Сьогодні, 4.04.2008, відомі діячі культури, науки і мистецтв, лідери громадських
рухів, посадовці та політики надіслали на ім'я прем'єр-міністра України
відкритого листа (див. у додатку). Громадські діячі звертають увагу урядовців
на катастрофічний стан історико-архітектурної спадщини Львова, що внесена у
перелік пам'яток культурної спадщини ЮНЕСКО, відсутність стабільного
фінансування та якісних управлінських рішень у цій сфері,
неврегульованість взаємовідносин між державними та місцевими рганами влади,
що відповідають за збереження історико-архітектурної спадщини.
м. Львів, 4.04.2008 р.
Прем’єр-міністру України
п. Юлії Тимошенко. Відкритий лист від діячів культури, науки і мистецтв, лідерів громадських
рухів
щодо відновлення діяльності у м. Львові Державного історико-архітектурного
заповідника.
До 1991р. функції охорони пам’яток архітектури та цінного історичного
середовища центральної частини м.Львова були покладені на Державний
історико-архітектурний заповідник який підпорядковувався Львівському
облвиконкому.
Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) був створений згідно з
постановою Ради Міністрів УРСР № 297 від 12.06.1975 р. і охоплював територію
давньоруського та середньовічного Львова (територія 120 га). Методичне керівництво
здійснювалося Держбудом України та Міністерством культури України. Кошти на
утримання колективу ДІАЗ (який налічував 30 осіб) виділялися з обласного бюджету
за рахунок видатків на соціально- культурні заходи.
Рішенням Львівського облвиконкому №450 від 29.11.90 р. історичну забудову м.Львова
XIII-поч. ХХ ст. було оголошено історико-культурною заповідною територією (3060 га).
Здійснення державного контролю по охороні і використанню пам’яток історії та
культури на історико-культурній заповідній території м.Львова покладено на
виконком Львівської міської Ради народних депутатів та дирекцію Державного
історико-архітектурного заповідника. Було вирішено просити Раду Міністрів УРСР
внести заміну в п.1 постанови Ради Міністрів УРСР №297 від 12.06.1975 р. «Про створення
Державного історико-архітектурного заповідника в м.Львові» в частині
підпорядкування заповідника з передачею його у відання виконкому Львівської
міської Ради народних депутатів. Ухвалою 9 сесії 21-го скликання Львівської
міської Ради народних депутатів від 25.10.91 р. вирішено:
- прийняти в підпорядкування Львівського міськвиконкому дирекцію Державного
історико-архітектурного заповідника в м.Львові.
- провести реорганізацію дирекції ДІАЗ в управління охорони історичного
середовища Львівського міськвиконкому, затвердити загальну чисельність
працівників апарату управління в кількості 20 осіб.
Керуючись рішенням №450 від 29.11.90 р. Державний історико-культурний заповідник
був «де факто» підпорядкований виконкому Львівської міської Ради. Відповідних
звернень щодо внесення зміни в постанову Ради Міністрів УРСР відносно
підпорядкування ДІАЗ у м.Львові Львівським облвиконкомом та Львівською міською
Радою народних депутатів не було подано, зміни в постанову Ради Міністрів УРСР
№297 від 12.06.1975 р. не були внесені. Таким чином Державний історико-архітектурний
заповідник у м.Львові перестав існувати «де факто», хоч він продовжує існувати
«де юре».
Виходячи із нових функцій, у роботі управління було втрачено науково-дослідний
та культурно-освітній чинники, характерний для діяльності заповідника. У значній
мірі це відбулося з причин економічного спаду в Україні в цілому, що спричинилося
до різкого зменшення коштів на проведення реставраційних робіт і повної
відсутності коштів на науково-дослідні роботи.
Управління потрапило в період занепаду, діяльність його звелася тільки до
погоджувальних і управлінських функцій, що в свою чергу спричинило скорочення
його чисельності до 9-ти осіб..
Втративши адміністративні та фінансові важелі, управління не змогло
протистояти зростаючому тиску пов’язаному із реконструкцією та новим
будівництвом в межах історичної забудови центральної частини міста.
