українських земель московщились і
польщились, навіть Київ золотоверхий замкнувся у собі й під натиском життя жив
минулим, черпав животворчі сили з тих цінностей, що їх колись зложила йому
українська держава. Львів св. Юра тратив свої цінності й добував їх наново, падав
під ударами неволі й підіймався знову, програвав війну й вигравав бої і ніколи не
піддався. Мінялось місто, мінялись люди, змінялись влади. Але св. Юр не змінявся...
Львів святого Юра був завжди той сам: свідомий своєї сили й величі, свідомий своїх
завдань і післанництва, свідомий своєї мови до Бога й свого народу...
І, на нашу думку, одною з причин упадку УНР була саме неспівмірність ролі
духовенства у відбудові духовної держави України. На київському митрополичому
престолі не було Ангеловичів, Сембратовичів, Яхимовичів, Шептицьких, а серед
українського духовенства не було цілої низки нащадків боярських родів, які серед
народу і в народі находили свою життєву мету. Галицьке духовенство своєю
відданістю Богові й народові з'єднало собі до тієї міри довір'я і любов
широких мас, що стало фактичними "старостами" чи "воєводами", правдивими
осередками цілого життя були церкви, а справжнім володарем духовної держави
Галичини був галицький митрополит у місті св. Юра.
І тому галицька Церква була так дуже переслідувана, бо вона йшла з народом, і тому
ворог спершу старався усунути галицьких владик, щоб могти покорити нарід, і тому
завжди руйнування галицької землі починалося від руйнування церков..."
Ігор МЕЛЬНИК
Джерело - [url= http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=9578] Поступ [/url]
День Львова - 2 травня 2004
Роман Голощук - 1-3-2004 у 22:38
День міста Львова святкуватимемо цьогоріч 2-го травня. Про це стало відомо радіо
Люкс сьогодні під час селекторної наради міського голови. Щоправда, за два місяці
до святкування не відомо, як саме відбуватиметься відзначення річниці створення
міста Лева. До цього часу не підготовано переліку святкових заходів та імпрез.
Єдине, що залишатиметься подібним до минулорічного відзначення, це те, що це свято
відбудеться за спонсорські кошти, а з міського бюджету чиновники обіцяють не
виділити ані копійки.Святослав Шеремета - 3-3-2004 у 22:24
Святкувати потрібно в травні або літом. Щоб можна було зробити справжнє свято . А
окрім того потрібно , щоб на день Львова приїжджали туристи, гості. Щоб
святкування Дня Міста сприяло популяризації Львова в Україні, Європі, Світі.Dмитрик - 3-3-2004 у 23:59
Погоджуюсь щодо травня - Пригадується минулорічне дійство у подвірї Ратуші SUPER! Хочу ще!
А стосовно коштів - здається це не перший рік, коли міська рада не виділяє коштів
на святкування, чи не так?Роман Голощук - 4-3-2004 у 09:16
Цитата:
Першим відправив користувач Dмитрик
А стосовно коштів - здається це не перший рік, коли міська рада не виділяє коштів
на святкування, чи не так?
Ні не перший. Минулого року також не було державного фінансування.Сергій Бєляєв - 20-3-2004 у 14:43
Святкувати треба у вересні. У другій половині вересня у Львові зазвичай тепла (але
вже не спекотна), без опадів погода. А у травні часто виникають різноманітні
природні катаклізми (минулий рік як раз дав ще один приклад: шквальний вітер 3
травня). Та і з бюджетним фінансуванням було б простіше, надходження до бюджету
ближче до кінця року є більші.
До того ж Великдень часом випадає на початок травня. Для чого зводити ці два
досить різних свята.Хаварівський Устим - 25-3-2004 у 16:42
Я вважаю, що варто святкувати у травні на св.Юрія. Це справді відповідає духові
християнства: день міста тісно пов'язаний з Храмовим святом. Це містична
символіка єдності небесного і земного.Юрій Сєров - 26-3-2004 у 02:05
Ні в якому разі у вересні. Тільки в травні - погода суперова (навіть якщо падає
град, дощ і відбуваються урагани). У вересні вже як правило холодно. Великдень
попадає рідко на травень. Крім того - що не святкувати день Св. Юрія, якщо він
співпав з Великоднем?saLAVado - 11-5-2004 у 06:46
Традиція повинна бути традицією - вересень.Роман Голощук - 11-5-2004 у 09:31
Традиції інколи можна (і потрібно) змінювати
Цьогорічне святкування дня Львова у першу неділю травня таки вдалося на усі 100
відсотків (на мою думку). І святкових заходів було достатньо і на будь-який смак і
погода була сприятливою.
Так що нова традиція святкувати день міста у травні приживається у мешканців
Львова.
SUPER! Хочу ще!