Не зважаючи на те, що центральна частина міста в межах ДІАЗ та території
ансамблю собору св.Юра у 1998 р. була включена до Списку всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО, що, здавалося, повинно було піднести пам’яткоохоронну діяльність на
якісно вищий рівень, місто понесло за цей період ряд втрат. Були розібрані
пам’ятки архітектури на пл.Міцкевича 9,10, пр.Свободи 45, вул.Валовій 15. Новобудови
які виникли на пл.Міцкевича 10, вул.Валовій 15 та пр.Свободи 45 не вписуються в
сформоване історичне середовище узв’язку з чим маємо негативну реакцію як
громадськості міста так і експертів ЮНЕСКО.
В 90-х роках охорона пам’яток архітектури належала до компетенції Держбуду
України; йому були підпорядковані також управління архітектури та управління
капітального будівництва на місцях. В той час була запроваджена практика, коли
замовником на проведення реставраційних робіт пам’яток архітектури виступали
управління капітального будівництва. На жаль, у м.Львові така практика
продовжується, проте тепер управління капітального будівництва
підпорядковується Львівській міській раді. Оскільки керівництво та працівники
УКБ не володіють достатньою кваліфікацією в сфері охорони культурної спадщини,
роботи в основному носять банальний ремонтний характер під час яких питання
реставрації об’єктів відсуваються на задній план, або ігнорується.
Яскравим прикладом такого підходу є проведення у 2006 р. реконструкції пл.
Ринок, під час якої, всупереч протестам фахівців та пам’ятко-охоронних
громадських організацій, керівництвом міста було прийняте рішення про
виконання робіт, які проігнорували вимоги пам’яткоохоронного законодавства
і науково-методичні вимоги щодо консервації, реставрації та експонування
збережених підсінь ринкових кам’яниць. Заохочене безкарністю, керівництво
міста зробило наступний «сміливий крок», санкціонувало розбирання будинків
№ 14,15 на пл. Соборній, внесених до державного реєстру пам’яток архітектури
(охоронний № 2481, 567) всупереч ст. 22,24,27,29,30,37 Закону України «Про охорону
культурної спадщини».
Така тенденція є вельми небезпечною, нівелюється саме поняття реставраційних
робіт, втрачаємо фахівців, сприяємо викривленню естетичних смаків у суспільстві
подаючи їм ерзац замість оригіналу, а найважніше – внаслідок нефахової
реставрації, назавжди втрачаємо оригінальні пам’ятки. Цьому сприяє також і
позиція керівництва міста, яке постійно прагне знайти компроміс – за виділені
кошти виконати як можна більший обсяг косметичних та ремонтних робіт, ігноруючи
складні та коштовні реставраційні роботи.
При такій політиці просто нехтуються засади збереження культурної спадщини,
відбувається підсвідомий обман самих себе і суспільства в цілому.
У результаті, на теренах м. Львова (а також інших історичних міст України),
спостерігається тенденція до створення при органах місцевого самоврядування
«кишенькових» пам’яткоохоронних структур, функція яких - виконувати волю
керівництва. При цьому в значній мірі ігноруються інтереси збереження
пам’яток.
Виходячи із наведеного вище, з метою покращення становища із охороною
культурної спадщини, беручи до уваги реальний стан пам’яткоохоронних структур
та їх діяльність, просимо Вас вирішити питання про:
1.Відновлення діяльності колишнього Державного
історико-архітектурного заповідника у м. Львові, утвореного згідно постанови
Ради Міністрів УРСР № 297 від 12.06.1975 р., з віднесенням його до сфери управління
Міністерства регіонального розвитку та будівництва. 2.Формування незалежних пам’яткоохоронних органів на рівні
областей з обов’язковим їх підпорядкуванням по вертикалі (на кшталт санітарної
чи протипожежної служби). 3.Формування в структурі Кабінету Міністрів України єдиного
пам’яткоохоронного органу на правах комітету.
Під листом підписалися:
01.Б.Возницький -- директор Львівської галереї мистецтв, член-кор.
Академії Мистецтв, герой України;
02.М.Бевз -- доктор архітектури, професор, зав. кафедри Реставрації та
реконструкції архітектурних комплексів Національного університету „Львівська
політехніка”;
03.З.Мазурик -- віце-президент ICOM України
04.Л.Захарчишин -- заступник голови Львівської обласної ради
05.І.Сварник -- голова Археографічної комісії НТШ
06.М.Гайда -- архітектор. Член Українського комітету IСOMOS
07.Ю. Волощак -- голова товариства “КІШ”, архітектор
08.Т.Дяків -- депутат Львівської міської ради
09.Б.Черкес -- директор інституту архітектури Національного
університету „Львівська політехніка”, докт. архіт. проф., академік Української
академії архітектури і Саксонської академії мистецтв.
10.К.Присяжний -- доцент кафедри реставрації НУ „Львівська
політехніка”, д.член IKOMOSу україни
11.О.Михайлюк -- ст. викладач кафедри культурології ЛОІППО, головний
редактор „Артклас.
12.О.Мацех -- координатор Громадського форуму Львова
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - ДОЛЯ МІСТА В ТВОЇХ РУКАХ !Максим Стюфляєв - 5-4-2008 у 00:07
А чому Ви звертаєтеся до Президента, а не ставите вимоги перед своєю місцевою
владою? Це саме їй належить розібратися. Президент тут однаково нічого не зробить,
максимум видадуть розпорядження розібратися на місцях. Це мені трохи нагадує
безглузді походи шахтарів до Києва. Своїх керманичів трусити треба.Ірина Роздольська - 5-4-2008 у 00:26
Це кого трусити? Садового? Чи ЛДА?Максим Стюфляєв - 5-4-2008 у 08:16
Цитата:
Оригінальне повідомлення від Ірина Роздольська
Це кого трусити? Садового? Чи ЛДА?
Львів'янам видніше. Я можу
точно сказати єдине : від відкритих листів до Президента жодної користі не будеЮрій Сєров - 5-4-2008 у 13:44
З одного боку "Держава зобов'язана"...
Але вона багато чого зобов'язана і багато чого не виконується.
Тому, швидше, проблема впирається в локальних управлінців. В даному випадку в мера
міста і голову облради. Більше, імхо, на мера, оскільки, на відміну від голови
облради, він є обраним народом. І саме він має дбати про належне функціонування
усіх міських служб, він має бути зацікавленим у збережності пам'яток архітктури,
оскільки це приваблює туристів, а це гроші в місцевий бюджет.dr.Trollin - 5-4-2008 у 17:40
Андрій,- пережени, прошу, пану Мацеху його Логін
Прес-служба ГФЛ: Шановні колеги, на Форумі рідного міста триває дискусія
щодо звернення громадських діячів до Ю.Тимошенко, запрошуємо до перегляду чи
участі http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=6397
Олег Мацех до Максима Струфляєва
Не зрозуміло при чому тут президент взагалі, про нього в листі жодним словом не
згадано, а лист скеровано до Прем`єр -міністра?
Цілком згодний з паном Максимом, що до Президента апелювати без сенсу, але
апелювати до місцевих органів влади, як він пропонує - ще більш безсенсовно.
Спробую пояснити.
Є декілька основних причин доведення до існуючого стану пам`яток:
1)Бездуховнісь та аморальність 2) Безвідповідальність
3) Відсутність розподілу повноважень між органами влади 4) Відсутність
управлінських рішень 5) Відсутність ресурсів. 6) Недотримання історико-охоронного
законодавства
Перша причина є основною. Сьогодні пам`ятки знищують в першу чергу люди, а не
природні процеси. Пріорітет примітивних потреб над духовними цінностями і є
першопричиною. Для більшості населення, яке поставлено на межу виживання та
задоволення примітивних потреб, байдужі будь-які духовні цінності. `Бізнесмени` з
непомірними апетитами, в погоні за наживою користуються цією ситуацію та не
зупиняються ні перед чим. Все це можливо в умовах повної безкарності та
безвідповідальності, управлінського хаосу, відсутності розподілу повноважень
між культуро-охоронними структурами та відсутність стабільного фінансування. І
маємо результат - від пластикових вікон та реконструйованих з порушенням горищ до
архітектурних монстрів в центрі міста та забетонованої площі Ринок.
Змінити культуру мешканців міста, їх відношення до свєї духовної спадщини - це
справа не одого року чи десятиліття. Зважаючи на такий стан речей, в першу чергу
необхідно забезпечити механізми відповідальності, як і мешканців за знищення
пам`яток, так і владних структур - за сприяння в цьому чи бездіяльність. Проте, якщо
немає чіткого розподілу повноважень серед владних структур, немає кого
притягнути до відповідальності, ні мешканців, ні представників влади. Досі не
визначено, чиїм обов`язком та відповідальністю є охорона пам`яток - держави чи
міста. Якщо міста, звідки йому взяти ресурси (2/3 дохідної частини бюджету міста
скеровується в столицю)? Місто взяло на себе функцію охорони культурної спадщини,
не маючи жодних ресурсів. Лише час від часу надходять ін`єкції з центру. Цього року
мало надійти 30 млн.(це капля в морі), але не надійшло взагалі нічого, бо розподіляє
фінанси Куйбіда, а всі знають його відношення до Садового. Ось місто і стало
заручником особистих відносин Василя та Андрія. З іншого боку Садовий не хоче
віддавати функції збереження культурної спадщини державі, бо це безліч
унікальних об`єктів в центрі міста, які можна надавати в оренду чи навіть
продавати, як це сталося у випадку з готелем Жорж. Садовий в дуже зручній ситуації,
управління об`єктами культурної спадщини в руках міста, а відповідальності за їх
збереження ніякої. Аргументи та випрадання в мера прості - держава не дає
ресурсів, де ми візьмемо людей та кошти, законодавство неврегульоване,
прокуратура не реагує і т.д.
Не рівні держави ситуація не краща. На сьогодні центральним органом, що
відповідає за збереження історико-архітектурної спадщини є Державна служба
охорони культурної спадщини, що підпорядкована Міністерству культури. Статус
Державної служби при Міністерстві не дозволяє створювати підрозділи в регіонах
та управляти бюджетними коштами. Її фінансування здійснює міністерство, яке має
безліч інших пріорітетних напрямків фінансування. Функція служби зводиться лише
до надання дозволів на реставраційні роботи. Причому ці дозволи формальні, так як
в Києві не мають поняття про пам`ятки на місцях. Видаються вони місяцями, як
правило коли бюджетний рік закінчується, кошти пропадають або починається зима і
роботи проводити вже неможливо. В результаті практично всі роботи на пам`ятках
здійснюються без дозволів, дозволи отримують в кращому випадку постфактум, але на
те всі закривають очі.
У всіх країнах світу держава опікується та бере на себе відповідальність за стан
своєї культурної спадщини, не кажучи вже про ту, що внесена в перелік ЮНЕСКО. Як
правило це здійснюється через окремий орган, який має щорічне бюджетне
фінансування, підрозділи на місцях, контролючюі та каральні функції, можливість
зупинити будь-які дії, що завдають шкоди пам`яткам. Щоб утворити в Україні такий
центральний орган необхідно вивести Державну службу з підпорядкування
Міністерства, створити її підрозділи на місцях, забезпечити їхній контроль та
відповідальність. А у Львові необхідно відновити діяльність заповідника, що
забезпечить стале та стабільне фінансування. Саме з такими пропозиціями і
виступили ініціатори звернення до Уряду, так як вирішення цього питання лежить у
його виключній компетенції.Юрій Сєров - 11-4-2009 у 16:26
Отак захищає... http://www.zaxid.net/article/38614/
Бачив учора ті вікна на власні очі... По-рагульськи виглядає Андрій Пелещишин - 11-4-2009 у 17:56
Чи ти бачив на свої очі, як то виглядає? Справді нездало, чи журналісти
перебільшують? Про історичний музей мені таке справді дивно чути, бо там завжди
вистачало людей, що цінують спадок і ставилися до нього обережно.Юрій Сєров - 11-4-2009 у 18:49
Тут мабуть більше претензій до людей, які так "вмонтували" ті вікна і залишили
монтажну пінку, яка стирчить зі шпар.
Але колір і форма також вибрані не надто вдало.
Знову ж таки, міняти треба було усі одразу, а не лише верхній ряд.Андрій Пелещишин - 11-4-2009 у 19:28
Кажуть, що пінка повинна пару місяців постирчати. Пообрізається і
зашпаклюється.
А вікна металопластикові чи з брусу?Юрій Сєров - 11-4-2009 у 19:41
Кілька місяців? Та ну, вона потрухлявіє. Навпаки, на неї сонце не має потрапляти.
Ніби з брусу, але колір і форма не в тему.Юрій Сєров - 7-9-2011 у 19:20
Але вона багато чого зобов'язана і багато чого не виконується.
